Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Був один недужий — Лазар з Вифанії, села Марії та її сестри Марфи.
1
(За? lf7.) Бё же нёкто болS лaзарь t виfaніи, t вeси марjины и3 мaрfы сестры2 є3S.
2
Марія ж, брат якої Лазар був недужий, була та, що помазала Господа миром і обтерла ноги Його волоссям своїм.
2
Бё же марjа помaзавшаz гDа мЂромъ и3 њтeршаz н0зэ є3гw2 власы6 свои1ми, є3sже брaтъ лaзарь болsше.
3
Сестри послали сказати Йому: Господи, ось, кого Ти любиш, нездужає.
3
Послaстэ u5бо сєстрB къ немY, глаг0лющэ: гDи, сE, є3г0же лю1биши, боли1тъ.
4
Ісус, почувши те, сказав: ця недуга не на смерть, а на славу Божу, щоб через неї прославився Син Божий.
4
Слhшавъ же ї}съ речE: сіS болёзнь нёсть къ смeрти, но њ слaвэ б9іи, да прослaвитсz сн7ъ б9ій є3S рaди.
5
Ісус же любив Марфу і сестру її та Лазаря.
5
Люблsше же ї}съ мaрfу и3 сестрY є3S и3 лaзарz.
6
Коли ж почув, що він хворий, то пробув два дні на тому місці, де знаходився.
6
Е#гдa же ўслhша, ћкw боли1тъ, тогдA пребhсть на нeмже бЁ мёстэ двA дни6.
7
Після цього сказав ученикам: підемо знову до Юдеї.
7
Пот0мъ же гlа ўчн7кHмъ: и4демъ во їудeю пaки.
8
Ученики сказали Йому: Учителю, чи давно юдеї намагалися побити Тебе камінням, і Ти знову йдеш туди?
8
Глаг0лаша є3мY ўчн7цы2: раввJ, нн7э и3скaху тебE кaменіемъ поби1ти їудeє, и3 пaки ли и4деши тaмw;
9
Ісус відповів: чи не дванадцять годин є у дні? Хто ходить удень, той не спотикається, тому що бачить світло світу цього;
9
TвэщA ї}съ: не двa ли нaдесzте час† є3стA во дни2; ѓще кто2 х0дитъ во дни2, не п0ткнетсz, ћкw свётъ мjра сегw2 ви1дитъ:
10
а хто ходить уночі, спотикається, бо немає світла з ним.
10
ѓще же кто2 х0дитъ въ нощи2, п0ткнетсz, ћкw нёсть свёта въ нeмъ.
11
Сказавши це, говорить їм потім: Лазар, друг наш, заснув; але Я йду розбудити його.
11
Сі‰ речE, и3 посeмъ гlа и5мъ: лaзарь дрyгъ нaшъ ќспе: но и3дY, да возбужY є3го2.
12
Ученики Його сказали: Господи, якщо заснув, то одужає.
12
Рёша u5бо ўчн7цы2 є3гw2: гDи, ѓще ќспе, спасeнъ бyдетъ.
13
Ісус говорив про смерть його, а вони думали, що Він говорить про звичайний сон.
13
Речe же ї}съ њ смeрти є3гw2: nни1 же мнёша, ћкw њ ўспeніи снA гlетъ.
14
Тоді Ісус сказав їм просто: Лазар помер;
14
ТогдA речE и5мъ ї}съ не њбинyzсz: лaзарь ќмре:
15
і радію за вас, що Я не був там, щоб ви увірували; але ходімо до нього.
15
и3 рaдуюсz вaсъ рaди, да вёруете, ћкw не бёхъ тaмw: но и4демъ къ немY.
16
Тоді Фома, званий ще Близнюком, сказав ученикам: ходімо й ми і помремо з Ним.
16
Речe же fwмA, глаг0лемый близнeцъ, ўчн7кHмъ: и4демъ и3 мы2, да ќмремъ съ ни1мъ.
17
Прийшовши, Ісус знайшов, що він уже чотири дні у гробі.
17
Пришeдъ же ї}съ, њбрёте є3го2 четhри дни6 ўжE и3мyща во гр0бэ.
18
Вифанія ж була поблизу Єрусалима, стадій з п’ятнадцять.
18
Бё же виfaніа бли1з8 їеrли1ма ћкw стaдій пzтьнaдесzть,
19
І багато юдеїв прийшли до Марфи й Марії, щоб утішити їх у скорботі за братом їхнім.
19
и3 мн0зи t їудє1й бsху пришли2 къ мaрfэ и3 марjи, да ўтёшатъ и5хъ њ брaтэ є3ю2.
20
Марфа, почувши, що йде Ісус, вийшла назустріч Йому; Марія ж сиділа вдома.
20
Мaрfа u5бо є3гдA ўслhша, ћкw ї}съ грzдeтъ, срёте є3го2: марjа же д0ма сэдsше.
21
Тоді Марфа сказала Ісусові: Господи! Якби Ти був тут, не помер би брат мій.
21
Речe же мaрfа ко ї}су: гDи, ѓще бы є3си2 здЁ бhлъ, не бы2 брaтъ м0й ќмерлъ:
22
Але й тепер знаю, що, коли чого Ти попросиш у Бога, дасть Тобі Бог.
22
но и3 нн7э вёмъ, ћкw є3ли6ка ѓще пр0сиши t бGа, дaстъ тебЁ бGъ.
23
Ісус говорить їй: воскресне брат твій.
23
Гlа є4й ї}съ: воскрeснетъ брaтъ тв0й.
24
Марфа сказала Йому: знаю, що воскресне при воскресінні, в останній день.
24
Глаг0ла є3мY мaрfа: вёмъ, ћкw воскрeснетъ въ воскRшeніе, въ послёдній дeнь.
25
Ісус сказав їй: Я є воскресіння і життя; хто вірує в Мене, якщо і помре, оживе.
25
Речe (же) є4й ї}съ: ѓзъ є4смь воскRшeніе и3 жив0тъ: вёруzй въ мS, ѓще и3 ќмретъ, њживeтъ:
26
І кожен, хто живе і вірує в Мене, не помре повік. Чи віриш цьому?
26
и3 всsкъ живhй и3 вёруzй въ мS не ќмретъ во вёки. Е$млеши ли вёру семY;
27
Вона говорить Йому: так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, Який гряде у світ.
27
Глаг0ла є3мY: є4й, гDи: ѓзъ вёровахъ, ћкw ты2 є3си2 хrт0съ сн7ъ б9ій, и4же въ мjръ грzдhй.
28
Сказавши так, пішла і покликала Марію, сестру свою, нишком, кажучи: Учитель тут і кличе тебе.
28
И# сі‰ рeкши, и4де и3 пригласи2 марjю сестрY свою2 тaй, рeкши: ўч™ль пришeлъ є4сть, и3 глашaетъ тS.
29
Вона, як тільки почула, поспішно встала і пішла до Нього.
29
Nнa (же) ћкw ўслhша, востA ск0рw и3 и4де къ немY.
30
Ісус ще не входив у село, але був на тому місці, де зустріла Його Марфа.
30
Не ўжe бо бЁ пришeлъ ї}съ въ вeсь, но бЁ на мёстэ, и3дёже срёте є3го2 мaрfа.
31
Юдеї, які були з нею в домі і втішали її, коли побачили, що Марія поспішно встала і вийшла, пішли за нею, гадаючи, що вона пішла до гробу — плакати там.
31
Їудeє (же) u5бо сyщіи съ нeю въ домY и3 ўтэшaюще ю5, ви1дэвше марjю, ћкw ск0рw востA и3 и3зhде, по нeй и3д0ша, глаг0люще, ћкw и4детъ на гр0бъ, да плaчетъ тaмw.
32
Марія ж, прийшовши туди, де був Ісус, та побачивши Його, впала до ніг Його і сказала Йому: Господи! Якби Ти був тут, не помер би брат мій.
32
Марjа же ћкw пріи1де, и3дёже бЁ ї}съ, ви1дэвши є3го2, падE є3мY на ногY, глаг0лющи є3мY: гDи, ѓще бы є3си2 бhлъ здЁ, не бы2 ќмерлъ м0й брaтъ.
33
Ісус, коли побачив, що вона плаче і плачуть юдеї, які прийшли з нею, Сам уболівав духом і зворушився.
33
Ї}съ u5бо, ћкw ви1дэ ю5 плaчущусz и3 пришeдшыz съ нeю їудє1и плaчущz, запрети2 д¦у, и3 возмути1сz сaмъ,
34
І сказав: де ви поклали його? Кажуть Йому: Господи, піди і подивись.
34
и3 речE: гдЁ положи1сте є3го2; Глаг0лаша є3мY: гDи, пріиди2 и3 ви1ждь.
35
Заплакав Ісус.
35
Прослези1сz ї}съ.
36
Тоді юдеї говорили: дивись, як Він любив його.
36
Глаг0лаху u5бо жи1дове: ви1ждь, кaкw люблsше є3го2.
37
А деякі з них сказали: чи не міг би Цей, що відкрив очі сліпому, зробити так, щоб і цей не помер?
37
Нёцыи же t ни1хъ рёша: не можaше ли сeй, tвeрзый џчи слэп0му, сотвори1ти, да и3 сeй не ќмретъ;
38
Ісус же, знову пройнявшись жалем, приходить до гробу. То була печера, і камінь лежав на ній.
38
Ї}съ же пaки претS въ себЁ, пріи1де ко гр0бу. Бё же пещeра, и3 кaмень лежaше на нeй.
39
Ісус говорить: візьміть камінь. Сестра померлого, Марфа, говорить Йому: Господи! Вже смердить, бо чотири дні, як він у гробі.
39
Гlа ї}съ: возми1те кaмень. Глаг0ла є3мY сестрA ўмeршагw мaрfа: гDи, ўжE смерди1тъ: четвероднeвенъ бо є4сть.
40
Ісус говорить їй: чи не сказав Я тобі, що, коли будеш вірувати, побачиш славу Божу?
40
Гlа є4й ї}съ: не рёхъ ли ти2, ћкw ѓще вёруеши, ќзриши слaву б9ію;
41
Відвалили камінь від печери, де лежав померлий. Ісус звів очі до неба і сказав: Отче! Хвалу Тобі воздаю, що Ти почув Мене.
41
Взsша u5бо кaмень, и3дёже бЁ ўмeрый лежS. Ї}съ же возведE џчи горЁ и3 речE: џ§е, хвалY тебЁ воздаю2, ћкw ўслhшалъ є3си2 мS:
42
Я і знав, що Ти завжди почуєш Мене; але сказав це для народу, який стоїть тут, щоб повірили, що Ти послав Мене.
42
ѓзъ же вёдэхъ, ћкw всегдA мS послyшаеши: но нар0да рaди стоsщагw w4крестъ рёхъ, да вёру и4мутъ, ћкw ты2 мS послaлъ є3си2.
43
Сказавши це, Він голосно промовив: Лазарю! Вийди геть.
43
И# сі‰ рeкъ, глaсомъ вели1кимъ воззвA: лaзаре, грzди2 в0нъ.
44
І вийшов померлий, оповитий по руках і ногах поховальними пеленами, і обличчя його обв’язане було хусткою. Ісус говорить їм: розв’яжіть його, нехай іде.
44
И# и3зhде ўмeрый, њбsзанъ рукaма и3 ногaма ўкр0емъ, и3 лицE є3гw2 ўбрyсомъ њбsзано. Гlа и5мъ ї}съ: разрэши1те є3го2, и3 њстaвите и3ти2.
45
Тоді багато з юдеїв, які прийшли до Марії і бачили, що сотворив Ісус, увірували в Нього.
45
Мн0зи u5бо t їудє1й пришeдшіи къ марjи и3 ви1дэвше, ±же сотвори2 ї}съ, вёроваша въ него2:
46
А деякі з них пішли до фарисеїв і сказали їм, що зробив Ісус.
46
нёцыи же t ни1хъ и3д0ша къ фарісewмъ и3 рек0ша и5мъ, ±же сотвори2 ї}съ.
47
Тоді первосвященики й фарисеї зібрали раду і говорили: що нам робити? Цей Чоловік багато чудес творить.
47
(За? м7.) Собрaша u5бо ґрхіерeє и3 фарісeє с0нмъ, и3 глаг0лаху: что2 сотвори1мъ; ћкw чlвёкъ сeй мнHга знaмєніz твори1тъ:
48
Якщо залишимо Його так, то всі увірують у Нього, і прийдуть римляни і заволодіють містом нашим і народом.
48
ѓще њстaвимъ є3го2 тaкw, вси2 ўвёруютъ въ него2: и3 пріи1дутъ ри1млzне, и3 в0змутъ мёсто и3 kзhкъ нaшъ.
49
Один же з них, на ім’я Каяфа, який був того року первосвящеником, сказав їм: ви нічого не знаєте,
49
Е#ди1нъ же нёкто t ни1хъ каіaфа, ґрхіерeй сhй лёту томY, речE и5мъ: вы2 не вёсте ничесHже,
50
і не подумаєте, що краще нам, щоб один чоловік помер за людей, ніж щоб увесь народ загинув.
50
ни помышлsете, ћкw ќне є4сть нaмъ, да є3ди1нъ человёкъ ќмретъ за лю1ди, ґ не вeсь kзhкъ поги1бнетъ.
51
Це ж сказав він не від себе, а, будучи того року первосвящеником, пророкував, що Ісус мав померти за народ, —
51
СегH же њ себЁ не речE: но ґрхіерeй сhй лёту томY, проречE, ћкw хотsше ї}съ ўмрeти за лю1ди,
52
і не тільки за народ, але щоб і розсіяні чада Божі зібрати воєдино.
52
и3 не т0кмw за лю1ди, но да и3 ч†да б9іz расточє1наz соберeтъ во є3ди1но.
53
З того дня змовились убити Його.
53
T тогw2 u5бо днE совэщaша, да ўбію1тъ є3го2.
54
І тому Ісус уже не ходив між юдеями явно, а пішов звідти в країну поблизу пустелі, в місто, що зветься Єфрем, і там залишився з учениками Своїми.
54
Ї}съ же ктомY не ћвэ хождaше во їудeехъ, но и4де tтyду во странY бли1з8 пустhни, во є3фрeмъ нарицaемый грaдъ, и3 тY хождaше со ўчн7ки6 свои1ми.
55
Наближалася Пасха юдейська, і багато людей з усієї країни прийшло до Єрусалима перед Пасхою, щоб очиститися.
55
Бё же бли1з8 пaсха їудeйска, и3 взыд0ша мн0зи во їеrли1мъ t стрaнъ прeжде пaсхи, да њчи1стzтсz.
56
Тоді шукали Ісуса і, стоячи в храмі, говорили один одному: як вам здається? Чи не прийде Він на свято?
56
И#скaху u5бо ї}са, и3 глаг0лаху къ себЁ, въ цeркви стоsще: что2 мни1тсz вaмъ, ћкw не и4мать ли пріити2 въ прaздникъ;
57
А первосвященики і фарисеї дали наказ, що, коли хто довідається, де Він буде, нехай повідомить, щоб їм схопити Його.
57
Дaша же ґрхіерeє и3 фарісeє зaповэдь, да ѓще кто2 њщути1тъ (є3го2), гдЁ бyдетъ, повёсть, ћкw да и4мутъ є3го2.