Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Після цього пішов Ісус на той бік Тиверіадського моря в Галилеї.
1
По си1хъ и4де ї}съ на w4нъ п0лъ м0рz галілeи тіверіaдска:
2
За Ним ішло багато народу, бо бачили чудеса, які Він творив над недужими.
2
и3 по нeмъ и3дsше нар0дъ мн0гъ, ћкw ви1дzху знaмєніz є3гw2, ±же творsше над8 недyжными.
3
Ісус зійшов на гору і сидів там з учениками Своїми.
3
Взhде же на г0ру ї}съ, и3 тY сэдsше со ўчн7ки6 свои1ми.
4
Наближалася ж Пасха, юдейське свято.
4
Бё же бли1з8 пaсха, прaздникъ жид0вскій.
5
Ісус, звівши очі і побачивши, що багато народу йде до Нього, говорить Филипові: за що нам купити хлібів, щоб їх нагодувати?
5
(За? }‹.) Возвeдъ u5бо ї}съ џчи и3 ви1дэвъ, ћкw мн0гъ нар0дъ грzдeтъ къ немY, глаг0ла къ філjппу: чи1мъ кyпимъ хлёбы, да kдsтъ сjи;
6
Говорив же це, випробовуючи його, бо Сам знав, що хотів зробити.
6
Сіe же глаг0лаше, и3скушaz є3го2: сaмъ бо вёдzше, что2 х0щетъ сотвори1ти.
7
Филип відповів Йому: і на двісті динаріїв не вистачить хліба, щоб кожний з них хоч трохи одержав.
7
TвэщA є3мY філjппъ: двэмA ст0ма пёнzзей хлёбы не довлёютъ и4мъ, да кjиждо и4хъ мaло что2 пріи1метъ.
8
Один з учеників Його, Андрій, брат Симона-Петра, говорить Йому:
8
Глаг0ла є3мY є3ди1нъ t ўчн7къ є3гw2, ґндрeй, брaтъ сjмwна петрA:
9
тут є один юнак, який має п’ять хлібів ячмінних і дві рибини; але що то на таку безліч?
9
є4сть џтрочищь здЁ є3ди1нъ, и4же и4мать пsть хлёбъ kчмeнныхъ и3 двЁ ры6бэ: но сjи что2 сyть на толи1ко;
10
Ісус сказав: звеліть людям сісти. Було ж на тому місці багато трави. Отже, сіло людей близько п’яти тисяч.
10
Речe же ї}съ: сотвори1те человёки возлещи2. Бё же травA мн0га на мёстэ. ВозлежE u5бо мужeй числ0мъ ћкw пsть тhсzщъ.
11
Ісус, взявши хліби і воздавши хвалу, роздав ученикам, а ученики — тим, що сиділи, також і риби, скільки хто хотів.
11
Пріsтъ же хлёбы ї}съ и3, хвалY воздaвъ, подадE ўчн7кHмъ, ўчн7цh же возлежaщымъ: тaкожде и3 t ры6бу, є3ли1кw хотsху.
12
І коли наситилися, то сказав ученикам Своїм: зберіть залишки, щоб нічого не пропало.
12
И# ћкw насhтишасz, гlа ўчн7кHмъ свои6мъ: собери1те и3збhтки ўкр{хъ, да не поги1бнетъ ничт0же.
13
І зібрали, і наповнили дванадцять кошиків залишками від п’яти ячмінних хлібів, що їли.
13
Собрaша же, и3 и3сп0лниша дванaдесzте к0шz ўкр{хъ t пzти1хъ хлBбъ kчмeнныхъ, и5же и3збhша ћдшымъ.
14
Тоді люди, побачивши, яке чудо сотворив Ісус, сказали: це воістину Той Пророк, Який має прийти у світ.
14
(За? f7‹.) Человёцы же ви1дэвше знaменіе, є4же сотвори2 ї}съ, глаг0лаху, ћкw сeй є4сть вои1стинну прbр0къ грzдhй въ мjръ.
15
Ісус же, дізнавшись, що хочуть прийти, несподівано взяти Його і зробити царем, знову пішов на гору один.
15
Ї}съ u5бо разумёвъ, ћкw хотsтъ пріити2, да восхи1тzтъ є3го2 и3 сотворsтъ є3го2 цRS, tи1де пaки въ г0ру є3ди1нъ.
16
Коли ж настав вечір, то ученики Його зійшли до моря.
16
Ћкw п0здэ бhсть, снид0ша ўчн7цы2 є3гw2 на м0ре,
17
І, сівши в човен, попливли на другий бік моря до Капернаума. Було вже темно, а Ісус не приходив до них.
17
и3 влэз0ша въ корaбль, и3 и3дsху на w4нъ п0лъ м0рz въ капернаyмъ. И# тмA ѓбіе бhсть, и3 не (u5) бЁ пришeлъ къ ни6мъ ї}съ.
18
Дув сильний вітер, і море хвилювалося.
18
М0ре же, вётру вeлію дыхaющу, воздвизaшесz.
19
Пропливши стадій близько двадцяти п’яти чи тридцяти*, вони побачили Ісуса, Який ішов по морю і вже наближався до човна, і злякались.
19
Грeбше же ћкw стaдій двaдесzть пsть и3ли2 три1десzть, ўзрёша ї}са ходsща по м0рю и3 бли1з8 кораблS бhвша, и3 ўбоsшасz.
20
Але Він сказав їм: це Я, не бійтеся.
20
Џнъ же гlа и4мъ: ѓзъ є4смь, не б0йтесz.
21
Вони хотіли взяти Його в човен; і у ту ж мить човен пристав до берега, куди пливли.
21
Хотsху u5бо пріsти є3го2 въ корaбль: и3 ѓбіе корaбль бhсть на земли2, въ ню1же и3дsху.
22
Наступного дня народ, який стояв по той бік моря, бачив, що іншого човна не було там, крім того, в який увійшли ученики Його, і що Ісус не входив у човен з учениками Своїми, а відпливли одні ученики Його.
22
Во ќтрій (же) нар0дъ, и4же стоsше њб8 w4нъ п0лъ м0рz, ви1дэвъ, ћкw кораблS и3н0гw не бЁ тY, т0кмw є3ди1нъ т0й, въ џньже внид0ша ўчн7цы2 є3гw2, и3 ћкw не вни1де со ўчн7ки6 свои1ми ї}съ въ корaбль, но є3ди1ни ўчн7цы2 є3гw2 и3д0ша:
23
Тим часом прийшли з Тиверіади інші човни до того місця, де їли хліб за благословенням Господнім.
23
и3 и4ни пріид0ша корабли6 t тіверіaды бли1з8 мёста, и3дёже kд0ша хлёбы, хвалY воздaвше гDеви:
24
Коли ж люди побачили, що тут немає ні Ісуса, ні учеників Його, то посідали в човни і попливли до Капернаума, шукаючи Ісуса.
24
є3гдa же ви1дэша нар0ди, ћкw ї}са не бhсть тY, ни ўчн7къ є3гw2, влэз0ша сaми въ корабли6, и3 пріид0ша въ капернаyмъ, и4щуще ї}са,
25
І, знайшовши Його по той бік моря, сказали Йому: Учителю, коли Ти прибув сюди?
25
и3 њбрётше є3го2 њб8 w4нъ п0лъ м0рz, рёша є3мY: раввJ, когдA здЁ бhсть [когдA сёмw пришeлъ є3си2];
26
Ісус сказав їм у відповідь: істинно, істинно кажу вам: ви шукаєте Мене не тому, що бачили чудеса, а тому, що їли хліб і наситились.
26
TвэщA и4мъ ї}съ и3 речE: ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ, и4щете менє2, не ћкw ви1дэсте знaменіе, но ћкw ћли є3стE хлёбы и3 насhтистесz:
27
Дбайте не про їжу тлінну, а про їжу, яка залишається на життя вічне, яку дасть вам Син Людський, бо назнаменував Його Отець, Бог.
27
(За? к7.) дёлайте же не брaшно ги1блющее, но брaшно пребывaющее въ жив0тъ вёчный, є4же сн7ъ чlвёческій вaмъ дaстъ: сег0 бо nц7ъ знaмена бGъ.
28
Вони сказали Йому: що нам робити, щоб чинити діла Божі?
28
Рёша же къ немY: что2 сотвори1мъ, да дёлаемъ дэлA б9іz;
29
Ісус сказав їм у відповідь: ось діло Боже, щоб ви увірували в Того, Кого Він послав.
29
TвэщA ї}съ и3 речE и4мъ: сE є4сть дёло б9іе, да вёруете въ того2, є3г0же послA џнъ.
30
На це вони сказали Йому: яке ж знамення Ти створиш, щоб ми побачили і увірували в Тебе? Що Ти чиниш?
30
Рёша же є3мY: к0е u5бо ты2 твори1ши знaменіе, да ви1димъ и3 вёру и4мемъ тебЁ, что2 дёлаеши,
31
Батьки наші їли манну в пустелі, як написано: хліб з неба дав їм їсти.
31
nтцы2 нaши kд0ша мaнну въ пустhни, ћкоже є4сть пи1сано: хлёбъ съ небесE дадE и4мъ ћсти.
32
Ісус же сказав їм: істинно, істинно кажу вам: не Мойсей дав вам хліб з неба, але Отець Мій дає вам істинний хліб з небес.
32
РечE u5бо и4мъ ї}съ: ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ, не мwmсeй дадE вaмъ хлёбъ съ небесE, но nц7ъ м0й даeтъ вaмъ хлёбъ и4стинный съ нб7сE:
33
Бо хліб Божий є той, який сходить з небес і дає життя світові.
33
хлёбъ бо б9ій є4сть сходsй съ нб7сE и3 даsй жив0тъ мjру.
34
На це сказали Йому: Господи! Завжди давай нам хліб цей.
34
Рёша u5бо къ немY: гDи, всегдA дaждь нaмъ хлёбъ сeй.
35
Ісус сказав їм: Я є хліб життя; хто приходить до Мене, не відчуватиме голоду, і хто вірує в Мене, ніколи не матиме спраги.
35
Речe же и4мъ ї}съ: (За? к7№.) ѓзъ є4смь хлёбъ жив0тный: грzдhй ко мнЁ не и4мать взалкaтисz, и3 вёруzй въ мS не и4мать вжaждатисz никогдaже.
36
Але Я вам сказав, що ви хоч і бачили Мене, та не віруєте.
36
Но рёхъ вaмъ, ћкw и3 ви1дэсте мS, и3 не вёруете.
37
Усе, що дає Мені Отець, до Мене прийде; і того, хто приходить до Мене, Я не вижену геть.
37
ВсE, є4же даeтъ мнЁ nц7ъ, ко мнЁ пріи1детъ, и3 грzдyщаго ко мнЁ не и3зженY в0нъ:
38
Бо Я зійшов з небес не для того, щоб творити волю Мою, а волю Отця, Який послав Мене.
38
ћкw снид0хъ съ нб7сE, не да творю2 в0лю мою2, но в0лю послaвшагw мS nц7A.
39
Воля ж Отця, Який послав Мене, є та, щоб з усього, що Він дав Мені, нічого не погубити, а все те воскресити в останній день.
39
Сe же є4сть в0лz послaвшагw мS nц7A, да всE, є4же дaде ми2, не погублю2 t негw2, но воскрешY є5 въ послёдній дeнь.
40
Воля Того, Хто послав Мене, є та, щоб кожен, хто бачить Сина і вірує в Нього, мав життя вічне; і Я воскрешу його в останній день.
40
(За? к7в7.) Сe же є4сть в0лz послaвшагw мS, да всsкъ ви1дzй сн7а и3 вёруzй въ него2 и4мать жив0тъ вёчный, и3 воскрешY є3го2 ѓзъ въ послёдній дeнь.
41
Ремствували на Нього юдеї за те, що Він казав: Я є хліб, який зійшов з небес.
41
Роптaху u5бо їудeє њ нeмъ, ћкw речE: ѓзъ є4смь хлёбъ сшeдый съ нб7сE.
42
І говорили: чи це не Ісус, син Йосифів, батька і матір Якого ми знаємо? Як же говорить Він: Я зійшов з небес?
42
И# глаг0лаху: не сeй ли є4сть ї}съ сhнъ їHсифовъ, є3гHже мы2 знaемъ nтцA и3 мaтерь, кaкw u5бо глаг0летъ сeй, ћкw съ нб7сE снид0хъ;
43
Ісус сказав їм у відповідь: не ремствуйте між собою.
43
TвэщA u5бо ї}съ и3 речE и5мъ: не ропщи1те междY соб0ю:
44
Ніхто не може прийти до Мене, якщо Отець, Який послав Мене, не залучить його; і Я воскрешу його в останній день.
44
никт0же м0жетъ пріити2 ко мнЁ, ѓще не nц7ъ послaвый мS привлечeтъ є3го2, и3 ѓзъ воскрешY є3го2 въ послёдній дeнь.
45
У пророків написано: і будуть усі навчені Богом. Кожен, хто чув Отця і навчився, приходить до Мене.
45
Е$сть пи1сано во прbр0цэхъ: и3 бyдутъ вси2 научeни бGомъ. Всsкъ слhшавый t nц7A и3 навhкъ, пріи1детъ ко мнЁ.
46
Це не значить, що хтось бачив Отця, хіба лише Той, Хто від Бога; Він бачив Отця.
46
Не ћкw nц7A ви1дэлъ є4сть кто2, т0кмw сhй t бGа, сeй ви1дэ nц7A.
47
Істинно, істинно кажу вам: хто вірує в Мене, має життя вічне.
47
Ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ: вёруzй въ мS и4мать жив0тъ вёчный.
48
Я є хліб життя.
48
(За? к7G.) Ѓзъ є4смь хлёбъ жив0тный:
49
Батьки ваші їли манну в пустелі — й померли.
49
nтцы2 вaши kд0ша мaнну въ пустhни, и3 ўмр0ша:
50
Це ж є хліб, який сходить з небес, той, хто його їсть, не помре.
50
сeй є4сть хлёбъ сходsй съ нб7сE, да, ѓще кто2 t негw2 ћстъ, не ќмретъ:
51
Я — хліб живий, який зійшов з небес; хто їсть цей хліб, житиме вічно; хліб же, який Я дам, є Плоть Моя, яку Я віддам за життя світу.
51
ѓзъ є4смь хлёбъ жив0тный, и4же сшeдый съ нб7сE: ѓще кто2 снёсть t хлёба сегw2, жи1въ бyдетъ во вёки: и3 хлёбъ, є3г0же ѓзъ дaмъ, пlть моS є4сть, ю4же ѓзъ дaмъ за жив0тъ мjра.
52
Тоді юдеї почали сперечатися між собою, кажучи: як Він може дати нам Плоть Свою їсти?
52
Прsхусz же междY соб0ю жи1дове, глаг0люще: кaкw м0жетъ сeй нaмъ дaти пlть (свою2) ћсти;
53
Ісус же сказав їм: істинно, істинно кажу вам: якщо не будете споживати Плоті Сина Людського і не питимете Його Крови, то не будете мати життя в собі.
53
Речe же и5мъ ї}съ: ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ: ѓще не снёсте пlти сн7а чlвёческагw, ни піeте кр0ве є3гw2, животA не и4мате въ себЁ.
54
Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, має життя вічне, і Я воскрешу його в останній день.
54
Kдhй мою2 пlть и3 піsй мою2 кр0вь и4мать жив0тъ вёчный, и3 ѓзъ воскрешY є3го2 въ послёдній дeнь.
55
Бо Плоть Моя є істинною їжею, і Кров Моя є істинним питтям.
55
Пlть бо моS и4стиннw є4сть брaшно, и3 кр0вь моS и4стиннw є4сть пи1во.
56
Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, в Мені перебуває, і Я в ньому.
56
(За? к7д7.) Kдhй мою2 пlть и3 піsй мою2 кр0вь во мнЁ пребывaетъ, и3 ѓзъ въ нeмъ.
57
Як послав Мене Живий Отець, — і Я живу Отцем, — так і той, хто їсть Мене, житиме через Мене.
57
Ћкоже послa мz живhй nц7ъ, и3 ѓзъ живY nц7A рaди: и3 kдhй мS, и3 т0й жи1въ бyдетъ менє2 рaди.
58
Цей і є хліб, який зійшов з небес. Не так, як батьки ваші їли манну і померли; хто їсть хліб цей, житиме повік.
58
Сeй є4сть хлёбъ сшeдый съ нб7сE: не ћкоже kд0ша nтцы2 вaши мaнну, и3 ўмр0ша: kдhй хлёбъ сeй жи1въ бyдетъ во вёки.
59
Це Він говорив, навчаючи у синагозі, в Капернаумі.
59
Сі‰ речE на с0нмищи, ўчS въ капернаyмэ.
60
Багато хто з учеників Його, слухаючи те, говорили: жорстоке це слово! Хто може це слухати?
60
Мн0зи u5бо слhшавше t ўчн7къ є3гw2, рёша: жест0ко є4сть сл0во сіE: (и3) кто2 м0жетъ є3гw2 послyшати;
61
Але Ісус, знаючи Сам у Собі, що ученики Його ремствують на те, сказав їм: чи це спокушає вас?
61
Вёдый же ї}съ въ себЁ, ћкw р0пщутъ њ сeмъ ўчн7цы2 є3гw2, речE и4мъ: сіe ли вы2 блазни1тъ;
62
А що ж, коли побачите Сина Людського, Який возноситься туди, де був раніш?
62
ѓще u5бо ќзрите сн7а чlвёческаго восходsща, и3дёже бЁ прeжде;
63
Дух оживляє; плоть аніскільки не допомагає.
63
дyхъ є4сть, и4же њживлsетъ, пл0ть не п0льзуетъ ничт0же: гlг0лы, ћже ѓзъ гlахъ вaмъ, дyхъ сyть и3 жив0тъ сyть:
64
Але є між вами деякі, що не вірують. Бо Ісус знав з самого початку, хто не вірує і хто зрадить Його.
64
но сyть t вaсъ нёцыи, и4же не вёруютъ. Вёдzше бо и3скони2 ї}съ, кjи сyть невёрующіи, и3 кто2 є4сть предаsй є3го2.
65
І сказав: Я для того і говорив вам, що ніхто не може прийти до Мене, якщо те не буде дано йому від Отця Мого.
65
И# гlаше: сегw2 рaди рёхъ вaмъ, ћкw никт0же м0жетъ пріити2 ко мнЁ, ѓще не бyдетъ є3мY дано2 t nц7A моегw2.
66
Відтоді багато з учеників Його відійшли від Нього і вже з Ним не ходили.
66
T сегw2 мн0зи t ўчн7къ є3гw2 и3д0ша вспsть, и3 ктомY не хождaху съ ни1мъ.
67
Тоді Ісус сказав дванадцятьом: чи не хочете відійти і ви?
67
Речe же ї}съ nбэманaдесzте: є3дA и3 вы2 х0щете и3ти2;
68
Симон-Петро відповів Йому: Господи, до кого нам іти? Ти маєш слова життя вічного,
68
TвэщA u5бо є3мY сjмwнъ пeтръ: гDи, къ комY и4демъ; гlг0лы животA вёчнагw и4маши,
69
і ми увірували і пізнали, що Ти Христос, Син Бога Живого.
69
и3 мы2 вёровахомъ, и3 познaхомъ, ћкw ты2 є3си2 хrт0съ, сн7ъ бGа живaгw.
70
Ісус відповів їм: чи не дванадцять Я обрав вас? Але один з вас є диявол.
70
TвэщA и5мъ ї}съ: не ѓзъ ли вaсъ дванaдесzте и3збрaхъ; и3 є3ди1нъ t вaсъ діaволъ є4сть.
71
Це говорив Він про Іуду Симонового Іскаріота, бо той мав зрадити Його, хоч був одним з дванадцятьох.
71
Гlаше же їyду сімHнова їскаріHта: сeй бо хотsше предaти є3го2, є3ди1нъ сhй t nбоюнaдесzте.