Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
І послав Ісус, син Навина, з Ситтима двох спостерігачів таємно і сказав: підіть, огляньте землю і Єрихон. [Два юнаки] пішли і прийшли [у Єрихон і ввійшли] у дім блудниці, ім’я якої Раав, і залишилися ночувати там.
1
И҆ посла̀ і҆исꙋ́съ сы́нъ наѵи́нъ и҆з̾ сатті́на два̀ ю҆́ношы соглѧ́дати вта́й, глаго́лѧ: взы́дите и҆ ви́дите зе́млю и҆ і҆ерїхѡ́нъ. И҆ шє́дша два̀ ю҆́ношы внидо́ста во і҆ерїхѡ́нъ и҆ внидо́ста въ до́мъ жены̀ блꙋдни́цы, є҆́йже и҆́мѧ раа́въ: и҆ вита́ста та́мѡ.
2
І сказано було цареві Єрихонському: ось, якісь люди із синів Ізраїлевих прийшли сюди в цю ніч, щоб видивитися землю.
2
И҆ повѣ́даша царю̀ і҆ерїхѡ́нскомꙋ, глаго́люще: сѐ, мꙋ́жїе внидо́ша сѣ́мѡ (въ сїю̀ но́щь) ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ соглѧ́дати зе́млю.
3
Цар Єрихонський послав сказати Рааві: видай людей, які прийшли до тебе, які ввійшли у твій дім [вночі], тому що вони прийшли видивитись усю землю.
3
И҆ посла̀ ца́рь і҆ерїхѡ́нскїй и҆ речѐ къ раа́вѣ, глаго́лѧ: и҆зведѝ мꙋ́жы вше́дшыѧ въ до́мъ тво́й но́щїю: соглѧ́дати бо зе́млю прїидо́ша.
4
Але жінка взяла двох людей тих і сховала їх і сказала: дійсно, приходили до мене люди, але я не знала, звідки вони;
4
И҆ пое́мши жена̀ два̀ мꙋ̑жа, сокры̀ и҆̀хъ: и҆ речѐ и҆̀мъ, глаго́лющи: прїидо́ша ко мнѣ̀ мꙋ́жїе, но не вѣ́мъ ѿкꙋ́дꙋ бы́ша:
5
коли ж у сутінках належало зачиняти ворота, тоді вони пішли; не знаю, куди вони пішли; гоніться швидше за ними, ви наздоженете їх.
5
є҆гда́ же врата̀ затворѧ́хꙋ въ сꙋмра́ки, и҆ мꙋ́жїе и҆зыдо́ша: не вѣ́мъ ка́мѡ поидо́ша: пожени́те ско́рѡ в̾слѣ́дъ и҆́хъ, а҆́ще пости́гнете и҆̀хъ.
6
А сама відвела їх на покрівлю і сховала їх у снопах льону, розкладених у неї на покрівлі.
6
Ѻ҆на́ же возведѐ ѧ҆̀ на хра́минꙋ и҆ сокры̀ ѧ҆̀ въ па́здерѣ льнѧ́нѣ со́бранѣмъ оу҆ неѧ̀ на хра́минѣ.
7
Послані гналися за ними по дорозі до Йордану до самої переправи; ворота ж негайно зачинили, після того як вийшли ті, що гналися за ними.
7
И҆ мꙋ́жїе гна́ша в̾слѣ́дъ и҆́хъ пꙋте́мъ ко і҆ѻрда́нꙋ къ прехо́дѡмъ, и҆ врата̀ затворє́ны бы́ша.
8
Перш ніж вони лягли спати, вона піднялася до них на покрівлю
8
И҆ бы́сть є҆гда̀ и҆зыдо́ша женꙋ́щїи в̾слѣ́дъ и҆́хъ, и҆ сі́и пре́жде не́же оу҆снꙋ́ти и҆̀мъ, и҆ ѻ҆на̀ взы́де къ ни̑мъ на хра́минꙋ и҆ речѐ къ ни̑мъ:
9
і сказала їм: я знаю, що Господь віддав землю цю вам, тому що ви навели на нас жах, і всі жителі землі цієї прийшли від вас у страх;
9
вѣ́мъ, ꙗ҆́кѡ предадѐ гдⷭ҇ь зе́млю (сїю̀) ва́мъ: нападе́ бо стра́хъ ва́шъ на ны̀, и҆ оу҆жасо́шасѧ всѝ ѡ҆бита́ющїи на землѝ ѿ лица̀ ва́шегѡ:
10
бо ми чули, як Господь [Бог] висушив перед вами воду Червоного моря, коли ви йшли з Єгипту, і як ви вчинили з двома царями аморрейськими за Йорданом, з Сигоном і Огом, яких ви знищили;
10
слы́шахомъ бо, ꙗ҆́кѡ и҆зсꙋшѝ гдⷭ҇ь бг҃ъ мо́ре чермно́е пред̾ лице́мъ ва́шимъ, є҆гда̀ и҆схожда́сте и҆з̾ є҆гѵ́пта, и҆ є҆ли̑ка сотвори́сте двои́мъ царє́мъ а҆моррє́йскимъ, и҆̀же бы́ша ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ і҆ѻрда́на, сиѡ́нꙋ и҆ ѡ҆́гꙋ, и҆̀хже потреби́сте:
11
коли ми почули про це, ослабло серце наше, і ні в кому [з нас] не стало духу проти вас; бо Господь Бог ваш є Бог на небі вгорі і на землі внизу;
11
и҆ слы́шавше мы̀ оу҆жасо́хомсѧ въ се́рдцы на́шемъ, и҆ не ста̀ ктомꙋ̀ дꙋ́хъ ни во є҆ди́нѣмъ ѿ на́съ ѿ лица̀ ва́шегѡ: ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ, бг҃ъ на нб҃сѝ горѣ̀ и҆ на землѝ до́лѣ:
12
отже, покляніться мені Господом [Богом вашим], що, як я зробила вам милість, так і ви зробите милість дому батька мого, і дайте мені вірний знак,
12
и҆ нн҃ѣ клени́тесѧ мнѣ̀ гдⷭ҇емъ бг҃омъ (ва́шимъ), ꙗ҆́кѡ а҆́зъ творю̀ ми́лость ва́мъ, да сотвори́те и҆ вы̀ ми́лость въ домꙋ̀ ѻ҆тца̀ моегѡ̀, и҆ дади́те мѝ зна́менїе и҆́стинно:
13
що ви залишите в живих батька мого і матір мою, і братів моїх, і сестер моїх, і всіх, хто є в них, і визволите душі наші від смерти.
13
и҆ ѡ҆живи́те до́мъ ѻ҆тца̀ моегѡ̀, и҆ ма́терь мою̀, и҆ бра́тїю мою̀, и҆ сєстры̀ моѧ̑, и҆ всѧ̑, є҆ли̑ка сꙋ́ть и҆̀мъ, и҆ и҆зми́те дꙋ́шы на́шѧ ѿ сме́рти.
14
Ці люди сказали їй: душа наша замість вас нехай буде віддана на смерть, якщо ви [нині] не відкриєте цієї справи нашої; коли ж Господь віддасть нам землю, ми зробимо тобі милість і істину.
14
И҆ реко́ша є҆́й мꙋ́жїе: дꙋша̀ на́ша вмѣ́стѡ ва́съ на сме́рть, а҆́ще нн҃ѣ не ѡ҆б̾ѧви́ши на́съ. Ѻ҆на́ же речѐ: и҆ бꙋ́детъ є҆гда̀ преда́стъ гдⷭ҇ь ва́мъ гра́дъ (се́й), сотвори́те мнѣ̀ ми́лость и҆ и҆́стинꙋ.
15
І спустила вона їх на мотузці через вікно, бо дім її був у міській стіні, і вона жила в стіні;
15
И҆ свѣ́си и҆̀хъ на ве́рвѣ ѻ҆кно́мъ: ꙗ҆́кѡ до́мъ є҆ѧ̀ при стѣнѣ̀, и҆ при стѣнѣ̀ сїѧ̀ живѧ́ше:
16
і сказала їм: ідіть на гору, щоб не зустріли вас ті, що переслідують, і ховайтеся там три дні, доки не повернуться ті, що погналися [за вами]; а потім підете в дорогу вашу.
16
и҆ речѐ и҆̀мъ: ѿиди́те въ го́рꙋ, да не срѧ́щꙋтъ ва́съ гонѧ́щїи, и҆ скры́йтесѧ та́мѡ трѝ дни̑, до́ндеже возвратѧ́тсѧ гонѧ́щїи в̾слѣ́дъ ва́съ: и҆ по си́хъ ѿи́дете въ пꙋ́ть ва́шъ.
17
І сказали їй ті люди: ми вільні будемо від твоєї клятви, якою ти нас закляла, якщо не зробиш так:
17
И҆ рѣ́ша къ не́й мꙋ́жїе: непови́нни є҆смы̀ клѧ́твѣ се́й твое́й, є҆́юже заклѧ́ла є҆сѝ на́съ:
18
ось, коли ми прийдемо в цю землю, ти прив’яжи червлену мотузку до вікна, через яке ти нас спустила, а батька твого і матір твою, і братів твоїх, усю родину батька твого збери до себе в дім твій;
18
сѐ, мы̀ вхо́димъ въ ча́сть гра́да, и҆ поста́виши зна́менїе, ве́рвь червле́нꙋ, сїю̀ да ѡ҆бѧ́жеши оу҆ ѻ҆кна̀, и҆́мже спꙋсти́ла є҆сѝ на́съ: ѻ҆тца́ же твоего̀ и҆ ма́терь твою̀, и҆ бра́тїю твою̀ и҆ ве́сь до́мъ ѻ҆тца̀ твоегѡ̀ да собере́ши къ себѣ̀ въ до́мъ тво́й:
19
і якщо хто-небудь вийде з дверей твого дому геть, того кров на голові його, а ми вільні [будемо від цієї клятви твоєї]; а хто буде з тобою в [твоєму] домі, того кров на голові нашій, якщо чия рука торкнеться його;
19
и҆ бꙋ́детъ всѧ́къ, и҆́же а҆́ще и҆зы́детъ и҆з̾ две́рїй до́мꙋ твоегѡ̀ во́нъ, са́мъ себѣ̀ пови́ненъ бꙋ́детъ, мы́ же непови́нни (бꙋ́демъ) клѧ́твѣ твое́й се́й: и҆ є҆ли́цы а҆́ще съ тобо́ю бꙋ́дꙋтъ въ домꙋ̀ твое́мъ, мы̀ бꙋ́демъ пови́нни, а҆́ще рꙋка̀ прико́снетсѧ и҆́хъ:
20
якщо ж [хто нас скривдить, або] ти відкриєш цю нашу справу, то ми також вільні будемо від клятви твоєї, якою ти нас закляла.
20
а҆́ще же кто̀ на́съ ѡ҆би́дитъ, и҆лѝ ѿкры́етъ словеса̀ на̑ша сїѧ̑, бꙋ́демъ непови́нни клѧ́твѣ твое́й се́й, є҆́юже заклѧ́ла є҆сѝ на́съ.
21
Вона сказала: нехай буде за словами вашими! І відпустила їх, і вони пішли, а вона прив’язала до вікна червлену мотузку.
21
И҆ речѐ и҆̀мъ: по словесѝ ва́шемꙋ та́кѡ да бꙋ́детъ. И҆ ѿпꙋстѝ и҆̀хъ, и҆ ѿидо́ша: и҆ привѧза̀ ве́рвь червле́нꙋ оу҆ ѻ҆кна̀.
22
Вони пішли і піднялися на гору, і пробули там три дні, доки не повернулися ті, що гналися за ними. Ті, що гналися, шукали їх по всій дорозі і не знайшли.
22
И҆ ѿидо́ша, и҆ проидо́ша въ го́рꙋ, и҆ пребы́ша та́мѡ трѝ дни̑, до́ндеже возврати́шасѧ гна́вшїи. И҆ и҆ска́ша гонѧ́щїи по всѣ̑мъ пꙋтє́мъ, и҆ не ѡ҆брѣто́ша.
23
Таким чином двоє цих людей пішли назад, зійшли з гори, перейшли [Йордан] і прийшли до Ісуса, сина Навина, і переказали йому все, що з ними трапилося.
23
И҆ возврати́стасѧ два̀ ю҆́ношы и҆ снидо́ста съ горы̀: и҆ преидо́ста (і҆ѻрда́нъ) ко і҆исꙋ́сꙋ сы́нꙋ наѵи́нꙋ, и҆ повѣ́даста є҆мꙋ̀ всѧ̑ слꙋчи̑вшаѧсѧ и҆́ма:
24
І сказали Ісусові: Господь [Бог наш] віддав усю землю цю в руки наші, і всі жителі землі в страху від нас.
24
и҆ рѣ́ста ко і҆исꙋ́сꙋ: ꙗ҆́кѡ предадѐ гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ въ рꙋ́цѣ на́ши всю̀ зе́млю, и҆ оу҆боѧ́шасѧ всѝ живꙋ́щїи на землѝ то́й ѿ на́съ.