Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Істинно, істинно кажу вам: хто входить в овечий двір не дверима, а десь перелазить, той злодій і розбійник.
1
Ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ: не входsй двeрьми во дв0ръ џвчій, но прелaзz и4нудэ, т0й тaть є4сть и3 разб0йникъ:
2
А хто входить у двері, той пастир овець.
2
ґ входsй двeрьми пaстырь є4сть nвцaмъ:
3
Йому воротар відчиняє, і вівці голос його чують, він кличе своїх овець на ймення і виводить їх.
3
семY двeрникъ tверзaетъ, и3 џвцы глaсъ є3гw2 слhшатъ, и3 сво‰ џвцы глашaетъ по и4мени, и3 и3зг0нитъ и5хъ:
4
І коли виведе своїх овець, йде поперед них, а вівці йдуть за ним, бо знають його голос.
4
и3 є3гдA сво‰ џвцы и3жденeтъ, пред8 ни1ми х0дитъ: и3 џвцы по нeмъ и4дутъ, ћкw вёдzтъ глaсъ є3гw2:
5
За чужим же не йдуть, а тікають від нього, бо не знають чужого голосу.
5
по чуждeмъ же не и4дутъ, но бэжaтъ t негw2, ћкw не знaютъ чуждaгw глaса.
6
Цю притчу сказав їм Ісус; але вони не зрозуміли, про що Він говорив їм.
6
Сію2 при1тчу речE и5мъ ї}съ: nни1 же не разумёша, что2 бsше, ћже гlаше и5мъ.
7
Отже, знову сказав їм Ісус: істинно, істинно кажу вам, що Я двері вівцям.
7
Речe же пaки и5мъ ї}съ: ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ, ћкw ѓзъ є4смь двeрь nвцaмъ.
8
Всі, скільки їх приходило переді Мною, є злодії й розбійники; але вівці не послухали їх.
8
Вси2, є3ли1кw (и4хъ) пріи1де прeжде менє2, тaтіе сyть и3 разб0йницы: но не послyшаша и4хъ џвцы.
9
Я є двері: хто через Мене увійде, той спасеться, і увійде, і вийде, і пасовище знайде.
9
(За? lѕ7.) Ѓзъ є4смь двeрь: мн0ю ѓще кто2 вни1детъ, сп7сeтсz: и3 вни1детъ и3 и3зhдетъ, и3 пaжить њбрsщетъ.
10
Злодій приходить тільки для того, щоб украсти, вбити й погубити. Я прийшов для того, щоб мали життя, і надто мали.
10
Тaть не прих0дитъ, рaзвэ да ўкрaдетъ и3 ўбіeтъ и3 погуби1тъ: ѓзъ пріид0хъ, да жив0тъ и4мутъ и3 ли1шше и4мутъ.
11
Я Пастир Добрий: пастир добрий душу свою покладає за овець.
11
Ѓзъ є4смь пaстырь д0брый: пaстырь д0брый дyшу свою2 полагaетъ за џвцы:
12
А наймит, не пастир, якому вівці не свої, побачивши, що йде вовк, кидає овець і тікає, а вовк хапає і розганяє овець.
12
ґ наeмникъ, и4же нёсть пaстырь, є3мyже не сyть џвцы сво‰, ви1дитъ в0лка грzдyща, и3 њставлsетъ џвцы, и3 бёгаетъ: и3 в0лкъ расхи1титъ и5хъ, и3 распyдитъ џвцы:
13
А наймит тікає, бо він наймит, і не турбується про овець.
13
ґ наeмникъ бэжи1тъ, ћкw наeмникъ є4сть, и3 неради1тъ њ nвцaхъ.
14
Я ж Пастир Добрий; і знаю Моїх, і знають Мене Мої.
14
Ѓзъ є4смь пaстырь д0брый: и3 знaю мо‰, и3 знaютъ мS мо‰:
15
Як знає Мене Отець, так і Я знаю Отця; і душу Мою покладаю за овець.
15
ћкоже знaетъ мS nц7ъ, и3 ѓзъ знaю nц7A: и3 дyшу мою2 полагaю за џвцы.
16
Й інших овець маю, які не з цього двору, і тих Мені треба привести; і голос Мій почують, і буде одне стадо і один Пастир.
16
И# и4ны џвцы и4мамъ, ±же не сyть t дворA сегw2: и3 ты6z ми2 подобaетъ привести2, и3 глaсъ м0й ўслhшатъ: и3 бyдетъ є3ди1но стaдо и3 є3ди1нъ пaстырь.
17
Тому любить Мене Отець, що Я душу Мою віддаю, щоб знову прийняти її.
17
(За? lз7.) Сегw2 рaди мS nц7ъ лю1битъ, ћкw ѓзъ дш7у мою2 полагaю, да пaки пріимY ю5:
18
Ніхто не відбирає її від Мене, але Я Сам віддаю її. Маю владу віддати її і владу маю знову прийняти її. Цю заповідь Я прийняв від Отця Мого.
18
никт0же в0зметъ ю5 t менє2, но ѓзъ полагaю ю5 њ себЁ: w4бласть и4мамъ положи1ти ю5, и3 w4бласть и4мамъ пaки пріsти ю5. Сію2 зaповэдь пріsхъ t nц7A моегw2.
19
Через ці слова знову виникла суперечка між юдеями.
19
Рaспрz же пaки бhсть во їудeехъ за словесA сі‰.
20
Багато з них говорили: Він біса має і безумствує; чому ж слухаєте Його?
20
Глаг0лаху же мн0зи t ни1хъ: бёса и4мать и3 неи1стовъ є4сть: что2 є3гw2 послyшаете;
21
Інші говорили: це слова не біснуватого; хіба може біс відкривати очі сліпим?
21
И#нjи глаг0лаху: сіи2 гlгHли не сyть бэснyющагwсz: є3дA м0жетъ бёсъ слэпы6мъ џчи tвeрсти;
22
Було тоді в Єрусалимі свято оновлення, і стояла зима.
22
(За?.) Бhша же (тогдA) њбновлє1ніz во їеrли1мэхъ, и3 зимA бЁ.
23
Ісус ходив у храмі, у притворі Соломоновім.
23
И# хождaше ї}съ въ цeркви, въ притв0рэ соломHни.
24
Тут юдеї обступили Його і говорили Йому: чи довго триматимеш душі наші у невіданні? Якщо Ти Христос, скажи нам прямо.
24
Њбыд0ша же є3го2 їудeє, и3 глаг0лаху є3мY: док0лэ дyшы нaшz взeмлеши, ѓще ты2 є3си2 хrт0съ, рцы2 нaмъ не њбинyzсz.
25
Ісус відповів їм: Я сказав вам, і не вірите; діла, які Я творю в ім’я Отця Мого, свідчать про Мене.
25
TвэщA и5мъ ї}съ: рёхъ вaмъ, и3 не вёруете: дэлA, ±же ѓзъ творю2 њ и4мени nц7A моегw2, т† свидётелствуютъ њ мнЁ:
26
Але ви не вірите, бо ви не з Моїх овець, як Я сказав вам.
26
но вы2 не вёруете: нёсте бо t nвeцъ мои1хъ, ћкоже рёхъ вaмъ:
27
Вівці Мої голосу Мого слухаються, і Я знаю їх; і вони йдуть за Мною.
27
(За? l}.) џвцы мо‰ глaса моегw2 слyшаютъ, и3 ѓзъ знaю и4хъ, и3 по мнЁ грzдyтъ:
28
І Я дам їм життя вічне, і не загинуть повік; і ніхто не викраде їх з руки Моєї.
28
и3 ѓзъ жив0тъ вёчный дaмъ и5мъ, и3 не поги1бнутъ во вёки, и3 не восхи1титъ и4хъ никт0же t руки2 моеS:
29
Отець Мій, Який дав Мені їх, більший за всіх, і ніхто не може викрасти їх з руки Отця Мого.
29
nц7ъ м0й, и4же дадE мнЁ, б0лій всёхъ є4сть: и3 никт0же м0жетъ восхи1тити и5хъ t руки2 nц7A моегw2:
30
Я і Отець — єдине.
30
ѓзъ и3 nц7ъ є3ди1но є3смA.
31
Тут знов юдеї схопили каміння, щоб побити Його.
31
Взsша же кaменіе пaки їудeє, да побію1тъ є3го2.
32
Ісус відповів їм: багато добрих діл показав Я вам від Отця Мого; за яке з них хочете побити Мене камінням?
32
TвэщA и5мъ ї}съ: мнHга дwбрA дэлA kви1хъ вaмъ t nц7A моегw2: за к0е и4хъ дёло кaменіе мeщете на мS;
33
Юдеї сказали Йому у відповідь: не за добрі діла хочемо побити Тебе камінням, а за богохульство і за те, що Ти, будучи людиною, робиш Себе Богом.
33
Tвэщaша є3мY їудeє, глаг0люще: њ добрЁ дёлэ кaменіе не мeщемъ на тS, но њ хулЁ, ћкw ты2, чlвёкъ сhй, твори1ши себE бGа.
34
Ісус відповів їм: чи не написано в законі вашому: Я сказав, що ви боги?
34
TвэщA и5мъ ї}съ: нёсть ли пи1сано въ зак0нэ вaшемъ: ѓзъ рёхъ: б0зи є3стE;
35
Якщо назвав богами тих, до кого було слово Боже, і не може порушитись Писання, —
35
Ѓще џныхъ речE богHвъ, къ ни6мже сл0во б9іе бhсть, и3 не м0жетъ разори1тисz писaніе:
36
чи Тому, Якого Отець освятив і послав у світ, ви говорите, що богохульствує, бо сказав: Я Син Божий?
36
є3г0же nц7ъ с™и2 и3 послA въ мjръ, вы2 глаг0лете, ћкw хулY гlеши, занE рёхъ: сн7ъ б9ій є4смь.
37
Якщо Я не творю діл Отця Мого, не вірте Мені;
37
Ѓще не творю2 дэлA nц7A моегw2, не и3ми1те ми2 вёры:
38
а якщо творю, то, коли не вірите Мені, вірте ділам Моїм, щоб пізнати і повірити, що Отець в Мені і Я в Ньому.
38
ѓще ли творю2, ѓще и3 мнЁ не вёруете, дэлHмъ (мои6мъ) вёруйте: да разумёете и3 вёруете, ћкw во мнЁ nц7ъ, и3 ѓзъ въ нeмъ.
39
Тоді знову намагалися Його схопити; але Він ухилився від рук їхніх.
39
И#скaху u5бо пaки ћти є3го2: и3 и3зhде t рyкъ и4хъ,
40
І пішов знову на той бік Йордану, на те місце, де раніше хрестив Іоан, і залишився там.
40
и3 и4де пaки на w4нъ п0лъ їoрдaна, на мёсто, и3дёже бЁ їwaннъ прeжде крестS: и3 пребhсть тY.
41
І багато прийшло до Нього і говорили, що Іоан не створив жодного чуда, але все, що Іоан сказав про Нього, було правдою.
41
И# мн0зи пріид0ша къ немY, и3 глаг0лаху, ћкw їwaннъ ќбw знaменіz не сотвори2 ни є3ди1нагw: вс‰ же, є3ли6ка речE їwaннъ њ сeмъ, и4стинна бsху.
42
І багато хто там увірував у Нього.
42
И# мн0зи вёроваша въ него2 тY.