Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
І було слово Господнє до Іони вдруге:
1
И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко і҆ѡ́нѣ втори́цею гл҃ѧ:
2
встань, йди в Ниневію, місто велике, і проповідуй у ній, що́ Я повелів тобі.
2
воста́ни и҆ и҆дѝ въ нїнеѵі́ю гра́дъ вели́кїй, и҆ проповѣ́ждь въ не́мъ по про́повѣди пре́ждней, ю҆́же а҆́зъ гл҃ахъ тебѣ̀.
3
І встав Іона і пішов у Ниневію, за словом Господнім; Ниневія ж була містом великим у Бога, на три дні ходи.
3
И҆ воста̀ і҆ѡ́на и҆ и҆́де въ нїнеѵі́ю, ꙗ҆́коже гл҃а гдⷭ҇ь. Нїнеѵі́а же бѧ́ше гра́дъ вели́къ бг҃ꙋ, ꙗ҆́кѡ ше́ствїѧ пꙋтѝ трїе́хъ дні́й.
4
І почав Іона ходити по місту, скільки можна пройти в один день, і проповідував, говорячи: ще сорок днів, і Ниневія буде зруйнована!
4
И҆ нача́тъ і҆ѡ́на входи́ти во гра́дъ, ꙗ҆́кѡ ше́ствїе пꙋтѝ днѐ є҆ди́нагѡ, и҆ проповѣ́да и҆ речѐ: є҆щѐ трѝ дни̑, и҆ нїнеѵі́а преврати́тсѧ.
5
І повірили ниневитяни Богу, й оголосили пост, і вдяглися у веретища, від великого з них до малого.
5
И҆ вѣ́роваша мꙋ́жїе нїнеѵі́йстїи бг҃ови, и҆ заповѣ́даша по́стъ, и҆ ѡ҆блеко́шасѧ во врє́тища ѿ вели́ка и҆́хъ да́же до ма́ла и҆́хъ.
6
Це слово дійшло до царя Ниневії, і він устав із престолу свого, і зняв із себе царське облачення своє, й одягся у веретище, і сів на попелі,
6
И҆ до́йде сло́во ко царю̀ нїнеѵі́йскомꙋ, и҆ воста̀ съ престо́ла своегѡ̀ и҆ све́рже ри̑зы своѧ̑ съ себє̀, и҆ ѡ҆блече́сѧ во вре́тище и҆ сѣ́де на пе́пелѣ.
7
і повелів проголосити і сказати у Ниневії від імені царя і вельмож його: «щоб ні люди, ні худоба, ні воли, ні вівці нічого не їли, не ходили на пасовище і води не пили,
7
И҆ проповѣ́дасѧ и҆ рече́но бы́сть въ нїнеѵі́и ѿ царѧ̀ и҆ вельмо́жъ є҆гѡ̀ глаго́лющихъ: человѣ́цы и҆ ско́ти, и҆ воло́ве и҆ ѻ҆́вцы да не вкꙋ́сѧтъ ничесѡ́же, ни да пасꙋ́тсѧ, нижѐ воды̀ да пїю́тъ.
8
і щоб покриті були веретищем люди і худоба і сильно волали до Бога, і щоб кожен навернувся від злого шляху свого і від насильства рук своїх.
8
И҆ ѡ҆блеко́шасѧ во врє́тища человѣ́цы и҆ ско́ти и҆ возопи́ша прилѣ́жнѡ къ бг҃ꙋ, и҆ возврати́сѧ кі́йждо ѿ пꙋтѝ своегѡ̀ лꙋка́вагѡ и҆ ѿ непра́вды сꙋ́щїѧ въ рꙋка́хъ и҆́хъ, глаго́люще:
9
Хто знає, можливо, ще Бог змилосердиться і відверне від нас розпалений гнів Свій, і ми не загинемо».
9
кто̀ вѣ́сть, а҆́ще раска́етсѧ и҆ оу҆моле́нъ бꙋ́детъ бг҃ъ, и҆ ѡ҆брати́тсѧ ѿ гнѣ́ва ꙗ҆́рости своеѧ̀, и҆ не поги́бнемъ;
10
І побачив Бог діла їхні, що вони навернулися від злого путі свого, і пожалів Бог щодо біди, про яку сказав, що наведе на них, і не навів.
10
И҆ ви́дѣ бг҃ъ дѣла̀ и҆́хъ, ꙗ҆́кѡ ѡ҆брати́шасѧ ѿ пꙋті́й свои́хъ лꙋка́выхъ, и҆ раска́ѧсѧ бг҃ъ ѡ҆ ѕлѣ̀, є҆́же гл҃аше сотвори́ти и҆̀мъ, и҆ не сотворѝ.