Звичайний друкВиконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Глава 19
Українською (п. Філарета)
Острозька Біблія, 1581р.
1
Тоді Пилат узяв Ісуса і звелів бити Його.
1
Тогда оу^бо пилатъ поятъ і^с~а, и^ би` е^го.
2
І воїни, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову, і одягли Його в багряницю,
2
и^ во'и^ни съпле'тше вњне'цъ эT те'рнїа, вᲆꙁложи'шя е^мђ на главђ. и^ в ри'ꙁђ багрянђ ѓ^блеко'шя е^го.
3
і говорили: радуйся, Царю Юдейський! І били Його по щоках.
3
и^ гл~ахђ ра'дђися цр~ю і^ђде'искїи. и^ бїя'хђ е^го по ланитома”
4
Пилат знову вийшов і сказав їм: ось я виводжу Його до вас, щоб ви знали, що я не знаходжу в Ньому ніякої провини.
4
И$ꙁы'де же па'ки вонъ Пила'тъ. и^ гл~а и^мъ, се^ и^ꙁвожDђ е^го вамъ во'нъ. да раꙁђмᲇе^те, ја%ко в не'мъ ни е^ді'ноя вины` ѓ^брᲇтаю”
5
Тоді вийшов Ісус у терновому вінці і в багряниці. І сказав їм Пилат: це — Чоловік!
Коли ж побачили Його первосвященики і слуги, то закричали: розіпни, розіпни Його! Пилат говорить їм: візьміть Його ви, і розіпніть; бо я не знаходжу в Ньому провини.
6
Є$гда же видњшя е^го а^рхїе^ре'е и^ слђги`, въꙁъпиша гл~юще” Распни` распни` е^го. гл~а и%мъ пилаT. пои^мњте е^го в^ы и^ распнњте. а^ꙁъ б^о не ѓ^брњтаю в немъ вины`”
7
Юдеї відповіли йому: ми маємо закон, і за законом нашим Він повинен умерти, тому що зробив Себе Сином Божим.
7
эTвњщаша е^мђ і^ђде'е. м^ы ꙁако'нъ и'мамы, и^ по ꙁако'нђ нашемђ, до'лженъ е^сть оу^мрњти, ја^ко себе сн~а бж~їа сътвори”
8
Пилат же, почувши це слово, ще більше злякався.
8
Є$гда же слы'ша пила'тъ с^е сло'во, паче оу^боа'ся,
9
І знов увійшов у преторію і сказав Ісусові: звідки Ти? Але Ісус відповіді не дав йому.
9
и^ вни'де въ преторъ паки, и^ гл~а і^с~ови, эTкђдђ е^си т^ы” І$с~ же, эTвњта не дасᲄъ е^мђ”
10
Пилат же каже Йому: чи мені не відповідаєш? Хіба не знаєш, що я маю владу розіп’ясти Тебе, і владу маю відпустити Тебе?
10
Гл~а же е^мђ пилаT, мнњ` л^и не гл~еши; не вњ'си ли ја%ко вла'сть и^мамъ распяᲄи т^я, и^ вла'сть и%мамM пђсти'ти т^я;
11
Ісус відповів: ти не мав би наді Мною ніякої влади, якби не було тобі дано звище. Тому більший гріх на тому, хто видав Мене тобі.
11
эTвњща і^с~, не и'маши вла'сти ни е^ді'ноя на мнњ, а^ще не бы` ти дано` свы'ше” Сего ради преда'выи` м^я тебњ, бо'лїи грњхъ и%мать”
12
З того часу Пилат намагався відпустити Його. Юдеї ж кричали: якщо відпустиш Його, ти не друг кесареві; всякий, хто робить себе царем, противиться кесареві.
Первосвященики ж юдейські сказали Пилатові: не пиши: Цар Юдейський, але що Він говорив: Я Цар Юдейський.
21
Гл~ахђ же пила'тђ а^рхїе^ре'е і^оу^де'истїи не пиши, цр~ь і^оу^деискыи, н^о ја%ко саM рече, цр~ь е^смь іоу^де'искыи”
22
Пилат відповів: що я написав — те написав.
22
эTвњща` пилатъ. е^же писа'хъ, писаX”
23
Воїни ж, коли розіп’яли Ісуса, взяли одяг Його і розділили на чотири частини, кожному воїнові по частині, і хітон. Хітон же був не зшитий, а весь зітканий згори.
23
во'ини же, е^гда пропяшя і^с~а, прїа'шя ри'ꙁы е^го, и^ сътвори'шя четы'ри чясти, комђждо во'инђ ча'сть, и^ хитонь. бњ же хитонь не швенъ, свы'ше и^стка'нъ ве'сь”
24
Вирішили між собою: не будемо роздирати його, а киньмо жереб на нього, кому буде, — щоб збулося сказане в Писанні: розділили ризи Мої між собою, за одяг Мій кидали жереб. Так воїни і зробили.
24
Рњша же к# себњ, не предере'мъ е^го, н^о ме'тнемъ жребїа ѓ^ немъ, къмђ` бђ'детᲆ. да събђ'дется писа'нїе гл~ющее. раздњли'ша ри'ѕы моя` себњ, и^ ѓ^ мати'смњ мое'и мета'шя жребїа” Во'и^ни же оу^бо сїа сътвори'шя”
25
Біля хреста Ісуса стояли Мати Його і сестра Матері Його, Марія Клеопова, і Марія Магдалина.
25
Стоя'хђ же при крsтњ і^с~овњ, ма'ти е^го, и^ сестра` ма'тере е^го, ма'рїа клеѓ^пова, и^ ма'рїа магдалы'ни”
26
Ісус, побачивши Матір і ученика, що тут стояв, якого любив, говорить до Матері Своєї: Жоно! Це — син Твій.
А оскільки тоді була п’ятниця, то юдеї, щоб не залишати тіл на хресті в суботу [бо та субота була Великдень], просили Пилата, щоб перебити їхні голінки і зняти їх.
31
И$оу^де'е же, понеже пя'токъ б^њ, да не ѓ^ста'нђтᲆ на крsтњ тњлеса` в сђботђ, б^њ б^о вели'къ дн~ь тоа` сђботы, моли'шя пила'та, да пребїюT го'лени и^хъ, и^ во'ꙁмђтъ”
32
Отже, прийшли воїни і в першого перебили голінки, і в другого, розіп’ятого з Ним.
32
прїидошя же воини, и^ пр'ьвомђ оу^бо преби'шя го'лени, и^ дрђго'мђ распя'томђ с ни'мъ”
33
А коли, підійшовши до Ісуса, побачили, що Він уже помер, то не перебили в Нього голінок.
33
на і^с~а же пришедше, ја%ко видњшя его оу^же оу^ме'рша, не преби'шя емђ голенїи,
34
Але один з воїнів списом проколов Йому ребра, і відразу витекли кров і вода.
Після цього Йосиф з Аримафеї, ученик Ісуса, але таємний — з остраху перед юдеями, просив Пилата, щоб зняти тіло Ісуса; і Пилат дозволив. Він пішов і зняв тіло Ісуса.
38
По сих же моли пилата і^ѓ'сифъ и^же эT а^римаџе'а, сы'й оу^ченикъ і^с~овъ, пота'е^н же страха ради і^оу^де'йска, да въ'ꙁметъ тњ'ло і^с~ово. и^ повелњ пилатъ” Прїиде же, и^ взятъ тᲇло і^с~ово”
39
Прийшов також і Никодим, який приходив раніше до Ісуса вночі, і приніс суміш смирни та алое, близько сотні літрів.