¹

Надія марна: чи не впадеш від одного погляду його?

¹

Не ви1дэлъ ли є3си2 є3го2, и3 глаг0лємымъ не ўдиви1лсz ли є3си2; не ўбоsлсz ли є3си2, ћкw ўгот0васz ми2; Кт0 бо є4сть противлszйсz мнЁ, и3ли2 кто2 противостaнетъ ми2 и3 стерпи1тъ,

²

Немає настільки відважного, який насмілився б потурбувати його; хто ж може устояти перед Моїм лицем?

²

ѓще всS поднебeснаz моS є4сть;

³

Хто випередив Мене, щоб Мені винагородити його? під усім небом усе Моє.

³

Не ўмолчY є3гw2 рaди и3 сл0вомъ си1лы поми1лую рaвнаго є3мY.

⁴

Не промовчу про члени його, про силу і красиву пропорційність їх.

⁴

Кто2 tкрhетъ лицE њблечeніz є3гw2, въ согбeніе же пeрсей є3гw2 кто2 вни1детъ;

⁵

то може відкрити верх одягу його, хто підійде до подвійних щелеп його?

⁵

Двє1ри лицA є3гw2 кто2 tвeрзетъ; w4крестъ зубHвъ є3гw2 стрaхъ,

⁶

Хто може відчинити двері лиця його? коло зубів його — жах;

⁶

ўтр0ба є3гw2 щиты2 мBдzны, сою1зъ же є3гw2 ћкоже смmрjтъ кaмень,

⁷

міцні щити його — краса; вони скріплені ніби твердою печаткою;

⁷

є3ди1нъ ко друг0му прилипaютъ, дyхъ же не пр0йдетъ є3гw2:

⁸

один іншого торкається близько, так що і повітря не проходить між ними;

⁸

ћкw мyжъ брaту своемY прилэпи1тсz, содержaтсz и3 не tт0ргнутсz.

⁹

один з іншим лежать щільно, зчепилися і не розсуваються.

⁹

Въ чхaніи є3гw2 возблистaетъ свётъ: џчи же є3гw2 видёніе денни1цы.

¹⁰

Від його чхання показується світло; очі в нього, як вії зорі;

¹⁰

И#з8 ќстъ є3гw2 и3сх0дzтъ ѓки свэщы2 горsщыz, и3 размeщутсz ѓки и4скры џгнєнныz:

¹¹

з пащі його виходять пломені, вискакують вогненні іскри;

¹¹

и3з8 ноздрeй є3гw2 и3сх0дитъ дhмъ пeщи горsщіz nгнeмъ ќгліz:

¹²

з ніздрів його виходить дим, як з киплячого горщика або казана.

¹²

душa же є3гw2 ћкw ќгліе, и3 ћкw плaмы и3з8 ћстъ є3гw2 и3сх0дитъ..

¹³

Подих його розжарює вугілля, і з пащі його виходить полум’я.

¹³

На вhи же є3гw2 водворsетсz си1ла, пред8 ни1мъ течeтъ пaгуба.

¹⁴

На шиї його живе сила, і перед ним біжить жах.

¹⁴

ПлHти же тэлесE є3гw2 сольпнyшасz: ліeтъ нaнь, и3 не подви1житсz.

¹⁵

М’ясисті частини тіла його з’єднані між собою твердо, не здригнуться.

¹⁵

Сeрдце є3гw2 њжестЁ ѓки кaмень, стои1тъ же ѓки нaковальнz неподви1жна.

¹⁶

Серце його тверде, як камінь, і жорстке, як нижнє жорно.

¹⁶

Њбрaщшусz же є3мY, стрaхъ ѕвэрє1мъ четверонHгимъ по земли2 скaчущымъ.

¹⁷

Коли він піднімається, силачі в страху, зовсім губляться від жаху.

¹⁷

Ѓще срsщутъ є3го2 к0піz, ничт0же сотворsтъ є3мY, копіE вонзeно и3 бронS:

¹⁸

Меч, що доторкнеться до нього, не встоїть, ні спис, ні дротик, ні лати.

¹⁸

вмэнsетъ бо желёзо ѓки плє1вы, мёдь же ѓки дрeво гни1ло:

¹⁹

Залізо він вважає за солому, мідь — за гниле дерево.

¹⁹

не ўzзви1тъ є3го2 лyкъ мёдzнъ, мни1тъ бо каменомeтную прaщу ѓки сёно:

²⁰

Дочка (стріла) лука не змусить його тікати; а камені із пращі для нього полова.

²⁰

ѓки стeбліе вмэни1шасz є3мY млaтове, ругaетжесz трyсу nгнен0сному.

²¹

Булава вважається у нього за соломину; зі свисту дротика він сміється.

²¹

Л0же є3гw2 nстни2 џстріи, всsко же злaто морск0е под8 ни1мъ, ћкоже брeніе безчи1сленно.

²²

Під ним гострі камені, і він на гострих каменях лежить у бруді.

²²

Возжизaетъ бeздну, ћкоже пeщь мёдzну: мни1тъ же м0ре ћкw мmровaрницу

²³

Він кип’ятить безодню, як казан, і море перетворює на киплячу мазь;

²³

и3 тaртаръ бeздны ћкоже плённика: вмэни1лъ бeздну въ прохождeніе.

²⁴

залишає за собою світлу стежку; безодня здається сивиною.

²⁴

Ничт0же є4сть на земли2 под0бно є3мY сотворeно, порyгано бhти ѓгGлы мои1ми:

²⁵

Немає на землі подібного до нього; він створений безстрашним;

²⁵

всE выс0кое зри1тъ: сaмъ же цaрь всBмъ сyщымъ въ водaхъ.

²⁶

на все високе дивиться сміливо; він цар над усіма синами гордости.