Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Сказавши це, Ісус вийшов з учениками Своїми на той бік потоку Кедрону, де був сад, в який увійшов Сам і ученики Його.
1
(За? н7}.) (И#) сі‰ рeкъ ї}съ, и3зhде со ўчн7ки6 свои1ми на w4нъ п0лъ пот0ка кeдрска, и3дёже бЁ вертогрaдъ, въ џньже вни1де сaмъ и3 ўчн7цы2 є3гw2:
2
Знав же це місце й Іуда, зрадник Його, тому що Ісус часто збирався там з учениками Своїми.
2
вёдzше же [и3] їyда предаsй є3го2 мёсто, ћкw мн0жицею собирaшесz ї}съ тY со ўчн7ки2 свои1ми.
3
Отже, Іуда, взявши загін воїнів та слуг первосвящеників і фарисеїв, приходить туди з ліхтарями і світильниками та зброєю.
3
Їyда u5бо пріeмь спjру и3 t ґрхіерє1й и3 фарісє1й слуги6, пріи1де тaмw со свэти1лы и3 свэщaми и3 nр{жіи.
4
Ісус же, знаючи все, що з Ним буде, вийшов і сказав їм: кого шукаєте?
4
Ї}съ же вёдый вс‰ грzд{щаz нaнь, и3зшeдъ речE и5мъ: когw2 и4щете;
5
Йому відповіли: Ісуса Назорея. Ісус говорить їм: це Я. Стояв же з ними й Іуда, зрадник Його.
5
Tвэщaша є3мY: ї}са назwрeа. Гlа и5мъ ї}съ: ѓзъ є4смь. Стоsше же и3 їyда, и4же предаsше є3го2, съ ни1ми.
6
І коли сказав їм: це Я, — вони відступили назад і впали на землю.
6
Е#гдa же речE и5мъ: ѓзъ є4смь, и3д0ша вспsть и3 пад0ша на земли2.
7
Знову запитав їх Ісус: кого шукаєте? Вони сказали: Ісуса Назорея.
7
Пaки u5бо вопроси2 и5хъ (ї}съ): когw2 и4щете; Nни1 же рёша: ї}са назwрeа.
8
Ісус відповів: Я сказав вам, що це Я; отже, якщо Мене шукаєте, залиште цих, нехай ідуть.
8
TвэщA ї}съ: рёхъ вaмъ, ћкw ѓзъ є4смь: ѓще u5бо менє2 и4щете, њстaвите си1хъ и3ти2:
9
Щоб збулося сказане слово: з тих, якого Ти дав Мені, Я не погубив нікого.
9
да сбyдетсz сл0во, є4же речE, ћкw и5хже дaлъ є3си2 мнЁ, не погуби1хъ t ни1хъ ни когHже.
10
Симон же Петро, маючи меч, витяг його і вдарив раба первосвященика і відсік йому праве вухо. Ім’я раба було Малх.
10
Сjмwнъ же пeтръ, и3мhй н0жъ, и3звлечE є3го2, и3 ўдaри ґрхіерeова рабA, и3 ўрёза є3мY ќхо десн0е: бё же и4мz рабY мaлхъ.
11
Але Ісус сказав Петрові: сховай меч у піхви; невже Мені не пити чаші, яку дав Мені Отець?
11
РечE u5бо ї}съ петр0ви, вонзи2 н0жъ въ н0жницу: чaшу, ю4же дадE мнЁ nц7ъ, не и4мамъ ли пи1ти є3S,
12
Тоді воїни, і тисяцький, і слуги юдейські взяли Ісуса і зв’язали Його.
12
спjра же и3 тhсzщникъ и3 слуги6 їудeйстіи ћша ї}са и3 свzзaша є3го2,
13
І відвели Його спершу до Анни, бо він був тестем Каяфи, який був первосвящеником того року.
13
и3 вед0ша є3го2 ко ѓннэ пeрвэе: бё бо тeсть каіaфэ, и4же бЁ ґрхіерeй лёту томY:
14
Це був той Каяфа, який дав пораду юдеям, що краще одному чоловікові вмерти за народ.
14
бё же каіaфа дaвый совётъ їудewмъ, ћкw ќне є4сть є3ди1ному человёку ўмрeти за лю1ди.
15
Услід за Ісусом ішли Симон-Петро та інший ученик; ученик же той був знайомий первосвященикові і ввійшов з Ісусом у двір первосвященика.
15
По ї}сэ же и3дsше сjмwнъ пeтръ и3 другjй ўчн7къ: ўчн7къ же т0й бЁ знaемь ґрхіерeови, и3 вни1де со ї}сомъ во дв0ръ ґрхіерeовъ:
16
А Петро стояв зовні при дверях. Потім ученик, який був знайомий первосвященикові, вийшов і сказав воротарці, і ввів Петра.
16
пeтръ же стоsше при двeрехъ внЁ. И#зhде u5бо ўчн7къ т0й, и4же бЁ знaемь ґрхіерeови, и3 речE двeрницэ, и3 введE петрA.
17
І ось рабиня-воротарка каже Петрові: чи ти не з учеників Цього Чоловіка? Він сказав: ні.
17
Глаг0ла же рабA двeрница петр0ви: є3дA и3 ты2 ўчн7къ є3си2 чlвёка сегw2; Глаг0ла џнъ: нёсмь.
18
Тим часом раби і слуги, розпаливши вогнище, бо було холодно, стояли і грілися. Петро також стояв з ними і грівся.
18
Стоsху же раби2 и3 слуги6 џгнь сотв0рше, ћкw зимA бЁ, и3 грёzхусz: бё же съ ни1ми пeтръ стоS и3 грёzсz.
19
Первосвященик же запитав Ісуса про учеників Його і про вчення Його.
19
Ґрхіерeй же вопроси2 ї}са њ ўчн7цёхъ є3гw2 и3 њ ў§ніи є3гw2.
20
Ісус відповів йому: Я говорив світові відкрито; Я завжди навчав у синагогах і в храмі, де завжди юдеї сходяться, і таємно не говорив нічого.
20
TвэщA є3мY ї}съ: ѓзъ не њбинyzсz гlахъ мjру: ѓзъ всегдA ўчaхъ на с0нмищахъ и3 въ цeркви, и3дёже всегдA їудeє снeмлютсz, и3 тaй не гlахъ ничесHже:
21
Чого запитуєш Мене? Запитай тих, які чули, що Я говорив їм; ось ці знають, що Я говорив.
21
чт0 мz вопрошaеши; вопроси2 слhшавшихъ, что2 гlахъ и5мъ: сE, сjи вёдzтъ, ±же рёхъ ѓзъ.
22
Коли Він сказав це, один із слуг, що стояв близько, ударив Ісуса по щоці, кажучи: так відповідаєш Ти первосвященикові?
22
Сі‰ же рeкшу є3мY, є3ди1нъ t предстоsщихъ слyгъ ўдaри въ лани1ту ї}са, рeкъ: тaкw ли tвэщавaеши ґрхіерeови;
23
Ісус відповів йому: якщо Я сказав зле, то доведи, що зле, а коли добре, за що ти б’єш Мене?
23
TвэщA є3мY ї}съ: ѓще ѕлЁ гlахъ, свидётелствуй њ ѕлЁ: ѓще ли д0брэ, чт0 мz біeши;
24
Анна відіслав Його зв’язаного до первосвященика Каяфи.
24
Послa же є3го2 ѓнна свsзана къ каіaфэ ґрхіерeови.
25
А Симон-Петро стояв і грівся. Тут сказали йому: чи не з учеників Його і ти? Він відрікся і сказав: ні.
25
Бё же сjмwнъ пeтръ стоS и3 грёzсz. Рёша же є3мY: є3дA и3 ты2 t ўчн7къ є3гw2 є3си2; Џнъ (же) tвeржесz и3 речE: нёсмь.
26
Один з рабів первосвященика, родич того, якому Петро відсік вухо, говорить: чи я не бачив тебе з Ним у саду?
26
Глаг0ла є3ди1нъ t р†бъ ґрхіерeовыхъ, ю4жика сhй, є3мyже пeтръ ўрёза ќхо: не ѓзъ ли тS ви1дэхъ въ вертогрaдэ съ ни1мъ;
27
Петро знову відрікся, і зараз же заспівав півень.
27
Пaки u5бо пeтръ tвeржесz, и3 ѓбіе пётель возгласи2.
28
Від Каяфи повели Ісуса до преторії. Був ранок; і вони не ввійшли у преторію, щоб не осквернитися, але щоб можна було їсти паску.
28
(За? н7f7.) Вед0ша же ї}са t каіaфы въ претHръ. Бё же ќтро: и3 тjи не внид0ша въ претHръ, да не њсквернsтсz, но да kдsтъ пaсху.
29
Пилат вийшов до них і сказав: у чому ви звинувачуєте Чоловіка Цього?
29
И#зhде же пілaтъ къ ни6мъ в0нъ и3 речE: кyю рёчь [винY] прин0сите на человёка сего2;
30
Вони сказали йому у відповідь: якби Він не був злочинець, ми не видали б Його тобі.
30
Tвэщaша и3 рёша є3мY: ѓще не бы2 (бhлъ) сeй ѕлодёй, не бhхомъ прeдали є3го2 тебЁ.
31
Пилат сказав їм: візьміть Його ви, і за законом вашим судіть Його. Юдеї сказали йому: нам не дозволено віддавати на смерть нікого, —
31
Речe же и5мъ пілaтъ: поими1те є3го2 вы2 и3 по зак0ну вaшему суди1те є3мY. Рёша же є3мY їудeє: нaмъ не дост0итъ ўби1ти ни ког0же:
32
щоб справдилося слово Ісусове, яке Він сказав, даючи зрозуміти, якою смертю мав померти.
32
да сл0во ї}сово сбyдетсz, є4же речE, назнaменуz, к0ею смeртію хотsше ўмрeти.
33
Тоді Пилат знову ввійшов у преторію, покликав Ісуса і сказав Йому: чи не Ти Цар Юдейський?
33
Вни1де u5бо пaки пілaтъ въ претHръ, и3 пригласи2 ї}са, и3 речE є3мY: тh ли є3си2 цRь їудeйскъ;
34
Ісус відповів йому: чи від себе ти говориш це, чи інші сказали тобі про Мене?
34
TвэщA є3мY ї}съ: њ себё ли ты2 сіE глаг0леши, и3ли2 и3нjи тебЁ рек0ша њ мнЁ;
35
Пилат відповів: хіба я юдей? Твій народ і первосвященики видали Тебе мені; що Ти зробив?
35
TвэщA пілaтъ: є3дA ѓзъ жидови1нъ є4смь; р0дъ тв0й и3 ґрхіерeє предaша тS мнЁ: что2 є3си2 сотвори1лъ;
36
Ісус відповів: Царство Моє не від світу цього: якби від світу цього було Царство Моє, то слуги Мої змагалися б за Мене, щоб Я не був виданий юдеям; але нині Царство Моє не звідси.
36
TвэщA ї}съ: цrтво моE нёсть t мjра сегw2: ѓще t мjра сегw2 бhло бы цrтво моE, слуги6 мои2 (ќбw) подвизaлисz бhша, да не прeданъ бhхъ бhлъ їудewмъ: нн7э же цrтво моE нёсть tсю1ду.
37
Пилат сказав Йому: отже, Ти Цар? Ісус відповів: ти говориш, що Я Цар. Я для того народився і для того прийшов у світ, щоб свідчити про істину; кожен, хто від істини, слухається голосу Мого.
37
Речe же є3мY пілaтъ: u5бо цRь ли є3си2 ты2; TвэщA ї}съ: ты2 глаг0леши, ћкw цRь є4смь ѓзъ: ѓзъ на сіE роди1хсz и3 на сіE пріид0хъ въ мjръ, да свидётелствую и4стину: (и3) всsкъ, и4же є4сть t и4стины, послyшаетъ глaса моегw2.
38
Пилат сказав Йому: що є істина? І, сказавши це, знову вийшов до юдеїв і сказав їм: я ніякої провини не знаходжу в Ньому.
38
Глаг0ла є3мY пілaтъ: что2 є4сть и4стина; И# сіE рeкъ, пaки и3зhде ко їудewмъ, и3 глаг0ла и5мъ: ѓзъ ни є3ди1ныz вины2 њбрэтaю въ нeмъ:
39
Є ж у вас звичай, щоб я одного відпускав вам на Пасху; чи хочете, відпущу вам Царя Юдейського?
39
є4сть же њбhчай вaмъ, да є3ди1наго вaмъ tпущY на пaсху: х0щете ли u5бо, (да) tпущY вaмъ цRS їудeйска;
40
Тоді знову закричали всі, кажучи: не Його, а Варавву. Варавва ж був розбійник.
40
Возопи1ша же пaки вси2, глаг0люще: не сего2, но варaвву. Бё же варaвва разб0йникъ.