¹

І, проходячи, побачив чоловіка, сліпого від народження.

¹

(Зач. 34) И мимоиды́й ви́дѣ человѣ́ка слѣ́па от рождества́.

²

Ученики Його запитали в Нього: Учителю, хто згрішив, — він чи батьки його, що сліпим народився?

²

И вопроси́ша Єго́ ученицы́ Єго́, глаго́люще: Равві́, кто́ согрѣши́, се́й ли, или́ роди́теля єго́, я́ко слѣ́пъ роди́ся?

³

Ісус відповів: ні він не згрішив, ні батьки його, а це для того, щоб відкрилися на ньому діла Божі.

³

Отвѣща́ Іису́съ: ни се́й согрѣши́, ни роди́теля єго́, но да явя́тся дѣла́ Бо́жія на не́мъ:

⁴

Мені належить робити діла Того, Хто послав Мене, доки день є; прийде ніч, коли ніхто робити не зможе.

⁴

Мнѣ́ подоба́єтъ дѣ́лати дѣла́ Посла́вшаго Мя́, до́ндеже де́нь є́сть: пріи́детъ но́щь, єгда́ никто́же мо́жетъ дѣ́лати:

⁵

Доки Я в світі, Я Світло для світу.

⁵

єгда́ въ мі́рѣ є́смь, свѣ́тъ є́смь мі́ру.

⁶

Сказавши це, плюнув на землю, зробив із слини суміш і помазав сумішшю очі сліпому.

⁶

Сія́ ре́къ, плю́ну на зе́млю, и сотвори́ бре́ніє от плюнове́нія, и пома́за о́чи бре́ніємъ слѣпо́му,

⁷

І сказав йому: іди, вмийся у купальні Силоам, що означає: посланий. Він пішов і вмився, і прийшов зрячим.

⁷

и рече́ єму́: иди́, умы́йся въ купѣ́ли Сілоа́мстѣ, є́же сказа́єтся, по́сланъ. И́де у́бо, и умы́ся, и пріи́де ви́дя.

⁸

Сусіди і ті, що бачили його раніше, як він був сліпим, говорили: чи не той це, що сидів і просив?

⁸

Сосѣ́ди же и и́же бя́ху ви́дѣли єго́ пре́жде, я́ко слѣ́пъ бѣ́, глаго́лаху: не се́й ли́ є́сть сѣдя́й и прося́й?

⁹

Одні говорили, що це той; інші ж — що схожий на нього. Він же сказав: це я.

⁹

О́віи глаго́лаху, я́ко се́й є́сть: ині́и же глаго́лаху, я́ко подо́бенъ єму́ є́сть. О́нъ [же] глаго́лаше, я́ко а́зъ є́смь.

¹⁰

Тоді запитали в нього: як відкрилися в тебе очі?

¹⁰

Глаго́лаху же єму́: ка́ко ти́ отверзо́стѣся о́чи?

¹¹

Він казав їм у відповідь: Чоловік, Якого звуть Ісус, зробив суміш, помазав очі мої і сказав мені: іди в купальню Силоам і вмийся. Я пішов, умився і прозрів.

¹¹

Отвѣща́ о́нъ и рече́: Человѣ́къ нарица́ємый Іису́съ бре́ніє сотвори́, и пома́за о́чи мои́, и рече́ ми: иди́ въ купѣ́ль Сілоа́млю и умы́йся. Ше́дъ же и умы́вся, прозрѣ́хъ.

¹²

Тоді сказали йому: де ж Він? Він відповів: не знаю.

¹²

Рѣ́ша у́бо єму́: кто́ То́й є́сть? Глаго́ла: не вѣ́мъ.

¹³

Повели цього колишнього сліпця до фарисеїв.

¹³

Ведо́ша [же] єго́ къ фарісе́омъ, и́же бѣ́ иногда́ слѣ́пъ.

¹⁴

А була субота, коли Ісус зробив суміш і відкрив йому очі.

¹⁴

Бѣ́ же суббо́та, єгда́ сотвори́ бре́ніє Іису́съ и отве́рзе єму́ о́чи.

¹⁵

Спитали його також фарисеї, як він прозрів. Він же сказав їм: суміш поклав Він на мої очі, і я вмився і бачу.

¹⁵

Па́ки же вопроша́ху єго́ и фарісе́є, ка́ко прозрѣ́. О́нъ же рече́ и́мъ: бре́ніє положи́ мнѣ́ на о́чи, и умы́хся, и ви́жу.

¹⁶

Тоді деякі з фарисеїв говорили: Чоловік Цей не від Бога, бо не шанує суботи. Інші говорили: як може грішний чоловік такі чудеса творити? І сталася між ними суперечка.

¹⁶

Глаго́лаху у́бо от фарісе́и нѣ́цыи: нѣ́сть Се́й от Бо́га Человѣ́къ, я́ко суббо́ту не храни́тъ. О́віи глаго́лаху: ка́ко мо́жетъ человѣ́къ грѣ́шенъ сицева́ зна́менія твори́ти? И ра́спря бѣ́ въ ни́хъ.

¹⁷

Знов говорять сліпому: що ти скажеш про Того, Хто відкрив тобі очі? Він сказав: це пророк.

¹⁷

Глаго́лаху [у́бо] слѣпцу́ па́ки: ты́ что́ глаго́леши о Не́мъ, я́ко отве́рзе о́чи твои́? О́нъ же рече́, я́ко проро́къ є́сть.

¹⁸

Але юдеї не повірили, що він був сліпим і прозрів, доки не покликали батьків того, хто прозрів,

¹⁸

Не я́ша у́бо вѣ́ры Іуде́є о не́мъ, я́ко слѣ́пъ бѣ́ и прозрѣ́, до́ндеже возгласи́ша роди́теля того́ прозрѣ́вшаго

¹⁹

і запитали, кажучи: чи це син ваш, про якого ви кажете, що народився сліпим? Як же він тепер бачить?

¹⁹

и вопроси́ша я́, глаго́люще: се́й ли є́сть сы́нъ ва́ю, єго́же вы́ глаго́лете, я́ко слѣ́пъ роди́ся? Ка́ко у́бо ны́нѣ ви́дитъ?

²⁰

Батьки його сказали їм у відповідь: ми знаємо, що він — це син наш і що він сліпим народився,

²⁰

Отвѣща́ста [же] и́мъ роди́теля єго́ и рѣ́ста: вѣ́мы, я́ко се́й є́сть сы́нъ на́ю и я́ко слѣ́пъ роди́ся:

²¹

а як тепер бачить, не знаємо, і хто відкрив йому очі, ми не знаємо. Він сам уже дорослий; самого спитайте, нехай сам про себе скаже.

²¹

ка́ко же ны́нѣ ви́дитъ, не вѣ́мы: или́ кто́ отве́рзе єму́ о́чи, мы́ не вѣ́мы: са́мъ во́зрастъ и́мать, самого́ вопроси́те, са́мъ о себѣ́ да глаго́летъ.

²²

Так відповіли батьки його, тому що боялись юдеїв; бо юдеї вже змовилися, щоб того, хто визнає Його за Христа, відлучити від синагоги.

²²

Сія́ реко́ста роди́теля єго́, я́ко боя́стася Жидо́въ: уже́ бо бя́ху сложи́лися Жи́дове, да, а́ще кто́ Єго́ исповѣ́сть Христа́, отлуче́нъ от со́нмища бу́детъ:

²³

Тому-то батьки його сказали: він уже дорослий, самого запитайте.

²³

сего́ ра́ди роди́теля єго́ реко́ста, я́ко во́зрастъ и́мать, самого́ вопроси́те.

²⁴

Отже, вдруге покликали чоловіка, який був сліпим, і сказали йому: віддай славу Богові; ми знаємо, що Чоловік Той — грішник.

²⁴

Возгласи́ша же втори́цею человѣ́ка, и́же бѣ́ слѣ́пъ, и рѣ́ша єму́: да́ждь сла́ву Бо́гу: мы́ вѣ́мы, я́ко Человѣ́къ Се́й грѣ́шенъ є́сть.

²⁵

Він сказав їм у відповідь: чи Він — грішник, не знаю; одне знаю, що я був сліпий, а тепер бачу.

²⁵

Отвѣща́ у́бо о́нъ и рече́: а́ще грѣ́шенъ є́сть, не вѣ́мъ: єди́но вѣ́мъ, я́ко слѣ́пъ бѣ́хъ, ны́нѣ же ви́жу.

²⁶

Знову запитали його: що Він зробив з тобою? Як відкрив твої очі?

²⁶

Рѣ́ша же єму́ па́ки: что́ сотвори́ тебѣ́? Ка́ко отве́рзе о́чи твои́?

²⁷

Відповів їм: я вже сказав вам, і ви не вислухали; що ще хочете почути? Чи не хочете і ви стати Його учениками?

²⁷

Отвѣща́ и́мъ: реко́хъ ва́мъ уже́, и не слы́шасте: что́ па́ки хо́щете слы́шати? Єда́ и вы́ ученицы́ Єго́ хо́щете бы́ти?

²⁸

Вони ж докорили йому і сказали: ти Його ученик, ми ж Мойсеєві учні.

²⁸

Они́ же укори́ша єго́ и рѣ́ша єму́: ты́ учени́къ єси́ Того́: мы́ же Моисе́овы єсмы́ ученицы́:

²⁹

Ми знаємо, що з Мойсеєм говорив Бог; а про Цього ж не знаємо, звідки Він.

²⁹

мы́ вѣ́мы, я́ко Моисе́ови глаго́ла Бо́гъ: Сего́ же не вѣ́мы, отку́ду є́сть.

³⁰

Чоловік, який прозрів, сказав їм у відповідь: це й дивно, що ви не знаєте, звідки Він, а Він відкрив мені очі.

³⁰

Отвѣща́ человѣ́къ и рече́ и́мъ: о се́мъ бо ди́вно є́сть, я́ко вы́ не вѣ́сте, отку́ду є́сть, и отве́рзе о́чи мои́:

³¹

Але ми знаємо, що грішників Бог не слухає; хто шанує Бога і волю Його творить, того слухає.

³¹

вѣ́мы же, я́ко грѣ́шники Бо́гъ не послу́шаєтъ: но а́ще кто́ Богочте́цъ є́сть и во́лю Єго́ твори́тъ, того́ послу́шаєтъ:

³²

Споконвіку не чувано, щоб хтось відкрив очі сліпому від народження.

³²

от вѣ́ка нѣ́сть слы́шано, я́ко кто́ отве́рзе о́чи слѣ́пу рожде́ну:

³³

Якби Він не був від Бога, то не міг би нічого творити.

³³

а́ще не бы́ бы́лъ Се́й от Бо́га, не мо́глъ бы твори́ти ничесо́же.

³⁴

Сказали йому у відповідь: у гріхах ти весь народився, і чи ти нас учиш? І вигнали його геть.

³⁴

Отвѣща́ша и рѣ́ша єму́: во грѣсѣ́хъ ты́ роди́лся єси́ ве́сь, и ты́ ли ны́ у́чиши? И изгна́ша єго́ во́нъ.

³⁵

Ісус, почувши, що вигнали його геть, знайшов його і сказав йому: чи віруєш ти в Сина Божого?

³⁵

Услы́ша Іису́съ, я́ко изгна́ша єго́ во́нъ: и обрѣ́тъ єго́, рече́ єму́: ты́ вѣ́руєши ли въ Сы́на Бо́жія?

³⁶

Він відповів і сказав: а хто Він, Господи, щоб мені вірувати в Нього?

³⁶

Отвѣща́ о́нъ и рече́: и кто́ є́сть, Го́споди, да вѣ́рую въ Него́?

³⁷

Ісус сказав йому: і бачив ти Його, і Він говорить з тобою.

³⁷

Рече́ же єму́ Іису́съ: и ви́дѣлъ єси́ Єго́, и глаго́ляй съ тобо́ю То́й є́сть.

³⁸

Він же промовив: вірую, Господи! І поклонився Йому.

³⁸

О́нъ же рече́: вѣ́рую, Го́споди. И поклони́ся Єму́.

³⁹

І сказав Ісус: на суд Я прийшов у світ цей, щоб незрячі бачили, а зрячі стали сліпими.

³⁹

(Зач. 35) И рече́ Іису́съ: на су́дъ А́зъ въ мі́ръ се́й пріидо́хъ, да неви́дящіи ви́дятъ, и ви́дящіи слѣ́пи бу́дутъ.

⁴⁰

Почувши це, деякі з фарисеїв, що були з Ним, сказали Йому: невже і ми сліпі?

⁴⁰

И слы́шаша от фарісе́й сія́ су́щіи съ Ни́мъ, и рѣ́ша Єму́: єда́ и мы́ слѣ́пи єсмы́?

⁴¹

Ісус сказав їм: якби ви були сліпі, то не мали б на собі гріха, але як ви говорите, що бачите, то гріх лишається на вас.

⁴¹

Рече́ и́мъ Іису́съ: а́ще бы́сте слѣ́пи бы́ли, не бы́сте имѣ́ли грѣха́: ны́нѣ же глаго́лете, я́ко ви́димъ: грѣ́хъ у́бо ва́шъ пребыва́єтъ.