Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
І продовжував Елиуй і сказав:
1
Ѿвѣща́въ же є҆лїꙋ́съ, речѐ:
2
вислухайте, мудрі, слова мої, і прихиліть до мене вухо, розсудливі!
2
послꙋ́шайте менѐ, премꙋ́дрїи: свѣ́дꙋщїи, внꙋши́те (до́брое),
3
Бо вухо розрізняє слова, як гортань розрізняє смак їжі.
3
ꙗ҆́кѡ оу҆́хо словеса̀ и҆скꙋша́етъ, горта́нь же вкꙋша́етъ бра́шна.
4
Співставляємо між собою міркування і розпізнаємо, що добре.
4
Сꙋ́дъ и҆збере́мъ себѣ̀, оу҆разꙋмѣ́емъ посредѣ̀ себє̀, что̀ лꙋ́чшее.
5
Ось, Іов сказав: я правий, але Бог позбавив мене суду.
5
Ꙗ҆́кѡ речѐ і҆́ѡвъ: првⷣнъ є҆́смь, гдⷭ҇ь ѿѧ́тъ мѝ сꙋ́дъ,
6
Чи повинен я говорити лжу на правду мою? Моя рана незцілима без провини.
6
солга́ же сꙋдꙋ̀ моемꙋ̀: наси́льна стрѣла̀ моѧ̀ без̾ непра́вды.
7
Чи є така людина, як Іов, який п’є знущання, як воду,
7
Кто̀ мꙋ́жъ, ꙗ҆́коже і҆́ѡвъ, пїѧ́й порꙋга́нїе, ꙗ҆́коже во́дꙋ,
8
вступає у співтовариство з тими, хто чинить беззаконня і ходить з людьми нечестивими?
8
не согрѣша́ѧ, нижѐ нече́ствовавъ, нижѐ приѡбщи́всѧ къ творѧ́щымъ беззакѡ́нїѧ, є҆́же ходи́ти съ нечести́выми;
9
Тому що він сказав: немає користи для людини у благовгоджанні Богу.
9
Не рцы́ бо, ꙗ҆́кѡ нѣ́сть посѣще́нїѧ мꙋ́жеви, и҆ посѣще́нїѧ є҆мꙋ̀ ѿ гдⷭ҇а.
10
Отже, послухайте мене, мужі мудрі! Не може бути в Бога неправда або у Вседержителя неправосуддя,
10
Тѣ́мже, разꙋми́вїи се́рдцемъ, послꙋ́шайте менѐ, не бꙋ́ди мѝ пред̾ гдⷭ҇емъ нече́ствовати и҆ пред̾ вседержи́телемъ возмꙋти́ти пра́вдꙋ:
11
бо Він за ділами людини чинить з нею і за путями чоловіка відплачує йому.
11
но воздае́тъ человѣ́кови, ꙗ҆́коже твори́тъ кі́йждо и҆́хъ, и҆ на стезѝ мꙋ́жестѣй ѡ҆брѧ́щетъ и҆̀.
12
Істинно, Бог не чинить неправди і Вседержитель не спотворює суд.
12
Мни́ши же гдⷭ҇а нелѣ̑паѧ сотвори́ти, и҆лѝ вседержи́тель смѧте́тъ сꙋ́дъ, и҆́же сотворѝ зе́млю;
13
Хто, крім Нього, промишляє про землю? І хто керує всією вселенною?
13
Кто́ же є҆́сть творѧ́й поднебе́снꙋю и҆ ꙗ҆̀же въ не́й всѧ́чєскаѧ;
14
Якби Він звернув серце Своє до Себе і взяв до Себе дух її і подих її,
14
А҆́ще бо восхо́щетъ запрети́ти и҆ дꙋ́хъ оу҆ себє̀ оу҆держа́ти,
15
миттєво загинула б усяка плоть, і людина повернулася б у порох.
15
оу҆́мретъ всѧ́ка пло́ть вкꙋ́пѣ, всѧ́къ же человѣ́къ въ зе́млю по́йдетъ, ѿню́дꙋже и҆ со́зданъ бы́сть.
16
Отже, якщо ти маєш розум, то слухай це і зважай на слова мої.
16
А҆́ще же не оу҆вѣща́ешисѧ, послꙋ́шай си́хъ, внꙋшѝ гла́съ глагѡ́лъ.
17
Чи може ненависник правди володарювати? І чи можеш ти звинуватити Всеправедного?
17
Ви́ждь ты̀ ненави́дѧщаго беззакѡ́ннаѧ и҆ гꙋбѧ́щаго лꙋка̑выѧ, сꙋ́ща, вѣ́чна, првⷣна.
18
Чи можна сказати цареві: ти — нечестивець, і князям: ви — беззаконники?
18
Нечести́въ є҆́сть глаго́лѧй царе́ви, зако́нъ престꙋпа́еши, нечести́вѣйше, кнѧзє́мъ:
19
Але Він не дивиться і на лиця князів і не дає переваги багатому над бідним, тому що усі вони діло рук Його.
19
и҆́же не постыдѣ́сѧ лица̀ честна́гѡ, нижѐ вѣ́сть че́сть возложи́ти си̑льнымъ, оу҆диви́тисѧ ли́цамъ и҆́хъ.
20
Раптово вони помирають; серед ночі народ обуриться, і вони зникають; і сильних виганяють не силою.
20
Тще́ же и҆̀мъ сбꙋ́детсѧ, є҆́же возопи́ти и҆ моли́ти мꙋ́жа: занѐ оу҆потреби́ша беззако́ннѡ, безче́стѧще немощны́хъ.
21
Тому що очі Його над путями людини, і Він бачить усі кроки її.
21
То́й бо зри́тель є҆́сть дѣ́лъ человѣ́ческихъ, оу҆таи́сѧ же ѿ негѡ̀ ничто́же ѿ тѣ́хъ, ꙗ҆̀же творѧ́тъ:
22
Немає пітьми, ні тіні смертної, де могли б сховатися ті, що чинять беззаконня.
22
нижѐ бꙋ́детъ мѣ́сто оу҆кры́тисѧ творѧ́щымъ беззакѡ́ннаѧ:
23
Тому Він уже не вимагає від людини, щоб вона йшла на суд з Богом.
23
ꙗ҆́кѡ не на мꙋ́жа положи́тъ є҆щѐ.
24
Він скрушає сильних без дослідження і поставляє інших на їхні місця;
24
Гдⷭ҇ь бо всѣ́хъ ви́дитъ, постиза́ѧй неизслѣ̑днаѧ, сла̑внаѧ же и҆ и҆зрѧ̑днаѧ, и҆̀мже нѣ́сть числа̀,
25
тому що Він робить відомими діла їхні і скидає їх уночі, і вони знищуються.
25
свѣ́дый и҆́хъ дѣла̀, и҆ ѡ҆брати́тъ но́щь, и҆ смирѧ́тсѧ.
26
Він уражає їх, як беззаконних людей, перед очима інших,
26
Оу҆гаси́ же нечести̑выѧ, ви́дими же пред̾ ни́мъ:
27
за те, що вони відвернулися від Нього і не зрозуміли всіх шляхів Його,
27
ꙗ҆́кѡ оу҆клони́шасѧ ѿ зако́на бж҃їѧ, ѡ҆правда́нїй же є҆гѡ̀ не позна́ша,
28
так що дійшло до Нього волання бідних, і Він почув стогін пригноблених.
28
є҆́же вознестѝ къ немꙋ̀ во́пль ни́щихъ, и҆ во́пль оу҆бо́гихъ оу҆слы́шитъ.
29
Чи дарує Він тишу, хто може збурити? чи ховає Він лице Своє, хто може побачити Його? Чи буде це для народу, чи для однієї людини,
29
И҆ то́й тишинꙋ̀ пода́стъ, и҆ кто̀ ѡ҆сꙋ́дитъ; и҆ сокры́етъ лицѐ, и҆ кто̀ оу҆́зритъ є҆го̀; и҆ на ꙗ҆зы́къ, и҆ на человѣ́ка вкꙋ́пѣ,
30
щоб не царював лицемір на спокусу народу.
30
и҆́же поставлѧ́етъ царе́мъ человѣ́ка лицемѣ́ра за стропти́вость люді́й.
31
До Бога слід говорити: я потерпів, більше не буду грішити.
31
Ꙗ҆́кѡ къ крѣ́пкомꙋ глаго́лѧй: взѧ́хъ, не ѿимꙋ̀ вмѣ́стѡ зало́га:
32
А чого я не знаю, Ти навчи мене; і якщо я зробив беззаконня, більше не буду.
32
без̾ менє̀ оу҆зрю̀, ты̀ покажи́ ми: а҆́ще непра́вдꙋ содѣ́лахъ, не и҆́мамъ приложи́ти.
33
Чи за твоїм міркуванням Він повинен відплачувати? І оскільки ти відкидаєш, то тобі варто обирати, а не мені; говори, що знаєш.
33
Є҆да̀ ѿ тебє̀ и҆стѧ́жетъ ю҆̀, ꙗ҆́кѡ ты̀ ѿри́неши, ꙗ҆́кѡ ты̀ и҆збере́ши, а҆ не а҆́зъ ли; и҆ что̀ разꙋмѣ́еши; глаго́ли.
34
Люди розумні скажуть мені, і муж мудрий, який слухає мене:
34
Тѣ́мже смы́сленнїи се́рдцемъ рекꙋ́тъ сїѧ̑, мꙋ́жъ же премꙋ́дръ оу҆слы́ша глаго́лъ мо́й.
35
Іов нерозумно говорить, і слова його не мають сенсу.
35
І҆́ѡвъ же не въ ра́зꙋмѣ глаго́лаше, словеса́ же є҆гѡ̀ не въ хи́трости.
36
Я бажав би, щоб Іов цілком був випробуваний, за відповідями його, які властиві людям нечестивим.
36
Ѻ҆ба́че навы́кни, і҆́ѡве, не да́ждь є҆щѐ ѿвѣ́та, ꙗ҆́коже немꙋ́дрїи:
37
Інакше він до гріха свого додасть відступлення, буде рукоплескати між нами і ще більше наговорить проти Бога.
37
да не приложи́мъ на грѣхѝ на́шѧ: беззако́нїе же на на́съ вмѣни́тсѧ, мнѡ́гаѧ глаго́лющихъ словеса̀ на гдⷭ҇а.