Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
І було слово Господнє до Іони, сина Амафиїного:
1
И бы'сть сло'во гн~е къ і^ѓ'нњ а^маџїинђ, гл~я,
2
встань, іди у Ниневію, місто велике, і проповідуй у ньому, бо злодіяння його дійшли до Мене.
2
въста'ни і^ и^ди въ ниневїю граD вели'кїи, и^ проповњжDь в неM, ја%ко възы'де во'пль ѕло'бы е^го къ мн^њ”
3
І встав Іона, щоб утікати у Фарсис від лиця Господа, і прийшов у Іоппію, і знайшов корабель, який вирушав у Фарсис, віддав платню за проїзд і ввійшов у нього, щоб плисти з ними у Фарсис від імені Господа.
3
И$ въста'въ і^ѓ'на ја%коy бњжа'ти въ џарси'съ эT лица` гн~я. и^ сни'де въ і^ѓ^пїю, и^ ѓ^брњте кора'бль и^дђщь въ џарси'съ. и^ да'сть наи'мъ свои, и^ вниде во'нь плы'ти с ни'ми въ џарси'съ эT лица` гн~я.
4
Але Господь здійняв на морі сильний вітер, і зробилася на морі велика буря, і корабель готовий був розбитися.
4
и^ въста'ви г~ь вњтръ вели'къ въ мо'ри. и^ бы'сть бђря вели'ка въ мо'ри, кора'бль же страда'ше ја^ко съкрђши'тися.
5
І злякалися корабельники, і взивали кожен до свого бога, і стали кидати у море поклажу з корабля, щоб полегшити його від неї; Іона ж спустився усередину корабля, ліг і міцно заснув.
5
и^ ё^боя'шася кора'бльницы, и^ въпїя'хђ къждо къ б~ђ свое^мђ. і^ и^ꙁметанїе сътвори'ша сосђдомъ и^же в# корабли` въ мо'ре, ја^ко ѓ^блег#читися эT ниX. і^ѓ'на же сни'де в# пожDь кораблю`, и^ спа'ше т^ђ и^ храпя'ше.
6
І прийшов до нього начальник корабля і сказав йому: чого ти спиш? встань, взивай до Бога твого; можливо, Бог згадає про нас, і ми не загинемо.
6
и^ прїиде к немђ корьмникъ, и^ рече е^мђ, чт^о т^ы хра'плеши. въста'ни моли` б~а свое^го, ја%ко да сп~сетъ н^ы б~ъ, да не поги'бнемъ”
7
І сказали одне одному: підемо, кинемо жереби, щоб дізнатися, за кого осягає нас це лихо. І кинули жереби, й упав жереб на Іону.
7
И$ рече ко'ждо къ подрђгђ свое^мђ, грядњте да възве'ржемъ жре'бїя, да раꙁђмњ'емъ чесо ради е^сть зло'ба с^и на наs. и^ мета'шA жре'бїя, и^ спаде` жре'бїи на і^ѓ'нђ.
8
Тоді сказали йому: скажи нам, за кого осягла нас ця біда? яке твоє заняття, і звідки ти йдеш? де твоя країна, і з якого ти народу?
8
и^ рњша к немђ, и^звњсти` на'мъ кого` ради с^е зл^о намъ, что' ли т^и еs дњло. и^ эTкђдђ гряде'ши, и^ камо и^де'ши, и^ эT коея страны` и^ кои^хъ людїи т^ы е^си.
9
І він сказав їм: я єврей, шаную Господа Бога небес, Який створив море і сушу.
9
и^ рече к нимъ, рабъ гн~ь а^ꙁъ е^смь, и^ г~а б~а а^ꙁъ молю` и^же сътвори` мо'ре и^ сђшђ”
10
І злякалися люди страхом великим і сказали йому: для чого ти це зробив? Бо довідалися ці люди, що він біжить від лиця Господнього, як він сам оголосив їм.
10
И$ ё^боя'шася мђжїе бо'яꙁнїю вели'кою, и^ рњша к немђ, что` с^е е^си сътвори'лъ. зане` разђмњша мђжи ја%ко эT лица` гн~я бњжа`, ја%коже б^њ и^звњсти'лъ и^мъ.
11
І сказали йому: що зробити нам з тобою, щоб море затихло для нас? Бо море не переставало хвилюватися.
11
и^ рњша к немђ, чт^о т^и сътво'римъ, да ё^ста'нетъ мо'ре эT насъ. ја%ко море въсхожда'ше и^ въставля'ше па'че бђря”
12
Тоді він сказав їм: візьміть мене і киньте мене у море, і море затихне для вас, бо я знаю, що через мене спостигла вас ця велика буря.
12
И$ рече і^ѓ'на к ни'мъ, възмᲇте м^я и^ въврь'зите въ мо'ре, и^ ё^ста'нетъ мо'ре эT васъ. понеже позна'хъ а^ꙁъ ја%ко мене` ради бђря сїя ве'лїя на' вы еs”
13
Але ці люди почали посилено гребти, щоб пристати до землі, але не могли, тому що море все продовжувало бушувати проти них.
13
И$ нђжда'хђся мђжи възвратити кᲆ земли`, и^ не можа'хђ. ја%ко мо'ре вᲆсхожда'ше и^ въстаа'ше па'че на' ня.
14
Тоді воззвали вони до Господа і сказали: молимо Тебе, Господи, нехай не загинемо за душу людини цієї, і не постав нам у провину кров невинну; бо Ти, Господи, зробив те, що угодно Тобі!
14
и^ възᲆпи'ша къ гв~и, и^ рњша, ника'коже г~и да не поги'бнемъ дш~а ра'ди чл~ка сего, ника'коже до на'съ кро'вь правди'ва, ꙁане` т^ы г~и ја%коже въсхотњ сътвори`”
15
І взяли Іону і кинули його у море, і затихло море у люті своїй.
15
И$ взя'ша і^ѓ'нђ и^ въврь'гоша и& в мо'ре. и^ ё^ста` море эT влᲆне'нїя свое^го.
16
І злякалися ці люди Господа великим страхом, і принесли Господу жертву, і дали обітниці.
16
и^ ё^боя'шася мђжи бо'яZнїю вели'кою г~а, и^ положи'ша тре'бы гв~и и^ моли'шася мл~твою”