Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Взивай, якщо є той, що відповідає тобі. І до кого зі святих звернешся ти?
1
Приꙁови' же а^ще т^я ё^слы'шитъ, и^л^и а^ще кого ст~ыX а^гг~лъ ё%ꙁриши.
2
Так, дурня убиває гнівливість, і нерозумного губить роздратування.
2
беꙁђмнаh б^о ё^бїетъ гнњвъ, ꙁаблђжDьшаго же ё^мориT рвенїе”
3
Бачив я, як дурень вкорінюється, і негайно прокляв дім його.
3
А/зъ же ви'дњхъ беꙁђмныя коренїе пђстяща, н^о а^бїе поја^дено бысть и^хᲆ бра'шно”
4
Діти його далекі від щастя, їх будуть бити біля воріт, і не буде захисника.
4
далече да бђ'дђтᲆ сн~ове иX эT сп~се'нїя, да и^сᲄрясђтся при двереX хђждъшиX, и^ не бђ'детᲆ и^ꙁима'яи”
5
Жниво його з’їсть голодний і з-за терну візьме його, і спраглі поглинуть майно його.
5
ЈА/же б^о ѓ^ни събраша, правеDницы ја%дя'тъ. са'ми же эT ꙁолъ не и^ꙁя'ти бђдђтъ, и^ꙁмо'ждана бђди крњпость иX.
6
Так, не з пороху виходить горе, і не з землі виростає лихо;
6
не и'мать б^о эT ꙁемля` и^ꙁыти трDђ, н^и эT горъ проѕя'бнђти бо'лњзни,
7
але людина народжується на страждання, як іскри, щоб підніматися вгору.
7
н^о чл~къ ражDа'ется трђдомъ, птищи же ѓ^рли высо'ко па'рятᲆ”
8
Але я до Бога звернувся б, передав би справу мою Богу,
8
Ника'коже н^о а^зъ помолю'ся бв~и, г~а же всњхъ влDкђ приꙁовђ`,
9
Який творить діла великі і недослідимі, дивні без міри,
9
творя'щаго ве'лїя и^ неи^слDњная, сла'вна же і^ иꙁряDна и%мже нњсть числа`”
10
дає дощ на лице землі і посилає води на лице полів;
10
да'ющаго до'ждь на' ꙁемлю, пђща'юща же во'дђ на поDнбsнђю”
11
принижених поставляє на висоту, і ті, що ремствують, підносяться на спасіння.
11
Творящаh же смире'ныя на высотђ, и^ поги'б#шая въꙁдвиза'ющаго”
12
Він руйнує задуми підступних, і руки їхні не довершують намірів.
12
Расточающаго совњты лђка'выX, и^ не и'мђть сътвори'ти рђки иX и%стины”
13
Він уловлює мудреців їхнім же лукавством, і рада хитрих стає марною:
13
Разђмњва'яи въ мђдрости премђдрыя, совњты же мно'гоплетенныхъ ё^диви`”
14
вдень вони зустрічають темряву й опівдні ходять навпомацки, як уночі.
14
Въ дн~ехъ сря'щетъ иX тма, въ полђ'дне же да ѓ^ся'жђтъ ја%коже в но'щи”
15
Він спасає бідного від меча, від уст їх і від руки сильного.
15
И$ да поги'бнђтᲆ на' брани, немощныи же да и^ꙁы'идетъ и^ꙁ рђки си'лна”
16
І є нещасному надія, і неправда закриває вуста свої.
16
Бђ'ди же немо'щномђ надежда, непра'веDнаго же ё^ста загражDена бђ'дђтъ”
17
Блаженна людина, яку напоумлює Бог, і тому покарання Вседержителя не відкидай,
17
Бл~женъ же чл~къ е^гоy ѓ^бли'чиT б~ъ. накаꙁанїя же вседръжителя не эTвраща'ися,
18
бо Він завдає рани і Сам обв’язує їх; Він уражає, і Його ж руки лікують.
18
то'и б^о болњти тво'ритъ, и^ па'ки ё^строиT. поразиT л^и и^ рђцњ е^го и^сцњлисте”
19
У шести лихах врятує тебе, і в сьомому не торкнеться тебе зло.
19
шестижды эT бњдъ и^зметъ т^я, въ седмњм же не косне'тъ ти ся ѕло”
20
Під час голоду визволить тебе від смерти, і на війні — від руки меча.
20
Въ гла'дњ и^зба'вит# тя эT смр~ти, на бра'ни же и^з рђки желњ'ꙁа и^ꙁрᲇшиT тя,
21
Від бича язика сховаєш себе і не убоїшся спустошення, коли воно прийде.
21
и^ эT бича ја^зы'ка съкрыеT т^я, и^ не ё^бои'шися эT ѕолъ находя'щихᲆ эT мђжа гл~ющаго ничтоже бл~го”
22
Спустошенню і голоду посмієшся і звірів землі не убоїшся,
22
Непра'веднымъ и^ беZꙁако'н#нымъ посмњ'ешися, эT дивїаго же ѕвњри не ё^бои'шися.
23
бо з каменями польовими у тебе союз, і звірі польові у мирі з тобою.
23
зане сᲆ ка'менїем# дївниM завњт# твои, и^ ѕвњрїе б^о дивїи ё^мирят# ти ся.
24
І дізнаєшся, що намет твій у безпеці, і будеш дивитися за домом твоїм, і не згрішиш.
24
потомъ разђмᲇе^ши ја%ко ё^мири'т ти ся до'мъ, жи'тїе же хра'ма твое^го не и'мать съгрњшити”
25
І побачиш, що сім’я твоє численне, і паростки твої, як трава на землі.
25
Разђмњ'еши же ја%ко мно'го сњмя твое, ча'да же твоа бђдђтъ ја%коже все` бы'лїе се'лное.
26
Увійдеш у гріб у зрілості, як укладаються снопи пшениці у свій час.
26
вни'деши же ѓ^богати'вшися въ' гроб#, ја%ко пшини'ца съꙁрњла въ время по'жата. или ја%коже сто'гъ гђмна въ время сᲆвеꙁенъ”
27
Ось, що ми пізнали; так воно і є; вислухай це і зауваж для себе.
27
Се сїя си'це и^ꙁъслњдихомъ, сїя же е^сть е^же слышахоM, ты же раꙁђмњи себњ` чт^о сътвори'лъ е^си”