Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
А нині сміються з мене молодші за мене літами, ті, батьків яких я не погодився б помістити з псами стад моїх.
1
Нн~њ же порђга'ша ми ся мен#шины, нн~њ ё^ча'тъ м^я эT ча'сти, и^х#же похђляX эTц~а, и%х#же не сътвори'хъ досто'ины приѓ^бщи'тися мои^хъ чре'дъ”
2
І сила рук їх до чого мені? Над ними вже минув час.
2
Крњпость бо рђ'къ иX вскђю мнњ`, на нихᲆ поги'бе сконча'нїе”
3
Бідністю і голодом виснажені, вони тікають у степ безводний, похмурий і спустошений;
3
Скђ'достїю и гла'домъ водя'ися, бњжа'щїи беꙁво'денᲆ сы'и вчера” Тђга` и^ тщета`
4
щипають зелень біля кущів, і ягоди ялівцю — хліб їх.
4
ѓ^бходя'ще, и^ бы'лїе ѓ%стро ѓ^глажа'юще, и%мже ё^тро'бное бра'шно бы'лїе. нечестнїи же похђленїи требђ'юще вынђ бл~га. и^же ко'ренїе и^ дре'ва жва'хђ эT гла'да вели'каго.
5
Із суспільства виганяють їх, кричать на них, як на злодіїв,
5
въста'ша на' мя та'тїе,
6
щоб жили вони у вибоїнах потоків, в ущелинах землі і скелях.
6
и^хже до'мове бњша пеще'ры ка'мены,
7
Ревуть між кущами, туляться під терням.
7
эT среды доброгла'сныхъ въꙁопїюᲄъ. и^же поD хвра'стїемъ дивїимъ живя'хђ”
8
Люди знедолені, люди без імені, непотріб землі!
8
Беꙁђмныхъ сн~ове и^ нече'стно и^мя, и^ сла'ва ёгаше'на эT земля`.
9
Їх-то зробився я нині піснею і їжею розмов їхніх.
9
нн~њ же гђсли е^смь аZ и^мъ, и^ мене въ пїе'нїе и^мђтъ”
10
Вони гребують мною, віддаляються від мене і не утримуються плювати перед лицем моїм.
10
ѓ^мраꙁи'ша м^я эTстђпльше дале'че, эT лица же мое^го не пощадњша плюнове'нїя.
11
Оскільки Він розв’язав повід мій і вразив мене, то вони скинули з себе вузду перед лицем моїм.
11
эTвњзнђв# б^отђлъ свои ѓ^скръби м^я, и^ ё^зDђ лицђ мое^мђ и^спђсти”
12
З правого боку встає цей непотріб, збиває мене з ніг, направляє згубні свої шляхи до мене.
12
На деснаго эTраслю въста'ша, но'ѕᲇ же е^го простреT” и^ пђть сътвори на' мя сᲄеꙁя па'гђбы и^хъ,
13
А мою стежку зіпсували: все встигли зробити для моєї погибелі, не маючи помічника.
13
сътро'ша стезя` моя” Съвлеко'ша же м^и ѓ^де'ждђ,
14
Вони прийшли до мене, як крізь широкий пролом; з шумом кинулися на мене.
14
стрњла'ми свои^ми ё^стрњли м^я” Сътвори м^и ја^коже въсхотњ. въ болњꙁнехъ смњри'хся, ѓ^браща'ют# же ми ся печа'ли”
15
Жахи напали на мене; як вітер, розвіялася велич моя, і щастя моє зникло, як хмара.
15
эTи^де ми наде'жда ја%коже вњтръ, и^ ја%ко ѓ%блакъ спsнїе мое”
16
І нині знемагає душа моя в мені: дні скорботи огорнули мене.
16
Нн~њ на мя раꙁлїется дш~а моя, и^ ѓ^дръжа'т# м^я дн~їе печа'лїи”
17
Уночі ниють у мені кістки мої, і жили мої не мають спокою.
17
Но'щїю же ко'сти моя раꙁгорњшася, жилы же моя ѓ^слабњша”
18
Насилу знімається з мене одяг мій; краї хітона мого тиснуть мене.
18
Мно'гою крњ'постїю ја%т# ми ся ꙁа ри'ꙁђ, ја%коже ѓ^жере'лїе ри'ꙁы мое^я ѓ^бъя м^я”
19
Він кинув мене у бруд, і я став, як порох і попіл.
19
И$маT же м^я ра'вно бернїю въ ꙁемли` и^ попелњ часᲄь мою”
20
Я взиваю до Тебе, і Ти не слухаєш мене, — стою, а Ти тільки дивишся на мене.
20
Въꙁопихъ к тебњ и^ не ё^слы'ша мене, ста'ша же смотрњша мене”
21
Ти зробився жорстоким до мене, кріпкою рукою ворогуєш проти мене.
21
Наидо'ша же на' мя без# млsти рђко'ю крњ'пкою ё^ја^зви'лъ м^я е^си”
22
Ти підняв мене і змусив мене літати з вітром і розтрощуєш мене.
22
Въчини'лъ же м^я е^си въ печа'лехъ, и^ эTверже м^я эT сп~сенїя”
23
Так, я знаю, що Ти приведеш мене до смерти й у дім зібрання усіх, хто живе.
23
Вњдњ б^о ја%ко смр~ть м^я и^стретъ, домъ б^о вся'комђ смр~тнђ ꙁемля`”
24
Певно, Він не простягне руки Своєї на дім кісток: чи будуть вони кричати під час свого руйнування?
24
А$ще бы лњпо самъ бы себе ё^би'лъ, и^ли моли'лся быхъ и^номђ дабы ми ᲄо сътвори'лъ”
25
Чи не плакав я про того, хто був у горі? чи не уболівала душа моя за бідних?
25
А$з# же ѓ^ вся'комъ не'мощнMњ въспла'кахся, въꙁд#хнђв же ви'дњв# мђ'жа въ бњдахъ,
26
Коли я сподівався добра, прийшло зло; коли очікував світла, прийшла пітьма.
26
а^ꙁъ ё^держюся ѓ^ блаꙁњ, и^ с^е стрᲇто'ша м^я паq дн~їе ѕло'бнїи”
27
Мої нутрощі киплять і не перестають; зустріли мене дні печалі.
27
СрDце въсмръдњ и^ не ё^молчитᲆ, вари'ша м^я дн~їе нищеты”
28
Я ходжу почорнілий, але не від сонця; встаю у зібранні і кричу.
28
Стеня ходи'хъ беZ млъча'нїя, стоя'хъ же въ събо'рњ въпїя”
29
Я став братом шакалам і другом страусам.
29
Бра'тъ быхъ сири'нъскъ, дрђгъ же птиw”
30
Моя шкіра почорніла на мені, кістки мої обгоріли від спеки.
30
Ко'жа же моя` помрачи'ся вели'ко, ко'сти же моя съгорњша эT теплоты”
31
І цитра моя зробилася сумною, і сопілка моя ридає.
31
Събы'сть же ми ся на стра'сть гђсли, пњснь же моя на пла'чь мнњ`”