Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що прийшов Його час перейти з цього світу до Отця, показав на ділі, що, полюбивши Своїх, які були в світі, до кінця полюбив їх.
1
Прежде же пра'ꙁдника па'сцᲇ, вњды` і^с~, ја%ко прїиде е^мђ чаs да пре'йдетъ эT мира сего къ эTц~ђ, въꙁлю'бль своа сђщаа в# ми'рњ, до конца` въꙁлюби я”
2
І під час вечері, коли диявол уже вклав у серце Іуді Симоновому Іскаріотові видати Його,
2
и^ вече'ри бы'вши, дїа'волђ оу^же вложи'вшђ въ срDце і^оу'дњ си'моновђ и^скариѓ'т#скомђ, да е^го предастъ”
3
Ісус, знаючи, що Отець усе віддав до рук Його і що Він від Бога вийшов і до Бога відходить,
3
Вњды` і^с~, ја^ко вс^я дасть е^мђ эTц~ъ в рђцњ, и^ ја%ко эT б~а и^ꙁы'де, и^ къ б~ђ грядетъ”
4
встав від вечері, зняв з Себе верхній одяг і, взявши рушник, підперезався.
4
Въста'въ с вечеря, и^ положи ри'ѕы. и^ прїе'мъ ле'нътиѓ^нъ препоя'сася,
5
Потім налив води в умивальницю і почав умивати ноги ученикам, і обтирати рушником, яким був підперезаний.
5
потом же в#лїа во'дђ въ оу^мыва'лницђ, и^ нача'т# оу^мыва'ти но'гы оу^чн~ком#, и^ ѓ^тира'ти ленти'емъ, и%мже б^њ препоя'санъ”
6
Підходить і до Симона-Петра, а той говорить Йому: Господи! Чи Тобі умивати мої ноги?
6
Прїиде же к си'монђ пеᲄрђ. и^ гл~а е^мђ тои. г~и, т^ы л^и мои` ѓ^мы'еши но'ѕњ;
7
Ісус сказав йому у відповідь: що Я роблю, ти тепер не знаєш, а зрозумієш потім.
7
эTвњща і^с~, и^ рече е^мђ. е^же а^ꙁъ творю, т^ы не вњси нн~њ, раꙁђмњ'еши же по сихъ”
8
Петро каже Йому: не вмиєш ніг моїх повік. Ісус відповів йому: якщо не вмию тебе, не матимеш частини зі Мною.
8
Гл~а е^мђ петръ, не оу^мы'еши ногђ моею` въ' вњкы” эTвњща` е^мђ і^с~. а^ще не оу^мы'ю тебе, не и'маши части съ мно'ю”
9
Симон-Петро каже Йому: Господи, не тільки ноги мої, але й руки і голову.
9
Гл~а е^мђ си'монъ пе'тръ, г~и, не но'ѕњ мои` то'к#мо, н^о и^ рђцњ и^ главђ`”
10
Ісус говорить йому: вмитому треба тільки ноги обмити, бо увесь чистий; і ви чисті, але не всі.
10
Гл~а е^мђ і^с~. и^ꙁмове'ныи не требђ'етъ. то'кмо но'ѕњ оу^мыти, е^сть б^о весь чистъ. и^ в^ы чисти е"сте, н^о не вси`,
11
Бо знав Він зрадника Свого, тому і сказав, що не всі вони чисті.
11
вњдяше б^о предаю'щаго е^го, сего ради рече, ја%ко не вси` чисти е^сте”
12
Коли ж умив їм ноги і надів одяг Свій, то знову возліг і сказав їм: чи знаєте, що Я зробив вам?
12
Є/гда же оу^мы но'гы и^хъ, прїа'тъ ри'ѕы своя, и^ въꙁле'гъ па'кы, рече иM. вњ'сте л^и чт^о сътворихъ вамъ;
13
Ви називаєте Мене Учителем і Господом, і добре кажете, бо Я Той і є.
13
вы глаша'ете м^я оу^чт~ля и^ г~а, и^ до'брњ гл~ете, е%смь б^о”
14
Отже, якщо Я, Господь і Учитель, умив вам ноги, то і ви повинні вмивати ноги один одному.
14
А/ще оу^бо а^ꙁъ оу^мыхъ ваши но'ѕњ, г~ь и^ оу^чт~ель, и^ в^ы дл'ъжни е^сте дрђгъ дрђгђ оу^мыва'ти но'ѕњ.
15
Бо Я дав вам приклад, щоб і ви робили так само, як Я зробив вам.
15
ѓ%браꙁъ б^о дахъ вам#. да ја%коже а^зъ сътвори'хъ вамъ, и^ в^ы творите`”
16
Істинно, істинно кажу вам: раб не більший за господаря свого, і посланець не більший за того, хто послав його.
16
А$ми'нь а^ми'нь гл~ю вамъ, нњсть рабъ болїи г~а свое^го, ни посла'нникᲆ бо'лїи посла'вшаго е^го.
17
Якщо це знаєте, блаженні ви, коли виконуєте.
17
а^ще сїа вњ'сте, бл~же'ни е^сте а^ще творите` я&”
18
Не про всіх вас кажу; Я знаю тих, кого обрав. Але нехай здійсниться Писання: той, хто їсть зі Мною хліб, підняв на Мене п’яту свою.
18
Не ѓ^ всњхъ васъ гл~ю. а^ꙁъ б^о вњмъ и%хже и^ꙁбраX. н^о да писа'нїе събђ'дется. ја%дыи` со мною хлњбъ, въздви'же на' мя пя'тђ свою”
19
Тепер кажу вам, перш ніж те збудеться, щоб, як станеться, ви повірили, що це Я.
19
эTсе'лњ гл~ю вамъ, прежде даже не бђдетъ, да е^гда` бђ'детъ, вњрђ и^мете ја^ко а^ꙁᲆ е^смь”
20
Істинно, істинно кажу вам: хто приймає того, кого Я пошлю, Мене приймає; а хто Мене приймає, приймає Того, Хто послав Мене.
20
А$ми'нь а^ми'нь гл~ю вамъ. прїемляи` а^ще кого` послю, мене` прїе'млетъ. а^ прїе'мляи` мене`, прїе'млетᲆ посла'вшаго м^я”
21
Сказавши це, Ісус стривожився духом, і засвідчив, і сказав: істинно, істинно кажу вам, що один з вас видасть Мене.
21
сїа рек# і^с~, въꙁмђтися дх~омъ, и^ свњдњтельствова и^ рече. а^ми'нь а^ми'нь гл~ю вамъ, ја%ко е^ді'нъ эT васъ предастъ м^я”
22
Тоді ученики озирались один на одного, не розуміючи, про кого Він говорить.
22
Съзира'хђ же ся междђ собою оу^чн~цы, недооу^мњющеся ѓ^ коM гл~етъ”
23
Один же з учеників Його, якого любив Ісус, возлежав при лоні Ісусовому.
23
Бњ же е^ді'нъ эT оу^чн~къ е^го въꙁлежа на лонњ і^с~овњ, е^гоже любляше і^с~.
24
Йому Симон-Петро зробив знак, щоб запитав, хто це, про кого Він говорить.
24
поманђ же семђ си'моn петрᲆ, въпроси'ти. кт^о оу^бо е^сть ѓ^ не'мже гл~етъ;
25
Той, припавши до грудей Ісуса, сказав Йому: Господи, хто це?
25
напад же то'й на пр'ъси і^с~ови, гл~а е^мђ. г~и, кт^о е^сть;
26
Ісус відповів: той, кому Я, вмочивши, подам хліб. І, вмочивши хліб, подав Іуді Симоновому Іскаріоту.
26
эTвњща` і^с~, то'й е^сть, е^мђже а^ꙁъ ѓ^мочивъ хлњбъ подамъ” и^ ѓ^мо'чь хлњбъ, дасть і^оу'дњ си'моновђ и^скариѓ'т#скомђ.
27
І з цим хлібом увійшов у нього сатана. І сказав йому Ісус: що робиш, роби швидше.
27
и^ по хлњбњ тогда` вни'де во'нь сатана`” Гл~а оу^бо е^мђ і^с~, е^же твори'ши сътвори` ско'ро.
28
Але ніхто з тих, що возлежали, не зрозумів, до чого Він це сказав йому.
28
сего же никтоже раꙁђмњ эT въꙁлежа'щихъ к# чесомђ рече е^мђ”
29
Оскільки в Іуди була грошова скринька, то деякі гадали, що Ісус звелів йому купити те, що треба було до свята, або щоб дав що-небудь убогим.
29
Нњцїи же мня'хђ, понеже ковче'жець и^мњаше и^оу'да, ја%ко гл~еть е^мђ і^с~, кђпи` е^же требђ'ем# на пра'здникъ, и^ли ни'щимъ да нњчто дасть.
30
Він, взявши той хліб, одразу ж вийшов; а була ніч.
30
прїим же ѓ'нъ хлњбъ, а%бїе и^ꙁыде. бњ же нощь, е^гда и^ꙁыде”
31
Коли він вийшов, Ісус промовив: нині прославився Син Людський, і Бог прославився в Ньому.
31
Гл~а і^с~. Нн~њ просла'вися сн~ъ члчsкїи, и^ б~ъ просла'вися ѓ^ немᲆ.
32
Якщо Бог прославився в Ньому, то і Бог прославить Його в Собі, і скоро прославить Його.
32
а^ще б~ъ просла'вися ѓ^ немъ, и^ б~ъ просла'витъ е^го в себњ, и^ а'бїе просла'витъ е^го”
33
Діти! Недовго вже бути Мені з вами. Будете шукати Мене і, як Я сказав юдеям, — куди Я йду, ви не можете прийти, так і вам кажу тепер.
33
чяDца, е^ще с вами ма'ло е^смь. вꙁы'щете мене. ја%коже рњхъ и^ёде'ѓмъ. ја%ко ја%може а^ꙁъ и^дђ`, в^ы не мо'жете прїити`, и^ вамъ гл~ю нн~њ.
34
Заповідь нову даю вам: щоб ви любили один одного; як Я полюбив вас, так і ви любіть один одного.
34
ꙁа'повњдь но'вђю даю` вамъ, да лю'бите дрђгъ дрђга, ја%коже въꙁлюбихъ в^ы, да и^ в^ы лю'бите себе”
35
З того знатимуть усі, що ви Мої ученики, якщо будете мати любов між собою.
35
ѓ^ семъ разђмњюT вс^и ја%ко мои` оу^чн~цы е^сте, а^ще любоv и'мате междђ собою”
36
Симон-Петро сказав Йому: Господи, куди Ти йдеш? Ісус відповів йому: куди Я йду, ти не можеш тепер іти за Мною, а згодом підеш за Мною.
36
Гл~а е^мђ` си'моn пе'трᲆ. г~и, ка'мо и%деши; эTвњща` е^мђ і^с`. ја^може а^ꙁ# и^дђ`, не мо'жеши нн~њ по мнњ и^ти`, послDњ же по мнњ и%деши”
37
Петро сказав Йому: Господи! Чому я не можу йти за Тобою тепер? Я душу мою покладу за Тебе.
37
гл~а е^мђ пе'тръ. г~и, почто` не могђ нн~њ потебᲇ и^ти`; нн~њ дш~ђ мою ꙁа тя положђ”
38
Ісус відповів йому: душу твою за Мене покладеш? Істинно, істинно кажу тобі: не проспіває півень, як тричі зречешся Мене.
38
эTвњща` е^мђ і^с~. дш~ђ ли твою ꙁа' мя положи'ши; а^ми'нь а^ми'нь гл~ю тебњ, не вᲆꙁгласи'тъ а^лекто'ръ, дондеже эTве'ржешися мене три'щи”