¹

І встав Ісус рано-вранці, і рушили вони від Ситтима і прийшли до Йордану, він і всі сини Ізраїлеві, і ночували там, ще не переходячи його.

¹

И҆ воста̀ заꙋ́тра і҆исꙋ́съ, и҆ воздвиго́шасѧ и҆з̾ сатті́на, и҆ прїидо́ша до і҆ѻрда́на то́й и҆ всѝ сы́нове і҆и҃лєвы, и҆ ста́ша та́мѡ пре́жде не́же прейтѝ.

²

Через три дні пішли наглядачі по стану

²

И҆ бы́сть по трїе́хъ дне́хъ, проидо́ша книгѡ́чїѧ чрез̾ по́лкъ,

³

і дали народу повеління, говорячи: коли побачите ковчег завіту Господа Бога вашого і священиків [наших і] левитів, які несуть його, то і ви руште з місця свого і йдіть за ним;

³

и҆ заповѣ́даша лю́демъ, глаго́люще: є҆гда̀ оу҆́зрите кївѡ́тъ завѣ́та гдⷭ҇а бг҃а на́шегѡ, и҆ жерцы̀ на́шѧ, и҆ леѵі́ты воздвиза́ющыѧ є҆го̀, да воздви́гнетесѧ и҆ вы̀ ѿ мѣ́стъ ва́шихъ и҆ по́йдете в̾слѣ́дъ є҆гѡ̀:

⁴

утім, відстань між вами і ним повинна бути до двох тисяч ліктів мірою; не підходьте до нього близько, щоб знати вам дорогу, по якій іти; бо ви не ходили цією дорогою ні вчора, ні третього дня.

⁴

но пода́лѣе да бꙋ́детъ междꙋ̀ ва́ми и҆ ѻ҆́нымъ, є҆ли́кѡ двѣ̀ ты́сѧщы лакѡ́тъ ста́нете: не прибли́житесѧ къ немꙋ̀, да оу҆вѣ́сте пꙋ́ть, по немꙋ́же по́йдете: не ходи́сте бо пꙋте́мъ тѣ́мъ ни вчера̀, ни тре́тїѧгѡ днѐ.

⁵

І сказав Ісус народу: освятіться [до ранку], бо завтра створить Господь серед вас чудеса.

⁵

И҆ речѐ і҆исꙋ́съ къ лю́демъ: ѡ҆чи́ститесѧ наꙋ́трїе, ꙗ҆́кѡ заꙋ́тра сотвори́тъ въ ва́съ гдⷭ҇ь чꙋ̑днаѧ.

⁶

Священикам же сказав Ісус: візьміть ковчег завіту [Господнього] і йдіть перед народом. [Священики] взяли ковчег завіту [Господнього] і пішли перед народом.

⁶

И҆ речѐ і҆исꙋ́съ къ жерцє́мъ: воздви́гните кївѡ́тъ завѣ́та гдⷭ҇нѧ и҆ пред̾иди́те пред̾ людьмѝ. И҆ взѧ́ша жерцы̀ кївѡ́тъ завѣ́та гдⷭ҇нѧ и҆ и҆до́ша пред̾ людьмѝ.

⁷

Тоді Господь сказав Ісусові: у цей день Я почну прославляти тебе перед очима всіх [синів] Ізраїля, щоб вони зрозуміли, що як Я був з Мойсеєм, так буду і з тобою;

⁷

И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко і҆исꙋ́сꙋ: въ се́й де́нь начина́ю возвыша́ти тѧ̀ пред̾ всѣ́ми сынмѝ і҆и҃левыми, да оу҆вѣ́дѧтъ, ꙗ҆́коже бѣ́хъ съ мѡѷсе́омъ, та́кѡ бꙋ́дꙋ и҆ съ тобо́ю:

⁸

а ти дай повеління священикам, які несуть ковчег завіту, і скажи: як тільки ввійдете у води Йордану, зупиніться в Йордані.

⁸

и҆ нн҃ѣ заповѣ́ждь жерцє́мъ воздвиза́ющымъ кївѡ́тъ завѣ́та, глаго́лѧ: є҆гда̀ вни́дете на ча́сть воды̀ і҆ѻрда́на, и҆ во і҆ѻрда́нѣ ста́нете.

⁹

Ісус сказав синам Ізраїлевим: підійдіть сюди і вислухайте слова Господа, Бога вашого.

⁹

И҆ речѐ і҆исꙋ́съ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ: пристꙋпи́те сѣ́мѡ, и҆ слы́шите сло́во гдⷭ҇а бг҃а ва́шегѡ:

¹⁰

І сказав Ісус: з цього довідаєтеся, що серед вас є Бог живий, Який прожене від вас хананеїв і хеттеїв, і евеїв, і ферезеїв, і гергесеїв, і аморреїв, і ієвусеїв:

¹⁰

въ си́хъ оу҆вѣ́сте, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь живѧ́й въ ва́съ и҆ потреблѧ́ѧй потреби́тъ ѿ лица̀ ва́шегѡ ханане́а и҆ хетте́а, и҆ ферезе́а и҆ є҆ѵе́а, и҆ гергесе́а и҆ а҆морре́а и҆ і҆евꙋсе́а:

¹¹

ось, ковчег завіту Господа всієї землі піде перед вами через Йордан;

¹¹

сѐ, кївѡ́тъ завѣ́та гдⷭ҇а всеѧ̀ землѝ прехо́дитъ і҆ѻрда́нъ:

¹²

і візьміть собі дванадцять чоловік з колін Ізраїлевих, по одній людині з коліна;

¹²

и҆збери́те себѣ̀ двана́десѧть мꙋже́й ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, є҆ди́наго ѿ коегѡ́ждо пле́мене,

¹³

і як тільки стопи ніг священиків, які несуть ковчег Господа, Владики всієї землі, ступлять у воду Йордану, вода Йорданська висохне, та ж вода, що тече згори, зупиниться стіною.

¹³

и҆ бꙋ́детъ є҆гда̀ почі́ютъ но́зи жерцє́въ воздвиза́ющихъ кївѡ́тъ завѣ́та гдⷭ҇а всеѧ̀ землѝ въ водѣ̀ і҆ѻрда́на, вода̀ і҆ѻрда́нова ѡ҆скꙋдѣ́етъ, вода́ же низтекꙋ́щаѧ ста́нетъ.

¹⁴

Отже, коли народ рушив від своїх наметів, щоб переходити Йордан, і священики понесли ковчег завіту [Господнього] перед народом,

¹⁴

И҆ бы́сть є҆гда̀ воздви́гнꙋшасѧ лю́дїе ѿ кꙋ́щъ свои́хъ прейтѝ і҆ѻрда́нъ, жерцы́ же воздвиго́ша кївѡ́тъ завѣ́та гдⷭ҇нѧ пред̾ людьмѝ:

¹⁵

то, лиш тільки ті, що несли ковчег [завіту Господнього], ввійшли в Йордан, і ноги священиків, які несли ковчег, занурилися у воду Йордану — Йордан же виступає з усіх берегів своїх в усі дні жнив пшениці, —

¹⁵

є҆гда́ же внидо́ша жерцы̀ воздви́жꙋще кївѡ́тъ завѣ́та гдⷭ҇нѧ во і҆ѻрда́нъ, и҆ но́зи жерцє́въ воздвиза́ющихъ кївѡ́тъ завѣ́та гдⷭ҇нѧ ѡ҆мочи́шасѧ въ ча́сти воды̀ і҆ѻрда́на, і҆ѻрда́нъ же наполнѧ́шесѧ во всѧ̑ краи̑ своѧ̑, ꙗ҆́коже во дни̑ жа́твы пшени́цы:

¹⁶

вода, що текла згори, зупинилася і стала стіною на дуже велику відстань, до міста Адама, що поряд Цартана; а та, що тече в море рівнини, у море Солоне, пішла і припинилася.

¹⁶

и҆ ста́ша во́ды текꙋ́щыѧ свы́ше, ста̀ ѡ҆гꙋстѣ́нїе є҆ди́но ѿлꙋчи́вшеесѧ дале́че ѕѣлѡ̀ ѕѣлѡ̀ ѿ а҆дамѝ гра́да да́же до страны̀ карїаѳїарі́ма: низтекꙋ́щаѧ же низтечѐ въ мо́ре а҆ра́вско, въ мо́ре сла́ное, до́ндеже до конца̀ ѡ҆скꙋдѣ̀.

¹⁷

І народ переходив навпроти Єрихона; священики ж, які несли ковчег завіту Господнього, стояли на суші посеред Йордану твердою ногою. Всі [сини] Ізраїлеві переходили по суші, доки весь народ не перейшов через Йордан.

¹⁷

И҆ лю́дїе стоѧ́хꙋ прѧ́мѡ і҆ерїхѡ́нꙋ. И҆ ста́ша жерцы̀ воздвиза́ющїи кївѡ́тъ завѣ́та гдⷭ҇нѧ на сꙋ́сѣ посредѣ̀ і҆ѻрда́на: и҆ всѝ сы́нове і҆и҃лєвы прехожда́хꙋ по сꙋ́хꙋ, до́ндеже сконча́ша всѝ лю́дїе преходѧ́ще і҆ѻрда́нъ.