Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
І відповів Іов і сказав:
1
Tвэщaвъ же јwвъ, речE:
2
правда! знаю, що так; але як виправдається людина перед Богом?
2
вои1стинну вёмъ, ћкw тaкw є4сть: кaкw бо бyдетъ прaведенъ человёкъ ў гDа;
3
Якщо захоче вступити в суперечку з Ним, то не відповість Йому на жодне з тисячі.
3
ѓще бо восх0щетъ суди1тисz съ ни1мъ, не послyшаетъ є3гw2, да не преречeтъ ко є3ди1ному словеси2 є3гw2 t тhсzщи.
4
Премудрий серцем і могутній силою; хто повставав проти Нього і залишався у спокої?
4
Премdръ бо є4сть мhслію, крёпокъ же и3 вели1къ: кто2 жeстокъ бhвъ проти1ву є3гw2, пребhсть;
5
Він пересуває гори, і не впізнають їх: Він перетворює їх у гніві Своєму;
5
Њбетшazй г0ры, и3 не вёдzтъ, превращazй | гнёвомъ:
6
зрушує землю з місця її, і стовпи її тремтять;
6
трzсhй поднебeсную и3з8 њсновaній, столпи1 же є3S колeблютсz:
7
скаже сонцю, — і не зійде, і на зірки накладає печатку.
7
гlzй с0лнцу, и3 не восх0дитъ, ѕвёзды же печaтствуетъ:
8
Він один розпростирає небеса і ходить по висотах моря;
8
прострhй є3ди1нъ нeбо и3 ходsй но м0рю, ћкw по земли2:
9
створив Ас, Кесиль і Хима* і тайники півдня;
9
творsй плі†ды и3 є3спeра, и3 ґрктyра и3 сокрHвища ю4жнаz:
10
робить велике, недослідиме і дивовижне без міри!
10
творsй вє1ліz и3 неизслёдwваннаz, сл†внаz же и3 и3зр‰днаz, и5мже нёсть числA.
11
Ось, Він пройде переді мною, і не побачу Його; пронесеться, і не помічу Його.
11
Ѓще пріи1детъ ко мнЁ, не и4мамъ ви1дэти: и3 ѓще мимои1детъ менє2, никaкw ўразумёхъ.
12
Візьме, і хто заборонить Йому? хто скаже Йому: що Ти робиш?
12
Ѓще в0зметъ, кто2 возврати1тъ; и3ли2 кто2 речeтъ є3мY: что2 сотвори1лъ є3си2;
13
Бог не відверне гніву Свого; перед Ним упадуть поборники гордині.
13
Сaмъ бо tвращaетъ гнёвъ, слzк0шасz под8 ни1мъ ки1ти поднебeсніи.
14
Тим більше чи можу я відповідати Йому і вишукувати собі слова перед Ним?
14
Ѓще же мS ўслhшитъ, и3ли2 разсyдитъ глаг0лы мо‰;
15
Хоч би я і правий був, але не буду відповідати, а буду благати Суддю мого.
15
Ѓще бо и3 прaведенъ бyду, не ўслhшитъ менE, судY є3гw2 помолю1сz:
16
Якби я воззвав, і Він відповів мені, — я не повірив би, що голос мій почув Той,
16
ѓще же воззовY, и3 ўслhшитъ мS, не и3мY вёры, ћкw ўслhша глaсъ м0й.
17
Хто у вихорі вражає мене і примножує невинно мої рани,
17
Да не мгл0ю мS потреби1тъ, мнHга же ми2 сотрє1ніz сотвори2 всyе,
18
не дає мені перевести дух, але пересичує мене гіркотою.
18
не њставлsетъ бо мS tдохнyти, и3сп0лни же мS г0рести.
19
Якщо діяти силою, то Він могутній; якщо судом, хто зведе мене з Ним?
19
Понeже си1ленъ є4сть крёпостію: кто2 u5бо судY є3гw2 воспроти1витсz;
20
Якщо я буду виправдовуватися, то мої ж вуста звинуватять мене; якщо я невинний, то Він визнає мене винним.
20
Ѓще бо бyду прaведенъ, ўстA мо‰ нечє1стіz сотворsтъ: ѓще же бyду непор0ченъ, стр0потенъ бyду.
21
Невинний я; не хочу знати душі моєї, зневажаю життя моє.
21
Ѓще бо нечeстіе сотвори1хъ, не вёмъ душeю моeю: nбaче teмлетсz ми2 жив0тъ.
22
Все одно; тому я сказав, що Він губить і непорочного і винного.
22
Тёмже рёхъ: вели1ка и3 си1льна губи1тъ гнёвъ.
23
Якщо цього вражає Він бичем раптово, то над катуванням невинних сміється.
23
Ћкw лукaвіи смeртію лю1тою поги1бнутъ, nбaче прaвєднымъ посмэвaютсz.
24
Земля віддана в руки нечестивих; обличчя суддів її Він закриває. Якщо не Він, то хто ж?
24
ПреданA є4сть землS въ рyцэ нечести1вагw, ли1ца судjй є3S покрывaетъ: ѓще же не сaмъ є4сть, кто2 є4сть;
25
Дні мої швидші за гінця, — біжать, не бачать добра,
25
Житіe же моE є4сть легчaе скоротeчца: tбэг0ша и3 не ви1дэша.
26
несуться, як легкі човни, як орел рине на здобичу.
26
И#ли2 є4сть кораблє1мъ слёдъ пути2, и3ли2 nрлA летsща, и4щуща ћди;
27
Якщо сказати мені: забуду я скарги мої, відкину похмурий вигляд свій і підбадьорюся;
27
Ѓще бо рекY: забyду глаг0лz, прини1кнувъ лицeмъ воздохнY,
28
то тремчу від усіх страждань моїх, знаючи, що Ти не оголосиш мене невинним.
28
трzсyсz всёми ўдесы2: вёмъ бо, ћкw не безви1нна мS њстaвиши.
29
Якщо ж я винен, то для чого даремно томлюся?
29
Ѓще же нечести1въ є4смь, почто2 не ўмр0хъ;
30
Хоч би я обмився і сніговою водою і зовсім очистив руки мої,
30
Ѓще бо и3змhюсz снёгомъ и3 њчи1щусz рукaми чи1стыми,
31
то і тоді Ти зануриш мене у бруд, і буде гидувати мною одяг мій.
31
дов0лнw во сквeрнэ њмочи1лъ мS є3си2, возгнушaсz же мн0ю nдeжда моS.
32
Тому що Він не людина, як я, щоб я міг відповідати Йому і йти разом з Ним на суд!
32
Нёси бо человёкъ, ћкоже ѓзъ, є3мyже противопрю1сz, да пріи1демъ вкyпэ на сyдъ.
33
Немає між нами посередника, який поклав би руку свою на обох нас.
33
Q, дабы2 ходaтай нaмъ бhлъ, и3 њбличazй и3 разслyшаzй междY nбёма.
34
Нехай відведе Він від мене жезл Свій, і страх Його нехай не жахає мене, —
34
Да tи1метъ t менє2 жeзлъ, стрaхъ же є3гw2 да не смущaетъ менE:
35
і тоді я буду говорити і не убоюся Його, бо я не такий сам у собі.
35
и3 не ўбою1сz, но возглаг0лю, и4бо тaкw не вёмъ сaмъ себE.