Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
Глава 1
1
Був чоловік у землі Уц, ім’я його Іов; і був чоловік цей непорочний, справедливий і богобоязкий і віддалявся від зла.
1
Мђжъ бњ` вᲆ земли хђсъ и^менеM і%ѓвᲆ” Бњ чл~къ то'и, и%стиненъ непоро'ченъ пра'веденъ, бл~гочести'в#, ё^даляа'ся эT всякоh ѕл^а дњанїа
2
І народилися у нього сім синів і три дочки.
2
Бысть же е^мђ сн~овъ сеDмь, и^ дще'ря тр^и.
3
Майна у нього було: сім тисяч дрібної худоби, три тисячі верблюдів, п’ятсот пар волів і п’ятсот ослиць і дуже багато прислуги; і був чоловік цей знаменитіший за всіх синів Сходу.
3
и^ б^њ скоT е^го, ѓ^ве'цъ, Wꙁ~, вельблюD, Wг~. сђпрђ'гъ воло'выX, е~ соT. и^ ѓ^сли'ць пасо'мыхᲆ пя'ть соT стаD” и^ слђж'ба е^мђ многа ѕњ'ло, и^ дњ'ла ве'лїа ѓ^ неM бњша на земли`” И$ бяше чл~къ то'и до'бра ро'дђ, эT востокъ слн~чъных#”
4
Сини його сходилися, робили бенкети кожен у своєму домі у свій день, і посилали і запрошували трьох сестер своїх їсти і пити з ними.
4
Съходя'ще же ся сн~ове е^го къ себњ, и^ творя'хђ пиръ по вся` дн~и, пое^млющеся въкђпњ, и^ тр^и сестры своа, ја%сти и^ пиᲄи с ни'ми”
5
Коли коло бенкетних днів звершувалося, Іов посилав за ними й освячував їх і, встаючи рано-вранці, підносив всепалення за числом усіх їх [і одного тельця за гріх про душі їхні]. Бо говорив Іов: може, сини мої згрішили і похулили Бога в серці своєму. Так робив Іов в усі такі дні.
5
е^гда же скончахђся дн~їе пи'ра. посыла і%ѓ^въ, и^ чищаше иX” вᲆста'ю^щи ꙁаё%тра, приноша'ше ꙁа нихᲆ жрътвы по числђ и^хъ, и^ телецъ е^ді'нъ ѓ^ грњсњхъ ꙁа дш~а иX” Гл~аше б^о і%ѓвъ, е^гда како сн~ове мои въ ра'зђмњ свое^мъ ѕл^о помы'слиша къ б~ђ. та'ко ё^ботворяше і%ѓвъ по вся` дн~и”
6
І був день, коли прийшли сини Божі стати перед Господом; між ними прийшов і сатана.
6
И$ е^гда бысть ја%ко се'и дн~ь. и^ с^е прїидо'ша а%гг~ли бж~їи`, преDста'ти преD гм~ъ, и^ дїа'волъ прїиде с ни'ми”
7
І сказав Господь сатані: звідки ти прийшов? І відповів сатана Господу і сказав: я ходив по землі й обійшов її.
7
И$ рече г~ь дїа'волђ, эTкђдђ прїиде. и^ эTвњща дїа'волъ и^ реq гв~и” ѓ^бхождь ꙁеMлю, и^ прохо'жDь поDнбsнђю прїидохъ”
8
І сказав Господь сатані: чи звернув ти увагу твою на раба Мого Іова? бо немає такого, як він, на землі: чоловік непорочний, справедливий, богобоязкий і віддаляється від зла.
8
И$ реq е^мђ г~ь, помы'слиl ли е^си ё^бо на раба` мое^го і%ѓва, ја%ко нњсть чл~ка такова` эT сђщиX на' ꙁеMли непоро'чна пра'веDна и%стинна бл~гочести'ва, ё^даля'ася эT всякаго ѕл^а дња'нїя”
9
І відповів сатана Господу і сказав: хіба даром богобоязкий Іов?
9
эTвњща же дїа'волъ, преD гм~ъ и^ рече. е^гда` тђне чтетъ і%ѓвᲆ г~а.
10
Чи не Ти навколо відгородив його і дім його й усе, що у нього? Діло рук його Ти благословив, і стада його поширюються по землі;
10
не ты` л^и ѓ^гради внњшняа е^го и^ внђтреняя до'мђ е^го, и^ вс^е сђщее ѓ%крsтъ е^го” дњ'ла же рђкђ е^го блsвиl е^си, и^ ско'ты е^го мно'ги сътвори'лъ е^си на земли`.
11
але простягни руку Твою і торкнися всього, що у нього, — чи благословить він Тебе?
11
н^о посли` рђкђ твою` и^ косни'ся въ все` е^же и'мать. а^ще ё^бо въ лице т^я блsви'тъ”
12
І сказав Господь сатані: ось, усе, що у нього, у руці твоїй; тільки на нього не простягай руки твоєї. І відійшов сатана від лиця Господа.
12
Тогда` рче г~ь дїаволђ, с^е все е^лико е^сть е^го предаю въ рђ'цњ твои`, само'го же не косни'ся” І$ и^ꙁыиде дїа'волъ эT лица` гн~я”
13
І був день, коли сини його і дочки його їли і вино пили в домі первородного брата свого.
13
И$ б^њ ја%ко се'и дн~ь, сн~ве і%ѓ^вови и^ дще'ря е^го ја^дя'хђ и^ пїа'хђ вино`, въ домђ` бра'та свое^го старњ'ишаго”
14
І ось, приходить вісник до Іова і говорить:
14
И$ с^е вњстникъ прїиде къ і%ѓ^вђ, и^ реq е^мђ. сђпрђ'гъ воловъ ѓ^ряхђ, и^ ѓ^слицы пася'хђ блиꙁᲆ иX,
15
воли орали, й ослиці паслися поряд з ними, як напали савеяни і взяли їх, а слуг уразили вістрям меча; і врятувався тільки я один, щоб сповістити тебе.
15
и^ пришеDше плњня'ющеи плњниша и^хъ, и^ рабы` ё^би'ша мечем#, а%ꙁ же ѓстаX е^ді'нъ, и^ прїидохъ въꙁвњсти'ти тебњ`”
16
Ще він говорив, як приходить інший і каже: вогонь Божий упав з неба й спалив овець і слуг і пожер їх; і врятувався тільки я один, щоб сповістити тебе.
16
Є$ще` семђ гл~ющђ прїиде дрђгыи вњстникъ и^ рече къ і%ѓ^вђ. ѓ%гнь паде` съ нб~се на' ꙁемлю и^ пожъже ѓ%вца, и^ пасты'ря поја%сть та'кожDе, а%ꙁ же ѓ^стахъ е^ді'нъ, и^ прїидохъ въꙁвњстити тебњ”
17
Ще він говорив, як приходить інший і каже: халдеї розташувалися трьома загонами і кинулися на верблюдів і взяли їх, а слуг уразили вістрям меча; і врятувався тільки я один, щоб сповістити тебе.
17
Є$ще же семђ` гл~щђ прїиде дрђгїи вњ'стникᲆ и^ реq къ і%ѓ^вђ. кон#ницы сътвори'ша че'ты тр^и, и^ ѓ^быидоша вельблю'ды и^ плњни'ша иX, и^ рабы` ё^би'ша мечем#, а^ꙁ же ѓ^стаX е^ді'нъ, и^ прїидо'хъ въꙁвњстити тебњ”
18
Ще цей говорив, приходить інший і каже: сини твої і дочки твої їли і пили вино у домі первородного брата свого;
18
Є$ще же и^ семђ` гл~ющђ, и%нъ вњстникъ прїиде гл~я къ і%ѓ^вђ. сн~омъ твои^мъ и^ дще'рямъ, ја^дђщ'имᲆ и^ пїющимъ ё^ бра'та и^хъ старњ'ишаго,
19
і ось, великий вітер прийшов з пустелі й охопив чотири кути дому, і дім упав на отроків, і вони померли; і врятувався тільки я один, щоб сповістити тебе.
19
и^ вънеꙁа'пђ вњтръ вели'къ наи^де эT пђстыня, и^ коснђся въ чеᲄы'ри ё%глы храмины, и^ паде` хра'мина на дњти твоя` и^ ё^мроша, а%ꙁ же ѓ^ста'хъ е^ді'нъ, и^ прїидохъ вᲆзвњсти'ти тебњ”
20
Тоді Іов встав і роздер верхній одяг свій, обстриг голову свою й упав на землю і поклонився
20
И$ с^е ё^слы'ша і%ѓ^въ вᲆста` и^ растерѕа ри'ꙁы своа`, и^ постриже вла'сы главы своея, и^ посы'па пр'ьстїю. и^ паD на' ꙁемлю поклони'ся гв~и
21
і сказав: нагим я вийшов із утроби матері моєї, нагим і повернуся. Господь дав, Господь і взяв; [як угодно було Господу, так і зробилося;] нехай буде ім’я Господнє благословенне!
21
и^ рече. а^ꙁъ б^о на'гъ и^зыидохъ эT чре'ва мт~ре мое'я, на'гъ и^ пои^дђ” Гь~ да'сть и^ г~ь взя`, ја^коже и^ꙁволи'ся гв~и, та'ко и^ бысᲄь, бђ'ди и^мя гн~е блsве'но въ вњки”
22
У всьому цьому не згрішив Іов і не промовив нічого нерозумного про Бога.
22
эT всᲇхъ си'хъ слђчившихся е^мђ, ничи'мже і%ѓ^въ съгрњши преD бм~ъ, н^и въ ё^стнђ своею и^ не да'сть беꙁђмїа б~ђ”
Глава 2
1
Був день, коли прийшли сини Божі стати перед Господом; між ними прийшов і сатана стати перед Господом.
1
Бысть же а^ки се'и дн~ь, и^ прїидоша а^гг~ли бж~їи` преDста'ти преD гм~ъ. и^ дїа'волъ прїиде посредњ и^хъ.
2
І сказав Господь сатані: звідки ти прийшов? І відповів сатана Господу і сказав: я ходив по землі й обійшов її.
2
и^ рече г~ь дїа'волђ эTкђдђ прїиде” тогда` реq дїа'волъ преD гм~ъ. ѓ^бхожDь вс^ю ꙁе'млю, и^ прохо'ждь поDнбsнђю и^ прїидохъ”
3
І сказав Господь сатані: чи звернув ти увагу твою на раба Мого Іова? бо немає такого, як він, на землі: чоловік непорочний, справедливий, богобоязкий і віддаляється від зла, і досі твердий у своїй непорочності; а ти збуджував Мене проти нього, щоб погубити його невинно.
3
И$ рече г~ь къ дїа'волђ, помы'слилъ е^си ё^бо на раба` мое^го і%ѓ^ва. ја%ко нњсть такова эT сђщихᲆ на' ꙁемли, чл~ка подо'бна е^мђ неꙁлоби'въ правди'въ и%стиненъ бл~гочестивъ ё^даля'ася эT всякаго ѕл^а, е^ще же и^ неꙁлобїя дръжиTся” Ты же рече, и^мњнїе е^го погђби'ти вътще.
4
І відповів сатана Господу і сказав: шкіру за шкіру, а за життя своє віддасть людина усе, що є у неї;
4
эTвњща же дїа'волъ гв~и реq. ко'жђ ꙁа ко'жђ и^ вся` е^ли'ка и'мать чл~къ дасть ꙁа дш~ђ свою.
5
але простягни руку Твою і торкнися кістки його і плоті його, — чи благословить він Тебе?
5
и^ ника'коy н^о посли` рђкђ свою, и^ косни'ся пло'ти и^ ко'стеи е^го, а^ще ё^бо въ лице т^я блsвитъ”
6
І сказав Господь сатані: ось, він у руках твоїх, тільки душу його збережи.
6
Рече же г~ь дїа'волђ, с^е предаю т^и е^го, то'кмо дш~ђ е^го съблюди`”
7
І відійшов сатана від лиця Господа й уразив Іова проказою лютою від підошви ноги його по саме тім’я його.
7
И$ꙁыиде же дїа'волъ эT лица` гн~я и^ пораꙁи і%ѓ^ва гно'емъ лю'тыM, эT главы` и^ до но'гђ.
8
І взяв він собі черепок, щоб шкребти себе ним, і сів у попіл [поза селищем].
8
и^ вꙁя` і%ѓвъ чрепъ да ѓ^стрђга'ет# гно'и свои, и^ сᲇдя'ше на гно'ищи внњ гра'да”
9
І сказала йому дружина його: ти все ще твердий у непорочності твоїй! похули Бога і помри*.
9
Времени' же мно'гђ минђвшђ. рече к немђ жена` е^го гл~я доко'лњ тръпи'ши, с^е пожDђ время е^ще` ма'ло ча'я надња^нїя сп~се'нїя мое^го. се б^о потреби'ся эT земля` память твоа. сн~ове твои` и^ дще'ря мое^го чре'ва печа'ли и^ болњꙁни, и%хже воᲄще родиX съ болᲇꙁнїю” Ты же самъ въ гнои` и^ червеX сњди'ши ѓ^бнощъ внњ безъ покро'ва” А/з же преходя'щи рабо'тая, мњсто эT мњста, ѓ^бходя'щи и^ до'мъ эT до'мђ, ча'юще солне'чнаго ꙁахожденїя, да почі'ю эT болњзни и^ трђда и^же м^я нн~њ ѓ^бдержаT. н^о рцы` нњ'кїи гл~ъ кᲆ г~ђ и^ ё'мри.
10
Але він сказав їй: ти говориш як одна з безумних: невже добре ми будемо приймати від Бога, а лихого не будемо приймати? В усьому цьому не згрішив Іов вустами своїми.
10
ѓ%н же въꙁрњвъ на ню` и^ рече, чт^оты` а^ки е^ді'на эT безђмныX же'нъ с^е гл~а. а^ще бл~гая прїя'хом# эT рђки` гн~я, ѕлаго не сътерпиM ли” эT всњхъ си'хᲆ прилђчи'вшихся е^мђ, ничи'мъже съгрњши і%ѓ^въ преD гм~ъ бм~ъ ё^стна'ма и^ не да'сть беꙁђмїа б~ђ”
11
І почули троє друзів Іова про всі ці біди, які осягли його, і пішли кожен зі свого місця: Елифаз феманитянин, Вилдад савхеянин і Софар наамитянин, і зійшлися, щоб іти разом тужити з ним і втішати його.
11
Слы'шавше же трїе дрђѕи е^го вс^е ѕло'е нашеDшее на'нь, прїидо'ша кождо эT свое'я страны` к немђ. е^лифа'съ џема'ньскїи цр~ь. вельда'дъ савхеискїи мђчи'тель. софарь минᲇискїи цр~ь. и^ прїидо'ша к немђ вᲆкђпњ ё^тњшити и& и^ посњти'ти е^го.
12
І, піднявши очі свої здаля, вони не впізнали його; і піднесли голос свій і заридали; і роздер кожен верхній одяг свій, і кидали порох над головами своїми до неба.
12
ви'дњвше же е^го и^ꙁдале'ча и^ не поꙁнашA” И въꙁопи'ша гла'сомъ велїимъ въспла'кашася растерзавше ко'ждо ѓ^деждђ свою`, и^ посы'павше пе'рьсᲄїю главы` своя`.
13
І сиділи з ним на землі сім днів і сім ночей; і ніхто не говорив йому ні слова, тому що бачили, що страждання його дуже великі.
13
сњдњша ё^ него сеDмь дн~їи и^ сеDмь но'щїи, и^ никто'же эT ниX воз#гл~а к немђ словесе`. ви'дяхђ б^о ја%звђ лю'тђ сђщђ и^ вели'кђ ѕњло”
Глава 3
1
Після того відкрив Іов вуста свої і прокляв день свій.
1
Посемъ эTвръꙁе і%ѓ^въ ё^ста` своя. и^ прокля'тᲆ дн~ь свои
2
І почав Іов і сказав:
2
гл~я.
3
згинь день, у який я народився, і ніч, у яку сказано: зачалася людина!
3
да поги'бнетъ дн~ь воньже родиXся, и^ но'щь в нюy рњша, с^е е^сть мђж'ескъ полъ.
4
День той нехай буде темрявою; нехай не шукає його Бог з висоти, і нехай не засяє над ним світло!
4
т^а но'щь бђ'ди тма`. и^ да не и^зыщеT г~ь съвыше е^я`, и^ да не прїидеT на ню` свTњ,
5
Нехай затьмарить його темрява і тінь смертна, нехай обійме його хмара, нехай страшаться його, як палючої спеки!
5
и^ да прїимеT ю& тма` и^ стᲇнь смр~тныи, да прїидеT на ню` сђмраk и^ да прокляT бђ'ди дн~ь то'и,
6
Ніч та, — нехай володіє нею морок, нехай не рахується вона в днях року, нехай не ввійде у число місяців!
6
и^ т^ђ ноu да посᲄи'гнеT тма`. не бђ'ди въ дн~и лњта н^и бђди въчтенъ въ дн~и мsць.
7
О! ніч та — нехай буде вона безлюдна; нехай не ввійде в неї радість!
7
ноu т^а бђди болњзнь, и^ не прїиди на ню` веселїе и^ ра'дость.
8
Нехай проклянуть її ті, що проклинають день, здатні розбудити левиафана!
8
н^о да проклинеT е^я` проклина'яи того дн~е, и^же и%мать начина'ти вели'кїи киT.
9
Нехай померкнуть зірки світанку її: нехай чекає вона світла, і воно не приходить, і нехай не побачить вона вій денниці
9
да помер#кнTђ и^ ѕвњзды то'я но'щи, и^ да не стерпиT н^и на свTњ да не прїидеT. и^ да не приꙁриT деньни'ца вᲆсїя'ющи,
10
за те, що не зачинила дверей утроби матері моєї і не приховала горя від очей моїх!
10
ја%ко не затвори вра'та чрева мт~ре мое'а” но эTгна` ё^бо бо'лњꙁнь эT ѓ^чїю мое'ю.
11
Чому я не помер, виходячи з утроби, і не помер, коли вийшов з утроби?
11
почᲄо б^о въ ё^тробњ не ё^мроX. и^ ја^ко и^с чрева иZшеD и^ а'бїе не гибохъ.
12
Навіщо прийняли мене коліна? навіщо було мені годуватися грудьми?
12
почто' же м^я срњтоста колњни. почто' же със#саX сесца.
13
Тепер би лежав я і спочивав; спав би, і мені було б спокійно
13
нн~њ ё^бо а^ще ё^снђлъ быX ё^молчђ, почиl быX
14
з царями і радниками землі, які забудовували для себе пустелі,
14
съ цр~ьми съвњтники ꙁемля` и^же хваляхђся ѓ^рђжїи,
15
або з князями, у яких було золото, і які наповнювали доми свої сріблом;
15
и^л^и сᲆ кня'ѕи и^мже много злато и^ наполни'ша до'мы своа сребра`.
16
або, як викидень прихований, я не існував би, як немовлята, які не побачили світла.
16
и^л^и ја%коy и%звергъ и^ꙁлаꙁя и^ꙁ ложе'снъ мт~ре. и^ли ја%ко младенцы и^же не ви'дњша свњта”
17
Там беззаконні перестають наводити страх, і там відпочивають виснажені в силі.
17
Тђ нечьсти'вїи раждего'шAся ја%ростїю гнњ'ва. т^ђ почи'ша претрђжDенїи тњломъ.
18
Там в’язні разом насолоджуються спокоєм і не чують криків приставника.
18
въкђпњ же вњчнїи не слы'шаша гла'са сᲆбира'ющаго да'нь.
19
Малий і великий там рівні, і раб вільний від господаря свого.
19
ма'лъ и^ вели'къ т^ђ е^сть, и^ рабъ боя'ися господи'на свое^го.
20
Навіщо дано страднику світло, і життя засмученим душею,
20
почто б^о да'нъ е^сть сђщиM въ го'ресᲄи свTњ, и^ болњꙁненаM дш~амъ животъ,
21
які чекають на смерть, і немає її, які викопали б її охочіше, ніж скарб,
21
и^же жела'юT смр~ти и^ не полђча'юT. и^скопова'юще ја%ко съкровища,
22
зраділи б до захвату, захоплювалися б, що знайшли гріб?
22
ѓ^брадованиy быва'ютъ а^ще ё^лђчатъ.
23
Навіщо дано світло людині, путь якої закрита, і яку Бог оточив мороком?
23
смр~ть б^о мђж'ђ поко'и, ꙁатво'ритъ б^о б~ъ ѓ^ немъ.
24
Зітхання мої попереджають хліб мій, і стогони мої ллються, як вода,
24
прьвње б^о бра'шна мое^го вᲆздыха'нїе м^и прїиде. слежђ же а^ꙁъ ѓ^дръжи'мъ стра'хомъ.
25
бо жахливе, чого я жахався, те й осягло мене; і чого я боявся, те і прийшло до мене.
25
стра'хъ б^о ѓ^ нем же ся ё^жасахъ прїиде м^и. и^ е^гоже боя'хся срᲇте м^я.
26
Немає мені миру, немає спокою, немає відради: спіткало нещастя.
26
н^и ё^мириX н^и ё^молчахъ, н^и почихъ, наи^де м^и гнњ'въ”
Глава 4
1
І відповів Елифаз феманитянин і сказав:
1
Отвњща' же е^лиџа'съ фема'нитинъ гл~я.
2
якщо спробуємо ми сказати тобі слово, — чи не тяжко буде тобі? Утім, хто може заборонити слову!
2
е^гда` мно'жицею гл~анот^и бысть въ ᲄрђдњхъ. крњпость же гл~ъ твои^хъ кто` стерпи'тъ.
3
Ось, ти наставляв багатьох і опущені руки підтримував,
3
а^ще боты` наё^чилъ е^си мно'ги, и^ рђцњ немо'щнаго ё^тњшилъ е^си.
4
того, хто падав, піднімали слова твої, і коліна, що гнулися, ти укріпляв.
4
немо'щныя же въꙁдви'глъ е^си словесы, колњнома же немо'щныхъ дръзостїю ѓ^бложи'лъ е^си.
5
А тепер дійшло до тебе, і ти знеміг; торкнулося тебе, і ти упав духом.
5
нн~њ же прїиде на' тя бо'лезнь и^ коснђ ти ся, тыy потща'ся.
6
Богобоязкість твоя чи не повинна бути твоєю надією, і непорочність путів твоїх — упованням твоїм?
6
кое` ё^бо не страX л^и твои е^сть въ беꙁђмїе, и^ наде'жа твоя` и^ злоба пђти твое^го.
7
Згадай же, чи гинув хто невинний, і де праведних викорінювали?
7
помяни' же ё^бо кт^о чи'стъ сы'и поги'бе, и^л^и когда` и%сᲄиннїи вс^и и^с корене поги'бошA,
8
Як я бачив, ті, що орали нечестя і сіяли зло, пожинають його;
8
ја%коже видXњ ѓ^рђщихъ зло'бою, и^ сњ'ющїи же я& печа'ли по'жнTђ себњ`.
9
від подуву Божого гинуть і від духу гніву Його зникають.
9
эT повелњнїя гн~я поги'бнђт#. эT дх~а гнњва е^го и^счеꙁнђтᲆ.
10
Ревіння лева і голос того, хто рикає, умовкає, і зуби скимнів ламаються;
10
сила львова, гла'съ же льви'ца, хвале'нїе же ꙁмїево ё^гасе`”
11
могутній лев гине без здобичі, і діти левиці розсіюються.
11
Мравїи льва погђби`, зане же не и^мња'ше бра'шна. лви'чищаy львовы ѓ^ста'виша дрђ'гъ дрђга.
12
І ось, до мене таємно прийшло слово, і вухо моє прийняло щось від нього.
12
а^ще л^и гл~ъ кїи и%стиненъ б^њ въ словесњхъ твои^хъ. никое^ же ё^бо эT сиX бы т^я срњло ѕло'е. кое` ё^бо не прїиметъ ли м^и ё%хо вла'сти, эT него'же
13
Серед міркувань про нічні видіння, коли сон находить на людей,
13
стра'хомъ и^ гла'сомъ но'щнымъ напада'я стра'хᲆ на чл~кы.
14
обійняв мене жах і трепет і потряс усі кістки мої.
14
гроза же м^я срњте и^ трепетъ, и^ ѕњло ко'сти моа сътрясе`”
15
І дух пройшов наді мною, дибом стало волосся на мені.
15
И$ дх~ъ на лице м^и наи^де. ё^страшиша же ми ся вла'си и^ плᲆти,
16
Він став, — але я не розпізнав вигляду його, — тільки обрис був перед очима моїми; тихе віяння, — і я чую голос:
16
въстаX и^ не разђмXњ. видXњ и^ не бњ` ѓ^бличїя преD ѓ^чима мои'ма, н^о дх~ъ и^ глаs слы'шаX.
17
чи людина праведніша за Бога? і чи людина чистіша за Творця свого?
17
чт^о б^о е^гда` чи'стъ бђдетъ чл~къ преD бм~ъ. и^л^и эT дњлъ своихъ бес поро'ка мђжъ”
18
Ось, Він і слугам Своїм не довіряє і в ангелах Своїх убачає недоліки:
18
А$ще на рабы` своа не вњрђеT, на а^гг~лы своя жестоко.
19
тим більше — в тих, хто живе у храминах із суміші, основа яких порох, які знищуються швидше за міль.
19
чт^о помы'слилъ на живђщих же въ берныхъ хлњвинаX, эT ниX же и^ сами эT того же бернїа е^смы`. пораꙁи и^хъ ја%коже мо'лїе,
20
Між ранком і вечором вони розпадаються; не побачиш, як вони зовсім зникнуть.
20
и^ эT ё^тра да'же до' вечера ја%ко не сђть. ꙁане же не мого'ша себњ помощи` погибо'ша.
21
Чи не гинуть з ними і чесноти їхні? Вони вмирають, не досягнувши мудрости.
21
дђ'нђ же ё^бо на ня і^ и^схоша. погибо'ша зане же не и^мњяхђ премђдрость”
Глава 5
1
Взивай, якщо є той, що відповідає тобі. І до кого зі святих звернешся ти?
1
Приꙁови' же а^ще т^я ё^слы'шитъ, и^л^и а^ще кого ст~ыX а^гг~лъ ё%ꙁриши.
2
Так, дурня убиває гнівливість, і нерозумного губить роздратування.
2
беꙁђмнаh б^о ё^бїетъ гнњвъ, ꙁаблђжDьшаго же ё^мориT рвенїе”
3
Бачив я, як дурень вкорінюється, і негайно прокляв дім його.
3
А/зъ же ви'дњхъ беꙁђмныя коренїе пђстяща, н^о а^бїе поја^дено бысть и^хᲆ бра'шно”
4
Діти його далекі від щастя, їх будуть бити біля воріт, і не буде захисника.
4
далече да бђ'дђтᲆ сн~ове иX эT сп~се'нїя, да и^сᲄрясђтся при двереX хђждъшиX, и^ не бђ'детᲆ и^ꙁима'яи”
5
Жниво його з’їсть голодний і з-за терну візьме його, і спраглі поглинуть майно його.
5
ЈА/же б^о ѓ^ни събраша, правеDницы ја%дя'тъ. са'ми же эT ꙁолъ не и^ꙁя'ти бђдђтъ, и^ꙁмо'ждана бђди крњпость иX.
6
Так, не з пороху виходить горе, і не з землі виростає лихо;
6
не и'мать б^о эT ꙁемля` и^ꙁыти трDђ, н^и эT горъ проѕя'бнђти бо'лњзни,
7
але людина народжується на страждання, як іскри, щоб підніматися вгору.
7
н^о чл~къ ражDа'ется трђдомъ, птищи же ѓ^рли высо'ко па'рятᲆ”
8
Але я до Бога звернувся б, передав би справу мою Богу,
8
Ника'коже н^о а^зъ помолю'ся бв~и, г~а же всњхъ влDкђ приꙁовђ`,
9
Який творить діла великі і недослідимі, дивні без міри,
9
творя'щаго ве'лїя и^ неи^слDњная, сла'вна же і^ иꙁряDна и%мже нњсть числа`”
10
дає дощ на лице землі і посилає води на лице полів;
10
да'ющаго до'ждь на' ꙁемлю, пђща'юща же во'дђ на поDнбsнђю”
11
принижених поставляє на висоту, і ті, що ремствують, підносяться на спасіння.
11
Творящаh же смире'ныя на высотђ, и^ поги'б#шая въꙁдвиза'ющаго”
12
Він руйнує задуми підступних, і руки їхні не довершують намірів.
12
Расточающаго совњты лђка'выX, и^ не и'мђть сътвори'ти рђки иX и%стины”
13
Він уловлює мудреців їхнім же лукавством, і рада хитрих стає марною:
13
Разђмњва'яи въ мђдрости премђдрыя, совњты же мно'гоплетенныхъ ё^диви`”
14
вдень вони зустрічають темряву й опівдні ходять навпомацки, як уночі.
14
Въ дн~ехъ сря'щетъ иX тма, въ полђ'дне же да ѓ^ся'жђтъ ја%коже в но'щи”
15
Він спасає бідного від меча, від уст їх і від руки сильного.
15
И$ да поги'бнђтᲆ на' брани, немощныи же да и^ꙁы'идетъ и^ꙁ рђки си'лна”
16
І є нещасному надія, і неправда закриває вуста свої.
16
Бђ'ди же немо'щномђ надежда, непра'веDнаго же ё^ста загражDена бђ'дђтъ”
17
Блаженна людина, яку напоумлює Бог, і тому покарання Вседержителя не відкидай,
17
Бл~женъ же чл~къ е^гоy ѓ^бли'чиT б~ъ. накаꙁанїя же вседръжителя не эTвраща'ися,
18
бо Він завдає рани і Сам обв’язує їх; Він уражає, і Його ж руки лікують.
18
то'и б^о болњти тво'ритъ, и^ па'ки ё^строиT. поразиT л^и и^ рђцњ е^го и^сцњлисте”
19
У шести лихах врятує тебе, і в сьомому не торкнеться тебе зло.
19
шестижды эT бњдъ и^зметъ т^я, въ седмњм же не косне'тъ ти ся ѕло”
20
Під час голоду визволить тебе від смерти, і на війні — від руки меча.
20
Въ гла'дњ и^зба'вит# тя эT смр~ти, на бра'ни же и^з рђки желњ'ꙁа и^ꙁрᲇшиT тя,
21
Від бича язика сховаєш себе і не убоїшся спустошення, коли воно прийде.
21
и^ эT бича ја^зы'ка съкрыеT т^я, и^ не ё^бои'шися эT ѕолъ находя'щихᲆ эT мђжа гл~ющаго ничтоже бл~го”
22
Спустошенню і голоду посмієшся і звірів землі не убоїшся,
22
Непра'веднымъ и^ беZꙁако'н#нымъ посмњ'ешися, эT дивїаго же ѕвњри не ё^бои'шися.
23
бо з каменями польовими у тебе союз, і звірі польові у мирі з тобою.
23
зане сᲆ ка'менїем# дївниM завњт# твои, и^ ѕвњрїе б^о дивїи ё^мирят# ти ся.
24
І дізнаєшся, що намет твій у безпеці, і будеш дивитися за домом твоїм, і не згрішиш.
24
потомъ разђмᲇе^ши ја%ко ё^мири'т ти ся до'мъ, жи'тїе же хра'ма твое^го не и'мать съгрњшити”
25
І побачиш, що сім’я твоє численне, і паростки твої, як трава на землі.
25
Разђмњ'еши же ја%ко мно'го сњмя твое, ча'да же твоа бђдђтъ ја%коже все` бы'лїе се'лное.
26
Увійдеш у гріб у зрілості, як укладаються снопи пшениці у свій час.
26
вни'деши же ѓ^богати'вшися въ' гроб#, ја%ко пшини'ца съꙁрњла въ время по'жата. или ја%коже сто'гъ гђмна въ время сᲆвеꙁенъ”
27
Ось, що ми пізнали; так воно і є; вислухай це і зауваж для себе.
27
Се сїя си'це и^ꙁъслњдихомъ, сїя же е^сть е^же слышахоM, ты же раꙁђмњи себњ` чт^о сътвори'лъ е^си”
Глава 6
1
І відповів Іов і сказав:
1
Отвњща же і%ѓвᲆ и^ рече.
2
о, якби правильно були зважені волання мої, і разом з ними поклали на терези страждання моє!
2
а^ще кто вњ'дыи поста'виᲄъ ми гнњтъ, бо'лњꙁни же моя вᲆꙁе'млеT на мњрила вᲆкђпᲇ,
3
Воно, напевно, перетягнуло б пісок морів! Від того слова мої несамовиті.
3
и^ пњска` мо'рскаготяжча'иша бђдђтъ. н^о ја^коже словеса` моа хђ'лена сђть,
4
Бо стріли Вседержителя у мені; отрута їх п’є дух мій; жахи Божі ополчилися проти мене.
4
стрњ'лы б^о гн~я въ тњлњ мое^мъ сђть, и%хже ја%рость и^спива'етъ ми кро'вь, е^гда` начнђ` гл~ати бодђтъ м^я.
5
Чи реве дикий осел на траві? чи мичить бик біля місива свого?
5
что` б^о е^гда во'т#ще возреве'тъ ді'вїи ѓ^се'лъ, н^о бра'шна прося`. а%ще ли же и^ воꙁревеT во'лъ въ ја%слехъ и^мњ'я бра'шно.
6
Чи їдять несмачне без соли, і чи є смак в яєчному білку?
6
ја%сть ли ся хлњбъ безъ со'ли, и^л^и е^сть въкђше'нїе т#щи'ми словесы`.
7
До чого не хотіла торкнутися душа моя, те складає огидну їжу мою.
7
не мо'жетъ б^о м^и преста'ти дш~а, смра'дъ б^о зрю`. и^ бра'шно свое во'ню льво'вђ,
8
О, коли б збулося бажання моє й уповання моє виконав Бог!
8
а^ще б^о да'сть, и^ прїидеT ми проше'нїе, и^ наде'ждђ мою да'сть г~ь
9
О, якби благоволив Бог розтрощити мене, простяг руку Свою й уразив мене!
9
наче'нъ г~ь да ё^ја^зви'тъ, до концаy да не ё^бїетъ м^я”
10
Це було б ще відрадою мені, і я кріпився б у моїй нещадній хворобі, бо я не відмовився від слів Святого.
10
Бђ'ди же ми граD гро'бъ на не'мже на забра'лехъ скакаX, на не'мъ не постыжђся не солгаX б^о слове'съ ст~ыхъ б~ђ мое^мђ”
11
Що за сила у мене, щоб мати надію мені? і який кінець, щоб продовжити мені життя моє?
11
Ка'я б^о крњпость моя ја%коᲄер#плю` и^л^и кое ми время, ја^ко не сте'рпитъ м^и дш~а.
12
Чи твердість каменів — твердість моя? і чи мідь — плоть моя?
12
е^да` крњпости ка'менїя крњпость моа, и^л^и пло'ти моа сђть мњдяны
13
Чи є в мені допомога для мене, і чи є для мене яка опора?
13
и^л^и не ё^пова'хъ к немђ” По'мощ# же эT мене эTстђпи`,
14
До страдника повинне бути співчуття від друга його, якщо тільки він не покинув страху до Вседержителя.
14
эTврь'же мя млsть посњще'нїе же гн~е призрњ м^я,
15
Але брати мої невірні, як потік, як швидкоплинні струмки,
15
и^ не възрњша на' мя бли'жнїи мои`. ја%коy пото'къ пресњца'я, и^л^и ја%ко влъны преи^до'ша м^я,
16
які чорні від льоду і в яких ховається сніг.
16
и^же ся мене` бл~го боя'хђ. нн~њ нападо'ша м^и,
17
Коли стає тепло, вони зменшуються, а під час спеки зникають з місць своїх.
17
ја^коже снњ'гъ и^ ле'дъ сме'рꙁъся. ја%коже и^ста'етъ теплотњ` бы'вши, не позна'ся е^же бњ`,
18
Вони змінюють напрямок шляхів своїх, заходять у пустелю і губляться:
18
та'коже и^ а'ꙁъ ѓ^ста'вленъ бы'хъ всњми`, погибо'хъ же и^ беꙁдо'мокъ бы'хъ”
19
дивляться на них дороги фемайські, сподіваються на них шляхи савейські,
19
Ви'дите пђти` џема'нъскїя, гостинница савоня призрященїи.
20
але залишаються посоромленими у своїй надії; приходять туди і від сорому червоніють.
20
стђда длъжни бђдTђ ѓ^ градXњ и^ ѓ^ и^мњ'нїиX надњ'ющїися.
21
Так і ви тепер ніщо: побачили страшне і злякалися.
21
и^ вы' же ё%бо наи^до'сте мн^њ беꙁъми'лосᲄивно, ја%коy видњвши мои стрђпᲆ ё^боя'стеся.
22
Чи говорив я: дайте мені, або від достатку вашого заплатіть за мене;
22
что` б^о, е^гда чт^о ё^ ва'съ проси'хъ. и^л^и ва'шея крњпости ᲄребђ'ю,
23
і визволіть мене від руки ворога, і від руки мучителів викупіть мене?
23
ја%ко спsти м^я эT рђки` вра'гъ. и^л^и и^з рђки` си'лныхъ и^ꙁба'вите м^я.
24
Навчіть мене, і я замовкну; покажіть, у чому я погрішив.
24
наё^чи'те м^я, а^ꙁ же ё^млъчю`” А$ще чт^о прельсти'хся скажи'те м^и.
25
Які сильні слова правди! Але що доводять викриття ваші?
25
н^о ја%коже подо'бно е^сть злђ` и%стин#наго гл~и. не эT ва'съ б^о крњпости прошђ`.
26
Ви придумуєте слова для викриття? На вітер пускаєте слова ваші.
26
ниже ѓ^бличе'нїе жела'ше, словесы` м^я ё^ста'витъ. ниже вњща'нїя вашего словеs трьплю`
27
Ви нападаєте на сироту і риєте яму другові вашому.
27
ра'ꙁвњ ја%ко на си'ра наска'чете, напада'ете же на дрђга ва'шего”
28
Але прошу вас, гляньте на мене; чи буду я говорити неправду перед лицем вашим?
28
Нн~њ же въꙁрњвъ на лица` ваша не солжђ`.
29
Перегляньте, чи є неправда? переглянете, — правда моя.
29
ся'дњте же и^ не бђдетъ непра'ведно,
30
Чи є на язику моєму неправда? Невже гортань моя не може розрізнити гіркоти?
30
и^ горта'нь мои не раꙁђмђ л^и поё^ча'ется”
Глава 7
1
Чи не визначено людині час на землі, і дні її чи не такі самі, як і дні найманця?
1
Не и^скђше'нїе л^и жи'тїе чл~кђ на ꙁемли`. и^ ја%коже м#ꙁды` дн~ь жи'ꙁнь е^го,
2
Як раб жадає тіні, і як найманець чекає закінчення роботи своєї,
2
и^л^и ја%коже ра'бᲆ бояися г~а свое^го и^ лђчи въ сᲇнь. и^л^и ја%коже нае^мниk жды'и м#ꙁды` своея.
3
так я одержав у наділ місяці суєтні, і ночі гіркі відраховані мені.
3
та'коже и^ а'ꙁᲆ стерпњхъ мsца т#ща`, но'щи же бо'лњзни да'ны ми сђть.
4
Коли лягаю, то говорю: «колись встану?», а вечір триває, і я перевертаюся досита до самого світанку.
4
а^ще ё^снђ` гл~ю когда дн~ь, е^гда' же въста'нђ паки когда ве'черъ. и^спо'лнъ же болњꙁни быва'ю эT ве'чера до ё%тра”
5
Тіло моє одягнене червою і запорошеними струпами; шкіра моя тріскається і гноїться.
5
Мяте'т же ми ся тњло во гнои` и^ чръвехъ, таю' же грђдїе земля` эT гно'а стрђжа`.
6
Дні мої біжать скоріше за човника і закінчуються без надії.
6
жи'тїе мое лжњ` е^сть бе'сњды, поги'бе же вът#ще наде'жа.
7
Згадай, що життя моє подув, що око моє не повернеться, щоб бачити добре.
7
помяни' же ё^бо ја^ко дх~ъ ми живоT, и^ ктомђ` не възвратится ѓ%ко мое ви'дњти бл~го,
8
Не побачить мене око того, хто бачив мене; очі Твої на мене, — і немає мене.
8
не ё'зритъ ѓ'ко ви'дящаго м^я” ѓ%чи твои` на мн^њ и^ ктомђ` нњсмь.
9
Рідіє хмара й зникає; так той, хто зійшов у пекло, не вийде,
9
ја^коже ѓ%блакъ ѓ^чищеn эT нб~си, а^ще б^о чл~къ сни'де въ а'дъ, ктомђ` не вꙁы'идеT,
10
не повернеться більше у дім свій, і місце його вже не буде знати його.
10
ни възвратиTся ктомђ въ свои доM, ни и%мать е^го позна'ти ктомђ мњсᲄо е^го” И$ аZ
11
Не буду ж я стримувати вуст моїх; буду говорити у пригніченні духу мого; буду скаржитися в печалі душі моєї.
11
б^о не пощажђ`, ё^сты` мои^ми възъгл~ю въ бњдњ сыи. эTвръзђ го'ресᲄь дш~а ѓ^держи'мђю. кое ё^бо,
12
Хіба я море або морське чудовисько, що Ти поставив наді мною сторожу?
12
море л^и е^сть и^л^и ѕмїи. ја%ко ё^чини'лъ е^си на' мя хране'нїе.
13
Коли подумаю: втішить мене постіль моя, забере горе моє ложе моє,
13
реко'хъ, ја%ко ё^тњшитъ м^я ѓ%дръ мои, и^ вознесђ же к себњ е^ді'нᲆ слово на ло'жи моеM.
14
ти страшиш мене снами і видіннями лякаєш мене;
14
ё^страша'еши м^я со'нїями, и^ видњнїемъ сна` прежаса'еши м^я”
15
і душа моя бажає краще припинення дихання, краще смерти, ніж збереження кісток моїх.
15
И$змњни'ши эT дх~а дш~ђ мою, эT сме'рти же ко'сти моя.
16
Огидним стало для мене життя. Не вічно жити мені. Відступи від мене, тому що дні мої суєта.
16
не поживђ` б^о въ вњки да длъготръплю` эTстђпи` эT мене`, т#ще` бо житїе мое.
17
Що таке людина, що Ти так цінуєш її і звертаєш на неї увагу Твою,
17
что б^о е^сть чл~къ, ја%ко възвели'чилъ е^си е^го, и^л^и ја%ко внима^еши ё^момъ к немђ,
18
відвідуєш її кожного ранку, кожну мить випробовуєш її?
18
и^л^и посњще'нїе твори'ши е^мђ до ё'тра, и^ на поко'и е^го сђдиши
19
Доки ж Ти не залишиш, доки не відійдеш від мене, доки не даси мені проковтнути слину мою?
19
доко'лњ не ѓ^ста'виши мене, ниже предае'ши мя, до'ндеже пожрђ` сли'ны моя` въ бо'лњꙁни”
20
Якщо я згрішив, то що я зроблю Тобі, страж людей! Навіщо Ти поставив мене супротивником Собі, так що я став самому собі за тягар?
20
А$ще а^зъ съгрњши'хъ, что' ти могђ съдњла'ти. съвњды'и ё^мъ чл~чь, почто' мя е^си положи'лъ противђ тебњ. е^смь же на' тя бре'мя,
21
І чому б не простити мені гріха і не зняти з мене беззаконня мого? бо, ось, я ляжу в порох; завтра шукатимеш мене, і мене немає.
21
и^ почто` нњси сътвори'лъ, беꙁако'нїя мое^го ꙁабы'ти, и^ ѓ^чище'нїе грњха` мое^го” Нн~њ же в ꙁе'млю эTи^дђ, ё^тренюя же нњсмь ё^же”
Глава 8
1
І відповів Вилдад савхеянин і сказав:
1
Отвњща же велда'дъ савхе'т#скїи гл~я. доко'лњ гл~еши сїя,
2
чи довго ти будеш говорити так? — слова? вуст твоїх бурхливий вітер!
2
дх~ъ многогл~ивъ въ ё^стњхъ твои^хъ”
3
Невже Бог спотворює суд, і Вседержитель перетворює правду?
3
Є$гда г~ь ѓ^бидитъ сђдя'и, и^л^и сътвори'выи вс^е воꙁметъ пра'вдђ”
4
Якщо сини твої згрішили перед Ним, то Він і віддав їх у руку беззаконня їхнього.
4
и^л^и сн~ове твои` съгреши'ша преD ниM, пђсти'лъ в рђцњ и^хъ безако'нїя иX,
5
Якщо ж ти знайдеш Бога і помолишся Вседержителю,
5
ты' же заё^тря'и къ г~ђ моля'ся”
6
і якщо ти чистий і правий, то Він нині ж встане над тобою й умиротворить оселю правди твоєї.
6
А$ще чистъ е^си і^ и'сᲄиненъ, мл~твђ твою ё^слы'шитъ” Оу^строит# же т^и жи'тїе пра'вды,
7
І якщо спочатку в тебе було мало, то згодом буде дуже багато.
7
бђдђт# же прьвая твоя ма'ла, послњ'дняя же твоя бес числа`”
8
Бо запитай у минулих родів і вникни у спостереження батьків їх;
8
Въпроси` ё'бо прьвыи и^хъ ро'дъ, и^слњди же по ро'дђ эTц~ь.
9
а ми — вчорашні і нічого не знаємо, тому що наші дні на землі тінь.
9
вчера'шнїи б^о е^смь и^ не вњмъ, сњнь б^о е^сть по ꙁемли` наше житїе,
10
Ось, вони навчать тебе, скажуть тобі і від серця свого промовлять слова:
10
не л^и сїя наё^чи'тъ тя, и^ възвњстя'тъ т^и эT срDца і^ и^знесTђ словеса`”
11
чи піднімається очерет без вологи? чи росте очерет без води?
11
Є$да ни'четъ рого'ꙁъ беZ воды`, и^л^и расте'тъ вино безъ напое'нїя.
12
Ще він у свіжості своїй і не зрізаний, а раніше всякої трави засихає.
12
е^ще сђщее в ко'рени не по'жнется, прьвїе пи'тїя все` бы'лїе не и^схне'тъ л^и”
13
Такі путі всіх, хто забуває Бога, і надія лицеміра загине;
13
Та'ко ё^бо бђдђтъ послњдняа всXњ, забыва'ющихъ г~а. наде'жDа б^о нечести'ваго поги'бнетъ,
14
уповання його підрізане, і впевненість його — дім павука.
14
не ё^селен# б^о бђдетъ до'мъ е^го, паё^чи'на же събђдется хра'мъ е^го.
15
Обіпреться об дім свій і не встоїть; схопиться за нього і не утримається.
15
а^ще поDпре'т# хлњвинђ` свою не ста'нетъ, и^меT же е^мђ не сте'рпитъ.
16
Він зеленіє перед сонцем, за сад простягаються гілки його;
16
мо'кръ б^о е^сть слн~цемъ, и^ эT гно'я е^го лњторасль и^ꙁыидетъ.
17
у купу каміння вплітається коріння його, між камінням врізується.
17
на собо'рњ ка'менїя спи'тъ, по'средњ же до'брна ка'менїа поживе'тъ.
18
Але коли вирвуть його з місця його, воно відмовиться від нього: «я не бачило тебе!»
18
а^ще же и^ пожреT мњсто солже'тъ е^го, не вњ'дњ л^и такова`.
19
Ось радість шляху його! а із землі виростають інші.
19
ја%ко раꙁвраще'нїе нечести'ва ᲄаково`, эT ꙁемля' же и%ного проꙁя'бнетъ”
20
Бачиш, Бог не відкидає непорочного і не підтримує руки? лиходіїв.
20
Гь~ б^о не эTринетъ неꙁлоби'ваго, всего' же да'ра нечесᲄи'ваго не прїимеT.
21
Він ще наповнить сміхом вуста твої і губи твої радісним вигуком.
21
и%стин#на же ё^ста` и^спо'лниT смњха`, ё^стны' же и^хъ и^сповњда'нїя.
22
Ненависники твої вдягнуться в сором, і намету нечестивих не стане.
22
вра'ꙁи же и^хъ ѓ^блекђтся въ стђдъ, жи'тїе же нечести'ваго не бђдетъ”
Глава 9
1
І відповів Іов і сказав:
1
Отвњща і%ѓ^въ и^ реq,
2
правда! знаю, що так; але як виправдається людина перед Богом?
2
вои%стиnнђ вњдњ ја%кота'ко е^сть. ка'ко б^о чл~къ пра'веденъ ё^ г~а.
3
Якщо захоче вступити в суперечку з Ним, то не відповість Йому на жодне з тисячі.
3
а^ще б^о хо'щетъ прᲇтися с нимъ, не послђшаеT е^го да не пререче'тъ, къ е^ді'номђ словеси е^го и^зъ ё^стнђ`.
4
Премудрий серцем і могутній силою; хто повставав проти Нього і залишався у спокої?
4
премђдръ б^о еs мы'слїю, крњпокъ же и^ вели'къ. кто же'стокъ бы'въ, пря'мо е^мђ стерпњлъ.
5
Він пересуває гори, і не впізнають їх: Він перетворює їх у гніві Своєму;
5
ѓ^бет#ша'яи го'ры, не вњдятъ превраща'яи я& гнњ'вомъ.
6
зрушує землю з місця її, і стовпи її тремтять;
6
трясы'и подънбsнђю эT ѓ^снова'нїя, столпи же ся дви'жаT.
7
скаже сонцю, — і не зійде, і на зірки накладає печатку.
7
гл~яи слн~цђ и^ не въсхо'дитъ, на ꙁвњзды же наꙁнаменаетъ.
8
Він один розпростирає небеса і ходить по висотах моря;
8
простры'и е^ді'нъ нб~о и^ ходя` по' морю ја^ко по ꙁемли`”
9
створив Ас, Кесиль і Хима* і тайники півдня;
9
творя'и власожельца, и^ прохоDню нареk т^ђ, ра'и ю^жь наложа`.
10
робить велике, недослідиме і дивовижне без міри!
10
творя'и ве'лїя и^ неи^слњ'дованнаа, сла'вна же і^ и^ꙁря'дна, и^мже нњ'сть числа`.
11
Ось, Він пройде переді мною, і не побачу Його; пронесеться, і не помічу Його.
11
а^ще прїидеT ко мнњ` не и%мамъ ви'дњти, и^ а'ще ми'мои^де'тъ м^я и^ ни ка'ко разђмњхъ.
12
Візьме, і хто заборонить Йому? хто скаже Йому: що Ти робиш?
12
а^ще и^ꙁмњни'тъ кто` въꙁврати'тъ, и^л^и кт^о речет# е^мђ чт^о сътвори'лъ е^си.
13
Бог не відверне гніву Свого; перед Ним упадуть поборники гордині.
13
ты б^о эTврати` гнњвъ, прегнђш'ася иM кљ=ти поDнбsныя”
14
Тим більше чи можу я відповідати Йому і вишукувати собі слова перед Ним?
14
А$ще м^я ё^слы'шитъ, и^л^и разъсђ'дитъ гл~ы моя.
15
Хоч би я і правий був, але не буду відповідати, а буду благати Суддю мого.
15
а^ще пра'веденъ сы'и, но ё^слы'шитᲆ ми. сђдђ е^го помолю'ся,
16
Якби я воззвав, і Він відповів мені, — я не повірив би, що голос мій почув Той,
16
а^ще же вꙁовђ` и^ не ё^слы'шитъ, и^ не и^мђ` вњры ја%ко ё^слы'ша гл~ы моя.
17
Хто у вихорі вражає мене і примножує невинно мої рани,
17
да не м#гло'ю м^я потреби'тъ, мно'га же м^и сътре'нїя сътвори` вᲆсђ'е.
18
не дає мені перевести дух, але пересичує мене гіркотою.
18
нњсᲄь б^о ми эTд#хнђти, и^сполни же м^я го'рести
19
Якщо діяти силою, то Він могутній; якщо судом, хто зведе мене з Ним?
19
ја%ко б^о крњпостїю дръжи'тъ. кт^о ё^бо сђдђ е^го противится.
20
Якщо я буду виправдовуватися, то мої ж вуста звинуватять мене; якщо я невинний, то Він визнає мене винним.
20
а^ще б^о бђдђ пра'ведникъ, ё^ста` моя нече'стїе творятъ. а^ще бђдђ непоро'ченъ, лђка'въ бђдђ.
21
Невинний я; не хочу знати душі моєї, зневажаю життя моє.
21
а^ще б^о беꙁ#честїе сътвори'хъ не вњмъ дш~ею мое^ю, ра'ꙁвњ ја%ко ѓ^тя'тъ м^и еs живо'тъ.
22
Все одно; тому я сказав, що Він губить і непорочного і винного.
22
тњм#же рњхъ, вели'ка и^ си'лна гђбитъ гнњвъ,
23
Якщо цього вражає Він бичем раптово, то над катуванням невинних сміється.
23
ја%ко лђка'вїи въ смр~тнои вла'сти. н^о праведᲆнїи насмњва'ются,
24
Земля віддана в руки нечестивих; обличчя суддів її Він закриває. Якщо не Він, то хто ж?
24
преда'ни б^о сђть в рђцњ нечести'выхъ, лица сђдїи е^го покрива'етъ, а^ще л^и не саM кт^о е^сть.
25
Дні мої швидші за гінця, — біжать, не бачать добра,
25
жи'тїе же мое лжа` е^сть текђщаго эTбњго'ша и^ не ви'дњша.
26
несуться, як легкі човни, як орел рине на здобичу.
26
и^л^и е^сть корабле'мъ слњдъ пђти`, и^л^и ѓ^рла` летя'ща и%щђща ја%ди.
27
Якщо сказати мені: забуду я скарги мої, відкину похмурий вигляд свій і підбадьорюся;
27
а^ще б^о рече забђдђ гл~я, вни'кнђвъ лице'мъ въз#дхнђ`,
28
то тремчу від усіх страждань моїх, знаючи, що Ти не оголосиш мене невинним.
28
и^ движа'ся въ сњни съ ё^ды. вњ'дњ б^о ја%ко непови'нна м^я ѓ^ста'виши.
29
Якщо ж я винен, то для чого даремно томлюся?
29
понеже нечести'въ е^смь, почто' же не ё^мро'хъ.
30
Хоч би я обмився і сніговою водою і зовсім очистив руки мої,
30
а^ще б^о и^ꙁмы'юся снњ'гомъ, и^ ѓ^чи'щђся рђка'ма чи'стыми.
31
то і тоді Ти зануриш мене у бруд, і буде гидувати мною одяг мій.
31
пости'жнњ въ сквернњ ѓ^мочи мя, ѓ^ме'рзњ ж'е мя ѓ^дежда.
32
Тому що Він не людина, як я, щоб я міг відповідати Йому і йти разом з Ним на суд!
32
а^ще б^о чл~кᲆ е^си проти'вђ мн^њ е^мђже эTпрю'ся, да прїидемъ вкђпњ на сDђ.
33
Немає між нами посередника, який поклав би руку свою на обох нас.
33
а^ сђдя бы хода'таи намъ бы'лъ ѓ^блича'я, и съслђшая междђ ѓ^бњма.
34
Нехай відведе Він від мене жезл Свій, і страх Його нехай не жахає мене, —
34
да эTи^метъ эT мене же'ꙁлъ, бо'яꙁнь же е^го да не смђща'етъ мене`,
35
і тоді я буду говорити і не убоюся Його, бо я не такий сам у собі.
35
и^ не ё^бою'ся, н^о възъгл~ю”
Глава 10
1
Обридло душі моїй життя моє; віддамся суму моєму; буду говорити в скорботі душі моєї.
1
Не съвњ'дњ б^о си'це, трђжа'ю^ся дш~ею мое^ю стеня`, и^ спђщђ на'нь гл~ы моя” Въз#гл~ю и^хъ го'рестїю дш~а моея ѓ^дръжи'мъ,
2
Скажу Богу: не звинувачуй мене; оголоси мені, за що Ти зі мною борешся?
2
и^ рекђ къ гв~и не ё^чи м^я беꙁъчесᲄвовати, и^ почто' ми си'це сђди'лъ е^си.
3
Чи добре для Тебе, що Ти пригнічуєш, що зневажаєш діла рук Твоїх, а на раду нечестивих посилаєш світло?
3
и^л^и добро' ти е^сть а^ще непра'вдою, ја%ко эTре'клъ е^си дњла рђкђ твое'ю, совTњ же нечести'выхъ вня'лъ е^си.
4
Хіба у Тебе плотські очі, і Ти дивишся, як дивиться людина?
4
и^л^и ја^ко ви'дњвыи ви'диши, и^л^и ја%коже зриT чл~къ ё'зриши.
5
Хіба дні Твої, як дні людини, або літа Твої, як дні чоловіка,
5
и^л^и жи'тїе твое чл~чьско е^сть, и^л^и лњта твоя мђжнњ.
6
чому Ти шукаєш пороку в мені і допитуєшся гріха в мені,
6
ја%ко взыска'лъ е^си беꙁако'нїя мое^го, и^ грњхи` моя и^с#слњди'лъ е^си`
7
хоча знаєш, що я не беззаконник, і що нема кому визволити мене від руки Твоєї?
7
вњси бо ја%ко нечествова'хъ, н^о кто` е^сть и^зима'я и^ꙁ рђкђ твое'ю.
8
Твої руки трудилися наді мною й створили всього мене цілком, — і Ти губиш мене?
8
рђцњ твои` сътвори'ста м^я и^ създа'ста м^я. потоM же прело'жъ м^я порази`.
9
Згадай, що Ти, як глину, обробив мене, і в порох повертаєш мене?
9
помяни` ё^бо бре'нїе м^я съꙁда`, в ꙁе'млюy паки въꙁвраща'еши м^я.
10
Чи не Ти вилив мене, як молоко, і, як сир, згустив мене,
10
и^л^и не ја%коже мле'ко и^ꙁмолꙁе, насырилъ же м^я е^си ра'вно сырђ.
11
шкірою і плоттю одяг мене, кістками і жилами скріпив мене,
11
ко'жею и^ пло'тїю м^я ѓ^блече`, костьми' же и^ жи'лами съши'лъ м^я е^си.
12
життя і милість дарував мені, і піклування Твоє зберігало дух мій?
12
живоT же и^ млsть положи` ё^ мене`, посњщенїеy твое съхра'нитъ мои дх~ъ.
13
Але і те приховував Ти в серці Своєму, — знаю, що це було в Тебе, —
13
сїя и^мњяи въ тебњ вњ'дњ ја%ко все` мо'жеши, не эTмага'ет же ся эT тебе ничто'же.
14
бо якщо я згрішу, Ти помітиш і не залишиш гріха мого без покарання.
14
а^ще съгрњшђ` съхри'ниши м^я, эT беꙁако'нїя же не беꙁъвиnна м^я сътвори'ши.
15
Якщо я винен, горе мені! якщо і правий, то не насмілюся підняти голови моєї. Я пересичений приниженням; глянь на страждання моє:
15
а^ще б^о нечести'в# бђдђ лю'тњ мн^њ, а^ще же бђдђ пра'ведникъ, не могђ` въꙁникнђти и^спо'лнь б^о е^смь нечестїя”
16
воно збільшується. Ти женешся за мною, як лев, і знову нападаєш на мене і дивним являєшся в мені.
16
ЛовиM б^о е^смь а^ки ле'въ на ё^бїенїе, па'ки же прело'жъ м^я лю'тњ ё^биваа'ше.
17
Виводиш нових свідків Твоїх проти мене; підсилюєш гнів Твій на мене; і біди, одні за іншими, ополчаються проти мене.
17
ѓ^бновля'я на' мя пыта'нїе мое`, гнњ'в же вели'къ възложи` на' мя, наведе' же на' мя и^скђше'нїе,
18
І навіщо Ти вивів мене з утроби? нехай би я помер, коли ще нічиє око не бачило мене;
18
почто` м^я и^з чре'ва и^ꙁнесе` и^ не ё^мро'хъ, ѓ%ко мене не вњ'дњ. ја%коy
19
нехай би я, як той, що не був, з утроби перенесений був у гріб!
19
и^ быхъ а^ки не бы'въ, и^ почт^о б^о и^ꙁ чре'ва въ гроb не снидоX.
20
Чи не короткі дні мої? Залиш, відступи від мене, щоб я трохи підбадьорився,
20
и^л^и не ма'ло е^сть вре'мя жи'ꙁни моея, ѓ^ста'ви мене почити ма'ло
21
раніше ніж відійду, — і вже не повернуся, — у країну темряви і сіні смертної,
21
даже не и^дђ`, эTню'дђже ся не възвращђ`. вᲆ ꙁе'млю ᲄе'мнђ и^ мраqнђ
22
у країну мороку, який є морок тіні смертної, де немає упорядкування, де темно, як сама темрява.
22
въ ꙁе'млю т#мы` вњчныя и`дњже нsњ свњтᲆ, ни ви'дњти живоᲄа члsчка”
Глава 11
1
І відповів Софар наамитянин і сказав:
1
Отвњща же софа'рь минњ'искїи и^ рече.
2
хіба на безліч слів не можна дати відповіді, і хіба людина багатослівна права?
2
гл~яи мно'го и^ ё^слы'шитъ, и^л^и на ё^мњ и^мᲇа мњни'тся бы'ти пра'веденᲆ блsвенъ рожде'ныи эT жены`, и^ малолњтенъ.
3
Марнослів’я твоє чи змусить мовчати мужів, щоб ти глумився, і нікому було присоромити тебе?
3
не мно'гъ словесы бђди, нњсть б^о и^же эTвњща'ет# ти,
4
Ти сказав: судження моє вірне, і чистий я в очах Твоїх.
4
не гл~и б^о ја%ко чи'стъ е^смь дњлы, и^ бес поро'ка преD нимᲆ.
5
Але якби Бог заговорив і відкрив уста Свої до тебе
5
н^о ја%коже ё^бо г~ь възгл~еᲄъ к тебњ`, и^ эTврьꙁетъ ё^стнњ` свои` с тобо'ю,
6
і відкрив тобі таємниці премудрости, що тобі вдвічі більше належало б понести! Отже, знай, що Бог для тебе деякі з беззаконь твоїх піддав забуттю.
6
пото'мъ възвњстиT ти си'лђ премђдрости. ја^ко сђгђбъ бђдетъ противђ тебе`” И$ тогда раꙁђмњ'еши, ја%ко досᲄо'иноти ся сᲆбы'сть эT г~а, и^хже съгрњшиl си.
7
Чи можеш ти дослідженням знайти Бога? Чи можеш зовсім пізнати Вседержителя?
7
и^л^и слњдъ гн~ь ѓбря'щеши, и^л^и въ послњдняя ѓ^ста'ви ја%же сътвори` вседръжи'тель.
8
Він вище небес, — що ти можеш зробити? глибше пекла, — що можеш дізнатися?
8
высо'че нб~о, и^ чт^о сътвори'ши, глђблеy а%да чт^о съвњси,
9
Довша за землю міра Його і ширша за море.
9
и^л^и дале мњры ꙁе'мныя, и^ли ширины мо'рьскїя.
10
Якщо Він пройде й закує кого в кайдани і представить на суд, то хто відхилить Його?
10
а^ще же раз#врати'тъ вс^е, кт^о речетъ е^мђ чт^о сътвори'лъ е^си,
11
Бо Він знає людей неправдивих і бачить беззаконня, і чи залишить його без уваги?
11
то'и б^о вњсᲄь дњ'ла безаконникъ, ви'дњвъ же нелњ'пая не поꙁритъ.
12
Але пустий чоловік мудрує, хоч людина народжується подібно до дикого осляти.
12
чл~къ же и%нако плаваеT словесы`, земны же рожDе'ны эT жены`, ра'венъ ѓ^слђ` пђсты'нномђ”
13
Якщо ти управиш серце твоє і простягнеш до Нього руки твої,
13
А$ще б^оты` чи'сто положи'лъ е^си срDце свое`. въꙁдњжеши же рђцњ свои` к немђ`,
14
і якщо є порок у руці твоїй, а ти відкинеш його і не даси беззаконню жити в наметах твоїх,
14
а^ще чт^о беꙁако'нїе е^сть в рђкђ твое^ю далече сᲆтвори эT себе`, непра'вдаy въ животњ твое^мъ да не в#селиTся”
15
то піднімеш незаплямоване лице твоє і будеш твердим і не будеш боятися.
15
Тако б^оти въсїя'етъ лице ја%ко вода` чисᲄа, съвлечеши же с^и сквернђ и^ не ё^бои'шися.
16
Тоді забудеш горе: як про воду, яка протекла, будеш згадувати про нього.
16
и^ трDђ забђ'деши ја^ко волнђ` мимошеDшђ, и^ не ё^страшишися.
17
І ясніше за полудень піде життя твоє; просвітлієш, як ранок.
17
моли'тва же т^и а^ки де'ньница, эT пладне же въꙁыидетъ т^и жи'знь”
18
І будеш спокійний, тому що є надія; ти огороджений, і можеш спати безпечно.
18
Оу^пова'я же бђдеши ја%ко бђ'деT т^и надежDа, эT тђги' же и^ эT промышленїя ја%виT ти ся ми'ръ”
19
Будеш лежати, і не буде того, що страшить, і багато хто буде підлещуватися до тебе.
19
Оу^млъкнеши б^о и^ не бђдеT боря'и ти ся, преда'емїи же тебњ`, мно'готи ся мо'лятъ”
20
А очі беззаконних витечуть, і притулок їхній пропаде, і надія їхня зникне.
20
Сп~се'нїе же и^хъ ѓ^ста'неT, надежа бо ихъ пагђба. ѓ%чи же нечьстивыхъ и^ста'етњ”
Глава 12
1
І відповів Іов і сказав:
1
Отвњща же и^ѓ^въ и^ реq.
2
дійсно, тільки ви люди, і з вами помре мудрість!
2
тMњже и^ в^ы е^сте чл~цы, и^ли с ва'ми сконча'ется премDђрость”
3
І у мене є серце, як у вас; не нижчий я за вас; і хто не знає того ж?
3
И$ ё^ мене срDце е^сть ја%коже и ё^ ваs.
4
Посміховищем став я для друга свого, я, що взивав до Бога, і якому Він відповідав, посміховиськом — чоловік праведний, непорочний.
4
пра'веденъ б^о мQђ и^ непоро'ченъ, бы'сть на порђга'нїе”
5
Так знехтуваний за думками того, хто сидить у спокої, смолоскип, приготований для тих, що спотикаються ногами.
5
Въ вре'мя б^о нарочитовано бы'сть напа'стьми и^нњми.
6
Спокійні намети у грабіжників і безпечні у тих, хто прогнівляє Бога, які ніби Бога носять у руках своїх.
6
домо'мъ же е^го плњне'номъ бы'ти беꙁако'нными” Ника'коже никтоже да ё^пова'етъ, лђка'въ сыи непови'ненъ бы'ти, е^лицы раꙁгнњ'вающеи г~а, ка'ко не бђдеT ли пыта'нїе и^хъ”
7
І справді: запитай у худоби, і навчить тебе, у птаха небесного, і сповістить тебе;
7
Но въпроси четвероно'гъ а^ще ти рекђтъ, и^ли пти'ца нбsныя а^ще ти въꙁвњстя'тᲆ,
8
або поговори з землею, і наставить тебе, і скажуть тобі риби морські.
8
повњжDь ꙁемли а^ще ти ска'жетъ, і^ и^сповњдя'тъ т^и ри'бы мо'рьскїя”
9
Хто у всьому цьому не узнає, що рука Господа створила це?
9
Кт^о не раꙁђмњ въ все'мъ се'мъ, ја%ко рђка гн~я сътвори` сїя вся`,
10
В Його руці душа всього, що живе, і дух усякої людської плоті.
10
не в рђцᲇ ли е^го дш~а всњхъ живыхъ, и^ дђхъ вся'кого чл~ка”
11
Чи не вухо розрізняє слова, і чи не язик розпізнає смак їжі?
11
Оу%хо ё^бо словеса` раZсђжда'етъ, горта'нь же бра'шна въкђше'нїе”
12
У старцях — мудрість, і у довголітніх — розум.
12
Въ мно'го вре'мя премђдрость, въ мно'ѕњ же жи'тїи свњде'нїе.
13
У Нього премудрість і сила; Його рада і розум.
13
ё^ него премђ'дрость и^ си'ла, ё^ того совњтъ и^ ра'ꙁђмъ”
14
Що Він зруйнує, те не побудується; кого Він ув’язнить, той не звільниться.
14
А$ще ниꙁложитъ кт^о съꙁи'жDетъ, а^ще затворитъ на чл~ки кт^о эTверꙁеT”
15
Зупинить води, і все висохне; пустить їх, і перетворять землю.
15
А$ще въꙁбранитъ во'дђ и^с#сђшитъ землю, а^ще ли ѓ^слабитъ погђбиT ю& раꙁвра'щъ”
16
У Нього могутність і премудрість, перед Ним той, хто помиляється і вводить в оману.
16
Оу^ него дръжа'ва и^ крњ'пость, того вњдᲇнїе и^ ра'ꙁђмᲆ.
17
Він приводить радників до необміркованости і суддів робить нерозумними.
17
проводя'и совњтники плњне'ны, сђдїя же земли` ё^диви`”
18
Він позбавляє перев’язів царів і поясом обв’язує стегна їхні;
18
Посажа'яи цр~я на прsтолњ, ѓ^бяꙁа'яи по'ясомъ чре'сла и^хъ”
19
князів позбавляє достоїнства і долає хоробрих;
19
эTпђщая жерца плnњники, силныя же ꙁемли` раꙁвраᲄи”
20
віднімає язик у красномовців і старців позбавляє сенсу;
20
И$змњня'яи ё'стны вњ'рныхъ, ра'ꙁђмъ же ста'рецъ раꙁђмњ”
21
покриває соромом знаменитих і силу могутніх ослаблює;
21
И$ꙁлива'яи бесче'стїе на кн~ѕя, смиреныяy и^сцњли”
22
відкриває глибоке із середовища пітьми і виводить на світло тінь смертну;
22
эTкрыва'я глђбо'кая эT тмы`, и^ꙁнесе же на свTњ сњ'нь сме'рътнђю.
23
примножує народи і знищує їх; розсіває народи і збирає їх;
23
прелща'а ја%зыкы и^ погђбля'а иX, ниꙁлага'я страны` и^ наставля'я и^хъ.
24
віднімає розум у глав народу землі і залишає їх блукати в пустелі, де немає шляхів:
24
и^змњня'я срDца кн~ѕь ꙁе'мъныхъ, и^ прельсти б^о и^хъ пђте'мъ и^мже не вњ'дяхђ.
25
навпомацки ходять вони у темряві без світла і тиняються, як п’яні.
25
да ѓ^ся'жђт# тмђ` а^ не свњтъ, ꙁаблђ'дят# же ја%ко пїя'нїи”
Глава 13
1
Ось, усе це бачило око моє, чуло вухо моє і помітило для себе.
1
Все с^е ви'дњ ѓ%ко мое, и^ слы'ша ё^хо мое, и^ вњдњ
2
Скільки знаєте ви, знаю і я: не нижчий я за вас.
2
е^ли'коже и^ в^ы вњ'сте” И$ не нераꙁђмvњ е^смь вᲆ ваs ника'кожDе же.
3
Але я до Вседержителя хотів би говорити і бажав би змагатися з Богом.
3
н^о а^зъ къ г~ђ мое^мђ воZг~лю, ѓ^бличю же преD ни'мъ, а^ще хо'щеT”
4
А ви плітники неправди; усі ви марні лікарі.
4
Вы^ же е^сте вра'чеве неправди'ви, и^ цᲇли'теле ꙁлы'хъ,
5
О, якби ви тільки мовчали! це було б поставлено вам за мудрість.
5
бђ'ди же вамъ молъча'ти, и^ събђ'дется вамъ въ премђ'дрость”
6
Вислухайте ж міркування мої і вникніть у заперечення вуст моїх.
6
Слы'шите ѓ^бличе'нїе ё%стъ мои^хъ, сђдђ же ё^стнђ моею вънми'те”
7
Чи належало вам заради Бога говорити неправду і для Нього говорити лжу?
7
Кое` ё^бо преD бм~ъ ли` гл~ите, и^ преD ниM вњща'ете лђка'во.
8
Чи належало вам бути упередженими до Нього і за Бога так сперечатися?
8
и^ли сђмните'ся, в^ы са'ми сђдїя бђдете,
9
Чи добре буде, коли Він випробує вас? Чи обманете Його, як обманюють людину?
9
добро б^о а%ще и^слњдиT ваs. а^ще б^о все` творя'щеи прело'житеся еM, ничто'же мнњи ѓ^бличи'те в^ы,
10
Суворо покарає Він вас, хоч ви і приховано лицемірите.
10
а^щеy и^ та'и лицемъ съё^диви'теся. кое` ё^бо,
11
Невже велич Його не страшить вас, і страх Його не нападає на вас?
11
не движенїе л^и е^го ё^стра'шиT ва'съ самњхъ” Бо'язнь же эT него нападетъ на' вы,
12
Нагадування ваші подібні до попелу; опори ваші — оплоти глиняні.
12
эTи'дет# же велича'нїе ва'ше ра'вно пепелђ, тњло же бер#нено.
13
Замовкніть переді мною, і я буду говорити, що не осягло б мене.
13
ё^млъчи'те да и^спо'лнюся и^ почїю эT гнњ'ва,
14
Для чого мені терзати тіло моє зубами моїми і душу мою вкладати в руку мою?
14
прїимᲆ плоти своя' зђбы, и^ дш~ђ же мою положђ въ рђ'цњ”
15
Ось, Він убиває мене, але я буду сподіватися; я бажав би тільки відстояти путі мої перед лицем Його!
15
А$ще м^я и%метᲆ си'лныи понеже и^ нача, а^ще же гл~ю и^ ѓ^бличю преD ниM,
16
І це вже на виправдання мені, тому що лицемір не піде перед лице Його!
16
и^ с^е ми ся съблюдетъ на сп~се'нїе, не внидеT б^о преD ниM лесть”
17
Вислухайте уважно слово моє і пояснення моє вухами вашими.
17
Послђша'ите гл~ъ мои^хъ, въꙁвњщђ б^о ва'мᲆ слы'шащеM.
18
Ось, я завів судову справу: знаю, що буду правий.
18
с^е а^зъ бли'ꙁь е^смь сђ'да мое^го, вњдњ аZ ја%ко пра'веденъ ја%влю'ся”
19
Хто у змозі заперечити мені? Бо я скоро замовкну і спущу дух.
19
Кт^о бо` е^сть ѓ^би'денъ мно'ю, ја%ко нн~њ ё^ молчю і^ и^щеꙁнђ.
20
Двох тільки речей не роби зі мною, і тоді я не буду ховатися від лиця Твого:
20
дво'е же м^и сътвориши, тогда эT лица` твое^го не съкры'юся.
21
відніми від мене руку Твою, і жах Твій нехай не потрясає мене.
21
и^ рђкђ эT мене` ё^да'ли, стра'х же тво'и да не ё^жасаеT м^я”
22
Тоді клич, і я буду відповідати, або буду говорити я, а Ти відповідай мені.
22
Посе'м же въꙁовеши, а%з же т^я ё^слы'шђ. и^ли воз#гл~еши, аZ же т^и даM эTвᲇтъ.
23
Скільки в мене пороків і гріхів? покажи мені беззаконня моє і гріх мій.
23
коли'ки сђть грњхи` мои` и^ беꙁаконїя моя`, наё^чи мя кои` сђть”
24
Для чого ховаєш лице Твоє і вважаєш мене ворогом Твоїм?
24
Почто` та'иши эT мене`, мни'ши же м^я проᲄи'вна сђща тебᲇ.
25
Чи не зірваний листок Ти розтрощуєш і чи не суху соломину переслідуєш?
25
или ја^ко ли'стъ дви'жемъ вњтромъ бои'шися, и^ли ја%ко вњтвїю носи'мђ вњтромъ противля'еши ми ся”
26
Бо Ти пишеш на мене гірке і ставиш у провину мені гріхи юности моєї,
26
ЈА/ко писа'лъ е^си на' мя ѕл^о, ѓ^бложиl же м^и е^си ю%ностьныи` грњхи,
27
і ставиш у колоду ноги мої і підстерігаєш усі шляхи мої, — женешся слідами ніг моїх.
27
положиl же м^и е^си но'гђ на въꙁбра'ненїе, съхрани'лъ же м^и е^си дњ'ла вс^я, в коренїя же но'гђ мое'ю прїиде.
28
А він, як гниле, розпадається, як одяг, з’їдений міллю.
28
и^же ѓ^беTша'етъ ра'вно мњхђ, и^ли ја^ко ри'за мо'льми и^ꙁъја^де'на”
Глава 14
1
Людина, народжена жінкою, короткочасна і пересичена печалями:
1
Чл~къ б^о рожен# эT жены` ма'лолњтеn, и^спо'лнь гнњ'ва.
2
як квітка, вона виростає й опадає; тікає, як тінь, і не зупиняється.
2
и^ли ја%ко цвTњ процвњты'и эTпаде, эTбњжа же ја^ко стњнь и^ не постоиT.
3
І на неї-то Ти відкриваєш очі Твої, і мене ведеш на суд з Тобою?
3
с^е и^ ѓ^ сеM словеси сътвори'лъ е^си, внити преD т^я сђдомъ.
4
Хто народиться чистим від нечистого? Жоден.
4
кто` б^о чи'стъ бђдетъ эT скверны, и^ никᲄо'же,
5
Якщо дні йому визначені, і число місяців його в Тебе, якщо Ти поклав йому межу, якої він не перейде,
5
а^ще и^ е^ді'нᲆ дн~ь житїе е^го на земли`. и^сщете'ни же мsцы е^го эT него, въ лњте положи'лъ е^си и^ не престђ'пиT.
6
то ухилися від нього: нехай він відпочине, доки не закінчить, як найманець, дня свого.
6
эTстђпи` эT него` да ё^млъкнет#, і^ и^ꙁво'литъ жи'тїе ја%коже нае%мникъ”
7
Для дерева є надія, що воно, якщо і буде зрубане, знову оживе, і паростки від нього виходити не перестануть:
7
Є$сть б^о дре'вђ надежда, а^ще б^о посњче'но бђдет#, паки процвњтъ, и^ лњтора'сль е^го не ѓ^скђдњ'етъ”
8
якщо і застарів у землі корінь його, і пеньок його завмер у поросі,
8
А$ще б^о състарњеTся въ ꙁемли` ко'ренᲆ е^го, а^ще же на ка'мени сконча'ется стебло е^го,
9
але, лиш відчуло воду, воно дає паростки і пускає гілки, ніби знову посаджене.
9
эT во'ня воды` процвњте” Сътвори'т же жа'твђ, ја%ко мла'до сажDено.
10
А людина вмирає і розпадається; відійшла, і де вона?
10
мQђ же ё^меръ эTи'де, паD же чл~къ пото'мъ не бђ'детъ.
11
Витікає вода з озера, і ріка вичерпується і висихає:
11
лњты ѓ^скђдњ'етъ мо'ре, рњка' же ѓ^пђстњвшїи и^сше,
12
так людина ляже і не встане; до закінчення неба вона не пробудиться і не встане від сну свого.
12
и^ чл~къ спа'выи не вᲆста'нетъ. до'ндеже не бђдетъ нб~о съшвено, и^ не въспрянђтъ эT сна` и^хъ”
13
О, якби Ти в пеклі сховав мене і приховував мене, доки пройде гнів Твій, поклав мені термін і потім згадав про мене!
13
А$ще ё^бо во а'дњ бы` м^я съхрани'лъ, сᲆкры'лъ же м^я бы`, до'ндеже преста'нетъ гнњвъ тво'и. и^ въчини'ши вре'мя, в неже па'мять сътвори'ши м^и”
14
Коли помре людина, то чи буде вона знову жити? В усі дні визначеного мені часу я очікував би, поки прийде мені зміна.
14
А$ще ё^бо ё%мреT чл~къ жи'въ бђдеT, скон#чавъ дн~и лњтъ свои^хъ. тръплю до'ндеже па'ки бђдђ”
15
Покликав би Ти, і я дав би Тобі відповідь, і Ти явив би благовоління творінню рук Твоїх;
15
Посем же въꙁовеши, а%ꙁ же ё^слы'шђ т^я, дњлаy рђкђ твое'ю не эTвраща'ися.
16
бо тоді Ти підраховував би кроки мої і не підстерігав би гріха мого;
16
и^счел же е^си хи'трости моя` и^ ничто'же т^я преи'детъ грњхъ мои^хᲆ”
17
у сувої було б запечатане беззаконня моє, і Ти закрив би провину мою.
17
Запечатлњлъ же ми е^си беꙁако'нїя въ меш#цњ, наꙁнамена'лъ же е^си а^ще чт^о беZ во'ля престђпихъ.
18
Але гора, падаючи, руйнується, і скеля сходить з місця свого;
18
и^ ра'ꙁвњ гора` пада'ющи распадеся, и^ ка'мень ѓ^беTша'етъ эT мњста свое^го.
19
вода стирає камені; паводок її змиває земний порох: так і надію людини Ти знищуєш.
19
ка'мень е^гоже ѓ^глади'ша во'ды, и^ потопи'ша во'ды вᲆ знаки перьсᲄь земля`. и^ тер#пњнїе члчsко погђби'лъ е^си,
20
Пригнічуєш її до кінця, і вона відходить; змінюєш їй лице і відсилаєш її.
20
въвъꙁринlђ е^си до конца ѓ^тиде. приставиl е^си лице, і^ и^спђстилъ,
21
Чи в пошані діти її — вона не знає, чи принижені — вона не відає;
21
мно'гом же бы'вшемъ сн~омъ е^го не вњсть. а^ще и^ ма'ло иX бђдеT не сᲆвњсться
22
але плоть її на ній болить, і душа її в ній страждає.
22
н^о плоти е^го болᲇша, дш~а же е^го сњтова`”
Глава 15
1
І відповів Елифаз феманитянин і сказав:
1
Отвњща же е^лифа'съ џеманитинъ гл~я.
2
чи стане мудрий відповідати знанням пустим і наповнювати утробу свою вітром палючим,
2
а^ще ё^бо премђрыи эTвњтъ дасть ра'ꙁђма дх~ъ, и^ наполни бо'лњзнь чрева”
3
виправдовуватися словами марними і промовою, яка не має ніякої сили?
3
эTблюда'а гл~ы и^ми'же не подоба'етᲆ, и^ словесы и^миy ника'я же потреба,
4
Так ти відклав і страх і за ніщо вважаєш слова до Бога.
4
е^я'же и^ т^ы эTвеrглъ е^си стра'хъ, сконча'лъ е^си гл~ы та'ки преD гм~ъ.
5
Нечестя твоє так налаштувало вуста твої, і ти обрав язик лукавих.
5
повиненъ е^си гл~ы ё^стъ твои^хъ, не раз#сђди'лъ е^си гл~ъ силныхъ.
6
Тебе звинувачують уста твої, а не я, і твій язик говорить проти тебе.
6
ѓ^бличаюT т^я ё^ста` ᲄвоа, а^ не аZ, и^ ё^стнњ твои` на тя послђшествова'стњ”
7
Хіба ти першою людиною народився і раніше пагорбів створений?
7
Чт^о бо` е^да` пр'ьвње чл~къ роженъ е^си, и^ли пр'ьвїе хлъмᲆ съгђстlњся е^си,
8
Хіба раду Божу ти чув і залучив до себе премудрість?
8
и^ състрое'нїа гн~я слы'шалᲆ е^си, и^ совᲇтника ли ᲄя поста'ви б~ъ” Прїиде л^и на' тя премђ'дрость.
9
Що знаєш ти, чого б не знали ми? що розумієш ти, чого не було б і у нас?
9
что бо вњси е^гоже не вњмы, и^ли чт^о разђмњ'еши т^ы е^гоже не раꙁђмње^м#.
10
І сивоволосий і старець є між нами, що днями перевищує батька твого.
10
и^ли ста'ръ и^ ветохъ е^си в наs, старњи эTц~а твое^го дн~ьми.
11
Хіба малі для тебе утішення Божі? І це невідомо тобі?
11
мала и^хъже съгрњши ё^раненъ е^си, велика превели'чно воZгл~а.
12
До чого закликає тебе серце твоє, і чому так гордо дивишся?
12
чт~о смњло срDце твое. и^ли чᲄо` понесостњ ѓ%чи твои`,
13
Навіщо спрямовуєш проти Бога дух твій і вустами твоїми промовляєш такі слова?
13
ја^ко ја%рость раздра` преD гм~ъ” И$знесе же и^зъ ё'стъ та'ка словеса`.
14
Що таке людина, щоб бути їй чистою, і щоб народженому жінкою бути праведним?
14
кт^о бы сы` чл~къ ја^ко бђдетъ непоро'ченъ, и^ли ја%ко бђ'дыи правеDникᲆ рожDенъ эT жены`”
15
Ось, Він і святим Своїм не довіряє, і небеса нечисті в очах Його:
15
А$ще до ст~ыхъ не вњрђетъ, нб~о же нечи'сто преD нимъ”
16
тим більше нечиста і розтлінна людина, яка п’є беззаконня, як воду.
16
ѓ^ста'ни же меrзкїи нечи'стыи мђжъ, пїяи непра'вды ра'вны пое'нїю.
17
Я буду говорити тобі, слухай мене; я розповім тобі, що бачив,
17
възвњщђ же т^и послђша'и мене`, ја%же ё^бо ви'дњхъ възвњщђ т^и.
18
що чули мудрі і не приховали того, що почули від батьків своїх,
18
ја%же премђдрїи` рекTђ и^ не ё^таиша эTц~ы и^хъ”
19
яким одним віддана була земля, і серед яких чужий не ходив.
19
тњмже самњмъ да'на бысть ꙁемля, и^ не на'иде и^ноплеменникъ на' ня”
20
Нечестивий мучить себе в усі дні свої, і число років закрите від гнобителя;
20
Вс^е жи'тїе нечьсти'ва вᲆ печа'ли, лњтаy и^сщетена да'на си'лнђ
21
звук жахів у вухах його; під час миру іде на нього згубник.
21
страх же е^го въ ё'ши е^мђ. е^гда` мниT ёже` въ ми'рњ бы'ти, прїиде дн~ь раꙁвраще'нїя е^го.
22
Він не сподівається врятуватися від темряви; бачить перед собою меч.
22
да не вњрђетъ эTврати'тися эT тмы`, заповњ'данъ б^о ю%же въ рђцњ желњꙁа.
23
Він поневіряється за шматком хліба всюди; знає, що вже готовий, в руках у нього день пітьми.
23
ёчиненъ бо е^сть въ бра'шно неја^сытомъ, вњсть же въ себњ` ја%ко ждетъ стерва. дн~ь же теменъ ё^страшиT е^го,
24
Страшать його нестатки і пригнічення; долають його, як цар, який приготувався до битви,
24
бњда же и^ скорбъ прїимеT и&. ја%ко во'инъ предъстоя'и и^ падеT,
25
за те, що він простягав проти Бога руку свою і противився Вседержителю,
25
ја%ко въꙁдњ рђцњ преD гм~ъ” ПреD гм~ъ же вседръжи'телемъ ѓ^жестися.
26
виступав проти Нього з гордою шиєю, під товстими щитами своїми;
26
тече же преD ни'мᲆ ё'кори'ꙁною вели'кᲆ на плещђ щиT е^го,
27
тому що він покрив лице своє жиром своїм і обклав жиром стегна свої.
27
ја^ко покры` лице свое` тђ'комъ е^го. и^ сътвори ѓ^метђ стегнђю, хвалаy е^го ё^кори'ꙁна”
28
І він оселяється в містах зруйнованих, у домах, у яких не живуть, які приречені на руїни.
28
да вселиT же ся во гра'дехъ пђ'стњхъ, вни'дет же в домы` невселенныя” А$ е^же ѓ^ни` ёгото'ваша, и^нїи эTнесђть.
29
Не стане він багатим, і не вціліє майно його, і не розповсюдиться по землі надбання його.
29
ни'же ѓ^богати'тся, ни'же ѓ^ста'нетъ и^мњнїе е^го. не и'мать положи'ти на' ꙁемлю сњни,
30
Не втече від пітьми; паростки його висушить полум’я і подихом вуст своїх втягне його.
30
н^и и^ꙁбњжит же тм^ы. проѕябенїе е^го да ё^сђшиT вњтръ, да эTпадетъ цвњтъ е^го,
31
Нехай не довіряє суєті заблудлий, тому що суєта буде і відплатою йому.
31
да не вњритъ ја%ко сътръпиT тще б^о събђдеTся е^мђ”
32
Не у свій день він помре, і віття його не буде зеленіти.
32
Сњченїе е^го пр'ьвње да сътлње^тъ, и^ лњтора'сль е^го не ѓ^блисᲄвенњеT.
33
Скине він, як виноградна лоза, недостиглу ягоду свою і, як олива, стряхне цвіт свій.
33
да ѓ^бои^манᲆ бђдеT ја^коже пародоk прьвње ја^годы, да эTпадеT же ја%ко цвTњ масли'чїа.
34
Так стане порожнім дім нечестивого, і вогонь пожере намети хабарництва.
34
послђшьство б^о нечести'ваго смр~ть, и^ ѓ^гнь же да поyжеT домы` м#ꙁдои%мецъ”
35
Він зачав зло і породив неправду, й утроба його готує оману.
35
Въ чревњ же прїимеT бо'лњзнь, събђдеT же ся е^мђ тщета, чрево же е^го да поDи^меT лесть”
Глава 16
1
І відповів Іов і сказав:
1
Отвњща' же і%ѓвъ и^ рече.
2
чув я багато такого; жалюгідні утішителі всі ви!
2
слы'шахъ си'це, мно'готњшителе зо'лъ вс^и.
3
Чи буде кінець легковажним словам? і що спонукало тебе так відповідати?
3
что' бо е^да чи'нъ е^сть словесы` дх~а, и^л^и кђ'ю ти па'кость съᲄворитъ. ја%коже эTвњща'еши,
4
І я міг би так само говорити, як ви, якби душа ваша була на місці душі моєї; ополчався б на вас словами і кивав би на вас головою моєю;
4
и^ а^ꙁъ ја%коже в^ы въꙁ#гл~ю. а^ще же поDлежа'лA дш~а ва'ша за мою`, а^ще наскакаX на' вы словесы`, покива'а главо'ю на вы.
5
підкріплював би вас язиком моїм і рухом губ утішав би.
5
бђди же крњпость въ ё^стњхъ моиX, движе'нїа же ё^стнђ` мое'ю не пощажђ`
6
Чи говорю я, не стихає скорбота моя; чи перестаю, що відходить від мене?
6
а^ще б^о възгл~ю не воꙁболю ли` ра'ны, н^о сътворю` с^и трђдъ. а^ще ли же ё^молчю`, чт^о ме'ншими ё^ја^зве'нᲆ бђдђ.
7
Але нині Він виснажив мене. Ти зруйнував усю родину мою.
7
нн~њ же престђжена м^я сътвори` бђя' согни'вша. и^ я'тъ м^я
8
Ти покрив мене зморшками як свідчення проти мене; повстає на мене виснаженість моя, у лице докоряє мені.
8
и^ въ послђшество бых#, и^ въста`въ мн^њ лжа` моя. прямо лицђ` мое^мђ эTвњща`,
9
Гнів Його терзає і ворогує проти мене, скрегоче на мене зубами своїми; ворог мій гострить на мене очі свої.
9
гнњ венъ быv низложи м^я. въскрежета` ꙁђбы на' мя, стрњ'лы и^скђсникъ е^го нападо'ша на' мя.
10
Розкрили на мене пащу свою; ганьблять і б’ють мене по щоках: усі змовилися проти мене.
10
стрњла'ми ѓ^чїю наскака`, и^ ѓ^стрїеM пораꙁи` м^я въ колњнњ, вкђпњ натеко'ша на мя,
11
Віддав мене Бог беззаконнику і у руки нечестивих кинув мене.
11
предасть б^о м^я г~ь в рђки непра'ведныX, на нечести'выяy поврь'же м^я,
12
Я був спокійним, але Він потряс мене; взяв мене за шию і побив мене і поставив мене мішенню для Себе.
12
ё^миря'юща рас#сы'па м^я. и%мъ м^я ꙁа вла'сы и ѓ^борва`. поста'ви м^я а^ки стра'жа,
13
Оточили мене стрільці Його; Він розсікає нутрощі мої і не щадить, пролив на землю жовч мою,
13
ѓ^быидо'ша м^я ѓ^рђжїи бодђще въ и^стеси мои`. не щадя'ще и^злїяша на ꙁеMлю же'лчь мою`,
14
пробиває в мені пролам за проламом, біжить на мене, як ратоборець.
14
ниꙁложи'ша м^я стрpђ на стрђпъ, теко'ша къ мнњ могђщеи.
15
Веретище зшив я на шкіру мою й у порох поклав голову мою.
15
врњтище соши'ша на ко'жђ мою, и^ мо'щь же моя ё^гасе`.
16
Обличчя моє почервоніло від плачу, і на повіках моїх тінь смерти,
16
и^ чре'во мое съгорњ` эT пла'ча, на вњждђ же мое'ю стњнь,
17
попри все те, що немає вкраденого в руках моїх, і молитва моя чиста.
17
непра'ведно же ни е^ді'но в рђкђ мое'ю. мл~тва же моя чи'ста
18
Земле! не закрий моєї крови, і нехай не буде місця воланню моєму.
18
ꙁемля` да не покры'еть кро'ви пло'ти моея, ни бђди мњсто во'пля мое^го.
19
І нині ось на небесах Свідок мій, і Заступник мій у вишніх!
19
и^ нн~њ е^сть се` на нб~сехъ по'слђхъ мои, свњдњтель же м^и на вы'шнихъ.
20
Багатомовні друзі мої! До Бога плачуть очі мої.
20
да прїидетъ м^и мо'льба къ г~ђ, преD ним же да ка'плеT м^и ѓ%ко.
21
О, якби чоловік міг змагатися з Богом, як син людський із ближнім своїм!
21
бђди же ѓ^бличе'нїе мђжђ преD гм~ъ, и^ сн~ђ чл~ческомђ бли'жнемђ е^го.
22
Бо літам моїм приходить кінець, і я відходжу в путь безповоротну.
22
лњта и^сче'тена прїидо'ша, пђте'мъ и^мже не въꙁвращђся по'идђ”
Глава 17
1
Дихання моє ослабло; дні мої вгасають; гроби переді мною.
1
Тлњ'ю же дх~омъ носимъ, прошђ ж'е гроба и^ не ё^лђча'ю
2
Якби не глузування їх, то і серед спорів їх око моє перебувало б спокійним.
2
молю` творя'и, и^ чт^о сътворю`. ё^крадо'ша же м^и и^мњнїе чю'жїи,
3
Заступися, поручися Сам за мене перед Собою! інакше хто поручиться за мене?
3
кто` е^сть се` в рђкђ же моею свя'ꙁанъ бђди.
4
Бо Ти закрив серце їх від розуміння, і тому не даси торжествувати їм.
4
ја%ко срDца и^хъ съкры'лъ е^си эT мђдрости, сего ради не воꙁнесе'ши и^хъ
5
Хто прирікає друзів своїх на здобич, у дітей того очі витечуть.
5
в ча'сти възвњсти'тъ ѕло'бы. ѓ'чи же на сн~ехъ и^ста'яста”
6
Він поставив мене притчею для народу і посміховищем для нього.
6
Положи' же м^я притчею въ странаX, смњхђ же быX и^мъ.
7
Помутніли від горя очі мої, і всі члени мої, як тінь.
7
ѓ^слњпо'сᲄе б^о ѓ%чи мои эT гнᲇвA повое'ванъ быхъ во'и свои^ми.
8
Здивуються від цього праведні, і невинний обуриться на лицеміра.
8
чю'до быX и%стинныM ѓ^ сихъ, пра'ведникᲆ же на беꙁако'нника въста'етъ.
9
Але праведник буде міцно триматися путі своєї, і чистий руками буде більше і більше утверджуватися.
9
да ё^крњпит же ся вњрныи на своеM пђти`, чи'стыи же рђка'ма да прїиметъ де'рꙁость.
10
Виступайте, всі ви, і підійдіть; не знайду я мудрого між вами.
10
н^и и%накоже, н^о вси` ё^твержа'итеся и^ прїидете, не бо` ѓ^брњта'ю въ ва'съ и%стинны.
11
Дні мої минули; думи мої — надбання серця мого — розбиті.
11
дн~їе мои` преи^до'ша въ тече'нїи. преторго'ша же ся ё'дове срDца мое^го.
12
А вони ніч хочуть перетворити на день, світло наблизити до лиця пітьми.
12
но'щь въ дне мњсто положи'хъ, и^ свњтъ бли'ꙁᲆ эT лица` т#мы`,
13
Якби я й очікувати став, то пекло — дім мій; у пітьмі постелю я постіль мою;
13
а^ще б^о сᲄерплю` а%дъ м^и е^сть до'мъ. и^ в сђмра'цњ лежа'нїя м^и е^сть, и^ посте'ля.
14
гробу скажу: ти батько мій, черві: ти мати моя і сестра моя.
14
смр~ть проꙁва'хъ себњ эTц~а быти, мт~рь же и^ сесᲄрђ ми гно'я.
15
Де ж після цього надія моя? і очікуване мною хто побачить?
15
гдњ ё^бо е^ще е^сть м^и надеж'да, и^л^и бл~гъ свои^хъ ё^ꙁрю`.
16
У пекло зійде вона і буде спочивати зі мною у поросі.
16
и^л^и со мно'ю въ а'дъ сни'дђтъ, и^л^и вкђпњ на прьсть сни'демъ”
Глава 18
1
І відповів Вилдад савхеянин і сказав:
1
Отвњща же валъда'дъ савхети'нъ гл~я.
2
коли ж покладете ви кінець таким словам? обміркуйте, і потім будемо говорити.
2
доко'лњ не преста'неши, пожди` да и^ мы` възъгл~емъ.
3
Навіщо вважатися нам за тварин і бути приниженими у власних очах ваших?
3
и^ почт^о а^ки четвероно'жныя ё^молъча'хомъ преD тобо'ю
4
О ти, що роздираєш душу твою у гніві твоєму! Невже для тебе — спустіти землі, і скелі зрушити з місця свого?
4
пребыs т^и гнњвъ. что б^о а^ще т^ы ё^мреши не ё^селе'нна л^и бђдеT поDнбsная, и^л^и развратяTся го'ры эT ѓ^снова'нїя,
5
Так, світло в беззаконного погасне, і не залишиться іскри від вогню його.
5
и^ свњтъ нечесᲄи'ваго ё^га'снетъ, и^ не сᲆбђдется иM пла'мы,
6
Померкне світло в наметі його, і світильник його погасне над ним.
6
свњтъ е^готма` в жи'тїи, свњти'лникъ же в немъ ё^га'снетъ.
7
Скоротяться кроки могутности його, і подолає його власний намір його,
7
да ё^ло'вятъ ме'ншины и^мњнїя е^го погрњши'тъ же е^го совњтъ, и^ да ся
8
бо він потрапить у сіті свої ногами і по тенетах ходити буде.
8
въвержетъ нога` е^го въ прђ'гло, мре'жею пови'тъ
9
Петля зачепить за ногу його, і грабіжник уловить його.
9
да прїидђтъ нань прђгла, да ё^крњпи'тъ на'нь жа'ждђщих#.
10
Потай розкладені по землі сильці для нього і пастки на дорозі.
10
съкры' же ся в земли` ё'же е^го, и прїятїе е^го на стеꙁи`.
11
З усіх боків будуть страшити його жахи і примусять його кидатися туди і сюди.
11
ѓ%крsтъ да погђбя'тъ е^го бо'лњꙁни, мно'ꙁи же ѓ^ ноѕњ` е^го да прїидђтъ гла'домъ тњсном#,
12
Виснажиться від голоду сила його, і загибель готова, збоку в нього.
12
паде'нїе же е^го ё^гото'вася е^мђ и^ꙁря'дно,
13
З’їсть члени тіла його, з’їсть члени його первісток смерти.
13
поја^де'но же бђди вс^е паде'нїе но'гђ е^го. да поя'сть же красотђ` е^го смр~ть,
14
Вигнана буде з намету його надія його, і це зведе його до царя жахів.
14
ѓ^тръже'но бђди эT жи'тїя е^го и^сцњле'нїе. да и^меT е^го бњда`, вина` цр~ьская.
15
Оселяться в наметі його, тому що він уже не його; житло його посипане буде сіркою.
15
да всели'тся въ хра'мњ свое^мъ в нощи свое'и, раз#сњяна бђди лњпота` е^го жђпелоM ѓ^гнеM
16
Знизу підсохнуть корені його, і зверху зів’януть гілки його.
16
под ниM. ко'ренїя е^го да и^схнђтъ сверха да нападеT пож#же'нїе ѓ^гня`.
17
Пам’ять про нього зникне з землі, й імені його не буде на площі.
17
па'мятъ е^го поги'бнетъ эT земля`, и^ бђди и^мя е^го на лице` внњшнее.
18
Виженуть його зі світла в темряву і зітруть його з лиця землі.
18
да эTринетъ е^го эT свњта въ т#мђ`,
19
Ні сина його, ні онука не буде в народі його, і нікого не залишиться в оселях його.
19
и^ не бђдетъ ꙁна'емъ в лю'дехъ е^го. ни сп~сется въ подᲆнбsнњи доM е^го,
20
Про день його жахнуться нащадки, і сучасники будуть обійняті тремтінням.
20
н^о въ свои^хъ е^мђ да поживђтъ и%нїи. на'нь въздохнђша послњднїи, прьвых же ја%тъ чю'до.
21
Такі оселі беззаконного, і таке місце того, хто не знає Бога.
21
сїи сђть домове непра'ведникъ, се же мњсто невњдђщихъ б~а”
Глава 19
1
І відповів Іов і сказав:
1
Отвњща' же і%ѓвъ и^ рече.
2
доки будете мучити душу мою і мучити мене словами?
2
доколњ притрђ'днђ съътвори'те дш~ђ мою, и^ низложи'сте м^я словесы`. разђмњи'те то'кмо, ја%ко б~ъ сътвори` м^я си'цева,
3
Ось, уже разів десять ви соромили мене і не соромитеся гнітити мене.
3
тя'жњте м^я, не стыдя'щися нале'жите м^и.
4
Якщо я і дійсно згрішив, то провина моя при мені залишається.
4
и^ ё'бо въи'стиннђ а^ꙁъ прельсти'хся, ё^ мене' же не въдворя'ется лестець, гл~ти сло'во мое е^же не подоба'етъ. словеса' же моя съблажня'ются и^ не въ вре'мя.
5
Якщо ж ви хочете величатися наді мною і дорікати мене ганьбою моєю,
5
ѓ^стани же ја%ко на мя велича'етеся. наскака'ете же м^и словесы поно'сными.
6
то знайте, що Бог відкинув мене й обклав мене Своєю сіткою.
6
раꙁђмњ'ите ё^бо ја%ко г~ь е^сть мои, ё^тверже'нїе свое на мя въꙁнесе`.
7
Ось, я кричу; образа! і ніхто не слухає; волаю, і немає суду.
7
с^е смњхъ поноше'нїя не възъгл~ю, и^ възопїю и^ нигдњ же сђдъ.
8
Він перекрив мені дорогу, і не можу пройти, і на шляхи мої поклав темряву.
8
ѓ%крsтъ ѓ^граждеn е^смь, и^ не и%мамъ минђти. преD лицем# же мои^мъ тмђ` положи`,
9
Стягнув з мене славу мою і зняв вінець з голови моєї.
9
сла'вђ же ѓ^ мн^њ съвлече, эTя'т# же вњнець эT главы` моеа.
10
Зовсім зруйнував мене, і я відходжу; і, як дерево, Він вивергнув надію мою.
10
разᲄерза' же м^я ѓ%крsтъ и^ эTи^доX, посњче' же ја^ко дре'во надежDђ мою`.
11
Запалав на мене гнівом Своїм і вважає мене між ворогами Своїми.
11
лю'тњ гнњвоM сътвори` м^и и^мᲇ же м^я ја^ко вра'га.
12
Полки Його прийшли разом і спрямували шлях свій до мене і розташувалися навколо намету мого.
12
въкђпњ прїидо'ша и^скђше'нїя е^го на' мя, на пђтехъ же мои^хъ ѓ^быидо'ша м^я преDсњдя'щеи.
13
Братів моїх Він віддалив від мене, і ті, що знають мене, цураються мене.
13
и^ бра'тїя моя эTстђпи'ша эT мене, поꙁна'ша чю'жа неже мене. и^ дрђꙁи мои` немлsтиви бы'ша,
14
Покинули мене близькі мої, і знайомі мої забули мене.
14
не прїяша м^я бли'жнїи мои` и^ вњдђще и%мя мое ꙁабы'ша м^я.
15
Прибулі у домі моєму і служниці мої чужим вважають мене; стороннім став я в очах їхніх.
15
сосњди до'мђ и^ рабыня моя`, ја%ко и^ноплеме'нникъ быX преD ними.
16
Кличу слугу мого, і він не відгукується; вустами моїми я повинен благати його.
16
раба` свое^го възва'хᲆ и^ не послђша, ё^стаy моя моля'хђся,
17
Дихання моє стало огидним дружині моїй, і я повинен благати її заради дітей утроби моєї.
17
и^ слђжа'хђ женњ` мое'и. призыва'х же лаская сн~ы поDложниць моиX,
18
Навіть малі діти зневажають мене: піднімаюся, і вони знущаються з мене.
18
ѓни' же мене въ вњк# эTринђша. е^гда` въста'нђ, на мя гл~ют#.
19
Гребують мною всі наперсники мої, і ті, яких я любив, повернулися проти мене.
19
ме'рзокъ бывъ вњдђщиM м^я и^хже люби'хъ въста'ша на' мя.
20
Кістки мої прилипли до шкіри моєї і плоті моєї, і я залишився тільки зі шкірою біля зубів моїх.
20
въ кожи мое'и согни'ша пло'ти моя`, ко'сти же моя в ꙁђбњхъ съдръжаT.
21
Помилуйте мене, помилуйте мене ви, друзі мої, бо рука Божа торкнулася мене.
21
поми'лђите м^я поми'лђите м^я ЭO дрђꙁи, рђка` б^о гн~я коснђвшїи м^я е^сть.
22
Навіщо і ви переслідуєте мене, як Бог, і плоттю моєю не можете насититися?
22
почто' же м^я го'ните, ја%коже и^ г~ь. эT пло'ти же мое'я не насыща'е^теся”
23
О, якби записані були слова мої! Якби накреслені були вони у книзі
23
Кт^о ё^бо да'сть да бы'ша написана словеса моя. и^ положи'ти и^хъ въ кни'гахъ въ вњкъ,
24
різцем залізним з оловом, — на вічний час на камені вирізані були!
24
въ писа'нїи желњзнᲇ ѓко'вњ, и^л^и в ка'мени въвая'ти.
25
А я знаю, Відкупитель мій живий, і Він в останній день воскресить з пороху цю мою шкіру, що розпадається,
25
ви'дњ б^о ја^ко прsносђще еs и^же и%мать разори'ти по ꙁемли`, въздви'гнђти ко'жђ мою въздвиза'ющђюся,
26
і я у плоті моїй побачу Бога.
26
эT г~а же сїе быs м^и.
27
Я побачу Його сам; мої очі, не очі іншого, побачать Його. Тане серце моє в грудях моїх!
27
и^ е^же аꙁъ въ себњ съвњдњ, ја%же ѓ%ко мое видњ а^ не и'нъ, и^ все' же ми сконча'ся в ло'нњ.
28
Вам належало б сказати: навіщо ми переслідуємо його? Начебто корінь зла знайшли в мені.
28
а^ще же и^ речете чт^о речемъ преD ни'мъ, и^ ко'рень словеси ѓ^бря'щеM на немъ.
29
Побійтесь меча, тому що меч є месником за неправди, і знайте, що є суд.
29
ё^бо'ите же ся и^ вы` эT покрове'нїя, ја%рость б^о на безако'н#ныя на'идетъ, и^ тогда ё^вњдятъ гд^њ и^хъ е^сть ве'щь”
Глава 20
1
І відповів Софар наамитянин і сказав:
1
Отвњща же съфаръ минᲇи^нъ и^ рече.
2
розмірковування мої спонукують мене відповідати, і я поспішаю висловити їх.
2
не тако мнXњ с^е ти рещи проти'вђ, и^ не разђмњ'ете ли паче нежели а%зъ”
3
Докір, ганебний для мене, вислухав я, і дух розуміння мого відповість за мене.
3
Накаꙁа'нїе срамле'нїя мое^го ё^слы'шђ, и^ дх~ъ эT ра'ꙁђма эTвњщева'етъ м^и”
4
Хіба не знаєш ти, що від віку, — з того часу, як поставлена людина на землі, —
4
Є$гда` с^е раꙁђмњ'ютъ лњта, эT негоже положенъ чл~къ быs на ꙁемли`”
5
веселощі беззаконних короткочасні, і радість лицеміра миттєва?
5
Весе'лїе б^о нечести'выхъ паде'нїе силђ и%мать. ѓ^брадова'нїе же беꙁако'нникъ па'гђба”
6
Хоч би зросла до небес велич його, і голова його торкалася хмар, —
6
А$ще въꙁы'идђтъ на' нб~о да'ры е^го, же'ртва же е^го ѓ%блацXњ ся ко'снетъ”
7
як гній його, навіки пропадає він; ті, що бачили його, скажуть: де він?
7
Є$гда` мни'тся ё^же эTве'рженъ, тогда` поги'бнеT до конца`. ви'дњвшїи же е^го рекђтъ гд^њ е^сть.
8
Як сон, відлетить, і не знайдуть його; і, як нічне видіння, зникне.
8
ја%коже со'нъ эT тњ'ла вн^њ ѓ^бря'щеTся, эTлетњ же а^ки мечта'нїе но'щное.
9
Око, що бачило його, більше не побачить його, і вже не дивитиметься на нього місце його.
9
ја%ко преꙁрњ` и^ не приложи'тъ, и^ ктомђ` не приближитъ е^го мњсто е^го”
10
Сини його будуть запобігати перед жебраками, і руки його повернуть вкрадене ним.
10
Сн~ы иX да погђбятъ ме'ншины, и^ рђцњ е^го пожгђтъ бо'лњꙁнь.
11
Кістки його наповнені гріхами юности його, і з ним ляжуть вони у порох.
11
и^ ко'сти е^го и^спо'лнятся ю%ности е^го, и^ с ни'мъ на пе'рсти ё^сне'тъ”
12
Якщо солодке в роті його зло, і він таїть його під язиком своїм,
12
А$ще ё^слади'тся въ ё^стXњ е^го ѕло'ба, съкрыеT ю& поD ја^ꙁы'комъ свои^мъ.
13
береже і не кидає його, а тримає його у вустах своїх,
13
не постыди'тся и^ не ѓ^ста'витъ е^я`, и^ събереT ю& посредњ горта'ни свое^го.
14
то ця їжа його в утробі його перетвориться на жовч аспидів усередині його.
14
не въꙁмо'жетᲆ помощи себњ, ја%дᲆ а^спидь въ чре'вњ е^го”
15
Майно, яке він ковтав, виблює: Бог вивергне його із утроби його.
15
Бога'тьство бес пра'вды събира'емо и^ꙁ#блю'ется, і^ и^ꙁ# хлњвины е^го да и^ꙁвлече'тъ и& а^гг~лъ”
16
Зміїну отруту він ссе; умертвить його язик єхидни.
16
ЈА/роs же ѕмїевђ да със#сетъ, да ё^бїеT же е^го јазы'къ ѕмии'нъ”
17
Не бачити йому струмків, рік, що течуть медом і молоком!
17
да не ё^зритъ эT дое'нїа прибыTкђ, ниже прибыTкђ ме'да и^ ма'сла,
18
Нажите трудом поверне, не проковтне; за міркою майна його буде і розплата його, а він не порадіє.
18
въᲄще и^ всђе ᲄрђди'ся бога'тьство эT негоже не вᲆкђсиT” ЈА/коже клоки несожьва'емы и^ не пожерты,
19
Бо він гнітив, відсилав бідних; захоплював доми, яких не будував;
19
в# поги'бель не'мощныX домы сᲆкрђши`” жи'тїе же раꙁграби и^ не поста'ви,
20
не знав ситости в утробі своїй і у жадобі своїй не щадив нічого.
20
нњсть спsнїя и^мњнїю е^го” ВъжDелњ'нїе е^го не спс~етъ е^го,
21
Нічого не спаслося від обжерливости його, зате не встоїть щастя його.
21
нњсть ѓ^ста'нка бра'шнђ е^го” Сего ради не процвњтеT е^мђ бл~гая,
22
У повноті достатку буде тісно йому; всяка рука скривдженого підніметься на нього.
22
и^ е^гда же мни'тᲆ ё^же и^спо'лнь бы'ти ѓ^скорбля'е^тся. вся'ка же бњда на'нь прїидеT,
23
Коли буде чим наповнити утробу його, Він пошле на нього лють гніву Свого й буде дощити на нього хвороби в плоті його.
23
а^ще ка'ко и^спо'лнитъ чре'во е^го” напђститъ на'нь гнњ'въ и^ не ё^цњлњеT, и^ ја%рость гнњ'ва ё^бђдитъ и& на болњꙁнь.
24
Чи втече він від зброї залізної, — проколе його лук мідний;
24
эT рђки желњ'ꙁны да ё^стрњлитъ е^го лђкъ мњ'дянᲆ,
25
стане виймати стрілу, — і вона вийде з тіла, вийде, блискаючи крізь жовч його; жахи смерти найдуть на нього!
25
и^ да про'идеT сквоѕњ тњло е^го стрњла`” Но ни ѕвњꙁды же въ жи'тїи е^го, да похо'дятъ на'нь стра'си.
26
Все похмуре сховано всередині його; буде пожирати його вогонь, який ніхто не роздмухує; зло осягне і те, що залишилося в наметі його.
26
и^ вся'ка же тма` на'нь пребђ'ди, и^ да поя'сть и& ѓ%гнь раждеже'ныи” да ѓ^ѕлобитъ до'мъ е^го приходень,
27
Небо відкриє беззаконня його, і земля повстане проти нього.
27
и^ да эTкры'етᲆ н~бо безако'нїа его. и^ ꙁемля` да въста'нетᲆ на'нь,
28
Зникне надбання дому його; усе розпливеться в день гніву Його.
28
да и^ꙁ#влечетъ до'мъ е^го па'гђба до кон#ца`” дн~ь гнњ'ва да прїидетъ на'нь,
29
Ось доля людини беззаконної і спадщина, визначена їй Вседержителем!
29
сїя ча'сть чл~ка нечести'ваго эT г~а, и^ стяжа'нїе сђщаго е^мђ эT стра'ха”
Глава 21
1
І відповів Іов і сказав;
1
Отвњща' же и^ѓ^вᲆ и^ рече.
2
вислухайте уважно слова мої, і це буде мені утіхою від вас.
2
послђшаите послђшаиᲄе словеs моиX да бђдетъ м^и эT васъ ётњше'нїе с^е”
3
Потерпіть мене, і я буду говорити; а після того, як скажу, насміхайтеся.
3
Клᲇнете м^я а^з# же въз#гл~ю, та'же не посмњете ми ся.
4
Хіба до людини слова мої? як же мені і не бути слабкодухим?
4
чт^о бо е^гда` чл~чьско м^и ѓ^бличе'нїе, и^ли почто` не ја^рю'ся”
5
Подивіться на мене і вжахніться, і покладіть перст на вуста.
5
въꙁрњвшїи на' мя ди'витеся, рђ'кђ полож#ше на лани'тᲇ”
6
Лише тільки я згадаю, — здригаюсь, і тремтіння обіймає тіло моє.
6
А$ще же въспомянђ` тщђся, ѓ^бдержатᲆ бо плоᲄь мою болњꙁни”
7
Чому беззаконні живуть, досягають старости, та й силою міцні?
7
Почто` нечести'вїи живђтъ, ѓ^бет#ша'ша же въ бога'тьствњ.
8
Діти їхні з ними перед лицем їх, і онуки їхні перед очима їх.
8
сњ'мя и^хъ по дш~и, ча'да же и^хъ преD ѓ^чи'ма.
9
Доми їхні безпечні від страху, і немає жезла Божого на них.
9
домове и^хъ гоб#зи сђть, страхъ нигдњже, ра'ны же эT г~а нњ'сть на ниX, и^ли
10
Віл їх запліднює і не вивергає, корова їх зачинає і не викидає.
10
говя'до и^хъ не и^ꙁве'рже. сп~сена же бы'сть иX и^мђщїя въ чре'вњ и^ не съблазниTся,
11
Як стадо, випускають вони малюків своїх, і діти їхні стрибають.
11
пребыва'ют# же ја%ко ѓ%вца вњ'чныя” дњти же и^хъ преди въꙁыгра'ют#,
12
Викликують під голос тимпана і цитри і веселяться при звуках сопілки;
12
и^ въꙁе'мше пњсни'цђ и^ гђсли, веселяTся гла'сомъ пњсни”
13
проводять дні свої у щасті і миттєво сходять у пекло.
13
Сконча же ся въ бл~гихъ жи'тїе и^х#, и^ въ покои а^довњ ё^спо'ша.
14
А між тим вони говорять Богу: відійди від нас, ми не хочемо знати шляхів Твоїх!
14
и^ гл~ютᲆ гв~и эTстђпи эT насъ, пђтїи твои^хъ вњдњти не хощеM.
15
Хто такий Вседержитель, щоб нам служити Йому? і яка користь прибігати до Нього?
15
чт^о посᲄи'жно ја%ко порабо'таеM емђ, и^ ка'я по'лꙁа ја%ко сря'щемъ и&.
16
Бачиш, щастя їх не від їхніх рук. — Рада нечестивих, будь далекою від мене!
16
в рђ'кђ бо и^хъ б^њ бл~гое, и^ дњлъ же нечести'выхъ не ꙁри'тъ” никтоже
17
Чи часто гасне світильник у беззаконних, і находить на них лихо, і Він дає їм у наділ страждання у гніві Своєму?
17
н^о и^ нечести'выхъ свњти'лницы ё^га'снђтъ, на'идет# же и^мъ раꙁвраще'нїе, болњзнь же и^хъ прїиметъ эT гнњ'ва”
18
Вони повинні бути, як соломинка перед вітром і як полова, яку розносить вихор.
18
Бђдђт# же а^ки пле'вы преD вњтромъ, и^ли ја%коже пра'хъ е^гоже вꙁя'тъ ви'хорᲆ,
19
Скажеш: Бог береже для дітей його нещастя його. — Нехай віддасть Він йому самому, щоб він це знав.
19
да ѓ^скђдњ'ютъ сн~оv и^мњ'нїе е^го, да възда'сть проти'вђ и^хъ и^ раꙁђмњ'ютъ
20
Нехай його очі побачать нещастя його, і нехай він сам п’є від гніву Вседержителевого.
20
да ё^ꙁрита ѓ%чи е^го свое ё^бїе'нїе, эT г~а же да не сп~сеᲄся.
21
Бо яка йому турбота про дім свій після нього, коли число місяців його закінчиться?
21
ја^ко во'ля е^го с ни'мъ вᲆ домђ` е^го, и^ число` мsць е^го раздњлишася” А$ще ё^бо
22
Але чи Бога вчити мудрости, коли Він судить і небесних?
22
не г~ь ли е^сть наё^ча'яи раꙁђмђ и^ хи'трости, тожде мђдрыX разсђжда'етъ,
23
Один помирає в самій повноті сил своїх, зовсім спокійний і мирний;
23
то'жде да ё%мретъ ѓ^держа'нїемъ беꙁђмїя свое^го” всяк же добро прїемляи и^ гобꙁя'а,
24
нутрощі його повні жиру, і кістки його напоєні мозком.
24
ё^тро'ба же е^го и^спо'лнь тђ'ка, мо'згъ же раꙁлива'ется.
25
А інший помирає з душею засмученою, не вкусивши добра.
25
ѓ%н же ё%мреT го'рестїю дш~а, не ја^ды'и ничто'же бл~га”
26
І вони разом будуть лежати в поросі, і черва покриє їх.
26
вкђпњ же на земли спя'тъ, гно'и же и^хъ покры`.
27
Знаю я ваші думки і хитрощі, які ви проти мене сплітаєте.
27
тњмже вњдњ васъ, ја%ко дерꙁо'стїю належите ми.
28
Ви скажете: де дім князя, і де намет, у якому жили беззаконні?
28
ја%ко речете гдњ е^сть до'мъ кня'жь, и^ гдњ е^сть покро'въ сњнїи нечsти'выX.
29
Хіба ви не запитували у подорожніх і незнайомі з їх спостереженнями,
29
въпроси'те ми'моходя'щая пђтеM, и^ ꙁна'менїя иX не тђжда сътвори'те”
30
що у день загибелі пощаджений буває лиходій, у день гніву відводиться убік?
30
ЈА/ко въ дн~ь па'гђбы полегчи'тся нечести'выи, и^ въ дн~и гнњ'ва е^го эTведен# бђдетъ”
31
Хто представить йому перед лице путь його, і хто відплатить йому за те, що він робив?
31
и^ Кт^о въꙁвњсти'тъ преD лицемъ е^го пђть е^го, и^ самъ сътвори` кт^о възда'сть емђ.
32
Його проводжають до гробів і на його могилі ставлять варту.
32
и^ то'и въ гро'бъ эTнесе`ся, и^ на гробњхъ побдњ.
33
Солодкі для нього брили долини, і за ним іде натовп людей, а тим, що йдуть перед ним, немає числа.
33
ё^слади'ся е^мђ дробно каменїе пото'ка. и^ въ слњдъ е^го вся'къ чл~къ эTи^де, и^ преD ни'мъ бесчисле'нїи.
34
Як же ви хочете утішати мене пустим? У ваших відповідях залишається одна неправда.
34
ка'коже м^я ё^тњша'еᲄе вᲆсђе, а^ е^же мнњ` престати эT ваs ничтоже”
Глава 22
1
І відповів Елифаз феманитянин і сказав:
1
Отвњща же е^лифа'съ, џемани'тинъ и^ реq. ё^бо
2
хіба може людина приносити користь Богу? Розумний приносить користь собі самому.
2
не г~ь ли е^сть наё^ча'яи ра'ꙁђмђ и^ хи'трости. чи'мъ
3
Яке задоволення Вседержителю від того, що ти праведний? І чи буде Йому вигода від того, що ти тримаєш путі твої у непорочності?
3
б^о бреже'тъ г~ь а^ще ты е^си дњ'лы непоро'ченъ, и^ли походи ја%ко про'стъ пђть твои,
4
Невже Він, боячись тебе, вступить з тобою в змагання, піде судитися з тобою?
4
и^ли сло'вот^и творя ѓ^бличи'тъ т^я, и^ вни'деT ли с тобо'ю на сђдъ”
5
Певно, злоба твоя велика, і беззаконням твоїм немає кінця.
5
Кое ё^бо, не ѕло'ба ли твоя е^сть мно'га, беZчисле'ни же т^и сђть грњси”
6
Певно, ти брав застави від братів твоїх ні за що і з напівголих знімав одяг.
6
В ꙁаи^м# б^о дая'ше бра'тїи свое'и въ тщњ, ѓ^де'ждђ же наги'хъ эTја%лъ е^си,
7
Стомленому спрагою не подавав води напитися і голодному відмовляв у хлібі;
7
и^ воды` жа'ждђщая не напои'лъ е^си, и^ а'лчющая лиши'лъ е^си хлњ'ба”
8
а людині сильній ти давав землю, і сановитий оселявся на ній.
8
Сђди'л# же е^си нњкїихъ лицемъ, вселил# же е^си ё^бо'гихъ на ꙁемли`”
9
Вдів ти відсилав ні з чим і сиріт залишав з порожніми руками.
9
вдови'ца эTпђстилъ е^си тща`, сироты ѓ^ѕлоби'лъ е^си”
10
За те навколо тебе петлі, і збурив тебе несподіваний жах,
10
Тњм#же ё^бо ѓ^быидо'ша т^я сњти, и пот#ща т^я ра'ть и^ꙁряDна”
11
або пітьма, в якій ти нічого не бачиш, і великі води покрили тебе.
11
Свњтъ тебњ тма` бы'сть, ё^спо'ша же вода т^я покры`”
12
Чи не вище небес Бог? подивися вгору на зірки, як вони високо!
12
Не живы'и ли на высо'кихъ преꙁира'ет#, възноси'мыя же ё^кори'ꙁною смњри”
13
І ти говориш: що знає Бог? чи може Він судити крізь морок?
13
И$ ре'клъ е^си чт^о раꙁђмњ крњ'пкїи, и^ли на ѓ%блацњ сђдитъ”
14
Хмари — завіса Його, так що Він не бачить, а ходить тільки по небесному колу.
14
ѓ%блакъ и^ эTкрове'нїе е^го неви'димо бђдетъ, и^ крђгᲆ нб~си ѓ^бы'идеT”
15
Невже ти тримаєшся путі древніх, якою йшли люди беззаконні,
15
е^да` стеѕю вњ'чнђю съхрани'ши, ю%же пра'ша мђ'жїе непра'ведни,
16
які передчасно були винищені, коли вода розлилася під основу їхню?
16
и^же ја%ти бы'ша беꙁ# вре'мене, и^ рњка текђщи эT ѓ^снова'нїя и^хъ”
17
Вони говорили Богу: відійди від нас! і що зробить їм Вседержитель?
17
гл~ющи г~ь чт^о сътво'ритъ намъ, и^ли чт^о нанесе'тъ на' ны вседржи'теl”
18
А Він наповнював доми їхні добром. Але, рада нечестивих, будь далекою від мене!
18
И$же и^спо'лнилъ е^сть до'мы и^хъ бл~гоT, совњт# же нечести'выX дале'че эT него”
19
Бачили праведники і раділи, і непорочний сміявся:
19
Видњвше же пра'веDницы въсмᲇя'шеся, непоро'ченъ же глђмля'шеся.
20
ворог наш знищений, а те, що залишилося після них, пожер вогонь.
20
то'кмо поги'бе и^мњ'нїе и^хъ, и^ ѓ^ста'нки и^хъ поја%сть ѓ%гнь”
21
Зблизься ж з Ним — і будеш спокійний; через це прийде до тебе добро.
21
Бђди же жесто'къ а^ще сътерпи'ши, пото'мъ плоD твои бђдеT въ блаѕњ”
22
Прийми з вуст Його закон і поклади слова Його в серце твоє.
22
Прїими же и^з# ё%стъ е^го ѓ^бњща'нїе, и прїими словеса` е^го въ срDцы свое^мъ”
23
Якщо ти звернешся до Вседержителя, то знову влаштуєшся, проженеш беззаконня від намету твого
23
А$ще ли же ѓ^брати'шися и^ смири'ши себе преD гм~ъ, и^ дале'че сътвориши эT жи'тїя твое^го непра'вдђ”
24
і будеш вважати за порох блискучий метал, і за камені потоків — золото Офірське.
24
Положи на пе'рсти въ ка'мени, ја^коже ка'мень пото'ка сап#фи'рова”
25
І буде Вседержитель твоїм золотом і блискучим сріблом у тебе,
25
Бђди же т^и вседръжи'тель помо'щник# эT вра'гъ, чи'ста же въꙁда'сть т^я ја%ко сребро` раждеже'но”
26
бо тоді будеш радуватися за Вседержителя і піднімеш до Бога лице твоє.
26
Пото'мъ въꙁвесели'шися преD бм~ъ, и^ въꙁрњвъ на' нб~оти'хо”
27
Помолишся Йому, і Він почує тебе, і ти виконаєш обітниці твої.
27
Помо'льшђ же ти ся къ немђ и^ ё^слы'шит# т^я, да'сть же т^и моли'твы твоя въꙁда'ти”
28
Покладеш намір, і він здійсниться у тебе, і над путями твоїми буде сяяти світло.
28
Оу^стро'иT же т^и жили'ще пра'вды, на пђтеX же твоиX бђдетъ свњтъ”
29
Коли хто буде принижений, ти скажеш: піднесення! і Він спасе засмученого лицем,
29
ЈА/ко смири` себе, и^ рече'ши въꙁвели'чися, и^ смире'на ѓ^чи'ма сп~сетъ”
30
визволить і невинного, і він спасеться чистотою рук твоїх.
30
І$ и^ꙁба'витъ непови'нна, и^ сп~сая чи'сᲄыма рђка'ма с^и”
Глава 23
1
І відповів Іов і сказав:
1
Отвњща же і%ѓ^въ и^ рече.
2
ще і нині гіркі слова мої: страждання мої важчі за стогнання моє.
2
вњдᲇ ё^бо ја%ко и^з рђки мое^я ѓ^бличе'нїе мое е^сть, и^ рђка е^готя'жка бы'сть на мое^мъ въꙁдыха'нїи”
3
О, якби я знав, де знайти Його, і міг підійти до престолу Його!
3
Кто же ё^бо вњ'сть ја%ко ѓ^бращђ е^го, и^ прїидђ на кончи'нђ”
4
Я виклав би перед Ним справу мою і вуста мої наповнив би виправданнями;
4
Рекђ же себњ сђдъ, ё^ста же моя испо'лню ѓ^бличенїя”
5
спізнав би слова, якими Він відповість мені, і зрозумів би, що Він скаже мені.
5
Раꙁђмњ'ю же и^сцњле'нїя ја%же м^и реq, ѓ^щђщђ же чт^о ми въꙁвњсти'тъ”
6
Невже Він у повній могутності став би змагатися зі мною? О, ні! Нехай Він тільки звернув би увагу на мене.
6
И$ а'ще мно'гою крњпостїю на'идеT м^и, посем# же не попрети'тъ м^и”
7
Тоді праведник міг би змагатися з Ним, — і я назавжди одержав би свободу від Судді мого.
7
И/стинна же и^ ѓ^бличе'нїе эT него, и^ꙁнесеT же до конца сђдъ мои”
8
Але ось, я йду вперед — і нема Його, назад — і не знаходжу Його;
8
На первое б^о поидђ и^ кто нњ'смь, а^ е^же напослњдокъ чи'мъ вњмъ”
9
чи робить Він що на лівій стороні, я не бачу; чи ховається на правій, не вбачаю.
9
шђе` сътво'ршђ е^мђ и^ не раꙁђмњхъ, ѓ^бложитᲆ десни'цђ и^ не ё^ꙁрю”
10
Але Він знає путь мою; нехай випробує мене, — вийду, як золото.
10
Вњ'сть бо ё^же пђть мои, и^скђси же м^я ја%ко ꙁла'то”
11
Нога моя твердо тримається стежок Його; путі Його я зберігав і не ухилявся.
11
И$ꙁы'идђ же въ ꙁаповњдехъ е^го, пђти б^о е^го съхрани'хъ, и^ не ё^клонюся
12
Від заповіді вуст Його не відступав; слова вуст Його зберігав більше, ніж мої правила.
12
эT за'повњди е^го не престђплю, в надрњх# же свои^хъ съхрани'хъ гл~ы е^го”
13
Але Він твердий; і хто відхилить Його? Він робить, чого хоче душа Його.
13
А$ще ли и^ самъ сђдилъ тако кт^о е^сть рекїи проти'вђ е^мђ, е^же самъ въсхотњ` и^ сътвори`”
14
Так, Він виконає те, що належить мені, і подібного до цього багато у Нього.
14
Сего ради на'нь потща'хъся, ё^ничижи'мъ же ѓ^ сеM, попекђся ѓ^ немъ”
15
Тому я тремчу перед лицем Його; розмірковую — і страшуся Його.
15
ѓ^ толи'цњ е^го поTщђся, смотрю и^ ё^бою'ся эT него”
16
Бог розслабив серце моє, і Вседержитель налякав мене.
16
Гь~ ѓ^недђжилъ срDце мое, вседержи'тель потща` м^я”
17
Чому я не був знищений раніше цієї темряви, і Він не приховав мороку від лиця мого!
17
Не ви'дяхъ б^о ја%ко на'идетъ м^и тма`, преD лицем# же мои^мъ покры` ѓ^мра'комъ”
Глава 24
1
Чому не приховані від Вседержителя часи, і ті, що знають Його, не бачать днів Його?
1
Почто же г~а ё^таи^шася ча'си,
2
Межі пересувають, викрадають стада і пасуть у себе.
2
нечести'вїи же предњ'лы преидо'ша” Ста'до съ па'стыреM раꙁгра'бльше,
3
У сиріт відбирають осла, у вдови беруть у заставу вола;
3
поDе^ре'мника же сирыX эTведо'ша, и^ во'лъ вдови'ца ѓ^брђчися”
4
бідних зіштовхують з дороги, всі принижені землі примушені ховатися.
4
эTклони'ша же не'мощныя эT пђти пра'веDнаго, вкђ'пњ же сᲆкры'шася кроTцїи ꙁемля`”
5
Ось вони, як дикі осли в пустелі, виходять на справу свою, встаючи рано на здобич; степ дає хліб для них і для дітей їхніх;
5
Бы'ша же ја%ко и^ ѓ^сли на села ꙁемля` паче мене, и^ꙁлњꙁше свое^го чина. възмо'же хлњ'бъ иX во ю%ноша”
6
жнуть вони на полі не своєму і збирають виноград у нечестивця;
6
ни'вђ преже вре'мене свою сђщђ пожа'ша, не'мощнїи же винограD нечести'выхъ без# мꙁды и^ без# бра'шна въздњла'ша”
7
нагі ночують без покрова і без одягу на холоді;
7
На'ги мно'ги ё^спи'ша беZ риZ, ѓ^де'жDђ же дш~ныхъ ѓ^тᲆя'ша”
8
мокнуть від гірських дощів і, не маючи притулку, тиснуться до скелі;
8
Ка'плями го'рсками мочатъ, ꙁане же не и^мњахђ покро'ва в ка'мень ся ѓ^блеко'ша”
9
відривають від грудей сироту і з убогого беруть заставу;
9
Въсхити'ша сиротђ эT сесца, спаDшаго же смири'ша,
10
змушують ходити нагими, без одягу, і голодних годують колоссям;
10
нагїя же ё^спи'ша без# пра'вды, а^лчющихъ же хлњ'бъ ѓ^тᲆя'ша”
11
між стінами вичавлюють олію оливкову, топчуть у точилах і жадають.
11
Въ тњснинахъ без# пра'вды преседњша, пђть же пра'веденъ не вњдњша.
12
У містах люди стогнуть, і душа тих, кого убивають, волає, і Бог не забороняє того.
12
и^же и^ꙁ гра'да и^ꙁ домо'въ своиX и^ꙁгони'ми быва'хђ, дш~а же младенецъ въꙁдыха'ше вельми” Сам# же почто` сихъ посњще'нїя не сътвори.
13
Є з них вороги світла, не знають путі його і не ходять стежками його.
13
на ꙁемли` сђщим# и^мъ и^ не раꙁђмњша, пђти же пра'веDнаго не вњдњша, ни по гости'нницамъ е^го ходи'ша”
14
Зі світанком встає вбивця, умертвляє бідного й убогого, а вночі буває злодієм.
14
Раꙁђмњв# же иX дњ'ла, преда'сть и^хъ въ тмђ`, и^ въ но'щи бђдетъ ја%кота'ть”
15
І око перелюбника чекає сутінків, говорячи: нічиє око не побачить мене, — і закриває лице.
15
ѓ%ко прелюбодњ'ица съхрани тмђ`, гл~я, не ё^ꙁритъ м^я ѓ%ко, и^ покрове'нїе лица` положи`”
16
У темряві підкопуються під доми, які вдень вони помітили для себе; не знають світла.
16
Прокопа'ша въ тмњ` хлњ'вины, въ дн~ехъ наꙁнамена'ша себњ, и^ не поꙁна'ша свњта”
17
Бо для них ранок — смертна тінь, оскільки вони знайомі з жахами смертної тіні.
17
ЈА/ко въкђпњ ꙁаё%тра иM стњ'нь смр~ти, ја%ко поꙁна'етъ м^я с^е бы'ти сњ'нь смр~ти,
18
Легкий такий на поверхні води, проклята частка його на землі, і не дивиться він на дорогу садів виноградних.
18
ле'гко е^сть наD лице воды`” Прокля'та бђди ча'сть иX по ꙁемли`, да ја^ви'тъ же ся саD и^хъ на ꙁемли` сђха ча'сть”
19
Засуха і спека поглинають снігову воду: так пекло — грішників.
19
И$же бо си'рыX раꙁграби'ша,
20
Нехай забуде його утроба матері, нехай ласує ним хробак; нехай не залишається про нього пам’яті; як дерево, нехай зломиться беззаконник,
20
пото'мъ въспомянђся е^мђ грњх#, ја%коже м#гла эT росы` и^ще'ꙁе” Въꙁда'но же бђди е^мђ е^же съдњя`. съкрђше'н# же бђ'ди вся'къ неправди'въ ја^ко дре'во неи^сцњле'но
21
який гнітить бездітну, що не народжувала, і вдові не робить добра.
21
неплоDви б^о, не добро` сътвори и^ же'ны не поми'ловалъ”
22
Він і сильних захоплює своєю силою; він устає, і ніхто не упевнений за життя своє.
22
ЈА/ростїю же раꙁврати не'мощныя, сего ра'ди ё^бо не и%мать вᲇры ја%ти на свое жи'тїе”
23
А Він дає йому все для безпеки, і він на те спирається, і очі Його бачать шляхи їхні.
23
Болњ'в же да не дается и^сцњли'ти, н^о въпадеT въ недђ'гъ”
24
Піднялися високо, — і ось, нема їх; падають і вмирають, як і всі, і, як верхівки колосся, зрізуються.
24
Мно'ги б^о ѓ^ꙁлоби'ла высота е^го, ё^вяде же ја%ко ѕе'лїе въ теплотњ, и^ли ја%коже кла'съ эT стебла самъ эTпа'дъ”
25
Якщо це не так, — хто викриє мене у неправді й на ніщо оберне мову мою?
25
Аще ли никтоже е^сть рекїи лжђща м^я, и^ положитъ нивъчтоже гл~ы моя`”
Глава 25
1
І відповів Вилдад савхеянин і сказав:
1
Эtвњща же вал#даD савхетинъ и^ рече”
2
влада і страх у Нього; Він творить мир на висотах Своїх!
2
Чт^о бо пе'рвое сло'во и^ли стра'хъ эT него, творя'и всяческая на вы'шнихъ,
3
Чи є рахунок воїнствам Його? і над ким не сходить світло Його?
3
да не мни'тъ никтоже ја%ко е^сть превлече'нїе и^скђсникомъ на кого ја%же не на'иде пресᲇдњ'нїе е^го.
4
І як людині бути правою перед Богом, і як бути чистим народженому жінкою?
4
ка'ко бђдетъ ѓ^правда'нъ чл~къ преD бм~ъ, и^ли кт^о ѓ^чиститъ себе роже'ныи эT жены`”
5
Ось навіть місяць, і той несвітлий, і зірки нечисті перед очима Його.
5
А$ще лђнњ` повелњва'етъ и^ не сїя'етъ, ѕвњꙁды же нечи'сты сђть преD ни'мъ”
6
Тим менше людина, яка є червою, і син людський, який є міллю.
6
Коли'ко же па'че чл~къ гно'и, и^ сн~ъ члчsкъ че'рвь”
Глава 26
1
І відповів Іов і сказав:
1
Отвњща же і%ѓ^въ и^ рече”
2
як ти допоміг безсилому, підтримав силу немічного!
2
Кого лю'биши, и^ли комђ хо'щеши помага'ти” Тњм#же ё^бо не е^мђже ли многа крњпость, не е^мђже ли мы'шца крњ'пка есть”
3
Яку пораду подав ти немудрому і як у всій повноті пояснив справу!
3
С киM совњща'ешися, не е^мђже ли мно'га премDђрость” И$ли кого въслњ'дъ по'идеши не е^мђже ли мно'га си'ла”
4
Кому ти говорив ці слова, і чий дух виходив з тебе?
4
Комђ въꙁвњсти'лъ е^си гл~ы, дыха'нїе же чїе е^сть и^сходя'щее и^с тебе”
5
Рефаїми тремтять під водами, і ті, що живуть у них.
5
Є$да` щюдове въско'ръмятся поD дво'ю съсњ'дъ е^го”
6
Пекло оголене перед Ним, і немає покривала Аваддону.
6
На'гъ а^дъ преD нимъ, и^ нњ'сть ѓ^дежда па'гђбњ е^го”
7
Він розпростер північ над порожнечою, повісив землю ні на чому.
7
Простира'я сњвера ни на чеMже, и^ повњшая ꙁе'млю ни на коMже”
8
Він тримає води в хмарах Своїх, і хмара не розпадається під ними.
8
Свяꙁа'я во'дђ на ѓ%блацњхъ свои^хъ, и^ не претръжеся ѓ%блакъ поD ни'мъ”
9
Він поставив престіл Свій, розпростер над ним хмару Свою.
9
держа лице прsтла, и^ простира'я на не'мъ ѓ%блакъ свои”
10
Межу провів над поверхнею води, до кордонів світла з темрявою.
10
Повеле'нїе ѓ^крђжи на лицы` водњ, до кончи'ны свњтъ съ тмо'ю”
11
Стовпи небес тремтять і жахаються від грози Його.
11
Сто'лпи нбsнїи прострњшася и^ диви'шася эT ꙁапреще'нїа е^го”
12
Силою Своєю хвилює море і розумом Своїм уражає його гордощі.
12
Крњ'постїю ё^стро'и мо'ре, и^ хи'тростію же постла` дно”
13
Від духу Його — велич неба; рука Його утворила швидкого скорпіона.
13
Ве'рњя же нбsныа ё^боя'шася е^го, повелњ'нїеM же ё^мори ѕмїа проти'вника.
14
Ось, це частини путі Його; і як мало ми чули про Нього! А грім могутности Його хто може зрозуміти?
14
и^ с^е сїа ча'сть пђти е^го. и^ ѓ^ ка'пли словеси ё^слы'шимъ в не'мъ, си'лђ же гро'ма е^го кт^о вsњ и^ кт^о ја%вњ да сътво'риT”
Глава 27
1
І продовжував Іов піднесену промову свою і сказав:
1
Єще же приложи і%ѓвъ и^ реq пе'рвымъ сло'вомᲆ.
2
живий Бог, Який позбавив мене суду, і Вседержитель, Який засмутив душу мою,
2
жи'въ г~ь, и^же м^и си'це сђди” и^ вс^едръжи'тель, и^же ѓ^горъчи'лъ м^и дш~ю”
3
бо, доки ще дихання моє в мені і дух Божий у ніздрях моїх,
3
Є$ще ли ё^бо дыха'нїю мое^мђ сђщђ, и^ дх~ъ бж~їи сђщїи в но'ꙁдрехъ моиX.
4
не скажуть вуста мої неправди, і язик мій не вимовить лжі!
4
не воз#гл~ите ё^стнњ мои беꙁако'нїа, ни дш~а моа поё^чи'тся непра'вдњ”
5
Далекий я від того, щоб визнати вас справедливими; доки не помру, не уступлю непорочности моєї.
5
Не бђди мнњ` правди'вы нарещи васъ до'ндеже ё^мрђ” Не и^ꙁмњню бо неꙁло'бїя мое^го,
6
Міцно тримав я правду мою і не відпущу її; не докорить мені серце моє в усі дні мої.
6
пра'вдњ же внима'я не предаMся” Не съвњдњ б^о себе ѕл^а съдњлавъ никакоy.
7
Ворог мій буде, як нечестивець, і той, хто повстає на мене, як беззаконник.
7
н^о а^ще бы'ша были враѕи м^и, ја%коже раꙁвраще'нїе нечестивыхъ. и^ въста'ющи на' мя, ја%коже пагђба беꙁако'нныхъ”
8
Бо яка надія лицемірові, коли візьме, коли вивергне Бог душу його?
8
Така'я ё^бо е^сть наде'жда нечести'вомђ, ја%ко пребыва'етъ надњя'ся къ гв~и ё^бо сп~сеT ли ся.
9
Чи почує Бог крик його, коли прийде на нього лихо?
9
и^ли мо'льбђ е^го ё^слы'шитъ б~ъ, л^и нашеDшеи е^мђ бњдњ,
10
Чи буде він утішатися Вседержителем і закликати Бога повсякчас?
10
е^да и%мать кое дерꙁнове'нїе преD ни'мъ, и^ли ја%ко приꙁва'вшђ е^мђ, ё^слы'шиT е^го”
11
Сповіщу вам, що? у руці Божій; що? у Вседержителя, не приховаю.
11
Но въꙁвњщђ вамъ чт^о е^сᲄь в рђ'кђ гн~ю, е^же е^сть ё^ вседержи'теля не солжђ`.
12
Ось, усі ви і самі бачили; і для чого ви стільки пустословите?
12
се же ё^бо вс^и вњсте ја%кот#щее т#щїи^мъ досто'итъ.
13
Ось доля беззаконній людині від Бога, і спадщина, яку одержують від Вседержителя гнобителі.
13
сїа ча'сть чл~ка нечести'ваго эT г~а, стяжа'нїе же си'лно прїидетъ эT вседръжи'теля на' ня.
14
Якщо примножуються сини його, то під меч; і нащадки його не наситяться хлібом.
14
а^ще же мно'ѕи бђдђтъ сн~ове е^го, на ꙁаколе'нїе бђдTђ, а^ще же въꙁмђжа'ютъ приложатся.
15
Тих, що залишилися після нього, смерть зведе в гріб, і вдови їхні не будуть плакати.
15
живїи же е^го смр~тїю ё^мрђтъ, и^ вдови'ца и^хъ никтоже поми'лђетъ”
16
Якщо він набере купи срібла, як пороху, і наготує одягу, як глини,
16
А$ще съберетъ ја%коже ꙁе'млю сребро`. и^ ра'вно бернїю ё^готовитъ ꙁла'то”
17
то він наготує, а вдягатися буде праведник, і срібло одержить собі в частку непорочний.
17
Се вс^е правдивїи ѓ^бъдержа'тъ, и^мњ'нїе е^го и^стовїи по'имђтъ.
18
Він будує, як міль, дім свій і, як сторож, робить собі курінь;
18
събы'сть же ся до'мъ е^го ја%ко мо'лїе, и^ ја%коже паё^чи'на ја%же снабдњ”
19
лягає спати багатієм і таким не встане; відкриває очі свої, і він уже не той.
19
Бога'тыи ё^спнетъ, и^ не приложитъ, ѓ%чи свои эTверꙁе и^ нњсть
20
Як води, осягнуть його жахи; в ночі викраде його буря.
20
срњто'ша е^го” ЈА/коже вода болњꙁни, но'щїю и^меT и& примра'къ.
21
Підніме його східний вітер і понесе, і він швидко побіжить від нього.
21
прїиметъ и& ва'ръ, и^ эTи^детъ, и^ въꙁвњетъ е^го эT мњста е^го,
22
Накинеться на нього і не пощадить, як би він не намагався втекти від руки його.
22
и^ повержетъ и& и^ не пощадиTся, и^ꙁ рђ'кђ е^го бњжа'нїемъ ё^бњжиM
23
Сплеснуть про нього руками і засвистять над ним з місця його!
23
въспле'щетъ на'нь рђка'ма свои^ма, и^ повлече'тъ и& эT мњ'ста е^го”
Глава 28
1
Так! у срібла є джерельна жила, й у золота місце, де його плавлять.
1
Єсть б^о сребрђ мњсто эTнюдyђ быва'етъ, и^ мњсто жеꙁла т^ђ ё^дђже ѓ^чища'ется.
2
Залізо виробляється із землі; з каменю виплавляється мідь.
2
желњꙁо бо эT ꙁемля` ражда'ется, мњдь же ра'вно ка'менїю сњчется”
3
Людина кладе межу темряві і ретельно розшукує камінь у мороці і тіні смертній.
3
Чи'нъ положи тмњ`, и^ вся'кђ кончи'нђ самъ и^спытђетъ” Камы'къ тмы`, и^ сњнь см~рти,
4
Виконують рудокопний колодязь у місцях, де не ступала нога, спускаються в глибину, висять і колишуться далеко від людей.
4
пресече'нїемъ пото'ка эT пра'ха. ꙁабыва'ющїи же пђть пра'выи изнемого'ша”
5
Земля, на якій виростає хліб, всередині розрита, неначе вогнем.
5
эT чл~къ ѓ^рема земля` эT нея и^ꙁы'идеT хлњ'бъ, под нею сеи ѓ^брати'ся ја%ко ѓ%гнь”
6
Камені її — місце сапфіра, і в ній піщинки золота.
6
Мњсто сапфи'ра ка'менїе е^я`, и^ пе'рсть зла'то е^я.
7
Стежки туди не знає хижий птах, і не бачило її око шуліки;
7
стезя` не позна'я пти'ца, и^ не преꙁрњ ю& ѓ%ко неја%сыще.
8
не топтали її скимни, і не ходив по ній шакал.
8
и^ не пра'ша е^я` сн~ове велича'выхъ, и^ не преиде по не'и ле'въ”
9
На граніт накладає вона (людина) руку свою, з коренем перевертає гори;
9
На несњко'мњ простре рђ'кђ свою, раꙁврати же и^с коре'нїя го'ры. во'лны во'дъ въстрясе, глђби'ны же рњкъ эTкры`,
10
у скелях просікає канали, і все дорогоцінне бачить око її;
10
эTвра'ти же рњкъ разверꙁе” Вся'кое же чsтное видњ м^и ѓ%ко
11
зупиняє плин потоків і таємне виносить на світло.
11
покаꙁа же си'лђ свою на свњтъ”
12
Але де премудрість знаходиться? і де місце розуму?
12
Премђдрость же эTкђ'дђ ѓ^брњте'ся, кое же мњсто еs хи'трости”
13
Не знає людина ціни її, і вона не знаходиться на землі живих.
13
Не вњсть чл~къ пђти ея`, ни ѓ^бря'щет# же ся въ чл~цњхъ.
14
Безодня говорить: не у мені вона; і море говорить: не в мене.
14
беꙁDна рече нњсть мнњ, и^ мо'ре рече нњсть съ мно'ю.
15
Не дається вона за золото і не здобувається вона за вагу срібла;
15
не да'сть ѓ^бъя'ти ѓ^ не'и, и^ не преста'нетъ сребро` и^ꙁмњне'нїе е^я`”
16
не оцінюється вона золотом офірським, ні дорогоцінним оніксом, ні сапфіром;
16
И$ неспое'на бђдетъ съ зла'томъ сифи'рскомъ, ѓ^нђхи'тоM чsтномъ, и^ сапфи'ромъ”
17
не зрівнюється з нею золото і кристал, і не виміняєш її на сосуди з чистого золота.
17
Не ра'вно бђдетъ е^я` ꙁла'то и^ сткло, і^ и^ꙁмњне'нїе е^я` съсђ'ди ꙁла'ти
18
А про корали і перли і згадувати нема чого, і придбання премудрости вище за рубіни.
18
превысо'кїя, и^ дњ'лателе не помянђтся” И$ въвлеци премђ'дросᲄь паче внђтреняа,
19
Не зрівнюється з нею топаз ефіопський; чистим золотом не оцінюється вона.
19
не равно е^я` бђдетъ топа'ꙁїѓнъ е^џиѓ'пїя, съ ꙁла'томъ чsтномъ не смњси'тся”
20
Звідки ж виходить премудрість? і де місце розуму?
20
Премђдрость же эTкђдђ ѓ^брњтеся, кое же мњсто е^сть смышле'нїя”
21
Прихована вона від очей усього живого і від птахів небесних утаємничена.
21
Оу^таися всего чл~ка, и^ эT пти'ць нбsныхъ съкры'ся.
22
Аваддон і смерть говорять: вухами нашими чули ми чутку про неї.
22
па'гђба и^ смр~ть реко'ста, слы'шахове же иX сла'вђ.
23
Бог знає путь її, і Він відає місце її.
23
б~ъ бл~гъ съста'ви е^я пђть, сам# же вњсть мњсто е^я`.
24
Бо Він проглядає до кінців землі і бачить під усім небом.
24
самъ бо поDнбsнђю всю проꙁира'етъ, вњдыи по ꙁемли` вс^е е^же сътвори”
25
Коли Він вітрові визначав вагу і воді надавав міру,
25
Вњтръ ё^ставле'нїе, и^ водњ мњрђ. е^гда` сътвори'лъ
26
коли призначав закон дощу і путь для блискавки громоносної,
26
та'ко вњдя'и, и^ съчте пђть въ эTтресе'нїи гла'са.
27
тоді Він бачив її і явив її, приготував її і ще випробував її
27
тогда` ви'дњ ю& и^сповњда ю&, ё^готова і^ и^ꙁъслњди
28
і сказав людині: ось, страх Господній є істинна премудрість, і віддалення від зла — розум.
28
и^ рече чл~кђ. и^ се бг~очsтїа е^сть премђдрость, а^ е^же ёдали'тися эT ѕл^а е^сть хи'трость”
Глава 29
1
І продовжував Іов піднесену промову свою і сказав:
1
Єще же приложи і%ѓвъ и^ рече, пе'рвымъ сло'вомᲆ,
2
о, якби я був, як у минулі місяці, як у ті дні, коли Бог зберігав мене,
2
кт^о мя г~и положитъ на мsць, пре'жде дн~їи и^хже м^я г~ь храня'ше”
3
коли світильник Його світив над головою моєю, і я при світлі Його ходив серед пітьми;
3
Є$гда свњтяшеся свњщникъ е^го наD главою мое^ю, е^гда` свњтомъ е^го хожда'хъ въ тмњ`”
4
як був я у дні молодости моєї, коли милість Божа була над наметом моїм,
4
Є$гда` бњ'хъ тя'жекъ на пђте'хъ, е^гда` г~ь посњще'нїе творя'ше до'мђ мое^мђ”
5
коли ще Вседержитель був зі мною, і діти мої навколо мене,
5
Є$гда бњхъ бога'тъ ѕњ'ло, ѓ%крsтъ же мене раби`.
6
коли путі мої обливалися молоком, і скеля виточувала для мене струмки єлею!
6
е^гда` ѓ^блива'хђся пђтїе мои` ма'сломъ, го'ры же мои ѓ^блива'хђся мле'комъ”
7
коли я виходив до воріт міста і на площі ставив сідалище своє, —
7
Є$гда` и^схожа'хъ и^з# ё%тра въ' граD, на стогнахъ же стоя'ше ми прsтлъ.
8
юнаки, побачивши мене, ховалися, а старці вставали і стояли;
8
ви'дњвше ю%ноша съкры'шася, ста'рцы же въста'ша”
9
князі утримувалися від розмови і персти клали на вуста свої;
9
Мђжїе преста'ша гл~юще, пе'рсты възло'ж#ше на ё^ста”
10
голос знатних умовкав, і язик їх прилипав до гортані їх.
10
и^же слы'шаша бл~жиша м^я, и^ ја^зы'ки и^хъ прилпе горта'ни и^хъ”
11
Вухо, яке чуло мене, ублажало мене; око, яке бачило, величало мене,
11
ЈА/ко и%хже ё%хо слы'ша и^ ё^бл~жиша м^я, ја%коже ви'дњвъ м^я ё^клони'ся”
12
тому що я рятував страдника, який волав, і сироту безпомічного.
12
Сп~сохъ бо ё^бо'гаго эT рђки си'лнаго, и^ сиротњ е^мђже не бњ помо'щника помогоX”
13
Благословення того, хто гинув, сходило на мене, і серцю вдови давав я радість.
13
Блsвенїе погиба'ющаго на мя прїидет#, ё^ста же вдови'ча блsвиша м^я”
14
Я одягався у правду, і суд мій прикрашав мене, як мантія й вінець.
14
Въ пра'вдђ же ѓ^блича'хъ, ѓ^дњя'х# же ся въ сђдъ ја%ко въ ри'ꙁђ сђгђбђ.
15
Я був очима сліпому і ногами кульгавому;
15
ѓ%ко бњхъ слњпымъ нога' же хро'мымъ,
16
батьком був я для убогих і позов, якого я не знав, розбирав уважно.
16
а^ꙁъ быX эTц~ъ не'мощ#ныM, прю же ю^же не вњдяхъ, і^ и^з#слњдиX”
17
Розтрощував я беззаконному щелепи і з зубів його виривав украдене.
17
Сътро'х# же челюсти непра'веDныхъ, эT среды же ꙁђбъ и^хъ раꙁграбленїя и^ꙁя'хъ”
18
І говорив я: у гнізді моєму помру, і дні мої будуть численні, як пісок;
18
Рњ'х же а^ще въ'зрастъ мои състарњется, ја%коже стебло фини'ково мно'гїя лњта поживђ”
19
корінь мій відкритий для води, і роса ночує на гілках моїх;
19
ко'рень раꙁверꙁеся на водњ, и^ роса` да всели'тся на жа'твњ мое'и.
20
слава моя не старіє, лук мій міцний у руці моїй.
20
сла'ва моа тща` съ мно'ю, и^ лђ'къ мои в рђце е^го по'идеT”
21
Слухали мене й очікували, і мовчали при пораді моїй.
21
Мене слы'шавше вня'ша, ё^молко'ша же ѓ^ мое^мъ совњтњ”
22
Після слів моїх уже не розмірковували; слова мої капали на них.
22
къ мое^мђ гл~ђ ё%хо приложи'ша, ѓ^брадовахђ же е^гда к ни'мъ гл~ахъ”
23
Чекали на мене, як на дощ, і, як дощу пізньому, відкривали вуста свої.
23
ЈА/коже ꙁемля` жа'ждђщїи ча'ющи до'ждя, та'коже и^ сїи моя` гл~анїя.
24
Бувало, усміхнуся їм — вони не вірять; і світлого лиця мого вони не затьмарювали.
24
а^ще въсмњюся к ни'мᲆ не и%мђть вњры ја%ти, свњтъ лица` мое^го не эTпада'ше”
25
Я призначав путі їм і сидів на чолі і жив, як цар у колі воїнів, як утішитель тих, хто плаче.
25
И$ꙁбраX пђть и^хъ средњ кн~ѕь, и^ вселя'хся ја%ко цр~ь въ храбрњхъ, а^ки страстенъ ё^мо'мъ ё^тњшаX”
Глава 30
1
А нині сміються з мене молодші за мене літами, ті, батьків яких я не погодився б помістити з псами стад моїх.
1
Нн~њ же порђга'ша ми ся мен#шины, нн~њ ё^ча'тъ м^я эT ча'сти, и^х#же похђляX эTц~а, и%х#же не сътвори'хъ досто'ины приѓ^бщи'тися мои^хъ чре'дъ”
2
І сила рук їх до чого мені? Над ними вже минув час.
2
Крњпость бо рђ'къ иX вскђю мнњ`, на нихᲆ поги'бе сконча'нїе”
3
Бідністю і голодом виснажені, вони тікають у степ безводний, похмурий і спустошений;
3
Скђ'достїю и гла'домъ водя'ися, бњжа'щїи беꙁво'денᲆ сы'и вчера” Тђга` и^ тщета`
4
щипають зелень біля кущів, і ягоди ялівцю — хліб їх.
4
ѓ^бходя'ще, и^ бы'лїе ѓ%стро ѓ^глажа'юще, и%мже ё^тро'бное бра'шно бы'лїе. нечестнїи же похђленїи требђ'юще вынђ бл~га. и^же ко'ренїе и^ дре'ва жва'хђ эT гла'да вели'каго.
5
Із суспільства виганяють їх, кричать на них, як на злодіїв,
5
въста'ша на' мя та'тїе,
6
щоб жили вони у вибоїнах потоків, в ущелинах землі і скелях.
6
и^хже до'мове бњша пеще'ры ка'мены,
7
Ревуть між кущами, туляться під терням.
7
эT среды доброгла'сныхъ въꙁопїюᲄъ. и^же поD хвра'стїемъ дивїимъ живя'хђ”
8
Люди знедолені, люди без імені, непотріб землі!
8
Беꙁђмныхъ сн~ове и^ нече'стно и^мя, и^ сла'ва ёгаше'на эT земля`.
9
Їх-то зробився я нині піснею і їжею розмов їхніх.
9
нн~њ же гђсли е^смь аZ и^мъ, и^ мене въ пїе'нїе и^мђтъ”
10
Вони гребують мною, віддаляються від мене і не утримуються плювати перед лицем моїм.
10
ѓ^мраꙁи'ша м^я эTстђпльше дале'че, эT лица же мое^го не пощадњша плюнове'нїя.
11
Оскільки Він розв’язав повід мій і вразив мене, то вони скинули з себе вузду перед лицем моїм.
11
эTвњзнђв# б^отђлъ свои ѓ^скръби м^я, и^ ё^зDђ лицђ мое^мђ и^спђсти”
12
З правого боку встає цей непотріб, збиває мене з ніг, направляє згубні свої шляхи до мене.
12
На деснаго эTраслю въста'ша, но'ѕᲇ же е^го простреT” и^ пђть сътвори на' мя сᲄеꙁя па'гђбы и^хъ,
13
А мою стежку зіпсували: все встигли зробити для моєї погибелі, не маючи помічника.
13
сътро'ша стезя` моя” Съвлеко'ша же м^и ѓ^де'ждђ,
14
Вони прийшли до мене, як крізь широкий пролом; з шумом кинулися на мене.
14
стрњла'ми свои^ми ё^стрњли м^я” Сътвори м^и ја^коже въсхотњ. въ болњꙁнехъ смњри'хся, ѓ^браща'ют# же ми ся печа'ли”
15
Жахи напали на мене; як вітер, розвіялася велич моя, і щастя моє зникло, як хмара.
15
эTи^де ми наде'жда ја%коже вњтръ, и^ ја%ко ѓ%блакъ спsнїе мое”
16
І нині знемагає душа моя в мені: дні скорботи огорнули мене.
16
Нн~њ на мя раꙁлїется дш~а моя, и^ ѓ^дръжа'т# м^я дн~їе печа'лїи”
17
Уночі ниють у мені кістки мої, і жили мої не мають спокою.
17
Но'щїю же ко'сти моя раꙁгорњшася, жилы же моя ѓ^слабњша”
18
Насилу знімається з мене одяг мій; краї хітона мого тиснуть мене.
18
Мно'гою крњ'постїю ја%т# ми ся ꙁа ри'ꙁђ, ја%коже ѓ^жере'лїе ри'ꙁы мое^я ѓ^бъя м^я”
19
Він кинув мене у бруд, і я став, як порох і попіл.
19
И$маT же м^я ра'вно бернїю въ ꙁемли` и^ попелњ часᲄь мою”
20
Я взиваю до Тебе, і Ти не слухаєш мене, — стою, а Ти тільки дивишся на мене.
20
Въꙁопихъ к тебњ и^ не ё^слы'ша мене, ста'ша же смотрњша мене”
21
Ти зробився жорстоким до мене, кріпкою рукою ворогуєш проти мене.
21
Наидо'ша же на' мя без# млsти рђко'ю крњ'пкою ё^ја^зви'лъ м^я е^си”
22
Ти підняв мене і змусив мене літати з вітром і розтрощуєш мене.
22
Въчини'лъ же м^я е^си въ печа'лехъ, и^ эTверже м^я эT сп~сенїя”
23
Так, я знаю, що Ти приведеш мене до смерти й у дім зібрання усіх, хто живе.
23
Вњдњ б^о ја%ко смр~ть м^я и^стретъ, домъ б^о вся'комђ смр~тнђ ꙁемля`”
24
Певно, Він не простягне руки Своєї на дім кісток: чи будуть вони кричати під час свого руйнування?
24
А$ще бы лњпо самъ бы себе ё^би'лъ, и^ли моли'лся быхъ и^номђ дабы ми ᲄо сътвори'лъ”
25
Чи не плакав я про того, хто був у горі? чи не уболівала душа моя за бідних?
25
А$з# же ѓ^ вся'комъ не'мощнMњ въспла'кахся, въꙁд#хнђв же ви'дњв# мђ'жа въ бњдахъ,
26
Коли я сподівався добра, прийшло зло; коли очікував світла, прийшла пітьма.
26
а^ꙁъ ё^держюся ѓ^ блаꙁњ, и^ с^е стрᲇто'ша м^я паq дн~їе ѕло'бнїи”
27
Мої нутрощі киплять і не перестають; зустріли мене дні печалі.
27
СрDце въсмръдњ и^ не ё^молчитᲆ, вари'ша м^я дн~їе нищеты”
28
Я ходжу почорнілий, але не від сонця; встаю у зібранні і кричу.
28
Стеня ходи'хъ беZ млъча'нїя, стоя'хъ же въ събо'рњ въпїя”
29
Я став братом шакалам і другом страусам.
29
Бра'тъ быхъ сири'нъскъ, дрђгъ же птиw”
30
Моя шкіра почорніла на мені, кістки мої обгоріли від спеки.
30
Ко'жа же моя` помрачи'ся вели'ко, ко'сти же моя съгорњша эT теплоты”
31
І цитра моя зробилася сумною, і сопілка моя ридає.
31
Събы'сть же ми ся на стра'сть гђсли, пњснь же моя на пла'чь мнњ`”
Глава 31
1
Завіт уклав я з очима моїми, щоб не помишляти мені про дівчину.
1
Завњтъ положихъ ѓ^чи'ма мои^ма, и^ не помы'шлю на дв~цю”
2
Яка ж доля мені від Бога з висоти? І яка спадщина від Вседержителя з небес?
2
И$ е^ще же раꙁдњли б~ъ сᲆвы'ше, и прича'стїе пости'жно эT вы'шнихъ”
3
Чи не для нечестивого загибель, і чи не для того, хто робить зло, напасть?
3
Лю'та па'гђба неправди'вомђ, и^ ѓ^сђже'нїе творя'щимъ безако'нїя”
4
Чи не бачив Він шляхів моїх, і чи не рахував усіх моїх кроків?
4
Не самъ ли ё^зритъ пђть мои, и^ вся` стопы` моя` и^счете'тъ”
5
Якщо я ходив у суєті, і якщо нога моя поспішала на лукавство; —
5
А$ще ли ходихъ съ смњшники, а^ще ли потщася нога моя на ле'сть”
6
нехай зважать мене на терезах правди, і Бог дізнається про мою непорочність.
6
Ста'хъ б^о на мњ'рилњ пра'веDнњ, ви'дњ же г~ь неѕло'бїе мое”
7
Якщо стопи мої ухилилися від шляху і серце моє ходило слідом за очима моїми, і якщо що-небудь нечисте пристало до рук моїх,
7
А$ще ё^клони'тся нога моа эT пђти`, а^ще и^ въ слDњ ѓ%ка мое^го и^де срDце мое” Аще ли рђка моя прикоснђся мзDы,
8
то нехай я сію, а інший їсть, і нехай паростки мої будуть викорінені.
8
да всњ'ю ё^бо а^ и'нїи поја^дя'тъ, бес ко'рене же быX на ꙁемли`”
9
Якщо серце моє захоплювалося жінкою і я чинив підступи біля дверей мого ближнього, —
9
А$ще ли же въ слњдъ жены` мђжа'ты и^де мое срDце, а^ще ли же присњдя быX при две'рехъ е^я`”
10
нехай моя дружина меле на іншого, і нехай інші знущаються з неї,
10
Го'дњ ё^бо бђ'ди и^ жена` моя и^номђ мђ'жђ, младе'нцы же мои смире'ни да бђ'дђтъ”
11
тому що це — злочин, це — беззаконня, що підлягає суду;
11
ЈА/росᲄь б^о гнњ'ва не ё^держа'нна, е^же ѓ^сквръни'ти мђжа'тницђ,
12
це — вогонь, який з’їдає до знищення, який викорінив би все добро моє.
12
ѓ%гнь б^о е^сть горя ѓ^ вся стра'ны и^дњже на'идетъ и^с ко'ренїа погђбитъ”
13
Якщо я зневажав права слуги і служниці моєї, коли вони мали суперечку зі мною,
13
А$ще ли же и^ похђлихъ прю` раба` мое^го и^ рабы`, прящемся предо мно'ю”
14
то що став би я робити, коли Бог повстав би? І коли б Він глянув на мене, що міг би я відповісти Йому?
14
Чт^о бо сътворю` а^ще пыта'нїе м^и сътво'ритъ г~ь, а^ще ли же и^ посњще'нїе кїи эTвњтъ сътворю`”
15
Чи не Він, Який створив мене в утробі, створив і його й однаково утворив нас в утробі?
15
Тњмже ё^бо не ја%коже л^и аZ бњхъ въ чре'вњ и^ ѓ^ни бы'ша, бњхоM же въ семъ чре'вњ.
16
Чи відмовляв я нужденним у їх проханні і чи томив очі вдови?
16
немощнїи же а^ще чт^о и^мъ б^њ тре'бњ не погрњши'ша, вдови'ча же ѓ%ка не пре'ꙁрњх#”
17
Чи один я з’їдав шматок мій, і чи не їв від нього і сирота?
17
А$ще ли же и^ хлњ'бъ свои ја^до'хъ е^ді'нъ, а^ си'ромђ не пода'хъ ли эT него”
18
Бо з дитинства він зростав зі мною, як з батьком, і від утроби матері моєї я піклувався про вдову.
18
ЈА/ко эT ю%ности мое^я кормњхъ ја%ко эTц~ъ, і^ и^ꙁ чрева мт~ре моея наста'вихъ”
19
Якщо я бачив кого, хто гинув без одягу, і бідного без покрова, —
19
А$ще ли же поꙁряхъ нага ги'блюща и не ѓ^клеко'хъ,
20
чи не благословляли мене стегна його, і чи не був він зігрітий вовною овець моїх?
20
немощнњи же а^ще не блsвиша м^я, эT стрига же а^гнець мои^хъ съгрњшася пле'щи и^хъ”
21
Якщо я піднімав руку мою на сироту, коли бачив допомогу собі біля воріт,
21
А$ще въздви'гъ на сиротђ рђ'кђ, надњюся ја%ко мно'га по'мощь ѓ^ мнњ еs”
22
то нехай плече моє відпаде від спини, і рука моя нехай відламається від ліктя,
22
да эTстђпитъ ё^бо ра'мо мое эT вы'я, мы'шца же моя эT ла'кти да съкрђшиTся”
23
тому що страшне для мене покарання від Бога: перед величчю Його не устояв би я.
23
Стра'хъ б^о гн~ь ѓ^бъя м^я, и^ эT мђ'дрости е^го не сътерплю`”
24
Чи покладав я на золоті опору мою і чи говорив скарбу: ти — надія моя?
24
А$ще ё^чини'хъ зла'то въ крњпость себњ, а^ще ли на ка'менїя мно'гоцњнная надњяхся”
25
Чи радів я, що багатство моє було великим, і коли рука моя придбала багато?
25
А$ще же и^ въꙁвеселиXся” мно'гђ м^и бога'тьствђ сђщђ, а^ще и^ на бесчисленњ положихъ рђ'кђ мою”
26
Дивлячись на сонце, як воно сяє, і на місяць, як він велично прямує,
26
И$ли не ви'димъ слн~ца въсїявша и^ ꙁаходяща, лђны же маляющися не на нихъ б^о е^сть,
27
чи спокусився я в таїні серця мого, і чи цілували вуста мої руку мою?
27
а^ще прельсти'ся таи срDце мое” А$ще же и^ рђкђ мою поло'жъ на ё^стњхъ моиX и^ лобꙁаX,
28
Це також був би злочин, що підлягає суду, тому що я відрікся б тоді від Бога Всевишнього.
28
и^ сїе м^и ё^бо беꙁаконїе да вмњниTся” ја%ко сълга'хъ преD бм~ъ вы'шнимъ”
29
Чи радів я погибелі ворога мого і чи торжествував, коли нещастя осягало його?
29
А$ще ли же ѓ^брадоваXся ѓ^ паде'нїи вра'гᲆ мои^хъ, и^ рече срDце мое бла'ѕњ”
30
Не дозволяв я вустам моїм грішити прокляттям душі його.
30
да ё^слы'шитъ ё^бо ё%хо мое клятвђ мою, шепта'нїемъ ё^бо бђ'дђ эT людїи мои^хъ ꙁазо'ренъ”
31
Чи не говорили люди намету мого: о, якби ми м’ясом його не наситилися?
31
А$ще и^ многажды рњша рабы'ня моа, кт^о ё^бо бы далъ намъ эT плоти е^го насыᲄитися ѕњло мнњ` бл~гђ сђщђ.
32
Подорожній не ночував на вулиці; двері мої я відчиняв перехожому.
32
въ не'же не ё^селяшеся стра'нникъ, две'рь же моя всякомђ пришеlцђ эTврьста б^њ”
33
Якби я ховав провини мої, як людина, приховуючи в грудях моїх пороки мої,
33
А$ще же ли и^ съгрњша'ю во'лею сᲆкры'хъ грњхъ мои,
34
то я боявся б великої громади, і презирство одноплемінників страшило б мене, і я мовчав би і не виходив би за двері.
34
не посрамихъ бо ся мое^го наро'да мно'жества не и^сповњда'тися преD ни'ми” А$ще же ли и^ ѓ^ста'виX ма'ломо'щь, и^ꙁлњсти эT две'рїи моиX тщемъ нњдромъ, а^ще не ё^сђмнXњся
35
О, якби хто вислухав мене! Ось моє бажання, щоб Вседержитель відповів мені, і щоб захисник мій зробив запис.
35
кт^о да'сть слы'шащаго на' мя рђка же моя гн~я. а^ще не боя'хся. писа'нїе же ли и^мњхъ на кого,
36
Я носив би його на плечах моїх і покладав би його, як вінець;
36
аще въꙁложи'лъ быхъ вњнецъ четъ иX.
37
оголосив би йому число кроків моїх, зблизився б з ним, як із князем.
37
и^ а^ще не раꙁдравъ е^го и^ эTда'хъ, ничтоже въꙁе'мъ эT сђдлъжника”
38
Якщо волала проти мене земля моя і скаржилися на мене борозни її;
38
А$ще на' мя ꙁемля постеня, а^ще и^ бразды ея въсплакашася въкђпњ”
39
якщо я їв плоди її без оплати й обтяжував життя хліборобів,
39
А$ще ли и^ си'лђ ея ја^до'хъ самъ беZ цњны, а^ще ли и^ дш~ђ господи'на ꙁемля пояхъ и^ ѓ^скорби'хъ.
40
то нехай замість пшениці виростає осот і замість ячменя кукіль. Слова Іова скінчилися.
40
въ пшеницы мњсто да вꙁы'идетᲆ м^и кропи'ви, и^ въ ја^чмене мњсто ё^бо кђпинее”
Глава 32
1
Коли ті три мужі перестали відповідати Іову, тому що він був правий в очах своїх,
1
И$ умолча` і%ѓвъ словесы, ё^моlча'ша же и^ трїе дрђꙁи е^го” е^ще прорече і%ѓвъ бњ б^о пра'веденъ пред нимъ”
2
тоді запалав гнів Елиуя, сина Варахиїлового, вузитянина з племені Рамового: запалав гнів його на Іова за те, що він виправдовував себе більше, ніж Бога,
2
Раꙁгнњва же ся е^лиё'съ варахи'левъ вђзитянинъ эT ё^жичъства а^ра'мска а^всидїискїя страны” Раꙁгнњва же ся на і%ѓва ѕњло, занеже и^ꙁрече себе` праведна предъ бм~ъ”
3
а на трьох друзів його запалав гнів його за те, що вони не знайшли, що відповісти, а тим часом звинувачували Іова.
3
И$ на' три же дрђги раꙁ#гнњвася ѕњло, ја%ко не въꙁмогоша эTвњща'ти проти'вђ преD і%ѓвомъ, н^о нареко'ша е^го нечести'ва”
4
Елиуй чекав, поки Іов говорив, тому що вони літами були старші за нього.
4
Є$лиё'съ же претръпњ дати эTвњтъ і%ѓвђ, ја%ко старњ'иша е^го сђть дн~ьми дрђꙁи е^го.
5
Коли ж Елиуй побачив, що немає відповіді з вуст тих трьох мужів, тоді запалав гнів його.
5
и^ ви'дњ е^лиё'съ, ја%ко нњсть эTвњта въ ё^стњхъ дрђговъ е^го. и^ ё^яри'ся гнњвомъ свои^мъ”
6
І відповів Елиуй, син Варахиїлів, вузитянин, і сказав: я молодий літами, а ви — старці; тому я ніяковів і боявся оголошувати вам свою думку.
6
эTвњща' же е^лиё'съ варахилевъ вђзитянинъ и^ рече” ю%нъ ё^бо е^смь лњты. вы' же е^сте старњ'иши, тњмже ё^млъча'хъ, ё^боя'хся въꙁвњстити вамᲆ хиᲄрость свою”
7
Я говорив сам собі: нехай говорять дні, і багатоліття повчає мудрости.
7
Рњх же не лњты е^сть гл~ющее, въ мноѕњхъ б^о лњтехъ не вњдяT премђдрости”
8
Але дух у людині і подих Вседержителя дає їй розуміння.
8
Но дх~ъ е^сᲄь въ чл~цњхъ, дыха'нїе же вседръжи'теля е^сть ё^ча'щїи”
9
Не багаторічні тільки мудрі, і не старі розуміють правду.
9
Не многолњтни сђть премђдрости, ниже ста'рцы вњдя'тъ сђдъ.
10
Тому я говорю: вислухайте мене, оголошу вам мою думку і я.
10
тњмже рњхъ послђшаите мене, и^ възвњщђ вамъ е^же вњде, внђши'те сїа гл~ы моя.
11
Ось, я очікував слів ваших, — вслуховувався в судження ваші, доки ви придумували, що? сказати.
11
рекђ б^о вамъ послђшаю^щимъ, дондеже и^ не спыта'ете словесъ, и^ до васъ съраꙁђмњю”
12
Я пильно дивився на вас, і ось ніхто з вас не викриває Іова і не відповідає на слова його.
12
и^ с^е не бњ і'ѓва ѓ^блича'яи эTвњща'яи гл~ђ е^го эT васъ.
13
Не скажіть: ми знайшли мудрість: Бог спростує його, а не людина.
13
да не речете` ѓ^брњто'хомъ премђдрость эT г~а, прило'жше
14
Якби він звертав слова свої до мене, то я не вашими словами відповідав би йому.
14
чл~кђ повелњсте гл~ати тацњхъ словесъ”
15
Злякалися, не відповідають більше; перестали говорити.
15
Оу^жаснђшася и^ не эTвњща'ша ктомђ, ѓ^бетша'ша эT нихъ словеса`.
16
І як я чекав, а вони не говорять, зупинилися і не відповідають більше,
16
претръпњхъ не гл~ахъ б^о ја%ко сᲄа'ша и не эTвњща'ша,
17
то я відповім з мого боку, висловлю мою думку і я,
17
ја%ко да эTвњща'ю и^ а'ꙁъ ча'сть” эTвњща' же е^лиё'съ гл~етъ”
18
бо я переповнений словами, і дух у мені розпирає мене.
18
Па'ки въꙁгл~ю, и^сполнь б^о е^смь словесъ ё^бива'етъ б^о м^я дх~ъ чрева.
19
Ось, утроба моя, як вино невідкрите: вона готова прорватися, подібно до нових міхів.
19
чрево же мое ја%ко мњхъ мъставрюща ꙁавя'ꙁанъ. и^л^и ја^ко мњхъ ковачъскїи раꙁши'реныи.
20
Виговорюсь, і буде легше мені; відкрию вуста мої і відповім.
20
въꙁгл~ю да почїю эTврьꙁђ ё^ста` с^и.
21
На лице людини дивитися не буду і ніякій людині лестити не стану,
21
н^о ниy чл~ка не ё^срамля'юся,
22
тому що я не вмію лестити: зараз убий мене, Творче мій.
22
не свњдњ б^о подиви'тися лицђ. а^ще л^и и^ мене мо'лїе и^ꙁъја^дя'тъ, ника'коже”
Глава 33
1
Отже, слухай, Іове, промову мою і прислухайся до кожного слова мого.
1
Но послђшаи і%ѓве словесъ мои^хъ, и^ бесњдђ мою вᲆнђши` с^и.
2
Ось, я відкриваю вуста мої, язик мій говорить у гортані моїй.
2
се бо эTврьзохъ ё^ста` моя, и^ въꙁгл~а ја^зы'к# мои.
3
Слова мої від щирости мого серця, і вуста мої вимовлять знання чисте.
3
чи'сто срDце мое словесы`, ра'ꙁђм же ё^стнђ моею чисᲄо раꙁђмњетъ”
4
Дух Божий створив мене, і подих Вседержителя дав мені життя.
4
Но дх~ъ бж~їи сътвори'выи мя, дыха'нїе же вседръжи'теля поё^ча'я м^я.
5
Якщо можеш, відповідай мені і стань переді мною.
5
а^ще можеши да'и же ми эTвњтъ, кᲆ семђ потерпи` и^ ста'ни противђ мнњ, и^ а'ꙁъ противђ тебе”
6
Ось я, за бажанням твоїм, замість Бога. Я створений також із пороху;
6
эT бренїя растворенъ е^си ты`, ја%коже и^ а'ꙁъ эT тогоже растворенїя е^сва`,
7
тому страх переді мною не може знітити тебе, і рука моя не буде важкою для тебе.
7
не стра'хᲆ мои тя смятетъ, ниже рђка` моя тяQка бђдетъ на тя,
8
Ти говорив у вуха мої, і я чув звук слів:
8
ѓ^ба'че реклъ е^си вᲆ ё'ши мои`, и^ гласъ гл~ъ твои^хъ ё^слышаX, ꙁане же гл~еши
9
чистий я, без пороку, невинний я, і немає в мені неправди;
9
чи'стъ е^смь а^ꙁъ не съгрњша'я, непоро'чен же бXњ и^ не беꙁаконновахъ.
10
а Він знайшов звинувачення проти мене і вважає мене Своїм супротивником;
10
ꙁазор же на мя ѓ^брњте, и^ мнитъ мя ја%ко проти'вника себњ.
11
поставив ноги мої в колоду, спостерігає за всіма путями моїми.
11
вложи' же но'гђ мою въ древњ, и^ съхрани пђти` моя вся`.
12
Ось у цьому ти неправий, відповідаю тобі, тому що Бог вище людини.
12
ка'ко б^о гл~еши ја^ко пра'вᲆ е^смь, и^ не послђша мене вњченъ б^о е^сть и^же надъ ꙁемными.
13
Для чого тобі змагатися з Ним? Він не дає звіту ні в яких ділах Своїх.
13
гл~еши же чесо ради правды моея не ё^слы'ша слово”
14
Бог говорить один раз і, якщо того не помітять, удруге:
14
е^ді'ною б^о вᲆꙁгл~етъ г~ь, и^ вторњм# же въ снњ`. и^л^и въ поё^че'нїи но'щнњм#,
15
уві сні, у нічному видінні, коли сон находить на людей, під час дрімоти на постелі.
15
и^л^и ја^ко е^гда напада'етъ стра'хъ лю'тъ на чл~ки, на дрњма'нїе на ложи
16
Тоді Він відкриває в людини вухо і закарбовує Своє наставляння,
16
тогда эTкры'етъ ё^ма чл~ческаго, видњньми стра'ха тацњми ё^страшивъ”
17
щоб відвести людину від якого-небудь наміру і віддалити від неї гордість,
17
Въꙁврати чл~ка эT непра'вды, тњло же е^го эT напада'нїя и^зба'ви.
18
щоб відвести душу її від прірви і життя її від ураження мечем.
18
пощадњ же дш~ђ е^го эT смр~ти и^ не пасти е^мђ на ра'ти.
19
Або він врозумляється хворобою на постелі своїй і тяжким болем у всіх кістках своїх, —
19
паки же ѓ^бличи` болњꙁнїю на ло'жи, и^ мно'жество ко'сти е^го ѓ^сла'бивᲆ,
20
і життя її відвертається від хліба і душа її від улюбленої їжі.
20
вся'ко же бра'шно и^ пшени'ца не воꙁмо'же прија%ти, а^ дш~а е^го ја%ди хо'щетъ.
21
Плоть на ній пропадає, так що її не видно, і показуються кістки її, яких не було видно.
21
дондеже съгнїе'тъ плоть е^го, и^ пока'жетъ кости е^гот#ща`.
22
І душа її наближається до могили і життя її — до смерті.
22
приближитъ же ся на смр~ть дш~а е^го, и^ живо'тъ е^го въ а'дъ.
23
Якщо є у неї ангел-наставник, один з тисячі, щоб показати людині пряму путь її, —
23
а^ще бђдетъ ты'сђщь а%гг~ли смр~тоносцы, е^ді'нъ эT нихъ не ё^бђдетъ е^го. а^ще л^и разђмњ'етъ срDцемъ ѓ^брати'тися къ б~ђ, повњсть же чл~кђ свои ꙁазоr, беꙁако'нїя же е^го пока'жетъ.
24
Бог змилосердиться над нею і скаже: звільни її від могили; Я знайшов умилостивлення.
24
и^ ꙁастђпитъ и& не впа'сти е^мђ въ смр~ть ѓ^бновитъ же тњло е^го, ја%коже помаза'нїе на стњнњ. ко'сти же е^го и^сполнитъ мо'ꙁга,
25
Тоді тіло її зробиться свіжішим, ніж у молодості; вона повернеться до днів юности своєї.
25
ё^мягчи'т же е^го плоть ја^коже младенца, и^ ё^строи^т же и& възмђжа'вша вᲆ чл~цњх#
26
Буде молитися Богу, і Він — милостивий до неї; з радістю дивиться на лице її і повертає людині праведність її.
26
помо'ль же ся къ г~ђ, и^ прїя'тъ и^мъ бђдетъ. внидет же лицемъ чи'стыM съ ѓ^бњщанїемъ. въꙁда'сть же чл~комъ правдђ, не съᲄворитъ ё^бо влDка ничто'же нелњпо на ме'ншины. и^мњяи наD всњми ѓ^дръжа'нїе, не воꙁмятетъ пра'веднаго. и^ всњхъ творец#, не преѓ^би'диT свое^го сътворе'нїя”
27
Він буде дивитися на людей і говорити: грішив я і спотворював правду, і не воздано мені;
27
Посем же тогда ꙁаꙁритъ чл~къ саM себе гл~я ја^же сконча`, и^ недосто'ино мђчи м^я ја%коже съгрњшиX
28
Він визволив душу мою від могили, і життя моє бачить світло.
28
Сп~си дш~ђ мою не вни'ти въ и^стлњнїе, и^ житїе мое свњтъ ё'ꙁритъ,
29
Ось, усе це робить Бог двічі-тричі з людиною,
29
и^ с^е все творитъ крњпкїи, пђтїе ᲄри сᲆ мђжемъ.
30
щоб відвести душу її від могили й освітити її світлом живих.
30
н^о и^збави дш~ђ мою эT смр~ти, да животᲆ мои въ свњтᲇ хва'литъ и&.
31
Прислухайся, Іове, слухай мене, мовчи, і я буду говорити.
31
внима'и си і%ѓве и^ послђшаи мене и^ премлъчи, и^ а'зъ въз#гл~ю.
32
Якщо маєш, що сказати, відповідай; говори, тому що я бажав би твого виправдання;
32
и^ а'ще сђть словеса` с^и эTвњща'и ми и^ гл~и, хощђ б^о ѓ^правдити тя.
33
якщо ж ні, то слухай мене: мовчи, і я навчу тебе мудрости.
33
а^ще л^и н^и, но послђшаи мене и^ молчи`, и^ наё^чю' тя премђдрости”
Глава 34
1
І продовжував Елиуй і сказав:
1
Отвњща же е^лиё'съ и^ рече.
2
вислухайте, мудрі, слова мої, і прихиліть до мене вухо, розсудливі!
2
послђша'ите мене премђдрость свњ'дђщеи, внђшите с^и до'брое.
3
Бо вухо розрізняє слова, як гортань розрізняє смак їжі.
3
ја%ко ё'хо словеса` и^скђша'етъ, и^ гор#тань въкђшенїе бра'шна”
4
Співставляємо між собою міркування і розпізнаємо, що добре.
4
Прю` сътворимъ себњ, и^ раꙁђмњ'емъ посредњ себе лђчшая”
5
Ось, Іов сказав: я правий, але Бог позбавив мене суду.
5
ЈА/ко рече і%ѓ^въ праведенъ е^смь, г~ь эTја%тъ м^и сDђ
6
Чи повинен я говорити лжу на правду мою? Моя рана незцілима без провини.
6
сълга' же сђдђ мое^мђ, нђж'на стрњла моа` беꙁъ непра'вды”
7
Чи є така людина, як Іов, який п’є знущання, як воду,
7
Кт^о мђжᲆ ја%ко і%ѓ^въ, пива'я подража'нїе ја^коy во'дђ”
8
вступає у співтовариство з тими, хто чинить беззаконня і ходить з людьми нечестивими?
8
Не съгрᲇша'я н^и нечествова ни эTнюдь примњсився кᲆ творящиM беꙁаконїя, е^же ходи'ти съ нечести'выми”
9
Тому що він сказав: немає користи для людини у благовгоджанні Богу.
9
Не рц^ы бо`, ја^ко нњсть посещенїя мђж'еви эT г~а”
10
Отже, послухайте мене, мужі мудрі! Не може бути в Бога неправда або у Вседержителя неправосуддя,
10
Тњмже раꙁђми'вїи срDцемъ послђшаите мене, не бђди м^и преD гм~ъ беꙁаконнова'ти и^ преD вседръжи'телемъ въꙁмясти пра'вдою.
11
бо Він за ділами людини чинить з нею і за путями чоловіка відплачує йому.
11
н^о въꙁда'етъ чл~кови ја^коy тво'ритъ ко'ждо и^хъ, и^ на стеѕи мђжествњи ѓ^бря'щетъ и&”
12
Істинно, Бог не чинить неправди і Вседержитель не спотворює суд.
12
МниT же г~а ѕл^отвори'ти, и^же сътвори` зе'млю.
13
Хто, крім Нього, промишляє про землю? І хто керує всією вселенною?
13
кт^о же е^сть творя'и поDнбsнђю, и^ сђщее все`”
14
Якби Він звернув серце Своє до Себе і взяв до Себе дух її і подих її,
14
А$ще б^о хо'щеT ё^дръжа'ти, и^ дх~ъ въ себњ ёдръжи'тъ”
15
миттєво загинула б усяка плоть, і людина повернулася б у порох.
15
О$у'мретъ всяка плоть въкђпњ, всякъ же чл~къ въ ꙁемлю по'идеT, эTнюдђ же съꙁда'нъ бысть”
16
Отже, якщо ти маєш розум, то слухай це і зважай на слова мої.
16
А$ще л^и не ё^чи'шися послђшаи с^е внђши с^и гласъ глаго'лъ”
17
Чи може ненависник правди володарювати? І чи можеш ти звинуватити Всеправедного?
17
Ви'ждь т^ы творя'щаго безаконїе, и гђбя'щаго лђка'вныя. сђща вњчна и^ праведна
18
Чи можна сказати цареві: ти — нечестивець, і князям: ви — беззаконники?
18
нечести'въ гл~яи цр~еви, ꙁако'нъ престђпа'еши, нечесᲄивњ и^же кня'ѕем#.
19
Але Він не дивиться і на лиця князів і не дає переваги багатому над бідним, тому що усі вони діло рук Його.
19
і^ и'же не постыдᲇся лица` чsтиаго, н^и вњсть честь въꙁложи'ти мђж'нымъ, и^ ё^диви'тися лицемъ и^хъ”
20
Раптово вони помирають; серед ночі народ обуриться, і вони зникають; і сильних виганяють не силою.
20
Тще же иM събђдеTся, е^же въꙁопи'ти и^ потребова'ти мђжA ꙁане бысть беꙁаконникъ смиря'я не'мощныя. лиши'ми быва'ютᲆ свое'я пра'вды не'мощнїи. хотя'щимъ беꙁъ пота'ки дњя'ти цр~еви и^ кня'ѕеM сего ра'ди тщ^е и^мъ събђ'дется”
21
Тому що очі Його над путями людини, і Він бачить усі кроки її.
21
ЈА/ко чл~къ дњльма преꙁрњша правDђ, вс^е зря'щи б~ђ быва'ющее.
22
Немає пітьми, ні тіні смертної, де могли б сховатися ті, що чинять беззаконня.
22
и^ мњстђ не сђщђ на негоже не призираеT” Призира'ющїя бж~їя си'ла,
23
Тому Він уже не вимагає від людини, щоб вона йшла на суд з Богом.
23
ја%ко не на мђж'и положитъ е^ще`”
24
Він скрушає сильних без дослідження і поставляє інших на їхні місця;
24
Гь~ б^о всњхъ ви'диT постиꙁа'яи, не и^слDњная же, и^ сла'в#ная і^ и^ꙁряDна, и%мже нњсть числа`”
25
тому що Він робить відомими діла їхні і скидає їх уночі, і вони знищуються.
25
Съвњдыи и^хъ дњла, и^ ѓ^братитъ нощъ и^ смири'тся.
26
Він уражає їх, як беззаконних людей, перед очима інших,
26
ё^га'ситъ нечестивыя” Види'ми же преD нимᲆ
27
за те, що вони відвернулися від Нього і не зрозуміли всіх шляхів Його,
27
ја%ко ё^клони'шася эT зако'на бж~їя, ѓ^правданїи же е^го не поZна'ша”
28
так що дійшло до Нього волання бідних, і Він почув стогін пригноблених.
28
Нанесᲄи нань вопль нищаго, и^ꙁбавленїе ё^богихъ слышитᲆ.
29
Чи дарує Він тишу, хто може збурити? чи ховає Він лице Своє, хто може побачити Його? Чи буде це для народу, чи для однієї людини,
29
и^ съкры'ет# лице и^ кт^о ё%ꙁритъ и&. и^ на стран'ђ и^ на чл~ка въкђпњ,
30
щоб не царював лицемір на спокусу народу.
30
црsтвђя чл~комъ эT прерњканїя люDска”
31
До Бога слід говорити: я потерпів, більше не буду грішити.
31
ЈА/ко къ крњпкомђ гл~яи, взя'хъ и^ не ꙁаимђ
32
А чого я не знаю, Ти навчи мене; і якщо я зробив беззаконня, більше не буду.
32
беꙁъ себе ё^ꙁрю ты же покаже м^и. а^ще правдђ съдњлахᲆ не и^мамᲆ приложити.
33
Чи за твоїм міркуванням Він повинен відплачувати? І оскільки ти відкидаєш, то тобі варто обирати, а не мені; говори, що знаєш.
33
не эT себе и^стяжи ю& ја%ко эTрине'ши ја^кот^ы и^ꙁречеши а^ не а^ꙁъ. и^ чт^о раꙁђмњеши гл~и”
34
Люди розумні скажуть мені, і муж мудрий, який слухає мене:
34
Тњмже смысленїи срDцемъ рекђт#, се мђж'ъ премђдръ ё^слыша гл~ъ мо'и”
35
Іов нерозумно говорить, і слова його не мають сенсу.
35
І/ѓ^въ же не раꙁђмомᲆ с^е гл~а, словеса же е^го не хи'тросᲄїю
36
Я бажав би, щоб Іов цілком був випробуваний, за відповідями його, які властиві людям нечестивим.
36
ника'коже нн~њ навы'кни і^ѓ^ве, не дажDь е^ще` эTвњта ја%коже немђдрїи”
37
Інакше він до гріха свого додасть відступлення, буде рукоплескати між нами і ще більше наговорить проти Бога.
37
да не приложиM на грњхи на'ша, беꙁаконїе же на' ны намњ'нится, мно'га словеса` гл~ющемъ. и^ рече преD гм~ъ”
Глава 35
1
І продовжував Елиуй і сказав: чи
1
Отвњща' же е^ще` е^лиё'сᲆ,
2
вважаєш ти справедливим, що сказав: я правіший за Бога?
2
чт^о се` мнњлъ е^си на сђдњ. т^ы кто` е^си ја%ко реклъ пра'въ е^смь преD гм~ъ,
3
Ти сказав: яка користь мені? і який прибуток я мав би перед тим, як коли б я і грішив?
3
и^ гл~еши что сътворихъ грᲇхъ”
4
Я відповім тобі і твоїм друзям з тобою:
4
А/з же т^и даM эTвњтъ, и^ тремъ дрђгоM”
5
поглянь на небо і дивися; поглянь на хмари, вони вище тебе.
5
Воꙁри на' нб~о и^ ви'жDь, смоᲄри же ѓ%блаки ко'ль высоцњ сђть эT тебе`”
6
Якщо ти грішиш, що робиш ти Йому? і якщо злочини твої збільшуються, що заподіюєш ти Йому?
6
А$ще съгрњшилъ е^си чт^о сътвориши, а^ще же и^ мно'го беꙁаконовалᲆ е^си чт^о мо'жеши съᲄвори'ти”
7
Якщо ти праведний, що даєш Йому? або що одержує Він від руки твоєї?
7
Понеже ё%бо пра'веденъ е^си чт^о даси е^мђ, ил^и и^з рђ'ки твое'я во'ꙁмет#,
8
Нечестя твоє відноситься до людини, як ти, і праведність твоя до сина людського.
8
мђж'еви подо'бномђ тебњ нечестїя твоя, и^ сн~ђ члчsкомђ пра'вда твоя”
9
Від безлічі гнобителів стогнуть гноблені, і від руки сильних волають.
9
эT мно'жества ѓ^бажа'еми въꙁовђтᲆ, и^ вᲆꙁопію эT мышцъ мно'гихъ.
10
Але ніхто не говорить: де Бог, Творець мій, Який дає пісні вночі,
10
и^ не реq гдњ е^сть б~ъ сътвори'выи м^я, ё^страя'яи стражда но'щныя”
11
Який навчає нас більше, ніж худобу земну, і напоумлює нас більше, ніж птахів небесних?
11
эTлђча'я м^я и^ эT четвероногъ ꙁемныхᲆ, и^ эT нбsныхъ птицъ”
12
Там вони волають, і Він не відповідає їм, з причини гордости злих людей.
12
Тђ възовTђ и^ не и'мђтъ ё^слы'шати эT ко'рене лђка'выхъ,
13
Але неправда, що Бог не чує і Вседержитель не дивиться на це.
13
зла` б^о вњдњти не хо'щетъ г~ь. самъ б^о вседръжи'тель види'тель е^сть творя'щихъ беꙁако'нїе, и^ сп~сетъ м^я”
14
Хоча ти сказав, що ти не бачиш Його, але суд перед Ним, і — чекай на нього.
14
Прїими же сђд# преD ни'мъ, а^ще мо'жеши хвали'ти и& ја%коже е^сть м^и нн~њ”
15
Але нині, тому що гнів Його не відвідав його і він не пізнав його у всій суворості,
15
ја%ко нњсть посњщаяи гнњ'ва е^го, и^ не позна` прегрњше'нїемъ е^го ѕњло.
16
Іов і відкрив легковажно вуста свої і нерозважливо марнує слова.
16
і^ и^ѓ^въ всђе эTвръꙁа'етъ ё^ста` своя`, невидњнїемъ словеса` ё^тяж#чеваетъ”
Глава 36
1
І продовжував Елиуй і сказав:
1
Прилож# же е^ще` е^лиё'съ и^ реq”
2
почекай мене трохи, і я покажу тобі, що я маю ще дещо сказати за Бога.
2
пожDи м^и ма'ло е^ще, да т^я наё^чю. е^ще б^о ё^ мене е^сᲄь бесњда,
3
Почну мої міркування здалеку, і воздам Творцю моєму справедливість,
3
прїимъ хи'трость мою` эT да'леча. дњлы же мои^ми пра'вдђ рекђ вои%стиннђ,
4
тому що слова мої точно не лжа: перед тобою — довершений у пізнаннях.
4
и^ не неправедны гл~ы, безъ пра'вды разђмњ'еши.
5
Ось, Бог могутній і не нехтує сильним міцністю серця;
5
вњждь же ја%ко г~ь не эTкры'етъ ѕла'го,
6
Він не підтримує нечестивих і відплачує належне пригнобленим;
6
си'ленъ крњпостїю срDца нечести'выX не жи'ва съториT и^ сђдъ ни'щиM дасть.
7
Він не відвертає очей Своїх від праведників, але з царями назавжди посаджує їх на престолі, і вони підносяться.
7
не эTи'меT эT прав#диваго ѓ%чїю свое'ю, и^ съ цр~и на прsтл# посадиT и&, и^ на побњдђ въꙁнесеT е^го”
8
Якщо ж вони закуті ланцюгами й утримуються в кайданах біди,
8
связани в рђчныхъ ё%ꙁахъ, ја^ти бђдђтᲆ ю%жемъ нищеты.
9
то Він вказує їм на діла їхні і на беззаконня їхні, тому що примножилися,
9
и^ вᲆзвњститъ иM дњло иX, и^ прегрњшенїе иX ја^ко ё^крњпяTся.
10
і відкриває їх вухо для напоумлення і говорить їм, щоб вони відступили від нечестя.
10
н^о правдиваго ё^слы'шиT, и^ реq ја%ко ѓ^братяTся эT непра'вды”
11
Якщо послухають і будуть служити Йому, то проведуть дні свої у благополуччі і літа свої в радості;
11
А$ще ё^бо ё^слы'шаT и^ порабоᲄаюT сконча'ютъ дн~и своя въ бл~ꙁњ, и^ лњта своя` въ бл~голњпотњ.
12
якщо ж не послухають, то загинуть від стріли і помруть у нерозумі.
12
нечести'выхъ же не сп~сетъ, ꙁане` не хотњша вњдњти г~а, и^ ꙁане же ё^чи'ми и^ непослђшли'ви бњша.
13
Але лицеміри живлять у серці гнів і не взивають до Нього, коли Він заковує їх у кайдани;
13
и^ лице`мњри срDцемъ възмђтяT ја%рость, и^ не въꙁъпїютъ ја%ко связа и^хъ”
14
тому душа їх помирає у молодості і життя їх із блудниками.
14
да ё'мре'тъ въ ю'ности дш~а и^хъ, жи'тїе же и^хъ бодо'мо а^гг~лы”
15
Він спасає бідного від лиха його й у пригнобленні відкриває вухо його.
15
зане же ѓ^скорби'ша недђжна и^ не'мощна, сђд# же кро'ткыхъ эTвръжеT.
16
І тебе вивів би Він з тісноти на простір, де немає стиснення, і те, що ставиться на стіл твій, було б наповнене жиром;
16
и^ поне'же пресели'л# т^я эT ё'стъ врагъ, бе'ꙁDна прои^тїе поD не'ю, и^ сни'де трапе'ꙁа твоя` и^спо'лнь тђ'ка,
17
але ти сповнений судженнями нечестивих: судження й осудження — близькі.
17
не ѓ^скђдње^тъ же пра'ведныX сђдъ,
18
Нехай не вразить тебе гнів Божий покаранням! Великий викуп не спасе тебе.
18
ја%росᲄь же на нечести'выя бђ'детъ. нечестїя ра'ди да'ровъ и^хъ, и^хже прїима'хђ на непра'вдњ”
19
Чи дасть Він яку ціну твоєму багатству? Ні, — ні золоту і ніякому скарбу.
19
да не ё^клониTся во'лею ё%мъ, мольба въ бњдњ сђщемъ немощнымъ” и^ всњхъ крњпящиXся крњпости
20
Не бажай тієї ночі, коли народи знищуються на своєму місці.
20
не привлеци, вꙁыити лю'демъ в ниX мњсто,
21
Бережися, не схиляйся до нечестя, якому ти віддав перевагу перед стражданнями.
21
н^о съхрани'ся” не съдњи ѕл^а, эT сихъ б^о эTтятся эT нищеты.
22
Бог високий могутністю Своєю, і хто такий, як Він, наставник?
22
и^ с^е крњпкїи ё^держиT крњпостїю своею. кт^о бо е^сть а^ки то'и си'ленъ”
23
Хто вкаже Йому путь Його; хто може сказати: Ти чиниш несправедливо?
23
Кт^о е^сть пыта'яи дњ'лъ е^го, и^ли кт^о рекїи съдњя непра'вдђ”
24
Пам’ятай про те, щоб звеличувати діла Його, які люди бачать.
24
Помяни ја%ко ве'лїа дњ'ла е^го сђть, и^миже владњша мђжїе”
25
Усі люди можуть бачити їх; людина може бачати їх здаля.
25
Вся'къ чл~къ ви'дњ ѓ%ное, ја%ко б^о до'ми сђть чл~цы”
26
Ось, Бог великий, і ми не можемо пізнати Його; число років Його недослідиме.
26
И$ с^е крњ'пкїи вели'кїи, не ё^вњмы число` лњтъ е^го бес конца`”
27
Він збирає краплі води; вони в безлічі виливаються дощем:
27
Четны же е^мђ сђть ка'пля дожDевныа і^ и^ꙁлњ'ются до'ждемъ въ ѓ%блакъ,
28
із хмар падають і виливаються рясно на людей.
28
потекђтъ ѓ^бетша'нїя ѓ^сњни'ша же ѓ%блацы на премно'ги гро'мы” Вре'мя постави скотђ. вњ'дятъ же ло'жа чи'нъ” ѓ^ всемъ семъ не диви'т# ли ти ся ё%мъ, ни и^ꙁмњня'ет# ти ся срDце эT тњ'ла”
29
Хто може також осягнути простір хмар, тріщання намету Його?
29
А$ще разђмњ'еши эT просте'ртїя ѓ%блачнаго и^ равеньство скљ=нїя е^го,
30
Ось, Він посилає на нього світло Своє і покриває дно моря.
30
с^е простира'етъ на ню` свњтъ” И$ ко'ренїя мо'рская покры`,
31
Звідти Він судить народи, дає їжу в достатку.
31
тњми б^о сђ'дитъ лю'демъ, да'сть пи'щђ могђщемђ”
32
Він ховає в долонях Своїх блискавку і повеліває їй, кого вразити.
32
И$ на рђкђ покры` свњтъ, и^ ꙁаповњда ѓ^ не'и стрњта'ющемђ.
33
Тріскотіння її дає звістку про неї; худоба також відчуває, що відбувається.
33
въꙁвњсти'тъ зань дрђгови свое^мђ тва'рь и^ ѓ^ непра'вдњ”
Глава 37
1
І від цього тремтить серце моє і зрушилося з місця свого.
1
И$ эT сихъ смяте'ся срDце мое, и^ эTтръжеся эT мњста свое^го”
2
Слухайте, слухайте голос Його і грім, що виходить з вуст Його.
2
Послђшаи слђ'ха, гнњ'вомъ ја%рости гн~я, и^ поё^че'нїе и^ꙁ# ё%стъ е^го и^ꙁы'идетъ”
3
Під усім небом перекоти його, і блищання його — до країв землі.
3
ПоD всњмъ нб~омъ нача'тоk е^го, и^ свњтъ е^го на кри'лђ ꙁемля`”
4
За ним гримить голос; гримить Він гласом величі Своєї і не зупиняє його, коли голос Його почутий.
4
Въ слњдъ е^го въꙁопїетъ гла'сомъ, и^ въꙁгреми'тъ гла'сомъ ё^коре'нїя свое^го, и^ не и^змњни'тъ е^я` ја%ко ё^слы'шитъ гла'съ е^го”
5
Дивно гримить Бог гласом Своїм, робить діла великі, для нас незбагненні.
5
ВъзгрᲇмиT крњпкїи гла'сомъ свои^мъ ди'вныM, ча'съ положи ско'томъ, вњдњт# же ло'жныи чи'нъ” ѓ^ сихъ всњхъ не ё^дивиT ли ся ё%мъ, и^ не и^ꙁмњниT ли ся срDце эT тњ'ла” Сътвори` б^о ве'лїа и%хже не вњдњхомъ”
6
Бо снігу Він говорить: будь на землі; однаково дрібний дощ і великий дощ у Його владі.
6
ё^чиня'яи снњ'гђ бђ'ди на ꙁемли`, и^ ꙁимђ дождеv си'лы е^го”
7
Він кладе печать на руку кожної людини, щоб усі люди знали діла Його.
7
В рђцњ вся'кого чл~ка наꙁнамена'етъ, да поꙁна'етъ вся'къ чл~къ свою не'мощь”
8
Тоді звір іде в притулок і залишається у своїх лігвах.
8
Внидо'ша же ѕвњри поD кро'въ, ё^молко'ша же на ло'жи”
9
З півдня приходить буря, з півночі — холоднеча.
9
эT хлњвины нахо'дятъ бо'лњꙁни, и^ эT го'ръ ꙁима”
10
Від подиху Божого утворюється лід, і поверхня води стискується.
10
И$ эT дыха'нїя крњпка да'сть мра'ꙁъ, крњпиT же во'дђ ја%коже хо'щетъ”
11
Також вологою Він наповнює хмари, і хмари випромінюють світло Його,
11
І$ и^ꙁбра'нна ё^страша'етъ ѓ%блакъ, прожене'тᲆ ѓ%блакъ свњтъ е^го”
12
і вони спрямовуються за намірами Його, щоб виконати те, що Він повелить їм на лиці населеної землі.
12
И$ самъ ѓ%крестная раꙁвратитъ, е^гда` въсхо'щетъ въ дњ'ла своя, и^ вс^е е^ли'ко ꙁаповњсть и^мъ” То ё^чине'но е^сть эT него на ꙁемли`,
13
Він повеліває їм іти або для покарання, або на благовоління, або для помилування.
13
аще ли на на'ше накаꙁа'нїе, а^ще ли на' ꙁемлю свою, а^ще на млsть ѓ^бря'щетъ и&,
14
Слухай це, Іове; стій і розумій дивні діла Божі.
14
внђши с^и і%ѓве” Ста'ни ё^ча'ися си'лы гн~я”
15
Чи знаєш, як Бог розпоряджається ними і повеліває світлу блищати із хмари Своєї?
15
Вњмъ б^о ја%ко г~ь положи дњ'ла своя, свњтъ сътвори эT тмы`”
16
Чи розумієш рівновагу хмар, дивне діло Найдосконалішого у знанні?
16
Сᲆвњсть же раз#сђже'нїе ѓ%блака, и^з#слњдова паде'нїе ѕлы'хъ,
17
Як нагрівається твій одяг, коли Він заспокоює землю від півдня?
17
и^ твоя ѓ^де'жда те'пла” Помолча'ете же по ꙁемли, эT ю%га
18
Чи ти з Ним розпростер небеса, тверді, як відлите дзеркало?
18
ё^тверже'нїе с ниM” Въ ѓ^бњща'нїе крњпкїи, ја%ко видњнїе раꙁли'тїя”
19
Навчи нас, що сказати Йому? Ми в цій пітьмі нічого не можемо зрозуміти.
19
Почто наё^чи м^я чт^о речемъ е^мђ, и^ преста'немᲆ мно'га гл~юща,
20
Чи буде сповіщено Йому, що я говорю? Чи сказав хто, що те, що сказано, доноситься Йому?
20
е^да кни'ги и^ли кни'гичїа ми преDстоя'тъ, е^да чл~ка съставля'ю гл~ати ё^молчђ,
21
Тепер не видно яскравого світла у хмарах, але пронесеться вітер і розчистить їх.
21
всњми е^сть невидимъ свњтъ. свњт ли е^сть въ ѓ^бет#ша'нїи, ја%ко е^же эT него на ѓ%блацехъ”
22
Світла погода приходить від півночі, і навколо Бога страшна велич.
22
эT сњвера ѓ%блакъ ꙁатворе'нїи, ѓ^ сихъ ве'лїа сла'ва, и^ чsть эT вседержи'теля”
23
Вседержитель! ми розумом не осягаємо Його. Він великий силою, судом і повнотою правосуддя. Він нікого не гнітить.
23
и^ не ѓ^брњта'емᲆ и^ного подо'бна крњпости е^го сђдя'щемђ пра'вдђ, не мни'ши ли ё^слы'шати е^мђ”
24
Тому нехай благоговіють перед Ним люди, і нехай тремтять перед Ним усі мудрі серцем!
24
Тњ'мже ё^боя'тся е^го чл~цы, ё^боя'т же ся е^го и премђдрїи срDцеM” преста'вшђ же е^лїё'сђ эT бесњды”
Глава 38
1
[Коли Елиуй перестав говорити,] Господь відповів Іову із бурі і сказав:
1
Рече г~ь і%ѓвђ, бђрею и^ ѓ%блакомъ,
2
хто цей, що затьмарює Провидіння словами без сенсу?
2
кт^о с^е е^сть тая'и эT мене съвњтъ. ё^дръжа'яи же гл~ы въ срDцы мене же мни'тся таи'ти”
3
Опережи нині стегна твої, як муж: Я буду запитувати тебе, і ти пояснюй Мені:
3
Препояши ја%ко мђж'ъ чре'сла своя, въпрошю же т^я, ты же м^и эTвњща'и”
4
де був ти, коли Я заклав основи землі? Скажи, якщо знаєш.
4
Гдњ б^њ е^гда` ѓ^сновахъ ꙁе'млю повњжDь м^и а^ще съвњси ра'ꙁђмᲆ”
5
Хто поклав міру її, якщо знаєш? або хто протягував по ній шнур?
5
кт^о положи мњ'ры ея` а^ще съвњси, и^ли кт^о нанесы'и ве'рвь на ню`”
6
На чому затверджені основи її, або хто поклав наріжний камінь її,
6
на че'мже сто'лпи ея` ё^тверже'ни сђть, кт^о же е^сть вложе'и ка'мень ё^го'лныи на ню`”
7
при загальному торжестві ранкових зірок, коли всі сини Божі викликували від радости?
7
Є$гда` бы'ша ѕвњзды, въсхвали'ша м^я гла'сомъ ве'лїемъ вс^и а^гг~ли мои.
8
Хто зачинив море воротами, коли воно виверглося, вийшло ніби з утроби,
8
ꙁагради'хъ же мо'ре вра'ты, е^гда ся раждаа'ше и^с чре'ва мт~ре своея и^схожDаше”
9
коли Я хмари зробив одежею його й імлу пеленами його,
9
Положихъ же е^мђ ѓ%блакъ ѓ^дњя'нїе, те'мность ея` роди'хъ
10
й утвердив йому Моє визначення, і поставив засуви і ворота,
10
и^ положихъ е'и предњлъ, ѓ^бложи'вᲆ ꙁатворы и^ вра'ты.
11
і сказав: сюди дійдеш і не перейдеш, і тут межа гордовитим хвилям твоїм?
11
рњх же е^мђ до сего прїидеши и^ не преидеши, н^о в себњ с^и съкрђша'т ти ся во'лны.
12
Чи давав ти коли в житті своєму накази ранку і чи вказував зорі місце її,
12
и^ли при тебњ сътавихъ свњтъ ё%тренїи, дн~ьнница же вњ'сть чи'нъ свои”
13
щоб вона охопила краї землі і струсила з неї нечестивих,
13
ЈА/тися ꙁа кри'лђ ꙁемля`, эTтрясти нечести'выя эT нея”
14
щоб земля змінилася, як глина під печаткою, і стала, як різнобарвний одяг,
14
и^ли т^ы бре'нїе вꙁе'мъ эT земли` съꙁда'лъ е^си живо'тно, и^ гл~иваго посади'лъ е^си на ꙁемли`”
15
щоб відібралося у нечестивих світло їх і зухвала рука їх скрушилася?
15
эTја%лъ же эT нечsтивыхъ свTњ, мы'шцђ же велича'выX съкрђши л^и”
16
Чи сходив ти у глибину моря і чи входив у дослідження безодні?
16
прїиде же ли на и^сто'чники мо'ря, стопа'ми же ли по беꙁднњ ходи'лъ е^си”
17
Чи відчинялися для тебе врата смерти, і чи бачив ти врата тіні смертної?
17
эTвръза'ют же ли ти ся стра'хомᲆ вра'та смр~ти, вра'тницы же ли а%довы ви'дњвше т^я ё^боя'шеся.
18
Чи оглянув ти широту землі? Поясни, якщо знаєш усе це.
18
ё^вњси ли же широтђ поDнбsныя, повњ'ж же ми коли'ка е^сть.
19
Де путь до оселі світла, і де місце темряви?
19
въ коеи же ꙁемли` вселя'ется свњтъ, тњ'мже кое е^сть мњсто”
20
Ти, звичайно, доходив до меж її і знаєш дорогу до дому її.
20
а^ще ё^бо веде'ши м^я въ предњ'лы и^хъ, а^ще же ли и^ вњси стеѕя` и^хъ”
21
Ти знаєш це, тому що ти вже був тоді народжений, і число днів твоїх дуже велике.
21
Вњ'м б^о ја%котогда` роже'нᲆ е^си, число же лњтъ твои^хъ мно'го”
22
Чи входив ти у сховища снігу і чи бачив скарбниці граду,
22
Прїиде ли въ сокро'вищиX снњга, съкро'вища же гра'да видњ ли”
23
які бережу Я на час смутний, на день битви і війни?
23
щадиT же ли ти ся в ча'съ вра'гъ, и^ли въ дн~ь ра'ти и^ сва'ра”
24
Яким шляхом розливається світло і розноситься східний вітер по землі?
24
эTкђ'ды же ли и^схо'диT сла'на, е^ю'же разсыпа'ется ю%гъ на поDнбsнђю”
25
Хто проводить протоки для виливання води і шлях для громоносної блискавки,
25
Кт^о же ли ё^готовалъ до'ждю ве'лїю пролїя'нїе, пђть же моlнїина гро'ма.
26
щоб ішов дощ на землю безлюдну, на пустелю, де немає людини,
26
ѓ^дожди'ти ꙁе'млю на не'иже нњсть мђж'а, и^ пђсты'ню и^деже чл~ка нњсть в не'и”
27
щоб насичувати пустелю і степ і пробуджувати трав’яні зародки до зростання?
27
Насыти'ти непроходи'мђ неселе'нђ, проꙁябнђти и^схо'да ꙁла'ка”
28
Чи є у дощу батько? або хто народжує краплі роси?
28
Кт^о е^сть до'ждю эTц~ъ, кт^о же е^сть рождїи дђ'ги, грђдїе росное,
29
З чиєї утроби виходить лід, та іній небесний, — хто народжує його?
29
и^с чїего чре'ва и^схо'диT ле'дъ, сла'нђ же на нб~се кт^о родилъ,
30
Води, як камінь, міцніють, і поверхня безодні замерзає.
30
і^ и^схо'дитъ ја%ко вода` текђщїа. лице нечести'ва кт^о эTтря'слъ е^сть.
31
Чи можеш ти зв’язати вузол Хима і порушити узи Кесиль?
31
разђмlњ же ли е^си` соё'зъ власо желиu, и^ ѓ^граже'нїе крђжи'лицъ эTве'рꙁлъ е^си.
32
Чи можеш виводити сузір’я у свій час і вести Ас (зірницю) з її дітьми?
32
и^ли эTвръꙁе'ши ѕвњꙁдђ въ вре'мя ея`, и^ вече'рню ѕвњꙁдђ вла'сы ея` привлече'ши ли”
33
Чи знаєш ти устави неба, чи можеш встановити володіння його на землі?
33
Съвњси же ли премњне'нїя нбsныя, и^ли быва'ющее въкђпњ поD нб~семъ”
34
Чи можеш піднести голос твій до хмар, щоб вода в достатку покрила тебе?
34
Приꙁове'ши ли ѓ^блакъ гла'соM, и^ трясенїемъ во'дђ, послђшает# ли т^и.
35
Чи можеш посилати блискавки, і чи підуть вони і чи скажуть тобі: ось ми?
35
по'слеши же ли блᲇски и^ по'идђт#, рекђ же ли т^и чт^о е^сть”
36
Хто вклав мудрість у серце, або хто дав сенс розуму?
36
Кт^о же да'лъ е^сть жена'мъ тка'нїя премђ'дрость, и^ли и^з мечта'нїа мно'гїа хи'трость”
37
Хто може обчислити хмари своєю мудрістю й утримати сосуди неба,
37
Кт^о же четы'и ѓ%блаки премђ'дростїю, нб~о же на' землю преклони'лъ”
38
коли порох перетворюється на бруд і брили злипаються?
38
Раꙁлїя же ся ја%ко земля` пра'шна, прилњпиl же е^сть ја%коже камы'къ на четы'ри ё%глы”
39
Чи ти ловиш здобич левиці і насичуєш молодих левів,
39
Оу^ло'виши ли льво'мъ ја%дь, и^ дш~а ѕмїевы насыти'ши ли”
40
коли вони лежать у барлогах або ховаються під тінню у засідці?
40
ё^боя'т# бо ся на ло'жиX свои^хъ, сњдят# же и^ в берълоꙁњ а%лчюще”
41
Хто готує ворону корм його, коли пташенята його кричать до Бога, блукаючи без їжі?
41
Кт^о же вра'нђ ё^гото'ва пи'щђ, пти'щь б^о е^го къ г~ђ възва'ша, ꙁаблђжа'юще бра'шна и%щђще”
Глава 39
1
Чи знаєш ти час, коли народжуються дикі кози на скелях, і чи помічав пологи ланей?
1
А$ще раꙁђмњ'лъ е^си вре'мя рожества коѕеl на ка'мени, ё^храни'л# же ли е^ще в# бо'лњꙁни е^леня.
2
чи можеш обчислити місяці вагітности їх? і чи знаєш час пологів їх?
2
челъ же ли е^си мsца и^хъ, мно'го роже'номђ и^хъ бо'леꙁни разрњши'лъ ли е^си”
3
Вони вигинаються, народжуючи дітей своїх, викидаючи свої ноші;
3
Въскорми'лъ же ли е^си пте'нца вн^њ стра'ха и^ беꙁ# бо'лњꙁни”
4
діти їх приходять у силу, ростуть на полі, йдуть і не повертаються до них.
4
паче же ли и^хъ эTпђсти'ши да съберTђся ча'да и^хъ, и^ ё^мно'жатся въ животњ, и^ꙁы'идетъ и^ не въꙁврати'тся в ниX”
5
Хто випустив дикого осла на волю, і хто розв’язав пута онагру,
5
Кт^о же е^сть пђсти'выи ѓ^сла` дивїаго свободᲇ, ё%зы же е^го кт^о раꙁрњшиl”
6
якому степ Я призначив домом і солончаки — житлом?
6
положи же жи'тїе е^го пђсты'ню, и^ вселе'нїе е^го въскра'и мо'рь”
7
Він насміхається над міською багатолюдністю і не чує криків погонича,
7
смњя'ся мно'гђ наро'дђ гра'да, ꙁаꙁо'ра же да'н#ническа не слы'ша”
8
по горах шукає собі їжу і ганяється за всякою зеленню.
8
посњти'тъ гнњвомъ па'жить свою, и^ въ слDњ вся'къ зла'къ и%щетъ.
9
Чи захоче єдиноріг служити тобі і чи переночує біля ясел твоїх?
9
похо'щетъ же т^и і^ и'нъ ро'гъ порабо'тати, и^ли спа'ти въ ја%слехъ твоиX”
10
Чи можеш мотузкою прив’язати єдинорога до борозни, і чи стане він боронити за тобою поле?
10
привя'жеши же реме'нь и%гђ е^го, и^ прожене'тъ т^и бра'зды на' поли.
11
Чи будеш надіятися на нього, тому що в нього сила велика, і чи даси йому роботу твою?
11
надњеши ли ся на'нь ја%ко мно'га крњпость е^го, пђсти'ши же ли на'нь дњ'ла своя`”
12
Чи повіриш йому, що він насіння твоє поверне і складе на тік твій?
12
Вњрђеши же ли ја%ко възда'сть т^и сњмя, внесеT же ли т^и въ гђмно”
13
Чи ти дав красиві крила павичу і пера і пух страусу?
13
Кри'лома веселя'щеся е^ла'сса, а^ще зачнетъ а^саDда и носса”
14
Він залишає яйця свої на землі, і на піску зігріває їх,
14
ја%ко ѓ^ста'витъ на' земли ја%ица своя, и^ персᲄь съгрњетъ”
15
і забуває, що нога може роздавити їх і польовий звір може розтоптати їх;
15
и^ забы на'га и^ разметъ, и^ ѕвњрь се'льныи попере'тъ и&”
16
він жорстокий до дітей своїх, немов не до своїх, і не боїться, що праця його буде даремна;
16
ѓ^жести же ча'да своя, ја%ко не въ тще трђди'тся беZ стра'ха”
17
тому що Бог не дав йому мудрости і не наділив його глуздом;
17
ЈА/ко премолча'лъ бо е^си премђ'дрость б~ъ, и^ не раздњли'лъ е^си въ ра'зђмњ”
18
а коли підніметься на висоту, посміється з коня і вершника його.
18
На вре'мя же высоты възнесе'тъ, посмњется коню и^ сњдя'щемђ на не'мъ”
19
Чи ти дав коню силу і наділив шию його гривою?
19
И$ли вложи'лъ е^си коню си'лђ, ѓ^бле'клъ же ли е^си на вы'и е^го стра'хъ”
20
Чи можеш ти злякати його, як сарану? Хропіння ніздрів його — жах;
20
ѓ^бложи ли на'нь ѓ^рђж'їе, сла'вою же перси е^го де'рзосᲄь,
21
риє ногою землю і захоплюється силою; йде назустріч зброї;
21
копысая на' поли и^гра'етъ, і^ и^схо'диT на' поле крњпостїю”
22
він глузує з небезпеки і не боїться і не відвертається від меча;
22
Срњта'ющїиM стрњла'мъ посмᲇва'ется, и^ не эTврати'тся эT желњ'за”
23
сагайдак гуркотить над ним, блискотить спис і дротик;
23
На не'мъ б^о и^гра'етъ лђ'къ и^ ме'чь,
24
у пориві і люті він ковтає землю і не може стояти при звуці труби;
24
и^ гнњ'вомъ потребиT зе'млю” И$ не и%мать вњры ја%ти до'ндеже въстрђ'битъ трђба,
25
при трубному звуці він подає голос: гу! гу! і здалеку чує битву, гучні голоси вождів і крик.
25
трђбњ же трђбя'щи гл~етъ бла'ѕњ, и^здале'ча же ѓ^бонњва'етъ ра'ть, с пи'скомъ и^ во'племъ”
26
Чи твоєю мудрістю літає яструб і спрямовує крила свої на південь?
26
И$ твое^ю хи'тростїю стои^тъ ја%стребъ, просте'ръ кри'лњ, недвижимъ зря на ю%гъ”
27
Чи за твоїм словом піднімається орел і влаштовує на висоті гніздо своє?
27
Твои^м# же ли повеле'нїемъ възносиTся ѓ^ре'лъ. неја^сы'т# же на гнњздњ своеM вселя'ется,
28
Він живе на скелі і ночує на зубцях скелі і на місцях неприступних;
28
на кра'и камы'ка въ съкрове'нњ.
29
звідти видивляється собі їжу: очі його дивляться далеко;
29
тђ же сы'и проситъ бра'шна, и^здале'ча ѓ%чи е^го блюде'та”
30
пташенята його п’ють кров, і де труп, там і він.
30
пти'щы же е^го каля'ются вᲆ кро'ви, и^деже а^ще бђдђтъ мр~твцы а^бїе ѓ^брњта'ются”
31
І продовжував Господь і сказав Іову:
31
И$ эTвњща г~ь къ і%ѓвђ и^ реq,
32
чи буде той, хто змагається з Вседержителем, ще вчити? Той, хто викриває Бога, нехай відповідає Йому.
32
не сDђ съдово'ленъ сђди'ши, ѓ^блича'я б~а эTвњща'етъ е^мђ”
33
І відповів Іов Господу і сказав:
33
Эtвњща же і%ѓвъ гв~и и^ рече.
34
ось, я нікчемний; що буду я відповідати Тобі? Руку мою покладаю на вуста мої.
34
почто е^ще а^зъ прюся ё^чимъ и^ ѓ^блича'емъ эT б~а слы'шати такова'я. ничтоже сы'и. а^зъ же кїи эTвњтъ даM к семђ, рђ'кђ положђ на ё^стXњ с^и”
35
Один раз я говорив, — тепер відповідати не буду, навіть двічі, але більше не буду.
35
Є$ді'ною гл~ахъ, ѓ^ вторњм же не приложђ”
Глава 40
1
І відповів Господь Іову з бурі і сказав:
1
Па'ки эTвњща г~ь и^ рече къ і%ѓвђ эT ѓ%блака.
2
опережи, як муж, стегна твої: Я буду запитувати тебе, а ти пояснюй Мені.
2
н^и, н^о препояши ја%ко мђж'ъ чре'сла своя, въпрошю же т^я ты же м^и эTвњща'и”
3
Ти хочеш відкинути суд Мій, звинуватити Мене, щоб виправдати себе?
3
Не эTверзи сђда мое^го, ниже мни и^на'кот^и сътвори'ша мене, и^ли да ја^ви'шися правдиv”
4
Чи така в тебе сила, як у Бога? І чи можеш загриміти голосом, як Він?
4
И$ли мы'шца т^и е^сть на г~а, и^ли гла'соM ја%коже ѓ%нъ грими'ши.
5
Прикрась же себе величчю і славою, одягнись у блиск і красу;
5
прїими же высотђ и^ си'лђ, въ сла'вђ же и^ въ че'сть ѓ^блеци'ся”
6
вилий лють гніву твого, подивися на все горде і смири його;
6
Пђсти же а^гг~лы гнњвоM, и^ вся'кого же ё^ко'рника смири`.
7
глянь на всіх зарозумілих і принизь їх, і скруши нечестивих на місцях їх;
7
и^ велича'ва же ё^гаси, съгно'и же нечsти'выя” А$бїе
8
зарий усіх їх у землю й лиця їх покрий темрявою.
8
съкры'и же вᲆ земли` внњ въкђпњ. личеса иX беZче'стїа и^споlни, съкры'и же вᲆ земли` вн^њ,
9
Тоді і Я визнаю, що правиця твоя може спасати тебе.
9
и^сповњмъ ё^бо ја%ко мо'жеT десни'ца твоя` спsти”
10
Ось бегемот, якого Я створив, як і тебе; він їсть траву, як віл;
10
Но ё^бо с^е е^сть ѕвњрь ё^ тебе, травђ же а^ки воло'ве ја%сть”
11
ось, його сила в стегнах його і міцність його у м’язах черева його;
11
Се ё^бо е^сть крњпость е^го на чре'сла е^го, си'ла же е^го на пђпњ чре'ва е^го”
12
повертає хвостом своїм, як кедром; жили ж на стегнах його переплетені;
12
Поста'ви б^о ѓ%шибъ ја%ко кипари'съ, жи'лы же е^го ја%ко ё%же съплете'ны сђть”
13
ноги в нього, як мідні труби; кістки в нього, як залізні прути;
13
Ре'бра же е^го ре'бра мњдяна, хребе'тъ же е^го желњ'зо лья'но” Є$же
14
це — верх шляхів Божих; тільки Той, Хто створив його, може наблизити до нього меч Свій;
14
е^сть нача'тоk зда'нїя гн~я, сътворенъ порђга'нъ бы'ти а^гг~лы е^го”
15
гори приносять йому їжу, і там усі звірі польові грають;
15
ВъшеD же на' горђ ѓ%стрђ сътвори ра'дость четвероно'гоM въ тарта'ре”
16
він лягає під тінистими деревами, під дахом очерету й у болотах;
16
ПоD вся'комъ дре'вомъ спи'тъ, при рого'зњ и^ тро'стїю и^ зе'лїю ѓ^горсти'вши”
17
тінисті дерева покривають його своєю тінню; верби при струмках оточують його;
17
ѓ^сњня'ет# же е^го дре'во вели'ко сᲆ лњтора'сльми, и^ вњя ве'рбїя”
18
ось, він п’є з ріки і не поспішає; залишається спокійним, хоч би Йордан побіг до рота його.
18
А$ще бђдетъ пово'нь не ѓ^щђти'тъ, ё^пова'етъ ја%ко прирази'тся і^ѓ^рда'нъ въ ё^ста е^го.
19
Чи візьме хто його на очах його і чи проколе йому ніс багром?
19
преD ѓ^чи'ма е^го прїиметъ и&, жесто'къ быва'я, прободе'тъ но'здри е^го”
20
Чи можеш ти вудкою витягти левиафана і мотузкою схопити за язик його?
20
Извлече'ши ли ѕмїя ё%дицею, и^ли ѓ^бложи'ши ѓ^гла'въ ѓ^ но'здрњхъ е^го,
21
чи вдінеш кільце в ніздрі його? чи проколеш голкою щелепу його?
21
и^ли вдеже'ши кольце в но'здри е^го, ши'лом# же проверти'ши ли ё^стнђ е^го”
22
чи буде він довго благати тебе і чи буде говорити з тобою лагідно?
22
Възгл~етъ же ли т^и млsтивыи, и^ли стреже'шъ кро'т#кїи”
23
чи укладе він договір з тобою, і чи візьмеш його назавжди собі за раба?
23
СътвориT же ли ꙁавњтъ с тобо'ю, по'имеши же ли е^го раба` вњ'чна”
24
чи станеш забавлятися ним, як пташкою, і чи зв’яжеш його для дівчаток твоїх?
24
Поигра'еши же ли с ни'мъ ја%коже съ пти'цею, и^ли свя'жеши и& ја%ко пти'цђ на' поли”
25
чи будуть продавати його товариші ловитви, чи розділять його між хананейськими купцями?
25
Пита'ют# ли же ся ѓ^ не'мъ стра'ны, раꙁдњля'ет# же и^ ја^ꙁы'цы фини'ки”
26
чи можеш простромити шкіру його списом і голову його рибальською острогою?
26
Все же плава'ющее сни'дется, принесеT же е^ді'ною%ꙁно ѓ%шибъ е^го, и^ въ кораблеX рыбари е^го”
27
Клади на нього руку твою, і пам’ятай про ту боротьбу: більше не будеш.
27
Въꙁложи'ши же на'нь рђ'кђ. поне вра'чба е^го на тњ'лњ е^го, и^ ктомђ не бђ'ди”
Глава 41
1
Надія марна: чи не впадеш від одного погляду його?
1
Не ви'дњлъ е^си е^го не гл~емыхъ диви'лся е^си, не бои'ши ли ся ја%ко ё^готови ми ся”
2
Немає настільки відважного, який насмілився б потурбувати його; хто ж може устояти перед Моїм лицем?
2
Кт^о бо е^сть и^же ми ся проти'витъ, и^ли противля'яся сътерпи'тъ,
3
Хто випередив Мене, щоб Мені винагородити його? під усім небом усе Моє.
3
и^ли не вся` поDнбsная моя е^сть”
4
Не промовчу про члени його, про силу і красиву пропорційність їх.
4
Не ё^молчю е^го ради, и^ сло'во си'лы поми'лђеT ра'внаго е^го”
5
то може відкрити верх одягу його, хто підійде до подвійних щелеп його?
5
Кт^о эTкрыеT лице ѓ^блече'нїа е^го, в# согбе'нїа срDца е^го кт^о ё^бо вни'деT”
6
Хто може відчинити двері лиця його? коло зубів його — жах;
6
две'ри лицю е^го кт^о эTверзеT, ѓ%крsтъ ꙁђбᲆ е^го страX”
7
міцні щити його — краса; вони скріплені ніби твердою печаткою;
7
ё^тро'ба е^го щи'та мњдяна, съюZ же е^го ја%коже ꙁмириT камы'къ,
8
один іншого торкається близько, так що і повітря не проходить між ними;
8
е^ді'нъ дрђѕњмъ прилипа'емъ, дх~ъ же не про'идеT е^го”
9
один з іншим лежать щільно, зчепилися і не розсуваються.
9
ЈА/ко мђж'ъ же бра'тњ свое^мъ прилњпится, съдръжиTся и^ не эTтръгнетася”
10
Від його чхання показується світло; очі в нього, як вії зорі;
10
ВоDхнове'нїем# е^го просвњти'тся свњтъ, ѓ%чи же е^го видњ'нїе дн~ьница,
11
з пащі його виходять пломені, вискакують вогненні іскри;
11
и^з# ё%стᲆ е^го и^схо'дятъ свњща горя'щая” и^ връжени быва'юT ѓ%дри желᲇ'зни и^ ѓ%гнени”
12
з ніздрів його виходить дим, як з киплячого горщика або казана.
12
и^ꙁ но'здрїи же е^го и^схо'диT ды'мъ пе'щи горя'ща ѓ^гнеM и^ ёгльми”
13
Подих його розжарює вугілля, і з пащі його виходить полум’я.
13
дш~а же е^го ја%ко ё%глїе, и^ ја%ко пла'мы иZ ё%стъ е^го и^схо'диT”
14
На шиї його живе сила, і перед ним біжить жах.
14
На вы'и же е^го вся дњ'лается си'ла преD ниM течеT па'гђба”
15
М’ясисті частини тіла його з’єднані між собою твердо, не здригнуться.
15
пло'ти же телесе е^го прилипа'ютъ” лњетъ на'нь и^ не движится.
16
Серце його тверде, як камінь, і жорстке, як нижнє жорно.
16
срDце е^го не поDви'жится а^ки камы'къ, стоиT же а^ки наковално непобњди'мо.
17
Коли він піднімається, силачі в страху, зовсім губляться від жаху.
17
ѓ^бра'щьшђ же ся е^мђ страX ѕвњремъ четвероно'гиM по ꙁемли ска'чющемъ”
18
Меч, що доторкнеться до нього, не встоїть, ні спис, ні дротик, ні лати.
18
А$ще сря'щеT и^дђща, ничтоже не сътво'ряT е^мђ, ко'пїе воньꙁе'но и^ бра'ня.
19
Залізо він вважає за солому, мідь — за гниле дерево.
19
и^маT б^о желњ'зо а^ки плњвы, мњдь же а^ки дре'во гни'ло”
20
Дочка (стріла) лука не змусить його тікати; а камені із пращі для нього полова.
20
Не ё^стрелиT е^го лђ'къ метенъ, и%мать б^о пра'щђ а^ки сњно”
21
Булава вважається у нього за соломину; зі свисту дротика він сміється.
21
А$ки сте'блїе вмњни'шася е^мђ мла'тове, рђгаеT же ся ᲄрђсђ ѓ%гненђ”
22
Під ним гострі камені, і він на гострих каменях лежить у бруді.
22
ло'же е^го ѓ^стни ѓ^стри, вся'ко же зла'то мо'рско преD ниM ја%коже бе'рнїе без#числе'на”
23
Він кип’ятить безодню, як казан, і море перетворює на киплячу мазь;
23
Въжига'етъ бе'зднђ ја%коже въ ѓ^гни, и%мать же мо'ре ја%ко потребле'нїе,
24
залишає за собою світлу стежку; безодня здається сивиною.
24
и^ преи^споDняя бе'ꙁдны ја%коже плњ'нника, и^мњлъ б^о безDнђ в# похожде'нїе”
25
Немає на землі подібного до нього; він створений безстрашним;
25
Нњсть ничто'же по ꙁемли то'чно е^мђ сътворено порђга'нъ бы'ти а^гг~лы мои^ми”
26
на все високе дивиться сміливо; він цар над усіма синами гордости.
26
Все высо'ко ꙁриT, саM же цр~ь всMњ сђщимъ въ водаX”
Глава 42
1
І відповів Іов Господу і сказав:
1
Отвњща же і%ѓвъ и^ реq къ г~ђ”
2
знаю, що Ти все можеш, і що намір Твій не може бути зупинений.
2
вњмъ все ја%ко мо'жеши, не немо'жна же т^и ничто'же”
3
Хто цей, що потьмарює Провидіння, нічого не розуміючи? — Так, я говорив про те, чого не розумів, про діла дивні для мене, яких я не знав.
3
кт^о бо е^сть таяи тебе совTњ, щадя' же словеса` и^ тебе мниTся таи^ти” Кт^о же въꙁвњстиT м^и иXже не видXњ, ве'лїа и^ ди'внаа и%х#же не свњдXњ”
4
Вислухай, взивав я, і я буду говорити, і що буду запитувати в Тебе, поясни мені.
4
Послђшаи мене г~и да и^ а^ꙁъ въз#гл~ю, въпрошю же т^я ты же м^я наё^чи”
5
Я чув про Тебе слухом вуха; тепер же мої очі бачать Тебе;
5
слђхомъ б^о ё%ха ё^слы'шаX т^я пе'рвᲇе, нн~њ же і^ ѓ%ко мое ви'дњ т^я”
6
тому я відрікаюся і розкаююся в поросі і попелі.
6
тњ'мже блядословиXся саM и^ ё^страшиXся, мню` себе земля и^ пепелъ”
7
І було після того, як Господь сказав слова ті Іову, сказав Господь Елифазу феманитянину: горить гнів Мій на тебе і на двох друзів твоїх за те, що ви говорили про Мене не так вірно, як раб Мій Іов.
7
Быs же е^гда гл~а г~ь гл~ы сїя і%ѓвђ” Реq г~ь е^лиџа'сђ фемани'тинђ” съгрњши'лъ е^си т^ы, и^ ѓ%ба дрђ'га твоя. не гл~аста б^о предо мно'ю ничто'же и^стова, ја%ко рабъ мои і%ѓv”
8
Отже, візьміть собі сім тельців і сім баранів і підіть до раба Мого Іова і принесіть за себе жертву; і раб Мій Іов помолиться за вас, тому що тільки лице його Я прийму, щоб не відкинути вас за те, що ви говорили про Мене не так вірно, як раб Мій Іов.
8
Нн~њ же поимњте сеDмь телець и^ сеDмь ѓ%венъ. і^ и^дите къ рабђ мое^мђ і%ѓвђ и^ сътво'риT жръᲄвђ ꙁа вы`. і%ѓвъ же раb мои помо'лиTся за васᲆ, то'чїю б^о лице е^го прїимђ, а^ще не е^го ра'ди погђбилᲆ быX ё^бо ваs” не гл~аста б^о и%стиннњ на раба` мое^го і%ѓва”
9
І пішли Елифаз феманитянин і Вилдад савхеянин і Софар наамитянин, і зробили так, як Господь повелів їм, — і Господь прийняв лице Іова.
9
И$ эTи%де же е^лиџа'съ фемани'тинъ, и валдаD савхетинъ, и^ софа'ръ минеи^нъ, и^ сᲆтвори'ша ја%коже повелњ и^ма г~ь. и^ эTпђсти грњхи и^мъ і%ѓва ради”
10
І повернув Господь втрату Іова, коли він помолився за друзів своїх; і дав Господь Іову вдвічі більше того, що він мав раніше.
10
Гь~ въꙁрасти і%ѓва, молящђ же ся е^мђ ѓ^ дрђꙁехъ своиX, и^ эTпђсти и^мъ грњхи и^хъ. и^ дасᲄь г~ь сђгђбо е^лико б^њ прежDе і%ѓвђ”
11
Тоді прийшли до нього всі брати його й усі сестри його і всі колишні знайомі його, і їли з ним хліб у домі його, і тужили з ним, і утішали його за все зло, яке Господь навів на нього, і дали йому кожен по кеситі і по золотому кільцю.
11
Слы'шаша же вся бра'тїя е^го, и^ вс^и се'стры е^го, вся бы'вшая е^мђ” и^ прїидо'ша к немђ вс^и е^ли'цы ꙁнаа'хђ е^го первᲇе, ја%д#шеи и^ пи'вшеи ё^ него. ё^тњши'ша е^го, и^ диви'шася ѓ^ всеM е^же наведе б~ъ на'нь” да'сть же е^мђ ко'жDо а^гницђ е^ді'нђ, и^ д~, драXмы ꙁла'та неꙁнаменована”
12
І благословив Бог останні дні Іова більше, ніж минулі: у нього було чотирнадцять тисяч дрібної худоби, шість тисяч верблюдів, тисяча пар волів і тисяча ослиць.
12
Гь~ же блsви послDњняя і%ѓвђ неже преQняя” Бњ же скоT е^го ѓ^вець, Wд~і, вельблюD, Wѕ~, и^ сђпрђгъ воло'въ, Wа~, и^ ѓ^сли'ць стаDныX, Wа~”
13
І було в нього сім синів і три дочки.
13
Роди'ша же ся е^мђ сн~овъ сеDмь, и дщери тр^и”
14
І нарік він ім’я першій Емима, ім’я другій — Кассія, а ім’я третій — Керенгаппух.
14
Проꙁва` первђю дн~ь, и^ вторђю касїа тре'тїю же а^малфеи ро'гᲆ.
15
І не було на всій землі таких прекрасних жінок, як дочки Іова, і дав їм батько їхню спадщину між братами їхніми.
15
и^ не ѓ^брњто'шася подо'бнїи в лњпотњ дщерїи і%ѓвовыX въ поDнбsнњи. да'сть же і%ѓвъ дщереM своиM наслњдїе въ бра'тїи иX”
16
Після того Іов жив сто сорок років, і бачив синів своїх і синів синів до четвертого роду;
16
ЖиT же і%ѓвъ по ја%ꙁвњ то'и, лTњ, р~, и^ о~” ВсXњ же лTњ жи'тъ, см~и” и^ ви'дњ і%ѓвъ сн~ы своя, и^ сн~ы сн~овъ своиX, даже до четве'ртаго колњ'на”
17
і помер Іов у старості, насичений днями*.
17
ё%мре і%ѓвъ ста'ръ. и^спо'лнь дн~їи”