Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Сказавши це, Ісус вийшов з учениками Своїми на той бік потоку Кедрону, де був сад, в який увійшов Сам і ученики Його.
1
И сїа рекъ і^с~, и^ꙁы'де съ оу^ченикы свои'ми на ѓ'нъ полъ пото'ка ке'дръска, и^дњже б^њ врьтоградъ, во'ньже вни'де самъ, и^ оу^чн~цы е^го”
2
Знав же це місце й Іуда, зрадник Його, тому що Ісус часто збирався там з учениками Своїми.
2
Вњдяше же и^оу'да предаа'и е^го мњ'сто, ја^ко множи'цею събира'шеся і^с~ т^ђ сᲆ оу^чн~кы своими”
3
Отже, Іуда, взявши загін воїнів та слуг первосвящеників і фарисеїв, приходить туди з ліхтарями і світильниками та зброєю.
3
И$оу'да же прїе'мъ спи'рђ, и^ эT а^рхїере'й и^ фарїсе'й слђгы`, прїиде та'мо съ свњти'лы и^ свњща'ми и^ ѓ^рђжїи”
4
Ісус же, знаючи все, що з Ним буде, вийшов і сказав їм: кого шукаєте?
4
І$с~ же вњды вс^я грядђщаа на'нь. и^ꙁшеD рече и^мъ, кого` и%щете;
5
Йому відповіли: Ісуса Назорея. Ісус говорить їм: це Я. Стояв же з ними й Іуда, зрадник Його.
5
эTвњща'шя е^мђ, і^с~а наꙁарянина. гл~а и^мъ і^с~, а^ꙁъ е^смь” Стоа'ше же і^ и^оу'да и^же предаа'ше е^го, с ними.
6
І коли сказав їм: це Я, — вони відступили назад і впали на землю.
6
да ја%коже рече и^мъ, а^зъ е^смь, и^дошя в#спять, и^ падошя на ꙁемли`”
7
Знову запитав їх Ісус: кого шукаєте? Вони сказали: Ісуса Назорея.
7
Па'кы же въпроси` и^хъ і^с~, кого` и%щете; ѓ^ни' же рњшя, і^с~а назаре'а”
8
Ісус відповів: Я сказав вам, що це Я; отже, якщо Мене шукаєте, залиште цих, нехай ідуть.
8
эTвњща і^с~, рњхъ вамъ, ја%ко а^ꙁъ е^смь. а^ще оу^бо мене` и^щете, ѓ^ста'вите сихъ и^ти`.
9
Щоб збулося сказане слово: з тих, якого Ти дав Мені, Я не погубив нікого.
9
да събђ'дется сло'во е^же рече. ја%ко и^хже далъ е^си мн^њ, не погђбихъ эT нихъ никогоже”
10
Симон же Петро, маючи меч, витяг його і вдарив раба первосвященика і відсік йому праве вухо. Ім’я раба було Малх.
10
Си'мон же петръ и^мы` ножъ, и^ꙁвлече` е^го, и^ оу^да'ри а^рхїере'ѓва раба`, и^ оу^рњ'за е^мђ оу^хо десно'е. бњ же и%мя рабђ ма'л#хъ”
11
Але Ісус сказав Петрові: сховай меч у піхви; невже Мені не пити чаші, яку дав Мені Отець?
11
Рече же петрови і^с~, вънꙁи` но'жъ в н'ожницђ” Ча'шђ ю'же дастъ м^и эTц~ъ, не и'мамъ л^и пи'ти еа`;
12
Тоді воїни, і тисяцький, і слуги юдейські взяли Ісуса і зв’язали Його.
12
спи'ра же, и^ ты'сђщникᲆ, и^ слђгы` и^оу^де'йскыа ја%ша і^с~а, и^ свяꙁа'ша е^го,
13
І відвели Його спершу до Анни, бо він був тестем Каяфи, який був первосвящеником того року.
13
и^ ведо'ша е^го къ а'ннᲇ пе'рвᲇе. б^њ б^оте'сть каі"а'фњ, и^же б^њ а^рхїере'й лњтђ томђ”
14
Це був той Каяфа, який дав пораду юдеям, що краще одному чоловікові вмерти за народ.
14
Бњ же каі"а'фа да'выи съвњтъ и^оу^де'ѓмъ, ја%ко оу%не е^сть е^ді'номђ чл~кђ оу^мрети ꙁа' люди”
15
Услід за Ісусом ішли Симон-Петро та інший ученик; ученик же той був знайомий первосвященикові і ввійшов з Ісусом у двір первосвященика.
15
По і"с~њ же и^дяше си'монъ пе'тръ, и^ дрђгїи оу^чн~къ” Оу^чн~къ же то'й б^њ ꙁна'емъ а^рхїере'ѓви, и^ вни'де съ і^с~ом# въ дво'ръ а^рхїере'ѓвъ”
16
А Петро стояв зовні при дверях. Потім ученик, який був знайомий первосвященикові, вийшов і сказав воротарці, і ввів Петра.
16
Пе'трᲆ же стоа'ше при дверехъ вн^њ” И$ꙁыде оу^бо оу^чн~къ то'й иже б^њ ꙁна'емъ архїере'ѓви, и^ рече две'рници, и^ в#веде петра`”
17
І ось рабиня-воротарка каже Петрові: чи ти не з учеників Цього Чоловіка? Він сказав: ні.
17
гл~а же раба` дверница петро'ви, е^д^а и^ т^ы эT оу^чн~къ е^си чл~ка сего; гл~а ѓ'н#, нњ'смь”
18
Тим часом раби і слуги, розпаливши вогнище, бо було холодно, стояли і грілися. Петро також стояв з ними і грівся.
18
Стоя'хђ же раби` и^ слђгы` ѓ%гнь сътворше” ЈА/ко ꙁима` б^њ и^ грњахђся. бњ ж'е с ними петръ стоа и^ грњ'ася”
19
Первосвященик же запитав Ісуса про учеників Його і про вчення Його.
19
а^рхїере'й же въпроси` і^с~а ѓ^ оу^чн~цњх# е^го, и^ ѓ^ оу^ченїи е^го.
20
Ісус відповів йому: Я говорив світові відкрито; Я завжди навчав у синагогах і в храмі, де завжди юдеї сходяться, і таємно не говорив нічого.
20
эTвᲇща` е^мђ і^с~. а^ꙁъ не ѓ^бинђася гл~ахъ мирђ. а^зъ всегда` оу^чих# на со'нмищиX, и^ въ цр~кви, и^дњже вс^и людїе сн'емлются, и^ та'й не гл~ахᲆ ничесоже.
21
Чого запитуєш Мене? Запитай тих, які чули, що Я говорив їм; ось ці знають, що Я говорив.
21
что м^я въпраша'еши; въпроси` слы'шавшиX, что` гл~ахъ и^мъ. с^е сїи вњдяT ја%же рњхъ а^зъ”
22
Коли Він сказав це, один із слуг, що стояв близько, ударив Ісуса по щоці, кажучи: так відповідаєш Ти первосвященикові?
22
Сїа же ре'кшђ е^мђ, е^ді'нъ эT преDстоа'щихъ слђ'гъ, оу^да'ри в# лани'тђ і^с~а, рекъ, та'ко л^и эTвњщава'еши а^рхїере'ѓви;
23
Ісус відповів йому: якщо Я сказав зле, то доведи, що зле, а коли добре, за що ти б’єш Мене?
23
эTвᲇща е^мђ і^с~, а^ще ꙁл^њ гл~ахъ, свDњтельствђй ѓ^ злњ. а%ще ли до'брњ, что` м^я бїе'ши;
24
Анна відіслав Його зв’язаного до первосвященика Каяфи.
24
посла же е^го а^нна свя'зана к# каі"а'фњ а^рхїере'ѓви”
25
А Симон-Петро стояв і грівся. Тут сказали йому: чи не з учеників Його і ти? Він відрікся і сказав: ні.
25
Бњ же си'монъ петръ стоа` и^ грњ'ася. рᲇшя емђ. е^д^а и^ т^ы эT оу^ченикᲆ е^го е^си; ѓ%н же эTвр'ьжеся и^ рече, нњ'смь”
26
Один з рабів первосвященика, родич того, якому Петро відсік вухо, говорить: чи я не бачив тебе з Ним у саду?
26
Гл~а еді'нъ эT рабъ а%рхїере'ѓвъ, оу%жика сы'и, емђже пеᲄръ оу^рњ'за оу%хо. не а'ꙁъ ли т^я видњхъ в врьтогра'дњ с нимъ;
27
Петро знову відрікся, і зараз же заспівав півень.
27
паки оу^бо петръ эTвр'ьжеся, и^ а'бїе пњтель въз#гласи”
28
Від Каяфи повели Ісуса до преторії. Був ранок; і вони не ввійшли у преторію, щоб не осквернитися, але щоб можна було їсти паску.
28
Ведо'ша же іс~а эT каи^а'фы в# прето'ръ” бњ же оу^тро, и% тїи не внидо'шя в# прето'ръ, да не ѓ^сквернятся, н^о да ја%дяT пасхђ”
29
Пилат вийшов до них і сказав: у чому ви звинувачуєте Чоловіка Цього?
29
И$ꙁы'де же пилатᲆ к ниM вонъ, и^ рече. кђ'ю рњч# прино'сите на чл~ка сего;
30
Вони сказали йому у відповідь: якби Він не був злочинець, ми не видали б Його тобі.
30
эTвњщаша и^ рњшя е^мђ. а^ще не бы былъ се'и злодњ'и, не быхоM предали е^готебњ”
31
Пилат сказав їм: візьміть Його ви, і за законом вашим судіть Його. Юдеї сказали йому: нам не дозволено віддавати на смерть нікого, —
31
Рече же и^мъ пилатъ. пои^мњте е^го в^ы, и^ по ꙁако'нђ ва'шемђ сђди'те е^мђ” Рњша же е^мђ і^оу%де'е. намъ не досᲄо'итъ оу^бити никогоже.
32
щоб справдилося слово Ісусове, яке Він сказав, даючи зрозуміти, якою смертю мав померти.
32
да сло'во іс~ово с#бђдет#ся е^же рече, назна'менђа коею` смерътїю хотя'ше оу^мрети”
33
Тоді Пилат знову ввійшов у преторію, покликав Ісуса і сказав Йому: чи не Ти Цар Юдейський?
33
в#ниде же паки пилат# в# прето'ръ, и^ гласи` іс~а, и^ рече е^мђ. т^ы ли еси цр~ъ і^оу^де'йск#;
34
Ісус відповів йому: чи від себе ти говориш це, чи інші сказали тобі про Мене?
34
эTвᲇща` емђ і^с~. ѓ^ себᲇ ли ᲄы с^е гл~еши, и%ли и^нїи тебњ реко'шя ѓ^ мн^њ;
35
Пилат відповів: хіба я юдей? Твій народ і первосвященики видали Тебе мені; що Ти зробив?
35
эTвᲇща` пилаT, е^да а^зъ жидовинъ е^смь; ро'дъ твой, и^ а^рхїере'е предаша т^я мн^њ. что` е^си сътворил#;
36
Ісус відповів: Царство Моє не від світу цього: якби від світу цього було Царство Моє, то слуги Мої змагалися б за Мене, щоб Я не був виданий юдеям; але нині Царство Моє не звідси.
36
эTвњща і^с~. црsтво мое нњсть эT ми'ра сего. а%ще эT мира сего бы'ло б^ы црsтво мое`, слђгы моя` оу^бо подвиза'лися бы'ша, да не преданъ быX былъ і%оу^де'ѓмъ. нн~њ же црsтво мое` нњсть эTсю'дђ”
37
Пилат сказав Йому: отже, Ти Цар? Ісус відповів: ти говориш, що Я Цар. Я для того народився і для того прийшов у світ, щоб свідчити про істину; кожен, хто від істини, слухається голосу Мого.
37
Реq же е^мђ пилаT. оу%бо цр~ъ ли е^си т^ы эTвᲇща і^с~ т^ы гл~еши, ја%ко цр~ь е^смь аZ” А$зᲆ на се` родихся, и^ на се` прїидоX в# ми'ръ, да свњдњтельствђю исти'нђ и^ всякъ и^же еs эT и%стины, послђша'етᲆ гла'са моего”
38
Пилат сказав Йому: що є істина? І, сказавши це, знову вийшов до юдеїв і сказав їм: я ніякої провини не знаходжу в Ньому.
38
Гл~а е^мђ пилаT, что` еs и'стина; и^ с^е рекъ, паки и^ꙁы'де къ і^оу^де'ѓмъ, и^ гл~а и^мъ. а^ꙁъ ни еді'ноа` вины ѓ^брњта'ю в немъ”
39
Є ж у вас звичай, щоб я одного відпускав вам на Пасху; чи хочете, відпущу вам Царя Юдейського?
39
Єсть же ѓ^бы'чаи ваM, да е^ді'ного вамᲆ эTпђщђ на па'схђ. хощете ли оу%бо, да эTпђщђ ваM цр~я і^оу'де'йска;
40
Тоді знову закричали всі, кажучи: не Його, а Варавву. Варавва ж був розбійник.
40
въꙁъпи'ша же вс^и гл~юще, не сего, н^о вара'вђ” Бњ же вара'вва разбо'йникъ”