¹

Ось що одержали в наділ сини Ізраїлеві в землі Ханаанській, що розділили їм у наділ Єлеазар священик та Ісус, син Навина, і начальники поколінь у колінах синів Ізраїлевих;

¹

И҆ сі́и наслѣ́довавшїи ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ въ землѝ ханаа́нстѣй, и҆̀мже раздѣли́ша ю҆̀ въ наслѣ́дїе є҆леаза́ръ жре́цъ и҆ і҆исꙋ́съ сы́нъ наѵи́нъ и҆ кнѧ̑зи ѻ҆те́чествъ племе́нъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ:

²

за жеребом ділили вони, як повелів Господь через Мойсея, дев’ятьом колінам і половині коліна [Манассіїного],

²

по жре́бїємъ наслѣ́диша, ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́омъ да́ти девѧтѝ племенѡ́мъ и҆ полпле́мени (манассі́инꙋ),

³

бо двом колінам і половині коліна [Манассіїного] Мойсей дав наділ за Йорданом, левитам же не дав наділу між ними;

³

даде́ бо мѡѷсе́й наслѣ́дїе двꙋ̀ племенѡ́мъ и҆ полпле́мени манассі́инꙋ ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ і҆ѻрда́на: леѵі́тѡмъ же не дадѐ жре́бїѧ въ ни́хъ:

⁴

бо від синів Йосифових народилися два коліна: Манассіїне і Єфремове; тому вони і не дали левитам частини в землі, [а тільки] міста для проживання з околицями їх для худоби їхньої і для інших потреб їхніх.

⁴

зане́же бы́ша сы́нове і҆ѡ́сифѡвы два̀ племена̀, манассі́ино и҆ є҆фре́мле: и҆ не даде́сѧ ча́сти въ землѝ леѵі́тѡмъ, но то́кмѡ гра́ды ѡ҆бита́ти, и҆ предгра̑дїѧ скотѡ́мъ и҆́хъ, и҆ скоты̀ и҆́хъ.

⁵

Як повелів Господь Мойсеєві, так і зробили сини Ізраїлеві, коли ділили на наділи землю.

⁵

Ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь мѡѷсе́ю, та́кѡ сотвори́ша сы́нове і҆и҃лєвы и҆ раздѣли́ша зе́млю.

⁶

Сини Іудині прийшли в Галгал до Ісуса. І сказав йому Халев, син Ієфоннії, кенезеянин: ти знаєш, що говорив Господь Мойсеєві, чоловіку Божому, про мене і про тебе в Кадес-Варні;

⁶

И҆ прїидо́ша сы́нове і҆ꙋ̑дины ко і҆исꙋ́сꙋ въ галга́лы. И҆ речѐ къ немꙋ̀ хале́въ і҆ефонні́инъ кенезе́й: ты̀ вѣ́си сло́во, є҆́же гл҃а гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю человѣ́кꙋ бж҃їю ѡ҆ мнѣ̀ и҆ ѡ҆ тебѣ̀ въ ка́дисъ-варнѝ:

⁷

я був сорока років, коли Мойсей, раб Господній, посилав мене з Кадес-Варні оглянути землю, і я приніс йому у відповідь, що було в мене на серці:

⁷

четы́редесѧти бо лѣ́тъ бѣ́хъ, є҆гда̀ посла́ мѧ мѡѷсе́й ра́бъ гдⷭ҇ень ѿ ка́дисъ-варнѝ соглѧ́дати зе́млю: и҆ ѿвѣща́хъ є҆мꙋ̀ сло́во по се́рдцꙋ є҆гѡ̀:

⁸

брати мої, які ходили зі мною, привели у страх серце народу, а я ретельно додержувався Господа Бога мого;

⁸

бра́тїѧ моѧ̑ ходи́вшїи со мно́ю преврати́ша се́рдце люді́й, а҆́зъ же приложи́хсѧ послѣ́довати гдⷭ҇еви бг҃ꙋ моемꙋ̀:

⁹

і клявся Мойсей у той день і сказав: «земля, по якій ходила нога твоя, буде наділом тобі і дітям твоїм навік, тому що ти достеменно пішов за Господом Богом моїм»;

⁹

и҆ клѧ́тсѧ мѡѷсе́й въ то́й де́нь, глаго́лѧ: землѧ̀, на ню́же возше́лъ є҆сѝ, тебѣ̀ бꙋ́детъ въ жре́бїй и҆ ча́дѡмъ твои̑мъ во вѣ́къ, ꙗ҆́кѡ приложи́лсѧ є҆сѝ послѣ́довати гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ моемꙋ̀:

¹⁰

отже, ось, Господь зберіг мене в живих, як Він говорив; уже сорок п’ять років минуло від того часу, коли Господь сказав Мойсеєві слово це, й Ізраїль ходив по пустелі; тепер, ось, мені вісімдесят п’ять років;

¹⁰

и҆ нн҃ѣ препита́ мѧ гдⷭ҇ь, ꙗ҆́коже речѐ, сїѐ четы́редесѧть и҆ пѧ́тое лѣ́то, ѿне́лѣже гл҃а гдⷭ҇ь сло́во сїѐ къ мѡѷсе́ю, и҆ хожда́ше і҆и҃ль въ пꙋсты́ни: и҆ нн҃ѣ сѐ, мѝ дне́сь ѻ҆́смьдесѧтъ и҆ пѧ́ть лѣ́тъ:

¹¹

але і нині я настільки ж міцний, як і тоді, коли посилав мене Мойсей: скільки тоді було в мене сили, стільки і тепер є для того, щоб воювати і виходити і входити;

¹¹

є҆щѐ є҆́смь дне́сь могі́й, ꙗ҆́коже є҆гда̀ посла́ мѧ мѡѷсе́й: та́кѡ и҆ нн҃ѣ могꙋ̀ входи́ти и҆ и҆сходи́ти на бра́нь:

¹²

отже, дай мені цю гору, про яку говорив Господь у той день; бо ти чув у той день, що там [живуть] сини Єнакові, і міста у них великі й укріплені; можливо, Господь [буде] зі мною, і я вижену їх, як говорив Господь.

¹²

и҆ нн҃ѣ прошꙋ̀ оу҆ тебє̀ горы̀ сеѧ̀, ꙗ҆́коже речѐ гдⷭ҇ь въ де́нь ѡ҆́нъ, ꙗ҆́кѡ ты̀ слы́шалъ є҆сѝ сло́во сїѐ въ де́нь ѻ҆́ный: нн҃ѣ же є҆накі́ми та́мѡ сꙋ́ть, гра́ды твє́рды и҆ вели́цы: а҆́ще оу҆̀бо бꙋ́детъ гдⷭ҇ь со мно́ю, потреблю̀ и҆̀хъ, ꙗ҆́коже рече́ ми гдⷭ҇ь.

¹³

Ісус благословив його, і дав у наділ Халеву, синові Ієфонніїному, [кенезеянину,] Хеврон.

¹³

И҆ благословѝ є҆го̀ і҆исꙋ́съ, и҆ дадѐ хеврѡ́нъ хале́вꙋ сы́нꙋ і҆ефонні́инꙋ, сы́нꙋ кенезе́инꙋ въ жре́бїй.

¹⁴

Таким чином Хеврон залишився наділом Халева, сина Ієфонніїного, кенезеянина, до цього дня, за те, що він справді пішов за [повелінням] Господа Бога Ізраїлевого.

¹⁴

Сегѡ̀ ра́ди бы́сть хеврѡ́нъ хале́вꙋ і҆ефонні́инꙋ кенезе́инꙋ въ жре́бїй да́же до днѐ сегѡ̀: поне́же возслѣ́дова повелѣ́нїю гдⷭ҇а бг҃а і҆и҃лева.

¹⁵

Ім’я Хеврону раніше було Кириаф-Арби, як називався між синами Єнака один чоловік великий. І земля заспокоїлася від війни.

¹⁵

И҆́мѧ же хеврѡ́нꙋ пре́жде бѧ́ше гра́дъ а҆рго́въ: митропо́ль є҆накі́млѧнъ се́й. И҆ почѝ землѧ̀ ѿ бра́ни.