Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Коли весь народ перейшов через Йордан, Господь сказав Ісусові:
1
И҆ є҆гда̀ сконча́ша всѝ лю́дїе преходѧ́ще і҆ѻрда́нъ, и҆ речѐ гдⷭ҇ь къ і҆исꙋ́сꙋ, гл҃ѧ:
2
візьміть собі з народу дванадцять чоловік, по одній людині з коліна,
2
поимѝ двана́десѧть мꙋже́й ѿ люді́й, мꙋ́жа є҆ди́наго ѿ коегѡ́ждо пле́мене,
3
і дайте їм повеління і скажіть: візьміть собі звідси, із середини Йордану, де стояли ноги священиків нерухомо, дванадцять каменів, і перенесіть їх із собою, і покладіть їх на ночівлі, де будете ночувати в цю ніч.
3
повелѝ и҆̀мъ, глаго́лѧ: возми́те ѿ среды̀ і҆ѻрда́на, и҆дѣ́же стоѧ́ша но́зи жре́честїи, гото́выхъ двана́десѧть ка́меней, и҆ и҆зне́сше ѧ҆̀ съ собо́ю, положи́те въ полцѣ̀ ва́шемъ, и҆дѣ́же ста́нете та́мѡ въ нощѝ.
4
Ісус покликав дванадцять чоловіків, яких призначив із синів Ізраїлевих, по одній людині з коліна,
4
И҆ призва́въ і҆исꙋ́съ двана́десѧть мꙋже́й сла́вныхъ ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, є҆ди́наго ѿ коегѡ́ждо пле́мене, речѐ и҆̀мъ:
5
і сказав їм Ісус: підіть перед ковчегом Господа Бога вашого на середину Йордану і [візьміть звідти і] покладіть на плече своє кожен по одному каменю, за числом колін синів Ізраїлевих,
5
и҆ди́те предо мно́ю пред̾ лице́мъ гдⷭ҇нимъ въ среди́нꙋ і҆ѻрда́на: и҆ взе́мъ ѿтꙋ́дꙋ кі́йждо ка́мень є҆ди́нъ да возложи́тъ на ра́мена своѧ̑, по числꙋ̀ племе́нъ (сынѡ́въ) і҆и҃левыхъ:
6
щоб вони були у вас знаменням [що лежить завжди]; коли запитають вас у наступний час сини ваші і скажуть: «для чого у вас ці камені?»,
6
да бꙋ́дꙋтъ ва́мъ сі́и въ зна́менїе посредѣ̀ ва́съ лежа́ще всегда̀, да є҆гда̀ вопро́ситъ тебѐ оу҆́трѡ сы́нъ тво́й, глаго́лѧ: что̀ сꙋ́ть ка́менїе сїѐ ва́мъ;
7
ви скажете їм: «у пам’ять того, що вода Йордану розділилася перед ковчегом завіту Господа [всієї землі]; коли він переходив через Йордан, тоді вода Йордану розділилася»; таким чином камені ці будуть [у вас] для синів Ізраїлевих пам’ятником навік.
7
и҆ ты̀ возвѣсти́ши сы́нꙋ твоемꙋ̀, глаго́лѧ: ꙗ҆́кѡ ѡ҆скꙋдѣ̀ і҆ѻрда́нъ рѣка̀ ѿ лица̀ кївѡ́та завѣ́та гдⷭ҇а всеѧ̀ землѝ, є҆гда̀ прехожда́ше є҆го̀, и҆ и҆зсѧ́че вода̀ і҆ѻрда́нова: и҆ бꙋ́дꙋтъ ва́мъ ка́менїе сїѐ въ па́мѧть сынѡ́въ і҆и҃левыхъ да́же до вѣ́ка.
8
І зробили сини Ізраїлеві так, як наказав Ісус: взяли дванадцять каменів з Йордану, як говорив Господь Ісусові, за числом колін синів Ізраїлевих, і перенесли їх із собою на ночівлю, і поклали їх там.
8
И҆ сотвори́ша та́кѡ сы́нове і҆и҃лєвы, ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь і҆исꙋ́сꙋ: и҆ взе́мше двана́десѧть ка́меней ѿ среды̀ і҆ѻрда́на, ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь і҆исꙋ́сꙋ въ сконча́нїи прехожде́нїѧ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆ принесо́ша и҆̀хъ съ собо́ю въ по́лкъ, и҆ положи́ша и҆̀хъ та́мѡ.
9
І [інші] дванадцять каменів поставив Ісус серед Йордану на місці, де стояли ноги священиків, які несли ковчег завіту [Господнього]. Вони там і до цього дня.
9
Поста́ви же і҆исꙋ́съ и҆ дрꙋгі̑ѧ двана́десѧть ка́меней въ са́мѣмъ і҆ѻрда́нѣ на мѣ́стѣ, и҆дѣ́же стоѧ́хꙋ но́зи жерцє́въ воздвиза́ющихъ кївѡ́тъ завѣ́та гдⷭ҇нѧ, и҆ сꙋ́ть та́мѡ да́же до сегѡ̀ днѐ.
10
Священики, які несли ковчег [завіту Господнього], стояли серед Йордану, доки не було закінчене [Ісусом] усе, що Господь повелів Ісусові сказати народу, — так, як заповідав Мойсей Ісусові; а народ тим часом поспіхом переходив.
10
Стоѧ́хꙋ же жерцы̀ воздвиза́ющїи кївѡ́тъ завѣ́та гдⷭ҇нѧ во і҆ѻрда́нѣ, до́ндеже сконча̀ і҆исꙋ́съ всѧ̑, є҆ли̑ка заповѣ́да гдⷭ҇ь і҆исꙋ́сꙋ повѣ́дати лю́демъ, по всѣ̑мъ, є҆ли̑ка заповѣ́да мѡѷсе́й і҆исꙋ́сꙋ: и҆ потща́шасѧ лю́дїе, и҆ преидо́ша.
11
Коли весь народ перейшов [Йордан], тоді перейшов і ковчег [завіту] Господнього, і священики перед народом;
11
И҆ бы́сть є҆гда̀ сконча́ша всѝ лю́дїе преходи́ти (і҆ѻрда́нъ), пре́йде и҆ кївѡ́тъ завѣ́та гдⷭ҇нѧ, и҆ ка́менїе [Вмѣ́стѡ ка́менїе во и҆ны́хъ гре́ческихъ жерцы̀.] пред̾ ни́ми.
12
і сини Рувима і сини Гада і половина коліна Манассіїного перейшли озброєними попереду синів Ізраїлевих, як говорив їм Мойсей.
12
И҆ преидо́ша сы́нове рꙋви̑мли и҆ сы́нове га́дѡвы и҆ по́лъ пле́мене манассі́ина оу҆стрѡ́ены пред̾ сынмѝ і҆и҃лєвы, ꙗ҆́коже заповѣ́да и҆̀мъ мѡѷсе́й:
13
Близько сорока тисяча озброєних на війну перейшло перед Господом на рівнини Єрихонські, щоб воювати.
13
четы́редесѧть ты́сѧщъ воѡрꙋже́ни на ра́ть преидо́ша пред̾ гдⷭ҇емъ на бра́нь ко гра́дꙋ і҆ерїхѡ́нꙋ.
14
У той день прославив Господь Ісуса перед очима всього Ізраїля і стали боятися його, як боялися Мойсея, в усі дні життя його.
14
Въ то́й де́нь возвели́чи гдⷭ҇ь і҆исꙋ́са пред̾ всѣ́мъ ро́домъ і҆и҃левымъ: и҆ боѧ́хꙋсѧ є҆гѡ̀, ꙗ҆́коже боѧ́хꙋсѧ мѡѷсе́а, є҆ли́ко вре́мѧ поживѐ.
15
І сказав Господь Ісусові, говорячи:
15
И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко і҆исꙋ́сꙋ, гл҃ѧ:
16
накажи священикам, які несуть ковчег одкровення, вийти з Йордану.
16
заповѣ́ждь жерцє́мъ, воздвиза́ющымъ кївѡ́тъ завѣ́та свидѣ́нїѧ, и҆зстꙋпи́ти и҆з̾ і҆ѻрда́на.
17
Ісус наказав священикам і сказав: вийдіть з Йордану.
17
И҆ заповѣ́да і҆исꙋ́съ жерцє́мъ, глаго́лѧ: и҆зыди́те и҆з̾ і҆ѻрда́на.
18
І коли священики, які несли ковчег завіту Господнього, вийшли з Йордану, то, лиш тільки стопи ніг їхніх ступили на сушу, вода Йордану потекла по своєму місцю і пішла, як вчора і третього дня, вище всіх берегів своїх.
18
И҆ бы́сть є҆гда̀ и҆зыдо́ша жерцы̀ воздвиза́ющїи кївѡ́тъ завѣ́та гдⷭ҇нѧ ѿ среды̀ і҆ѻрда́на, и҆ поста́виша но́ги на сꙋ́сѣ, и҆ оу҆стреми́сѧ вода̀ і҆ѻрда́нова на мѣ́сто и҆ по́йде ꙗ҆́коже вчера̀ и҆ тре́тїѧгѡ днѐ по всемꙋ̀ кра́ю.
19
І вийшов народ з Йордану в десятий день першого місяця і поставив стан у Галгалі, на східній стороні Єрихона.
19
И҆ лю́дїе взыдо́ша ѿ і҆ѻрда́на въ десѧ́тый де́нь пе́рвагѡ мцⷭ҇а: и҆ ѡ҆полчи́шасѧ сы́нове і҆и҃лєвы въ галга́лѣхъ на странѣ̀, ꙗ҆́же на восто́къ со́лнца ѿ і҆ерїхѡ́на.
20
І дванадцять каменів, які взяли вони з Йордану, Ісус поклав у Галгалі
20
И҆ двана́десѧть ка́мєнїѧ сїѧ̑, ꙗ҆̀же взѧ̀ ѿ і҆ѻрда́на, поста́ви і҆исꙋ́съ въ галга́лѣхъ, и҆ речѐ къ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, глаго́лѧ:
21
і сказав синам Ізраїлевим: коли запитають у наступний час сини ваші батьків своїх: «що означають ці камені?»,
21
є҆гда̀ вопро́сѧтъ ва́съ сы́нове ва́ши, глаго́люще: что̀ сꙋ́ть ка́менїе сїѐ;
22
скажіть синам вашим: «Ізраїль перейшов через Йордан цей по суші»,
22
возвѣсти́те сынѡ́мъ ва́шымъ: ꙗ҆́кѡ по сꙋ́хꙋ пре́йде і҆и҃ль і҆ѻрда́нъ се́й,
23
бо Господь Бог ваш висушив води Йордану для вас, доки ви не перейшли його, так само, як Господь Бог ваш зробив з Червоним морем, яке висушив [Господь, Бог ваш,] перед нами, доки ми не перейшли його,
23
и҆зсꙋши́вшꙋ гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ ва́шемꙋ во́дꙋ і҆ѻрда́ню пред̾ ни́ми, до́ндеже преидо́ша, ꙗ҆́коже сотворѝ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ чермно́мꙋ мо́рю, є҆́же и҆зсꙋшѝ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ пред̾ ва́ми, до́ндеже преидо́хомъ:
24
щоб усі народи землі знали, що рука Господня сильна, і щоб ви боялися Господа Бога вашого в усі дні.
24
да оу҆вѣ́дѧтъ всѝ ꙗ҆зы́цы земні́и, ꙗ҆́кѡ рꙋка̀ гдⷭ҇нѧ крѣпка̀ є҆́сть, и҆ вы̀ да чте́те гдⷭ҇а бг҃а ва́шего во всѧ́кое вре́мѧ.