Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
Глава 1
1
Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог.
1
(За? №.) Въ начaлэ бЁ сл0во, и3 сл0во бЁ къ бGу [ў бGа], и3 бGъ бЁ сл0во.
2
Воно було споконвіку в Бога.
2
Сeй бЁ и3скони2 къ бGу [ў бGа]:
3
Все через Нього сталось, і без Нього ніщо не сталося, що сталося.
3
вс‰ тёмъ бhша, и3 без8 негw2 ничт0же бhсть, є4же бhсть.
4
У Ньому було життя, і життя було світлом людям.
4
Въ т0мъ жив0тъ бЁ, и3 жив0тъ бЁ свётъ человёкwмъ:
5
І світло в темряві світить, і темрява не огорнула його.
5
и3 свётъ во тмЁ свётитсz, и3 тмA є3гw2 не њб8sтъ.
6
Був чоловік, посланий від Бога; ім’я йому Іоан.
6
Бhсть человёкъ п0сланъ t бGа, и4мz є3мY їwaннъ:
7
Він прийшов для свідчення, щоб свідчити про Світло, щоб усі увірували через нього.
7
сeй пріи1де во свидётелство, да свидётелствуетъ њ свётэ, да вси2 вёру и4мутъ є3мY [да вси2 ўвёруютъ чрез8 него2].
8
Він не був світлом, але був посланий, щоб свідчити про Світло.
8
Не бЁ т0й свётъ, но да свидётелствуетъ њ свётэ:
9
Було Світло істинне, що освітлює кожну людину, яка приходить у світ.
9
бЁ свётъ и4стинный, и4же просвэщaетъ всsкаго человёка грzдyщаго въ мjръ:
10
У світі був, і світ через Нього постав, і світ Його не пізнав.
10
въ мjрэ бЁ, и3 мjръ тёмъ бhсть, и3 мjръ є3го2 не познA:
11
До своїх прийшов, і свої Його не прийняли.
11
во сво‰ пріи1де, и3 свои2 є3гw2 не пріsша.
12
А тим, які прийняли Його, що вірують в ім’я Його, дав силу дітьми Божими бути,
12
Е#ли1цы же пріsша є3го2, дадE и5мъ w4бласть чaдwмъ б9іимъ бhти, вёрующымъ во и4мz є3гw2,
13
які не від крови, не від похоті плотської, не від хотіння чоловічого, а від Бога народилися.
13
и5же не t кр0вэ, ни t п0хоти плотскjz, ни t п0хоти мyжескіz, но t бGа роди1шасz.
14
І Слово стало плоттю, і вселилося між нами, повне благодаті й істини; і ми бачили славу Його, славу, як Єдинородного від Отця.
14
И# сл0во пlть бhсть и3 всели1сz въ ны2, и3 ви1дэхомъ слaву є3гw2, слaву ћкw є3динор0днагw t nц7A, и3сп0лнь блгdти и3 и4стины.
15
Іоан свідчить про Нього і голосно каже: це Той, про Кого я говорив; Той, Хто йде за мною, став попереду мене, бо раніше від мене був.
15
Їwaннъ свидётелствуетъ њ нeмъ и3 воззвA глаг0ла: сeй бЁ, є3г0же рёхъ, и4же по мнЁ грzдhй, предо мн0ю бhсть, ћкw пeрвэе менє2 бЁ.
16
І від повноти Його ми всі прийняли і благодать на благодать,
16
И# t и3сполнeніz є3гw2 мы2 вси2 пріsхомъ и3 блгdть воз8 блгdть:
17
бо закон був даний через Мойсея; а благодать і істина через Ісуса Христа сталися.
17
ћкw зак0нъ мwmсeомъ дaнъ бhсть, блгdть (же) и3 и4стина ї}съ хrт0мъ бhсть.
18
Бога ніхто не бачив ніколи; Єдинородний Син, Який у лоні Отця, Він явив.
18
(За? в7.) БGа никт0же ви1дэ нигдёже: є3динор0дный сн7ъ, сhй въ л0нэ џ§и, т0й и3сповёда.
19
І ось свідчення Іоана, коли юдеї послали з Єрусалима священиків і левитів спитати його: хто ти є?
19
И# сіE є4сть свидётелство їwaнново, є3гдA послaша жи1дове t їеrли1ма їерeєвъ и3 леvjтwвъ, да вопр0сzтъ є3го2: ты2 кто2 є3си2;
20
Він визнав, і не зрікся, і визнав, що: я — не Христос.
20
И# и3сповёда и3 не tвeржесz: и3 и3сповёда, ћкw нёсмь ѓзъ хrт0съ.
21
І запитали його: то хто ж ти? Чи не Ілля? Він сказав: ні. Ти пророк? Він відповів: ні.
21
И# вопроси1ша є3го2: что2 u5бо; и3ліa ли є3си2 ты2; И# глаг0ла: нёсмь. Прbр0къ ли є3си2; И# tвэщA: ни2.
22
Тоді сказали йому: хто ж ти такий? Щоб нам відповідь дати тим, що послали нас; що ти скажеш про самого себе?
22
Рёша же є3мY: кто2 є3си2; да tвётъ дaмы послaвшымъ ны2: что2 глаг0леши њ тебЁ самёмъ;
23
Він сказав: я глас вопіющого в пустелі; приготуйте путь Господеві, як сказав Ісая пророк.
23
РечE: ѓзъ глaсъ вопію1щагw въ пустhни: и3спрaвите пyть гDень, ћкоже речE и3сaіа прbр0къ.
24
А посланці були від фарисеїв.
24
И# п0сланніи бёху t фарісє1й:
25
І вони запитали його і сказали йому: що ж ти хрестиш, якщо ти не є Христос, ні Ілля, ні пророк?
25
и3 вопроси1ша є3го2 и3 рёша є3мY: что2 u5бо крещaеши, ѓще ты2 нёси хrт0съ, ни и3ліA, ни прbр0къ;
26
Іоан сказав їм у відповідь: я хрещу водою; але серед вас стоїть Той, Кого ви не знаєте;
26
TвэщA и5мъ їwaннъ, глаг0лz: ѓзъ крещaю вод0ю: посредё же вaсъ стои1тъ, є3гHже вы2 не вёсте:
27
Він гряде за мною, але переді мною був; я недостойний розв’язати ремінь взуття Його.
27
т0й є4сть грzдhй по мнЁ, и4же предо мн0ю бhсть, є3мyже нёсмь ѓзъ дост0инъ, да tрэшY ремeнь сапогY є3гw2.
28
Це сталося у Вифаварі по той бік Йордану, де хрестив Іоан.
28
Сі‰ въ виfавaрэ бhша њб8 w4нъ п0лъ їoрдaна, и3дёже бЁ їwaннъ крестS.
29
Наступного дня бачить Іоан Ісуса, Який іде до нього, і говорить: ось Агнець Божий, Який бере на себе гріхи світу.
29
(За? G.) Во ќтрій (же) ви1дэ їwaннъ ї}са грzдyща къ себЁ и3 глаг0ла: сE, ѓгнецъ б9ій, взeмлzй грэхи2 мjра:
30
Це Той, про Якого я сказав: за мною гряде Муж, Який переді мною був, бо Він був раніше від мене.
30
сeй є4сть, њ нeмже ѓзъ рёхъ: по мнЁ грzдeтъ мyжъ, и4же предо мн0ю бhсть, ћкw пeрвэе менє2 бЁ:
31
Я не знав Його; але прийшов хрестити водою для того, щоб Він явився Ізраїлеві.
31
и3 ѓзъ не вёдэхъ є3гw2: но да kви1тсz ї}леви, сегw2 рaди пріид0хъ ѓзъ вод0ю крестS.
32
І свідчив Іоан, кажучи: я бачив Духа, Який сходив з неба, мов голуб, і перебував на Ньому.
32
И# свидётелствова їwaннъ, глаг0лz, ћкw ви1дэхъ д¦а сходsща ћкw г0лубz съ небесE, и3 пребhсть на нeмъ:
33
Я не знав Його; але Той, Хто послав мене хрестити водою, сказав мені: на Кому побачиш Духа, Який сходить і перебуває на Ньому, Той хреститиме Духом Святим.
33
и3 ѓзъ не вёдэхъ є3гw2: но послaвый мS крести1ти вод0ю, т0й мнЁ речE: над8 нег0же ќзриши д¦а сходsща и3 пребывaюща на нeмъ, т0й є4сть кrтsй д¦омъ с™hмъ:
34
І я бачив і засвідчив, що Цей є Син Божий.
34
и3 ѓзъ ви1дэхъ и3 свидётелствовахъ, ћкw сeй є4сть сн7ъ б9ій.
35
Наступного дня знову стояв Іоан з двома з його учнів.
35
(За? д7.) Во ќтрій (же) пaки стоsше їwaннъ, и3 t ўчени6къ є3гw2 двA.
36
І, побачивши Ісуса, Який ішов, сказав: ось Агнець Божий.
36
И# ўзрёвъ ї}са грzдyща, глаг0ла: сE, ѓгнецъ б9ій.
37
Почувши від нього ці слова, обидва учні пішли за Ісусом.
37
И# слhшаста є3го2 џба ўченик† глаг0лющаго, и3 по ї}сэ и3д0ста.
38
Ісус же, обернувшись і побачивши, що вони йдуть за Ним, говорить їм: чого ви шукаєте? Вони сказали Йому: Равві [що означає: Учителю]! Де Ти живеш?
38
Њбрaщьсz же ї}съ и3 ви1дэвъ | по себЁ и3д{ща, гlа и4ма: чесw2 и4щета; W$на же рёста є3мY: раввJ, є4же глаг0летсz сказaемо ўч™лю, гдЁ живeши;
39
Говорить їм: підіть і побачите. Вони пішли і побачили, де Він живе; і пробули у Нього той день, а було близько десятої години.
39
(И#) гlа и4ма: пріиди1та и3 ви1дита. Пріид0ста и3 ви1дэста, гдЁ живsше, и3 ў негw2 пребhста дeнь т0й. Бё же чaсъ десsтый.
40
Одним з тих двох, які чули від Іоана про Ісуса і пішли за Ним, був Андрій, брат Симона-Петра.
40
Бё (же) ґндрeй, брaтъ сjмwна петрA, є3ди1нъ t nбою2 слhшавшєю t їwaнна и3 по нeмъ шeдшєю.
41
Він спочатку розшукав брата свого Симона і каже йому: ми знайшли Месію, що означає: Христос.
41
Њбрёте сeй прeжде брaта своего2 сjмwна и3 глаг0ла є3мY: њбрэт0хомъ мессjю, є4же є4сть сказaемо хrт0съ.
42
І привів його до Ісуса. Ісус же, поглянувши на нього, сказав: ти — Симон, син Іони; ти наречешся Кифа, що означає камінь [Петро].
42
И# приведE є3го2 ко ї}сови. Воззрёвъ же нaнь ї}съ речE: ты2 є3си2 сjмwнъ сhнъ їHнинъ: ты2 наречeшисz ки1фа, є4же сказaетсz пeтръ.
43
Наступного дня Ісус захотів йти до Галилеї; і знаходить Филипа, і каже йому: йди за Мною.
43
(За? е7.) Во ќтрій (же) восхотЁ и3зhти въ галілeю: и3 њбрёте філjппа и3 гlа є3мY: грzди2 по мнЁ.
44
Филип же був з Вифсаїди, з одного міста з Андрієм і Петром.
44
Бё (же) філjппъ t виfсаjды, t грaда ґндрeова и3 петр0ва.
45
Филип знаходить Нафанаїла і каже йому: ми знайшли Того, про Якого писали Мойсей у законі і пророки, Ісуса, сина Йосифа, з Назарета.
45
Њбрёте філjппъ наfанaила и3 глаг0ла є3мY: є3г0же писA мwmсeй въ зак0нэ и3 прbр0цы, њбрэт0хомъ ї}са сн7а їHсифова, и5же t назарeта.
46
Але Нафанаїл сказав йому: чи може щось добре бути з Назарета? Филип говорить йому: піди і подивись.
46
И# глаг0ла є3мY наfанaилъ: t назарeта м0жетъ ли что2 добро2 бhти; Глаг0ла є3мY філjппъ: пріиди2 и3 ви1ждь.
47
Ісус, побачивши Нафанаїла, який ішов до Нього, говорить про нього: ось воістину ізраїльтянин, у якому нема лукавства.
47
Ви1дэ (же) ї}съ наfанaила грzдyща къ себЁ и3 гlа њ нeмъ: сE, вои1стинну ї}лтzнинъ, въ нeмже льсти2 нёсть.
48
Нафанаїл говорить Йому: звідки Ти мене знаєш? Ісус відповів йому: перше ніж покликав тебе Филип, Я бачив тебе під смоковницею.
48
Глаг0ла є3мY наfанaилъ: кaкw мS знaеши; TвэщA ї}съ и3 речE є3мY: прeжде дaже не возгласи2 тебE філjппъ, сyща тS под8 смок0вницею ви1дэхъ тS.
49
Нафанаїл відповів Йому: Учителю! Ти — Син Божий, Ти — Цар Ізраїлів.
49
TвэщA наfанaилъ и3 глаг0ла є3мY: раввJ, ты2 є3си2 сн7ъ б9ій, ты2 є3си2 цRь ї}левъ.
50
Ісус сказав йому у відповідь: через те, що Я сказав тобі, що бачив тебе під смоковницею, ти віруєш; більше цього побачиш.
50
TвэщA ї}съ и3 речE є3мY: занE рёхъ ти2, ћкw ви1дэхъ тS под8 смок0вницею, вёруеши: бHлша си1хъ ќзриши.
51
І говорить йому: істинно, істинно кажу вам: віднині побачите небо відкрите і ангелів Божих, які піднімаються і спускаються над Сином Людським.
51
И# гlа є3мY: ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ, tсeлэ ќзрите нeбо tвeрсто и3 ѓгGлы б9іz восходsщыz и3 низходsщыz над8 сн7а чlвёческаго.
Глава 2
1
На третій день було весілля в Кані галилейській, і Мати Ісусова була там.
1
(За? ѕ7.) И# въ трeтій дeнь брaкъ бhсть въ кaнэ галілeйстэй: и3 бЁ м™и ї}сова тY.
2
Був також запрошений на весілля Ісус з учениками Його.
2
Звaнъ же бhсть ї}съ и3 ўчн7цы2 є3гw2 на брaкъ.
3
Коли не вистачило вина, Мати Ісуса каже Йому: вина не мають.
3
И# недостaвшу вінY, гlг0ла м™и ї}сова къ немY: вінA не и4мутъ.
4
Ісус говорить Їй: що Мені і Тобі, Жоно? Ще не прийшов час Мій.
4
Гlа є4й ї}съ: что2 (є4сть) мнЁ и3 тебЁ, жeно; не u5 пріи1де чaсъ м0й.
5
Мати Його говорить слугам: що скаже Він вам, те зробіть.
5
Гlг0ла м™и є3гw2 слугaмъ: є4же ѓще гlетъ вaмъ, сотвори1те.
6
Було ж тут шість кам’яних водоносів, що стояли за звичаєм для очищення юдейського, кожен вміщав по дві чи по три міри.
6
Бёху же тY водон0си кaменни шeсть, лежaще по њчищeнію їудeйску, вмэстsщіи по двэмA и3ли2 тріeмъ мёрамъ.
7
Ісус говорить їм: наповніть посудини водою. І наповнили їх до верху.
7
Гlа и5мъ ї}съ: нап0лните водон0сы воды2. И# нап0лниша и5хъ до верхA.
8
І говорить їм: тепер зачерпніть і несіть до розпорядника весілля. І понесли.
8
И# гlа и5мъ: почерпи1те нн7э и3 принеси1те ґрхітриклjнови. И# принес0ша.
9
Коли ж розпорядник покуштував воду, що стала вином [а він не знав, звідки це вино, знали ж тільки слуги, які набирали воду], тоді розпорядник кличе жениха
9
Ћкоже вкуси2 ґрхітриклjнъ вінA бhвшагw t воды2, и3 не вёдаше, tкyду є4сть: слyги же вёдzху почeрпшіи в0ду: пригласи2 женихA ґрхітриклjнъ.
10
і говорить йому: кожна людина спочатку добре вино подає, а коли нап’ються, тоді гірше; а ти добре вино зберіг аж досі.
10
И# глаг0ла є3мY: всsкъ человёкъ прeжде д0брое віно2 полагаeтъ, и3 є3гдA ўпію1тсz, тогдA хyждшее: тh (же) соблю1лъ є3си2 д0брое віно2 досeлэ.
11
Так поклав Ісус початок чудесам у Кані галилейській і явив славу Свою; і увірували в Нього ученики Його.
11
СE сотвори2 начaтокъ знaменіємъ ї}съ въ кaнэ галілeйстэй и3 kви2 слaву свою2: и3 вёроваша въ него2 ўчн7цы2 є3гw2.
12
Після цього прийшов Ісус до Капернаума, Сам і Мати Його, і брати Його, і ученики Його; і пробули там небагато днів.
12
(За? з7.) По сeмъ сни1де въ капернаyмъ сaмъ и3 м™и є3гw2, и3 брaтіz є3гw2: и3 тY не мнHги дни6 пребhша.
13
Наближалася Пасха юдейська, і Ісус прийшов до Єрусалима.
13
И# бли1з8 бЁ пaсха їудeйска, и3 взhде во їеrли1мъ ї}съ
14
І знайшов, що в храмі продавали волів, овець і голубів, і сиділи міняльники грошей.
14
и3 њбрёте въ цeркви продаю1щаz џвцы и3 волы2 и3 гHлуби, и3 пёнzжники сэдsщыz.
15
І, зробивши бич з вірьовок, вигнав з храму всіх, овець і волів; і розсипав гроші міняльників, а столи їхні поперекидав.
15
И# сотвори1въ би1чь t вeрвій, вс‰ и3згнA и3з8 цeркве, џвцы и3 волы2: и3 торжникHмъ разсhпа пBнzзи и3 дски6 њпровeрже:
16
І сказав продавцям голубів: візьміть це звідси і не робіть дому Отця Мого домом торгівлі.
16
и3 продаю1щымъ гHлуби речE: возми1те сі‰ tсю1ду и3 не твори1те д0му nц7A моегw2 д0му кyпленагw [кyпли].
17
При цьому ученики Його згадали, що написано: ревність до дому Твого з’їдає Мене.
17
Помzнyша же ўчн7цы2 є3гw2, ћкw пи1сано є4сть: жaлость д0му твоегw2 снёсть мS [рeвность д0му твоегw2 снэдe мz].
18
На це юдеї сказали Йому: яке знамення покажеш нам, що маєш владу так чинити?
18
Tвэщaша же їудeє и3 рёша є3мY: к0е знaменіє kвлsеши нaмъ, ћкw сі‰ твори1ши;
19
Ісус сказав їм у відповідь: зруйнуйте храм цей, і Я за три дні поставлю його.
19
TвэщA ї}съ и3 речE и5мъ: разоритE цeрковь сію2, и3 трeми дeнми воздви1гну ю5.
20
На це сказали юдеї: сорок шість років будувався храм цей, а Ти за три дні поставиш його?
20
Рёша же їудeє: четhредесzть и3 шестію2 лётъ созданA бhсть цeрковь сіS, и3 тh ли трeми дeнми воздви1гнеши ю5;
21
Він же говорив про храм тіла Свого.
21
Џнъ же гlаше њ цeркви тёла своегw2.
22
Коли ж Він воскрес з мертвих, то згадали ученики Його, що Він казав їм це, і повірили Писанню і слову, яке сказав Ісус.
22
Е#гдA u5бо востA t мeртвыхъ, помzнyша ўчн7цы2 є3гw2, ћкw сE гlаше, и3 вёроваша писaнію и3 словеси2, є4же речE ї}съ.
23
І коли Він був у Єрусалимі на святі Пасхи, багато хто увірував в ім’я Його, побачивши чудеса, які Він творив.
23
Е#гдa же бЁ въ їеrли1мэхъ въ прaздникъ пaсхи, мн0зи вёроваша во и4мz є3гw2, ви1дzще знaмєніz є3гw2, ±же творsше.
24
Але Сам Ісус не ввіряв Себе їм, бо знав усіх;
24
Сaмъ же ї}съ не вдаsше себE въ вёру и4хъ, занE сaмъ вёдzше вс‰,
25
і не треба було Йому, щоб хтось засвідчив про людину, бо Сам знав, що було в людині.
25
и3 ћкw не трeбоваше, да кто2 свидётелствуетъ њ человёцехъ: сaмъ бо вёдzше, что2 бЁ въ человёцехъ.
Глава 3
1
Був же чоловік з фарисеїв на ім’я Никодим, начальник юдейський.
1
(За? }.) Бё же человёкъ t фарісє1й, нікоди1мъ и4мz є3мY, кнsзь жид0вскій:
2
Він уночі прийшов до Ісуса і сказав Йому: Учителю, ми знаємо, що Ти Учитель, Який прийшов від Бога; бо ніхто не може таких чудес творити, які Ти твориш, якби Бог не був з ним.
2
сeй пріи1де ко ї}су н0щію, и3 речE є3мY: раввJ, вёмъ, ћкw t бGа пришeлъ є3си2 ўч™ль: никт0же бо м0жетъ знaменій си1хъ твори1ти, ±же ты2 твори1ши, ѓще не бyдетъ бGъ съ ни1мъ.
3
Ісус сказав йому у відповідь: істинно, істинно кажу тобі: якщо хто не народиться звище, не може бачити Царства Божого.
3
TвэщA ї}съ и3 речE є3мY: ґми1нь, ґми1нь глаг0лю тебЁ: ѓще кто2 не роди1тсz свhше, не м0жетъ ви1дэти цrтвіz б9іz.
4
Никодим говорить Йому: як може людина народитися, будучи старою? Хіба вона може вдруге ввійти в утробу матері своєї і народитися?
4
Глаг0ла къ немY нікоди1мъ: кaкw м0жетъ человёкъ роди1тисz стaръ сhй; є3дA м0жетъ втор0е вни1ти во ўтр0бу мaтере своеS и3 роди1тисz;
5
Ісус відповів: істинно, істинно кажу тобі: якщо хто не народиться водою і Духом, не може увійти в Царство Боже.
5
TвэщA ї}съ: ґми1нь, ґми1нь гlю тебЁ: ѓще кто2 не роди1тсz вод0ю и3 д¦омъ, не м0жетъ вни1ти во цrтвіе б9іе:
6
Народжене від плоті є плоть, а народжене від Духа є дух.
6
рождeнное t пл0ти пл0ть є4сть, и3 рождeнное t д¦а дyхъ є4сть.
7
Не дивуйся тому, що Я сказав тобі; треба вам народитися звище.
7
Не диви1сz, ћкw рёхъ ти2: подобaетъ вaмъ роди1тисz свhше.
8
Дух дише де хоче, і голос його чуєш, але не знаєш, звідки він приходить і куди йде: так буває з кожною людиною, народженою від Духа.
8
Дyхъ, и3дёже х0щетъ, дhшетъ, и3 глaсъ є3гw2 слhшиши, но не вёси, tкyду прих0дитъ и3 кaмw и4детъ: тaкw є4сть всsкъ (человёкъ) рождeнный t д¦а.
9
Никодим сказав Йому у відповідь: як це може бути?
9
TвэщA нікоди1мъ и3 речE є3мY: кaкw м0гутъ сі‰ бhти;
10
Ісус відповів йому і сказав: ти — учитель Ізраїлів, і чи цього не знаєш?
10
TвэщA ї}съ и3 речE є3мY: ты2 є3си2 ўчи1тель ї}левъ, и3 си1хъ ли не вёси;
11
Істинно, істинно кажу тобі: Ми говоримо про те, що знаємо, і свідчимо про те, що бачили, а ви свідчення Нашого не приймаєте.
11
Ґми1нь, ґми1нь глаг0лю тебЁ, ћкw, є4же вёмы, глаг0лемъ, и3, є4же ви1дэхомъ, свидётелствуемъ, и3 свидётелства нaшегw не пріeмлете:
12
Якщо Я сказав вам про земне і ви не вірите, то як повірите, коли буду говорити вам про небесне?
12
ѓще земн†z рек0хъ вaмъ, и3 не вёруете: кaкw, ѓще рекY вaмъ нбcнаz, ўвёруете;
13
Ніхто не сходив на небо, тільки Той, Хто зійшов з небес, Син Людський, Сущий на небесах.
13
(За? f7.) И# никт0же взhде на нб7о, т0кмw сшeдый съ нб7сE сн7ъ чlвёческій, сhй на нб7си2:
14
І як Мойсей підніс змія в пустелі, так належить піднестися Синові Людському,
14
и3 ћкоже мwmсeй вознесE ѕмію2 въ пустhни, тaкw подобaетъ вознести1сz сн7у чlвёческому,
15
щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне.
15
да всsкъ вёруzй въ џнь не поги1бнетъ, но и4мать жив0тъ вёчный.
16
Бо так полюбив Бог світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне.
16
(За? ‹.) Тaкw бо возлюби2 бGъ мjръ, ћкw и3 сн7а своего2 є3динор0днаго дaлъ є4сть, да всsкъ вёруzй въ џнь не поги1бнетъ, но и4мать жив0тъ вёчный.
17
Бо не послав Бог Сина Свого в світ, щоб судити світ, а щоб світ спасся через Нього.
17
Не послa бо бGъ сн7а своего2 въ мjръ, да сyдитъ мjрови, но да спасeтсz и4мъ мjръ.
18
Хто вірує в Нього, не буде осуджений, а хто не вірує, вже осуджений, бо не увірував в ім’я Єдинородного Сина Божого.
18
Вёруzй въ џнь не бyдетъ [нёсть] њсуждeнъ: ґ не вёруzй ўжE њсуждeнъ є4сть, ћкw не вёрова во и4мz є3динор0днагw сн7а б9іz.
19
Суд полягає в тому, що світло прийшло у світ, а люди полюбили темряву більше, ніж світло, бо діла їхні були лихі;
19
Сeй же є4сть сyдъ, ћкw свётъ пріи1де въ мjръ, и3 возлюби1ша человёцы пaче тмY, нeже свётъ: бёша бо и4хъ дэлA ѕл†.
20
бо кожен, хто чинить зло, ненавидить світло і не йде до світла, щоб не викрилися діла його, бо вони злі.
20
Всsкъ бо дёлаzй ѕл†z ненави1дитъ свёта и3 не прих0дитъ къ свёту, да не њбличaтсz дэлA є3гw2, ћкw лук†ва сyть:
21
А хто чинить правду, йде до світла, щоб відкрилися діла його, бо вони чинилися в Бозі.
21
творsй же и4стину грzдeтъ къ свёту, да ћвzтсz дэлA є3гw2, ћкw њ бз7э сyть содёлана.
22
Після цього прийшов Ісус з учениками Своїми в Юдейську землю, і там жив з ними і хрестив.
22
(За? №‹.) По си1хъ (же) пріи1де ї}съ и3 ўчн7цы2 є3гw2 въ жид0вскую зeмлю: и3 тY живsше съ ни1ми, и3 кRщaше.
23
Іоан же хрестив в Еноні, поблизу Салима, бо там було багато води; і приходили туди, і хрестилися,
23
Бё же їwaннъ крестS во є3нHнэ бли1з8 салjма, ћкw в0ды мнHги бsху тY: и3 прихождaху и3 крещaхусz:
24
бо Іоан ще не був посаджений до в’язниці.
24
не u5 бо бЁ всаждeнъ въ темни1цу їwaннъ.
25
Тоді виникла суперечка учнів Іоанових з юдеями про очищення.
25
Бhсть же стzзaніе t ўчени6къ їwaнновыхъ со їудє1и њ њчищeніи:
26
І прийшли до Іоана і сказали йому: учителю! Той, Який був з тобою по той бік Йордану, про Якого ти свідчив, ось Він хрестить, і всі йдуть до Нього.
26
и3 пріид0ша ко їwaнну, и3 рек0ша є3мY: раввJ, и4же бЁ съ тоб0ю њб8 w4нъ п0лъ їoрдaна, є3мyже ты2 свидётелствовалъ є3си2, сE сeй кRщaетъ, и3 вси2 грzдyтъ къ немY.
27
Іоан сказав у відповідь: не може людина приймати на себе нічого, якщо не буде дано їй з неба.
27
TвэщA їwaннъ и3 речE: не м0жетъ человёкъ пріимaти ничесHже, ѓще не бyдетъ дано2 є3мY съ нб7сE.
28
Ви самі мені свідчите про те, що я сказав: я не Христос, але я посланий перед Ним.
28
Вы2 сaми мнЁ свидётелствуете, ћкw рёхъ: нёсмь ѓзъ хrт0съ, но ћкw п0сланъ є4смь пред8 ни1мъ.
29
Хто має наречену, той жених, а друг жениха, стоячи і слухаючи його, радістю радіє, чуючи голос жениха. Отже, ця радість моя сповнилася.
29
И#мёzй невёсту жени1хъ є4сть: ґ дрyгъ жених0въ, стоS и3 послyшаz є3гw2, рaдостію рaдуетсz за глaсъ жених0въ: сіS u5бо рaдость моS и3сп0лнисz:
30
Йому належить рости, а мені умалятися.
30
џному подобaетъ расти2, мнё же мaлитисz.
31
Хто приходить згори, Той над усіма є, хто від землі — земний є і по-земному говорить. Хто з неба йде, Той над усіма є.
31
Грzдhй свhше над8 всёми є4сть: сhй t земли2, t земли2 є4сть, и3 t земли2 глаг0летъ: грzдhй съ нб7сE над8 всёми є4сть:
32
І що Він бачив і чув, про те й свідчить; і свідчення Його ніхто не приймає.
32
и3 є4же ви1дэ и3 слhша, сіE свидётелствуетъ: и3 свидётелства є3гw2 никт0же пріeмлетъ.
33
Хто прийняв Його свідчення, той ствердив, що Бог є істинний.
33
Пріeмый є3гw2 свидётелство вёрова [ўтверди2] ћкw бGъ и4стиненъ є4сть.
34
Бо Той, Кого послав Бог, говорить слова Божі; бо без міри дає Бог Духа.
34
Е#г0же бо послA бGъ, гlг0лы б9іz гlетъ: не въ мёру бо бGъ даeтъ д¦а.
35
Отець любить Сина і все дав у руки Йому.
35
Nц7ъ (бо) лю1битъ сн7а, и3 вс‰ дадE въ рyцэ є3гw2.
36
Хто вірує в Сина, має життя вічне, а хто не вірує в Сина, не побачить життя, але гнів Божий перебуває на ньому.
36
Вёруzй въ сн7а и4мать жив0тъ вёчный: ґ и4же не вёруетъ въ сн7а, не ќзритъ животA, но гнёвъ б9ій пребывaетъ на нeмъ.
Глава 4
1
Коли ж Ісус довідався про почуте фарисеями, що Ісус більше збирає учеників і хрестить, ніж Іоан, —
1
Е#гдA u5бо разумЁ ї}съ, ћкw ўслhшаша фарісeє, ћкw ї}съ мн0жайшыz ўчн7ки2 твори1тъ и3 кRщaетъ, нeже їwaннъ:
2
хоч Ісус Сам не хрестив, а ученики Його, —
2
ї}съ же сaмъ не кRщaше, но ўчн7цы2 є3гw2:
3
то залишив Юдею і знову пішов до Галилеї.
3
њстaви їудeю, и3 и4де пaки въ галілeю.
4
Належало ж Йому проходити через Самарію.
4
Подобaше же є3мY проити2 сквозЁ самарjю.
5
Ось приходить Він до міста самарянського, що зветься Сихар, поблизу землі, яку Яків дав синові своєму Йосифу.
5
(За? в7‹.) Пріи1де u5бо во грaдъ самарjйскій, глаг0лемый сіхaрь, бли1з8 вeси, ю4же дадE їaкwвъ їHсифу сhну своемY:
6
Була там криниця Якова. Ісус, утомившись з дороги, сів біля криниці, а було близько шостої години.
6
бё же тY и3ст0чникъ їaкwвль. Ї}съ же ўтрyждсz t пути2, сэдsше тaкw на и3ст0чницэ: бё (же) ћкw чaсъ шестhй.
7
Приходить жінка з Самарії набрати води. Ісус говорить їй: дай Мені напитися.
7
Пріи1де женA t самарjи почерпaти в0ду. Гlа є4й ї}съ: дaждь ми2 пи1ти.
8
Бо ученики Його пішли до міста, щоб купити їжі.
8
Ўчн7цh бо є3гw2 tшли2 бsху во грaдъ, да брaшно кyпzтъ.
9
Жінка-самарянка каже Йому: як Ти, будучи юдеєм, просиш напитися у мене, самарянки? Адже юдеї не знаються з самарянами.
9
Глаг0ла є3мY женA самарzнhнz: кaкw ты2 жидови1нъ сhй t менє2 пи1ти пр0сиши, жены2 самарzнhни сyщіz, не прикасaютбосz жи1дове самарsнwмъ.
10
Ісус сказав їй у відповідь: якби ти знала дар Божий і Хто говорить тобі: дай Мені напитися, — то ти попросила б у Нього, і Він дав би тобі води живої.
10
TвэщA ї}съ и3 речE є4й: ѓще бы вёдала є3си2 дaръ б9ій, и3 кто2 є4сть гlzй ти2: дaждь ми2 пи1ти: тh бы проси1ла ў негw2, и3 дaлъ бы ти2 в0ду жи1ву.
11
Говорить Йому жінка: Господи! Тобі і зачерпнути нема чим, а криниця глибока; звідки ж Ти маєш воду живу?
11
Глаг0ла є3мY женA: г0споди, ни почерпaла и3мaши, и3 студенeцъ є4сть глуб0къ: tкyду u5бо и3мaши в0ду жи1ву,
12
Невже Ти більший за отця нашого Якова, який дав нам криницю оцю і сам з неї пив, і діти його, і худоба його?
12
є3дA ты2 б0ліи є3си2 nтцA нaшегw їaкwва, и4же дадE нaмъ студенeцъ сeй, и3 т0й и3з8 негw2 пи1тъ, и3 сhнове є3гw2, и3 ск0ти є3гw2;
13
Ісус сказав їй у відповідь: всякий, хто п’є цю воду, знову буде спраглим.
13
TвэщA ї}съ и3 речE є4й: всsкъ піsй t воды2 сеS вжaждетсz пaки:
14
А хто питиме воду, яку дам Я йому, той не буде спраглим повік; але вода, яку дам йому Я, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне.
14
ґ и4же піeтъ t воды2, ю4же ѓзъ дaмъ є3мY, не вжaждетсz во вёки: но водA, ю4же (ѓзъ) дaмъ є3мY, бyдетъ въ нeмъ и3ст0чникъ воды2 текyщіz въ жив0тъ вёчный.
15
Говорить Йому жінка: Господи, дай мені цієї води, щоб я не хотіла пити і не приходила сюди черпати.
15
Глаг0ла къ немY женA: г0споди, дaждь ми2 сію2 в0ду, да ни жaжду, ни прихождY сёмw почерпaти.
16
Ісус говорить їй: іди поклич чоловіка свого і приходь сюди.
16
Гlа є4й ї}съ: и3ди2, пригласи2 мyжа твоего2 и3 пріиди2 сёмw.
17
Жінка сказала Йому у відповідь: не маю я чоловіка. Говорить їй Ісус: правду сказала, що чоловіка не маєш,
17
TвэщA женA и3 речE (є3мY): не и4мамъ мyжа. Гlа є4й ї}съ: д0брэ реклA є3си2, ћкw мyжа не и4мамъ:
18
бо п’ять чоловіків мала, і той, кого маєш тепер, не чоловік тобі; це ти правду сказала.
18
пsть бо мужeй и3мёла є3си2, и3 нн7э, є3г0же и4маши, нёсть ти2 мyжъ: сE вои1стинну реклA є3си2.
19
Жінка говорить Йому: Господи, бачу, що Ти пророк.
19
Глаг0ла є3мY женA: гDи, ви1жу, ћкw прbр0къ є3си2 ты2:
20
Батьки наші поклонялися на цій горі, а ви говорите, що місце, де належить поклонятися, знаходиться в Єрусалимі.
20
nтцы2 нaши въ горЁ сeй поклони1шасz: и3 вы2 глаг0лете, ћкw во їеrли1мэхъ є4сть мёсто, и4дэже клaнzтисz подобaетъ.
21
Ісус говорить їй: жінко, повір Мені, що надходить час, коли будете поклонятись Отцеві, і не на цій горі, і не в Єрусалимі.
21
Гlа є4й ї}съ: жeно, вёру ми2 и3ми2, ћкw грzдeтъ чaсъ, є3гдA ни въ горЁ сeй, ни во їеrли1мэхъ покл0нитесz nц7Y:
22
Ви кланяєтеся тому, чого не знаєте, а ми кланяємося тому, що знаємо, бо спасіння — від юдеїв.
22
вы2 клaнzетесz, є3гHже не вёсте: мы2 клaнzемсz, є3г0же вёмы, ћкw спcніе t їудє1и є4сть:
23
Але прийде час, і нині вже є, коли справжні поклонники кланятимуться Отцеві духом та істиною, бо таких поклонників шукає Отець Собі.
23
но грzдeтъ чaсъ, и3 нн7э є4сть, є3гдA и4стинніи поклHнницы покл0нzтсz nц7Y дyхомъ и3 и4стиною: и4бо nц7ъ таковhхъ и4щетъ покланsющихсz є3мY:
24
Бог є Дух, і тим, що поклоняються Йому, належить поклонятися духом та істиною.
24
д¦ъ (є4сть) бGъ: и3 и4же клaнzетсz є3мY, дyхомъ и3 и4стиною дост0итъ клaнzтисz.
25
Жінка говорить Йому: знаю, що прийде Месія, званий Христос; коли Він прийде, сповістить нам усе.
25
Глаг0ла є3мY женA: вёмъ, ћкw мессjа пріи1детъ, глаг0лемый хrт0съ: є3гдA т0й пріи1детъ, возвэсти1тъ нaмъ вс‰.
26
Ісус сказав їй: це Я, Який розмовляю з тобою.
26
Гlа є4й ї}съ: ѓзъ є4смь, гlzй съ тоб0ю.
27
В цей час прийшли ученики Його і здивувалися, що Він розмовляє з жінкою; проте ніхто не сказав: чого Тобі треба? Або: про що говориш з нею?
27
И# тогдA пріид0ша ўчн7цы2 є3гw2 и3 чудsхусz, ћкw съ жeною гlаше: nбaче никт0же речE: чесw2 и4щеши; и3ли2: что2 гlеши съ нeю;
28
Тоді жінка залишила свій водонос, пішла до міста і сказала людям:
28
Њстaви же водон0съ св0й женA, и3 и4де во грaдъ, и3 глаг0ла человёкwмъ:
29
ідіть, побачите Чоловіка, Який сказав мені про все, що я зробила; чи не Він Христос?
29
пріиди1те (и3) ви1дите чlвёка, и4же речe ми вс‰, є3ли6ка сотвори1хъ: є3дA т0й є4сть хrт0съ;
30
Вони вийшли з міста і пішли до Нього.
30
И#зыд0ша же и3з8 грaда, и3 грzдsху къ немY.
31
Тим часом ученики просили Його, кажучи: Учителю, їж.
31
Междy же си1мъ молsху є3го2 ўчн7цы2 (є3гw2), глаг0люще: раввJ, ћждь.
32
Він же сказав їм: Я маю їжу, якої ви не знаєте.
32
Џнъ же речE и5мъ: ѓзъ брaшно и4мамъ ћсти, є3гHже вы2 не вёсте.
33
Тому ученики говорили між собою: хіба хто приніс Йому їсти?
33
Глаг0лаху u5бо ўчн7цы2 къ себЁ: є3дA кто2 принесE є3мY ћсти;
34
Ісус говорить їм: Моя їжа є творити волю Того, Хто послав Мене, і звершити діло Його.
34
Гlа и5мъ ї}съ: моE брaшно є4сть, да сотворю2 в0лю послaвшагw мS и3 совершY дёло є3гw2.
35
Чи не кажете ви, що ще чотири місяці, і настануть жнива? А Я говорю вам: зведіть очі ваші і погляньте на ниви, як вони пополовіли і готові до жнив.
35
Не вh ли глаг0лете, ћкw є3щE четhри мёсzцы сyть, и3 жaтва пріи1детъ; СE гlю вaмъ: возведи1те џчи вaши, и3 ви1дите ни1вы, ћкw плaвы сyть къ жaтвэ ўжE:
36
Хто жне, той одержує нагороду і збирає плід у життя вічне, щоб і сівач, і жнець разом раділи.
36
и3 жнsй мздY пріeмлетъ, и3 собирaетъ пл0дъ въ жив0тъ вёчный, да и3 сёzй вкyпэ рaдуетсz, и3 жнsй:
37
Бо про це є правдиве слово: один сіє, а інший жне.
37
њ сeмъ бо сл0во є4сть и4стинное, ћкw и4нъ є4сть сёzй, и3 и4нъ є4сть жнsй:
38
Я послав вас жати те, над чим ви не працювали: інші працювали, а ви ввійшли в їхню працю.
38
ѓзъ послaхъ вы2 жaти, и3дёже вы2 не труди1стесz: и3нjи труди1шасz, и3 вы2 въ трyдъ и4хъ внид0сте.
39
І багато самарян з міста того увірували в Нього за словом жінки, яка засвідчила, що Він сказав їй про все, що вона зробила.
39
T грaда же тогw2 мн0зи вёроваша въ џнь t самарsнъ, за сл0во жены2 свидётелствующіz, ћкw речe ми вс‰, є3ли1ка сотвори1хъ.
40
І тому, коли прийшли до Нього самаряни, то просили Його побути в них; і Він пробув там два дні.
40
Е#гдA u5бо пріид0ша къ немY самарsне, молsху є3го2, да бы пребhлъ ў ни1хъ: и3 пребhсть тY двA дни6.
41
І ще більше увірувало в Нього за Його словом.
41
И# мн0гw пaче вёроваша за сл0во є3гw2:
42
А жінці тій говорили: вже не через твої слова віруємо, бо самі чули і знаємо, що Він істинно Спаситель світу, Христос.
42
женё же глаг0лаху, ћкw не ктомY за твою2 бесёду вёруемъ: сaми бо слhшахомъ, и3 вёмы, ћкw сeй є4сть вои1стинну сп7съ мjру, хrт0съ.
43
Як минуло ж два дні, Він вийшов звідти і пішов до Галилеї,
43
По двою1 же дню6 и3зhде tтyду, и3 и4де въ галілeю:
44
бо Сам Ісус свідчив, що пророк у своїй батьківщині не має чести.
44
сaмъ бо ї}съ свидётелствова, ћкw прbр0къ во своeмъ nтeчествіи чeсти не и4мать.
45
Коли Він прийшов до Галилеї, то галилеяни прийняли Його, побачивши все, що Він зробив в Єрусалимі під час свята, бо і вони ходили на свято.
45
Е#гдa же пріи1де въ галілeю, пріsша є3го2 галілeане, вс‰ ви1дэвше, ћже сотвори2 во їеrли1мэхъ въ прaздникъ: и3 тjи бо пріид0ша въ прaздникъ.
46
Отже, Ісус знову прийшов до Кани галилейської, де перетворив воду на вино. Був у Капернаумі царедворець, у якого син був хворий.
46
Пріи1де же пaки ї}съ въ кaну галілeйскую, и3дёже претвори2 в0ду въ віно2. (За? G‹.) И# бЁ нёкій царeвъ мyжъ, є3гHже сhнъ болsше въ капернаyмэ.
47
Він, почувши, що Ісус прийшов з Юдеї в Галилею, прийшов до Нього і просив Його прийти і зцілити його сина, який був при смерті.
47
Сeй слhшавъ, ћкw ї}съ пріи1де t їудeи въ галілeю, и4де къ немY и3 молsше є3го2, да сни1детъ и3 и3сцэли1тъ сhна є3гw2: и3мёzше бо ўмрeти.
48
Ісус сказав йому: ви не увіруєте, якщо не побачите знамень і чудес.
48
РечE u5бо ї}съ къ немY: ѓще знaменій и3 чудeсъ не ви1дите, не и4мате вёровати.
49
Царедворець говорить Йому: Господи! Прийди, поки не помер син мій.
49
Глаг0ла къ немY царeвъ мyжъ: гDи, сни1ди, прeжде дaже не ќмретъ nтрочA моE.
50
Ісус каже йому: іди, син твій живий. І повірив чоловік слову, яке сказав йому Ісус, і пішов.
50
Гlа є3мY ї}съ: и3ди2, сhнъ тв0й жи1въ є4сть. И# вёрова человёкъ словеси2, є4же речE є3мY ї}съ, и3 и3дsше.
51
Одразу, як тільки він входив, зустріли його слуги його і сказали: син твій живий.
51
Ѓбіе же входsщу є3мY, (сE,) раби2 є3гw2 срэт0ша є3го2, и3 возвэсти1ша (є3мY), глаг0люще, ћкw сhнъ тв0й жи1въ є4сть.
52
Він спитав у них: о котрій годині стало йому легше? Йому сказали: вчора о сьомій годині покинула його гарячка.
52
Вопрошaше u5бо t ни1хъ њ чaсэ, въ кот0рый легчaе є3мY бhсть, и3 рёша є3мY, ћкw вчерA въ чaсъ седмhй њстaви є3го2 џгнь.
53
Зрозумів батько, що це був саме той час, коли Ісус сказав йому: син твій живий, і увірував сам і весь дім його.
53
Разумё же nтeцъ, ћкw т0й бЁ чaсъ, въ џньже речE є3мY ї}съ, ћкw сhнъ тв0й жи1въ є4сть: и3 вёрова сaмъ и3 вeсь д0мъ є3гw2.
54
Це вже друге чудо сотворив Ісус, повернувшись з Юдеї в Галилею.
54
СіE пaки втор0е знaменіе сотвори2 ї}съ, пришeдъ t їудeи въ галілeю.
Глава 5
1
Після цього було юдейське свято, і прийшов Ісус до Єрусалима.
1
(За? д7‹.) По си1хъ (же) бЁ прaздникъ їудeйскій, и3 взhде ї}съ во їеrли1мъ.
2
В Єрусалимі ж біля Овечих воріт є купальня, що по-єврейськи зветься Вифезда, яка мала п’ять критих входів.
2
Е$сть же во їеrли1мэхъ џвчаz купёль, ћже глаг0летсz є3врeйски виfесдA, пsть притвHръ и3мyщи:
3
У них лежало багато хворих, сліпих, кривих, сухих, що чекали руху води,
3
въ тёхъ слежaше мн0жество болsщихъ, слэпhхъ, хромhхъ, сухи1хъ, чaющихъ движeніz воды2:
4
бо ангел Господній щороку сходив у купальню і збурював воду; і хто перший входив після збурення води, той одужував, хоч би яку недугу мав.
4
ѓгGлъ бо гDень на (всsко) лёто схождaше въ купёль и3 возмущaше в0ду: (и3) и4же пeрвэе влaзzше по возмущeніи воды2, здрaвъ бывaше, kцёмъ же недyгомъ њдержи1мь бывaше.
5
Тут був чоловік, який хворів тридцять вісім років.
5
Бё же тY нёкій человёкъ, три1десzть и3 џсмь лётъ и3мhй въ недyзэ (своeмъ).
6
Ісус, побачивши, що він лежить, і знаючи, що вже довго хворіє, говорить йому: чи хочеш бути здоровим?
6
Сего2 ви1дэвъ ї}съ лежaща, и3 разумёвъ, ћкw мнHга лBта ўжE и3мsше (въ недyзэ), гlа є3мY: х0щеши ли цёлъ бhти;
7
Недужий відповів Йому: так, Господи! Але людини не маю, щоб, коли збуриться вода, опустила мене в купальню; коли ж я приходжу, інший вже поперед мене входить.
7
TвэщA є3мY недyжный: є4й, гDи, человёка не и4мамъ, да, є3гдA возмути1тсz водA, ввeржетъ мS въ купёль: є3гдa же прихождY ѓзъ, и4нъ прeжде менє2 слaзитъ.
8
Ісус говорить йому: встань, візьми постіль твою і ходи.
8
Гlа є3мY ї}съ: востaни, возми2 џдръ тв0й, и3 ходи2.
9
І він одразу одужав, взяв постіль свою і пішов. Була ж субота у той день.
9
И# ѓбіе здрaвъ бhсть человёкъ: и3 взeмъ џдръ св0й, и3 хождaше. Бё же суббHта въ т0й дeнь.
10
Тому юдеї говорили зціленому: сьогодні субота, і не слід було тобі брати постіль свою.
10
Глаг0лаху же жи1дове и3сцэлёвшему: суббHта є4сть, и3 не дост0итъ ти2 взsти nдрA (твоегw2).
11
Він відповів їм: Хто зцілив мене, Той сказав мені: візьми постіль твою і ходи.
11
Џнъ (же) tвэщA и4мъ: и4же мS сотвори2 цёла, т0й мнЁ речE: возми2 џдръ тв0й и3 ходи2.
12
Його спитали: Хто Той Чоловік, Який сказав тобі: візьми постіль твою і ходи?
12
Вопроси1ша же є3го2: кто2 є4сть человёкъ рекjи ти2: возми2 џдръ тв0й и3 ходи2;
13
А зцілений не знав, хто Він, бо Ісус зник у натовпі, що був на тому місці.
13
И#сцэлёвый же не вёдzше, кто2 є4сть: ї}съ бо ўклони1сz, нар0ду сyщу на мёстэ.
14
Потім Ісус зустрів його у храмі і сказав йому: ось ти одужав; не гріши більше, щоб з тобою не сталося чого гіршого.
14
Пот0мъ (же) њбрёте є3го2 ї}съ въ цeркви, и3 речE є3мY: сE здрaвъ є4си: ктомY не согрэшaй, да не г0рше ти2 что2 бyдетъ.
15
Чоловік цей пішов і сказав юдеям, що Той, Хто зцілив його, є Ісус.
15
И$де (же) человёкъ, и3 повёда їудewмъ, ћкw ї}съ є4сть, и4же мS сотвори2 цёла.
16
І почали юдеї переслідувати Ісуса, і шукали, як Його вбити за те, що творив такі діла в суботу.
16
И# сегw2 рaди гонsху ї}са їудeє, и3 и3скaху є3го2 ўби1ти, занE сі‰ творsше въ суббHту.
17
Ісус же говорив їм: Отець Мій донині робить, і Я роблю.
17
Ї}съ же tвэщaваше и4мъ: (За? е7‹.) nц7ъ м0й досeлэ дёлаетъ, и3 ѓзъ дёлаю.
18
Юдеї ще більше вишукували, як Його вбити за те, що Він не тільки порушував суботу, але й Отцем Своїм називав Бога, рівняючи Себе до Бога.
18
И# сегw2 рaди пaче и3скaху є3го2 їудeє ўби1ти, ћкw не т0кмw разорsше суббHту, но и3 nц7A своего2 гlаше бGа, рaвенъ сS творS бGу.
19
На це Ісус сказав: істинно, істинно говорю вам: Син нічого не може творити Сам від Себе, якщо не побачить, як творить Отець; бо, що Він творить, те так само творить і Син.
19
Tвэщa же ї}съ и3 речE и5мъ: ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ, не м0жетъ сн7ъ твори1ти њ себЁ ничесHже, ѓще не є4же ви1дитъ nц7A творsща: ±же бо џнъ твори1тъ, сі‰ и3 сн7ъ тaкожде тв0ритъ.
20
Бо Отець любить Сина і показує Йому все, що Сам творить; і покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивувались.
20
Nц7ъ бо лю1битъ сн7а, и3 вс‰ показyетъ є3мY, ћже сaмъ твори1тъ: и3 бHлша си1хъ покaжетъ є3мY дэлA, да вы2 чудитeсz.
21
Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживляє, так і Син оживляє, кого хоче.
21
Ћкоже бо nц7ъ воскрешaетъ мє1ртвыz и3 живи1тъ, тaкw и3 сн7ъ, и4хже х0щетъ, живи1тъ.
22
Бо Отець не судить нікого, а весь суд віддав Синові,
22
Nц7ъ бо не сyдитъ ни комyже, но сyдъ вeсь дадE сн7ови,
23
щоб усі шанували Сина, як шанують Отця; а хто не шанує Сина, той не шанує і Отця, Який послав Його.
23
да вси2 чтyтъ сн7а, ћкоже чтyтъ nц7A. (Ґ) и4же не чти1тъ сн7а, не чти1тъ nц7A послaвшагw є3го2.
24
Істинно, істинно кажу вам: хто слово Моє слухає і вірить у Того, Хто послав Мене, той має вічне життя і на суд не приходить, а перейшов від смерти до життя.
24
(За? ѕ7‹.) Ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ, ћкw слyшаzй словесE моегw2 и3 вёруzй послaвшему мS и4мать жив0тъ вёчный, и3 на сyдъ не пріи1детъ, но преи1детъ t смeрти въ жив0тъ.
25
Істинно, істинно кажу вам, що настане час, і нині вже є, коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть.
25
Ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ, ћкw грzдeтъ чaсъ, и3 нн7э є4сть, є3гдA мeртвіи ўслhшатъ глaсъ сн7а б9іz, и3 ўслhшавше њживyтъ.
26
Бо як Отець має життя в Самому Собі, так і Синові дав мати життя в Самому Собі.
26
Ћкоже бо nц7ъ и4мать жив0тъ въ себЁ, тaкw дадE и3 сн7ови жив0тъ и3мёти въ себЁ
27
І дав Йому владу суд творити, бо Він є Син Людський.
27
и3 w4бласть дадE є3мY и3 сyдъ твори1ти, ћкw сн7ъ чlвёчь є4сть.
28
Не дивуйтесь цьому, бо настає час, коли всі, хто в гробах, почують голос Сина Божого;
28
Не диви1тесz семY: ћкw грzдeтъ чaсъ, въ џньже вси2 сyщіи во гробёхъ ўслhшатъ глaсъ сн7а б9іz,
29
і вийдуть ті, хто творив добро, у воскресіння життя, а ті, хто чинив зло, — у воскресіння суду.
29
и3 и3зhдутъ сотв0ршіи бlгaz въ воскрешeніе животA, ґ сотв0ршіи ѕлaz въ воскрешeніе судA.
30
Я нічого не можу творити Сам від Себе. Як чую, так і суджу, і суд Мій праведний; бо не шукаю Моєї волі, а волі Отця, Який послав Мене.
30
Не могY ѓзъ њ себЁ твори1ти ничесHже. (За? з7‹.) Ћкоже слhшу, суждY, и3 сyдъ м0й прaведенъ є4сть, ћкw не и3щY в0ли моеS, но в0ли послaвшагw мS nц7A.
31
Коли Я свідчу Сам про Себе, то свідчення Моє не є істинне.
31
Ѓще ѓзъ свидётелствую њ мнЁ, свидётелство моE нёсть и4стинно:
32
Є інший, який свідчить про Мене; і Я знаю, що істинне те свідчення, яким він свідчить про Мене.
32
и4нъ є4сть свидётелствуzй њ мнЁ, и3 вёмъ, ћкw и4стинно є4сть свидётелство, є4же свидётелствуетъ њ мнЁ:
33
Ви посилали до Іоана, і він засвідчив істину.
33
вы2 послaсте ко їwaнну, и3 свидётелствова њ и4стинэ.
34
А втім, Я не від людини приймаю свідчення, але говорю це для того, щоб ви спаслися.
34
Ѓзъ же не t человёка свидётелства пріeмлю, но сі‰ гlю, да вы2 спасeни бyдете.
35
Він був світильник, який горів і світив; ви ж хотіли короткий час порадуватися при світлі його.
35
Џнъ бЁ свэти1лникъ горS и3 свэтS: вh же восхотёсте возрaдоватисz въ чaсъ свэтёніz є3гw2 [до врeмене въ свэтёніи є3гw2].
36
Я ж маю свідчення більше за Іоанове: бо діла, які Отець дав Мені звершити, саме ці діла, які Я творю, свідчать про Мене, що Отець Мене послав.
36
Ѓзъ же и4мамъ свидётелство б0лэе їwaннова: дэлa бо, ћже дадE мнЁ nц7ъ, да совершY |, т† дэлA, ћже ѓзъ творю2, свидётелствуютъ њ мнЁ, ћкw nц7ъ мS послA.
37
І Отець, Який послав Мене, Сам засвідчив про Мене. А ви ні голосу Його ніколи не чули, ні лиця Його ніколи не бачили;
37
И# послaвый мS nц7ъ сaмъ свидётелствова њ мнЁ. Ни глaса є3гw2 нигдёже слhшасте, ни видёніz є3гw2 ви1дэсте,
38
і не маєте слова Його, яке перебувало б у вас; бо ви не віруєте в Того, Кого Він послав.
38
и3 словесE є3гw2 не и4мате пребывaюща въ вaсъ, занE, є3г0же т0й послA, семY вы2 вёры не є4млете.
39
Дослідіть Писання, бо ви сподіваєтесь через них мати життя вічне; а вони свідчать про Мене.
39
И#спытaйте писaній, ћкw вы2 мнитE въ ни1хъ и3мёти жив0тъ вёчный: и3 т† сyть свидётєлствующаz њ мнЁ.
40
Але ви не хочете прийти до Мене, щоб мати життя.
40
И# не х0щете пріити2 ко мнЁ, да жив0тъ и4мате.
41
Не приймаю слави від людей,
41
Слaвы t человёкъ не пріeмлю,
42
але знаю вас: ви не маєте в собі любови до Бога.
42
но разумёхъ вы2, ћкw любвE б9іz не и4мате въ себЁ.
43
Я прийшов в ім’я Отця Мого, і не приймаєте Мене; а коли інший прийде в ім’я своє, того приймете.
43
Ѓзъ пріид0хъ во и4мz nц7A моегw2, и3 не пріeмлете менE: ѓще и4нъ пріи1детъ во и4мz своE, того2 пріeмлете.
44
Як ви можете вірувати, коли приймаєте славу один від одного, а слави, яка від Єдиного Бога, не шукаєте?
44
Кaкw вы2 м0жете вёровати, слaву дрyгъ t дрyга пріeмлюще, и3 слaвы, ћже t є3ди1нагw бGа, не и4щете;
45
Не думайте, що Я буду звинувачувати вас перед Отцем: є той, хто вас звинувачує, — Мойсей, на якого ви уповаєте.
45
Не мни1те, ћкw ѓзъ на вы2 рекY ко nц7Y: є4сть, и4же на вы2 глаг0летъ, мwmсeй, нaньже вы2 ўповaете.
46
Бо якби ви вірили Мойсеєві, то повірили б і Мені, тому що він писав про Мене.
46
Ѓще бо бhсте вёровали мwmсeови, вёровали бhсте (ќбw и3) мнЁ: њ мнё бо т0й писA.
47
Якщо ж його Писанням не вірите, то як повірите Моїм словам?
47
Ѓще ли тогw2 писaніємъ не вёруете, кaкw мои1мъ гlг0лwмъ вёру и4мете;
Глава 6
1
Після цього пішов Ісус на той бік Тиверіадського моря в Галилеї.
1
По си1хъ и4де ї}съ на w4нъ п0лъ м0рz галілeи тіверіaдска:
2
За Ним ішло багато народу, бо бачили чудеса, які Він творив над недужими.
2
и3 по нeмъ и3дsше нар0дъ мн0гъ, ћкw ви1дzху знaмєніz є3гw2, ±же творsше над8 недyжными.
3
Ісус зійшов на гору і сидів там з учениками Своїми.
3
Взhде же на г0ру ї}съ, и3 тY сэдsше со ўчн7ки6 свои1ми.
4
Наближалася ж Пасха, юдейське свято.
4
Бё же бли1з8 пaсха, прaздникъ жид0вскій.
5
Ісус, звівши очі і побачивши, що багато народу йде до Нього, говорить Филипові: за що нам купити хлібів, щоб їх нагодувати?
5
(За? }‹.) Возвeдъ u5бо ї}съ џчи и3 ви1дэвъ, ћкw мн0гъ нар0дъ грzдeтъ къ немY, глаг0ла къ філjппу: чи1мъ кyпимъ хлёбы, да kдsтъ сjи;
6
Говорив же це, випробовуючи його, бо Сам знав, що хотів зробити.
6
Сіe же глаг0лаше, и3скушaz є3го2: сaмъ бо вёдzше, что2 х0щетъ сотвори1ти.
7
Филип відповів Йому: і на двісті динаріїв не вистачить хліба, щоб кожний з них хоч трохи одержав.
7
TвэщA є3мY філjппъ: двэмA ст0ма пёнzзей хлёбы не довлёютъ и4мъ, да кjиждо и4хъ мaло что2 пріи1метъ.
8
Один з учеників Його, Андрій, брат Симона-Петра, говорить Йому:
8
Глаг0ла є3мY є3ди1нъ t ўчн7къ є3гw2, ґндрeй, брaтъ сjмwна петрA:
9
тут є один юнак, який має п’ять хлібів ячмінних і дві рибини; але що то на таку безліч?
9
є4сть џтрочищь здЁ є3ди1нъ, и4же и4мать пsть хлёбъ kчмeнныхъ и3 двЁ ры6бэ: но сjи что2 сyть на толи1ко;
10
Ісус сказав: звеліть людям сісти. Було ж на тому місці багато трави. Отже, сіло людей близько п’яти тисяч.
10
Речe же ї}съ: сотвори1те человёки возлещи2. Бё же травA мн0га на мёстэ. ВозлежE u5бо мужeй числ0мъ ћкw пsть тhсzщъ.
11
Ісус, взявши хліби і воздавши хвалу, роздав ученикам, а ученики — тим, що сиділи, також і риби, скільки хто хотів.
11
Пріsтъ же хлёбы ї}съ и3, хвалY воздaвъ, подадE ўчн7кHмъ, ўчн7цh же возлежaщымъ: тaкожде и3 t ры6бу, є3ли1кw хотsху.
12
І коли наситилися, то сказав ученикам Своїм: зберіть залишки, щоб нічого не пропало.
12
И# ћкw насhтишасz, гlа ўчн7кHмъ свои6мъ: собери1те и3збhтки ўкр{хъ, да не поги1бнетъ ничт0же.
13
І зібрали, і наповнили дванадцять кошиків залишками від п’яти ячмінних хлібів, що їли.
13
Собрaша же, и3 и3сп0лниша дванaдесzте к0шz ўкр{хъ t пzти1хъ хлBбъ kчмeнныхъ, и5же и3збhша ћдшымъ.
14
Тоді люди, побачивши, яке чудо сотворив Ісус, сказали: це воістину Той Пророк, Який має прийти у світ.
14
(За? f7‹.) Человёцы же ви1дэвше знaменіе, є4же сотвори2 ї}съ, глаг0лаху, ћкw сeй є4сть вои1стинну прbр0къ грzдhй въ мjръ.
15
Ісус же, дізнавшись, що хочуть прийти, несподівано взяти Його і зробити царем, знову пішов на гору один.
15
Ї}съ u5бо разумёвъ, ћкw хотsтъ пріити2, да восхи1тzтъ є3го2 и3 сотворsтъ є3го2 цRS, tи1де пaки въ г0ру є3ди1нъ.
16
Коли ж настав вечір, то ученики Його зійшли до моря.
16
Ћкw п0здэ бhсть, снид0ша ўчн7цы2 є3гw2 на м0ре,
17
І, сівши в човен, попливли на другий бік моря до Капернаума. Було вже темно, а Ісус не приходив до них.
17
и3 влэз0ша въ корaбль, и3 и3дsху на w4нъ п0лъ м0рz въ капернаyмъ. И# тмA ѓбіе бhсть, и3 не (u5) бЁ пришeлъ къ ни6мъ ї}съ.
18
Дув сильний вітер, і море хвилювалося.
18
М0ре же, вётру вeлію дыхaющу, воздвизaшесz.
19
Пропливши стадій близько двадцяти п’яти чи тридцяти*, вони побачили Ісуса, Який ішов по морю і вже наближався до човна, і злякались.
19
Грeбше же ћкw стaдій двaдесzть пsть и3ли2 три1десzть, ўзрёша ї}са ходsща по м0рю и3 бли1з8 кораблS бhвша, и3 ўбоsшасz.
20
Але Він сказав їм: це Я, не бійтеся.
20
Џнъ же гlа и4мъ: ѓзъ є4смь, не б0йтесz.
21
Вони хотіли взяти Його в човен; і у ту ж мить човен пристав до берега, куди пливли.
21
Хотsху u5бо пріsти є3го2 въ корaбль: и3 ѓбіе корaбль бhсть на земли2, въ ню1же и3дsху.
22
Наступного дня народ, який стояв по той бік моря, бачив, що іншого човна не було там, крім того, в який увійшли ученики Його, і що Ісус не входив у човен з учениками Своїми, а відпливли одні ученики Його.
22
Во ќтрій (же) нар0дъ, и4же стоsше њб8 w4нъ п0лъ м0рz, ви1дэвъ, ћкw кораблS и3н0гw не бЁ тY, т0кмw є3ди1нъ т0й, въ џньже внид0ша ўчн7цы2 є3гw2, и3 ћкw не вни1де со ўчн7ки6 свои1ми ї}съ въ корaбль, но є3ди1ни ўчн7цы2 є3гw2 и3д0ша:
23
Тим часом прийшли з Тиверіади інші човни до того місця, де їли хліб за благословенням Господнім.
23
и3 и4ни пріид0ша корабли6 t тіверіaды бли1з8 мёста, и3дёже kд0ша хлёбы, хвалY воздaвше гDеви:
24
Коли ж люди побачили, що тут немає ні Ісуса, ні учеників Його, то посідали в човни і попливли до Капернаума, шукаючи Ісуса.
24
є3гдa же ви1дэша нар0ди, ћкw ї}са не бhсть тY, ни ўчн7къ є3гw2, влэз0ша сaми въ корабли6, и3 пріид0ша въ капернаyмъ, и4щуще ї}са,
25
І, знайшовши Його по той бік моря, сказали Йому: Учителю, коли Ти прибув сюди?
25
и3 њбрётше є3го2 њб8 w4нъ п0лъ м0рz, рёша є3мY: раввJ, когдA здЁ бhсть [когдA сёмw пришeлъ є3си2];
26
Ісус сказав їм у відповідь: істинно, істинно кажу вам: ви шукаєте Мене не тому, що бачили чудеса, а тому, що їли хліб і наситились.
26
TвэщA и4мъ ї}съ и3 речE: ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ, и4щете менє2, не ћкw ви1дэсте знaменіе, но ћкw ћли є3стE хлёбы и3 насhтистесz:
27
Дбайте не про їжу тлінну, а про їжу, яка залишається на життя вічне, яку дасть вам Син Людський, бо назнаменував Його Отець, Бог.
27
(За? к7.) дёлайте же не брaшно ги1блющее, но брaшно пребывaющее въ жив0тъ вёчный, є4же сн7ъ чlвёческій вaмъ дaстъ: сег0 бо nц7ъ знaмена бGъ.
28
Вони сказали Йому: що нам робити, щоб чинити діла Божі?
28
Рёша же къ немY: что2 сотвори1мъ, да дёлаемъ дэлA б9іz;
29
Ісус сказав їм у відповідь: ось діло Боже, щоб ви увірували в Того, Кого Він послав.
29
TвэщA ї}съ и3 речE и4мъ: сE є4сть дёло б9іе, да вёруете въ того2, є3г0же послA џнъ.
30
На це вони сказали Йому: яке ж знамення Ти створиш, щоб ми побачили і увірували в Тебе? Що Ти чиниш?
30
Рёша же є3мY: к0е u5бо ты2 твори1ши знaменіе, да ви1димъ и3 вёру и4мемъ тебЁ, что2 дёлаеши,
31
Батьки наші їли манну в пустелі, як написано: хліб з неба дав їм їсти.
31
nтцы2 нaши kд0ша мaнну въ пустhни, ћкоже є4сть пи1сано: хлёбъ съ небесE дадE и4мъ ћсти.
32
Ісус же сказав їм: істинно, істинно кажу вам: не Мойсей дав вам хліб з неба, але Отець Мій дає вам істинний хліб з небес.
32
РечE u5бо и4мъ ї}съ: ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ, не мwmсeй дадE вaмъ хлёбъ съ небесE, но nц7ъ м0й даeтъ вaмъ хлёбъ и4стинный съ нб7сE:
33
Бо хліб Божий є той, який сходить з небес і дає життя світові.
33
хлёбъ бо б9ій є4сть сходsй съ нб7сE и3 даsй жив0тъ мjру.
34
На це сказали Йому: Господи! Завжди давай нам хліб цей.
34
Рёша u5бо къ немY: гDи, всегдA дaждь нaмъ хлёбъ сeй.
35
Ісус сказав їм: Я є хліб життя; хто приходить до Мене, не відчуватиме голоду, і хто вірує в Мене, ніколи не матиме спраги.
35
Речe же и4мъ ї}съ: (За? к7№.) ѓзъ є4смь хлёбъ жив0тный: грzдhй ко мнЁ не и4мать взалкaтисz, и3 вёруzй въ мS не и4мать вжaждатисz никогдaже.
36
Але Я вам сказав, що ви хоч і бачили Мене, та не віруєте.
36
Но рёхъ вaмъ, ћкw и3 ви1дэсте мS, и3 не вёруете.
37
Усе, що дає Мені Отець, до Мене прийде; і того, хто приходить до Мене, Я не вижену геть.
37
ВсE, є4же даeтъ мнЁ nц7ъ, ко мнЁ пріи1детъ, и3 грzдyщаго ко мнЁ не и3зженY в0нъ:
38
Бо Я зійшов з небес не для того, щоб творити волю Мою, а волю Отця, Який послав Мене.
38
ћкw снид0хъ съ нб7сE, не да творю2 в0лю мою2, но в0лю послaвшагw мS nц7A.
39
Воля ж Отця, Який послав Мене, є та, щоб з усього, що Він дав Мені, нічого не погубити, а все те воскресити в останній день.
39
Сe же є4сть в0лz послaвшагw мS nц7A, да всE, є4же дaде ми2, не погублю2 t негw2, но воскрешY є5 въ послёдній дeнь.
40
Воля Того, Хто послав Мене, є та, щоб кожен, хто бачить Сина і вірує в Нього, мав життя вічне; і Я воскрешу його в останній день.
40
(За? к7в7.) Сe же є4сть в0лz послaвшагw мS, да всsкъ ви1дzй сн7а и3 вёруzй въ него2 и4мать жив0тъ вёчный, и3 воскрешY є3го2 ѓзъ въ послёдній дeнь.
41
Ремствували на Нього юдеї за те, що Він казав: Я є хліб, який зійшов з небес.
41
Роптaху u5бо їудeє њ нeмъ, ћкw речE: ѓзъ є4смь хлёбъ сшeдый съ нб7сE.
42
І говорили: чи це не Ісус, син Йосифів, батька і матір Якого ми знаємо? Як же говорить Він: Я зійшов з небес?
42
И# глаг0лаху: не сeй ли є4сть ї}съ сhнъ їHсифовъ, є3гHже мы2 знaемъ nтцA и3 мaтерь, кaкw u5бо глаг0летъ сeй, ћкw съ нб7сE снид0хъ;
43
Ісус сказав їм у відповідь: не ремствуйте між собою.
43
TвэщA u5бо ї}съ и3 речE и5мъ: не ропщи1те междY соб0ю:
44
Ніхто не може прийти до Мене, якщо Отець, Який послав Мене, не залучить його; і Я воскрешу його в останній день.
44
никт0же м0жетъ пріити2 ко мнЁ, ѓще не nц7ъ послaвый мS привлечeтъ є3го2, и3 ѓзъ воскрешY є3го2 въ послёдній дeнь.
45
У пророків написано: і будуть усі навчені Богом. Кожен, хто чув Отця і навчився, приходить до Мене.
45
Е$сть пи1сано во прbр0цэхъ: и3 бyдутъ вси2 научeни бGомъ. Всsкъ слhшавый t nц7A и3 навhкъ, пріи1детъ ко мнЁ.
46
Це не значить, що хтось бачив Отця, хіба лише Той, Хто від Бога; Він бачив Отця.
46
Не ћкw nц7A ви1дэлъ є4сть кто2, т0кмw сhй t бGа, сeй ви1дэ nц7A.
47
Істинно, істинно кажу вам: хто вірує в Мене, має життя вічне.
47
Ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ: вёруzй въ мS и4мать жив0тъ вёчный.
48
Я є хліб життя.
48
(За? к7G.) Ѓзъ є4смь хлёбъ жив0тный:
49
Батьки ваші їли манну в пустелі — й померли.
49
nтцы2 вaши kд0ша мaнну въ пустhни, и3 ўмр0ша:
50
Це ж є хліб, який сходить з небес, той, хто його їсть, не помре.
50
сeй є4сть хлёбъ сходsй съ нб7сE, да, ѓще кто2 t негw2 ћстъ, не ќмретъ:
51
Я — хліб живий, який зійшов з небес; хто їсть цей хліб, житиме вічно; хліб же, який Я дам, є Плоть Моя, яку Я віддам за життя світу.
51
ѓзъ є4смь хлёбъ жив0тный, и4же сшeдый съ нб7сE: ѓще кто2 снёсть t хлёба сегw2, жи1въ бyдетъ во вёки: и3 хлёбъ, є3г0же ѓзъ дaмъ, пlть моS є4сть, ю4же ѓзъ дaмъ за жив0тъ мjра.
52
Тоді юдеї почали сперечатися між собою, кажучи: як Він може дати нам Плоть Свою їсти?
52
Прsхусz же междY соб0ю жи1дове, глаг0люще: кaкw м0жетъ сeй нaмъ дaти пlть (свою2) ћсти;
53
Ісус же сказав їм: істинно, істинно кажу вам: якщо не будете споживати Плоті Сина Людського і не питимете Його Крови, то не будете мати життя в собі.
53
Речe же и5мъ ї}съ: ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ: ѓще не снёсте пlти сн7а чlвёческагw, ни піeте кр0ве є3гw2, животA не и4мате въ себЁ.
54
Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, має життя вічне, і Я воскрешу його в останній день.
54
Kдhй мою2 пlть и3 піsй мою2 кр0вь и4мать жив0тъ вёчный, и3 ѓзъ воскрешY є3го2 въ послёдній дeнь.
55
Бо Плоть Моя є істинною їжею, і Кров Моя є істинним питтям.
55
Пlть бо моS и4стиннw є4сть брaшно, и3 кр0вь моS и4стиннw є4сть пи1во.
56
Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, в Мені перебуває, і Я в ньому.
56
(За? к7д7.) Kдhй мою2 пlть и3 піsй мою2 кр0вь во мнЁ пребывaетъ, и3 ѓзъ въ нeмъ.
57
Як послав Мене Живий Отець, — і Я живу Отцем, — так і той, хто їсть Мене, житиме через Мене.
57
Ћкоже послa мz живhй nц7ъ, и3 ѓзъ живY nц7A рaди: и3 kдhй мS, и3 т0й жи1въ бyдетъ менє2 рaди.
58
Цей і є хліб, який зійшов з небес. Не так, як батьки ваші їли манну і померли; хто їсть хліб цей, житиме повік.
58
Сeй є4сть хлёбъ сшeдый съ нб7сE: не ћкоже kд0ша nтцы2 вaши мaнну, и3 ўмр0ша: kдhй хлёбъ сeй жи1въ бyдетъ во вёки.
59
Це Він говорив, навчаючи у синагозі, в Капернаумі.
59
Сі‰ речE на с0нмищи, ўчS въ капернаyмэ.
60
Багато хто з учеників Його, слухаючи те, говорили: жорстоке це слово! Хто може це слухати?
60
Мн0зи u5бо слhшавше t ўчн7къ є3гw2, рёша: жест0ко є4сть сл0во сіE: (и3) кто2 м0жетъ є3гw2 послyшати;
61
Але Ісус, знаючи Сам у Собі, що ученики Його ремствують на те, сказав їм: чи це спокушає вас?
61
Вёдый же ї}съ въ себЁ, ћкw р0пщутъ њ сeмъ ўчн7цы2 є3гw2, речE и4мъ: сіe ли вы2 блазни1тъ;
62
А що ж, коли побачите Сина Людського, Який возноситься туди, де був раніш?
62
ѓще u5бо ќзрите сн7а чlвёческаго восходsща, и3дёже бЁ прeжде;
63
Дух оживляє; плоть аніскільки не допомагає.
63
дyхъ є4сть, и4же њживлsетъ, пл0ть не п0льзуетъ ничт0же: гlг0лы, ћже ѓзъ гlахъ вaмъ, дyхъ сyть и3 жив0тъ сyть:
64
Але є між вами деякі, що не вірують. Бо Ісус знав з самого початку, хто не вірує і хто зрадить Його.
64
но сyть t вaсъ нёцыи, и4же не вёруютъ. Вёдzше бо и3скони2 ї}съ, кjи сyть невёрующіи, и3 кто2 є4сть предаsй є3го2.
65
І сказав: Я для того і говорив вам, що ніхто не може прийти до Мене, якщо те не буде дано йому від Отця Мого.
65
И# гlаше: сегw2 рaди рёхъ вaмъ, ћкw никт0же м0жетъ пріити2 ко мнЁ, ѓще не бyдетъ є3мY дано2 t nц7A моегw2.
66
Відтоді багато з учеників Його відійшли від Нього і вже з Ним не ходили.
66
T сегw2 мн0зи t ўчн7къ є3гw2 и3д0ша вспsть, и3 ктомY не хождaху съ ни1мъ.
67
Тоді Ісус сказав дванадцятьом: чи не хочете відійти і ви?
67
Речe же ї}съ nбэманaдесzте: є3дA и3 вы2 х0щете и3ти2;
68
Симон-Петро відповів Йому: Господи, до кого нам іти? Ти маєш слова життя вічного,
68
TвэщA u5бо є3мY сjмwнъ пeтръ: гDи, къ комY и4демъ; гlг0лы животA вёчнагw и4маши,
69
і ми увірували і пізнали, що Ти Христос, Син Бога Живого.
69
и3 мы2 вёровахомъ, и3 познaхомъ, ћкw ты2 є3си2 хrт0съ, сн7ъ бGа живaгw.
70
Ісус відповів їм: чи не дванадцять Я обрав вас? Але один з вас є диявол.
70
TвэщA и5мъ ї}съ: не ѓзъ ли вaсъ дванaдесzте и3збрaхъ; и3 є3ди1нъ t вaсъ діaволъ є4сть.
71
Це говорив Він про Іуду Симонового Іскаріота, бо той мав зрадити Його, хоч був одним з дванадцятьох.
71
Гlаше же їyду сімHнова їскаріHта: сeй бо хотsше предaти є3го2, є3ди1нъ сhй t nбоюнaдесzте.
Глава 7
1
Після цього Ісус ходив Галилеєю, бо не хотів ходити по Юдеї, тому що шукали юдеї, як вбити Його.
1
(За? к7е7.) И# хождaше ї}съ по си1хъ въ галілeи: не хотsше бо во їудeи ходи1ти, ћкw и3скaху є3го2 їудeє ўби1ти.
2
Наближалося свято юдейське — ставлення кущів.
2
Бё же бли1з8 прaздникъ їудeйскій, потчeніе сёни.
3
Тоді брати Його сказали Йому: вийди звідси та іди до Юдеї, щоб і ученики Твої бачили діла, які Ти твориш.
3
Рёша u5бо къ немY брaтіz є3гw2: прейди2 tсю1ду, и3 и3ди2 во їудeю, да и3 ўчн7цы2 твои2 ви1дzтъ дэлA тво‰, ±же твори1ши:
4
Бо ніхто не робить щось таємно, коли сам домагається бути відомим. Якщо Ти твориш такі діла, яви Себе світові.
4
никт0же бо въ тaйнэ твори1тъ что2, и3 и4щетъ сaмъ ћвэ бhти: ѓще сі‰ твори1ши, kви2 себE мjрови.
5
Бо і брати Його не вірували в Нього.
5
Ни брaтіz бо є3гw2 вёроваху въ него2.
6
На це Ісус сказав їм: Мій час ще не настав, час же вам завжди готовий.
6
Гlа u5бо и5мъ ї}съ: врeмz моE не u5 пріи1де: врeмz же вaше всегдA гот0во є4сть:
7
Не може світ ненавидіти вас, а Мене ненавидить, бо Я свідчу про нього, що діла його злі.
7
не м0жетъ мjръ ненави1дэти вaсъ: менe же ненави1дитъ, ћкw ѓзъ свидётелствую њ нeмъ, ћкw дэлA є3гw2 ѕл† сyть:
8
Ви йдіть на свято це, а Я ще не піду на це свято, бо час Мій ще не настав.
8
вы2 взhдите въ прaздникъ сeй: ѓзъ не взhду [не u5 взhду] въ прaздникъ сeй, ћкw врeмz моE не u5 и3сп0лнисz.
9
Сказавши це їм, залишився в Галилеї.
9
Сі‰ рeкъ и5мъ, њстA въ галілeи.
10
Але коли брати Його прийшли на свято, тоді і Він прийшов, та не явно, а ніби таємно.
10
Е#гдa же взыд0ша брaтіz є3гw2 въ прaздникъ, тогдA и3 сaмъ взhде, не ћвэ, но ћкw тaй.
11
Юдеї ж шукали Його на святі і говорили: де Він?
11
Жи1дове же и3скaху є3го2 въ прaздникъ, и3 глаг0лаху: гдЁ є4сть џнъ;
12
І багато було розмов про Нього в народі. Одні говорили, що Він добрий, інші казали, що ні, Він зваблює народ.
12
И# р0потъ мн0гъ бЁ њ нeмъ въ нар0дэхъ: џвіи глаг0лаху, ћкw бlгъ є4сть: и3нjи же глаг0лаху: ни2, но льсти1тъ нар0ды.
13
Проте ніхто не говорив про Нього відкрито, бо боялись юдеїв.
13
Никт0же ќбw ћвэ глаг0лаше њ нeмъ, стрaха рaди їудeйскагw.
14
У переполовення свята Ісус увійшов у храм і навчав.
14
(За? к7ѕ7.) Ѓбіе же въ преполовeніе прaздника взhде ї}съ во цeрковь, и3 ўчaше.
15
І дивувалися юдеї, кажучи: як Він знає Писання, не вчившись?
15
И# дивлsхусz їудeє, глаг0люще: кaкw сeй кни6ги вёсть не ўчи1всz;
16
Ісус сказав їм у відповідь: Моє вчення — не Моє, а Того, Хто послав Мене;
16
TвэщA (u5бо) и5мъ ї}съ и3 речE: моE ў§ніе нёсть моE, но послaвшагw мS:
17
хто хоче творити волю Його, той довідається про це вчення, чи воно від Бога, чи Я Сам від Себе кажу.
17
ѓще кто2 х0щетъ в0лю є3гw2 тв0рити, разумёетъ њ ў§ніи, к0е t бGа є4сть, и3ли2 ѓзъ t себє2 гlю:
18
Хто говорить сам від себе, той шукає слави собі, а Хто шукає слави Тому, Хто послав Його, Той є істинний, і неправди немає в Ньому.
18
глаг0лzй t себє2, слaвы своеS и4щетъ: ґ и3щsй слaвы послaвшагw є3го2, сeй и4стиненъ є4сть, и3 нёсть непрaвды въ нeмъ.
19
Чи не дав вам Мойсей закон? І ніхто з вас не виконує закону. Чого ж шукаєте, як вбити Мене?
19
Не мwmсeй ли дадE вaмъ зак0нъ; и3 никт0же t вaсъ твори1тъ зак0на. Что2 менE и4щете ўби1ти;
20
Народ сказав у відповідь: чи не біс у Тобі? Хто хоче Тебе вбити?
20
TвэщA нар0дъ и3 речE: бёса ли и4маши; кто2 тебE и4щетъ ўби1ти;
21
Ісус далі сказав їм: одне діло зробив Я, і ви всі дивуєтеся.
21
TвэщA ї}съ и3 речE и5мъ: є3ди1но дёло сотвори1хъ, и3 вси2 дивитeсz:
22
Мойсей дав вам обрізання [хоч воно не від Мойсея, а від отців], і в суботу ви обрізуєте чоловіка.
22
сегw2 рaди мwmсeй дадE вaмъ њбрёзаніе, не ћкw t мwmсeа є4сть, но t nтє1цъ: и3 въ суббHту њбрёзаете человёка:
23
Якщо в суботу приймає чоловік обрізання, щоб не порушити закону Мойсеєвого, — то чому на Мене ремствуєте за те, що Я всього чоловіка зцілив у суботу?
23
ѓще њбрёзаніе пріeмлетъ человёкъ въ суббHту, да не разори1тсz зак0нъ мwmсeовъ: на мs ли гнёваетесz, ћкw всего2 человёка здрaва сотвори1хъ въ суббHту;
24
Не судіть з вигляду, а судіть судом справедливим.
24
не суди1те на лиц†, но првdный сyдъ суди1те.
25
Тут деякі з єрусалимлян говорили: чи не Той це, Якого хочуть убити?
25
Глаг0лаху u5бо нёцыи t їеrли1млzнъ: не сeй ли є4сть, є3г0же и4щутъ ўби1ти;
26
Ось Він говорить відкрито, і нічого не кажуть Йому; чи не переконалися начальники, що Він справді Христос?
26
и3 сE, не њбинyzсz гlетъ, и3 ничесHже є3мY не глаг0лютъ: є3дA кaкw [вои1стинну] разумёша кн‰зи, ћкw сeй є4сть хrт0съ;
27
Але ж ми знаємо, звідки Він; Христос же, коли прийде, ніхто не знатиме, звідки Він.
27
но сего2 вёмы, tкyду є4сть: хrт0съ же є3гдA пріи1детъ, никт0же вёсть, tкyду бyдетъ.
28
Тоді Ісус, навчаючи, голосно заговорив у храмі: і Мене знаєте, і знаєте звідки Я; і Я прийшов не Сам від Себе, але є істинний Той, Хто послав Мене, Якого ви не знаєте.
28
ВоззвA u5бо въ цeркви ўчS ї}съ и3 гlz: и3 менE вёсте, и3 вёсте, tкyду є4смь: и3 њ себЁ не пріид0хъ, но є4сть и4стиненъ послaвый мS, є3гHже вы2 не вёсте:
29
Я ж знаю Його, бо Я від Нього, і Він послав Мене.
29
ѓзъ вёмъ є3го2, ћкw t негw2 є4смь, и3 т0й мS послA.
30
І хотіли схопити Його, але ніхто не наклав на Нього руки, бо ще не настав час Його.
30
И#скaху u5бо, да и4мутъ є3го2: и3 никт0же возложи2 нaнь руки2, ћкw не u5 бЁ пришeлъ чaсъ є3гw2.
31
Багато ж з народу увірували в Нього і говорили: коли Христос прийде, невже створить більші чудеса, ніж Цей створив?
31
Мн0зи же t нар0да вёроваша въ него2, и3 глаг0лаху, ћкw хrт0съ, є3гдA пріи1детъ, є3дA бHлша знaмєніz сотвори1тъ, ±же сeй твори1тъ;
32
Фарисеї почули, що таке говорить про Нього народ, і послали фарисеї та первосвященики слуг схопити Його.
32
Слhшаша фарісeє нар0дъ р0пщущь њ нeмъ сі‰: и3 послaша фарісeє и3 ґрхіерeє слуги6, да и4мутъ є3го2.
33
Ісус же сказав їм: ще недовго бути Мені з вами, і Я піду до Того, Хто Мене послав.
33
РечE u5бо ї}съ: є3щE мaло врeмz съ вaми є4смь, и3 и3дY къ послaвшему мS:
34
Шукатимете Мене, і не знайдете; і де буду Я, туди ви не зможете прийти.
34
взhщете менE, и3 не њбрsщете: и3 и3дёже є4смь ѓзъ, вы2 не м0жете пріити2.
35
При цьому юдеї говорили між собою: куди Він хоче йти, що ми не знайдемо Його? Чи не хоче Він іти в еллінське розсіяння і вчити еллінів?
35
Рёша же їудeє къ себЁ: кaмw сeй х0щетъ и3ти2, ћкw мы2 не њбрsщемъ є3гw2; є3дA въ разсёzніе є4ллинское х0щетъ и3ти2 и3 ўчи1ти є4ллины;
36
Що означають слова ці, які Він сказав: будете шукати Мене і не знайдете; і де Я буду, туди ви не зможете прийти?
36
что2 є4сть сіE сл0во, є4же речE: взhщете менE, и3 не њбрsщете; и3 и3дёже є4смь ѓзъ, вы2 не м0жете пріити2;
37
В останній же великий день свята стояв Ісус і голосно говорив: хто спраглий, нехай іде до Мене і п’є.
37
(За? к7з7.) Въ послёдній же дeнь вели1кій прaздника стоsше ї}съ, и3 звaше, гlz: ѓще кто2 жaждетъ, да пріи1детъ ко мнЁ и3 піeтъ:
38
Хто вірує в Мене, у того, як сказано в Писанні, з утроби його потечуть ріки води живої.
38
вёруzй въ мS, ћкоже речE писaніе, рёки t чрeва є3гw2 и3стекyтъ воды2 жи1вы.
39
Це сказав Він про Духа, Якого мали прийняти віруючі в ім’я Його; бо ще не було на них Духа Святого, оскільки Ісус ще не був прославлений.
39
Сіe же речE њ д©э, є3г0же хотsху пріимaти вёрующіи во и4мz є3гw2: не u5 бо бЁ д¦ъ с™hй, ћкw ї}съ не u5 бЁ прослaвленъ.
40
Багато ж з народу, почувши ці слова, говорили: Він воістину пророк.
40
Мн0зи же t нар0да слhшавше сл0во, глаг0лаху: сeй є4сть вои1стинну прbр0къ.
41
Інші говорили: Це Христос. А ще інші казали: хіба з Галилеї Христос прийде?
41
Друзjи глаг0лаху: сeй є4сть хrт0съ. Џвіи же глаг0лаху: є3дA t галілeи хrт0съ прих0дитъ;
42
Чи не сказано в Писанні, що Христос прийде з роду Давидового і з Вифлеєма, з того міста, звідки був Давид?
42
не писaніе ли речE, ћкw t сёмене дв7дова и3 t виfлеeмскіz вeси, и3дёже бЁ дв7дъ, хrт0съ пріи1детъ;
43
Отже, виникла в народі через Нього незгода.
43
Рaспрz u5бо бhсть въ нар0дэ є3гw2 рaди.
44
Деякі з них хотіли схопити Його; але ніхто не наклав на Нього рук.
44
Нёцыи же t ни1хъ хотsху ћти є3го2: но никт0же возложи2 нaнь рyцэ.
45
І слуги повернулися до первосвящеників і фарисеїв; і дорікали їм: чому не привели Його?
45
Пріид0ша же слуги6 ко ґрхіерewмъ и3 фарісewмъ: и3 рёша и5мъ тjи: почто2 не привед0сте є3гw2;
46
Слуги відповіли: ніколи не говорила людина так, як Цей Чоловік.
46
Tвэщaша слуги6: николи1же тaкw є4сть глаг0лалъ человёкъ, ћкw сeй чlвёкъ.
47
Фарисеї ж сказали їм: невже і ви спокусилися?
47
Tвэщaша u5бо и5мъ фарісeє: є3дA и3 вы2 прельщeни бhсте;
48
Хіба увірував у Нього хтось з начальників або з фарисеїв?
48
є3дA кто2 t кн‰зь вёрова въ џнь, и3ли2 t фарісє1й;
49
Але цей народ, що не знає закону, проклятий він.
49
но нар0дъ сeй, и4же не вёсть зак0на, пр0клzти сyть.
50
Никодим, один з них, який приходив до Нього вночі, говорить їм:
50
Глаг0ла нікоди1мъ къ ни6мъ, и4же пришeдый къ немY н0щію, є3ди1нъ сhй t ни1хъ:
51
хіба закон наш судить людину, якщо раніше не вислухають її і не дізнаються, що вона робить?
51
є3дA зак0нъ нaшъ сyдитъ человёку, ѓще не слhшитъ t негw2 прeжде и3 разумёетъ, что2 твори1тъ;
52
На це сказали йому: чи й ти не з Галилеї? Роздивись і побачиш, що пророк з Галилеї не приходить.
52
Tвэщaша и3 рек0ша є3мY: є3дA и3 ты2 t галілeи є3си2; и3спытaй и3 ви1ждь, ћкw прbр0къ t галілeи не прих0дитъ.
53
І кожний пішов до свого дому.
53
И# и4де кjйждо въ д0мъ св0й.
Глава 8
1
Ісус же пішов на гору Елеонську.
1
Ї}съ же и4де въ г0ру є3леHнску.
2
А вранці знову прийшов у храм, і весь народ ішов до Нього. Він сів і навчав їх.
2
Заyтра же пaки пріи1де въ цeрковь, и3 вси2 лю1діе и3дsху къ немY: и3 сёдъ ўчaше и5хъ.
3
Приводять книжники і фарисеї до Нього жінку, схоплену під час перелюбу, і, поставивши її посередині, кажуть Йому:
3
(За? к7}.) Привед0ша же кни1жницы и3 фарісeє къ немY женY въ прелюбодэsніи ћту, и3 постaвивше ю5 посредЁ,
4
Учителю, цю жінку взяли нині на перелюбі;
4
глаг0лаша є3мY: ўч™лю, сіS женA ћта є4сть нн7э въ прелюбодэsніи:
5
а Мойсей в законі повелів нам побивати таких камінням; а Ти що скажеш?
5
въ зак0нэ же нaмъ мwmсeй повелЁ такwвhz кaменіемъ побивaти: тh же что2 гlеши;
6
Говорили ж це, спокушаючи Його, щоб знайти, за що Його звинуватити. Але Ісус, нахилившись додолу, пальцем писав по землі, не звертаючи на них уваги.
6
Сіe же рёша и3скушaюще є3го2, да бhша и3мёли что2 глаг0лати нaнь. Ї}съ же д0лу прекл0ньсz, пeрстомъ писaше на земли2, не слагaz (и5мъ).
7
Коли ж продовжували запитувати Його, Він, підвівшись, сказав їм: хто з вас без гріха, перший кинь у неї камінь.
7
Ћкоже прилэжaху вопрошaюще є3го2, воскл0ньсz речE къ ни6мъ: и4же є4сть без8 грэхA въ вaсъ, прeжде [пeрвый] вeрзи кaмень на ню2.
8
І знов, нахилившись додолу, писав на землі.
8
И# пaки д0лу прекл0ньсz, писaше на земли2.
9
Вони ж, почувши це, докорені совістю, почали виходити один за одним, починаючи від старших до останніх; і залишився один Ісус і жінка, яка стояла посередині.
9
Nни1 же слhшавше и3 с0вэстію њбличaеми, и3схождaху є3ди1нъ по є3ди1ному, начeнше t стaрєцъ до послёднихъ: и3 њстA є3ди1нъ ї}съ, и3 женA посредЁ сyщи.
10
Ісус, підвівшись і нікого не побачивши, крім жінки, сказав їй: жінко! Де ті, що звинувачували тебе? Ніхто тебе не осудив?
10
Воскл0ньсz же ї}съ, и3 ни є3ди1наго ви1дэвъ, т0чію женY, речE є4й: жeно, гдЁ сyть, и5же важдaху на тS; никjйже ли тебE њсуди2;
11
Вона відповіла: ніхто, Господи. Ісус сказав їй: і Я не осуджую тебе; іди, і віднині більше не гріши.
11
Nнa же речE: никт0же, гDи. Речe же є4й ї}съ: ни ѓзъ тебE њсуждaю: и3ди2, и3 tсeлэ ктомY не согрэшaй.
12
Ісус знову говорив до народу, кажучи: Я — Світло для світу; хто піде вслід за Мною, той не ходитиме в темряві, а матиме світло життя.
12
(За? к7f7.) Пaки же и5мъ ї}съ речE, гlz: ѓзъ є4смь свётъ мjру: ходsй по мнЁ не и4мать ходи1ти во тмЁ, но и4мать свётъ жив0тный.
13
Тоді фарисеї сказали Йому: Ти Сам про Себе свідчиш, і свідчення Твоє неправдиве.
13
Рёша u5бо є3мY фарісeє: ты2 њ себЁ сaмъ свидётелствуеши: свидётелство твоE нёсть и4стинно.
14
Ісус сказав їм у відповідь: якщо і Сам про Себе свідчу, свідчення Моє правдиве, бо Я знаю, звідки прийшов і куди йду; а ви не знаєте, звідки Я і куди йду.
14
TвэщA ї}съ и3 речE и5мъ: ѓще ѓзъ свидётелствую њ себЁ, и4стинно є4сть свидётелство моE: ћкw вёмъ, tкyду пріид0хъ и3 кaмw и3дY: вh же не вёсте, tкyду прихождY и3 кaмw грzдY:
15
Ви судите за плоттю; а Я не суджу нікого.
15
вы2 по пл0ти сyдите, ѓзъ не суждY никомyже:
16
А якщо і суджу Я, то суд Мій праведний, бо Я не один, а Я і Отець, Який Мене послав.
16
и3 ѓще суждY ѓзъ, сyдъ м0й и4стиненъ є4сть: ћкw є3ди1нъ нёсмь, но ѓзъ и3 послaвый мS nц7ъ:
17
У законі вашому написано, що свідчення двох людей є правдиве.
17
и3 въ зак0нэ же вaшемъ пи1сано є4сть, ћкw двою2 человёку свидётелство и4стинно є4сть:
18
Я Сам свідчу про Себе, і свідчить про Мене Отець, Який Мене послав.
18
ѓзъ є4смь свидётелствуzй њ мнЁ сам0мъ, и3 свидётелствуетъ њ мнЁ послaвый мS nц7ъ.
19
Тоді сказали Йому: де Твій Отець? Ісус відповів: ви не знаєте ні Мене, ні Отця Мого; якби ви знали Мене, то знали б і Отця Мого.
19
Глаг0лаху же є3мY: гдЁ є4сть nц7ъ тв0й; TвэщA ї}съ: ни менє2 вёсте, ни nц7A моегw2: ѓще мS бhсте вёдали, и3 nц7A моего2 вёдали бhсте.
20
Ці слова говорив Ісус біля скарбниці, коли навчав у храмі; і ніхто не взяв Його, бо ще не прийшов час Його.
20
Сі‰ глаг0лы гlа ї}съ въ газофmлакjи, ўчS въ цeркви: и3 никт0же ћтъ є3го2, ћкw не u5 бЁ пришeлъ чaсъ є3гw2.
21
Знову сказав їм Ісус: Я відходжу, і будете шукати Мене, і помрете в гріху вашому. Куди Я йду, туди ви не можете прийти.
21
(За? l.) Речe же и5мъ пaки ї}съ: ѓзъ и3дY, и3 взhщете менE, и3 во грэсЁ вaшемъ ќмрете: ѓможе ѓзъ и3дY, вы2 не м0жете пріити2.
22
Говорили ж юдеї: невже Він уб’є Сам Себе, що каже: куди Я іду, ви не можете прийти?
22
Глаг0лаху u5бо їудeє: є3дA сS сaмъ ўбіeтъ, ћкw гlетъ: ѓможе ѓзъ и3дY, вы2 не м0жете пріити2;
23
Він сказав їм: ви від нижніх, Я ж від вишніх; ви від світу цього, Я ж не від цього світу.
23
И# речE и5мъ: вы2 t ни1жнихъ є3стE, ѓзъ t вhшнихъ є4смь: вы2 t мjра сегw2 є3стE, ѓзъ нёсмь t мjра сегw2:
24
Тому Я сказав вам, що ви помрете в гріхах ваших. Бо якщо не увіруєте, що це Я, то помрете в гріхах ваших.
24
рёхъ u5бо вaмъ, ћкw ќмрете во грэсёхъ вaшихъ: ѓще бо не и4мете вёры, ћкw ѓзъ є4смь, ќмрете во грэсёхъ вaшихъ.
25
Тоді сказали Йому: Хто ж Ти? Ісус відповів їм: Початок всього, що й кажу вам.
25
Глаг0лаху u5бо є3мY: ты2 кто2 є3си2; И# речE и5мъ ї}съ: начaтокъ, ћкw и3 гlю вaмъ:
26
Багато чого маю говорити і судити про вас, але Той, Хто послав Мене, істинний є, і що почув Я від Нього, те й кажу світові.
26
мнHга и4мамъ њ вaсъ гlати и3 суди1ти: но послaвый мS и4стиненъ є4сть, и3 ѓзъ ±же слhшахъ t негw2, сі‰ гlю въ мjрэ.
27
Не зрозуміли, що Він говорив їм про Отця.
27
Не разумёша (u5бо), ћкw nц7A и5мъ гlаше.
28
Сказав же їм Ісус: коли піднесете Сина Людського, тоді зрозумієте, що це Я, і що нічого не роблю від Себе, а як навчив Мене Отець Мій, так і говорю.
28
Речe же и5мъ ї}съ: є3гдA вознесeте сн7а чlвёческаго, тогдA ўразумёете, ћкw ѓзъ є4смь, и3 њ себЁ ничесHже творю2, но, ћкоже научи1 мz nц7ъ м0й, сі‰ гlю:
29
Той, Хто послав Мене, є зі Мною; Отець не залишив Мене одного, бо Я завжди роблю угодне Йому.
29
и3 послaвый мS со мн0ю є4сть: не њстaви менє2 є3ди1нагw nц7ъ, ћкw ѓзъ ўгHднаz є3мY всегдA творю2.
30
Коли Він це говорив, багато хто увірував у Нього.
30
Сі‰ є3мY гlющу, мн0зи вёроваша въ него2.
31
Тоді Ісус сказав юдеям, які увірували в Нього: якщо будете перебувати в слові Моєму, то ви істинно будете Моїми учениками;
31
(За? l№.) Гlаше u5бо ї}съ къ вёровавшымъ є3мY їудewмъ: ѓще вы2 пребyдете во словеси2 моeмъ, вои1стинну ўчн7цы2 мои2 бyдете:
32
і пізнаєте істину, і істина визволить вас.
32
и3 ўразумёете и4стину, и3 и4стина свободи1тъ вы2.
33
Йому відповіли: ми рід Авраамів, і ніколи не були рабами нікому, як же Ти кажеш: станете вільними?
33
Tвэщaша (и3 рёша) є3мY: сёмz ґвраaмле є3смы2, и3 никомyже раб0тахомъ николи1же: кaкw ты2 гlеши, ћкw своб0дни бyдете;
34
Ісус відповів їм: істинно, істинно кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, є раб гріха.
34
TвэщA и5мъ ї}съ: ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ, ћкw всsкъ творsй грёхъ рaбъ є4сть грэхA:
35
Але раб не перебуває в домі вічно, а Син перебуває вічно.
35
рaбъ же не пребывaетъ въ домY во вёкъ: сhнъ пребывaетъ во вёкъ:
36
Отже, якщо Син визволить вас, то справді будете вільними.
36
ѓще u5бо сн7ъ вы2 свободи1тъ, вои1стинну своб0дни бyдете:
37
Знаю, що ви рід Авраамів, однак шукаєте, як вбити Мене, бо слово Моє не вміщається у вас.
37
вёмъ, ћкw сёмz ґвраaмле є3стE: но и4щете менE ўби1ти, ћкw сл0во моE не вмэщaетсz въ вы2:
38
Я говорю те, що бачив у Отця Мого; і ви робите те, що бачили в отця вашого.
38
ѓзъ, є4же ви1дэхъ ў nц7A моегw2, гlю: и3 вы2 u5бо, є4же ви1дэсте ў nтцA вaшегw, творитE.
39
Сказали Йому у відповідь: отець наш є Авраам. Ісус сказав їм: якби ви були дітьми Авраама, то чинили б діла Авраамові.
39
Tвэщaша и3 рёша є3мY: nтeцъ нaшъ ґвраaмъ є4сть. Гlа и5мъ ї}съ: ѓще ч†да ґвра†млz бhсте бhли, дэлA ґвра†млz бhсте твори1ли:
40
Нині ж шукаєте, як вбити Мене, Чоловіка, Який сповістив вам правду, почуту від Бога; Авраам цього не робив.
40
нн7э же и4щете менE ўби1ти, чlвёка, и4же и4стину вaмъ гlахъ, ю4же слhшахъ t бGа: сегw2 ґвраaмъ нёсть сотвори1лъ:
41
Ви робите діла отця вашого. На це сказали Йому: ми не від любодійства народжені; маємо одного Отця — Бога.
41
вы2 творитE дэлA nтцA вaшегw. Рёша же є3мY: мы2 t любодэsніz нёсмы рождeни: є3ди1наго nц7A и4мамы, бGа.
42
Ісус сказав їм: якби Бог був Отець ваш, то ви любили б Мене, тому що Я вийшов і прийшов від Бога; бо Я не Сам від Себе прийшов, а Він послав Мене.
42
(За? lв7.) Речe же и5мъ ї}съ: ѓще бGъ nц7ъ вaшъ (бы) бhлъ, люби1ли бhсте (ќбw) менE: ѓзъ бо t бGа и3зыд0хъ и3 пріид0хъ: не њ себё бо пріид0хъ, но т0й мS послA:
43
Чому ви не розумієте Моїх слів? Тому що не можете чути слова Мого.
43
почто2 бесёды моеS не разумёете; ћкw не м0жете слhшати словесE моегw2:
44
Ваш батько є диявол; і ви хочете виконувати похоті батька вашого. Він людиновбивцею був споконвіку і не стоїть в істині, бо істини немає в ньому. Коли він говорить неправду, від себе говорить, бо він неправдомовець і батько неправди.
44
вы2 nтцA (вaшегw) діaвола є3стE, и3 п0хwти nтцA вaшегw х0щете твори1ти: џнъ человэкоубjйца бЁ и3скони2, и3 во и4стинэ не стои1тъ, ћкw нёсть и4стины въ нeмъ: є3гдA глаг0летъ лжY, t свои1хъ глаг0летъ: ћкw л0жь є4сть и3 nтeцъ лжи2:
45
А коли Я істину говорю, то не вірите Мені.
45
ѓзъ же занE и4стину гlю, не вёруете мнЁ:
46
Хто з вас викриє Мене у гріху? Якщо ж Я говорю істину, то чому ви не вірите Мені?
46
кто2 t вaсъ њбличaетъ мS њ грэсЁ; ѓще ли и4стину гlю, почто2 вы2 не вёруете мнЁ;
47
Хто від Бога, той слова Божі слухає; ви тому не слухаєте, що ви не від Бога.
47
и4же є4сть t бGа, гlг0лwвъ б9іихъ послyшаетъ: сегw2 рaди вы2 не послyшаете, ћкw t бGа нёсте.
48
На це юдеї сказали Йому у відповідь: чи не правду ми говоримо, що Ти самарянин і що біс у Тобі?
48
Tвэщaша u5бо їудeє и3 рёша є3мY: не д0брэ ли мы2 глаг0лемъ, ћкw самарzни1нъ є3си2 ты2 и3 бёса и4маши;
49
Ісус відповів: у Мені біса нема, але Я шаную Отця Мого, а ви зневажаєте Мене.
49
TвэщA ї}съ: ѓзъ бёса не и4мамъ, но чтY nц7A моего2, и3 вы2 не чтeте менє2:
50
А втім, Я не шукаю слави Моєї; є Той, Хто шукає і судить.
50
ѓзъ же не и3щY слaвы моеS: є4сть и3щS и3 судS:
51
Істинно, істинно кажу вам: хто слово Моє збереже, той не побачить смерти повік.
51
(За? lG.) ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ: ѓще кто2 сл0во моE соблюдeтъ, смeрти не и4мать ви1дэти во вёки.
52
Юдеї сказали Йому: тепер ми зрозуміли, що біс у Тобі. Авраам і пророки померли, а Ти кажеш, що хто слово Моє збереже, той не зазнає смерти повік.
52
Рёша u5бо є3мY жи1дове: нн7э разумёхомъ, ћкw бёса и4маши: ґвраaмъ ќмре и3 прbр0цы, и3 ты2 гlеши: ѓще кто2 сл0во моE соблюдeтъ, смeрти не и4мать вкуси1ти во вёки:
53
Невже Ти більший від отця нашого Авраама, який помер? [Та повмирали й пророки. Ким Ти робиш Самого Себе?]*
53
є3дA ты2 б0лій є3си2 nтцA нaшегw ґвраaма, и4же ќмре; и3 прbр0цы ўмр0ша: кого2 себE сaмъ ты2 твори1ши;
54
Ісус відповів: якщо Я Сам Себе славлю, то слава Моя ніщо. Мене прославляє Отець Мій, про Якого ви говорите, що Він Бог ваш.
54
TвэщA ї}съ: ѓще ѓзъ слaвлюсz сaмъ, слaва моS ничесHже є4сть: є4сть nц7ъ м0й слaвzй мS, є3г0же вы2 глаг0лете, ћкw бGъ вaшъ є4сть:
55
І ви не пізнали Його, а Я знаю Його; і якщо скажу, що не знаю Його, то буду подібним до вас неправдомовцем. Але Я знаю Його і слово Його зберігаю.
55
и3 не познaсте є3гw2, ѓзъ же вёмъ є3го2: и3 ѓще рекY, ћкw не вёмъ є3гw2, бyду под0бенъ вaмъ л0жь: но вёмъ є3го2, и3 сл0во є3гw2 соблюдaю:
56
Авраам, отець ваш, був би радий побачити день Мій; і побачив, і зрадів.
56
ґвраaмъ nтeцъ вaшъ рaдъ бы бhлъ, да бы2 ви1дэлъ дeнь м0й: и3 ви1дэ, и3 возрaдовасz.
57
На це сказали Йому юдеї: Тобі немає ще й п’ятдесяти років, і Ти бачив Авраама?
57
Рёша u5бо їудeє къ немY: пzти1десzтъ лётъ не u5 и4маши, и3 ґвраaма ли2 є3си2 ви1дэлъ;
58
Ісус сказав їм: істинно, істинно кажу вам: раніш, ніж був Авраам, Я є.
58
Речe (же) и5мъ ї}съ: ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ: прeжде дaже ґвраaмъ не бhсть, ѓзъ є4смь.
59
Тоді взяли каміння, щоб кинути на Нього; але Ісус сховався і вийшов з храму, пройшовши посеред них, і пішов далі.
59
Взsша u5бо кaменіе, да вeргутъ нaнь: ї}съ же скрhсz, и3 и3зhде и3з8 цeркве, прошeдъ посредЁ и4хъ: и3 мимохождaше тaкw.
Глава 9
1
І, проходячи, побачив чоловіка, сліпого від народження.
1
(За? lд7.) И# мимоидhй ви1дэ человёка слёпа t рождествA.
2
Ученики Його запитали в Нього: Учителю, хто згрішив, — він чи батьки його, що сліпим народився?
2
И# вопроси1ша є3го2 ўчн7цы2 є3гw2, глаг0люще: раввJ, кто2 согрэши2, сeй ли, и3ли2 роди1тєлz є3гw2, ћкw слёпъ роди1сz;
3
Ісус відповів: ні він не згрішив, ні батьки його, а це для того, щоб відкрилися на ньому діла Божі.
3
TвэщA ї}съ: ни сeй согрэши2, ни роди1тєлz є3гw2, но да kвsтсz дэлA б9іz на нeмъ:
4
Мені належить робити діла Того, Хто послав Мене, доки день є; прийде ніч, коли ніхто робити не зможе.
4
мнЁ подобaетъ дёлати дэлA послaвшагw мS, д0ндеже дeнь є4сть: пріи1детъ н0щь, є3гдA никт0же м0жетъ дёлати:
5
Доки Я в світі, Я Світло для світу.
5
є3гдA въ мjрэ є4смь, свётъ є4смь мjру.
6
Сказавши це, плюнув на землю, зробив із слини суміш і помазав сумішшю очі сліпому.
6
Сі‰ рeкъ, плю1ну на зeмлю, и3 сотвори2 брeніе t плюновeніz, и3 помaза џчи брeніемъ слэп0му,
7
І сказав йому: іди, вмийся у купальні Силоам, що означає: посланий. Він пішов і вмився, і прийшов зрячим.
7
и3 речE є3мY: и3ди2, ўмhйсz въ купёли сілwaмстэ, є4же сказaетсz, п0сланъ. И$де u5бо, и3 ўмhсz, и3 пріи1де ви1дz.
8
Сусіди і ті, що бачили його раніше, як він був сліпим, говорили: чи не той це, що сидів і просив?
8
Сосёди же и3 и4же бsху ви1дэли є3го2 прeжде, ћкw слёпъ бЁ, глаг0лаху: не сeй ли2 є4сть сэдsй и3 просsй;
9
Одні говорили, що це той; інші ж — що схожий на нього. Він же сказав: це я.
9
Џвіи глаг0лаху, ћкw сeй є4сть: и3нjи же глаг0лаху, ћкw под0бенъ є3мY є4сть. Џнъ (же) глаг0лаше, ћкw ѓзъ є4смь.
10
Тоді запитали в нього: як відкрилися в тебе очі?
10
Глаг0лаху же є3мY: кaкw ти2 tверз0стэсz џчи;
11
Він казав їм у відповідь: Чоловік, Якого звуть Ісус, зробив суміш, помазав очі мої і сказав мені: іди в купальню Силоам і вмийся. Я пішов, умився і прозрів.
11
TвэщA џнъ и3 речE: чlвёкъ нарицaемый ї}съ брeніе сотвори2, и3 помaза џчи мои2, и3 речe ми: и3ди2 въ купёль сілwaмлю и3 ўмhйсz. Шeдъ же и3 ўмhвсz, прозрёхъ.
12
Тоді сказали йому: де ж Він? Він відповів: не знаю.
12
Рёша u5бо є3мY: кто2 [гдЁ] т0й є4сть; Глаг0ла: не вёмъ.
13
Повели цього колишнього сліпця до фарисеїв.
13
Вед0ша (же) є3го2 къ фарісewмъ, и4же бЁ и3ногдA слёпъ.
14
А була субота, коли Ісус зробив суміш і відкрив йому очі.
14
Бё же суббHта, є3гдA сотвори2 брeніе ї}съ и3 tвeрзе є3мY џчи.
15
Спитали його також фарисеї, як він прозрів. Він же сказав їм: суміш поклав Він на мої очі, і я вмився і бачу.
15
Пaки же вопрошaху є3го2 и3 фарісeє, кaкw прозрЁ. Џнъ же речE и5мъ: брeніе положи2 мнЁ на џчи, и3 ўмhхсz, и3 ви1жу.
16
Тоді деякі з фарисеїв говорили: Чоловік Цей не від Бога, бо не шанує суботи. Інші говорили: як може грішний чоловік такі чудеса творити? І сталася між ними суперечка.
16
Глаг0лаху u5бо t фарісє1и нёцыи: нёсть сeй t бGа чlвёкъ, ћкw суббHту не храни1тъ. Џвіи глаг0лаху: кaкw м0жетъ человёкъ грёшенъ сицєв† знaмєніz твори1ти; И# рaспрz бЁ въ ни1хъ.
17
Знов говорять сліпому: що ти скажеш про Того, Хто відкрив тобі очі? Він сказав: це пророк.
17
Глаг0лаху (u5бо) слэпцY пaки: ты2 что2 глаг0леши њ нeмъ, ћкw tвeрзе џчи твои2; Џнъ же речE, ћкw прbр0къ є4сть.
18
Але юдеї не повірили, що він був сліпим і прозрів, доки не покликали батьків того, хто прозрів,
18
Не ћша u5бо вёры їудeє њ нeмъ, ћкw слёпъ бЁ и3 прозрЁ, д0ндеже возгласи1ша роди1тєлz тогw2 прозрёвшагw
19
і запитали, кажучи: чи це син ваш, про якого ви кажете, що народився сліпим? Як же він тепер бачить?
19
и3 вопроси1ша |, глаг0люще: сeй ли є4сть сhнъ вaю, є3г0же вы2 глаг0лете, ћкw слёпъ роди1сz; кaкw u5бо нн7э ви1дитъ;
20
Батьки його сказали їм у відповідь: ми знаємо, що він — це син наш і що він сліпим народився,
20
Tвэщaста (же) и5мъ роди1тєлz є3гw2 и3 рёста: вёмы, ћкw сeй є4сть сhнъ нaю и3 ћкw слёпъ роди1сz:
21
а як тепер бачить, не знаємо, і хто відкрив йому очі, ми не знаємо. Він сам уже дорослий; самого спитайте, нехай сам про себе скаже.
21
кaкw же нн7э ви1дитъ, не вёмы: и3ли2 кто2 tвeрзе є3мY џчи, мы2 не вёмы: сaмъ в0зрастъ и4мать, самого2 вопроси1те, сaмъ њ себЁ да глаг0летъ.
22
Так відповіли батьки його, тому що боялись юдеїв; бо юдеї вже змовилися, щоб того, хто визнає Його за Христа, відлучити від синагоги.
22
Сі‰ рек0ста роди1тєлz є3гw2, ћкw боsстасz жидHвъ: ўжe бо бsху сложи1лисz жи1дове, да, ѓще кто2 є3го2 и3сповёсть хrтA, tлучeнъ t с0нмища бyдетъ:
23
Тому-то батьки його сказали: він уже дорослий, самого запитайте.
23
сегw2 рaди роди1тєлz є3гw2 рек0ста, ћкw в0зрастъ и4мать, самого2 вопроси1те.
24
Отже, вдруге покликали чоловіка, який був сліпим, і сказали йому: віддай славу Богові; ми знаємо, що Чоловік Той — грішник.
24
Возгласи1ша же втори1цею человёка, и4же бЁ слёпъ, и3 рёша є3мY: дaждь слaву бGу: мы2 вёмы, ћкw чlвёкъ сeй грёшенъ є4сть.
25
Він сказав їм у відповідь: чи Він — грішник, не знаю; одне знаю, що я був сліпий, а тепер бачу.
25
TвэщA u5бо џнъ и3 речE: ѓще грёшенъ є4сть, не вёмъ: є3ди1но вёмъ, ћкw слёпъ бёхъ, нн7э же ви1жу.
26
Знову запитали його: що Він зробив з тобою? Як відкрив твої очі?
26
Рёша же є3мY пaки: что2 сотвори2 тебЁ; кaкw tвeрзе џчи твои2;
27
Відповів їм: я вже сказав вам, і ви не вислухали; що ще хочете почути? Чи не хочете і ви стати Його учениками?
27
TвэщA и5мъ: рек0хъ вaмъ ўжE, и3 не слhшасте: что2 пaки х0щете слhшати; є3дA и3 вы2 ўчн7цы2 є3гw2 х0щете бhти;
28
Вони ж докорили йому і сказали: ти Його ученик, ми ж Мойсеєві учні.
28
Nни1 же ўкори1ша є3гw2 и3 рёша є3мY: ты2 ўчн7къ є3си2 тогw2: мh же мwmсewвы є3смы2 ўченицы2:
29
Ми знаємо, що з Мойсеєм говорив Бог; а про Цього ж не знаємо, звідки Він.
29
мы2 вёмы, ћкw мwmсeови гlа бGъ: сегH же не вёмы, tкyду є4сть.
30
Чоловік, який прозрів, сказав їм у відповідь: це й дивно, що ви не знаєте, звідки Він, а Він відкрив мені очі.
30
TвэщA человёкъ и3 речE и5мъ: њ сeмъ бо ди1вно є4сть, ћкw вы2 не вёсте, tкyду є4сть, и3 tвeрзе џчи мои2:
31
Але ми знаємо, що грішників Бог не слухає; хто шанує Бога і волю Його творить, того слухає.
31
вёмы же, ћкw грёшники бGъ не послyшаетъ: но ѓще кто2 бGочтeцъ є4сть и3 в0лю є3гw2 твори1тъ, тогw2 послyшаетъ:
32
Споконвіку не чувано, щоб хтось відкрив очі сліпому від народження.
32
t вёка нёсть слhшано, ћкw кто2 tвeрзе џчи слёпу рождeну:
33
Якби Він не був від Бога, то не міг би нічого творити.
33
ѓще не бы2 бhлъ сeй t бGа, не м0глъ бы твори1ти ничесHже.
34
Сказали йому у відповідь: у гріхах ти весь народився, і чи ти нас учиш? І вигнали його геть.
34
Tвэщaша и3 рёша є3мY: во грэсёхъ ты2 роди1лсz є3си2 вeсь, и3 тh ли ны2 ќчиши; И# и3згнaша є3го2 в0нъ.
35
Ісус, почувши, що вигнали його геть, знайшов його і сказав йому: чи віруєш ти в Сина Божого?
35
Ўслhша ї}съ, ћкw и3згнaша є3го2 в0нъ: и3 њбрётъ є3го2, речE є3мY: ты2 вёруеши ли въ сн7а б9іz;
36
Він відповів і сказав: а хто Він, Господи, щоб мені вірувати в Нього?
36
TвэщA џнъ и3 речE: и3 кто2 є4сть, гDи, да вёрую въ него2;
37
Ісус сказав йому: і бачив ти Його, і Він говорить з тобою.
37
Речe же є3мY ї}съ: и3 ви1дэлъ є3си2 є3го2, и3 гlzй съ тоб0ю т0й є4сть.
38
Він же промовив: вірую, Господи! І поклонився Йому.
38
Џнъ же речE: вёрую, гDи. И# поклони1сz є3мY.
39
І сказав Ісус: на суд Я прийшов у світ цей, щоб незрячі бачили, а зрячі стали сліпими.
39
(За? lе7.) И# речE ї}съ: на сyдъ ѓзъ въ мjръ сeй пріид0хъ, да неви1дzщіи ви1дzтъ, и3 ви1дzщіи слёпи бyдутъ.
40
Почувши це, деякі з фарисеїв, що були з Ним, сказали Йому: невже і ми сліпі?
40
И# слhшаша t фарісє1й сі‰ сyщіи съ ни1мъ, и3 рёша є3мY: є3дA и3 мы2 слёпи є3смы2;
41
Ісус сказав їм: якби ви були сліпі, то не мали б на собі гріха, але як ви говорите, що бачите, то гріх лишається на вас.
41
РечE и5мъ ї}съ: ѓще бhсте слёпи бhли, не бhсте и3мёли грэхA: нн7э же глаг0лете, ћкw ви1димъ: грёхъ u5бо вaшъ пребывaетъ.
Глава 10
1
Істинно, істинно кажу вам: хто входить в овечий двір не дверима, а десь перелазить, той злодій і розбійник.
1
Ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ: не входsй двeрьми во дв0ръ џвчій, но прелaзz и4нудэ, т0й тaть є4сть и3 разб0йникъ:
2
А хто входить у двері, той пастир овець.
2
ґ входsй двeрьми пaстырь є4сть nвцaмъ:
3
Йому воротар відчиняє, і вівці голос його чують, він кличе своїх овець на ймення і виводить їх.
3
семY двeрникъ tверзaетъ, и3 џвцы глaсъ є3гw2 слhшатъ, и3 сво‰ џвцы глашaетъ по и4мени, и3 и3зг0нитъ и5хъ:
4
І коли виведе своїх овець, йде поперед них, а вівці йдуть за ним, бо знають його голос.
4
и3 є3гдA сво‰ џвцы и3жденeтъ, пред8 ни1ми х0дитъ: и3 џвцы по нeмъ и4дутъ, ћкw вёдzтъ глaсъ є3гw2:
5
За чужим же не йдуть, а тікають від нього, бо не знають чужого голосу.
5
по чуждeмъ же не и4дутъ, но бэжaтъ t негw2, ћкw не знaютъ чуждaгw глaса.
6
Цю притчу сказав їм Ісус; але вони не зрозуміли, про що Він говорив їм.
6
Сію2 при1тчу речE и5мъ ї}съ: nни1 же не разумёша, что2 бsше, ћже гlаше и5мъ.
7
Отже, знову сказав їм Ісус: істинно, істинно кажу вам, що Я двері вівцям.
7
Речe же пaки и5мъ ї}съ: ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ, ћкw ѓзъ є4смь двeрь nвцaмъ.
8
Всі, скільки їх приходило переді Мною, є злодії й розбійники; але вівці не послухали їх.
8
Вси2, є3ли1кw (и4хъ) пріи1де прeжде менє2, тaтіе сyть и3 разб0йницы: но не послyшаша и4хъ џвцы.
9
Я є двері: хто через Мене увійде, той спасеться, і увійде, і вийде, і пасовище знайде.
9
(За? lѕ7.) Ѓзъ є4смь двeрь: мн0ю ѓще кто2 вни1детъ, сп7сeтсz: и3 вни1детъ и3 и3зhдетъ, и3 пaжить њбрsщетъ.
10
Злодій приходить тільки для того, щоб украсти, вбити й погубити. Я прийшов для того, щоб мали життя, і надто мали.
10
Тaть не прих0дитъ, рaзвэ да ўкрaдетъ и3 ўбіeтъ и3 погуби1тъ: ѓзъ пріид0хъ, да жив0тъ и4мутъ и3 ли1шше и4мутъ.
11
Я Пастир Добрий: пастир добрий душу свою покладає за овець.
11
Ѓзъ є4смь пaстырь д0брый: пaстырь д0брый дyшу свою2 полагaетъ за џвцы:
12
А наймит, не пастир, якому вівці не свої, побачивши, що йде вовк, кидає овець і тікає, а вовк хапає і розганяє овець.
12
ґ наeмникъ, и4же нёсть пaстырь, є3мyже не сyть џвцы сво‰, ви1дитъ в0лка грzдyща, и3 њставлsетъ џвцы, и3 бёгаетъ: и3 в0лкъ расхи1титъ и5хъ, и3 распyдитъ џвцы:
13
А наймит тікає, бо він наймит, і не турбується про овець.
13
ґ наeмникъ бэжи1тъ, ћкw наeмникъ є4сть, и3 неради1тъ њ nвцaхъ.
14
Я ж Пастир Добрий; і знаю Моїх, і знають Мене Мої.
14
Ѓзъ є4смь пaстырь д0брый: и3 знaю мо‰, и3 знaютъ мS мо‰:
15
Як знає Мене Отець, так і Я знаю Отця; і душу Мою покладаю за овець.
15
ћкоже знaетъ мS nц7ъ, и3 ѓзъ знaю nц7A: и3 дyшу мою2 полагaю за џвцы.
16
Й інших овець маю, які не з цього двору, і тих Мені треба привести; і голос Мій почують, і буде одне стадо і один Пастир.
16
И# и4ны џвцы и4мамъ, ±же не сyть t дворA сегw2: и3 ты6z ми2 подобaетъ привести2, и3 глaсъ м0й ўслhшатъ: и3 бyдетъ є3ди1но стaдо и3 є3ди1нъ пaстырь.
17
Тому любить Мене Отець, що Я душу Мою віддаю, щоб знову прийняти її.
17
(За? lз7.) Сегw2 рaди мS nц7ъ лю1битъ, ћкw ѓзъ дш7у мою2 полагaю, да пaки пріимY ю5:
18
Ніхто не відбирає її від Мене, але Я Сам віддаю її. Маю владу віддати її і владу маю знову прийняти її. Цю заповідь Я прийняв від Отця Мого.
18
никт0же в0зметъ ю5 t менє2, но ѓзъ полагaю ю5 њ себЁ: w4бласть и4мамъ положи1ти ю5, и3 w4бласть и4мамъ пaки пріsти ю5. Сію2 зaповэдь пріsхъ t nц7A моегw2.
19
Через ці слова знову виникла суперечка між юдеями.
19
Рaспрz же пaки бhсть во їудeехъ за словесA сі‰.
20
Багато з них говорили: Він біса має і безумствує; чому ж слухаєте Його?
20
Глаг0лаху же мн0зи t ни1хъ: бёса и4мать и3 неи1стовъ є4сть: что2 є3гw2 послyшаете;
21
Інші говорили: це слова не біснуватого; хіба може біс відкривати очі сліпим?
21
И#нjи глаг0лаху: сіи2 гlгHли не сyть бэснyющагwсz: є3дA м0жетъ бёсъ слэпы6мъ џчи tвeрсти;
22
Було тоді в Єрусалимі свято оновлення, і стояла зима.
22
(За?.) Бhша же (тогдA) њбновлє1ніz во їеrли1мэхъ, и3 зимA бЁ.
23
Ісус ходив у храмі, у притворі Соломоновім.
23
И# хождaше ї}съ въ цeркви, въ притв0рэ соломHни.
24
Тут юдеї обступили Його і говорили Йому: чи довго триматимеш душі наші у невіданні? Якщо Ти Христос, скажи нам прямо.
24
Њбыд0ша же є3го2 їудeє, и3 глаг0лаху є3мY: док0лэ дyшы нaшz взeмлеши, ѓще ты2 є3си2 хrт0съ, рцы2 нaмъ не њбинyzсz.
25
Ісус відповів їм: Я сказав вам, і не вірите; діла, які Я творю в ім’я Отця Мого, свідчать про Мене.
25
TвэщA и5мъ ї}съ: рёхъ вaмъ, и3 не вёруете: дэлA, ±же ѓзъ творю2 њ и4мени nц7A моегw2, т† свидётелствуютъ њ мнЁ:
26
Але ви не вірите, бо ви не з Моїх овець, як Я сказав вам.
26
но вы2 не вёруете: нёсте бо t nвeцъ мои1хъ, ћкоже рёхъ вaмъ:
27
Вівці Мої голосу Мого слухаються, і Я знаю їх; і вони йдуть за Мною.
27
(За? l}.) џвцы мо‰ глaса моегw2 слyшаютъ, и3 ѓзъ знaю и4хъ, и3 по мнЁ грzдyтъ:
28
І Я дам їм життя вічне, і не загинуть повік; і ніхто не викраде їх з руки Моєї.
28
и3 ѓзъ жив0тъ вёчный дaмъ и5мъ, и3 не поги1бнутъ во вёки, и3 не восхи1титъ и4хъ никт0же t руки2 моеS:
29
Отець Мій, Який дав Мені їх, більший за всіх, і ніхто не може викрасти їх з руки Отця Мого.
29
nц7ъ м0й, и4же дадE мнЁ, б0лій всёхъ є4сть: и3 никт0же м0жетъ восхи1тити и5хъ t руки2 nц7A моегw2:
30
Я і Отець — єдине.
30
ѓзъ и3 nц7ъ є3ди1но є3смA.
31
Тут знов юдеї схопили каміння, щоб побити Його.
31
Взsша же кaменіе пaки їудeє, да побію1тъ є3го2.
32
Ісус відповів їм: багато добрих діл показав Я вам від Отця Мого; за яке з них хочете побити Мене камінням?
32
TвэщA и5мъ ї}съ: мнHга дwбрA дэлA kви1хъ вaмъ t nц7A моегw2: за к0е и4хъ дёло кaменіе мeщете на мS;
33
Юдеї сказали Йому у відповідь: не за добрі діла хочемо побити Тебе камінням, а за богохульство і за те, що Ти, будучи людиною, робиш Себе Богом.
33
Tвэщaша є3мY їудeє, глаг0люще: њ добрЁ дёлэ кaменіе не мeщемъ на тS, но њ хулЁ, ћкw ты2, чlвёкъ сhй, твори1ши себE бGа.
34
Ісус відповів їм: чи не написано в законі вашому: Я сказав, що ви боги?
34
TвэщA и5мъ ї}съ: нёсть ли пи1сано въ зак0нэ вaшемъ: ѓзъ рёхъ: б0зи є3стE;
35
Якщо назвав богами тих, до кого було слово Боже, і не може порушитись Писання, —
35
Ѓще џныхъ речE богHвъ, къ ни6мже сл0во б9іе бhсть, и3 не м0жетъ разори1тисz писaніе:
36
чи Тому, Якого Отець освятив і послав у світ, ви говорите, що богохульствує, бо сказав: Я Син Божий?
36
є3г0же nц7ъ с™и2 и3 послA въ мjръ, вы2 глаг0лете, ћкw хулY гlеши, занE рёхъ: сн7ъ б9ій є4смь.
37
Якщо Я не творю діл Отця Мого, не вірте Мені;
37
Ѓще не творю2 дэлA nц7A моегw2, не и3ми1те ми2 вёры:
38
а якщо творю, то, коли не вірите Мені, вірте ділам Моїм, щоб пізнати і повірити, що Отець в Мені і Я в Ньому.
38
ѓще ли творю2, ѓще и3 мнЁ не вёруете, дэлHмъ (мои6мъ) вёруйте: да разумёете и3 вёруете, ћкw во мнЁ nц7ъ, и3 ѓзъ въ нeмъ.
39
Тоді знову намагалися Його схопити; але Він ухилився від рук їхніх.
39
И#скaху u5бо пaки ћти є3го2: и3 и3зhде t рyкъ и4хъ,
40
І пішов знову на той бік Йордану, на те місце, де раніше хрестив Іоан, і залишився там.
40
и3 и4де пaки на w4нъ п0лъ їoрдaна, на мёсто, и3дёже бЁ їwaннъ прeжде крестS: и3 пребhсть тY.
41
І багато прийшло до Нього і говорили, що Іоан не створив жодного чуда, але все, що Іоан сказав про Нього, було правдою.
41
И# мн0зи пріид0ша къ немY, и3 глаг0лаху, ћкw їwaннъ ќбw знaменіz не сотвори2 ни є3ди1нагw: вс‰ же, є3ли6ка речE їwaннъ њ сeмъ, и4стинна бsху.
42
І багато хто там увірував у Нього.
42
И# мн0зи вёроваша въ него2 тY.
Глава 11
1
Був один недужий — Лазар з Вифанії, села Марії та її сестри Марфи.
1
(За? lf7.) Бё же нёкто болS лaзарь t виfaніи, t вeси марjины и3 мaрfы сестры2 є3S.
2
Марія ж, брат якої Лазар був недужий, була та, що помазала Господа миром і обтерла ноги Його волоссям своїм.
2
Бё же марjа помaзавшаz гDа мЂромъ и3 њтeршаz н0зэ є3гw2 власы6 свои1ми, є3sже брaтъ лaзарь болsше.
3
Сестри послали сказати Йому: Господи, ось, кого Ти любиш, нездужає.
3
Послaстэ u5бо сєстрB къ немY, глаг0лющэ: гDи, сE, є3г0же лю1биши, боли1тъ.
4
Ісус, почувши те, сказав: ця недуга не на смерть, а на славу Божу, щоб через неї прославився Син Божий.
4
Слhшавъ же ї}съ речE: сіS болёзнь нёсть къ смeрти, но њ слaвэ б9іи, да прослaвитсz сн7ъ б9ій є3S рaди.
5
Ісус же любив Марфу і сестру її та Лазаря.
5
Люблsше же ї}съ мaрfу и3 сестрY є3S и3 лaзарz.
6
Коли ж почув, що він хворий, то пробув два дні на тому місці, де знаходився.
6
Е#гдa же ўслhша, ћкw боли1тъ, тогдA пребhсть на нeмже бЁ мёстэ двA дни6.
7
Після цього сказав ученикам: підемо знову до Юдеї.
7
Пот0мъ же гlа ўчн7кHмъ: и4демъ во їудeю пaки.
8
Ученики сказали Йому: Учителю, чи давно юдеї намагалися побити Тебе камінням, і Ти знову йдеш туди?
8
Глаг0лаша є3мY ўчн7цы2: раввJ, нн7э и3скaху тебE кaменіемъ поби1ти їудeє, и3 пaки ли и4деши тaмw;
9
Ісус відповів: чи не дванадцять годин є у дні? Хто ходить удень, той не спотикається, тому що бачить світло світу цього;
9
TвэщA ї}съ: не двa ли нaдесzте час† є3стA во дни2; ѓще кто2 х0дитъ во дни2, не п0ткнетсz, ћкw свётъ мjра сегw2 ви1дитъ:
10
а хто ходить уночі, спотикається, бо немає світла з ним.
10
ѓще же кто2 х0дитъ въ нощи2, п0ткнетсz, ћкw нёсть свёта въ нeмъ.
11
Сказавши це, говорить їм потім: Лазар, друг наш, заснув; але Я йду розбудити його.
11
Сі‰ речE, и3 посeмъ гlа и5мъ: лaзарь дрyгъ нaшъ ќспе: но и3дY, да возбужY є3го2.
12
Ученики Його сказали: Господи, якщо заснув, то одужає.
12
Рёша u5бо ўчн7цы2 є3гw2: гDи, ѓще ќспе, спасeнъ бyдетъ.
13
Ісус говорив про смерть його, а вони думали, що Він говорить про звичайний сон.
13
Речe же ї}съ њ смeрти є3гw2: nни1 же мнёша, ћкw њ ўспeніи снA гlетъ.
14
Тоді Ісус сказав їм просто: Лазар помер;
14
ТогдA речE и5мъ ї}съ не њбинyzсz: лaзарь ќмре:
15
і радію за вас, що Я не був там, щоб ви увірували; але ходімо до нього.
15
и3 рaдуюсz вaсъ рaди, да вёруете, ћкw не бёхъ тaмw: но и4демъ къ немY.
16
Тоді Фома, званий ще Близнюком, сказав ученикам: ходімо й ми і помремо з Ним.
16
Речe же fwмA, глаг0лемый близнeцъ, ўчн7кHмъ: и4демъ и3 мы2, да ќмремъ съ ни1мъ.
17
Прийшовши, Ісус знайшов, що він уже чотири дні у гробі.
17
Пришeдъ же ї}съ, њбрёте є3го2 четhри дни6 ўжE и3мyща во гр0бэ.
18
Вифанія ж була поблизу Єрусалима, стадій з п’ятнадцять.
18
Бё же виfaніа бли1з8 їеrли1ма ћкw стaдій пzтьнaдесzть,
19
І багато юдеїв прийшли до Марфи й Марії, щоб утішити їх у скорботі за братом їхнім.
19
и3 мн0зи t їудє1й бsху пришли2 къ мaрfэ и3 марjи, да ўтёшатъ и5хъ њ брaтэ є3ю2.
20
Марфа, почувши, що йде Ісус, вийшла назустріч Йому; Марія ж сиділа вдома.
20
Мaрfа u5бо є3гдA ўслhша, ћкw ї}съ грzдeтъ, срёте є3го2: марjа же д0ма сэдsше.
21
Тоді Марфа сказала Ісусові: Господи! Якби Ти був тут, не помер би брат мій.
21
Речe же мaрfа ко ї}су: гDи, ѓще бы є3си2 здЁ бhлъ, не бы2 брaтъ м0й ќмерлъ:
22
Але й тепер знаю, що, коли чого Ти попросиш у Бога, дасть Тобі Бог.
22
но и3 нн7э вёмъ, ћкw є3ли6ка ѓще пр0сиши t бGа, дaстъ тебЁ бGъ.
23
Ісус говорить їй: воскресне брат твій.
23
Гlа є4й ї}съ: воскрeснетъ брaтъ тв0й.
24
Марфа сказала Йому: знаю, що воскресне при воскресінні, в останній день.
24
Глаг0ла є3мY мaрfа: вёмъ, ћкw воскрeснетъ въ воскRшeніе, въ послёдній дeнь.
25
Ісус сказав їй: Я є воскресіння і життя; хто вірує в Мене, якщо і помре, оживе.
25
Речe (же) є4й ї}съ: ѓзъ є4смь воскRшeніе и3 жив0тъ: вёруzй въ мS, ѓще и3 ќмретъ, њживeтъ:
26
І кожен, хто живе і вірує в Мене, не помре повік. Чи віриш цьому?
26
и3 всsкъ живhй и3 вёруzй въ мS не ќмретъ во вёки. Е$млеши ли вёру семY;
27
Вона говорить Йому: так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, Який гряде у світ.
27
Глаг0ла є3мY: є4й, гDи: ѓзъ вёровахъ, ћкw ты2 є3си2 хrт0съ сн7ъ б9ій, и4же въ мjръ грzдhй.
28
Сказавши так, пішла і покликала Марію, сестру свою, нишком, кажучи: Учитель тут і кличе тебе.
28
И# сі‰ рeкши, и4де и3 пригласи2 марjю сестрY свою2 тaй, рeкши: ўч™ль пришeлъ є4сть, и3 глашaетъ тS.
29
Вона, як тільки почула, поспішно встала і пішла до Нього.
29
Nнa (же) ћкw ўслhша, востA ск0рw и3 и4де къ немY.
30
Ісус ще не входив у село, але був на тому місці, де зустріла Його Марфа.
30
Не ўжe бо бЁ пришeлъ ї}съ въ вeсь, но бЁ на мёстэ, и3дёже срёте є3го2 мaрfа.
31
Юдеї, які були з нею в домі і втішали її, коли побачили, що Марія поспішно встала і вийшла, пішли за нею, гадаючи, що вона пішла до гробу — плакати там.
31
Їудeє (же) u5бо сyщіи съ нeю въ домY и3 ўтэшaюще ю5, ви1дэвше марjю, ћкw ск0рw востA и3 и3зhде, по нeй и3д0ша, глаг0люще, ћкw и4детъ на гр0бъ, да плaчетъ тaмw.
32
Марія ж, прийшовши туди, де був Ісус, та побачивши Його, впала до ніг Його і сказала Йому: Господи! Якби Ти був тут, не помер би брат мій.
32
Марjа же ћкw пріи1де, и3дёже бЁ ї}съ, ви1дэвши є3го2, падE є3мY на ногY, глаг0лющи є3мY: гDи, ѓще бы є3си2 бhлъ здЁ, не бы2 ќмерлъ м0й брaтъ.
33
Ісус, коли побачив, що вона плаче і плачуть юдеї, які прийшли з нею, Сам уболівав духом і зворушився.
33
Ї}съ u5бо, ћкw ви1дэ ю5 плaчущусz и3 пришeдшыz съ нeю їудє1и плaчущz, запрети2 д¦у, и3 возмути1сz сaмъ,
34
І сказав: де ви поклали його? Кажуть Йому: Господи, піди і подивись.
34
и3 речE: гдЁ положи1сте є3го2; Глаг0лаша є3мY: гDи, пріиди2 и3 ви1ждь.
35
Заплакав Ісус.
35
Прослези1сz ї}съ.
36
Тоді юдеї говорили: дивись, як Він любив його.
36
Глаг0лаху u5бо жи1дове: ви1ждь, кaкw люблsше є3го2.
37
А деякі з них сказали: чи не міг би Цей, що відкрив очі сліпому, зробити так, щоб і цей не помер?
37
Нёцыи же t ни1хъ рёша: не можaше ли сeй, tвeрзый џчи слэп0му, сотвори1ти, да и3 сeй не ќмретъ;
38
Ісус же, знову пройнявшись жалем, приходить до гробу. То була печера, і камінь лежав на ній.
38
Ї}съ же пaки претS въ себЁ, пріи1де ко гр0бу. Бё же пещeра, и3 кaмень лежaше на нeй.
39
Ісус говорить: візьміть камінь. Сестра померлого, Марфа, говорить Йому: Господи! Вже смердить, бо чотири дні, як він у гробі.
39
Гlа ї}съ: возми1те кaмень. Глаг0ла є3мY сестрA ўмeршагw мaрfа: гDи, ўжE смерди1тъ: четвероднeвенъ бо є4сть.
40
Ісус говорить їй: чи не сказав Я тобі, що, коли будеш вірувати, побачиш славу Божу?
40
Гlа є4й ї}съ: не рёхъ ли ти2, ћкw ѓще вёруеши, ќзриши слaву б9ію;
41
Відвалили камінь від печери, де лежав померлий. Ісус звів очі до неба і сказав: Отче! Хвалу Тобі воздаю, що Ти почув Мене.
41
Взsша u5бо кaмень, и3дёже бЁ ўмeрый лежS. Ї}съ же возведE џчи горЁ и3 речE: џ§е, хвалY тебЁ воздаю2, ћкw ўслhшалъ є3си2 мS:
42
Я і знав, що Ти завжди почуєш Мене; але сказав це для народу, який стоїть тут, щоб повірили, що Ти послав Мене.
42
ѓзъ же вёдэхъ, ћкw всегдA мS послyшаеши: но нар0да рaди стоsщагw w4крестъ рёхъ, да вёру и4мутъ, ћкw ты2 мS послaлъ є3си2.
43
Сказавши це, Він голосно промовив: Лазарю! Вийди геть.
43
И# сі‰ рeкъ, глaсомъ вели1кимъ воззвA: лaзаре, грzди2 в0нъ.
44
І вийшов померлий, оповитий по руках і ногах поховальними пеленами, і обличчя його обв’язане було хусткою. Ісус говорить їм: розв’яжіть його, нехай іде.
44
И# и3зhде ўмeрый, њбsзанъ рукaма и3 ногaма ўкр0емъ, и3 лицE є3гw2 ўбрyсомъ њбsзано. Гlа и5мъ ї}съ: разрэши1те є3го2, и3 њстaвите и3ти2.
45
Тоді багато з юдеїв, які прийшли до Марії і бачили, що сотворив Ісус, увірували в Нього.
45
Мн0зи u5бо t їудє1й пришeдшіи къ марjи и3 ви1дэвше, ±же сотвори2 ї}съ, вёроваша въ него2:
46
А деякі з них пішли до фарисеїв і сказали їм, що зробив Ісус.
46
нёцыи же t ни1хъ и3д0ша къ фарісewмъ и3 рек0ша и5мъ, ±же сотвори2 ї}съ.
47
Тоді первосвященики й фарисеї зібрали раду і говорили: що нам робити? Цей Чоловік багато чудес творить.
47
(За? м7.) Собрaша u5бо ґрхіерeє и3 фарісeє с0нмъ, и3 глаг0лаху: что2 сотвори1мъ; ћкw чlвёкъ сeй мнHга знaмєніz твори1тъ:
48
Якщо залишимо Його так, то всі увірують у Нього, і прийдуть римляни і заволодіють містом нашим і народом.
48
ѓще њстaвимъ є3го2 тaкw, вси2 ўвёруютъ въ него2: и3 пріи1дутъ ри1млzне, и3 в0змутъ мёсто и3 kзhкъ нaшъ.
49
Один же з них, на ім’я Каяфа, який був того року первосвящеником, сказав їм: ви нічого не знаєте,
49
Е#ди1нъ же нёкто t ни1хъ каіaфа, ґрхіерeй сhй лёту томY, речE и5мъ: вы2 не вёсте ничесHже,
50
і не подумаєте, що краще нам, щоб один чоловік помер за людей, ніж щоб увесь народ загинув.
50
ни помышлsете, ћкw ќне є4сть нaмъ, да є3ди1нъ человёкъ ќмретъ за лю1ди, ґ не вeсь kзhкъ поги1бнетъ.
51
Це ж сказав він не від себе, а, будучи того року первосвящеником, пророкував, що Ісус мав померти за народ, —
51
СегH же њ себЁ не речE: но ґрхіерeй сhй лёту томY, проречE, ћкw хотsше ї}съ ўмрeти за лю1ди,
52
і не тільки за народ, але щоб і розсіяні чада Божі зібрати воєдино.
52
и3 не т0кмw за лю1ди, но да и3 ч†да б9іz расточє1наz соберeтъ во є3ди1но.
53
З того дня змовились убити Його.
53
T тогw2 u5бо днE совэщaша, да ўбію1тъ є3го2.
54
І тому Ісус уже не ходив між юдеями явно, а пішов звідти в країну поблизу пустелі, в місто, що зветься Єфрем, і там залишився з учениками Своїми.
54
Ї}съ же ктомY не ћвэ хождaше во їудeехъ, но и4де tтyду во странY бли1з8 пустhни, во є3фрeмъ нарицaемый грaдъ, и3 тY хождaше со ўчн7ки6 свои1ми.
55
Наближалася Пасха юдейська, і багато людей з усієї країни прийшло до Єрусалима перед Пасхою, щоб очиститися.
55
Бё же бли1з8 пaсха їудeйска, и3 взыд0ша мн0зи во їеrли1мъ t стрaнъ прeжде пaсхи, да њчи1стzтсz.
56
Тоді шукали Ісуса і, стоячи в храмі, говорили один одному: як вам здається? Чи не прийде Він на свято?
56
И#скaху u5бо ї}са, и3 глаг0лаху къ себЁ, въ цeркви стоsще: что2 мни1тсz вaмъ, ћкw не и4мать ли пріити2 въ прaздникъ;
57
А первосвященики і фарисеї дали наказ, що, коли хто довідається, де Він буде, нехай повідомить, щоб їм схопити Його.
57
Дaша же ґрхіерeє и3 фарісeє зaповэдь, да ѓще кто2 њщути1тъ (є3го2), гдЁ бyдетъ, повёсть, ћкw да и4мутъ є3го2.
Глава 12
1
Ісус же за шість днів до Пасхи прийшов у Вифанію, де був Лазар померлий, якого Він воскресив з мертвих.
1
(За? м7№.) Ї}съ же прeжде шести2 днjй пaсхи пріи1де въ виfaнію, и3дёже бЁ лaзарь ўмeрый, є3г0же воскRси2 t мeртвыхъ.
2
Там приготували Йому вечерю, і Марфа прислуговувала, а Лазар був одним з тих, що возлежали з Ним.
2
Сотвори1ша же є3мY вeчерю тY, и3 мaрfа служaше: лaзарь же є3ди1нъ бЁ t возлежaщихъ съ ни1мъ.
3
Марія ж, узявши літр нардового чистого дорогоцінного мира, помазала ноги Ісуса і обтерла волоссям своїм ноги Його; і дім наповнився пахощами мира.
3
Марjа же пріeмши лjтру мЂра нaрда пістjка многоцённа, помaза н0зэ ї}сwвэ, и3 њтрE власы6 свои1ми н0зэ є3гw2: хрaмина же и3сп0лнисz t вони2 мaсти (благов0нныz).
4
Тоді один з учеників Його, Іуда Симонів Іскаріот, який хотів видати Його, сказав:
4
Глаг0ла же є3ди1нъ t ўчн7къ є3гw2, їyда сjмwновъ їскаріHтскій, и4же хотsше є3го2 предaти:
5
а чому б було не продати це миро за триста динаріїв і не роздати убогим?
5
чесw2 рaди мЂро сіE не пр0дано бhсть на тріeхъ стёхъ пBнzзь и3 дано2 ни1щымъ;
6
Сказав же він це не тому, що піклувався про убогих, а тому, що був злодієм. Він мав при собі грошову скриньку і носив, що туди вкидали.
6
Сіe же речE, не ћкw њ ни1щихъ печaшесz, но ћкw тaть бЁ, и3 ковчeжецъ и3мёzше, и3 вметaємаz ношaше.
7
Ісус же сказав: залиште її; вона зберегла це на день погребіння Мого.
7
Речe же ї}съ: не дёйте є3S, да въ дeнь погребeніz моегw2 соблюдeтъ є5:
8
Бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди.
8
ни1щыz бо всегдA и4мате съ соб0ю, менe же не всегдA и4мате.
9
Багато юдеїв дізналися, що Він там, і прийшли не тільки заради Ісуса, але щоб бачити і Лазаря, якого Він воскресив з мертвих.
9
Разумё же нар0дъ мн0гъ t їудє1й, ћкw тY є4сть: и3 пріид0ша не ї}са рaди т0кмw, но да и3 лaзарz ви1дzтъ, є3г0же воскреси2 t мeртвыхъ.
10
Первосвященики ж змовились убити і Лазаря,
10
Совэщaша же ґрхіерeє, да и3 лaзарz ўбію1тъ,
11
бо через нього багато хто відходив від юдеїв і вірував в Ісуса.
11
ћкw мн0зи є3гw2 рaди и3дsху t їудє1й и3 вёроваху во ї}са.
12
На другий день багато народу прийшло на свято; почувши, що Ісус іде в Єрусалим,
12
Во ќтрій (же) дeнь нар0дъ мн0гъ пришeдый въ прaздникъ, слhшавше, ћкw ї}съ грzдeтъ во їеrли1мъ,
13
взяли пальмове віття, вийшли назустріч Йому і викликували: осанна! Благословен, Хто йде в ім’я Господнє, Цар Ізраїлів!
13
пріsша в†іа t ф‡нікъ, и3 и3зыд0ша въ срётеніе є3мY, и3 звaху (глаг0люще): њсaнна, блгcвeнъ грzдhй во и4мz гDне, цRь ї}левъ.
14
Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано:
14
Њбрётъ же ї}съ nслS, всёде на нE, ћкоже є4сть пи1сано:
15
не бійся, дочко Сионська! Ось Цар твій гряде, сидячи на молодому ослі.
15
не б0йсz, дщи2 сіHнz: сE цRь тв0й грzдeтъ, сэдS на жребsти џсли.
16
Ученики Його спочатку не зрозуміли цього, але коли прославився Ісус, тоді згадали, що так було про Нього написано, і це зробили Йому.
16
Си1хъ же не разумёша ўчн7цы2 є3гw2 прeжде: но є3гдA прослaвисz ї}съ, тогдA помzнyша, ћкw сі‰ бhша њ нeмъ пи6сана, и3 сі‰ сотвори1ша є3мY.
17
Народ, що був з Ним раніш, свідчив, що Він викликав Лазаря із гробу і воскресив його з мертвих.
17
Свидётелствоваше u5бо нар0дъ, и4же бЁ (прeжде) съ ни1мъ, є3гдA лaзарz возгласи2 t гр0ба и3 воскреси2 є3го2 t мeртвыхъ:
18
Тому і зустрів Його народ, бо чув, що Він сотворив це чудо.
18
сегw2 рaди и3 срёте є3го2 нар0дъ, ћкw слhшаша є3го2 сіE сотв0рша знaменіе.
19
Фарисеї ж говорили між собою: чи бачите, що нічого не вдієте? Весь світ іде за Ним.
19
(За? м7в7.) Фарісeє u5бо рёша къ себЁ: ви1дите, ћкw никazже п0льза є4сть; сE мjръ по нeмъ и4детъ.
20
Між тими, що прийшли поклонитися на свято, деякі були еллінами.
20
Бsху же нёцыи є4ллини t пришeдшихъ, да покл0нzтсz въ прaздникъ:
21
Вони підійшли до Филипа, що був з Вифсаїди галилейської, і просили його, кажучи: господарю, хочемо бачити Ісуса.
21
сjи u5бо приступи1ша къ філjппу, и4же бЁ t виfсаjды галілeйскіz, и3 молsху є3го2, глаг0люще: г0споди, х0щемъ ї}са ви1дэти.
22
Филип іде і говорить про те Андрієві; а потім Андрій і Филип розповідають про те Ісусові.
22
Пріи1де філjппъ и3 глаг0ла ґндрeови: и3 пaки ґндрeй и3 філjппъ глаг0ласта ї}сови.
23
Ісус же сказав їм у відповідь: настав час прославитися Синові Людському.
23
Ї}съ же tвэщA и4ма, гlz: пріи1де чaсъ, да прослaвитсz сн7ъ чlвёческій:
24
Істинно, істинно кажу вам: якщо пшеничне зерно, упавши на землю, не помре, то залишиться одне, а якщо помре, то принесе багато плодів.
24
ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ: ѓще зeрно пшени1чно пaдъ на земли2 не ќмретъ, то2 є3ди1но пребывaетъ: ѓще же ќмретъ, мн0гъ пл0дъ сотвори1тъ:
25
Хто любить душу свою, погубить її, а хто ненавидить душу свою у світі цьому, збереже її в життя вічне.
25
любsй дyшу свою2, погуби1тъ ю5: и3 ненави1дzй души2 своеS въ мjрэ сeмъ, въ жив0тъ вёчный сохрани1тъ ю5:
26
Хто Мені служить, нехай за Мною йде; і де Я, там і слуга Мій буде. І хто Мені служить, того вшанує Отець Мій.
26
ѓще кто2 мнЁ слyжитъ, мнЁ да послёдствуетъ: и3 и3дёже є4смь ѓзъ, тY и3 слугA м0й бyдетъ: и3 ѓще кто2 мнЁ слyжитъ, почти1тъ є3го2 nц7ъ м0й:
27
Нині душа Моя стривожена; і що Мені сказати? Отче, спаси Мене від цієї години! Але задля цього Я і прийшов — на цю годину.
27
нн7э дш7A моS возмути1сz и3 что2 рекY; Џ§е, сп7си1 мz t часA сегw2: но сегw2 рaди пріид0хъ на чaсъ сeй:
28
Отче, прослав ім’я Твоє! Тоді зійшов голос з неба: і прославив, і ще прославлю.
28
(За?.) џ§е, прослaви и4мz твоE. Пріи1де же глaсъ съ небесE: и3 прослaвихъ, и3 пaки прослaвлю.
29
Народ, який стояв і чув те, говорив: це грім. А інші казали: ангел говорив Йому.
29
Нар0дъ же стоsй и3 слhшавъ, глаг0лаху: гр0мъ бhсть. И#нjи глаг0лаху: ѓгGлъ глаг0ла є3мY.
30
Ісус на це сказав: не для Мене був голос цей, а для народу.
30
TвэщA ї}съ и3 речE: не менє2 рaди глaсъ сeй бhсть, но нар0да рaди:
31
Нині суд світові цьому; нині князь світу цього вигнаний буде геть.
31
нн7э сyдъ є4сть мjру семY: нн7э кнsзь мjра сегw2 и3згнaнъ бyдетъ в0нъ:
32
І коли Я буду піднесений від землі, то всіх приверну до Себе.
32
и3 ѓще ѓзъ вознесeнъ бyду t земли2, вс‰ привлекY къ себЁ.
33
Це говорив Він, даючи зрозуміти, якою смертю Він помре.
33
Сіe же гlаше, назнaменуz, к0ею смeртію хотsше ўмрeти.
34
Народ відповів Йому: ми чули із закону, що Христос перебуває повік; як же Ти говориш, що належить піднестися Синові Людському? Хто є Цей Син Людський?
34
TвэщA є3мY нар0дъ: мы2 слhшахомъ t зак0на, ћкw хrт0съ пребывaетъ во вёки: кaкw ты2 гlеши: вознести1сz подобaетъ сн7у чlвёческому; кто2 є4сть сeй сн7ъ чlвёческій;
35
Тоді Ісус сказав їм: ще короткий час світло є з вами. Ходіть, поки є світло, щоб темрява вас не огорнула; а той, що ходить у темряві, не знає, куди йде.
35
Речe же и5мъ ї}съ: є3щE мaло врeмz свётъ въ вaсъ є4сть: ходи1те, д0ндеже свётъ и4мате, да тмA вaсъ не и4метъ: и3 ходsй во тмЁ не вёсть, кaмw и4детъ:
36
Доки світло з вами, віруйте у світло, щоб бути вам синами світла. Це промовивши, Ісус відійшов від них і зник.
36
(За? м7G.) д0ндеже свётъ и4мате, вёруйте во свётъ, да сhнове свёта бyдете. Сі‰ гlа ї}съ, и3 tшeдъ скрhсz t ни1хъ.
37
Стільки чудес сотворив Він перед ними, і вони не вірували в Нього,
37
Толи6ка [же] знaмєніz сотв0ршу є3мY пред8 ни1ми, не вёроваху въ него2,
38
щоб справдилося слово пророка Ісаї, який сказав: Господи! Хто повірив тому, що ми чули? І кому відкрилася сила Господня?
38
да сбyдетсz сл0во и3сaіи прbр0ка, є4же речE: гDи, кто2 вёрова слyху нaшему; и3 мhшца гDнz комY tкрhсz;
39
Тому не могли вони вірувати, що, як ще сказав Ісая:
39
Сегw2 рaди не можaху вёровати, ћкw пaки речE и3сaіа:
40
засліпив очі їхні, закам’янив серця їхні, щоб не бачили очима і не розуміли серцем і не навернулися, щоб Я зцілив їх.
40
њслэпи2 џчи и4хъ, и3 њкaменилъ є4сть сердцA и4хъ, да не ви1дzтъ nчи1ма, ни разумёютъ сeрдцемъ, и3 њбратsтсz, и3 и3сцэлю2 и5хъ.
41
Це сказав Ісая, коли бачив славу Його і говорив про Нього.
41
Сі‰ речE и3сaіа, є3гдA ви1дэ слaву є3гw2 и3 глаг0ла њ нeмъ.
42
Проте і з начальників багато хто увірував у Нього; та через фарисеїв не признавалися, щоб не відлучили їх від синагоги.
42
Nбaче ќбw и3 t кн‰зь мн0зи вёроваша въ него2: но фарісє1й рaди не и3сповёдоваху, да не и3з8 с0нмищъ и3згнaни бyдутъ:
43
Бо полюбили більше людську славу, ніж славу Божу.
43
возлюби1ша бо пaче слaву человёческую, нeже слaву б9ію.
44
Ісус же проголосив: хто вірує в Мене, не в Мене вірує, а в Того, Хто послав Мене.
44
Ї}съ же воззвA и3 речE: вёруzй въ мS не вёруетъ въ мS, но въ послaвшаго мS:
45
І хто Мене бачить, той бачить Того, Хто послав Мене.
45
и3 ви1дzй мS ви1дитъ послaвшаго мS:
46
Я Світло, прийшов у світ, щоб усякий, хто в Мене вірує, не залишався у темряві.
46
ѓзъ свётъ въ мjръ пріид0хъ, да всsкъ вёруzй въ мS во тмЁ не пребyдетъ:
47
І коли хто почує слова Мої і не повірить, Я не суджу його, бо Я прийшов не судити світ, але спасти світ.
47
и3 ѓще кто2 ўслhшитъ гlг0лы мо‰ и3 не вёруетъ, ѓзъ не суждY є3мY: не пріид0хъ бо, да суждY мjрови, но да спасY мjръ:
48
Хто від Мене відмовляється і не приймає слів Моїх, має собі суддю: слово, яке Я сказав, — воно судитиме його в останній день.
48
tметazйсz менє2 и3 не пріeмлzй гlгHлъ мои1хъ и4мать судsщаго є3мY: сл0во, є4же гlахъ, то2 сyдитъ є3мY въ послёдній дeнь:
49
Бо Я говорив не від Себе; а Отець, Який послав Мене, Він дав Мені заповідь, що маю сказати і що говорити.
49
ћкw ѓзъ t себє2 не гlахъ: но послaвый мS nц7ъ, т0й мнЁ зaповэдь дадE, что2 рекY и3 что2 возгlю:
50
І Я знаю, що заповідь Його є життя вічне. Отже, що Я говорю, то говорю так, як сказав Мені Отець.
50
и3 вёмъ, ћкw зaповэдь є3гw2 жив0тъ вёчный є4сть: ћже u5бо ѓзъ гlю, ћкоже речE мнЁ nц7ъ, тaкw гlю.
Глава 13
1
Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що прийшов Його час перейти з цього світу до Отця, показав на ділі, що, полюбивши Своїх, які були в світі, до кінця полюбив їх.
1
(За? м7д7.) Прeжде же прaздника пaсхи, вёдый ї}съ, ћкw пріи1де є3мY чaсъ, да прeйдетъ t мjра сегw2 ко nц7Y, возлю1бль сво‰ сyщыz въ мjрэ, до концA возлюби2 и5хъ.
2
І під час вечері, коли диявол уже вклав у серце Іуді Симоновому Іскаріотові видати Його,
2
И# вeчери бhвшей, діaволу ўжE вложи1вшу въ сeрдце їyдэ сjмwнову їскаріHтскому, да є3го2 предaстъ,
3
Ісус, знаючи, що Отець усе віддав до рук Його і що Він від Бога вийшов і до Бога відходить,
3
вёдый ї}съ, ћкw вс‰ дадE є3мY nц7ъ въ рyцэ, и3 ћкw t бGа и3зhде и3 къ бGу грzдeтъ:
4
встав від вечері, зняв з Себе верхній одяг і, взявши рушник, підперезався.
4
востA t вeчери, и3 положи2 ри6зы, и3 пріeмъ лeнтіонъ, препоsсасz:
5
Потім налив води в умивальницю і почав умивати ноги ученикам, і обтирати рушником, яким був підперезаний.
5
пот0мъ вліS в0ду во ўмывaлницу, и3 начaтъ ўмывaти н0ги ўчн7кHмъ и3 њтирaти лeнтіемъ, и4мже бЁ препоsсанъ.
6
Підходить і до Симона-Петра, а той говорить Йому: Господи! Чи Тобі умивати мої ноги?
6
Пріи1де же къ сjмwну петрY, и3 глаг0ла є3мY т0й: гDи, тh ли мои2 ўмhеши н0зэ;
7
Ісус сказав йому у відповідь: що Я роблю, ти тепер не знаєш, а зрозумієш потім.
7
TвэщA ї}съ и3 речE є3мY: є4же ѓзъ творю2, ты2 не вёси нн7э, ўразумёеши же по си1хъ.
8
Петро каже Йому: не вмиєш ніг моїх повік. Ісус відповів йому: якщо не вмию тебе, не матимеш частини зі Мною.
8
Глаг0ла є3мY пeтръ: не ўмhеши нHгу моє1ю во вёки. TвэщA є3мY ї}съ: ѓще не ўмhю тебE, не и4маши чaсти со мн0ю.
9
Симон-Петро каже Йому: Господи, не тільки ноги мої, але й руки і голову.
9
Глаг0ла є3мY сjмwнъ пeтръ: гDи, не н0зэ мои2 т0кмw, но и3 рyцэ и3 главY.
10
Ісус говорить йому: вмитому треба тільки ноги обмити, бо увесь чистий; і ви чисті, але не всі.
10
Гlа є3мY ї}съ: и3змовeнный не трeбуетъ, т0кмw н0зэ ўмhти, є4сть бо вeсь чи1стъ: и3 вы2 чи1сти є3стE, но не вси2.
11
Бо знав Він зрадника Свого, тому і сказав, що не всі вони чисті.
11
Вёдzше бо предаю1щаго є3го2: сeгw рaди речE, ћкw не вси2 чи1сти є3стE.
12
Коли ж умив їм ноги і надів одяг Свій, то знову возліг і сказав їм: чи знаєте, що Я зробив вам?
12
(За? м7е7.) Е#гдa же ўмы2 н0ги и4хъ, пріsтъ ри6зы сво‰, возлeгъ пaки, речE и5мъ: вёсте ли, что2 сотвори1хъ вaмъ;
13
Ви називаєте Мене Учителем і Господом, і добре кажете, бо Я Той і є.
13
Вы2 глашaете мS ўч™лz и3 гDа: и3 д0брэ глаг0лете, є4смь бо.
14
Отже, якщо Я, Господь і Учитель, умив вам ноги, то і ви повинні вмивати ноги один одному.
14
Ѓще u5бо ѓзъ ўмhхъ вaши н0зэ, гDь и3 ўч™ль, и3 вы2 д0лжни є3стE дрyгъ дрyгу ўмывaти н0зэ:
15
Бо Я дав вам приклад, щоб і ви робили так само, як Я зробив вам.
15
w4бразъ бо дaхъ вaмъ, да, ћкоже ѓзъ сотвори1хъ вaмъ, и3 вы2 твори1те.
16
Істинно, істинно кажу вам: раб не більший за господаря свого, і посланець не більший за того, хто послав його.
16
Ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ: нёсть рaбъ б0лій г0спода своегw2, ни послaнникъ б0лій послaвшагw є3го2.
17
Якщо це знаєте, блаженні ви, коли виконуєте.
17
Ѓще сі‰ вёсте, бlжeни є3стE, ѓще творитE |.
18
Не про всіх вас кажу; Я знаю тих, кого обрав. Але нехай здійсниться Писання: той, хто їсть зі Мною хліб, підняв на Мене п’яту свою.
18
Не њ всёхъ вaсъ гlю: ѓзъ (бо) вёмъ, и5хже и3збрaхъ: но да писaніе сбyдетсz: kдhй со мн0ю хлёбъ воздви1же на мS пsту свою2.
19
Тепер кажу вам, перш ніж те збудеться, щоб, як станеться, ви повірили, що це Я.
19
Tсeлэ гlю вaмъ, прeжде дaже не бyдетъ, да, є3гдA бyдетъ, вёру и4мете, ћкw ѓзъ є4смь.
20
Істинно, істинно кажу вам: хто приймає того, кого Я пошлю, Мене приймає; а хто Мене приймає, приймає Того, Хто послав Мене.
20
Ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ: пріeмлzй, ѓще кого2 послю2, менE пріeмлетъ: ґ пріeмлzй менE пріeмлетъ послaвшаго мS.
21
Сказавши це, Ісус стривожився духом, і засвідчив, і сказав: істинно, істинно кажу вам, що один з вас видасть Мене.
21
Сі‰ рeкъ ї}съ возмути1сz д¦омъ и3 свидётелствова и3 речE: ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ, ћкw є3ди1нъ t вaсъ предaстъ мS.
22
Тоді ученики озирались один на одного, не розуміючи, про кого Він говорить.
22
Сзирaхусz u5бо междY соб0ю ўчн7цы2, недоумёющесz, њ к0мъ гlетъ.
23
Один же з учеників Його, якого любив Ісус, возлежав при лоні Ісусовому.
23
Бё же є3ди1нъ t ўчн7къ є3гw2 возлежS на л0нэ ї}совэ, є3г0же люблsше ї}съ:
24
Йому Симон-Петро зробив знак, щоб запитав, хто це, про кого Він говорить.
24
поманy же семY сjмwнъ пeтръ вопроси1ти, кт0 бы бhлъ, њ нeмже гlетъ.
25
Той, припавши до грудей Ісуса, сказав Йому: Господи, хто це?
25
Напaдъ же т0й на пє1рси ї}сwвы, глаг0ла є3мY: гDи, кто2 є4сть;
26
Ісус відповів: той, кому Я, вмочивши, подам хліб. І, вмочивши хліб, подав Іуді Симоновому Іскаріоту.
26
TвэщA ї}съ: т0й є4сть, є3мyже ѓзъ њмочи1въ хлёбъ подaмъ. И# њм0чь хлёбъ, дадE їyдэ сjмwнову їскаріHтскому.
27
І з цим хлібом увійшов у нього сатана. І сказав йому Ісус: що робиш, роби швидше.
27
И# по хлёбэ тогдA вни1де въ џнь сатанA. Гlа u5бо є3мY ї}съ: є4же твори1ши, сотвори2 ск0рw.
28
Але ніхто з тих, що возлежали, не зрозумів, до чого Він це сказав йому.
28
Сeгw же никт0же разумЁ t возлежaщихъ, къ чесомY речE є3мY.
29
Оскільки в Іуди була грошова скринька, то деякі гадали, що Ісус звелів йому купити те, що треба було до свята, або щоб дав що-небудь убогим.
29
Нёцыи же мнsху, понeже ковчeжецъ и3мsше їyда, ћкw гlетъ є3мY ї}съ: купи2, є4же трeбуемъ на прaздникъ: и3ли2 ни1щымъ да нёчто дaстъ.
30
Він, взявши той хліб, одразу ж вийшов; а була ніч.
30
Пріи1мъ же џнъ хлёбъ, ѓбіе и3зhде: бё же н0щь. Е#гдA и3зhде,
31
Коли він вийшов, Ісус промовив: нині прославився Син Людський, і Бог прославився в Ньому.
31
гlа ї}съ: (За? м7ѕ7.) нн7э прослaвисz сн7ъ чlвёческій, и3 бGъ прослaвисz њ нeмъ:
32
Якщо Бог прославився в Ньому, то і Бог прославить Його в Собі, і скоро прославить Його.
32
ѓще бGъ прослaвисz њ нeмъ, и3 бGъ прослaвитъ є3го2 въ себЁ, и3 ѓбіе прослaвитъ є3го2.
33
Діти! Недовго вже бути Мені з вами. Будете шукати Мене і, як Я сказав юдеям, — куди Я йду, ви не можете прийти, так і вам кажу тепер.
33
Ч†дца, є3щE съ вaми мaлw є4смь: взhщете менE, и3 ћкоже рёхъ їудewмъ, ћкw ѓможе ѓзъ и3дY, вы2 не м0жете пріити2: и3 вaмъ гlю нн7э.
34
Заповідь нову даю вам: щоб ви любили один одного; як Я полюбив вас, так і ви любіть один одного.
34
Зaповэдь н0вую даю2 вaмъ, да лю1бите дрyгъ дрyга: ћкоже возлюби1хъ вы2, да и3 вы2 лю1бите себE:
35
З того знатимуть усі, що ви Мої ученики, якщо будете мати любов між собою.
35
њ сeмъ разумёютъ вси2, ћкw мои2 ўчн7цы2 є3стE, ѓще люб0вь и4мате междY соб0ю.
36
Симон-Петро сказав Йому: Господи, куди Ти йдеш? Ісус відповів йому: куди Я йду, ти не можеш тепер іти за Мною, а згодом підеш за Мною.
36
Глаг0ла є3мY сjмwнъ пeтръ: гDи, кaмw и4деши; TвэщA є3мY ї}съ: ѓможе (ѓзъ) и3дY, не м0жеши нн7э по мнЁ и3ти2: послэди1 же по мнЁ и4деши.
37
Петро сказав Йому: Господи! Чому я не можу йти за Тобою тепер? Я душу мою покладу за Тебе.
37
Глаг0ла є3мY пeтръ: гDи, почто2 не могY нн7э по тебЁ и3ти2; нн7э дyшу мою2 за тS положY.
38
Ісус відповів йому: душу твою за Мене покладеш? Істинно, істинно кажу тобі: не проспіває півень, як тричі зречешся Мене.
38
TвэщA є3мY ї}съ: дyшу ли твою2 за мS положи1ши; ґми1нь, ґми1нь гlю тебЁ: не возгласи1тъ ґлeктwръ, д0ндеже tвeржешисz менє2 три1щи.
Глава 14
1
Нехай не тривожиться серце ваше; віруйте в Бога і в Мене віруйте.
1
(За? м7з7.) Да не смущaетсz сeрдце вaше: вёруйте въ бGа, и3 въ мS вёруйте:
2
В домі Отця Мого осель багато. А якби не так, Я сказав би вам: Я йду приготувати місце вам.
2
въ домY nц7A моегw2 њби1тєли мнHги сyть: ѓще ли же ни2, рeклъ бhхъ вaмъ: и3дY ўгот0вати мёсто вaмъ:
3
І коли піду і приготую вам місце, прийду знову і візьму вас до Себе, щоб і ви були там, де Я.
3
и3 ѓще [ѓще пойдY и3] ўгот0влю мёсто вaмъ, пaки пріидY и3 поимY вы2 къ себЁ, да, и3дёже є4смь ѓзъ и3 вы2 бyдете:
4
А куди Я йду, ви знаєте, і путь знаєте.
4
и3 ѓможе ѓзъ и3дY, вёсте, и3 пyть вёсте.
5
Фома сказав Йому: Господи! Не знаємо, куди йдеш; і як можемо знати путь?
5
Глаг0ла є3мY fомA: гDи, не вёмы, кaмw и4деши: и3 кaкw м0жемъ пyть вёдэти;
6
Ісус сказав йому: Я є путь, і істина, і життя; ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене.
6
Гlа є3мY ї}съ: ѓзъ є4смь пyть и3 и4стина и3 жив0тъ: никт0же пріи1детъ ко nц7Y, т0кмw мн0ю:
7
Коли б ви знали Мене, то знали б і Отця Мого. І віднині знаєте Його і бачили Його.
7
ѓще мS бhсте знaли, и3 nц7A моего2 знaли бhсте (ќбw): и3 tсeлэ познaсте є3го2, и3 ви1дэсте є3го2.
8
Филип сказав Йому: Господи, покажи нам Отця, і нам вистачить.
8
Глаг0ла є3мY філjппъ: гDи, покажи2 нaмъ nц7A, и3 довлёетъ нaмъ.
9
Ісус сказав йому: стільки часу Я з вами, і ти не знаєш Мене, Филипе? Хто бачив Мене, той і Отця бачив; як же ти говориш: покажи нам Отця?
9
Гlа є3мY ї}съ: толи1ко врeмz съ вaми є4смь, и3 не познaлъ є3си2 менE, філjппе; ви1дэвый менE ви1дэ nц7A: и3 кaкw ты2 глаг0леши: покажи2 нaмъ nц7A;
10
Хіба ти не віриш, що Я в Отці і Отець у Мені? Слова, які Я кажу, не від Себе кажу; Отець, Який в Мені перебуває, Він творить діла.
10
не вёруеши ли, ћкw ѓзъ во nц7Ё, и3 nц7ъ во мнЁ є4сть; (За? м7}.) гlг0лы, ±же ѓзъ гlю вaмъ, њ себЁ не гlю: nц7ъ же во мнЁ пребывazй, т0й твори1тъ дэлA:
11
Вірте Мені, що Я в Отці і Отець у Мені. Якщо ж ні, то вірте Мені за самими ділами.
11
вёруйте мнЁ, ћкw ѓзъ во nц7Ё, и3 nц7ъ во мнЁ: ѓще ли же ни2, за т† дэлA вёру и3ми1те ми2.
12
Істинно, істинно кажу вам: хто вірує в Мене, діла, які творю Я, і він створить, і більше цих створить; тому що Я до Отця Мого іду.
12
Ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ: вёруzй въ мS, дэлA, ћже ѓзъ творю2, и3 т0й сотвори1тъ, и3 бHлша си1хъ сотвори1тъ: ћкw ѓзъ ко nц7Y моемY грzдY:
13
І коли чого попросите у Отця в ім’я Моє, те зроблю, щоб Отець прославився в Сині.
13
и3 є4же ѓще что2 пр0сите (t nц7A) во и4мz моE, то2 сотворю2, да прослaвитсz nц7ъ въ сн7э:
14
І коли чого попросите в ім’я Моє, Я те зроблю.
14
(и3) ѓще чесw2 пр0сите во и4мz моE, ѓзъ сотворю2.
15
Якщо любите Мене, то дотримуйтесь Моїх заповідей.
15
Ѓще лю1бите мS, зaпwвэди мо‰ соблюди1те,
16
І Я ублагаю Отця, й іншого Утішителя дасть вам, щоб був з вами повік,
16
и3 ѓзъ ўмолю2 nц7A, и3 и3н0го ўтёшителz дaстъ вaмъ, да бyдетъ съ вaми въ вёкъ,
17
Духа істини, Якого світ не може прийняти, бо не бачить Його і не знає Його; ви ж знаєте Його, бо Він з вами перебуває і у вас буде.
17
д¦ъ и4стины, є3гHже мjръ не м0жетъ пріsти, ћкw не ви1дитъ є3гw2, нижE знaетъ є3гw2: вh же знaете є3го2, ћкw въ вaсъ пребывaетъ и3 въ вaсъ бyдетъ.
18
Не залишу вас сиротами; прийду до вас.
18
Не њстaвлю вaсъ си6ры: пріидY къ вaмъ:
19
Ще трохи, і світ уже не побачить Мене; а ви побачите Мене, бо Я живу, і ви будете жити.
19
є3щE мaлw, и3 мjръ ктомY не ўви1дитъ менE, вh же ўви1дите мS, ћкw ѓзъ живY, и3 вы2 жи1ви бyдете:
20
Того дня дізнаєтесь ви, що Я в Отці Моєму, і ви в Мені, і Я в вас.
20
въ т0й дeнь ўразумёете вы2, ћкw ѓзъ во nц7Ё моeмъ, и3 вы2 во мнЁ, и3 ѓзъ въ вaсъ.
21
Хто має заповіді Мої і дотримується їх, той любить Мене; а хто любить Мене, того полюбить Отець Мій; і Я полюблю його і явлюся йому Сам.
21
(За?.) И#мёzй зaпwвэди мо‰ и3 соблюдazй и5хъ, т0й є4сть любsй мS: ґ любsй мS возлю1бленъ бyдетъ nц7eмъ мои1мъ, и3 ѓзъ возлюблю2 є3го2, и3 kвлю1сz є3мY сaмъ.
22
Іуда, не Іскаріот, говорить Йому: Господи, що це, що Ти хочеш явити Себе нам, а не світові?
22
Глаг0ла є3мY їyда не їскаріHтскій: гDи, и3 что2 бhсть, ћкw нaмъ х0щеши kви1тисz, ґ не мjрови;
23
Ісус сказав йому у відповідь: хто любить Мене, той слово Моє збереже; і Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до нього і оселю сотворимо у нього.
23
TвэщA ї}съ и3 речE є3мY: ѓще кто2 лю1битъ мS, сл0во моE соблюдeтъ: и3 nц7ъ м0й возлю1битъ є3го2, и3 къ немY пріи1дема, и3 њби1тель ў негw2 сотвори1ма:
24
А хто не любить Мене, слів Моїх не береже; слово ж, яке ви чуєте, не Моє, а Отця, Який послав Мене.
24
не любsй мS словeсъ мои1хъ не соблюдaетъ: и3 сл0во, є4же слhшасте, нёсть моE, но послaвшагw мS nц7A.
25
Це сказав Я вам, перебуваючи з вами.
25
Сі‰ гlахъ вaмъ въ вaсъ сhй:
26
Утішитель же, Дух Святий, Якого пошле Отець в ім’я Моє, навчить вас усього і нагадає вам усе, що Я говорив вам.
26
ўтёшитель же, д¦ъ с™hй, є3г0же п0слетъ nц7ъ во и4мz моE, т0й вы2 научи1тъ всемY, и3 воспомzнeтъ вaмъ вс‰, ±же рёхъ вaмъ.
27
Мир залишаю вам, мир Мій даю вам; не так, як світ дає, Я даю вам. Нехай не тривожиться серце ваше і нехай не страхається.
27
Ми1ръ њставлsю вaмъ, ми1ръ м0й даю2 вaмъ: не ћкоже мjръ даeтъ, ѓзъ даю2 вaмъ. (За? м7f7.) Да не смущaетсz сeрдце вaше, ни ўстрашaетъ.
28
Ви чули, що Я сказав вам: іду від вас і прийду до вас. Коли б ви любили Мене, то зраділи б, що Я сказав: іду до Отця; бо Отець Мій більший за Мене.
28
Слhшасте, ћкw ѓзъ рёхъ вaмъ: и3дY и3 пріидY къ вaмъ. Ѓще бhсте люби1ли мS, возрaдовалисz бhсте (ќбw), ћкw рёхъ: и3дY ко nц7Y: ћкw nц7ъ м0й б0лій менє2 є4сть.
29
І ось Я сказав вам про те, перш ніж збулося, щоб ви повірили, коли збудеться.
29
И# нн7э рёхъ вaмъ, прeжде дaже не бyдетъ, да, є3гдA бyдетъ, вёру и4мете.
30
Вже небагато Мені говорити з вами; бо йде князь світу цього, і в Мені він не має нічого.
30
КтомY не мн0гw гlю съ вaми: грzдeтъ бо сегw2 мjра кнsзь, и3 во мнЁ не и4мать ничесHже.
31
Та щоб світ знав, що Я люблю Отця і, як заповів Мені Отець, так і творю. Вставайте, підемо звідси.
31
Но да разумёетъ мjръ, ћкw люблю2 nц7A, и3 ћкоже заповёда мнЁ nц7ъ, тaкw творю2: востaните, и4демъ tсю1ду.
Глава 15
1
Я є істинна виноградна лоза, а Отець Мій — виноградар.
1
(За? н7.) Ѓзъ є4смь лозA и4стиннаz, и3 nц7ъ м0й дёлатель є4сть:
2
Всяку гілку в Мене Він відсікає, що не плодоносить, і всяку, що плодоносить, очищає, щоб більше принесла плоду.
2
всsку р0згу њ мнЁ не творsщую плодA, и4зметъ ю5: и3 всsку творsщую пл0дъ, њтреби1тъ ю5, да мн0жайшій пл0дъ принесeтъ.
3
Ви вже очищені через слово, яке Я проповідував вам.
3
ЎжE вы2 чи1сти є3стE за сл0во, є4же гlахъ вaмъ.
4
Перебувайте в Мені, і Я у вас. Як гілка не може приносити плоду сама від себе, якщо не буде на лозі, так і ви, якщо не будете в Мені.
4
Бyдите во мнЁ, и3 ѓзъ въ вaсъ. Ћкоже розгA не м0жетъ плодA сотвори1ти њ себЁ, ѓще не бyдетъ на лозЁ, тaкw и3 вы2, ѓще во мнЁ не пребyдете.
5
Я є лоза, а ви гілки; хто перебуває в Мені, і Я в ньому, той приносить багато плоду; бо без Мене не можете робити нічого.
5
Ѓзъ є4смь лозA, вh (же) р0ждіе: (и3) и4же бyдетъ во мнЁ, и3 ѓзъ въ нeмъ, т0й сотвори1тъ пл0дъ мн0гъ, ћкw без8 менє2 не м0жете твори1ти ничесHже:
6
Хто не буде в Мені, той буде відкинутий геть, як гілка, і всохне; а такі гілки збирають і кидають у вогонь, і вони згоряють.
6
ѓще кто2 во мнЁ не пребyдетъ, и3звeржетсz в0нъ, ћкоже розгA, и3 и3зсhшетъ: и3 собирaютъ ю5 и3 во џгнь влагaютъ, и3 сгарaетъ:
7
Якщо перебуватимете в Мені, і слова Мої у вас будуть, то, чого б ви не захотіли, просіть, і буде вам.
7
ѓще пребyдете во мнЁ и3 гlг0лы мои2 въ вaсъ пребyдутъ, є3гHже ѓще х0щете, проси1те, и3 бyдетъ вaмъ:
8
Тим прославиться Отець Мій, якщо ви принесете багато плоду і будете Моїми учениками.
8
њ сeмъ прослaвисz nц7ъ м0й, да пл0дъ мн0гъ сотворитE, и3 бyдете мои2 ўчн7цы2.
9
Як полюбив Мене Отець, так і Я полюбив вас; перебувайте ж у Моїй любові.
9
(За? н7№.) Ћкоже возлюби1 мz nц7ъ, и3 ѓзъ возлюби1хъ вaсъ: бyдите въ любви2 моeй:
10
Якщо заповідей Моїх дотримаєтесь, то будете в любові Моїй, як і Я, дотримавшись заповідей Отця Мого, перебуваю в Його любові.
10
ѓще зaпwвэди мо‰ соблюдeте, пребyдете въ любви2 моeй, ћкоже ѓзъ зaпwвэди nц7A моегw2 соблюд0хъ, и3 пребывaю въ є3гw2 любви2.
11
Це сказав Я вам, щоб радість Моя у вас перебувала, і радість ваша буде повна.
11
Сі‰ гlахъ вaмъ, да рaдость моS въ вaсъ бyдетъ и3 рaдость вaша и3сп0лнитсz.
12
Це є заповідь Моя, щоб ви любили один одного, як Я полюбив вас.
12
СіS є4сть зaповэдь моS, да лю1бите дрyгъ дрyга, ћкоже возлюби1хъ вы2:
13
Немає більше від тієї любови, як хто душу свою покладе за друзів своїх.
13
б0лши сеS любвE никт0же и4мать, да кто2 дyшу свою2 положи1тъ за дрyги сво‰.
14
Ви — друзі Мої, якщо виконуєте те, що Я заповідаю вам.
14
Вы2 дрyзи мои2 є3стE, ѓще творитE, є3ли6ка ѓзъ заповёдаю вaмъ:
15
Не називаю вас більше рабами, бо раб не знає, що робить господар його; а Я назвав вас друзями, тому що сказав вам усе, що чув від Отця Мого.
15
не ктомY вaсъ гlю рабы6, ћкw рaбъ не вёсть, что2 твори1тъ госп0дь є3гw2: вaсъ же рек0хъ дрyги, ћкw вс‰, ±же слhшахъ t nц7A моегw2, сказaхъ вaмъ.
16
Не ви Мене обрали, але Я вас обрав і настановив вас, щоб ви йшли і приносили плід, і щоб плід ваш залишився, щоб, чого не попросите в Отця в ім’я Моє, Він дав вам.
16
Не вы2 менE и3збрaсте, но ѓзъ и3збрaхъ вaсъ, и3 положи1хъ вaсъ, да вы2 и4дете и3 пл0дъ принесeте, и3 пл0дъ вaшъ пребyдетъ, да, є3гHже ѓще пр0сите t nц7A во и4мz моE, дaстъ вaмъ.
17
Це заповідаю вам, щоб ви любили один одного.
17
(За? н7в7.) Сі‰ заповёдаю вaмъ, да лю1бите дрyгъ дрyга.
18
Якщо світ вас ненавидить, знайте, що Мене перше, ніж вас, зненавидів.
18
Ѓще мjръ вaсъ ненави1дитъ, вёдите, ћкw менE прeжде вaсъ возненави1дэ:
19
Якби ви були від світу, то світ любив би своє; а оскільки ви не від світу, але Я обрав вас від світу, тому ненавидить вас світ.
19
ѓще t мjра бhсте бhли, мjръ ќбw своE люби1лъ бы2: ћкоже t мjра нёсте, но ѓзъ и3збрaхъ вы2 t мjра, сегw2 рaди ненави1дитъ вaсъ мjръ.
20
Пам’ятайте слово, яке Я сказав вам: раб не більший за господаря свого. Якщо Мене гнали, то гнатимуть і вас; якщо Мого слова дотримувались, будуть дотримуватись і вашого.
20
Поминaйте сл0во, є4же ѓзъ рёхъ вaмъ: нёсть рaбъ б0лій г0спода своегw2: ѓще менE и3згнaша, и3 вaсъ и3зженyтъ: ѓще сл0во моE соблюд0ша, и3 вaше соблюдyтъ:
21
Та все те чинитимуть вам за ім’я Моє, тому що не знають Того, Хто послав Мене.
21
но сі‰ вс‰ творsтъ вaмъ за и4мz моE, ћкw не вёдzтъ послaвшагw мS.
22
Якби Я не прийшов і не говорив їм, то не мали б гріха; а тепер не мають виправдання за гріх свій.
22
Ѓще не бhхъ пришeлъ и3 гlалъ и5мъ, грэхA не бhша и3мёли: нн7э же вины2 [и3звинeніz] не и4мутъ њ грэсЁ своeмъ:
23
Хто ненавидить Мене, той ненавидить і Отця Мого.
23
ненави1дzй менE, и3 nц7A моего2 ненави1дитъ:
24
Коли б Я не творив серед них діл, яких ніхто інший не створив, то не мали б гріха; а тепер і бачили, і зненавиділи й Мене, і Отця Мого.
24
ѓще дёлъ не бhхъ сотвори1лъ въ ни1хъ, и4хже и4нъ никт0же сотвори2, грэхA не бhша и3мёли: нн7э же и3 ви1дэша, и3 возненави1дэша менE и3 nц7A моего2:
25
Але нехай справдиться слово, написане в законі їхньому: зненавиділи Мене даремно.
25
но да сбyдетсz сл0во, пи1санное въ зак0нэ и4хъ, ћкw возненави1дэша мS тyне.
26
Коли ж прийде Утішитель, Якого Я пошлю вам від Отця, Дух істини, Який від Отця виходить, Він буде свідчити про Мене.
26
Е#гдa же пріи1детъ ўтёшитель, є3г0же ѓзъ послю2 вaмъ t nц7A, д¦ъ и4стины, и4же t nц7A и3сх0дитъ, т0й свидётелствуетъ њ мнЁ:
27
Також і ви будете свідчити, бо ви спочатку зі Мною.
27
и3 вh же свидётелствуете, ћкw и3скони2 со мн0ю є3стE.
Глава 16
1
Це сказав Я вам, щоб ви не спокусилися.
1
Сі‰ гlахъ вaмъ, да не соблазни1тесz.
2
Виженуть вас із синагог; прийде навіть час, коли всякий, хто вбиватиме вас, буде думати, що тим він служить Богові.
2
T с0нмищъ и3жденyтъ вы2: (За? н7G.) но пріи1детъ чaсъ, да всsкъ, и4же ўбіeтъ вы2, возмни1тсz слyжбу приноси1ти бGу:
3
Так будуть робити, бо не пізнали ні Отця, ні Мене.
3
и3 сі‰ сотворsтъ, ћкw не познaша nц7A, ни менє2.
4
Але Я сказав це для того, щоб ви, як прийде той час, згадали, що Я казав вам про те. А не говорив вам цього спочатку тому, що був з вами.
4
Но сі‰ гlахъ вaмъ, да, є3гдA пріи1детъ чaсъ, воспомsнете сі‰, ћкw ѓзъ рёхъ вaмъ: си1хъ же вaмъ и3спeрва не рёхъ, ћкw съ вaми бёхъ.
5
А тепер іду до Того, Хто Мене послав, і ніхто з вас не питає Мене: куди йдеш?
5
Нн7э же и3дY къ послaвшему мS, и3 никт0же t вaсъ вопрошaетъ менE: кaмw и4деши;
6
Але від того, що Я сказав вам це, скорботою пройнялися серця ваші.
6
Но ћкw сі‰ гlахъ вaмъ, ск0рби и3сп0лнихъ сердцA в†ша.
7
Але Я істину кажу вам: краще для вас, щоб Я пішов. Бо, якщо Я не піду, Утішитель не прийде до вас; а як піду, то пошлю Його до вас,
7
Но ѓзъ и4стину вaмъ гlю: ќне є4сть вaмъ, да ѓзъ и3дY: ѓще бо не и3дY ѓзъ, ўтёшитель не пріи1детъ къ вaмъ: ѓще (ли) же и3дY, послю2 є3го2 къ вaмъ,
8
і коли Він прийде, викриє світ за гріх, і за правду, і за суд.
8
и3 пришeдъ џнъ њбличи1тъ мjръ њ грэсЁ и3 њ прaвдэ и3 њ судЁ:
9
За гріх — тому, що не вірують в Мене.
9
њ грэсЁ ќбw, ћкw не вёруютъ въ мS:
10
За правду — тому, що Я йду до Отця Мого, і вже не побачите Мене.
10
њ прaвдэ же, ћкw ко nц7Y моемY и3дY, и3 ктомY не ви1дите менє2:
11
А за суд, бо князя світу цього осуджено.
11
њ судё же, ћкw кнsзь мjра сегw2 њсуждeнъ бhсть.
12
Ще багато чого маю сказати вам, але ви тепер не можете вмістити.
12
Е#щE мн0гw и4мамъ гlати вaмъ, но не м0жете носи1ти нн7э:
13
Коли ж прийде Він, Дух істини, то наставить вас на всяку істину; бо не від Себе говоритиме, а буде говорити те, що почує, і майбутнє звістить вам.
13
є3гдa же пріи1детъ џнъ, д¦ъ и4стины, настaвитъ вы2 на всsку и4стину: не t себє1 бо гlати и4мать, но є3ли6ка ѓще ўслhшитъ, гlати и4мать, и3 грzд{щаz возвэсти1тъ вaмъ:
14
Він прославить Мене, бо від Мого візьме і звістить вам.
14
џнъ мS прослaвитъ, ћкw t моегw2 пріи1метъ и3 возвэсти1тъ вaмъ.
15
Усе, що має Отець, — Моє; тому Я сказав, що від Мого візьме і звістить вам.
15
(За? н7д7.) Вс‰, є3ли6ка и4мать nц7ъ, мо‰ сyть: сегw2 рaди рёхъ, ћкw t моегw2 пріи1метъ и3 возвэсти1тъ вaмъ.
16
Ще трохи, і ви вже не побачите Мене, і знову незабаром побачите Мене, бо Я йду до Отця.
16
Вмaлэ, и3 (ктомY) не ви1дите менє2: и3 пaки вмaлэ, и3 ќзрите мS, ћкw и3дY ко nц7Y.
17
Тут деякі з учеників Його сказали один одному: що це Він говорить нам: ще трохи, і ви не побачите Мене, і знову незабаром побачите Мене; і: Я йду до Отця?
17
Рёша же t ўчн7къ є3гw2 къ себЁ: что2 є4сть сіE, є4же гlетъ нaмъ: вмaлэ, и3 не ви1дите менє2: и3 пaки вмaлэ, и3 ќзрите мS: и3: ћкw ѓзъ и3дY ко nц7Y;
18
Отже, вони говорили: що це говорить Він: ще трохи? Не знаємо, що каже.
18
Глаг0лаху u5бо: что2 сіE є4сть, є4же гlетъ: вмaлэ, не вёмы, что2 гlетъ.
19
Ісус, зрозумівши, що хочуть спитати Його, сказав їм: чи про те допитуєтеся між собою, що Я сказав: ще трохи, і не побачите Мене, і знову незабаром побачите Мене?
19
Разумё же ї}съ, ћкw хотsху є3го2 вопрошaти, и3 речE и5мъ: њ сeмъ ли стzзaетесz междY соб0ю, ћкw рёхъ: вмaлэ, и3 не ви1дите менє2: и3 пaки вмaлэ, и3 ќзрите мS;
20
Істинно, істинно кажу вам: ви будете плакати і ридати, а світ зрадіє; ви печальні будете, та печаль ваша за радість буде.
20
ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ, ћкw восплaчетесz и3 возрыдaете вы2, ґ мjръ возрaдуетсz: вh же печaльни бyдете, но печaль вaша въ рaдость бyдетъ:
21
Жінка, коли родить, терпить скорботу, бо прийшла година її; коли ж породила дитя, вже не пам’ятає скорботи від радости, тому що народилася людина на світ.
21
женA є3гдA раждaетъ, ск0рбь и4мать, ћкw пріи1де г0дъ є3S: є3гдa же роди1тъ nтрочA, ктомY не п0мнитъ ск0рби за рaдость, ћкw роди1сz человёкъ въ мjръ:
22
Так і ви маєте печаль нині; але Я знову побачу вас, і зрадіє серце ваше, і радости вашої ніхто не відбере від вас.
22
и3 вh же печaль и4мате ќбw нн7э: пaки же ўзрю1 вы, и3 возрaдуетсz сeрдце вaше, и3 рaдости вaшеz никт0же в0зметъ t вaсъ:
23
І в той день ви не спитаєте Мене ні про що. Істинно, істинно кажу вам: чого б ви не попросили в Отця в ім’я Моє, дасть вам.
23
и3 въ т0й дeнь менE не воспр0сите ничесHже. (За? н7е7.) Ґми1нь, ґми1нь гlю вaмъ, ћкw є3ли6ка ѓще (чесw2) пр0сите t nц7A во и4мz моE, дaстъ вaмъ:
24
Донині ви нічого не просили в ім’я Моє; просіть і одержите, щоб радість ваша була повною.
24
досeлэ не проси1сте ничесHже во и4мz моE: проси1те, и3 пріи1мете, да рaдость вaша и3сп0лнена бyдетъ.
25
Це Я говорив вам притчами; але настає час, коли вже не буду говорити вам притчами, а відкрито сповіщу вам про Отця.
25
Сі‰ въ при1тчахъ гlахъ вaмъ: но пріи1детъ чaсъ, є3гдA ктомY въ при1тчахъ не гlю вaмъ, но ћвэ њ nц7Ё возвэщY вaмъ.
26
В той день будете просити в ім’я Моє, і не кажу вам, що Я благатиму Отця за вас:
26
Въ т0й дeнь во и4мz моE воспр0сите, и3 не гlю вaмъ, ћкw ѓзъ ўмолю2 nц7A њ вaсъ:
27
бо Сам Отець любить вас, тому що ви полюбили Мене і увірували, що Я зійшов від Бога.
27
сaмъ бо nц7ъ лю1битъ вы2, ћкw вы2 менE возлюби1сте и3 вёровасте, ћкw ѓзъ t бGа и3зыд0хъ.
28
Я зійшов від Отця і прийшов у світ; і знову залишаю світ і йду до Отця.
28
И#зыд0хъ t nц7A, и3 пріид0хъ въ мjръ: (и3) пaки њставлsю мjръ, и3 и3дY ко nц7Y.
29
Ученики Його сказали Йому: ось тепер Ти говориш просто, і притчі не кажеш ніякої.
29
Глаг0лаша є3мY ўчн7цы2 є3гw2: сE, нн7э не њбинyzсz гlеши, ґ при1тчи ни коеsже не гlеши:
30
Тепер бачимо, що Ти все знаєш і не потребуєш, щоб хто питав Тебе. Тому і віруємо, що Ти від Бога зійшов.
30
нн7э вёмы, ћкw вёси вс‰ и3 не трeбуеши, да кто2 тS вопрошaетъ: њ сeмъ вёруемъ, ћкw t бGа и3зшeлъ є3си2.
31
Ісус відповів їм: тепер віруєте?
31
TвэщA и5мъ ї}съ: нн7э ли вёруете;
32
Ось настає час, і вже настав, коли ви розійдетесь кожний до свого і Мене залишите одного, але Я не один, бо Отець зі Мною.
32
сE, грzдeтъ чaсъ, и3 нн7э пріи1де, да разhдетесz кjйждо во сво‰ и3 менE є3ди1наго њстaвите: и3 нёсмь є3ди1нъ, ћкw nц7ъ со мн0ю є4сть:
33
Це сказав Я вам, щоб ви мали в Мені мир. У світі зазнаєте скорботи, але мужайтесь: Я переміг світ.
33
сі‰ гlахъ вaмъ, да во мнЁ ми1ръ и4мате: въ мjрэ ск0рбни бyдете: но дерзaйте, (ћкw) ѓзъ побэди1хъ мjръ.
Глава 17
1
Після цих слів Ісус звів очі Свої до неба і сказав: Отче! Прийшов час. Прослав Сина Твого, щоб і Син Твій прославив Тебе;
1
(За? н7ѕ7.) Сі‰ гlа ї}съ и3 возведE џчи свои2 на нeбо и3 речE: џ§е, пріи1де чaсъ: прослaви сн7а твоего2, да и3 сн7ъ тв0й прослaвитъ тS:
2
як Ти дав Йому владу над усякою плоттю, щоб усьому, що Ти дав Йому, дав Він життя вічне.
2
ћкоже дaлъ є3си2 є3мY влaсть всsкіz пл0ти, да всsко, є4же дaлъ є3си2 є3мY, дaстъ и5мъ жив0тъ вёчный:
3
Це ж є життя вічне, щоб пізнали Тебе, Єдиного Істинного Бога, і Того, Кого Ти послав, Ісуса Христа.
3
сe же є4сть жив0тъ вёчный, да знaютъ тебE є3ди1наго и4стиннаго бGа, и3 є3г0же послaлъ є3си2 ї}съ хrтA.
4
Я прославив Тебе на землі, звершив діло, яке Ти доручив Мені виконати.
4
Ѓзъ прослaвихъ тS на земли2, дёло соверши1хъ, є4же дaлъ є3си2 мнЁ да сотворю2:
5
І нині прослав Мене Ти, Отче, в Тебе Самого — славою, яку Я мав у Тебе, коли ще не було світу.
5
и3 нн7э прослaви мS ты2, џ§е, ў тебє2 самогw2 слaвою, ю4же и3мёхъ ў тебє2 прeжде мjръ не бhсть.
6
Я явив ім’я Твоє людям, яких Ти дав Мені від світу; вони були Твої, і Ти дав їх Мені, і вони зберегли слово Твоє.
6
Kви1хъ и4мz твоE человёкwмъ, и5хже дaлъ є3си2 мнЁ t мjра: твои2 бёша, и3 мнЁ и5хъ дaлъ є3си2, и3 сл0во твоE сохрани1ша:
7
Нині зрозуміли, що все, що Ти дав Мені, є від Тебе.
7
нн7э разумёша, ћкw вс‰, є3ли6ка дaлъ є3си2 мнЁ, t тебє2 сyть:
8
Бо слова, які Ти дав Мені, Я передав їм, і вони прийняли і зрозуміли воістину, що Я зійшов від Тебе, і увірували, що Ти послав Мене.
8
ћкw гlг0лы, и5хже дaлъ є3си2 мнЁ, дaхъ и5мъ, и3 тjи пріsша, и3 разумёша вои1стинну, ћкw t тебє2 и3зыд0хъ, и3 вёроваша, ћкw ты2 мS послaлъ є3си2.
9
Я за них благаю, — не за весь світ благаю, але за тих, яких Ти дав Мені, тому що вони Твої.
9
Ѓзъ њ си1хъ молю2: не њ (всeмъ) мjрэ молю2, но њ тёхъ, и5хже дaлъ є3си2 мнЁ, ћкw твои2 сyть:
10
І все Моє — Твоє, і Твоє — Моє; і Я прославився в них.
10
и3 мо‰ вс‰ тво‰ сyть, и3 тво‰ мо‰: и3 прослaвихсz въ ни1хъ:
11
Я вже не в світі, та вони в світі, а Я до Тебе йду. Отче Святий! Збережи їх в ім’я Твоє, тих, кого Ти дав Мені, щоб вони були єдине, як і Ми.
11
и3 ктомY нёсмь въ мjрэ, и3 сjи въ мjрэ сyть, и3 ѓзъ къ тебЁ грzдY. Џ§е с™hй, соблюди2 и5хъ во и4мz твоE, и5хже дaлъ є3си2 мнЁ, да бyдутъ є3ди1но, ћкоже (и3) мы2.
12
Коли Я був з ними у світі, Я зберігав їх в ім’я Твоє; тих, яких Ти дав Мені, Я зберіг, і ніхто з них не загинув, тільки син погибельний, щоб збулося Писання.
12
Е#гдA бёхъ съ ни1ми въ мjрэ, ѓзъ соблюдaхъ и5хъ во и4мz твоE: и5хже дaлъ є3си2 мнЁ, сохрани1хъ, и3 никт0же t ни1хъ поги1бе, т0кмw сhнъ поги1бельный, да сбyдетсz писaніе:
13
Нині ж до Тебе йду, і це говорю у світі, щоб вони мали в собі радість Мою повну.
13
нн7э же къ тебЁ грzдY, и3 сі‰ гlю въ мjрэ, да и4мутъ рaдость мою2 и3сп0лнену въ себЁ.
14
Я дав їм слово Твоє, і світ зненавидів їх, тому що вони не від світу, як і Я не від світу.
14
Ѓзъ дaхъ и5мъ сл0во твоE, и3 мjръ возненави1дэ и4хъ, ћкw не сyть t мjра, ћкоже (и3) ѓзъ t мjра нёсмь:
15
Не благаю, щоб Ти взяв їх від світу, але щоб зберіг їх від зла.
15
не молю2, да в0змеши и5хъ t мjра, но да соблюдeши и5хъ t непріsзни:
16
Вони не від світу, як і Я не від світу.
16
t мjра не сyть, ћкоже (и3) ѓзъ t мjра нёсмь:
17
Освяти їх істиною Твоєю; слово Твоє є істина.
17
с™и2 и5хъ во и4стину твою2: сл0во твоE и4стина є4сть.
18
Як Ти послав Мене у світ, так і Я послав їх у світ.
18
(За? н7з7.) Ћкоже менE послaлъ є3си2 въ мjръ, и3 ѓзъ послaхъ и5хъ въ мjръ,
19
І за них Я освячую Себе, щоб і вони були освячені істиною.
19
и3 за ни1хъ ѓзъ сщ7Y себE, да и3 тjи бyдутъ сщ7eни во и4стину.
20
Не за них же тільки благаю, але й за віруючих у Мене за словом їхнім.
20
Не њ си1хъ же молю2 т0кмw, но и3 њ вёрующихъ словесE и4хъ рaди въ мS,
21
Щоб усі були єдине: як Ти, Отче, в Мені, і Я в Тобі, так і вони нехай будуть в Нас єдине, — щоб увірував світ, що Ти послав Мене.
21
да вси2 є3ди1но бyдутъ: ћкоже ты2, џ§е, во мнЁ, и3 ѓзъ въ тебЁ, да и3 тjи въ нaсъ є3ди1но бyдутъ: да (и3) мjръ вёру и4метъ, ћкw ты2 мS послaлъ є3си2:
22
І славу, яку Ти дав Мені, Я дав їм: щоб були єдине, як і Ми єдине;
22
и3 ѓзъ слaву, ю4же дaлъ є3си2 мнЁ, дaхъ и5мъ: да бyдутъ є3ди1но, ћкоже мы2 є3ди1но є3смA:
23
Я в них, і Ти в Мені; щоб вони були звершені в єдності, і щоб зрозумів світ, що Ти послав Мене і полюбив їх, як полюбив Мене.
23
ѓзъ въ ни1хъ, и3 ты2 во мнЁ: да бyдутъ совершeни во є3ди1но, и3 да разумёетъ мjръ, ћкw ты2 мS послaлъ є3си2 и3 возлюби1лъ є3си2 и5хъ, ћкоже менE возлюби1лъ є3си2.
24
Отче! Ті, кого Ти дав Мені, хочу, щоб там, де Я, і вони були зі Мною, щоб бачили славу Мою, яку Ти дав Мені, тому що полюбив Мене раніше від створення світу.
24
Џ§е, и5хже дaлъ є3си2 мнЁ, хощY, да и3дёже є4смь ѓзъ, и3 тjи бyдутъ со мн0ю, да ви1дzтъ слaву мою2, ю4же дaлъ є3си2 мнЁ, ћкw возлюби1лъ мS є3си2 прeжде сложeніz мjра.
25
Отче Праведний! І світ Тебе не пізнав; а Я пізнав Тебе, і ці пізнали, що Ти послав Мене.
25
Џ§е првdный, и3 мjръ тебє2 не познA, ѓзъ же тS познaхъ, и3 сjи познaша, ћкw ты2 мS послaлъ є3си2:
26
І Я відкрив їм ім’я Твоє і відкрию, щоб любов, якою Ти полюбив Мене, в них була, і Я в них.
26
и3 сказaхъ и5мъ и4мz твоE, и3 скажY, да любы2, є4юже мS є3си2 возлюби1лъ, въ ни1хъ бyдетъ, и3 ѓзъ въ ни1хъ.
Глава 18
1
Сказавши це, Ісус вийшов з учениками Своїми на той бік потоку Кедрону, де був сад, в який увійшов Сам і ученики Його.
1
(За? н7}.) (И#) сі‰ рeкъ ї}съ, и3зhде со ўчн7ки6 свои1ми на w4нъ п0лъ пот0ка кeдрска, и3дёже бЁ вертогрaдъ, въ џньже вни1де сaмъ и3 ўчн7цы2 є3гw2:
2
Знав же це місце й Іуда, зрадник Його, тому що Ісус часто збирався там з учениками Своїми.
2
вёдzше же [и3] їyда предаsй є3го2 мёсто, ћкw мн0жицею собирaшесz ї}съ тY со ўчн7ки2 свои1ми.
3
Отже, Іуда, взявши загін воїнів та слуг первосвящеників і фарисеїв, приходить туди з ліхтарями і світильниками та зброєю.
3
Їyда u5бо пріeмь спjру и3 t ґрхіерє1й и3 фарісє1й слуги6, пріи1де тaмw со свэти1лы и3 свэщaми и3 nр{жіи.
4
Ісус же, знаючи все, що з Ним буде, вийшов і сказав їм: кого шукаєте?
4
Ї}съ же вёдый вс‰ грzд{щаz нaнь, и3зшeдъ речE и5мъ: когw2 и4щете;
5
Йому відповіли: Ісуса Назорея. Ісус говорить їм: це Я. Стояв же з ними й Іуда, зрадник Його.
5
Tвэщaша є3мY: ї}са назwрeа. Гlа и5мъ ї}съ: ѓзъ є4смь. Стоsше же и3 їyда, и4же предаsше є3го2, съ ни1ми.
6
І коли сказав їм: це Я, — вони відступили назад і впали на землю.
6
Е#гдa же речE и5мъ: ѓзъ є4смь, и3д0ша вспsть и3 пад0ша на земли2.
7
Знову запитав їх Ісус: кого шукаєте? Вони сказали: Ісуса Назорея.
7
Пaки u5бо вопроси2 и5хъ (ї}съ): когw2 и4щете; Nни1 же рёша: ї}са назwрeа.
8
Ісус відповів: Я сказав вам, що це Я; отже, якщо Мене шукаєте, залиште цих, нехай ідуть.
8
TвэщA ї}съ: рёхъ вaмъ, ћкw ѓзъ є4смь: ѓще u5бо менє2 и4щете, њстaвите си1хъ и3ти2:
9
Щоб збулося сказане слово: з тих, якого Ти дав Мені, Я не погубив нікого.
9
да сбyдетсz сл0во, є4же речE, ћкw и5хже дaлъ є3си2 мнЁ, не погуби1хъ t ни1хъ ни когHже.
10
Симон же Петро, маючи меч, витяг його і вдарив раба первосвященика і відсік йому праве вухо. Ім’я раба було Малх.
10
Сjмwнъ же пeтръ, и3мhй н0жъ, и3звлечE є3го2, и3 ўдaри ґрхіерeова рабA, и3 ўрёза є3мY ќхо десн0е: бё же и4мz рабY мaлхъ.
11
Але Ісус сказав Петрові: сховай меч у піхви; невже Мені не пити чаші, яку дав Мені Отець?
11
РечE u5бо ї}съ петр0ви, вонзи2 н0жъ въ н0жницу: чaшу, ю4же дадE мнЁ nц7ъ, не и4мамъ ли пи1ти є3S,
12
Тоді воїни, і тисяцький, і слуги юдейські взяли Ісуса і зв’язали Його.
12
спjра же и3 тhсzщникъ и3 слуги6 їудeйстіи ћша ї}са и3 свzзaша є3го2,
13
І відвели Його спершу до Анни, бо він був тестем Каяфи, який був первосвящеником того року.
13
и3 вед0ша є3го2 ко ѓннэ пeрвэе: бё бо тeсть каіaфэ, и4же бЁ ґрхіерeй лёту томY:
14
Це був той Каяфа, який дав пораду юдеям, що краще одному чоловікові вмерти за народ.
14
бё же каіaфа дaвый совётъ їудewмъ, ћкw ќне є4сть є3ди1ному человёку ўмрeти за лю1ди.
15
Услід за Ісусом ішли Симон-Петро та інший ученик; ученик же той був знайомий первосвященикові і ввійшов з Ісусом у двір первосвященика.
15
По ї}сэ же и3дsше сjмwнъ пeтръ и3 другjй ўчн7къ: ўчн7къ же т0й бЁ знaемь ґрхіерeови, и3 вни1де со ї}сомъ во дв0ръ ґрхіерeовъ:
16
А Петро стояв зовні при дверях. Потім ученик, який був знайомий первосвященикові, вийшов і сказав воротарці, і ввів Петра.
16
пeтръ же стоsше при двeрехъ внЁ. И#зhде u5бо ўчн7къ т0й, и4же бЁ знaемь ґрхіерeови, и3 речE двeрницэ, и3 введE петрA.
17
І ось рабиня-воротарка каже Петрові: чи ти не з учеників Цього Чоловіка? Він сказав: ні.
17
Глаг0ла же рабA двeрница петр0ви: є3дA и3 ты2 ўчн7къ є3си2 чlвёка сегw2; Глаг0ла џнъ: нёсмь.
18
Тим часом раби і слуги, розпаливши вогнище, бо було холодно, стояли і грілися. Петро також стояв з ними і грівся.
18
Стоsху же раби2 и3 слуги6 џгнь сотв0рше, ћкw зимA бЁ, и3 грёzхусz: бё же съ ни1ми пeтръ стоS и3 грёzсz.
19
Первосвященик же запитав Ісуса про учеників Його і про вчення Його.
19
Ґрхіерeй же вопроси2 ї}са њ ўчн7цёхъ є3гw2 и3 њ ў§ніи є3гw2.
20
Ісус відповів йому: Я говорив світові відкрито; Я завжди навчав у синагогах і в храмі, де завжди юдеї сходяться, і таємно не говорив нічого.
20
TвэщA є3мY ї}съ: ѓзъ не њбинyzсz гlахъ мjру: ѓзъ всегдA ўчaхъ на с0нмищахъ и3 въ цeркви, и3дёже всегдA їудeє снeмлютсz, и3 тaй не гlахъ ничесHже:
21
Чого запитуєш Мене? Запитай тих, які чули, що Я говорив їм; ось ці знають, що Я говорив.
21
чт0 мz вопрошaеши; вопроси2 слhшавшихъ, что2 гlахъ и5мъ: сE, сjи вёдzтъ, ±же рёхъ ѓзъ.
22
Коли Він сказав це, один із слуг, що стояв близько, ударив Ісуса по щоці, кажучи: так відповідаєш Ти первосвященикові?
22
Сі‰ же рeкшу є3мY, є3ди1нъ t предстоsщихъ слyгъ ўдaри въ лани1ту ї}са, рeкъ: тaкw ли tвэщавaеши ґрхіерeови;
23
Ісус відповів йому: якщо Я сказав зле, то доведи, що зле, а коли добре, за що ти б’єш Мене?
23
TвэщA є3мY ї}съ: ѓще ѕлЁ гlахъ, свидётелствуй њ ѕлЁ: ѓще ли д0брэ, чт0 мz біeши;
24
Анна відіслав Його зв’язаного до первосвященика Каяфи.
24
Послa же є3го2 ѓнна свsзана къ каіaфэ ґрхіерeови.
25
А Симон-Петро стояв і грівся. Тут сказали йому: чи не з учеників Його і ти? Він відрікся і сказав: ні.
25
Бё же сjмwнъ пeтръ стоS и3 грёzсz. Рёша же є3мY: є3дA и3 ты2 t ўчн7къ є3гw2 є3си2; Џнъ (же) tвeржесz и3 речE: нёсмь.
26
Один з рабів первосвященика, родич того, якому Петро відсік вухо, говорить: чи я не бачив тебе з Ним у саду?
26
Глаг0ла є3ди1нъ t р†бъ ґрхіерeовыхъ, ю4жика сhй, є3мyже пeтръ ўрёза ќхо: не ѓзъ ли тS ви1дэхъ въ вертогрaдэ съ ни1мъ;
27
Петро знову відрікся, і зараз же заспівав півень.
27
Пaки u5бо пeтръ tвeржесz, и3 ѓбіе пётель возгласи2.
28
Від Каяфи повели Ісуса до преторії. Був ранок; і вони не ввійшли у преторію, щоб не осквернитися, але щоб можна було їсти паску.
28
(За? н7f7.) Вед0ша же ї}са t каіaфы въ претHръ. Бё же ќтро: и3 тjи не внид0ша въ претHръ, да не њсквернsтсz, но да kдsтъ пaсху.
29
Пилат вийшов до них і сказав: у чому ви звинувачуєте Чоловіка Цього?
29
И#зhде же пілaтъ къ ни6мъ в0нъ и3 речE: кyю рёчь [винY] прин0сите на человёка сего2;
30
Вони сказали йому у відповідь: якби Він не був злочинець, ми не видали б Його тобі.
30
Tвэщaша и3 рёша є3мY: ѓще не бы2 (бhлъ) сeй ѕлодёй, не бhхомъ прeдали є3го2 тебЁ.
31
Пилат сказав їм: візьміть Його ви, і за законом вашим судіть Його. Юдеї сказали йому: нам не дозволено віддавати на смерть нікого, —
31
Речe же и5мъ пілaтъ: поими1те є3го2 вы2 и3 по зак0ну вaшему суди1те є3мY. Рёша же є3мY їудeє: нaмъ не дост0итъ ўби1ти ни ког0же:
32
щоб справдилося слово Ісусове, яке Він сказав, даючи зрозуміти, якою смертю мав померти.
32
да сл0во ї}сово сбyдетсz, є4же речE, назнaменуz, к0ею смeртію хотsше ўмрeти.
33
Тоді Пилат знову ввійшов у преторію, покликав Ісуса і сказав Йому: чи не Ти Цар Юдейський?
33
Вни1де u5бо пaки пілaтъ въ претHръ, и3 пригласи2 ї}са, и3 речE є3мY: тh ли є3си2 цRь їудeйскъ;
34
Ісус відповів йому: чи від себе ти говориш це, чи інші сказали тобі про Мене?
34
TвэщA є3мY ї}съ: њ себё ли ты2 сіE глаг0леши, и3ли2 и3нjи тебЁ рек0ша њ мнЁ;
35
Пилат відповів: хіба я юдей? Твій народ і первосвященики видали Тебе мені; що Ти зробив?
35
TвэщA пілaтъ: є3дA ѓзъ жидови1нъ є4смь; р0дъ тв0й и3 ґрхіерeє предaша тS мнЁ: что2 є3си2 сотвори1лъ;
36
Ісус відповів: Царство Моє не від світу цього: якби від світу цього було Царство Моє, то слуги Мої змагалися б за Мене, щоб Я не був виданий юдеям; але нині Царство Моє не звідси.
36
TвэщA ї}съ: цrтво моE нёсть t мjра сегw2: ѓще t мjра сегw2 бhло бы цrтво моE, слуги6 мои2 (ќбw) подвизaлисz бhша, да не прeданъ бhхъ бhлъ їудewмъ: нн7э же цrтво моE нёсть tсю1ду.
37
Пилат сказав Йому: отже, Ти Цар? Ісус відповів: ти говориш, що Я Цар. Я для того народився і для того прийшов у світ, щоб свідчити про істину; кожен, хто від істини, слухається голосу Мого.
37
Речe же є3мY пілaтъ: u5бо цRь ли є3си2 ты2; TвэщA ї}съ: ты2 глаг0леши, ћкw цRь є4смь ѓзъ: ѓзъ на сіE роди1хсz и3 на сіE пріид0хъ въ мjръ, да свидётелствую и4стину: (и3) всsкъ, и4же є4сть t и4стины, послyшаетъ глaса моегw2.
38
Пилат сказав Йому: що є істина? І, сказавши це, знову вийшов до юдеїв і сказав їм: я ніякої провини не знаходжу в Ньому.
38
Глаг0ла є3мY пілaтъ: что2 є4сть и4стина; И# сіE рeкъ, пaки и3зhде ко їудewмъ, и3 глаг0ла и5мъ: ѓзъ ни є3ди1ныz вины2 њбрэтaю въ нeмъ:
39
Є ж у вас звичай, щоб я одного відпускав вам на Пасху; чи хочете, відпущу вам Царя Юдейського?
39
є4сть же њбhчай вaмъ, да є3ди1наго вaмъ tпущY на пaсху: х0щете ли u5бо, (да) tпущY вaмъ цRS їудeйска;
40
Тоді знову закричали всі, кажучи: не Його, а Варавву. Варавва ж був розбійник.
40
Возопи1ша же пaки вси2, глаг0люще: не сего2, но варaвву. Бё же варaвва разб0йникъ.
Глава 19
1
Тоді Пилат узяв Ісуса і звелів бити Його.
1
ТогдA u5бо пілaтъ поsтъ ї}са, и3 би2 (є3го2):
2
І воїни, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову, і одягли Його в багряницю,
2
и3 в0ини сплeтше вэнeцъ t тeрніz, возложи1ша є3мY на главY, и3 въ ри1зу багрsну њблек0ша є3го2,
3
і говорили: радуйся, Царю Юдейський! І били Його по щоках.
3
и3 глаг0лаху: рaдуйсz, цRю2 їудeйскій. И# біsху є3го2 по лани1тома.
4
Пилат знову вийшов і сказав їм: ось я виводжу Його до вас, щоб ви знали, що я не знаходжу в Ньому ніякої провини.
4
И#зhде u5бо пaки в0нъ пілaтъ, и3 глаг0ла и5мъ: сE, и3звождY є3го2 вaмъ в0нъ, да разумёете, ћкw въ нeмъ ни є3ди1ныz вины2 њбрэтaю.
5
Тоді вийшов Ісус у терновому вінці і в багряниці. І сказав їм Пилат: це — Чоловік!
5
И#зhде же в0нъ ї}съ, носS терн0венъ вэнeцъ и3 багрsну ри1зу. И# глаг0ла и5мъ: сE, чlвёкъ.
6
Коли ж побачили Його первосвященики і слуги, то закричали: розіпни, розіпни Його! Пилат говорить їм: візьміть Його ви, і розіпніть; бо я не знаходжу в Ньому провини.
6
Е#гдa же ви1дэша є3го2 ґрхіерeє и3 слуги6, возопи1ша глаг0люще: (За? ….) распни2, распни2 є3го2. Глаг0ла и5мъ пілaтъ: поими1те є3го2 вы2, и3 распни1те, ѓзъ бо не њбрэтaю въ нeмъ вины2.
7
Юдеї відповіли йому: ми маємо закон, і за законом нашим Він повинен умерти, тому що зробив Себе Сином Божим.
7
Tвэщaша є3мY їудeє: мы2 зак0нъ и4мамы, и3 по зак0ну нaшему д0лженъ є4сть ўмрeти, ћкw себE сн7а б9іz сотвори2.
8
Пилат же, почувши це слово, ще більше злякався.
8
Е#гдA u5бо слhша пілaтъ сіE сл0во, пaче ўбоsсz,
9
І знов увійшов у преторію і сказав Ісусові: звідки Ти? Але Ісус відповіді не дав йому.
9
и3 вни1де въ претHръ пaки, и3 глаг0ла ї}сови: tкyду є3си2 ты2; Ї}съ же tвёта не дадE є3мY.
10
Пилат же каже Йому: чи мені не відповідаєш? Хіба не знаєш, що я маю владу розіп’ясти Тебе, і владу маю відпустити Тебе?
10
Глаг0ла же є3мY пілaтъ: мнё ли не гlеши; не вёси ли, ћкw влaсть и4мамъ распsти тS и3 влaсть и4мамъ пусти1ти тS;
11
Ісус відповів: ти не мав би наді Мною ніякої влади, якби не було тобі дано звище. Тому більший гріх на тому, хто видав Мене тобі.
11
TвэщA ї}съ: не и4маши влaсти ни є3ди1ныz на мнЁ, ѓще не бы2 ти2 дано2 свhше: сегw2 рaди предaвый мS тебЁ б0лій грёхъ и4мать.
12
З того часу Пилат намагався відпустити Його. Юдеї ж кричали: якщо відпустиш Його, ти не друг кесареві; всякий, хто робить себе царем, противиться кесареві.
12
T сегw2 и3скaше пілaтъ пусти1ти є3го2. Їудeє же вопіsху, глаг0люще: ѓще сего2 пyстиши, нёси дрyгъ кeсаревъ: всsкъ, и4же царS себE твори1тъ, проти1витсz кeсарю.
13
Пилат, почувши це слово, вивів Ісуса і сів на судилищі, на місці, що зветься Ліфостротон*, а по-єврейськи — Гаввафа.
13
Пілaтъ u5бо слhшавъ сіE сл0во, и3зведE в0нъ ї}са и3 сёде на суди1щи, на мёстэ глаг0лемэмъ ліfострwт0нъ, є3врeйски же гаввafа.
14
Тоді була п’ятниця перед Пасхою, близько шостої години. І сказав Пилат юдеям: це Цар ваш!
14
Бё же пzт0къ пaсцэ, чaсъ же ћкw шестhй. И# глаг0ла їудewмъ: сE, цRь вaшъ.
15
Вони ж закричали: візьми, візьми і розіпни Його! Пилат говорить їм: чи Царя вашого розіпну? Первосвященики відповіли: немає в нас царя, крім кесаря.
15
Nни1 же вопіsху: возми2, возми2, распни2 є3го2. Глаг0ла и5мъ пілaтъ: цRs ли вaшего распнY; Tвэщaша ґрхіерeє: не и4мамы царS т0кмw кeсарz.
16
І тоді він видав Його їм на розп’яття. І взяли Ісуса, і повели.
16
ТогдA u5бо предадE є3го2 и5мъ, да рaспнетсz. Поeмше же ї}са и3 вед0ша:
17
І, несучи хрест Свій, Він вийшов на місце, що зветься Лобне, по-єврейськи Голгофа;
17
и3 носS кrтъ св0й, и3зhде на глаг0лемое л0бное мёсто, є4же глаг0летсz є3врeйски голг0fа,
18
там розіп’яли Його, і з Ним двох інших, з одного і другого боку, а посередині Ісуса.
18
и3дёже пропsша є3го2, и3 съ ни1мъ и4на двA сю1ду и3 сю1ду, посредё же ї}са.
19
Пилат же написав і напис і виставив на хресті. Написано було: Ісус Назорей, Цар Юдейський.
19
Написa же и3 т‡тла пілaтъ, и3 положи2 на кrтЁ. Бё же напи1сано: ї}съ назwрzни1нъ, цRь їудeйскій.
20
Цей напис читало багато юдеїв, тому що місце, де був розіп’ятий Ісус, було недалеко від міста, і написано було єврейською, грецькою, римською мовами.
20
СегH же тjтла мн0зи чт0ша t їудє1й, ћкw бли1з8 бЁ мёсто грaда, и3дёже пропsша ї}са: и3 бЁ напи1сано є3врeйски, грeчески, ри1мски.
21
Первосвященики ж юдейські сказали Пилатові: не пиши: Цар Юдейський, але що Він говорив: Я Цар Юдейський.
21
Глаг0лаху u5бо пілaту ґрхіерeє їудeйстіи: не пиши2: цRь їудeйскій: но ћкw сaмъ речE: цRь є4смь їудeйскій.
22
Пилат відповів: що я написав — те написав.
22
TвэщA пілaтъ: є4же писaхъ, писaхъ.
23
Воїни ж, коли розіп’яли Ісуса, взяли одяг Його і розділили на чотири частини, кожному воїнові по частині, і хітон. Хітон же був не зшитий, а весь зітканий згори.
23
В0ини же, є3гдA пропsша ї}са, пріsша ри6зы є3гw2, и3 сотвори1ша четhри ч†сти, коемyждо в0ину чaсть, и3 хітHнъ: бё же хітHнъ нешвeнъ, свhше и3сткaнъ вeсь.
24
Вирішили між собою: не будемо роздирати його, а киньмо жереб на нього, кому буде, — щоб збулося сказане в Писанні: розділили ризи Мої між собою, за одяг Мій кидали жереб. Так воїни і зробили.
24
Рёша же къ себЁ: не предерeмъ є3гw2, но мeтнемъ жрє1біz њ нeмъ, комY бyдетъ: да сбyдетсz писaніе, глаг0лющее: раздэли1ша ри6зы мо‰ себЁ и3 њ їматjсмэ моeй метaша жрє1біz. В0ини u5бо сіS сотвори1ша.
25
Біля хреста Ісуса стояли Мати Його і сестра Матері Його, Марія Клеопова, і Марія Магдалина.
25
(За? …№.) Стоsху же при кrтЁ ї}совэ м™и є3гw2, и3 сестрA м™ре є3гw2, марjа клеHпова, и3 марjа магдали1на.
26
Ісус, побачивши Матір і ученика, що тут стояв, якого любив, говорить до Матері Своєї: Жоно! Це — син Твій.
26
Ї}съ же ви1дэвъ м™рь и3 ўчн7кA стоsща, є3г0же люблsше, гlа м™ри своeй: жeно, сE, сhнъ тв0й.
27
Потім каже ученикові: це — Мати твоя! І з цього часу ученик взяв Її до себе.
27
Пот0мъ гlа ўчн7кY: сE, м™и твоS. И# t тогw2 часA поsтъ ю5 ўчн7къ во сво‰ си.
28
Після того Ісус, знаючи, що вже усе звершилося, щоб справдилося Писання, говорить: пити!
28
Посeмъ вёдый ї}съ, ћкw вс‰ ўжE соверши1шасz, да сбyдетсz писaніе, гlа: жaжду.
29
Стояла тут посудина, повна оцту. Воїни, намочивши оцтом губку і настромивши її на тростину, піднесли до уст Його.
29
Сосyдъ же стоsше п0лнъ џцта. Nни1 же и3сп0лнивше гyбу џцта и3 на тр0сть в0нзше, придёша ко ўстHмъ є3гw2.
30
Коли ж спробував оцту Ісус, сказав: звершилось! І, схиливши голову, віддав дух.
30
Е#гдa же пріsтъ џцетъ ї}съ, речE: соверши1шасz. И# прекл0нь главY, предадE д¦ъ.
31
А оскільки тоді була п’ятниця, то юдеї, щоб не залишати тіл на хресті в суботу [бо та субота була Великдень], просили Пилата, щоб перебити їхні голінки і зняти їх.
31
Їудeє же, понeже пzт0къ бЁ, да не њстaнутъ на крестЁ тэлесA въ суббHту, бё бо вели1къ дeнь тоS суббHты, моли1ша пілaта, да пребію1тъ гHлени и4хъ и3 в0змутъ.
32
Отже, прийшли воїни і в першого перебили голінки, і в другого, розіп’ятого з Ним.
32
Пріид0ша же в0ини, и3 пeрвому ќбw преби1ша гHлени, и3 друг0му распsтому съ ни1мъ:
33
А коли, підійшовши до Ісуса, побачили, що Він уже помер, то не перебили в Нього голінок.
33
на ї}са же пришeдше, ћкw ви1дэша є3го2 ўжE ўмeрша, не преби1ша є3мY г0леній,
34
Але один з воїнів списом проколов Йому ребра, і відразу витекли кров і вода.
34
но є3ди1нъ t вHинъ копіeмъ рeбра є3мY прободE, и3 ѓбіе и3зhде кр0вь и3 водA.
35
І той, що бачив, засвідчив, — і свідчення його правдиве. Він знає, що говорить правду, щоб ви повірили.
35
И# ви1дэвый свидётелствова, и3 и4стинно є4сть свидётелство є3гw2, и3 т0й вёсть, ћкw и4стину глаг0летъ, да вы2 вёру и4мете.
36
Бо це сталося, щоб справдилося Писання: кість не розломиться в Нього.
36
Бhша бо сі‰, да сбyдетсz писaніе: к0сть не сокруши1тсz t негw2.
37
Також і в іншому місці Писання говориться: будуть дивитися на Того, Якого прокололи.
37
И# пaки друг0е писaніе глаг0летъ: воззрsтъ нaнь, є3г0же пробод0ша.
38
Після цього Йосиф з Аримафеї, ученик Ісуса, але таємний — з остраху перед юдеями, просив Пилата, щоб зняти тіло Ісуса; і Пилат дозволив. Він пішов і зняв тіло Ісуса.
38
(За? …в7.) По си1хъ же моли2 пілaта їHсифъ, и4же t ґримаfeа, сhй ўчн7къ ї}совъ, потаeнъ же стрaха рaди їудeйска, да в0зметъ тёло ї}сово: и3 повелЁ пілaтъ. Пріи1де же и3 взsтъ тёло ї}сово.
39
Прийшов також і Никодим, який приходив раніше до Ісуса вночі, і приніс суміш смирни та алое, близько сотні літрів.
39
Пріи1де же и3 нікоди1мъ, пришeдый ко ї}сови н0щію прeжде, носS смэшeніе смЂрнено и3 ґл0йно, ћкw лjтръ сто2.
40
Отже, вони взяли тіло Ісуса і обгорнули пеленами з пахощами, як за звичаєм поховання в юдеїв.
40
Пріsста же тёло ї}сово, и3 њбви1ста є5 ри1зами со ґрwм†ты, ћкоже њбhчай є4сть їудewмъ погребaти.
41
На тому місці, де Його розіп’яли, був сад, і в саду новий гріб, в якому ще ніхто ніколи не був покладений.
41
Бё же на мёстэ, и3дёже распsтсz, вёртъ [вертогрaдъ], и3 въ вeртэ гр0бъ н0въ, въ нeмже николи1же никт0же положeнъ бЁ:
42
Там і поклали Ісуса ради п’ятниці юдейської, тому що гріб був близько.
42
тY u5бо пzткA рaди їудeйска, ћкw бли1з8 бsше гр0бъ, положи1ста ї}са.
Глава 20
1
У перший же день після суботи Марія Магдалина приходить до гробу вранці, коли було ще темно, і бачить, що камінь відвалений від гробу.
1
(За? …G.) Во є3ди1ну же t суббHтъ марjа магдали1на пріи1де заyтра, є3щE сyщей тмЁ, на гр0бъ, и3 ви1дэ кaмень взsтъ t гр0ба:
2
Отже, біжить і приходить до Симона-Петра та до іншого ученика, якого любив Ісус, і каже їм: узяли Господа з гробу і не знаємо, де поклали Його.
2
течE u5бо и3 пріи1де къ сjмwну петрY и3 къ друг0му ўчн7кY, є3г0же люблsше ї}съ, и3 глаг0ла и4ма: взsша гDа t гр0ба, и3 не вёмъ, гдЁ положи1ша є3го2.
3
Негайно ж вийшли Петро та інший ученик і пішли до гробу.
3
И#зhде же пeтръ и3 другjй ўчн7къ, и3 и3дsста ко гр0бу,
4
Вони бігли обидва разом; але інший ученик біг швидше за Петра і прибув до гробу перший.
4
течaста же џба вкyпэ: и3 другjй ўчн7къ течE скорёе петрA и3 пріи1де прeжде ко гр0бу,
5
І, нахилившись, побачив, що лежать пелени; але не ввійшов.
5
и3 прини1къ ви1дэ ри6зы лежaщz: nбaче не вни1де.
6
Слідом за ним прийшов Симон-Петро, і ввійшов у гріб, і побачив одні лиш пелени, що лежали;
6
Пріи1де же сjмwнъ пeтръ в8слёдъ є3гw2, и3 вни1де во гр0бъ, и3 ви1дэ ри6зы (є3ди6ны) лежaщz
7
а хустина, яка була на голові Його, лежала згорнена не з пеленами, а осторонь, на іншому місці.
7
и3 судaрь, и4же бЁ на главЁ є3гw2, не съ ри1зами лежaщь, но њс0бь сви1тъ на є3ди1нэмъ мёстэ.
8
Тоді ввійшов і інший ученик, що раніше прийшов до гробу, і побачив, і увірував.
8
ТогдA u5бо вни1де и3 другjй ўчн7къ, пришeдый прeжде ко гр0бу, и3 ви1дэ, и3 вёрова:
9
Бо вони ще не знали Писання, що Йому належало воскреснути з мертвих.
9
не u5 бо вёдzху писaніz, ћкw подобaетъ є3мY и3з8 мeртвыхъ воскrнути.
10
Тоді ученики знову повернулися до себе.
10
И#д0ста же пaки къ себЁ ўчн7к†.
11
Марія стояла зовні біля гробу і плакала; і, коли плакала, нахилилася до гробу,
11
(За? …д7.) Марjа же стоsше ў гр0ба внЁ плaчущи: ћкоже плaкашесz, прини1че во гр0бъ
12
і бачить двох ангелів у білому, що сиділи — один в головах, а другий в ногах, де лежало тіло Ісусове.
12
и3 ви1дэ двA ѓгGла въ бёлыхъ (ри1захъ) сэд‰ща, є3ди1наго ў главы2 и3 є3ди1наго ў ногY, и3дёже бЁ лежaло тёло ї}сово.
13
І вони кажуть їй: жоно, чого плачеш? Говорить їм: взяли Господа мого, і не знаю, де поклали Його.
13
И# глаг0ласта є4й w4на: жeно, что2 плaчешисz; Глаг0ла и4ма: ћкw взsша гDа моего2, и3 не вёмъ, гдЁ положи1ша є3го2.
14
Сказавши це, обернулася назад і побачила Ісуса, Який стояв, але не впізнала, що це Ісус.
14
И# сі‰ рeкши њбрати1сz вспsть и3 ви1дэ ї}са стоsща, и3 не вёдzше, ћкw ї}съ є4сть.
15
Говорить їй Ісус: жоно, чого плачеш? Кого шукаєш? Вона, думаючи, що це садівник, каже Йому: господарю, якщо ти забрав Його, скажи мені, де ти поклав Його, і я візьму Його.
15
Гlа є4й ї}съ: жeно, что2 плaчеши, кого2 и4щеши; Nнa (же) мнsщи, ћкw вертогрaдарь є4сть, глаг0ла є3мY: г0споди, ѓще ты2 є3си2 взsлъ є3го2, повёждь ми2, гдЁ є3си2 положи1лъ є3го2, и3 ѓзъ возмY є3го2.
16
Ісус говорить їй: Маріє! Вона, обернувшись, каже Йому: Раввуні! Що означає: Учителю!
16
Гlа є4й ї}съ: марjе. Nнa (же) њбрaщшисz глаг0ла є3мY: раввунJ, є4же глаг0летсz, ўч™лю.
17
Ісус говорить їй: не доторкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця Мого; а йди до братів Моїх і скажи їм: іду до Отця Мого і Отця вашого, і до Бога Мого і Бога вашого.
17
Гlа є4й ї}съ: не прикасaйсz мнЁ, не u5 бо взыд0хъ ко nц7Y моемY: и3ди1 же ко брaтіи моeй и3 рцы2 и5мъ: восхождY ко nц7Y моемY и3 nц7Y вaшему, и3 бGу моемY и3 бGу вaшему.
18
Марія Магдалина прийшла і сповістила ученикам, що бачила Господа і що Він це сказав їй.
18
Пріи1де (же) марjа магдали1на повёдающи ўчн7кHмъ, ћкw ви1дэ гDа, и3 сі‰ речE є4й.
19
Того ж першого дня після суботи, ввечері, коли двері дому, де зібралися ученики Його, були замкнені з остраху перед юдеями, прийшов Ісус і став посередині, і каже їм: мир вам!
19
(За? …е7.) Сyщу же п0здэ въ дeнь т0й во є3ди1ну t суббHтъ, и3 двeремъ затворє1ннымъ, и3дёже бsху ўчн7цы2 (є3гw2) с0брани, стрaха рaди їудeйска, пріи1де ї}съ и3 стA посредЁ, и3 гlа и5мъ: ми1ръ вaмъ.
20
Сказавши це, Він показав їм руки, і ноги, і ребра Свої. Ученики зраділи, побачивши Господа.
20
И# сіE рeкъ, показA и5мъ рyцэ (и3 н0зэ) и3 рeбра сво‰. Возрaдовашасz u5бо ўчн7цы2, ви1дэвше гDа.
21
Ісус же сказав їм вдруге: мир вам! Як послав Мене Отець, так і Я посилаю вас.
21
Речe же и5мъ ї}съ пaки: ми1ръ вaмъ: ћкоже послa мz nц7ъ, и3 ѓзъ посылaю вы2.
22
Сказавши це, Він дихнув і говорить їм: прийміть Духа Святого.
22
И# сіE рeкъ, дyну и3 гlа и5мъ: пріими1те д¦ъ с™ъ:
23
Кому відпустите гріхи, тим відпустяться, на кому залишите, залишаться.
23
и5мже tпуститE грэхи2, tпyстzтсz и5мъ: и3 и5мже держитE, держaтсz.
24
Фома ж, один з дванадцятьох, який звався Близнюком, не був тут з ними, коли приходив Ісус.
24
Fwмa же, є3ди1нъ t nбоюнaдесzте, глаг0лемый близнeцъ, не бЁ (тY) съ ни1ми, є3гдA пріи1де ї}съ.
25
Інші ученики сказали йому: ми бачили Господа. Він же сказав їм: якщо не побачу на руках Його рани від цвяхів і не вкладу пальця мого в рани від цвяхів, і не вкладу руки моєї в ребра Його, не повірю.
25
Глаг0лаху же є3мY друзjи ўчн7цы2: ви1дэхомъ гDа. Џнъ же речE и5мъ: ѓще не ви1жу на рукY є3гw2 ћзвы гвозди6нныz, и3 вложY пeрста моегw2 въ ћзвы гвозди6нныz, и3 вложY рyку мою2 въ рeбра є3гw2, не и4му вёры.
26
Через вісім днів ученики Його знову були в домі, й Фома з ними. Прийшов Ісус, коли двері були замкнені, став посеред них і сказав: мир вам!
26
И# по днeхъ nсми1хъ пaки бsху внyтрь ўчн7цы2 є3гw2, и3 fwмA съ ни1ми. Пріи1де ї}съ двeремъ затворє1ннымъ, и3 стA посредЁ (и4хъ) и3 речE: ми1ръ вaмъ.
27
Потім говорить Фомі: дай палець твій сюди і подивись на руки Мої; подай руку твою і вклади в ребра Мої, і не будь невірним, але вірним.
27
Пот0мъ гlа fwмЁ: принеси2 пeрстъ тв0й сёмw, и3 ви1ждь рyцэ мои2: и3 принеси2 рyку твою2, и3 вложи2 въ рeбра мо‰: и3 не бyди невёренъ, но вёренъ.
28
Фома у відповідь сказав Йому: Господь мій і Бог мій!
28
И# tвэщA fwмA и3 речE є3мY: гDь м0й и3 бGъ м0й.
29
Ісус говорить йому: ти повірив, тому що побачив Мене; блаженні ті, що не бачили й увірували.
29
Гlа є3мY ї}съ: ћкw ви1дэвъ мS, вёровалъ є3си2: бlжeни не ви1дэвшіи и3 вёровавше.
30
Багато інших чудес сотворив Ісус перед учениками Своїми, про які не написано в цій книзі.
30
МнHга же и3 и4на знaмєніz сотвори2 ї}съ пред8 ўчн7ки6 свои1ми, ћже не сyть пи6сана въ кни1гахъ си1хъ:
31
Це ж написано, щоб ви увірували, що Ісус є Христос, Син Божий, і, віруючи, мали життя в ім’я Його.
31
сі‰ же пи6сана бhша, да вёруете, ћкw ї}съ є4сть хrт0съ сн7ъ б9ій, и3 да вёрующе жив0тъ и4мате во и4мz є3гw2.
Глава 21
1
Після того знову явився Ісус ученикам Своїм по воскресінні з мертвих біля моря Тиверіадського. Явився ж так:
1
(За? …ѕ7.) Посeмъ kви1сz пaки ї}съ ўчн7кHмъ (свои6мъ, востaвъ t мeртвыхъ,) на м0ри тіверіaдстэмъ. Kви1сz же си1це:
2
були разом Симон-Петро, і Фома, званий Близнюком, і Нафанаїл з Кани галилейської, і сини Зеведеєві, і двоє інших з учеників Його.
2
бsху вкyпэ сjмwнъ пeтръ, и3 fwмA нарицaемый близнeцъ, и3 нафанaилъ, и4же (бЁ) t кaны галілeйскіz, и3 сы6на зеведewва, и3 и4на t ўчн7къ є3гw2 двA.
3
Симон-Петро говорить їм: йду ловити рибу. Кажуть йому: йдемо і ми з тобою! Пішли і відразу ввійшли в човен, і не впіймали в ту ніч нічого.
3
Глаг0ла и5мъ сjмwнъ пeтръ: и3дY рhбы лови1ти. Глаг0лаша є3мY: и4демъ и3 мы2 съ тоб0ю. И#зыд0ша (же) и3 всэд0ша ѓбіе въ корaбль, и3 въ тY н0щь не ћша ничесHже.
4
А коли вже настав ранок, Ісус стояв на березі; але ученики не впізнали, що це Ісус.
4
Ќтру же бhвшу, стA ї}съ при брeзэ: не познaша же ўчн7цы2, ћкw ї}съ є4сть.
5
Ісус говорить їм: діти, чи є у вас яка їжа? Вони відповіли: ні.
5
Гlа же и5мъ ї}съ: дёти, є3дA что2 снёдно и4мате; Tвэщaша є3мY: ни2.
6
Він же сказав їм: закиньте сіті з правого боку човна і впіймаєте. Вони закинули, і вже не могли витягти через велику кількість риби.
6
Џнъ же речE и5мъ: ввeрзите мрeжу њ деснyю странY кораблS и3 њбрsщете. Вверг0ша же, и3 ктомY не можaху привлещи2 є3S t мн0жества рhбъ.
7
Тоді ученик, якого любив Ісус, говорить Петрові: це Господь. Симон же Петро, почувши, що це Господь, оперезався одягом, бо він був нагий, і кинувся в море.
7
Глаг0ла же ўчн7къ т0й, є3г0же люблsше ї}съ, петр0ви: гDь є4сть. Сjмwнъ же пeтръ слhшавъ, ћкw гDь є4сть, є3пендЂтомъ препоsсасz, бё бо нaгъ, и3 ввeржесz въ м0ре:
8
А інші ученики припливли човном, бо недалеко були від землі, ліктів близько двохсот, і тягли сіть з рибою.
8
ґ друзjи ўчн7цы2 кораблецeмъ пріид0ша, не бёша бо далeче t земли2, но ћкw двЁ стЁ лактeй, влекyще мрeжу рhбъ.
9
А коли вийшли на землю, бачать розкладене вогнище, і рибу, що на ньому лежала, і хліб.
9
Е#гдA u5бо и3злэз0ша на зeмлю, ви1дэша џгнь лежaщь, и3 рhбу на нeмъ лежaщу и3 хлёбъ.
10
Ісус говорить їм: принесіть тієї риби, яку ви тепер упіймали.
10
(И#) гlа и5мъ ї}съ: принеси1те t рhбъ, ћже ћсте нн7э.
11
Симон-Петро пішов і витяг на землю сіть, повну великих рибин — сто п’ятдесят три; і від такої кількости риби не прорвалася сіть.
11
Влёзъ (же) сjмwнъ пeтръ, и3звлечE мрeжу на зeмлю, п0лну вели1кихъ рhбъ сто2 (и3) пzтьдесsтъ (и3) три2: и3 толи1кw сyщымъ, не прот0ржесz мрeжа.
12
Ісус говорить їм: ідіть обідайте. Ніхто ж з учеників не посмів запитати Його: хто Ти? Бо знали, що це Господь.
12
Гlа и5мъ ї}съ: пріиди1те, њбёдуйте. Ни є3ди1нъ же смёzше t ўчн7къ и3стzзaти є3го2: ты2 кто2 є3си2; вёдzще, ћкw гDь є4сть.
13
Ісус підходить, бере хліб і дає їм, також і рибу.
13
Пріи1де же ї}съ, и3 пріsтъ хлёбъ, и3 дадE и5мъ, и3 рhбу тaкожде.
14
Це вже втретє явився Ісус ученикам Своїм по воскресінні Своєму з мертвих.
14
СE ўжE трeтіе kви1сz ї}съ ўчн7кHмъ свои6мъ, востaвъ t мeртвыхъ.
15
Коли ж вони обідали, Ісус каже Симону-Петрові: Симоне Іонин! Чи любиш ти Мене більше, ніж вони? Петро каже Йому: так, Господи! Ти знаєш, що я люблю Тебе. Ісус говорить йому: паси ягнят Моїх.
15
(За? …з7.) Е#гдa же њбёдоваше, гlа сjмwну петрY ї}съ: сjмwне їHнинъ, лю1биши ли мS пaче си1хъ; Глаг0ла є3мY: є4й, гDи, ты2 вёси, ћкw люблю1 тz. Гlа є3мY: паси2 ѓгнцы мо‰.
16
Ще говорить йому вдруге: Симоне Іонин! Чи любиш ти Мене? Петро говорить Йому: так, Господи! Ти знаєш, що я люблю Тебе. Ісус говорить йому: паси вівці Мої.
16
Гlа є3мY пaки втор0е: сjмwне їHнинъ, лю1биши ли мS; Глаг0ла є3мY: є4й, гDи, ты2 вёси, ћкw люблю1 тz. Гlа є3мY: паси2 џвцы мо‰.
17
Говорить йому втретє: Симоне Іонин! Чи любиш ти Мене? Петро засмутився, що втретє спитав його: чи любиш ти Мене? І сказав Йому: Господи! Ти все знаєш: Ти знаєш, що я люблю Тебе. Ісус говорить йому: паси вівці Мої.
17
Гlа є3мY трeтіе: сjмwне їHнинъ, лю1биши ли мS; Њскорбё (же) пeтръ, ћкw речE є3мY трeтіе: лю1биши ли мS; и3 глаг0ла є3мY: гDи, ты2 вс‰ вёси: ты2 вёси, ћкw люблю1 тz. Гlа є3мY ї}съ: паси2 џвцы мо‰.
18
Істинно, істинно кажу тобі: коли ти був молодий, то підперізувався сам і ходив, куди хотів; коли ж постарієш, то простягнеш руки твої й інший підпереже тебе і поведе, куди не хочеш.
18
Ґми1нь, ґми1нь гlю тебЁ: є3гдA бhлъ є3си2 ю4нъ, поsсалсz є3си2 сaмъ, и3 ходи1лъ є3си2, ѓможе хотёлъ є3си2: є3гдa же состарёешисz, воздёжеши рyцэ твои2, и3 и4нъ тS поsшетъ, и3 ведeтъ, ѓможе не х0щеши.
19
Це Він сказав, щоб зрозуміли, якою смертю Петро прославить Бога. І, сказавши це, говорить йому: йди за Мною.
19
Сіe же речE, назнaменуz, к0ею смeртію прослaвитъ бGа. И# сі‰ рeкъ, гlа є3мY: и3ди2 по мнЁ.
20
Петро ж, обернувшись, бачить, що йде за ним ученик, якого любив Ісус і який на вечері, припавши до грудей Його, сказав: Господи, хто видасть Тебе?
20
Њбрaщьсz же пeтръ ви1дэ ўчн7кA, є3г0же люблsше ї}съ, в8слёдъ и3дyща, и4же и3 возлежE на вeчери на пeрси є3гw2 и3 речE: гDи, кто2 є4сть предаsй тS;
21
Побачивши його, Петро говорить Ісусові: Господи, а він що?
21
Сего2 ви1дэвъ пeтръ, глаг0ла ї}сови: гDи, сeй же что2;
22
Ісус говорить йому: якщо Я хочу, щоб він залишився, доки прийду, що тобі до того? Ти йди за Мною.
22
Гlа є3мY ї}съ: ѓще хощY, да т0й пребывaетъ, д0ндеже пріидY, что2 къ тебЁ; ты2 по мнЁ грzди2.
23
І рознеслося це слово поміж браттями, що ученик той не помре. Але Ісус не сказав йому, що не помре, але: якщо Я хочу, щоб він залишився, доки прийду, що тобі до того?
23
И#зhде же сл0во сE въ брaтію, ћкw ўчн7къ т0й не ќмретъ. И# не речE є3мY ї}съ, ћкw не ќмретъ, но: ѓще хощY томY пребывaти, д0ндеже пріидY, что2 къ тебЁ;
24
Це той ученик, що свідчить про це і написав це; і знаємо, що правдиве свідчення його.
24
Сeй є4сть ўчн7къ свидётелствуzй њ си1хъ, и4же и3 написA сі‰: и3 вёмъ, ћкw и4стинно є4сть свидётелство є3гw2.
25
Багато й іншого сотворив Ісус; але, коли б написати про те докладно, то, думаю, і сам світ не вмістив би написаних книг. Амінь.
25
Сyть же и3 и4на мнHга, ±же сотвори2 ї}съ, ±же ѓще бы по є3ди1ному пи6сана бhша, ни самомY мню2 (всемY) мjру вмэсти1ти пи1шемыхъ кни1гъ. Ґми1нь.