Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Тоді Пилат узяв Ісуса і звелів бити Його.
1
ТогдA u5бо пілaтъ поsтъ ї}са, и3 би2 (є3го2):
2
І воїни, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову, і одягли Його в багряницю,
2
и3 в0ини сплeтше вэнeцъ t тeрніz, возложи1ша є3мY на главY, и3 въ ри1зу багрsну њблек0ша є3го2,
3
і говорили: радуйся, Царю Юдейський! І били Його по щоках.
3
и3 глаг0лаху: рaдуйсz, цRю2 їудeйскій. И# біsху є3го2 по лани1тома.
4
Пилат знову вийшов і сказав їм: ось я виводжу Його до вас, щоб ви знали, що я не знаходжу в Ньому ніякої провини.
4
И#зhде u5бо пaки в0нъ пілaтъ, и3 глаг0ла и5мъ: сE, и3звождY є3го2 вaмъ в0нъ, да разумёете, ћкw въ нeмъ ни є3ди1ныz вины2 њбрэтaю.
5
Тоді вийшов Ісус у терновому вінці і в багряниці. І сказав їм Пилат: це — Чоловік!
5
И#зhде же в0нъ ї}съ, носS терн0венъ вэнeцъ и3 багрsну ри1зу. И# глаг0ла и5мъ: сE, чlвёкъ.
6
Коли ж побачили Його первосвященики і слуги, то закричали: розіпни, розіпни Його! Пилат говорить їм: візьміть Його ви, і розіпніть; бо я не знаходжу в Ньому провини.
6
Е#гдa же ви1дэша є3го2 ґрхіерeє и3 слуги6, возопи1ша глаг0люще: (За? ….) распни2, распни2 є3го2. Глаг0ла и5мъ пілaтъ: поими1те є3го2 вы2, и3 распни1те, ѓзъ бо не њбрэтaю въ нeмъ вины2.
7
Юдеї відповіли йому: ми маємо закон, і за законом нашим Він повинен умерти, тому що зробив Себе Сином Божим.
7
Tвэщaша є3мY їудeє: мы2 зак0нъ и4мамы, и3 по зак0ну нaшему д0лженъ є4сть ўмрeти, ћкw себE сн7а б9іz сотвори2.
8
Пилат же, почувши це слово, ще більше злякався.
8
Е#гдA u5бо слhша пілaтъ сіE сл0во, пaче ўбоsсz,
9
І знов увійшов у преторію і сказав Ісусові: звідки Ти? Але Ісус відповіді не дав йому.
9
и3 вни1де въ претHръ пaки, и3 глаг0ла ї}сови: tкyду є3си2 ты2; Ї}съ же tвёта не дадE є3мY.
10
Пилат же каже Йому: чи мені не відповідаєш? Хіба не знаєш, що я маю владу розіп’ясти Тебе, і владу маю відпустити Тебе?
10
Глаг0ла же є3мY пілaтъ: мнё ли не гlеши; не вёси ли, ћкw влaсть и4мамъ распsти тS и3 влaсть и4мамъ пусти1ти тS;
11
Ісус відповів: ти не мав би наді Мною ніякої влади, якби не було тобі дано звище. Тому більший гріх на тому, хто видав Мене тобі.
11
TвэщA ї}съ: не и4маши влaсти ни є3ди1ныz на мнЁ, ѓще не бы2 ти2 дано2 свhше: сегw2 рaди предaвый мS тебЁ б0лій грёхъ и4мать.
12
З того часу Пилат намагався відпустити Його. Юдеї ж кричали: якщо відпустиш Його, ти не друг кесареві; всякий, хто робить себе царем, противиться кесареві.
12
T сегw2 и3скaше пілaтъ пусти1ти є3го2. Їудeє же вопіsху, глаг0люще: ѓще сего2 пyстиши, нёси дрyгъ кeсаревъ: всsкъ, и4же царS себE твори1тъ, проти1витсz кeсарю.
13
Пилат, почувши це слово, вивів Ісуса і сів на судилищі, на місці, що зветься Ліфостротон*, а по-єврейськи — Гаввафа.
13
Пілaтъ u5бо слhшавъ сіE сл0во, и3зведE в0нъ ї}са и3 сёде на суди1щи, на мёстэ глаг0лемэмъ ліfострwт0нъ, є3врeйски же гаввafа.
14
Тоді була п’ятниця перед Пасхою, близько шостої години. І сказав Пилат юдеям: це Цар ваш!
14
Бё же пzт0къ пaсцэ, чaсъ же ћкw шестhй. И# глаг0ла їудewмъ: сE, цRь вaшъ.
15
Вони ж закричали: візьми, візьми і розіпни Його! Пилат говорить їм: чи Царя вашого розіпну? Первосвященики відповіли: немає в нас царя, крім кесаря.
15
Nни1 же вопіsху: возми2, возми2, распни2 є3го2. Глаг0ла и5мъ пілaтъ: цRs ли вaшего распнY; Tвэщaша ґрхіерeє: не и4мамы царS т0кмw кeсарz.
16
І тоді він видав Його їм на розп’яття. І взяли Ісуса, і повели.
16
ТогдA u5бо предадE є3го2 и5мъ, да рaспнетсz. Поeмше же ї}са и3 вед0ша:
17
І, несучи хрест Свій, Він вийшов на місце, що зветься Лобне, по-єврейськи Голгофа;
17
и3 носS кrтъ св0й, и3зhде на глаг0лемое л0бное мёсто, є4же глаг0летсz є3врeйски голг0fа,
18
там розіп’яли Його, і з Ним двох інших, з одного і другого боку, а посередині Ісуса.
18
и3дёже пропsша є3го2, и3 съ ни1мъ и4на двA сю1ду и3 сю1ду, посредё же ї}са.
19
Пилат же написав і напис і виставив на хресті. Написано було: Ісус Назорей, Цар Юдейський.
19
Написa же и3 т‡тла пілaтъ, и3 положи2 на кrтЁ. Бё же напи1сано: ї}съ назwрzни1нъ, цRь їудeйскій.
20
Цей напис читало багато юдеїв, тому що місце, де був розіп’ятий Ісус, було недалеко від міста, і написано було єврейською, грецькою, римською мовами.
20
СегH же тjтла мн0зи чт0ша t їудє1й, ћкw бли1з8 бЁ мёсто грaда, и3дёже пропsша ї}са: и3 бЁ напи1сано є3врeйски, грeчески, ри1мски.
21
Первосвященики ж юдейські сказали Пилатові: не пиши: Цар Юдейський, але що Він говорив: Я Цар Юдейський.
21
Глаг0лаху u5бо пілaту ґрхіерeє їудeйстіи: не пиши2: цRь їудeйскій: но ћкw сaмъ речE: цRь є4смь їудeйскій.
22
Пилат відповів: що я написав — те написав.
22
TвэщA пілaтъ: є4же писaхъ, писaхъ.
23
Воїни ж, коли розіп’яли Ісуса, взяли одяг Його і розділили на чотири частини, кожному воїнові по частині, і хітон. Хітон же був не зшитий, а весь зітканий згори.
23
В0ини же, є3гдA пропsша ї}са, пріsша ри6зы є3гw2, и3 сотвори1ша четhри ч†сти, коемyждо в0ину чaсть, и3 хітHнъ: бё же хітHнъ нешвeнъ, свhше и3сткaнъ вeсь.
24
Вирішили між собою: не будемо роздирати його, а киньмо жереб на нього, кому буде, — щоб збулося сказане в Писанні: розділили ризи Мої між собою, за одяг Мій кидали жереб. Так воїни і зробили.
24
Рёша же къ себЁ: не предерeмъ є3гw2, но мeтнемъ жрє1біz њ нeмъ, комY бyдетъ: да сбyдетсz писaніе, глаг0лющее: раздэли1ша ри6зы мо‰ себЁ и3 њ їматjсмэ моeй метaша жрє1біz. В0ини u5бо сіS сотвори1ша.
25
Біля хреста Ісуса стояли Мати Його і сестра Матері Його, Марія Клеопова, і Марія Магдалина.
25
(За? …№.) Стоsху же при кrтЁ ї}совэ м™и є3гw2, и3 сестрA м™ре є3гw2, марjа клеHпова, и3 марjа магдали1на.
26
Ісус, побачивши Матір і ученика, що тут стояв, якого любив, говорить до Матері Своєї: Жоно! Це — син Твій.
26
Ї}съ же ви1дэвъ м™рь и3 ўчн7кA стоsща, є3г0же люблsше, гlа м™ри своeй: жeно, сE, сhнъ тв0й.
27
Потім каже ученикові: це — Мати твоя! І з цього часу ученик взяв Її до себе.
27
Пот0мъ гlа ўчн7кY: сE, м™и твоS. И# t тогw2 часA поsтъ ю5 ўчн7къ во сво‰ си.
28
Після того Ісус, знаючи, що вже усе звершилося, щоб справдилося Писання, говорить: пити!
28
Посeмъ вёдый ї}съ, ћкw вс‰ ўжE соверши1шасz, да сбyдетсz писaніе, гlа: жaжду.
29
Стояла тут посудина, повна оцту. Воїни, намочивши оцтом губку і настромивши її на тростину, піднесли до уст Його.
29
Сосyдъ же стоsше п0лнъ џцта. Nни1 же и3сп0лнивше гyбу џцта и3 на тр0сть в0нзше, придёша ко ўстHмъ є3гw2.
30
Коли ж спробував оцту Ісус, сказав: звершилось! І, схиливши голову, віддав дух.
30
Е#гдa же пріsтъ џцетъ ї}съ, речE: соверши1шасz. И# прекл0нь главY, предадE д¦ъ.
31
А оскільки тоді була п’ятниця, то юдеї, щоб не залишати тіл на хресті в суботу [бо та субота була Великдень], просили Пилата, щоб перебити їхні голінки і зняти їх.
31
Їудeє же, понeже пzт0къ бЁ, да не њстaнутъ на крестЁ тэлесA въ суббHту, бё бо вели1къ дeнь тоS суббHты, моли1ша пілaта, да пребію1тъ гHлени и4хъ и3 в0змутъ.
32
Отже, прийшли воїни і в першого перебили голінки, і в другого, розіп’ятого з Ним.
32
Пріид0ша же в0ини, и3 пeрвому ќбw преби1ша гHлени, и3 друг0му распsтому съ ни1мъ:
33
А коли, підійшовши до Ісуса, побачили, що Він уже помер, то не перебили в Нього голінок.
33
на ї}са же пришeдше, ћкw ви1дэша є3го2 ўжE ўмeрша, не преби1ша є3мY г0леній,
34
Але один з воїнів списом проколов Йому ребра, і відразу витекли кров і вода.
34
но є3ди1нъ t вHинъ копіeмъ рeбра є3мY прободE, и3 ѓбіе и3зhде кр0вь и3 водA.
35
І той, що бачив, засвідчив, — і свідчення його правдиве. Він знає, що говорить правду, щоб ви повірили.
35
И# ви1дэвый свидётелствова, и3 и4стинно є4сть свидётелство є3гw2, и3 т0й вёсть, ћкw и4стину глаг0летъ, да вы2 вёру и4мете.
36
Бо це сталося, щоб справдилося Писання: кість не розломиться в Нього.
36
Бhша бо сі‰, да сбyдетсz писaніе: к0сть не сокруши1тсz t негw2.
37
Також і в іншому місці Писання говориться: будуть дивитися на Того, Якого прокололи.
37
И# пaки друг0е писaніе глаг0летъ: воззрsтъ нaнь, є3г0же пробод0ша.
38
Після цього Йосиф з Аримафеї, ученик Ісуса, але таємний — з остраху перед юдеями, просив Пилата, щоб зняти тіло Ісуса; і Пилат дозволив. Він пішов і зняв тіло Ісуса.
38
(За? …в7.) По си1хъ же моли2 пілaта їHсифъ, и4же t ґримаfeа, сhй ўчн7къ ї}совъ, потаeнъ же стрaха рaди їудeйска, да в0зметъ тёло ї}сово: и3 повелЁ пілaтъ. Пріи1де же и3 взsтъ тёло ї}сово.
39
Прийшов також і Никодим, який приходив раніше до Ісуса вночі, і приніс суміш смирни та алое, близько сотні літрів.
39
Пріи1де же и3 нікоди1мъ, пришeдый ко ї}сови н0щію прeжде, носS смэшeніе смЂрнено и3 ґл0йно, ћкw лjтръ сто2.
40
Отже, вони взяли тіло Ісуса і обгорнули пеленами з пахощами, як за звичаєм поховання в юдеїв.
40
Пріsста же тёло ї}сово, и3 њбви1ста є5 ри1зами со ґрwм†ты, ћкоже њбhчай є4сть їудewмъ погребaти.
41
На тому місці, де Його розіп’яли, був сад, і в саду новий гріб, в якому ще ніхто ніколи не був покладений.
41
Бё же на мёстэ, и3дёже распsтсz, вёртъ [вертогрaдъ], и3 въ вeртэ гр0бъ н0въ, въ нeмже николи1же никт0же положeнъ бЁ:
42
Там і поклали Ісуса ради п’ятниці юдейської, тому що гріб був близько.
42
тY u5бо пzткA рaди їудeйска, ћкw бли1з8 бsше гр0бъ, положи1ста ї}са.