Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
І відповів Елифаз феманитянин і сказав:
1
Ѿвѣща́ же є҆лїфа́зъ ѳемані́тинъ, глаго́лѧ:
2
якщо спробуємо ми сказати тобі слово, — чи не тяжко буде тобі? Утім, хто може заборонити слову!
2
є҆да̀ мно́жицею глаго́лано тѝ бы́сть въ трꙋдѣ̀; тѧ́жести же глагѡ́лъ твои́хъ кто̀ стерпи́тъ;
3
Ось, ти наставляв багатьох і опущені руки підтримував,
3
а҆́ще бо ты̀ наꙋчи́лъ є҆сѝ мнѡ́ги и҆ рꙋ́цѣ немощны́хъ оу҆тѣ́шилъ є҆сѝ,
4
того, хто падав, піднімали слова твої, і коліна, що гнулися, ти укріпляв.
4
немѡщны́ѧ же воздви́глъ є҆сѝ словесы̀, колѣ́нѡмъ же немѡщны́мъ си́лꙋ ѡ҆бложи́лъ є҆сѝ.
5
А тепер дійшло до тебе, і ти знеміг; торкнулося тебе, і ти упав духом.
5
Нн҃ѣ же прїи́де на тѧ̀ болѣ́знь и҆ коснꙋ́сѧ тебє̀, ты́ же возмꙋти́лсѧ є҆сѝ.
6
Богобоязкість твоя чи не повинна бути твоєю надією, і непорочність путів твоїх — упованням твоїм?
6
Є҆да̀ стра́хъ тво́й є҆́сть не въ безꙋ́мїи, и҆ наде́жда твоѧ̀ и҆ ѕло́ба пꙋтѝ твоегѡ̀;
7
Згадай же, чи гинув хто невинний, і де праведних викорінювали?
7
Помѧнѝ оу҆̀бо, кто̀ чи́стъ сы́й поги́бе; и҆лѝ когда̀ и҆́стиннїи всѝ и҆з̾ ко́рене погибо́ша;
8
Як я бачив, ті, що орали нечестя і сіяли зло, пожинають його;
8
Ꙗ҆́коже ви́дѣхъ ѡ҆рю́щихъ неподѡ́бнаѧ, сѣ́ющїи же ѧ҆̀ бѡлѣ́зни по́жнꙋтъ себѣ̀,
9
від подуву Божого гинуть і від духу гніву Його зникають.
9
ѿ повелѣ́нїѧ гдⷭ҇нѧ поги́бнꙋтъ, ѿ дх҃а же гнѣ́ва є҆гѡ̀ и҆зче́знꙋтъ.
10
Ревіння лева і голос того, хто рикає, умовкає, і зуби скимнів ламаються;
10
Си́ла льво́ва, гла́съ же льви́цы, весе́лїе же ѕмїє́въ оу҆гасѐ:
11
могутній лев гине без здобичі, і діти левиці розсіюються.
11
мраволе́въ поги́бе, зане́же не и҆мѣ́ѧше бра́шна, скѵ́мни же львѡ́вы ѡ҆ста́виша дрꙋ́гъ дрꙋ́гꙋ.
12
І ось, до мене таємно прийшло слово, і вухо моє прийняло щось від нього.
12
А҆́ще же глаго́лъ кі́й и҆́стиненъ бѣ̀ во словесѣ́хъ твои́хъ, ни ко́еже бы̀ ѿ си́хъ тѧ̀ срѣ́тило ѕло̀. не прїи́метъ ли оу҆́хо моѐ преди́вныхъ ѿ негѡ̀;
13
Серед міркувань про нічні видіння, коли сон находить на людей,
13
Стра́хомъ же и҆ гла́сомъ нощны́мъ, напа́дающь стра́хъ на человѣ́ки,
14
обійняв мене жах і трепет і потряс усі кістки мої.
14
оу҆́жасъ же мѧ̀ срѣ́те и҆ тре́петъ, и҆ ѕѣлѡ̀ кѡ́сти моѧ̑ стрѧсѐ:
15
І дух пройшов наді мною, дибом стало волосся на мені.
15
и҆ дꙋ́хъ на лице́ ми на́йде: оу҆страши́шасѧ же мѝ власѝ и҆ плѡ́ти,
16
Він став, — але я не розпізнав вигляду його, — тільки обрис був перед очима моїми; тихе віяння, — і я чую голос:
16
воста́хъ и҆ не разꙋмѣ́хъ, ви́дѣхъ, и҆ не бѣ̀ ѡ҆бли́чїѧ пред̾ ѻ҆чи́ма мои́ма, но то́кмѡ дꙋ́хъ ти́хъ и҆ гла́съ слы́шахъ:
17
чи людина праведніша за Бога? і чи людина чистіша за Творця свого?
17
что́ бо; є҆да̀ чи́стъ бꙋ́детъ человѣ́къ пред̾ бг҃омъ; и҆лѝ въ дѣ́лѣхъ свои́хъ без̾ поро́ка мꙋ́жъ;
18
Ось, Він і слугам Своїм не довіряє і в ангелах Своїх убачає недоліки:
18
а҆́ще рабѡ́мъ свои̑мъ не вѣ́рꙋетъ, и҆ во а҆́гг҃лѣхъ свои́хъ стро́потно что̀ оу҆смотрѣ̀,
19
тим більше — в тих, хто живе у храминах із суміші, основа яких порох, які знищуються швидше за міль.
19
живꙋ́щихъ же въ бре́нныхъ хра́минахъ, ѿ ни́хже и҆ мы̀ са́ми ѿ тогѡ́жде бре́нїѧ є҆смы̀, поразѝ, ꙗ҆́коже мо́лїе,
20
Між ранком і вечором вони розпадаються; не побачиш, як вони зовсім зникнуть.
20
и҆ ѿ оу҆́тра да́же до ве́чера ктомꙋ̀ не сꙋ́ть: зане́же не мого́ша себѣ̀ помощѝ, погибо́ша:
21
Чи не гинуть з ними і чесноти їхні? Вони вмирають, не досягнувши мудрости.
21
дхнꙋ́ бо на нѧ̀, и҆ и҆зсхо́ша, и҆ поне́же не и҆мѣ́ѧхꙋ премꙋ́дрости, погибо́ша.