Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Завіт уклав я з очима моїми, щоб не помишляти мені про дівчину.
1
Завњтъ положихъ ѓ^чи'ма мои^ма, и^ не помы'шлю на дв~цю”
2
Яка ж доля мені від Бога з висоти? І яка спадщина від Вседержителя з небес?
2
И$ е^ще же раꙁдњли б~ъ сᲆвы'ше, и прича'стїе пости'жно эT вы'шнихъ”
3
Чи не для нечестивого загибель, і чи не для того, хто робить зло, напасть?
3
Лю'та па'гђба неправди'вомђ, и^ ѓ^сђже'нїе творя'щимъ безако'нїя”
4
Чи не бачив Він шляхів моїх, і чи не рахував усіх моїх кроків?
4
Не самъ ли ё^зритъ пђть мои, и^ вся` стопы` моя` и^счете'тъ”
5
Якщо я ходив у суєті, і якщо нога моя поспішала на лукавство; —
5
А$ще ли ходихъ съ смњшники, а^ще ли потщася нога моя на ле'сть”
6
нехай зважать мене на терезах правди, і Бог дізнається про мою непорочність.
6
Ста'хъ б^о на мњ'рилњ пра'веDнњ, ви'дњ же г~ь неѕло'бїе мое”
7
Якщо стопи мої ухилилися від шляху і серце моє ходило слідом за очима моїми, і якщо що-небудь нечисте пристало до рук моїх,
7
А$ще ё^клони'тся нога моа эT пђти`, а^ще и^ въ слDњ ѓ%ка мое^го и^де срDце мое” Аще ли рђка моя прикоснђся мзDы,
8
то нехай я сію, а інший їсть, і нехай паростки мої будуть викорінені.
8
да всњ'ю ё^бо а^ и'нїи поја^дя'тъ, бес ко'рене же быX на ꙁемли`”
9
Якщо серце моє захоплювалося жінкою і я чинив підступи біля дверей мого ближнього, —
9
А$ще ли же въ слњдъ жены` мђжа'ты и^де мое срDце, а^ще ли же присњдя быX при две'рехъ е^я`”
10
нехай моя дружина меле на іншого, і нехай інші знущаються з неї,
10
Го'дњ ё^бо бђ'ди и^ жена` моя и^номђ мђ'жђ, младе'нцы же мои смире'ни да бђ'дђтъ”
11
тому що це — злочин, це — беззаконня, що підлягає суду;
11
ЈА/росᲄь б^о гнњ'ва не ё^держа'нна, е^же ѓ^сквръни'ти мђжа'тницђ,
12
це — вогонь, який з’їдає до знищення, який викорінив би все добро моє.
12
ѓ%гнь б^о е^сть горя ѓ^ вся стра'ны и^дњже на'идетъ и^с ко'ренїа погђбитъ”
13
Якщо я зневажав права слуги і служниці моєї, коли вони мали суперечку зі мною,
13
А$ще ли же и^ похђлихъ прю` раба` мое^го и^ рабы`, прящемся предо мно'ю”
14
то що став би я робити, коли Бог повстав би? І коли б Він глянув на мене, що міг би я відповісти Йому?
14
Чт^о бо сътворю` а^ще пыта'нїе м^и сътво'ритъ г~ь, а^ще ли же и^ посњще'нїе кїи эTвњтъ сътворю`”
15
Чи не Він, Який створив мене в утробі, створив і його й однаково утворив нас в утробі?
15
Тњмже ё^бо не ја%коже л^и аZ бњхъ въ чре'вњ и^ ѓ^ни бы'ша, бњхоM же въ семъ чре'вњ.
16
Чи відмовляв я нужденним у їх проханні і чи томив очі вдови?
16
немощнїи же а^ще чт^о и^мъ б^њ тре'бњ не погрњши'ша, вдови'ча же ѓ%ка не пре'ꙁрњх#”
17
Чи один я з’їдав шматок мій, і чи не їв від нього і сирота?
17
А$ще ли же и^ хлњ'бъ свои ја^до'хъ е^ді'нъ, а^ си'ромђ не пода'хъ ли эT него”
18
Бо з дитинства він зростав зі мною, як з батьком, і від утроби матері моєї я піклувався про вдову.
18
ЈА/ко эT ю%ности мое^я кормњхъ ја%ко эTц~ъ, і^ и^ꙁ чрева мт~ре моея наста'вихъ”
19
Якщо я бачив кого, хто гинув без одягу, і бідного без покрова, —
19
А$ще ли же поꙁряхъ нага ги'блюща и не ѓ^клеко'хъ,
20
чи не благословляли мене стегна його, і чи не був він зігрітий вовною овець моїх?
20
немощнњи же а^ще не блsвиша м^я, эT стрига же а^гнець мои^хъ съгрњшася пле'щи и^хъ”
21
Якщо я піднімав руку мою на сироту, коли бачив допомогу собі біля воріт,
21
А$ще въздви'гъ на сиротђ рђ'кђ, надњюся ја%ко мно'га по'мощь ѓ^ мнњ еs”
22
то нехай плече моє відпаде від спини, і рука моя нехай відламається від ліктя,
22
да эTстђпитъ ё^бо ра'мо мое эT вы'я, мы'шца же моя эT ла'кти да съкрђшиTся”
23
тому що страшне для мене покарання від Бога: перед величчю Його не устояв би я.
23
Стра'хъ б^о гн~ь ѓ^бъя м^я, и^ эT мђ'дрости е^го не сътерплю`”
24
Чи покладав я на золоті опору мою і чи говорив скарбу: ти — надія моя?
24
А$ще ё^чини'хъ зла'то въ крњпость себњ, а^ще ли на ка'менїя мно'гоцњнная надњяхся”
25
Чи радів я, що багатство моє було великим, і коли рука моя придбала багато?
25
А$ще же и^ въꙁвеселиXся” мно'гђ м^и бога'тьствђ сђщђ, а^ще и^ на бесчисленњ положихъ рђ'кђ мою”
26
Дивлячись на сонце, як воно сяє, і на місяць, як він велично прямує,
26
И$ли не ви'димъ слн~ца въсїявша и^ ꙁаходяща, лђны же маляющися не на нихъ б^о е^сть,
27
чи спокусився я в таїні серця мого, і чи цілували вуста мої руку мою?
27
а^ще прельсти'ся таи срDце мое” А$ще же и^ рђкђ мою поло'жъ на ё^стњхъ моиX и^ лобꙁаX,
28
Це також був би злочин, що підлягає суду, тому що я відрікся б тоді від Бога Всевишнього.
28
и^ сїе м^и ё^бо беꙁаконїе да вмњниTся” ја%ко сълга'хъ преD бм~ъ вы'шнимъ”
29
Чи радів я погибелі ворога мого і чи торжествував, коли нещастя осягало його?
29
А$ще ли же ѓ^брадоваXся ѓ^ паде'нїи вра'гᲆ мои^хъ, и^ рече срDце мое бла'ѕњ”
30
Не дозволяв я вустам моїм грішити прокляттям душі його.
30
да ё^слы'шитъ ё^бо ё%хо мое клятвђ мою, шепта'нїемъ ё^бо бђ'дђ эT людїи мои^хъ ꙁазо'ренъ”
31
Чи не говорили люди намету мого: о, якби ми м’ясом його не наситилися?
31
А$ще и^ многажды рњша рабы'ня моа, кт^о ё^бо бы далъ намъ эT плоти е^го насыᲄитися ѕњло мнњ` бл~гђ сђщђ.
32
Подорожній не ночував на вулиці; двері мої я відчиняв перехожому.
32
въ не'же не ё^селяшеся стра'нникъ, две'рь же моя всякомђ пришеlцђ эTврьста б^њ”
33
Якби я ховав провини мої, як людина, приховуючи в грудях моїх пороки мої,
33
А$ще же ли и^ съгрњша'ю во'лею сᲆкры'хъ грњхъ мои,
34
то я боявся б великої громади, і презирство одноплемінників страшило б мене, і я мовчав би і не виходив би за двері.
34
не посрамихъ бо ся мое^го наро'да мно'жества не и^сповњда'тися преD ни'ми” А$ще же ли и^ ѓ^ста'виX ма'ломо'щь, и^ꙁлњсти эT две'рїи моиX тщемъ нњдромъ, а^ще не ё^сђмнXњся
35
О, якби хто вислухав мене! Ось моє бажання, щоб Вседержитель відповів мені, і щоб захисник мій зробив запис.
35
кт^о да'сть слы'шащаго на' мя рђка же моя гн~я. а^ще не боя'хся. писа'нїе же ли и^мњхъ на кого,
36
Я носив би його на плечах моїх і покладав би його, як вінець;
36
аще въꙁложи'лъ быхъ вњнецъ четъ иX.
37
оголосив би йому число кроків моїх, зблизився б з ним, як із князем.
37
и^ а^ще не раꙁдравъ е^го и^ эTда'хъ, ничтоже въꙁе'мъ эT сђдлъжника”
38
Якщо волала проти мене земля моя і скаржилися на мене борозни її;
38
А$ще на' мя ꙁемля постеня, а^ще и^ бразды ея въсплакашася въкђпњ”
39
якщо я їв плоди її без оплати й обтяжував життя хліборобів,
39
А$ще ли и^ си'лђ ея ја^до'хъ самъ беZ цњны, а^ще ли и^ дш~ђ господи'на ꙁемля пояхъ и^ ѓ^скорби'хъ.
40
то нехай замість пшениці виростає осот і замість ячменя кукіль. Слова Іова скінчилися.
40
въ пшеницы мњсто да вꙁы'идетᲆ м^и кропи'ви, и^ въ ја^чмене мњсто ё^бо кђпинее”