Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Коли ті три мужі перестали відповідати Іову, тому що він був правий в очах своїх,
1
И# ўмолчA јwвъ словесы2. Ўмолчaша же и3 тріE дрyзіе є3гw2 ктомY прерэковaти јwву, бЁ бо јwвъ првdнъ пред8 ни1ми.
2
тоді запалав гнів Елиуя, сина Варахиїлового, вузитянина з племені Рамового: запалав гнів його на Іова за те, що він виправдовував себе більше, ніж Бога,
2
Разгнёвасz же є3ліyсъ сhнъ варахіи1левъ вузjтzнинъ, t ќжичества ґрaмска ґvсітідjйскіz страны2, разгнёвасz же на јwва ѕэлw2, занeже наречE себE првdна пред8 бGомъ,
3
а на трьох друзів його запалав гнів його за те, що вони не знайшли, що відповісти, а тим часом звинувачували Іова.
3
и3 на тріeхъ же другHвъ разгнёвасz ѕэлw2, ћкw не возмог0ша tвэщaти проти1ву јwву и3 суди1ша є3го2 бhти нечести1ва.
4
Елиуй чекав, поки Іов говорив, тому що вони літами були старші за нього.
4
Е#ліyсъ же терпsше дaти tвётъ јwву, ћкw старёйшіи є3гw2 сyть дeньми (дрyзіе є3гw2).
5
Коли ж Елиуй побачив, що немає відповіді з вуст тих трьох мужів, тоді запалав гнів його.
5
И# ви1дэ є3ліyсъ, ћкw нёсть tвёта во ўстёхъ тріeхъ мужeй, и3 воз8zри1сz гнёвомъ свои1мъ.
6
І відповів Елиуй, син Варахиїлів, вузитянин, і сказав: я молодий літами, а ви — старці; тому я ніяковів і боявся оголошувати вам свою думку.
6
Tвэщaвъ же є3ліyсъ сhнъ варахіи1левъ вузjтzнинъ, речE: ю3нёйшій ќбw є4смь лёты, вh же є3стE старёйшіи: тёмже молчaхъ, ўбоsвсz возвэсти1ти вaмъ хи1трость мою2:
7
Я говорив сам собі: нехай говорять дні, і багатоліття повчає мудрости.
7
рёхъ же: врeмz є4сть глаг0лющее, и3 во мн0зэхъ лётэхъ вёдzтъ премyдрость,
8
Але дух у людині і подих Вседержителя дає їй розуміння.
8
но дyхъ є4сть въ человёцэхъ, дыхaніе же вседержи1телево є4сть научaющее:
9
Не багаторічні тільки мудрі, і не старі розуміють правду.
9
не многолётніи сyть премyдри, нижE стaріи вёдzтъ сyдъ:
10
Тому я говорю: вислухайте мене, оголошу вам мою думку і я.
10
тёмже рёхъ: послyшайте менE, и3 возвэщY вaмъ, ±же вёмъ, внуши1те глаг0лы мо‰:
11
Ось, я очікував слів ваших, — вслуховувався в судження ваші, доки ви придумували, що? сказати.
11
рекy бо вaмъ послyшающымъ, д0ндеже и3спытaете словесA, и3 дaже вaсъ ўразумёю,
12
Я пильно дивився на вас, і ось ніхто з вас не викриває Іова і не відповідає на слова його.
12
и3 сE, не бЁ јwва њбличazй, tвэщazй проти1внw глаг0лwмъ є3гw2 t вaсъ:
13
Не скажіть: ми знайшли мудрість: Бог спростує його, а не людина.
13
да не речeте: њбрэт0хомъ премyдрость, гDеви приложи1вшесz:
14
Якби він звертав слова свої до мене, то я не вашими словами відповідав би йому.
14
человёку же попусти1сте глаг0лати такwвaz словесA:
15
Злякалися, не відповідають більше; перестали говорити.
15
ўжаснyшасz, не tвэщaша ктомY, њбетшaша t ни1хъ словесA:
16
І як я чекав, а вони не говорять, зупинилися і не відповідають більше,
16
терпёхъ, не глаг0лахъ бо, ћкw стaша, не tвэщaша, ћкw да tвэщaю и3 ѓзъ чaсть.
17
то я відповім з мого боку, висловлю мою думку і я,
17
Tвэщa же є3ліyсъ, глаг0лz:
18
бо я переповнений словами, і дух у мені розпирає мене.
18
пaки возглаг0лю, и3сп0лненъ бо є4смь словeсъ: ўбивaетъ бо мS дyхъ чрeва:
19
Ось, утроба моя, як вино невідкрите: вона готова прорватися, подібно до нових міхів.
19
чрeво же моE ћкw мёхъ мстA врsща завsзанъ, и3ли2 ћкоже мёхъ ковaческій раст0ргнутый:
20
Виговорюсь, і буде легше мені; відкрию вуста мої і відповім.
20
возглаг0лю, да почjю, tвeрзъ ўстA:
21
На лице людини дивитися не буду і ніякій людині лестити не стану,
21
человёка бо не постыждyсz, но нижE брeннагw посрамлю1сz:
22
тому що я не вмію лестити: зараз убий мене, Творче мій.
22
не вёмъ бо чуди1тисz лицY: ѓще же ни2, то2 и3 менE м0ліе и3з8zдsтъ.