Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Ісус же пішов на гору Елеонську.
1
і^с~ же и^де в# го'рђ е^леѓ'ньскђ,
2
А вранці знову прийшов у храм, і весь народ ішов до Нього. Він сів і навчав їх.
2
ꙁаоу'тра же па'кы прїиде в# цр~ковь, и^ вс^и людїе и^дяхђ к немђ, и^ сњдъ оу^чаше иX”
3
Приводять книжники і фарисеї до Нього жінку, схоплену під час перелюбу, і, поставивши її посередині, кажуть Йому:
3
Приведо'ша же книжницы и^ фарисе'е к немђ женђ` въ прелюбодња'нїи ја%тђ, и^ поста'виша ю& посредњ,
4
Учителю, цю жінку взяли нині на перелюбі;
4
и^ гл~аша к немђ, оу^чи'телю. сїа жена` ја%та е%сть нн~њ въ прелюбодња'нїи”
5
а Мойсей в законі повелів нам побивати таких камінням; а Ти що скажеш?
5
в ꙁако'нњ же намъ мољ=сїи повелњ` таковыа` ка'менїемъ побива'ти. ты' же чт^о гл~еши;
6
Говорили ж це, спокушаючи Його, щоб знайти, за що Його звинуватити. Але Ісус, нахилившись додолу, пальцем писав по землі, не звертаючи на них уваги.
6
се' же рᲇша и^скђша'юще е^го, да бы'ша и^мњ'ли чт^о гл~ати на'нь. і^с~ же до'лђ прекло'нься, пр'ьстоM писа'ше на ꙁемли`. не слага'а и^мъ.
7
Коли ж продовжували запитувати Його, Він, підвівшись, сказав їм: хто з вас без гріха, перший кинь у неї камінь.
7
ја%коже прилежа'хђ въпраша'юще е^го. въскло'нься рече к ни'мъ. и^же е%сть беꙁ грњха` в# васъ, преже вр'ьꙁи ка'меn на' ню”
8
І знов, нахилившись додолу, писав на землі.
8
И$ па'кы до'лђ прекло'нься писа'ше на ꙁемли`.
9
Вони ж, почувши це, докорені совістю, почали виходити один за одним, починаючи від старших до останніх; і залишився один Ісус і жінка, яка стояла посередині.
9
ѓ^ни' же слы'шавше, и^ со'вњстїю ѓ^блича'еми, и^схожа'хђ е^ді'нъ по е^ді'номђ” Наче'нше эT старецъ, до послњднихъ” и^ ѓ^ста` е^ді'нъ і^с~, и^ жена` посредњ сђщи.
10
Ісус, підвівшись і нікого не побачивши, крім жінки, сказав їй: жінко! Де ті, що звинувачували тебе? Ніхто тебе не осудив?
10
въскло'нь же ся і^с~, и^ ни` е^ді'ного ви'дњвъ, то'чїю женђ`” Рече` е'й, гд`њ сђть и%же важда'хђ на' тя, ни`кы'иже ли тебе ѓ^сђди`;
11
Вона відповіла: ніхто, Господи. Ісус сказав їй: і Я не осуджую тебе; іди, і віднині більше не гріши.
11
ѓ^на' же рече никто'же г~и, реq же е'й і^с~. ни` а%ꙁъ тебе ѓ^сђжда'ю. и^ди`, и^ эTсе'лњ ктомђ` не съгрњша'и”
12
Ісус знову говорив до народу, кажучи: Я — Світло для світу; хто піде вслід за Мною, той не ходитиме в темряві, а матиме світло життя.
12
Па'кы же и^мъ і^с~ рече, гл~я” аꙁᲆ е%смᲆ свњтъ ми'рђ. ходяи` по мнњ`, не и%мать ходи'ти въ тмњ`, н^о и'мать свњтъ живо'тныи”
13
Тоді фарисеї сказали Йому: Ти Сам про Себе свідчиш, і свідчення Твоє неправдиве.
13
Рњша же е^мђ фарисе'е. ты ѓ^ себњ` са'мъ свњдњтеlствђеши. свњдњтельствотвое` нᲇсть и%стинно”
14
Ісус сказав їм у відповідь: якщо і Сам про Себе свідчу, свідчення Моє правдиве, бо Я знаю, звідки прийшов і куди йду; а ви не знаєте, звідки Я і куди йду.
14
эTвњща` і^с~ и^ рече иM. аще а'ꙁъ свњдњтельствђю ѓ^ себњ`, и%стинно е%сть свњдњтельство мое`” ја%ко вњмъ эTкђ'дђ прїидо'хъ, и^ ка'мо и^дђ`. вы же не вњсте эTкђ'дђ прихо'ждђ и^ ка'мо грядђ”
15
Ви судите за плоттю; а Я не суджу нікого.
15
Вы по' плоти сђдите. а%ꙁъ не сђждђ` нико'мђже
16
А якщо і суджу Я, то суд Мій праведний, бо Я не один, а Я і Отець, Який Мене послав.
16
и^ а%ще сђждђ а%зъ, сђдъ мо'и и'стинен# е%сть” ЈА/ко е^ді'нъ н'њсмь, но а'ꙁъ и^ посла'выи` м^я эTц~ь.
17
У законі вашому написано, що свідчення двох людей є правдиве.
17
и^ в ꙁако'нњ же ва'шемъ пи'сано е%сть. ја^ко дв^ою чл~кђ свњдњтельство и%стинно е%сть”
18
Я Сам свідчу про Себе, і свідчить про Мене Отець, Який Мене послав.
18
а%ꙁ# е%смь свњдњтельствђаи` ѓ^ мнњ самомъ, и^ свњдњтельствђетъ ѓ^ мнњ посла'вы= м^я эTц~ь.
19
Тоді сказали Йому: де Твій Отець? Ісус відповів: ви не знаєте ні Мене, ні Отця Мого; якби ви знали Мене, то знали б і Отця Мого.
19
гл~ахђ же е^мђ гд`њ е%сть эTц~ъ тво'и; эTвњща і^с~. ни мене` вњсте ни эTц~а мое^го. а^ще м^я бы'сте вњдњли, и^ эTц~а мое^го вњдали бы'сте.
20
Ці слова говорив Ісус біля скарбниці, коли навчав у храмі; і ніхто не взяв Його, бо ще не прийшов час Його.
20
сїа гл~ы гл~а і^с~, в гаꙁоџилакїи, оу^ча въ цр~кви. и^ никто'же не аT е^го, ја^ко не ё& бњ прише'лъ ча'сᲆ е^го”
21
Знову сказав їм Ісус: Я відходжу, і будете шукати Мене, і помрете в гріху вашому. Куди Я йду, туди ви не можете прийти.
21
Рече же и^мъ паки і^с~. а^зъ и^дђ, и^ в#зы^щете мене, и^ въ грњсњ ва'шемъ оу%мрете” ЈА/може а^зъ и^дђ, в^ы не мо'жете прїити`”
22
Говорили ж юдеї: невже Він уб’є Сам Себе, що каже: куди Я іду, ви не можете прийти?
22
Гл~ахђ оу^бо і^ђде'е, е^да ся самъ оу^бїетъ, ја%ко гл~еT ја%може а^зъ и^дђ`, в^ы не мо'жете прїити`;
23
Він сказав їм: ви від нижніх, Я ж від вишніх; ви від світу цього, Я ж не від цього світу.
23
и^ рече и'мъ, в^ы эT ни'жнихъ е^сте, а^зъ эT вы'шнихъ е^смь. в^ы эT ми'ра сего` е^сте. а^зъ нᲇсмь эT мира сего.
24
Тому Я сказав вам, що ви помрете в гріхах ваших. Бо якщо не увіруєте, що це Я, то помрете в гріхах ваших.
24
рњхъ оу^бо вамъ, ја^ко оу^мрете въ грњсњхᲆ ва'шиX. а^ще б^о не и^мете вњры ја%ко а^зъ е^смь, оу^мрете въ грњсњхъ ва'шихъ”
25
Тоді сказали Йому: Хто ж Ти? Ісус відповів їм: Початок всього, що й кажу вам.
25
Гл~ахђ же е^мђ, т^ы кт^о е^си; и^ рече и^мъ і^с~, начя'ᲄокъ, ја^ко и^ гл~ю ваM.
26
Багато чого маю говорити і судити про вас, але Той, Хто послав Мене, істинний є, і що почув Я від Нього, те й кажу світові.
26
мно'га и'маM ѓ^ вsа гл~ати и^ сђди'ти, н^о посла'выи` м^я и^стиненъ е^сть. и^ а^зъ ја%же слы'шахᲆ эT него, сїа гл~ю в# ми'рњ”
27
Не зрозуміли, що Він говорив їм про Отця.
27
Не раꙁђмᲇшя оу^бо ја%ко эTц~а и^мъ гл~аше”
28
Сказав же їм Ісус: коли піднесете Сина Людського, тоді зрозумієте, що це Я, і що нічого не роблю від Себе, а як навчив Мене Отець Мій, так і говорю.
28
Рече же и^мъ і^с~. е^гда възнесеᲄе сн~а чл~веческаго, тогда` разђмњ'ете, ја%ко а^зъ е^смь, и^ ѓ^ себњ ничесоже не творю, н^о ја%коже наоу^чи` м^я эTц~ъ мой сїа гл~ю.
29
Той, Хто послав Мене, є зі Мною; Отець не залишив Мене одного, бо Я завжди роблю угодне Йому.
29
и^ посла'выи` м^я со мною еs” Не ѓ^сᲄа'ви мене е^ді'ного эTц~ъ, ја%ко а^ꙁ# оу^гоDная е^мђ всегда творю`.
30
Коли Він це говорив, багато хто увірував у Нього.
30
с^и е^мђ гл~ющђ, мно'ѕи вњ'ровашя в него”
31
Тоді Ісус сказав юдеям, які увірували в Нього: якщо будете перебувати в слові Моєму, то ви істинно будете Моїми учениками;
31
Гл^аше же і^с~, к# вњ'ровавшимᲆ к немђ і^оу^де'ѓмъ. а^ще в^ы пребђ'дете в# словеси` мое'мъ, въи'стинђ оу^чн~цы мои` бђ'дете,
32
і пізнаєте істину, і істина визволить вас.
32
и^ разђмњ'ете и'стинђ, і^ и'стина свободи'тъ в^ы”
33
Йому відповіли: ми рід Авраамів, і ніколи не були рабами нікому, як же Ти кажеш: станете вільними?
33
эTвњща'ша и^ рњшя е^мђ, сᲇмя а^враа'мле е^смы, и никомђже рабо'тахомᲆ николиже. ка'коты гл~еши ја%ко свобоDни бђ'деᲄе;
34
Ісус відповів їм: істинно, істинно кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, є раб гріха.
34
эTвњща` и^мъ і^с~. а^ми'нь а^ми'нь гл~ю вамъ, ја%ко всякъ творяи` грњхъ, рабъ е^сть грњхђ.
35
Але раб не перебуває в домі вічно, а Син перебуває вічно.
35
ра`бъ же не пребываеT в домђ въ вњкы. сн~ъ пребыва'ет# въ' вњкы.
36
Отже, якщо Син визволить вас, то справді будете вільними.
36
а^ще оу^бо сн~ъ в^ы свободи'тъ, въи'стинђ свободни бђдете”
37
Знаю, що ви рід Авраамів, однак шукаєте, як вбити Мене, бо слово Моє не вміщається у вас.
37
Вњмъ ја%ко сњмя а^враа'мле е^сте, н^о и'щете мене оу^бити, ја%ко сло'во мое` не вмњща'ется въ вы^”
38
Я говорю те, що бачив у Отця Мого; і ви робите те, що бачили в отця вашого.
38
А$зъ е^же видњхᲆ оу^ ѓ^ц~а мое^го, гл~ю. и^ вы` оу^бо е^же видњсте оу^ эTц~а вашего, творите`”
39
Сказали Йому у відповідь: отець наш є Авраам. Ісус сказав їм: якби ви були дітьми Авраама, то чинили б діла Авраамові.
39
эTвњща'шя, и^ рњша е^мђ. эTц~ъ нашъ а^враа'мъ еs” Гл~а и^мъ і^с~. а^ще чяда а^враа'мля бы'сте были, дњла а^враа'мля бысте творили.
40
Нині ж шукаєте, як вбити Мене, Чоловіка, Який сповістив вам правду, почуту від Бога; Авраам цього не робив.
40
нн~њ же и'щете мене` оу^бити чл~ка и^же и%стинђ вамъ гл~ахъ, ја%же слы'шахᲆ эT б~а” Сего а^враа'мъ нњсть сътворилъ.
41
Ви робите діла отця вашого. На це сказали Йому: ми не від любодійства народжені; маємо одного Отця — Бога.
41
в^ы творите` дњла эTц~а ва'шего” Рњша же е^мђ. м^ы эT любодђ'анїа нњсмы рождени, е^ді'ного эTц~а и%мамы б~а”
42
Ісус сказав їм: якби Бог був Отець ваш, то ви любили б Мене, тому що Я вийшов і прийшов від Бога; бо Я не Сам від Себе прийшов, а Він послав Мене.
42
Рече же и^мъ і^с~, а^ще б~ъ эTц~ъ вашъ бы^ былᲆ, любили бы'сте оу^бо мене. а^зъ б^о эT б~а и^зыдохъ, и^ прїидохъ” Не ѓ^ себњ б^о прїидохъ, ното'й м^я посла`.
43
Чому ви не розумієте Моїх слів? Тому що не можете чути слова Мого.
43
почто` бесњ'ды моеа` не раꙁђмње^те; ја^ко не мо'жете слы'шяти словесе` мое^го”
44
Ваш батько є диявол; і ви хочете виконувати похоті батька вашого. Він людиновбивцею був споконвіку і не стоїть в істині, бо істини немає в ньому. Коли він говорить неправду, від себе говорить, бо він неправдомовець і батько неправди.
44
Вы^ эTц~а ва'шего дїа'вола е^сте, и^ по`хоти эTц~а ва'шего хо'щете творити. ѓ%нъ чл~кооу^бїи'ца бᲇ и^скони`, и^ въ и'стинᲇ не стои'тъ, ја%ко нᲇсть и'стины в немъ. е^гда гл~етъ лж^ђ, эT свои^хъ гл~етъ, ја%ко лоQ е^сть, и^ эTц~ъ л#жи”
45
А коли Я істину говорю, то не вірите Мені.
45
А/ꙁ же зане и'стинђ гл~ю, не вᲇрђете м^нᲇ”
46
Хто з вас викриє Мене у гріху? Якщо ж Я говорю істину, то чому ви не вірите Мені?
46
Кт^о эT ваs ѓ^блича'етъ м^я ѓ^ грᲇсᲇ; а^ще ли и'стинђ гл~ю, почто` в^ы не вᲇ'рђете мн^њ;
47
Хто від Бога, той слова Божі слухає; ви тому не слухаєте, що ви не від Бога.
47
и^же е^сть эT б~а, гл~ы бж~їа послђшае^тъ. сего ради в^ы не послђшаете, ја%ко эT б~а нњ'сте”
48
На це юдеї сказали Йому у відповідь: чи не правду ми говоримо, що Ти самарянин і що біс у Тобі?
48
эTвњща'ша і^оу^де'е, и^ рњшя е^мђ. не до'брњ ли м^ы гл~емъ. ја%ко самаряниn е^си т^ы, и^ бᲇсъ и%маши;
49
Ісус відповів: у Мені біса нема, але Я шаную Отця Мого, а ви зневажаєте Мене.
49
эTвᲇща` і^с~. а^зъ бњса не и^мамъ, н^о чт^ђ эTц~а мое^го, и^ в^ы не чтете мене.
50
А втім, Я не шукаю слави Моєї; є Той, Хто шукає і судить.
50
а^ꙁ же не и^щђ` сла'вы моеа`, е^сть и^ща` и^ сђдя”
51
Істинно, істинно кажу вам: хто слово Моє збереже, той не побачить смерти повік.
51
А/ми'нь а^ми'нь гл~ю вамъ. а%ще кт^о сло'во мое` съблюдеT, смр~ти не и%мать ви'дњти въ вᲇкы”
52
Юдеї сказали Йому: тепер ми зрозуміли, що біс у Тобі. Авраам і пророки померли, а Ти кажеш, що хто слово Моє збереже, той не зазнає смерти повік.
52
Рњша оу^бо е^мђ жи'дове. нн~ᲇ разђмᲇхоM, ја%ко бᲇсъ и%маши. а^враа'мъ оу%мретъ, и^ пророцы. и^ т^ы гл~еши, а^ще кт^о сло'во мое съблюдетъ, смрти не и%мать в#кђсити въ' вњкы”
53
Невже Ти більший від отця нашого Авраама, який помер? [Та повмирали й пророки. Ким Ти робиш Самого Себе?]*
53
Є$д^а т^ы болїи е^си эTц~а на'шего а^враа'ма, и^же оу'мреT; и^ пррoцы оу^мро'шя. кого ся самъ т^ы твори'ши;
54
Ісус відповів: якщо Я Сам Себе славлю, то слава Моя ніщо. Мене прославляє Отець Мій, про Якого ви говорите, що Він Бог ваш.
54
эTвеща` і^с~, а^ще а^ꙁъ сла'влюся самъ, сла'ва моа ничесоже е^сть. е^сть эTц~ъ мои` сла'вляи` м^я, е^гоже в^ы гл~ете, ја^ко б~ъ нашᲆ е^сть,
55
І ви не пізнали Його, а Я знаю Його; і якщо скажу, що не знаю Його, то буду подібним до вас неправдомовцем. Але Я знаю Його і слово Його зберігаю.
55
и^ не поꙁна'сте е^го. а^з же вњмъ е^го” и^ а'ще рекђ ја%ко не вњмъ е^го, бђдђ подобенъ вамъ ло'жъ. н^о вњмъ е^го, и^ слов'о е^го съблюдаю”
56
Авраам, отець ваш, був би радий побачити день Мій; і побачив, і зрадів.
56
А$враа'м# эTц~ъ вашъ раD б^ы бы'лъ, даб^ы видњлъ дн~ь мой. и^ видњ и^ възра'довася”
57
На це сказали Йому юдеї: Тобі немає ще й п’ятдесяти років, і Ти бачив Авраама?
57
Рњша же і^оу^де'е к немђ, пятидесят# лњт# не ё& и%маши, и^ а^враа'ма ли е^си ви'дњлъ;
58
Ісус сказав їм: істинно, істинно кажу вам: раніш, ніж був Авраам, Я є.
58
рече же и^мъ і^с~. а^ми'нь а^миn гл~ю вамъ, прежDе да'же а^враа'мъ не бысть, а^зъ е^смь”
59
Тоді взяли каміння, щоб кинути на Нього; але Ісус сховався і вийшов з храму, пройшовши посеред них, і пішов далі.
59
Взяшя же ка'менїе, да вр'ъгђтъ на'нь, і^с~ же съкры'ся, і^ и^зы'де и^ꙁ# цр~кве, прошедᲆ посредњ и^хᲆ, и^ мимохожDаше тако”