¹

І послав Ісус, син Навина, з Ситтима двох спостерігачів таємно і сказав: підіть, огляньте землю і Єрихон. [Два юнаки] пішли і прийшли [у Єрихон і ввійшли] у дім блудниці, ім’я якої Раав, і залишилися ночувати там.

¹

И# послA їисyсъ сhнъ наvи1нъ и3з8 саттjна двA ю4ношы соглsдати втaй, глаг0лz: взhдите и3 ви1дите зeмлю и3 їеріхHнъ. И# шє1дша двA ю4ношы внид0ста во їеріхHнъ и3 внид0ста въ д0мъ жены2 блудни1цы, є4йже и4мz раaвъ: и3 витaста тaмw.

²

І сказано було цареві Єрихонському: ось, якісь люди із синів Ізраїлевих прийшли сюди в цю ніч, щоб видивитися землю.

²

И# повёдаша царю2 їеріхHнскому, глаг0люще: сE, мyжіе внид0ша сёмw (въ сію2 н0щь) t сынHвъ ї}левыхъ соглsдати зeмлю.

³

Цар Єрихонський послав сказати Рааві: видай людей, які прийшли до тебе, які ввійшли у твій дім [вночі], тому що вони прийшли видивитись усю землю.

³

И# послA цaрь їеріхHнскій и3 речE къ раaвэ, глаг0лz: и3зведи2 мyжы вшeдшыz въ д0мъ тв0й н0щію: соглsдати бо зeмлю пріид0ша.

⁴

Але жінка взяла двох людей тих і сховала їх і сказала: дійсно, приходили до мене люди, але я не знала, звідки вони;

⁴

И# поeмши женA двA м{жа, сокры2 и5хъ: и3 речE и5мъ, глаг0лющи: пріид0ша ко мнЁ мyжіе, но не вёмъ tкyду бhша:

⁵

коли ж у сутінках належало зачиняти ворота, тоді вони пішли; не знаю, куди вони пішли; гоніться швидше за ними, ви наздоженете їх.

⁵

є3гдa же вратA затворsху въ сумрaки, и3 мyжіе и3зыд0ша: не вёмъ кaмw поид0ша: пожени1те ск0рw в8слёдъ и4хъ, ѓще пости1гнете и5хъ.

⁶

А сама відвела їх на покрівлю і сховала їх у снопах льону, розкладених у неї на покрівлі.

⁶

Nнa же возведE | на хрaмину и3 сокры2 | въ пaздерэ льнsнэ с0бранэмъ ў неS на хрaминэ.

⁷

Послані гналися за ними по дорозі до Йордану до самої переправи; ворота ж негайно зачинили, після того як вийшли ті, що гналися за ними.

⁷

И# мyжіе гнaша в8слёдъ и4хъ путeмъ ко їoрдaну къ прех0дwмъ, и3 вратA затворє1ны бhша.

⁸

Перш ніж вони лягли спати, вона піднялася до них на покрівлю

⁸

И# бhсть є3гдA и3зыд0ша женyщіи в8слёдъ и4хъ, и3 сjи прeжде нeже ўснyти и5мъ, и3 nнA взhде къ ни6мъ на хрaмину и3 речE къ ни6мъ:

⁹

і сказала їм: я знаю, що Господь віддав землю цю вам, тому що ви навели на нас жах, і всі жителі землі цієї прийшли від вас у страх;

⁹

вёмъ, ћкw предадE гDь зeмлю (сію2) вaмъ: нападe бо стрaхъ вaшъ на ны2, и3 ўжас0шасz вси2 њбитaющіи на земли2 t лицA вaшегw:

¹⁰

бо ми чули, як Господь [Бог] висушив перед вами воду Червоного моря, коли ви йшли з Єгипту, і як ви вчинили з двома царями аморрейськими за Йорданом, з Сигоном і Огом, яких ви знищили;

¹⁰

слhшахомъ бо, ћкw и3зсуши2 гDь бGъ м0ре чермн0е пред8 лицeмъ вaшимъ, є3гдA и3схождaсте и3з8 є3гЂпта, и3 є3ли6ка сотвори1сте двои1мъ царє1мъ ґморрє1йскимъ, и5же бhша њб8 nнY странY їoрдaна, сиHну и3 w4гу, и5хже потреби1сте:

¹¹

коли ми почули про це, ослабло серце наше, і ні в кому [з нас] не стало духу проти вас; бо Господь Бог ваш є Бог на небі вгорі і на землі внизу;

¹¹

и3 слhшавше мы2 ўжас0хомсz въ сeрдцы нaшемъ, и3 не стA ктомY дyхъ ни во є3ди1нэмъ t нaсъ t лицA вaшегw: ћкw гDь бGъ вaшъ, бGъ на нб7си2 горЁ и3 на земли2 д0лэ:

¹²

отже, покляніться мені Господом [Богом вашим], що, як я зробила вам милість, так і ви зробите милість дому батька мого, і дайте мені вірний знак,

¹²

и3 нн7э клени1тесz мнЁ гDемъ бGомъ (вaшимъ), ћкw ѓзъ творю2 ми1лость вaмъ, да сотвори1те и3 вы2 ми1лость въ домY nтцA моегw2, и3 дади1те ми2 знaменіе и4стинно:

¹³

що ви залишите в живих батька мого і матір мою, і братів моїх, і сестер моїх, і всіх, хто є в них, і визволите душі наші від смерти.

¹³

и3 њживи1те д0мъ nтцA моегw2, и3 мaтерь мою2, и3 брaтію мою2, и3 сєстры2 мо‰, и3 вс‰, є3ли6ка сyть и5мъ, и3 и3зми1те дyшы нaшz t смeрти.

¹⁴

Ці люди сказали їй: душа наша замість вас нехай буде віддана на смерть, якщо ви [нині] не відкриєте цієї справи нашої; коли ж Господь віддасть нам землю, ми зробимо тобі милість і істину.

¹⁴

И# рек0ша є4й мyжіе: душA нaша вмёстw вaсъ на смeрть, ѓще нн7э не њб8zви1ши нaсъ. Nнa же речE: и3 бyдетъ є3гдA предaстъ гDь вaмъ грaдъ (сeй), сотвори1те мнЁ ми1лость и3 и4стину.

¹⁵

І спустила вона їх на мотузці через вікно, бо дім її був у міській стіні, і вона жила в стіні;

¹⁵

И# свёси и5хъ на вeрвэ nкн0мъ: ћкw д0мъ є3S при стэнЁ, и3 при стэнЁ сіS живsше:

¹⁶

і сказала їм: ідіть на гору, щоб не зустріли вас ті, що переслідують, і ховайтеся там три дні, доки не повернуться ті, що погналися [за вами]; а потім підете в дорогу вашу.

¹⁶

и3 речE и5мъ: tиди1те въ г0ру, да не срsщутъ вaсъ гонsщіи, и3 скрhйтесz тaмw три2 дни6, д0ндеже возвратsтсz гонsщіи в8слёдъ вaсъ: и3 по си1хъ tи1дете въ пyть вaшъ.

¹⁷

І сказали їй ті люди: ми вільні будемо від твоєї клятви, якою ти нас закляла, якщо не зробиш так:

¹⁷

И# рёша къ нeй мyжіе: непови1нни є3смы2 клsтвэ сeй твоeй, є4юже заклsла є3си2 нaсъ:

¹⁸

ось, коли ми прийдемо в цю землю, ти прив’яжи червлену мотузку до вікна, через яке ти нас спустила, а батька твого і матір твою, і братів твоїх, усю родину батька твого збери до себе в дім твій;

¹⁸

сE, мы2 вх0димъ въ чaсть грaда, и3 постaвиши знaменіе, вeрвь червлeну, сію2 да њбsжеши ў nкнA, и4мже спусти1ла є3си2 нaсъ: nтцa же твоего2 и3 мaтерь твою2, и3 брaтію твою2 и3 вeсь д0мъ nтцA твоегw2 да соберeши къ себЁ въ д0мъ тв0й:

¹⁹

і якщо хто-небудь вийде з дверей твого дому геть, того кров на голові його, а ми вільні [будемо від цієї клятви твоєї]; а хто буде з тобою в [твоєму] домі, того кров на голові нашій, якщо чия рука торкнеться його;

¹⁹

и3 бyдетъ всsкъ, и4же ѓще и3зhдетъ и3з8 двeрій д0му твоегw2 в0нъ, сaмъ себЁ пови1ненъ бyдетъ, мh же непови1нни (бyдемъ) клsтвэ твоeй сeй: и3 є3ли1цы ѓще съ тоб0ю бyдутъ въ домY твоeмъ, мы2 бyдемъ пови1нни, ѓще рукA прик0снетсz и4хъ:

²⁰

якщо ж [хто нас скривдить, або] ти відкриєш цю нашу справу, то ми також вільні будемо від клятви твоєї, якою ти нас закляла.

²⁰

ѓще же кто2 нaсъ њби1дитъ, и3ли2 tкрhетъ словесA н†ша сі‰, бyдемъ непови1нни клsтвэ твоeй сeй, є4юже заклsла є3си2 нaсъ.

²¹

Вона сказала: нехай буде за словами вашими! І відпустила їх, і вони пішли, а вона прив’язала до вікна червлену мотузку.

²¹

И# речE и5мъ: по словеси2 вaшему тaкw да бyдетъ. И# tпусти2 и5хъ, и3 tид0ша: и3 привzзA вeрвь червлeну ў nкнA.

²²

Вони пішли і піднялися на гору, і пробули там три дні, доки не повернулися ті, що гналися за ними. Ті, що гналися, шукали їх по всій дорозі і не знайшли.

²²

И# tид0ша, и3 проид0ша въ г0ру, и3 пребhша тaмw три2 дни6, д0ндеже возврати1шасz гнaвшіи. И# и3скaша гонsщіи по всBмъ путє1мъ, и3 не њбрэт0ша.

²³

Таким чином двоє цих людей пішли назад, зійшли з гори, перейшли [Йордан] і прийшли до Ісуса, сина Навина, і переказали йому все, що з ними трапилося.

²³

И# возврати1стасz двA ю4ношы и3 снид0ста съ горы2: и3 преид0ста (їoрдaнъ) ко їисyсу сhну наvи1ну, и3 повёдаста є3мY вс‰ случи6вшаzсz и4ма:

²⁴

І сказали Ісусові: Господь [Бог наш] віддав усю землю цю в руки наші, і всі жителі землі в страху від нас.

²⁴

и3 рёста ко їисyсу: ћкw предадE гDь бGъ нaшъ въ рyцэ нaши всю2 зeмлю, и3 ўбоsшасz вси2 живyщіи на земли2 т0й t нaсъ.