Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Завіт уклав я з очима моїми, щоб не помишляти мені про дівчину.
1
Завѣ́тъ положи́хъ ѻ҆чи́ма мои́ма, да не помы́шлю на дѣви́цꙋ.
2
Яка ж доля мені від Бога з висоти? І яка спадщина від Вседержителя з небес?
2
И҆ что̀ оу҆дѣлѝ бг҃ъ свы́ше, и҆ наслѣ́дїе всеси́льнагѡ ѿ вы́шнихъ;
3
Чи не для нечестивого загибель, і чи не для того, хто робить зло, напасть?
3
Оу҆вы̀, па́гꙋба неправди́вомꙋ и҆ ѿчꙋжде́нїе творѧ́щымъ беззако́нїе.
4
Чи не бачив Він шляхів моїх, і чи не рахував усіх моїх кроків?
4
Не са́мъ ли оу҆́зритъ пꙋ́ть мо́й и҆ всѧ̑ стѡпы̀ моѧ̑ и҆зочте́тъ;
5
Якщо я ходив у суєті, і якщо нога моя поспішала на лукавство; —
5
А҆́ще ходи́хъ съ посмѣѧ́тєли, и҆ а҆́ще потща́сѧ нога̀ моѧ̀ на ле́сть,
6
нехай зважать мене на терезах правди, і Бог дізнається про мою непорочність.
6
ста́хъ бо на мѣ́рилѣ пра́веднѣ, ви́дѣ же гдⷭ҇ь неѕло́бїе моѐ.
7
Якщо стопи мої ухилилися від шляху і серце моє ходило слідом за очима моїми, і якщо що-небудь нечисте пристало до рук моїх,
7
А҆́ще оу҆клони́сѧ нога̀ моѧ̀ ѿ пꙋтѝ, а҆́ще и҆ в̾слѣ́дъ ѻ҆́ка моегѡ̀ и҆́де се́рдце моѐ, и҆ а҆́ще рꙋка́ма мои́ма прикоснꙋ́хсѧ дарѡ́въ,
8
то нехай я сію, а інший їсть, і нехай паростки мої будуть викорінені.
8
да посѣ́ю оу҆́бѡ, а҆ и҆ні́и да поѧдѧ́тъ, без̾ ко́рене же да бы́хъ бы́лъ на землѝ.
9
Якщо серце моє захоплювалося жінкою і я чинив підступи біля дверей мого ближнього, —
9
А҆́ще в̾слѣ́дъ и҆́де се́рдце моѐ жены̀ мꙋ́жа и҆на́гѡ, и҆ а҆́ще присѣдѧ́й бы́хъ при две́рехъ є҆ѧ̀,
10
нехай моя дружина меле на іншого, і нехай інші знущаються з неї,
10
оу҆го́дна оу҆̀бо бꙋ́ди и҆ жена̀ моѧ̀ и҆но́мꙋ мꙋ́жꙋ, младе́нцы же моѝ смире́ни да бꙋ́дꙋтъ:
11
тому що це — злочин, це — беззаконня, що підлягає суду;
11
ꙗ҆́рость бо гнѣ́ва не оу҆держа́на, є҆́же ѡ҆скверни́ти мꙋ́жа и҆на́гѡ женꙋ̀:
12
це — вогонь, який з’їдає до знищення, який викорінив би все добро моє.
12
ѻ҆́гнь бо є҆́сть горѧ́й на всѧ̑ страны̑, и҆дѣ́же на́йдетъ, и҆з̾ коре́нїѧ погꙋби́тъ.
13
Якщо я зневажав права слуги і служниці моєї, коли вони мали суперечку зі мною,
13
А҆́ще же презрѣ́хъ сꙋ́дъ раба̀ моегѡ̀ и҆лѝ рабы́ни, прѧ́щымсѧ и҆̀мъ предо мно́ю:
14
то що став би я робити, коли Бог повстав би? І коли б Він глянув на мене, що міг би я відповісти Йому?
14
что́ бо сотворю̀, а҆́ще и҆спыта́нїе сотвори́тъ мѝ гдⷭ҇ь; а҆́ще же и҆ посѣще́нїе, кі́й ѿвѣ́тъ сотворю̀;
15
Чи не Він, Який створив мене в утробі, створив і його й однаково утворив нас в утробі?
15
Є҆да̀ не ꙗ҆́коже и҆ а҆́зъ бѣ́хъ во чре́вѣ, и҆ ті́и бы́ша; бѣ́хомъ же въ то́мже чре́вѣ.
16
Чи відмовляв я нужденним у їх проханні і чи томив очі вдови?
16
Немощні́и же, а҆́ще когда̀ чесогѡ̀ тре́бовахꙋ, не не полꙋчи́ша, вдови́ча же ѻ҆́ка не презрѣ́хъ.
17
Чи один я з’їдав шматок мій, і чи не їв від нього і сирота?
17
А҆́ще же и҆ хлѣ́бъ мо́й ꙗ҆до́хъ є҆ди́нъ и҆ си́ромꙋ не препода́хъ ѿ негѡ̀:
18
Бо з дитинства він зростав зі мною, як з батьком, і від утроби матері моєї я піклувався про вдову.
18
поне́же ѿ ю҆́ности моеѧ̀ корми́хъ ꙗ҆́коже ѻ҆те́цъ, и҆ ѿ чре́ва ма́тере моеѧ̀ наставлѧ́хъ:
19
Якщо я бачив кого, хто гинув без одягу, і бідного без покрова, —
19
а҆́ще же презрѣ́хъ на́га погиба́юща и҆ не ѡ҆блеко́хъ є҆гѡ̀:
20
чи не благословляли мене стегна його, і чи не був він зігрітий вовною овець моїх?
20
немощні́и же а҆́ще не благослови́ша мѧ̀, ѿ стриже́нїѧ же а҆́гнцєвъ мои́хъ согрѣ́шасѧ плещы̀ и҆́хъ:
21
Якщо я піднімав руку мою на сироту, коли бачив допомогу собі біля воріт,
21
а҆́ще воздвиго́хъ на сиротꙋ̀ рꙋ́кꙋ, надѣ́ѧсѧ, ꙗ҆́кѡ мно́га по́мощь мнѣ̀ є҆́сть:
22
то нехай плече моє відпаде від спини, і рука моя нехай відламається від ліктя,
22
да ѿпаде́тъ оу҆̀бо ра́мо моѐ ѿ соста́ва, мы́шца же моѧ̀ ѿ ла́ктѧ да сокрꙋши́тсѧ:
23
тому що страшне для мене покарання від Бога: перед величчю Його не устояв би я.
23
стра́хъ бо гдⷭ҇ень ѡ҆б̾ѧ́ мѧ, и҆ ѿ тѧ́гости є҆гѡ̀ не стерплю̀.
24
Чи покладав я на золоті опору мою і чи говорив скарбу: ти — надія моя?
24
А҆́ще вчини́хъ зла́то въ крѣ́пость мою̀ и҆ а҆́ще на ка́мєнїѧ многоцѣ̑ннаѧ надѣ́ѧхсѧ,
25
Чи радів я, що багатство моє було великим, і коли рука моя придбала багато?
25
а҆́ще же и҆ возвесели́хсѧ, мно́гꙋ мѝ бога́тствꙋ сꙋ́щꙋ, а҆́ще же и҆ на безчи́сленныхъ положи́хъ рꙋ́кꙋ мою̀:
26
Дивлячись на сонце, як воно сяє, і на місяць, як він велично прямує,
26
и҆лѝ не ви́димъ со́лнца возсїѧ́вшагѡ ѡ҆скꙋдѣва́юща, лꙋны́ же оу҆малѧ́ющїѧсѧ; не въ ни́хъ бо є҆́сть:
27
чи спокусився я в таїні серця мого, і чи цілували вуста мої руку мою?
27
и҆ а҆́ще прельсти́сѧ ѡ҆́тай се́рдце моѐ, а҆́ще и҆ рꙋ́кꙋ мою̀ положи́въ на оу҆ста́хъ мои́хъ лобза́хъ:
28
Це також був би злочин, що підлягає суду, тому що я відрікся б тоді від Бога Всевишнього.
28
и҆ сїе́ ми оу҆̀бо въ беззако́нїе преве́лїе да вмѣни́тсѧ, ꙗ҆́кѡ солга́хъ пред̾ бг҃омъ вы́шнимъ.
29
Чи радів я погибелі ворога мого і чи торжествував, коли нещастя осягало його?
29
А҆́ще же ѡ҆бра́довахсѧ ѡ҆ паде́нїи вра̑гъ мои́хъ, и҆ речѐ се́рдце моѐ: бла́гоже, бла́гоже:
30
Не дозволяв я вустам моїм грішити прокляттям душі його.
30
да оу҆слы́шитъ оу҆̀бо оу҆́хо моѐ клѧ́твꙋ мою̀, ѡ҆ѕлосла́вленъ же да бꙋ́дꙋ ѿ люді́й мои́хъ ѡ҆ѕлоблѧ́емь.
31
Чи не говорили люди намету мого: о, якби ми м’ясом його не наситилися?
31
А҆́ще же и҆ мно́гажды рѣ́ша рабы̑ни моѧ̑: кто̀ оу҆́бѡ да́лъ бы на́мъ ѿ пло́тей є҆гѡ̀ насы́титисѧ, ѕѣлѡ̀ мнѣ̀ бла́гꙋ сꙋ́щꙋ;
32
Подорожній не ночував на вулиці; двері мої я відчиняв перехожому.
32
И҆ внѣ̀ не водворѧ́шесѧ стра́нникъ, две́рь же моѧ̀ всѧ́комꙋ приходѧ́щемꙋ ѿве́рста бѣ̀.
33
Якби я ховав провини мої, як людина, приховуючи в грудях моїх пороки мої,
33
А҆́ще же и҆ согрѣша́ѧ нево́лею, скры́хъ грѣ́хъ мо́й:
34
то я боявся б великої громади, і презирство одноплемінників страшило б мене, і я мовчав би і не виходив би за двері.
34
не посрами́хсѧ бо наро́днагѡ мно́жества, є҆́же не повѣ́дати пред̾ ни́ми: а҆́ще же и҆ ѡ҆ста́вихъ маломо́щнаго и҆зы́ти и҆з̾ две́рїй мои́хъ тщи́мъ нѣ́дромъ: (а҆́ще бы не оу҆боѧ́лсѧ).
35
О, якби хто вислухав мене! Ось моє бажання, щоб Вседержитель відповів мені, і щоб захисник мій зробив запис.
35
Кто̀ да́стъ слꙋ́шающаго менѐ; рꙋки́ же гдⷭ҇ни а҆́ще бы́хъ не оу҆боѧ́лсѧ, писа́нїе же, є҆́же и҆мѣ́хъ на кого̀,
36
Я носив би його на плечах моїх і покладав би його, як вінець;
36
на плеща́хъ возложи́въ а҆́ки вѣне́цъ, чита́хъ,
37
оголосив би йому число кроків моїх, зблизився б з ним, як із князем.
37
и҆ а҆́ще не раздра́въ є҆гѡ̀ ѿда́хъ, ничто́же взе́мъ ѿ должника̀:
38
Якщо волала проти мене земля моя і скаржилися на мене борозни її;
38
а҆́ще на мѧ̀ когда̀ землѧ̀ возстена̀, а҆́ще и҆ бразды̑ є҆ѧ̀ воспла́кашасѧ вкꙋ́пѣ:
39
якщо я їв плоди її без оплати й обтяжував життя хліборобів,
39
а҆́ще и҆ си́лꙋ є҆ѧ̀ ꙗ҆до́хъ є҆ди́нъ без̾ цѣны̀, и҆лѝ а҆́ще и҆ дꙋ́шꙋ господи́на землѝ взе́мъ ѡ҆скорби́хъ:
40
то нехай замість пшениці виростає осот і замість ячменя кукіль. Слова Іова скінчилися.
40
вмѣ́стѡ пшени́цы да взы́детъ мѝ кропи́ва, а҆ вмѣ́стѡ ꙗ҆чме́нѧ те́рнїе.