Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Ісус же пішов на гору Елеонську.
1
Ї}съ же и4де въ г0ру є3леHнску.
2
А вранці знову прийшов у храм, і весь народ ішов до Нього. Він сів і навчав їх.
2
Заyтра же пaки пріи1де въ цeрковь, и3 вси2 лю1діе и3дsху къ немY: и3 сёдъ ўчaше и5хъ.
3
Приводять книжники і фарисеї до Нього жінку, схоплену під час перелюбу, і, поставивши її посередині, кажуть Йому:
3
(За? к7}.) Привед0ша же кни1жницы и3 фарісeє къ немY женY въ прелюбодэsніи ћту, и3 постaвивше ю5 посредЁ,
4
Учителю, цю жінку взяли нині на перелюбі;
4
глаг0лаша є3мY: ўч™лю, сіS женA ћта є4сть нн7э въ прелюбодэsніи:
5
а Мойсей в законі повелів нам побивати таких камінням; а Ти що скажеш?
5
въ зак0нэ же нaмъ мwmсeй повелЁ такwвhz кaменіемъ побивaти: тh же что2 гlеши;
6
Говорили ж це, спокушаючи Його, щоб знайти, за що Його звинуватити. Але Ісус, нахилившись додолу, пальцем писав по землі, не звертаючи на них уваги.
6
Сіe же рёша и3скушaюще є3го2, да бhша и3мёли что2 глаг0лати нaнь. Ї}съ же д0лу прекл0ньсz, пeрстомъ писaше на земли2, не слагaz (и5мъ).
7
Коли ж продовжували запитувати Його, Він, підвівшись, сказав їм: хто з вас без гріха, перший кинь у неї камінь.
7
Ћкоже прилэжaху вопрошaюще є3го2, воскл0ньсz речE къ ни6мъ: и4же є4сть без8 грэхA въ вaсъ, прeжде [пeрвый] вeрзи кaмень на ню2.
8
І знов, нахилившись додолу, писав на землі.
8
И# пaки д0лу прекл0ньсz, писaше на земли2.
9
Вони ж, почувши це, докорені совістю, почали виходити один за одним, починаючи від старших до останніх; і залишився один Ісус і жінка, яка стояла посередині.
9
Nни1 же слhшавше и3 с0вэстію њбличaеми, и3схождaху є3ди1нъ по є3ди1ному, начeнше t стaрєцъ до послёднихъ: и3 њстA є3ди1нъ ї}съ, и3 женA посредЁ сyщи.
10
Ісус, підвівшись і нікого не побачивши, крім жінки, сказав їй: жінко! Де ті, що звинувачували тебе? Ніхто тебе не осудив?
10
Воскл0ньсz же ї}съ, и3 ни є3ди1наго ви1дэвъ, т0чію женY, речE є4й: жeно, гдЁ сyть, и5же важдaху на тS; никjйже ли тебE њсуди2;
11
Вона відповіла: ніхто, Господи. Ісус сказав їй: і Я не осуджую тебе; іди, і віднині більше не гріши.
11
Nнa же речE: никт0же, гDи. Речe же є4й ї}съ: ни ѓзъ тебE њсуждaю: и3ди2, и3 tсeлэ ктомY не согрэшaй.
12
Ісус знову говорив до народу, кажучи: Я — Світло для світу; хто піде вслід за Мною, той не ходитиме в темряві, а матиме світло життя.
12
(За? к7f7.) Пaки же и5мъ ї}съ речE, гlz: ѓзъ є4смь свётъ мjру: ходsй по мнЁ не и4мать ходи1ти во тмЁ, но и4мать свётъ жив0тный.
13
Тоді фарисеї сказали Йому: Ти Сам про Себе свідчиш, і свідчення Твоє неправдиве.
13
Рёша u5бо є3мY фарісeє: ты2 њ себЁ сaмъ свидётелствуеши: свидётелство твоE нёсть и4стинно.
14
Ісус сказав їм у відповідь: якщо і Сам про Себе свідчу, свідчення Моє правдиве, бо Я знаю, звідки прийшов і куди йду; а ви не знаєте, звідки Я і куди йду.
14
TвэщA ї}съ и3 речE и5мъ: ѓще ѓзъ свидётелствую њ себЁ, и4стинно є4сть свидётелство моE: ћкw вёмъ, tкyду пріид0хъ и3 кaмw и3дY: вh же не вёсте, tкyду прихождY и3 кaмw грzдY:
15
Ви судите за плоттю; а Я не суджу нікого.
15
вы2 по пл0ти сyдите, ѓзъ не суждY никомyже:
16
А якщо і суджу Я, то суд Мій праведний, бо Я не один, а Я і Отець, Який Мене послав.
16
и3 ѓще суждY ѓзъ, сyдъ м0й и4стиненъ є4сть: ћкw є3ди1нъ нёсмь, но ѓзъ и3 послaвый мS nц7ъ:
17
У законі вашому написано, що свідчення двох людей є правдиве.
17
и3 въ зак0нэ же вaшемъ пи1сано є4сть, ћкw двою2 человёку свидётелство и4стинно є4сть:
18
Я Сам свідчу про Себе, і свідчить про Мене Отець, Який Мене послав.
18
ѓзъ є4смь свидётелствуzй њ мнЁ сам0мъ, и3 свидётелствуетъ њ мнЁ послaвый мS nц7ъ.
19
Тоді сказали Йому: де Твій Отець? Ісус відповів: ви не знаєте ні Мене, ні Отця Мого; якби ви знали Мене, то знали б і Отця Мого.
19
Глаг0лаху же є3мY: гдЁ є4сть nц7ъ тв0й; TвэщA ї}съ: ни менє2 вёсте, ни nц7A моегw2: ѓще мS бhсте вёдали, и3 nц7A моего2 вёдали бhсте.
20
Ці слова говорив Ісус біля скарбниці, коли навчав у храмі; і ніхто не взяв Його, бо ще не прийшов час Його.
20
Сі‰ глаг0лы гlа ї}съ въ газофmлакjи, ўчS въ цeркви: и3 никт0же ћтъ є3го2, ћкw не u5 бЁ пришeлъ чaсъ є3гw2.
21
Знову сказав їм Ісус: Я відходжу, і будете шукати Мене, і помрете в гріху вашому. Куди Я йду, туди ви не можете прийти.
21
(За? l.) Речe же и5мъ пaки ї}съ: ѓзъ и3дY, и3 взhщете менE, и3 во грэсЁ вaшемъ ќмрете: ѓможе ѓзъ и3дY, вы2 не м0жете пріити2.
22
Говорили ж юдеї: невже Він уб’є Сам Себе, що каже: куди Я іду, ви не можете прийти?
22
Глаг0лаху u5бо їудeє: є3дA сS сaмъ ўбіeтъ, ћкw гlетъ: ѓможе ѓзъ и3дY, вы2 не м0жете пріити2;
23
Він сказав їм: ви від нижніх, Я ж від вишніх; ви від світу цього, Я ж не від цього світу.
23
И# речE и5мъ: вы2 t ни1жнихъ є3стE, ѓзъ t вhшнихъ є4смь: вы2 t мjра сегw2 є3стE, ѓзъ нёсмь t мjра сегw2:
24
Тому Я сказав вам, що ви помрете в гріхах ваших. Бо якщо не увіруєте, що це Я, то помрете в гріхах ваших.
24
рёхъ u5бо вaмъ, ћкw ќмрете во грэсёхъ вaшихъ: ѓще бо не и4мете вёры, ћкw ѓзъ є4смь, ќмрете во грэсёхъ вaшихъ.
25
Тоді сказали Йому: Хто ж Ти? Ісус відповів їм: Початок всього, що й кажу вам.
25
Глаг0лаху u5бо є3мY: ты2 кто2 є3си2; И# речE и5мъ ї}съ: начaтокъ, ћкw и3 гlю вaмъ:
26
Багато чого маю говорити і судити про вас, але Той, Хто послав Мене, істинний є, і що почув Я від Нього, те й кажу світові.
26
мнHга и4мамъ њ вaсъ гlати и3 суди1ти: но послaвый мS и4стиненъ є4сть, и3 ѓзъ ±же слhшахъ t негw2, сі‰ гlю въ мjрэ.
27
Не зрозуміли, що Він говорив їм про Отця.
27
Не разумёша (u5бо), ћкw nц7A и5мъ гlаше.
28
Сказав же їм Ісус: коли піднесете Сина Людського, тоді зрозумієте, що це Я, і що нічого не роблю від Себе, а як навчив Мене Отець Мій, так і говорю.
28
Речe же и5мъ ї}съ: є3гдA вознесeте сн7а чlвёческаго, тогдA ўразумёете, ћкw ѓзъ є4смь, и3 њ себЁ ничесHже творю2, но, ћкоже научи1 мz nц7ъ м0й, сі‰ гlю:
29
Той, Хто послав Мене, є зі Мною; Отець не залишив Мене одного, бо Я завжди роблю угодне Йому.
29
и3 послaвый мS со мн0ю є4сть: не њстaви менє2 є3ди1нагw nц7ъ, ћкw ѓзъ ўгHднаz є3мY всегдA творю2.
30
Коли Він це говорив, багато хто увірував у Нього.
30
Сі‰ є3мY гlющу, мн0зи вёроваша въ него2.
31
Тоді Ісус сказав юдеям, які увірували в Нього: якщо будете перебувати в слові Моєму, то ви істинно будете Моїми учениками;
31
(За? l№.) Гlаше u5бо ї}съ къ вёровавшымъ є3мY їудewмъ: ѓще вы2 пребyдете во словеси2 моeмъ, вои1стинну ўчн7цы2 мои2 бyдете:
32
і пізнаєте істину, і істина визволить вас.
32
и3 ўразумёете и4стину, и3 и4стина свободи1тъ вы2.
33
Йому відповіли: ми рід Авраамів, і ніколи не були рабами нікому, як же Ти кажеш: станете вільними?
33
Tвэщaша (и3 рёша) є3мY: сёмz ґвраaмле є3смы2, и3 никомyже раб0тахомъ николи1же: кaкw ты2 гlеши, ћкw своб0дни бyдете;
34
Ісус відповів їм: істинно, істинно кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, є раб гріха.
34
TвэщA и5мъ ї}съ: ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ, ћкw всsкъ творsй грёхъ рaбъ є4сть грэхA:
35
Але раб не перебуває в домі вічно, а Син перебуває вічно.
35
рaбъ же не пребывaетъ въ домY во вёкъ: сhнъ пребывaетъ во вёкъ:
36
Отже, якщо Син визволить вас, то справді будете вільними.
36
ѓще u5бо сн7ъ вы2 свободи1тъ, вои1стинну своб0дни бyдете:
37
Знаю, що ви рід Авраамів, однак шукаєте, як вбити Мене, бо слово Моє не вміщається у вас.
37
вёмъ, ћкw сёмz ґвраaмле є3стE: но и4щете менE ўби1ти, ћкw сл0во моE не вмэщaетсz въ вы2:
38
Я говорю те, що бачив у Отця Мого; і ви робите те, що бачили в отця вашого.
38
ѓзъ, є4же ви1дэхъ ў nц7A моегw2, гlю: и3 вы2 u5бо, є4же ви1дэсте ў nтцA вaшегw, творитE.
39
Сказали Йому у відповідь: отець наш є Авраам. Ісус сказав їм: якби ви були дітьми Авраама, то чинили б діла Авраамові.
39
Tвэщaша и3 рёша є3мY: nтeцъ нaшъ ґвраaмъ є4сть. Гlа и5мъ ї}съ: ѓще ч†да ґвра†млz бhсте бhли, дэлA ґвра†млz бhсте твори1ли:
40
Нині ж шукаєте, як вбити Мене, Чоловіка, Який сповістив вам правду, почуту від Бога; Авраам цього не робив.
40
нн7э же и4щете менE ўби1ти, чlвёка, и4же и4стину вaмъ гlахъ, ю4же слhшахъ t бGа: сегw2 ґвраaмъ нёсть сотвори1лъ:
41
Ви робите діла отця вашого. На це сказали Йому: ми не від любодійства народжені; маємо одного Отця — Бога.
41
вы2 творитE дэлA nтцA вaшегw. Рёша же є3мY: мы2 t любодэsніz нёсмы рождeни: є3ди1наго nц7A и4мамы, бGа.
42
Ісус сказав їм: якби Бог був Отець ваш, то ви любили б Мене, тому що Я вийшов і прийшов від Бога; бо Я не Сам від Себе прийшов, а Він послав Мене.
42
(За? lв7.) Речe же и5мъ ї}съ: ѓще бGъ nц7ъ вaшъ (бы) бhлъ, люби1ли бhсте (ќбw) менE: ѓзъ бо t бGа и3зыд0хъ и3 пріид0хъ: не њ себё бо пріид0хъ, но т0й мS послA:
43
Чому ви не розумієте Моїх слів? Тому що не можете чути слова Мого.
43
почто2 бесёды моеS не разумёете; ћкw не м0жете слhшати словесE моегw2:
44
Ваш батько є диявол; і ви хочете виконувати похоті батька вашого. Він людиновбивцею був споконвіку і не стоїть в істині, бо істини немає в ньому. Коли він говорить неправду, від себе говорить, бо він неправдомовець і батько неправди.
44
вы2 nтцA (вaшегw) діaвола є3стE, и3 п0хwти nтцA вaшегw х0щете твори1ти: џнъ человэкоубjйца бЁ и3скони2, и3 во и4стинэ не стои1тъ, ћкw нёсть и4стины въ нeмъ: є3гдA глаг0летъ лжY, t свои1хъ глаг0летъ: ћкw л0жь є4сть и3 nтeцъ лжи2:
45
А коли Я істину говорю, то не вірите Мені.
45
ѓзъ же занE и4стину гlю, не вёруете мнЁ:
46
Хто з вас викриє Мене у гріху? Якщо ж Я говорю істину, то чому ви не вірите Мені?
46
кто2 t вaсъ њбличaетъ мS њ грэсЁ; ѓще ли и4стину гlю, почто2 вы2 не вёруете мнЁ;
47
Хто від Бога, той слова Божі слухає; ви тому не слухаєте, що ви не від Бога.
47
и4же є4сть t бGа, гlг0лwвъ б9іихъ послyшаетъ: сегw2 рaди вы2 не послyшаете, ћкw t бGа нёсте.
48
На це юдеї сказали Йому у відповідь: чи не правду ми говоримо, що Ти самарянин і що біс у Тобі?
48
Tвэщaша u5бо їудeє и3 рёша є3мY: не д0брэ ли мы2 глаг0лемъ, ћкw самарzни1нъ є3си2 ты2 и3 бёса и4маши;
49
Ісус відповів: у Мені біса нема, але Я шаную Отця Мого, а ви зневажаєте Мене.
49
TвэщA ї}съ: ѓзъ бёса не и4мамъ, но чтY nц7A моего2, и3 вы2 не чтeте менє2:
50
А втім, Я не шукаю слави Моєї; є Той, Хто шукає і судить.
50
ѓзъ же не и3щY слaвы моеS: є4сть и3щS и3 судS:
51
Істинно, істинно кажу вам: хто слово Моє збереже, той не побачить смерти повік.
51
(За? lG.) ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ: ѓще кто2 сл0во моE соблюдeтъ, смeрти не и4мать ви1дэти во вёки.
52
Юдеї сказали Йому: тепер ми зрозуміли, що біс у Тобі. Авраам і пророки померли, а Ти кажеш, що хто слово Моє збереже, той не зазнає смерти повік.
52
Рёша u5бо є3мY жи1дове: нн7э разумёхомъ, ћкw бёса и4маши: ґвраaмъ ќмре и3 прbр0цы, и3 ты2 гlеши: ѓще кто2 сл0во моE соблюдeтъ, смeрти не и4мать вкуси1ти во вёки:
53
Невже Ти більший від отця нашого Авраама, який помер? [Та повмирали й пророки. Ким Ти робиш Самого Себе?]*
53
є3дA ты2 б0лій є3си2 nтцA нaшегw ґвраaма, и4же ќмре; и3 прbр0цы ўмр0ша: кого2 себE сaмъ ты2 твори1ши;
54
Ісус відповів: якщо Я Сам Себе славлю, то слава Моя ніщо. Мене прославляє Отець Мій, про Якого ви говорите, що Він Бог ваш.
54
TвэщA ї}съ: ѓще ѓзъ слaвлюсz сaмъ, слaва моS ничесHже є4сть: є4сть nц7ъ м0й слaвzй мS, є3г0же вы2 глаг0лете, ћкw бGъ вaшъ є4сть:
55
І ви не пізнали Його, а Я знаю Його; і якщо скажу, що не знаю Його, то буду подібним до вас неправдомовцем. Але Я знаю Його і слово Його зберігаю.
55
и3 не познaсте є3гw2, ѓзъ же вёмъ є3го2: и3 ѓще рекY, ћкw не вёмъ є3гw2, бyду под0бенъ вaмъ л0жь: но вёмъ є3го2, и3 сл0во є3гw2 соблюдaю:
56
Авраам, отець ваш, був би радий побачити день Мій; і побачив, і зрадів.
56
ґвраaмъ nтeцъ вaшъ рaдъ бы бhлъ, да бы2 ви1дэлъ дeнь м0й: и3 ви1дэ, и3 возрaдовасz.
57
На це сказали Йому юдеї: Тобі немає ще й п’ятдесяти років, і Ти бачив Авраама?
57
Рёша u5бо їудeє къ немY: пzти1десzтъ лётъ не u5 и4маши, и3 ґвраaма ли2 є3си2 ви1дэлъ;
58
Ісус сказав їм: істинно, істинно кажу вам: раніш, ніж був Авраам, Я є.
58
Речe (же) и5мъ ї}съ: ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ: прeжде дaже ґвраaмъ не бhсть, ѓзъ є4смь.
59
Тоді взяли каміння, щоб кинути на Нього; але Ісус сховався і вийшов з храму, пройшовши посеред них, і пішов далі.
59
Взsша u5бо кaменіе, да вeргутъ нaнь: ї}съ же скрhсz, и3 и3зhде и3з8 цeркве, прошeдъ посредЁ и4хъ: и3 мимохождaше тaкw.