Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
І було слово Господнє до Іони, сина Амафиїного:
1
И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко і҆ѡ́нѣ сы́нꙋ а҆маѳі́инꙋ, гл҃ѧ:
2
встань, іди у Ниневію, місто велике, і проповідуй у ньому, бо злодіяння його дійшли до Мене.
2
воста́ни и҆ и҆дѝ въ нїнеѵі́ю гра́дъ вели́кїй и҆ проповѣ́ждь въ не́мъ, ꙗ҆́кѡ взы́де во́пль ѕло́бы є҆гѡ̀ ко мнѣ̀.
3
І встав Іона, щоб утікати у Фарсис від лиця Господа, і прийшов у Іоппію, і знайшов корабель, який вирушав у Фарсис, віддав платню за проїзд і ввійшов у нього, щоб плисти з ними у Фарсис від імені Господа.
3
И҆ воста̀ і҆ѡ́на, є҆́же бѣжа́ти въ ѳарсі́съ ѿ лица̀ гдⷭ҇нѧ и҆ сни́де во і҆ѻппі́ю и҆ ѡ҆брѣ́те кора́бль и҆дꙋ́щь въ ѳарсі́съ, и҆ дадѐ нае́мъ сво́й и҆ вни́де въ ѻ҆́нь плы́ти съ ни́ми въ ѳарсі́съ ѿ лица̀ гдⷭ҇нѧ.
4
Але Господь здійняв на морі сильний вітер, і зробилася на морі велика буря, і корабель готовий був розбитися.
4
И҆ гдⷭ҇ь воздви́же вѣ́тръ ве́лїй на мо́ри, и҆ бы́сть бꙋ́рѧ вели́каѧ въ мо́ри, и҆ кора́бль бѣ́дствоваше є҆́же сокрꙋши́тисѧ.
5
І злякалися корабельники, і взивали кожен до свого бога, і стали кидати у море поклажу з корабля, щоб полегшити його від неї; Іона ж спустився усередину корабля, ліг і міцно заснув.
5
И҆ оу҆боѧ́шасѧ корабе́лницы, и҆ возопи́ша кі́йждо къ бо́гꙋ своемꙋ̀, и҆ и҆змета́нїе сотвори́ша сосꙋ́дѡвъ и҆̀же въ кораблѝ въ мо́ре, є҆́же ѡ҆блегчи́тисѧ ѿ ни́хъ: і҆ѡ́на же сни́де во дно̀ кораблѧ̀ и҆ спа́ше тꙋ̀ и҆ храплѧ́ше.
6
І прийшов до нього начальник корабля і сказав йому: чого ти спиш? встань, взивай до Бога твого; можливо, Бог згадає про нас, і ми не загинемо.
6
И҆ прїи́де къ немꙋ̀ ко́рмчїй и҆ речѐ є҆мꙋ̀ что̀ ты̀ хра́плеши; воста́ни и҆ молѝ бг҃а твоего̀, ꙗ҆́кѡ да сп҃се́тъ ны̀ бг҃ъ, да не поги́бнемъ.
7
І сказали одне одному: підемо, кинемо жереби, щоб дізнатися, за кого осягає нас це лихо. І кинули жереби, й упав жереб на Іону.
7
И҆ речѐ кі́йждо ко и҆́скреннемꙋ своемꙋ̀: прїиди́те, ве́ржимъ жрє́бїѧ и҆ оу҆разꙋмѣ́емъ, когѡ̀ ра́ди є҆́сть ѕло̀ сїѐ на на́съ; И҆ ме́тнꙋша жрє́бїѧ, и҆ падѐ жре́бїй на і҆ѡ́нꙋ.
8
Тоді сказали йому: скажи нам, за кого осягла нас ця біда? яке твоє заняття, і звідки ти йдеш? де твоя країна, і з якого ти народу?
8
И҆ рѣ́ша къ немꙋ̀: возвѣстѝ на́мъ, когѡ̀ ра́ди сїѐ ѕло̀ на на́съ, и҆ что̀ твоѐ дѣ́ланїе є҆́сть, и҆ ѿкꙋ́дꙋ грѧде́ши и҆ ка́мѡ и҆́деши, и҆ ѿ ко́еѧ страны̀ и҆ ѿ кі́ихъ люді́й є҆сѝ ты̀;
9
І він сказав їм: я єврей, шаную Господа Бога небес, Який створив море і сушу.
9
И҆ речѐ къ ни̑мъ: ра́бъ гдⷭ҇ень є҆́смь а҆́зъ и҆ гдⷭ҇а бг҃а нбⷭ҇наго а҆́зъ чтꙋ̀, и҆́же сотворѝ мо́ре и҆ сꙋ́шꙋ.
10
І злякалися люди страхом великим і сказали йому: для чого ти це зробив? Бо довідалися ці люди, що він біжить від лиця Господнього, як він сам оголосив їм.
10
И҆ оу҆боѧ́шасѧ мꙋ́жїе стра́хомъ вели́кимъ и҆ рѣ́ша къ немꙋ̀: что̀ сїѐ сотвори́лъ є҆сѝ; Занѐ разꙋмѣ́ша мꙋ́жїе, ꙗ҆́кѡ ѿ лица̀ гдⷭ҇нѧ бѣжа́ше, ꙗ҆́кѡ возвѣстѝ и҆̀мъ.
11
І сказали йому: що зробити нам з тобою, щоб море затихло для нас? Бо море не переставало хвилюватися.
11
И҆ рѣ́ша къ немꙋ̀: что̀ тебѣ̀ сотвори́мъ, и҆ оу҆толи́тсѧ мо́ре ѿ на́съ; Занѐ мо́ре восхожда́ше и҆ воздвиза́ше па́че волне́нїе.
12
Тоді він сказав їм: візьміть мене і киньте мене у море, і море затихне для вас, бо я знаю, що через мене спостигла вас ця велика буря.
12
И҆ речѐ къ ни̑мъ і҆ѡ́на возми́те мѧ̀ и҆ вве́рзите въ мо́ре, и҆ оу҆толи́тсѧ мо́ре ѿ ва́съ поне́же позна́хъ а҆́зъ, ꙗ҆́кѡ менѐ ра́ди волне́нїе сїѐ вели́кое на вы̀ є҆́сть.
13
Але ці люди почали посилено гребти, щоб пристати до землі, але не могли, тому що море все продовжувало бушувати проти них.
13
И҆ нꙋжда́хꙋсѧ мꙋ́жїе, возврати́тисѧ къ землѝ, и҆ не можа́хꙋ, ꙗ҆́кѡ мо́ре восхожда́ше и҆ воздвиза́шесѧ па́че на ни́хъ.
14
Тоді воззвали вони до Господа і сказали: молимо Тебе, Господи, нехай не загинемо за душу людини цієї, і не постав нам у провину кров невинну; бо Ти, Господи, зробив те, що угодно Тобі!
14
И҆ возопи́ша ко гдⷭ҇еви и҆ рѣ́ша: ника́коже, гдⷭ҇и, да не поги́бнемъ дꙋшѝ ра́ди человѣ́ка сегѡ̀, и҆ не да́ждь на на́съ кро́ве првⷣныѧ: занѐ ты̀, гдⷭ҇и, ꙗ҆́коже восхотѣ́лъ, сотвори́лъ є҆сѝ.
15
І взяли Іону і кинули його у море, і затихло море у люті своїй.
15
И҆ взѧ́ша і҆ѡ́нꙋ и҆ вве́ргоша є҆го̀ въ мо́ре, и҆ преста̀ мо́ре ѿ волне́нїѧ своегѡ̀.
16
І злякалися ці люди Господа великим страхом, і принесли Господу жертву, і дали обітниці.
16
И҆ оу҆боѧ́шасѧ мꙋ́жїе стра́хомъ вели́кимъ гдⷭ҇а и҆ пожро́ша же́ртвꙋ гдⷭ҇еви и҆ помоли́шасѧ моли́твами.