¹

Отже, слухай, Іове, промову мою і прислухайся до кожного слова мого.

¹

Но послyшай, јwве, словeсъ мои1хъ и3 бесёду мою2 внуши2:

²

Ось, я відкриваю вуста мої, язик мій говорить у гортані моїй.

²

сE бо, tверз0хъ ўстA мо‰, и3 возглаг0ла љзhкъ м0й:

³

Слова мої від щирости мого серця, і вуста мої вимовлять знання чисте.

³

чи1сто сeрдце моE во словесёхъ, рaзумъ же ўстнY моє1ю чи6стаz ўразумёетъ:

⁴

Дух Божий створив мене, і подих Вседержителя дав мені життя.

⁴

д¦ъ б9ій сотвори1вый мS, дыхaніе же вседержи1телево поучaющее мS:

⁵

Якщо можеш, відповідай мені і стань переді мною.

⁵

ѓще м0жеши, дaждь ми2 tвётъ къ си6мъ: потерпи2, стaни проти1ву менє2, и3 ѓзъ проти1ву тебє2.

⁶

Ось я, за бажанням твоїм, замість Бога. Я створений також із пороху;

⁶

T брeніz сотворeнъ є3си2 ты2, ћкоже и3 ѓзъ: t тогHжде сотворeніz є3смы2:

⁷

тому страх переді мною не може знітити тебе, і рука моя не буде важкою для тебе.

⁷

не стрaхъ м0й тS смzтeтъ, нижE рукA моS тzжкA бyдетъ на тS.

⁸

Ти говорив у вуха мої, і я чув звук слів:

⁸

Nбaче рeклъ є3си2 во ќшы мои2, и3 глaсъ глагHлъ твои1хъ ўслhшахъ, занeже глаг0леши:

⁹

чистий я, без пороку, невинний я, і немає в мені неправди;

⁹

чи1стъ є4смь ѓзъ, не согрэшaz, непор0ченъ же є4смь, и4бо не беззак0нновахъ:

¹⁰

а Він знайшов звинувачення проти мене і вважає мене Своїм супротивником;

¹⁰

заз0ръ же на мS њбрёте и3 мни1тъ мS, ћкw проти1вника себЁ:

¹¹

поставив ноги мої в колоду, спостерігає за всіма путями моїми.

¹¹

вложи1 же н0гу мою2 въ дрeво и3 надсмотрsлъ пути6 мо‰ вс‰.

¹²

Ось у цьому ти неправий, відповідаю тобі, тому що Бог вище людини.

¹²

Кaкw бо глаг0леши, ћкw прaвъ є4смь, и3 не послyша менE; Вёченъ бо є4сть, и4же над8 зємнhми.

¹³

Для чого тобі змагатися з Ним? Він не дає звіту ні в яких ділах Своїх.

¹³

Глаг0леши бо: чесw2 рaди прaвды моеS не ўслhша всsко сл0во;

¹⁴

Бог говорить один раз і, якщо того не помітять, удруге:

¹⁴

Е#ди1ною бо возглаг0летъ гDь, втор0е же во снЁ, и3ли2 въ поучeніи нощнёмъ,

¹⁵

уві сні, у нічному видінні, коли сон находить на людей, під час дрімоти на постелі.

¹⁵

и3ли2, ћкw є3гдA напaдаетъ стрaхъ лю1тъ на человёки, во дремaніихъ на л0жи:

¹⁶

Тоді Він відкриває в людини вухо і закарбовує Своє наставляння,

¹⁶

тогдA tкрhетъ ќмъ человёческій, видёньми стрaха тацёми и5хъ ўстраши1тъ,

¹⁷

щоб відвести людину від якого-небудь наміру і віддалити від неї гордість,

¹⁷

да возврати1тъ человёка t непрaвды, тёло же є3гw2t падeніz и3збaви,

¹⁸

щоб відвести душу її від прірви і життя її від ураження мечем.

¹⁸

пощадё же дyшу є3гw2 t смeрти, є4же не пaсти є3мY на брaни.

¹⁹

Або він врозумляється хворобою на постелі своїй і тяжким болем у всіх кістках своїх, —

¹⁹

Пaки же њбличи2 є3го2 болёзнію на л0жи и3 мн0жество костeй є3гw2 разслaби:

²⁰

і життя її відвертається від хліба і душа її від улюбленої їжі.

²⁰

всsкагw же брaшна пшени1чна не возм0жетъ пріsти, ґ душA є3гw2 ћди х0щетъ,

²¹

Плоть на ній пропадає, так що її не видно, і показуються кістки її, яких не було видно.

²¹

д0ндеже согнію1тъ плHти є3гw2, и3 покaжетъ кHсти є3гw2 т0щz:

²²

І душа її наближається до могили і життя її — до смерті.

²²

прибли1жисz же на смeрть душA є3гw2, и3 жив0тъ є3гw2 во ѓдэ.

²³

Якщо є у неї ангел-наставник, один з тисячі, щоб показати людині пряму путь її, —

²³

Ѓще бyдетъ тhсzща ѓгGлъ смертон0сныхъ, є3ди1нъ t ни1хъ не ўzзви1тъ є3го2: ѓще помhслитъ сeрдцемъ њбрати1тисz ко гDу, повёсть же человёку св0й заз0ръ, и3 безyміе своE покaжетъ,

²⁴

Бог змилосердиться над нею і скаже: звільни її від могили; Я знайшов умилостивлення.

²⁴

застyпитъ є5, є4же не впaсти є3мY въ смeрть, њбнови1тъ же тёло є3гw2 ћкоже поваплeніе на стэнЁ, кHсти же є3гw2 и3сп0лнитъ м0зга:

²⁵

Тоді тіло її зробиться свіжішим, ніж у молодості; вона повернеться до днів юности своєї.

²⁵

ўмzгчи1тъ же є3гw2 пл0ть ћкоже младeнца, и3 ўстр0итъ є3го2 возмужaвша въ человёцэхъ.

²⁶

Буде молитися Богу, і Він — милостивий до неї; з радістю дивиться на лице її і повертає людині праведність її.

²⁶

Пом0литсz же ко гDу и3 пріsтъ и4мъ бyдетъ, вни1детъ же лицeмъ весeлымъ со и3сповёданіемъ, воздaстъ же человёкwмъ прaвду свою2.

²⁷

Він буде дивитися на людей і говорити: грішив я і спотворював правду, і не воздано мені;

²⁷

Посeмъ тогдA зaзритъ человёкъ сaмъ себЁ, глаг0лz: kков†z содэвaхъ; и3 не по дост0инству и3стzзa мz, њ ни1хже согрэши1хъ:

²⁸

Він визволив душу мою від могили, і життя моє бачить світло.

²⁸

спаси2 дyшу мою2, є4же не вни1ти во и3стлёніе, и3 жи1знь моS свётъ ќзритъ.

²⁹

Ось, усе це робить Бог двічі-тричі з людиною,

²⁹

СE, сі‰ вс‰ твори1тъ крёпкій (бGъ) пути6 три2 съ мyжемъ:

³⁰

щоб відвести душу її від могили й освітити її світлом живих.

³⁰

но и3збaви дyшу мою2 t смeрти, да жив0тъ м0й во свётэ хвaлитъ є3го2.

³¹

Прислухайся, Іове, слухай мене, мовчи, і я буду говорити.

³¹

Внимaй, јwве, и3 послyшай менE, премолчи2, и3 ѓзъ возглаг0лю:

³²

Якщо маєш, що сказати, відповідай; говори, тому що я бажав би твого виправдання;

³²

и3 ѓще тебЁ сyть словесA, tвэщaй ми2: глаг0ли, хощy бо њправди1тисz тебЁ:

³³

якщо ж ні, то слухай мене: мовчи, і я навчу тебе мудрости.

³³

ѓще же ни2, ты2 послyшай менE, ўмолчи2, и3 научy тz премyдрости.