Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Після цього було юдейське свято, і прийшов Ісус до Єрусалима.
1
По си'х б^њ пра'зDникъ і^оу^де'искый, и^ вꙁы'де і^с~ в#ъ і^ерsли'м#”
2
В Єрусалимі ж біля Овечих воріт є купальня, що по-єврейськи зветься Вифезда, яка мала п’ять критих входів.
2
е%сть же въ і^ерsли'мњхъ на ѓ%вчїи кђпели. ја%же гл~ется е^љ=ре'искы, виџе'зда. пяᲄь притво'ръ и^мђщи”
3
У них лежало багато хворих, сліпих, кривих, сухих, що чекали руху води,
3
В тњ'хъ слежа'ше множество боля'щихъ, слњпыX, хро'мыхъ, сђхихъ, чя'ющихъ движе'нїа водњ”
4
бо ангел Господній щороку сходив у купальню і збурював воду; і хто перший входив після збурення води, той одужував, хоч би яку недугу мав.
4
А/гг~лъ б^о гн~ь на вся'ко лњто схожDа'ше в кђпњ'ль и^ въꙁмђща'ше во'дђ” І$ и'же пр'ъвње вла'жаше по воꙁмђще'нїи водњ`, ꙁдра'в# быва'ше, ја%цњ'м же недђгомъ ѓ"дръжимъ быва'ше”
5
Тут був чоловік, який хворів тридцять вісім років.
5
Бњ же т^ђ нњ'кїи чл~къ, тридесяте и^ ѓ^смь лTњ и%мыи` в недђ'ꙁњ свое^мъ”
6
Ісус, побачивши, що він лежить, і знаючи, що вже довго хворіє, говорить йому: чи хочеш бути здоровим?
6
Сего видњвъ і^с~ лежа'ща. и^ раꙁђмњв# ја%ко мно'га лњта оу^же и^мяше в недђ'ꙁњ, гл~а е^мђ. хо'щеши л^и цњлъ бы'ти;
7
Недужий відповів Йому: так, Господи! Але людини не маю, щоб, коли збуриться вода, опустила мене в купальню; коли ж я приходжу, інший вже поперед мене входить.
7
эTвњща е^мђ недђж'ъный. е%й г~и, чл~ка не и^мамъ да е^гда въꙁмђтится вода`, в#ве'ржет м^я в кђпњлъ” Є$гда же прихождђ` а%ꙁъ, и%нъ прежде мене сла'ꙁитᲆ”
8
Ісус говорить йому: встань, візьми постіль твою і ходи.
8
Гл~а е^мђ і^с~, въста'ни, възми` ѓ^дрᲆ твои, и^ ходи”
9
І він одразу одужав, взяв постіль свою і пішов. Була ж субота у той день.
9
И$ а%бїе ꙁдра'въ бы'сть чл~къ. и^ вꙁе'м# ѓ^дръ сво'и, и^ хожда'ше. б^њ же сђбо'та в то'й дн~ь”
10
Тому юдеї говорили зціленому: сьогодні субота, і не слід було тобі брати постіль свою.
10
Гл~ахђ же жидове и^сцњлњвшемђ. сђбота е^сть, и не досто'ит# ти вꙁя'ти ѓ^дра` свое^го”
11
Він відповів їм: Хто зцілив мене, Той сказав мені: візьми постіль твою і ходи.
11
Э/н же эTвњща` и^мъ. и^же м^я сътвори` цњла`, то'й мн^њ рече. въꙁми ѓ%дръ твои и^ ходи”
12
Його спитали: Хто Той Чоловік, Який сказав тобі: візьми постіль твою і ходи?
12
Въпроси'ша же е^го, кт^о е^сть чл~къ рекїи' т^и въꙁми` ѓ^дрᲆ твои и^ ходи”
13
А зцілений не знав, хто Він, бо Ісус зник у натовпі, що був на тому місці.
13
И$сцњлњвыи же не вњдяше кт^о е^сть. і^с~ б^о оу^клони'ся народђ сђщђ на мњстњ”
14
Потім Ісус зустрів його у храмі і сказав йому: ось ти одужав; не гріши більше, щоб з тобою не сталося чого гіршого.
14
Потомже ѓ^брњте е^го і^с~ въ цр~кви и^ рече е^мђ. с^е здравъ бы'сть, ктомђ` не съгрњша'и, да не го'ре ᲄи чт^о бђ'детъ”
15
Чоловік цей пішов і сказав юдеям, що Той, Хто зцілив його, є Ісус.
15
И/де же чл~къ, и^ повњда и^оу^де'ѓмъ, ја%ко і^с~ е^сть и%же м^я сътвори` цњла`”
16
І почали юдеї переслідувати Ісуса, і шукали, як Його вбити за те, що творив такі діла в суботу.
16
И$ сего ради гоня'хђ і^с~а и^оу^де'е, і^ и^ска'хђ е^го оу^би'ти, ꙁане сїа творя'ше в сђбо'тђ.
17
Ісус же говорив їм: Отець Мій донині робить, і Я роблю.
17
і^с~ же эTвњщава'ше и'мъ” Эtц~ъ мо'и досе'лњ дњ'лаетъ, и^ а%ꙁъ дњ'лаю”
18
Юдеї ще більше вишукували, як Його вбити за те, що Він не тільки порушував суботу, але й Отцем Своїм називав Бога, рівняючи Себе до Бога.
18
Сего'же ради па'че и^ска'хђ е^го и^оу^де'е оу^би'ти, ја%ко не то'кмо раꙁаря'ше сђбо'тђ, н^о и^ эTц~а свое^го гл~аше б~а, ра'вен ся творя б~ђ”
19
На це Ісус сказав: істинно, істинно говорю вам: Син нічого не може творити Сам від Себе, якщо не побачить, як творить Отець; бо, що Він творить, те так само творить і Син.
19
эTвњща'в же і^с~ и^ рече и%мъ. а^ми'нь а^ми'нь гл~ю ва'мъ, не мо'жетъ сн~ъ твори'ти ѓ^ себњ ничесо'же, а^ще не е%же ви'дитъ эTц~а творя'ща. ја%же б^о ѓ%нъ твориT сїа и^ сн~ъ та'кожDе твори'тъ”
20
Бо Отець любить Сина і показує Йому все, що Сам творить; і покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивувались.
20
эTц~ъ бо любитъ сн~а. и^ вс^я покаꙁђ'етъ е^мђ ја%же са'мъ твори'тъ, и^ бо'лша си'хъ пока'жетъ е^мђ дњ'ла, да вы` чђ'дитеся”
21
Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживляє, так і Син оживляє, кого хоче.
21
ЈА/коже б^о эTц~ъ въскр~ша'етᲆ мертвыа и^ живи'тъ, та'ко и^ сн~ъ и%хже хо'щетъ живитъ”
22
Бо Отець не судить нікого, а весь суд віддав Синові,
22
эTц~ъ б^о не сђ'диT никомђже, н^о сђд# ве'сь да'сть сн~ови,
23
щоб усі шанували Сина, як шанують Отця; а хто не шанує Сина, той не шанує і Отця, Який послав Його.
23
да вс^и чтђть сн~а, ја%коже чтђть ѓ^ц~а” И/же не чте'ть сн~а, не чте'ть ѓ^ц~а посла'вшаго е^го”
24
Істинно, істинно кажу вам: хто слово Моє слухає і вірить у Того, Хто послав Мене, той має вічне життя і на суд не приходить, а перейшов від смерти до життя.
24
А/ми'нь а^ми'нь гл~ю ва'мъ, ја^ко сл'ђшаяи` словесе` мое^го. и^ вњрђаи` посла'вшемђ м^я, и%мать живо'тъ вњчныи” И$ на сђдъ не прїидеть, н^о пре'идеть эT смр~ти в животъ”
25
Істинно, істинно кажу вам, що настане час, і нині вже є, коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть.
25
А$ми'нь а^ми'нь гл~ю вамъ, ја%ко грядетъ чаs, и' нн~њ есть, е^гда мр~твїи оу^слы'шятᲆ глsа сн~а бж~їа. и^ оу^слы'шавшеи`, ѓ^живђтъ”
26
Бо як Отець має життя в Самому Собі, так і Синові дав мати життя в Самому Собі.
26
ЈА/коже б^о эTц~ъ и%мать живо'т# в себњ, та'ко да'сть и^ сн~ови живо'тъ и^мњти в себᲇ,
27
І дав Йому владу суд творити, бо Він є Син Людський.
27
и^ ѓ%бласть дасть е^мђ и^ сђ'дъ творити ја^ко сн~ъ чл~чь е^сть,
28
Не дивуйтесь цьому, бо настає час, коли всі, хто в гробах, почують голос Сина Божого;
28
не диви'теся семђ” ЈА/ко грядетъ ча'съ, во'нже вс^и с'ђщїи въ гробњхъ, оу^слы'шятъ гла'съ сн~а бж~їа”
29
і вийдуть ті, хто творив добро, у воскресіння життя, а ті, хто чинив зло, — у воскресіння суду.
29
І$ и^ꙁы'дђть сътво'ршеи` бл~га'я, въ воскрешенїе животђ” А$ сᲆтво'ршеи` зла'а, въ воскрешенїе сђдђ”
30
Я нічого не можу творити Сам від Себе. Як чую, так і суджу, і суд Мій праведний; бо не шукаю Моєї волі, а волі Отця, Який послав Мене.
30
Не могђ а%ꙁ# ѓ^ себњ` творити ничесо'же” ЈА/коже слы'шђ, сђждђ, и^ сђдъ мо'и пра'веденъ е^сть. ја%ко не и'щђ во'лю мою`, н^о во'лю посла'вшаго м^я ѓ^ц~а”
31
Коли Я свідчу Сам про Себе, то свідчення Моє не є істинне.
31
А$ще а%ꙁъ свњдњтельствђю ѓ^ мнњ, свњдњтельство мое нњсть и%стино.
32
Є інший, який свідчить про Мене; і Я знаю, що істинне те свідчення, яким він свідчить про Мене.
32
и%нъ е^сть свњдњтельствђаи` ѓ^ мнᲇ” И$ вњмъ ја%ко и%стинно е^сть свњдњтел#ство, е%же свњдњтельствђетъ ѓ^ мнњ”
33
Ви посилали до Іоана, і він засвідчив істину.
33
Вы^ посла'сте къ і^ѓа'ннђ, и^ свњдњтельствова ѓ^ и%стиннњ”
34
А втім, Я не від людини приймаю свідчення, але говорю це для того, щоб ви спаслися.
34
А$ꙁ# же не эT чл~ка свᲇдњтельства прїе'млю н^о сїа гл~ю, да в^ы сп~се'ни бђ'дете”
35
Він був світильник, який горів і світив; ви ж хотіли короткий час порадуватися при світлі його.
35
ѓn бњ` свњти'лникᲆ, горя и^ свњтя, вы' же хотњ'сте възрадоватися в ча'съ свњтњнїа е^го”
36
Я ж маю свідчення більше за Іоанове: бо діла, які Отець дав Мені звершити, саме ці діла, які Я творю, свідчать про Мене, що Отець Мене послав.
36
А$з же и%мамъ свњдњтельство боле і^ѓ^а'ннова. дњ'ла б^о ја%же дастъ мн^њ эTц~ъ да съвръшђ я&, т^а дњ'ла, ја%же а^зъ творю`, свњдњтельствђютᲆ ѓ^ мнњ, ја%ко эTц~ъ м^я посла`.
37
І Отець, Який послав Мене, Сам засвідчив про Мене. А ви ні голосу Його ніколи не чули, ні лиця Його ніколи не бачили;
37
и^ посла'выи` м^я эTц~ъ, то'й свњдњтельствова ѓ^ мнњ`, Ни гла'са е^го нигдњже слы'шасте” ни видњ'нїа е^го видњ'сте,
38
і не маєте слова Його, яке перебувало б у вас; бо ви не віруєте в Того, Кого Він послав.
38
и^ словесе` е^го не и'мате пребыва'юща в# васъ. зане е^гоже то'й посла`, семђ` в^ы вњ'рђ не е'млете”
39
Дослідіть Писання, бо ви сподіваєтесь через них мати життя вічне; а вони свідчать про Мене.
39
И$спыта'ите писа'нїа, ја^ко в^ы мните` в нихъ и^мᲇти животъ вњ'чныи, и^ т^а сђть свњдᲇтельствђюща ѓ^ м`нᲇ,
40
Але ви не хочете прийти до Мене, щоб мати життя.
40
и^ не хо'щете прїити` кᲆ мнњ, да живоT и'мате”
41
Не приймаю слави від людей,
41
Сла'вы эT чл~къ не прїе'млю,
42
але знаю вас: ви не маєте в собі любови до Бога.
42
н^о раꙁђмњхъ в^ы, ја^ко любве бж~їа не и'мате в себњ”
43
Я прийшов в ім’я Отця Мого, і не приймаєте Мене; а коли інший прийде в ім’я своє, того приймете.
43
А$ꙁъ прїидоX въ и^мя эTц~а мое^го, и^ не прїе'млете мене`” А$ще и^нъ прїидетъ въ и^мя свое`, того` прїе'млете”
44
Як ви можете вірувати, коли приймаєте славу один від одного, а слави, яка від Єдиного Бога, не шукаєте?
44
Ка'ко в^ы мо'жете вњровати. сла'вы дрђгъ эT дрђга прїе'м#люще. и^ сла'вђ ю%же эT е^ді'ного б~а не и'щете;
45
Не думайте, що Я буду звинувачувати вас перед Отцем: є той, хто вас звинувачує, — Мойсей, на якого ви уповаєте.
45
не мни'те, ја^ко а^ꙁъ на в^ы рекђ` къ эTц~ђ. е^сть и^же на в^ы гл~етъ мољ=сїи, на'нь же в^ы оу^пова'ете”
46
Бо якби ви вірили Мойсеєві, то повірили б і Мені, тому що він писав про Мене.
46
А$ще б^о бы'сте вњ'ровали мољ=се'ѓви, вњ'ровали бысте оу^бо и^ мнњ. ѓ^ мнњ` б^ото'и писа`.
47
Якщо ж його Писанням не вірите, то як повірите Моїм словам?
47
а^ще ли того писа'нїѓм# не вњ'рђете, ка'ко мои'мъ гл~омъ вњрђ и^мете;