Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Після цього пішов Ісус на той бік Тиверіадського моря в Галилеї.
1
По сихъ и'де і^с~ на ѓ'нъ полᲆ мо'ря галиле'а тиверїа'дъскы,
2
За Ним ішло багато народу, бо бачили чудеса, які Він творив над недужими.
2
и^ по неM и^дяше наро'дъ мно'г#, ја%ко видяхђ ꙁна'менїа е^го, ја^же творя'ше на недђж'ныX”
3
Ісус зійшов на гору і сидів там з учениками Своїми.
3
Вꙁы'де же на' горђ і^с~, и^ т^ђ сњдяше съ оу^чн~кы свои'ми”
4
Наближалася ж Пасха, юдейське свято.
4
Бњ же бли'ꙁъ па'сха, пра'ꙁнDикъ жидо'вскыи”
5
Ісус, звівши очі і побачивши, що багато народу йде до Нього, говорить Филипові: за що нам купити хлібів, щоб їх нагодувати?
5
ВъꙁвеD оу^бо і^с~ ѓ%чи, и^ видњ ја%ко мно'гъ народъ грядетъ к# немђ, гл~а к# фїли'п#пђ чимъ кђ'пимъ хлњ'бы, да ја%дяT сїи;
6
Говорив же це, випробовуючи його, бо Сам знав, що хотів зробити.
6
се'же гл~аше и^скђша'а е^го. сам# б^о вњ'дяше, чт^о хо'щетъ сътвори'ти”
7
Филип відповів Йому: і на двісті динаріїв не вистачить хліба, щоб кожний з них хоч трохи одержав.
7
эTвњща` е^мђ фили'ппъ. двњма сто'ма пњ'няѕь хлњбы не довлњюT и^мъ, да ко'жDо иX ма'ло чт^о прїимеT”
8
Один з учеників Його, Андрій, брат Симона-Петра, говорить Йому:
8
Гл~а е^мђ е^ді'нъ эT оу^чн~къ е^го, а^ндрња' братъ симона петра.
9
тут є один юнак, який має п’ять хлібів ячмінних і дві рибини; але що то на таку безліч?
9
е^сть ѓ^трочищъ зд^њ е^ді'нъ, и^же и'мать пять хлњбъ ја%чме'ннњхъ, и^ дв^њ ры'бњ. но сїи что сђть в сели'ко;
10
Ісус сказав: звеліть людям сісти. Було ж на тому місці багато трави. Отже, сіло людей близько п’яти тисяч.
10
рече же і^с~, сътвори'те чл~кы въꙁлежти” Бњ же трава` мно'га на мњ'стњ. въꙁлеже оу^бо мђжїи числомᲆ ја%ко пять ты'сящь”
11
Ісус, взявши хліби і воздавши хвалу, роздав ученикам, а ученики — тим, що сиділи, також і риби, скільки хто хотів.
11
Прїа'тъ же хлњбы і^с~. и^ хвалђ` въꙁдавъ, подастъ оу^чн~комъ, оу^чн~цы же въꙁлежа'щимъ” Та'кожде и^ эT ры'бђ, е^лико хотя'хђ.
12
І коли наситилися, то сказав ученикам Своїм: зберіть залишки, щоб нічого не пропало.
12
и^ ја%ко насы'тишася, гл~а оу^чн~комъ своиM. съберњте и^ꙁбыткы оу^крђ'хъ, да не поги'бнетᲆ ничтоже.
13
І зібрали, і наповнили дванадцять кошиків залишками від п’яти ячмінних хлібів, що їли.
13
събра'ша же, и^ і^сполнишя дв^анадесяте ко'шя оу^крђхъ, эT пяти хлњбъ ја%чме'ннXњ, и^же и^ꙁбы'ша ја%дъшимъ”
14
Тоді люди, побачивши, яке чудо сотворив Ісус, сказали: це воістину Той Пророк, Який має прийти у світ.
14
Чл~цы же видњвше ꙁна'менїе, е^же сътвори` і^с~, гл~ахђ, ја%ко се'и е^сть въи%стинђ пррoкъ. грядыи` в# миръ”
15
Ісус же, дізнавшись, що хочуть прийти, несподівано взяти Його і зробити царем, знову пішов на гору один.
15
І$с~ же раꙁђмњвъ, ја%ко хотятъ прїити`, да въсхи'тятъ е^го, и^ сътворяT е^го цр~я, эTи'де паки в# го'рђ е^ді'н#”
16
Коли ж настав вечір, то ученики Його зійшли до моря.
16
ЈА/ко поꙁдњ бысть, снидошя оу^ченицы е^го на' море.
17
І, сівши в човен, попливли на другий бік моря до Капернаума. Було вже темно, а Ісус не приходив до них.
17
і^ влњѕо'шя в корабль, и^ і^дя'хђ на ѓ'нъ полъ моря в# капернаоу'мъ. и^ тм^а а%бїе бысть, и^ не ё& б^њ пришелъ к нимъ і^с~”
18
Дув сильний вітер, і море хвилювалося.
18
Мо'ре же вњтрђ ве'лїю ды'хающђ, въꙁ#двиꙁа'шеся.
19
Пропливши стадій близько двадцяти п’яти чи тридцяти*, вони побачили Ісуса, Який ішов по морю і вже наближався до човна, і злякались.
19
гребше же ја%ко стадїи двадесятъ и^ пять, и^л^и тридесяте, оу^ꙁрњша і^с~а ходяща по' морю, и^ блиZ корабля` бывша, оу^боа'шяся”
20
Але Він сказав їм: це Я, не бійтеся.
20
ѓ%н# же гл~а и^мъ, а^ꙁъ е^смь, не бо'йтеся.
21
Вони хотіли взяти Його в човен; і у ту ж мить човен пристав до берега, куди пливли.
21
хотя'хђ же прїа'ти е^го в# кора'бль, и^ абїе корабль бысть на ꙁемли, в нюже и^дя'хђ”
22
Наступного дня народ, який стояв по той бік моря, бачив, що іншого човна не було там, крім того, в який увійшли ученики Його, і що Ісус не входив у човен з учениками Своїми, а відпливли одні ученики Його.
22
Въ оу^трњи же нароD и^же стоя'ше ѓ^б онъ полъ мо'ря, видњвъ ја%ко корабля` и^ного` не бњ` т^ђ, то'кмо е^ді'нъ то'и, во'ньже внидо'ша оу^чн~цы е^го, и^ ја%ко не вни'де съ оу^чн~кы свои'ми і^с~ в кора'бль, н^о е^ді'ни оу^чн~цы е^го и^до'ша”
23
Тим часом прийшли з Тиверіади інші човни до того місця, де їли хліб за благословенням Господнім.
23
И$ і'ни прїидо'ша корабли` эT тиверїа'ды, бли'ꙁъ мњста, и^дњже ја^до'ша хлњ'бы, хвалђ` въꙁдавше гв~и”
24
Коли ж люди побачили, що тут немає ні Ісуса, ні учеників Його, то посідали в човни і попливли до Капернаума, шукаючи Ісуса.
24
Є$гда же видᲇша наро'ди, ја^ко і^с~а не бысть т^ђ, ни оу^чн~кы е^го, влᲇзо'шя сами в корабля, и^ прїидо'шя в# капернаоу^мъ, и%щђще і^с~а.
25
І, знайшовши Його по той бік моря, сказали Йому: Учителю, коли Ти прибув сюди?
25
и^ ѓ^брᲇтше е^го ѓ^б онъ полъ мо'ря, рњш'а е^мђ. ра'вви, когда ꙁд^њ бысть;
26
Ісус сказав їм у відповідь: істинно, істинно кажу вам: ви шукаєте Мене не тому, що бачили чудеса, а тому, що їли хліб і наситились.
26
эTвњща` и^мъ і^с~, и^ рече. а^ми'нь а^ми'нь гл~ю вамъ. и%щете мене, не ја%ко видњсте ꙁна'менїе, н^о ја%ко ја^до'сте хлᲇ'бы, и насы'тистеся”
27
Дбайте не про їжу тлінну, а про їжу, яка залишається на життя вічне, яку дасть вам Син Людський, бо назнаменував Його Отець, Бог.
27
Дᲇ'лаите не бра'шно ги'блющее, н^о бра'шно пребыва'ющее въ животњ вњчнемъ, е^же сн~ь члчsкїи вамᲆ дасть. сего б^о эTц~ь ꙁна'мена б~ъ”
28
Вони сказали Йому: що нам робити, щоб чинити діла Божі?
28
Рњша же к# немђ. чт^о сътворимъ, да дњ'лаемъ дњ'ла бж~їа;
29
Ісус сказав їм у відповідь: ось діло Боже, щоб ви увірували в Того, Кого Він послав.
29
эTвњща` і^с~, и^ рече и^мъ. с^е е^сть дњло бж~їе, да вњрђете в# то'и, е^гоже посла` ѓ%нъ”
30
На це вони сказали Йому: яке ж знамення Ти створиш, щоб ми побачили і увірували в Тебе? Що Ти чиниш?
30
Рњша же е^мђ. ко'е оу^бот^ы твориши ꙁна'менїе, да ви'димъ и^ вњрђ и^меM тебњ; чт^о дњ'лаеши;
31
Батьки наші їли манну в пустелі, як написано: хліб з неба дав їм їсти.
31
эTц~ы наши ја%дошя ма'ннђ в# пђсᲄы'ни, ја^коже е^сть пи'сано хлњбъ с# нб~се` дастъ и^мъ ја%сти”
32
Ісус же сказав їм: істинно, істинно кажу вам: не Мойсей дав вам хліб з неба, але Отець Мій дає вам істинний хліб з небес.
32
Рече оу^бо и^мъ і^с~. а^ми'нь а^ми'нь гл~ю вамъ” не мољ=сїи дастъ вамъ хлњб# с# нб~се`, но эTц~ь мой дастъ вамъ хлњба и'стиннаго с нб~се`”
33
Бо хліб Божий є той, який сходить з небес і дає життя світові.
33
Хлњбъ бо бж~їи е^сть сходяи` с# нб~се`, и^ дааи` живоT ми'рђ”
34
На це сказали Йому: Господи! Завжди давай нам хліб цей.
34
Рњшя оу^бо к немђ. г~и, всегда` да'ждь намъ хлњбъ се'и”
35
Ісус сказав їм: Я є хліб життя; хто приходить до Мене, не відчуватиме голоду, і хто вірує в Мене, ніколи не матиме спраги.
35
Реq же и^мъ і^с~” А/зъ е^смь хлњбъ животныи. грядыи` къ мнњ, не и'мать в#ꙁалка'тися. и^ вњрђаи` в м^я, не и'мать в#жада'тися никогдаже.
36
Але Я вам сказав, що ви хоч і бачили Мене, та не віруєте.
36
н^о рњхъ ваM, ја%ко и^ видњ'сте м^я, и^ не вњ'рђете”
37
Усе, що дає Мені Отець, до Мене прийде; і того, хто приходить до Мене, Я не вижену геть.
37
Все е^же дастъ ми эTц~ь, къ мнњ прїидеT. и^ грядђщаго къ мнњ не и^жDенђ во'нъ”
38
Бо Я зійшов з небес не для того, щоб творити волю Мою, а волю Отця, Який послав Мене.
38
ЈА/ко снидохъ с нб~се, не да творю во'лю мою`, н^о во'лю посла'вшаго мя эTц~а”
39
Воля ж Отця, Який послав Мене, є та, щоб з усього, що Він дав Мені, нічого не погубити, а все те воскресити в останній день.
39
Се же е^сть во'ля посла'в#шаго м^я эTц~а, да вс^е е^же дастᲆ м^и, не погђблю эT него, н^о въскрешђ е& в# послDњнїи дн~ь”
40
Воля Того, Хто послав Мене, є та, щоб кожен, хто бачить Сина і вірує в Нього, мав життя вічне; і Я воскрешу його в останній день.
40
Се' же е^сть воля посла'вшаго м^я, да всякъ видяи` сн~а, и^ вњрђа в него, и%мать животъ вњчныи, и^ въскрешђ е^го а^зъ в# послњднїи дн~ь”
41
Ремствували на Нього юдеї за те, що Він казав: Я є хліб, який зійшов з небес.
41
Роптахђ оу^бо і^оу^де'е ѓ^ немъ, ја%ко рече, а%ꙁъ е^смъ хлњбъ съшедыи` с# нб~се`.
42
І говорили: чи це не Ісус, син Йосифів, батька і матір Якого ми знаємо? Як же говорить Він: Я зійшов з небес?
42
и^ гл~ахђ, не се'й л^и е^сть і^с~ сн~ъ і^ѓ'сифовъ. е^мђже м^ы зна'емъ эTц~а и^ мт~ре; ка'ко оу^бо гл~етъ се'й. ја^ко с нб~се снидоX;
43
Ісус сказав їм у відповідь: не ремствуйте між собою.
43
эTвњща` оу^бо і^с~, и^ рече и^мъ. не роп#щи'те междђ собою.
44
Ніхто не може прийти до Мене, якщо Отець, Який послав Мене, не залучить його; і Я воскрешу його в останній день.
44
Никтоже можетъ прїи`ти къ мнњ`, а^ще не эTц~ъ посла'выи` м^я привлечеT е^го, и^ а^зъ вᲆскрешђ е^го в# послDњнїи дн~ъ”
45
У пророків написано: і будуть усі навчені Богом. Кожен, хто чув Отця і навчився, приходить до Мене.
45
Є$сᲄь пи'сано въ пррoцњхъ. и^ бђ'дђтъ вси оу^че'ни б~ђ” Всякъ слы'шавыи` эT ѓ^ц~а и^ навы'къ, прїидетъ къ мнњ.
46
Це не значить, що хтось бачив Отця, хіба лише Той, Хто від Бога; Він бачив Отця.
46
не ја%ко эTц~а видњлъ еs кто`, то'кмо сыи эT б~а, сїй видњ эTц~а”
47
Істинно, істинно кажу вам: хто вірує в Мене, має життя вічне.
47
А$ми'нь а^миn гл~ю вамъ. вњрђаи` в м^я, и%мать живота вњ'чнаго”
48
Я є хліб життя.
48
А/зъ е^смь хлњбъ живо'тныи.
49
Батьки ваші їли манну в пустелі — й померли.
49
эTц~ы ваши ја^до'шя ма'ннђ в# пђстыни, и^ оу^мро'ша”
50
Це ж є хліб, який сходить з небес, той, хто його їсть, не помре.
50
Се'й е^сть хлњбᲆ сходяи` с нб~се`, да а'ще кто` эT него ја%сть, не оу^мретъ”
51
Я — хліб живий, який зійшов з небес; хто їсть цей хліб, житиме вічно; хліб же, який Я дам, є Плоть Моя, яку Я віддам за життя світу.
51
А$зъ е^смь хлњбᲆ живот#ныи, и^же съше'дыи с# нб~се. а^ще кто` снњсть эT хлњба сего, живъ бђ'детᲆ въ вњкы. и^ хлњбъ е^гоже а^зъ дамᲆ, плоть моа е^сть. ю^же а^зъ дахъ за живо'тъ ми'ра”
52
Тоді юдеї почали сперечатися між собою, кажучи: як Він може дати нам Плоть Свою їсти?
52
пря'хђ же ся межDђ собою жи'дове гл~юще. ка'ко мо'жетъ се'й намъ дати плоть свою ја%сти;
53
Ісус же сказав їм: істинно, істинно кажу вам: якщо не будете споживати Плоті Сина Людського і не питимете Його Крови, то не будете мати життя в собі.
53
рече же и^мъ і^с~, а^ми'нь а^ми'нь гл~ю вамъ. а^ще не снњсте плоти сн~а чл~ческаго, и^ пїе'те кро'вь е^го, живота не и^мате в# себњ”
54
Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, має життя вічне, і Я воскрешу його в останній день.
54
ЈА/дыи` мою` пло'ть, и^ пїаи` мою кро'въ, и%мать животъ вњ'чныи. и^ а^зъ въскр~шђ е^го в# послDњнїи дн~ь”
55
Бо Плоть Моя є істинною їжею, і Кров Моя є істинним питтям.
55
Плоть б^о моа` и%стинно еs бра'шно, и^ кровь моа` и%сᲄинно еs пи'во”
56
Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, в Мені перебуває, і Я в ньому.
56
ЈА/дыи` мою плоть, и^ пїаи` мою кроv, въ мнњ пребыва'етъ, и^ а^ꙁъ в неM”
57
Як послав Мене Живий Отець, — і Я живу Отцем, — так і той, хто їсть Мене, житиме через Мене.
57
ЈА/коже посла` м^я живы'и эTц~ъ. и^ а^зъ жи'вђ эTц~а ради. и' ја%дыи` м^я, и^ то'й, живъ бђ'детъ мене ради.
58
Цей і є хліб, який зійшов з небес. Не так, як батьки ваші їли манну і померли; хто їсть хліб цей, житиме повік.
58
се'й е^сть хлњбъ сᲆше'дыи` с нб~се`. не ја^коже ја%дошя эTц~ы ваши ма'ннђ, и^ оу^мро'ша. ја%дыи` хлњбъ се'й, жи'въ бђ'детъ въ вᲇкы”
59
Це Він говорив, навчаючи у синагозі, в Капернаумі.
59
Сїа рече на с'онмищи оу^ча в капернаоу^мњ”
60
Багато хто з учеників Його, слухаючи те, говорили: жорстоке це слово! Хто може це слухати?
60
Мно'ѕи оу^бо слы'шав#ше эT оу^чн~къ е^го, рњшя. жестоко е^сть сло'во с^е, и^ кто мо'жетъ е^го послђшати;
61
Але Ісус, знаючи Сам у Собі, що ученики Його ремствують на те, сказав їм: чи це спокушає вас?
61
вњдыи же і^с~ в себњ ја%ко ро'пщђтъ ѓ^ семъ оу^чн~цы е^го, рече иM. се` ли в^ы бла'ꙁнитъ;
62
А що ж, коли побачите Сина Людського, Який возноситься туди, де був раніш?
62
а^ще оу^бо оу^ѕрите сн~а члчsкаго вᲆсходя'ща и^дњже б^њ пре'жде;
63
Дух оживляє; плоть аніскільки не допомагає.
63
дх~ь е^сть и^же ѓ^живля'етъ, плоть не по'лꙁђетъ ничтоже. гл~ы ја%же а^ꙁъ гл~ахъ вамᲆ, дх~ь сђть и^ животъ сђть.
64
Але є між вами деякі, що не вірують. Бо Ісус знав з самого початку, хто не вірує і хто зрадить Його.
64
н^о сђть эT васᲆ нњцїи, и^же не вњ'рђютъ” Вњдяше б^о и^скони і^с~. кт^о сђть невᲇрђющеи`, и^ кт^о е^сть предааи` е^го”
65
І сказав: Я для того і говорив вам, що ніхто не може прийти до Мене, якщо те не буде дано йому від Отця Мого.
65
И$ гл~аше, сего ради рњхъ вамъ, ја%ко никтоже мо'жетъ прїити` ко мнњ, а^ще не бђ'деT е^мђ дано эT ѓ^ц~а мое^го”
66
Відтоді багато з учеників Його відійшли від Нього і вже з Ним не ходили.
66
эT сего мно'ѕи эT оу^чн~къ е^го и^до'шя в#спять, и^ ктомђ не хожDах'ђ с нимъ”
67
Тоді Ісус сказав дванадцятьом: чи не хочете відійти і ви?
67
Рече же і^с~ ѓ^бњманадесяте. е^д^а и^ в^ы хо'щете и^ти`;
68
Симон-Петро відповів Йому: Господи, до кого нам іти? Ти маєш слова життя вічного,
68
эTвњща` е^мђ симонъ петръ. г~и, к# къмђ` и%демъ; гл~ы живота` вњчнаго и%маши.
69
і ми увірували і пізнали, що Ти Христос, Син Бога Живого.
69
и^ м^ы вњровахом#, и^ поꙁна'хомъ, ја^кот^ы е^си х~с, сн~ь б~а живаго”
70
Ісус відповів їм: чи не дванадцять Я обрав вас? Але один з вас є диявол.
70
эTвњща` и^мъ. не а^ꙁ# л^и васъ дванадесяте и^ꙁбрахъ, і^ е^ді'нъ эT васъ дїа'волъ е^сть;
71
Це говорив Він про Іуду Симонового Іскаріота, бо той мав зрадити Його, хоч був одним з дванадцятьох.
71
гл~аше же і^оу^дђ си'монова и^скарїѓ'та. се'и б^о хотяше предати е^го, е^ді'нъ сы'и эT ѓ^боюнадесяте”