¹

Коли всі царі аморрейські, які жили по цей бік Йордану до моря, і всі царі ханаанські, які біля моря, почули, що Господь [Бог] висушив води Йордану перед синами Ізраїлевими, доки переходили вони, тоді ослабло серце їхнє, [вони жахнулися] і не стало вже в них духу проти синів Ізраїлевих.

¹

И$ бы'сть ја^ко слы'шаша цр~їе а^м#морїи'стїи, и^же бяхђ ѓ^бо'нђ странђ` і^ѓ^рда'на. и^ цр~и ханаа'ни, и^же бя'хђ близь мо'ря. ја^ко посђши` г~ь б~ъ і^ѓ^рда'нъ рњкђ`, преD сн~ы і^и^л~евыми прехо'да и^хъ ра'ди” И$ ё^клони'шася мы'сли ихъ и^ ё^жасо'шася. и^ не бя'ше въ ни'хъ смышле'нїя н^и е^ді'наго эT лица` сн~овъ і^и^л~евъ”

²

У той час сказав Господь Ісусові: зроби собі гострі [кам’яні] ножі й обріж синів Ізраїлевих удруге.

²

Въ ѓ%ноже вре'мя ре'че г~ь і^сђсђ, сътвори` себњ ножа` ка'мены эT камы'ка тве'рда и^ сњ'дъ ѓ^брњж'и сн~ы і^и^л~евы, второ'е”

³

І зробив собі Ісус гострі [кам’яні] ножі й обрізав синів Ізраїлевих на [місці, названому]: Пагорб обрізання.

³

И$ сътвори` і^сђсъ себњ ножа` ка'мены ѓ%стры. и^ ѓ^брњ'за сн~ы і^и^л~евы на мњсте нарече'ном# моги'ла ѓ^брњ'занїа.

⁴

Ось причина, чому обрізав Ісус [синів Ізраїлевих, які тоді народилися на путі, і які з тих, що вийшли з Єгипту, не були тоді обрізані, всіх їх обрізав Ісус]: весь народ, який вийшов з Єгипту, чоловічої статі, усі здатні до війни померли в пустелі на путі, після виходу з Єгипту;

⁴

сїя' же ра'ди вины` ѓ^брњ'за і^сђсъ сн~ы і^и^л~евы, вс^и лю'дїе и^же и^зыдо'ша и^зъ е^гљ=пта мђжеска по'лђ лю'дїе раTнїи, и^зомро'ша въ пђсты'ни на пђти`”

⁵

весь же народ, який вийшов, був обрізаний, але весь народ, що народився в пустелі на путі, після того, як вийшов з Єгипту, не був обрізаний;

⁵

И$ ѓ^брњ'зани бы'ша вс^и лю'дїе и^зшеDшїи и^зъ е^гљ=пта” Но^ вси` лю'дїе и^же роди'шася въ пђсты'ни на пђти`, е^гда и^зыдо'ша и^зъ е^гљ=пта, неѓ^брњ'зани бя'хђ, вс^я сїя і^сђсъ ѓ^брњ'за”

⁶

бо сини Ізраїлеві сорок [два] роки ходили в пустелі [тому багато з них і не були обрізані], доки не перемер весь народ, здатний до війни, який вийшов з Єгипту, які не слухали голосу Господнього, і яким Господь клявся, що вони не побачать землі, яку Господь з клятвою обіцяв батькам їхнім, дати нам землю, де тече молоко і мед,

⁶

м~ б^о лњтъ ѓ^бхожда'ше і^и^л~ь въ пђсты'ни до'ндеже сконча'ся весь ро'дъ и^зшеDшїи з# земля` е^гљ=пеTски, не послђш'авшїи за'повњди гн~я и%мже нарече` г~ь не ви'дњти иM земля` е^ю'же кля'тся г~ь эTц~емъ и^хъ да'ти нам# зе'млю кипя'щђ мле'коM и^ ме'доM”

⁷

а замість їх породив синів їхніх. Цих обрізав Ісус, тому що вони були необрізані; тому що їх, [як народжених] на путі, не обрізували.

⁷

Въ ни'хже мњсто поста'ви сн~ы и^хъ, ја%же і^сђсъ ѓ^брњ'за. ја%ко сконча'ныя пло'ти бя'хђ и^мъ. поне'же на пђти` неѓ^брњ'зани бы'ша”

⁸

Коли весь народ був обрізаний, залишався він на своєму місці в стані, доки не видужав.

⁸

ѓ^брњз'авшеM же ся и^мъ молча'нїе и^мя'хђ т^ђ сњдя'ше въ по'л#чищи. до'ндеже и^сцњли'шася”

⁹

І сказав Господь Ісусові: нині Я зняв з вас посоромлення єгипетське. Чому і називається те місце «Галгал», навіть до цього дня.

⁹

И$ рече г~ь къ і^сђ'сђ въ дн~ешнїи дн~ь, эTри'нђхъ ё^кори'знђ е^гљ=петъскђ эT ва'съ. и^ прозва` мњстот^о галга'ла даже до сего дн~е”

¹⁰

І стояли сини Ізраїлеві станом у Галгалі і звершили Пасху у чотирнадцятий день місяця ввечері на рівнинах Єрихонських;

¹⁰

И$ ста'ша сн~ове і^и^л~евы въ галга'лњхъ. и^ сътвори'ша па'схђ въ четве'ртыи на'десятъ дн~ь мsца сего съ ве'чера на за'паD і^е^рихо'нђ на' поли”

¹¹

і на другий день Пасхи стали їсти з плодів землі цієї, опрісноки і сушені зерна в самий той день;

¹¹

И$ ја^до'ша эT пшени'ца земля` ѓ^ноя` ѓ^прњсноки, и^ но'вая

¹²

а манна перестала падати на другий день після того, як вони стали їсти плоди землі, і не було більше манни у синів Ізраїлевих, але вони їли в той рік плоди землі Ханаанської.

¹²

в то'иже дн~ь” И$ ѓ^скђдњ маnна ја%ко ја^до'ша эT пшени'ца земля`. и^ по се'мъ не бы'сть сн~омъ і^и^л~евыM маnны н^о ја^до'ша эT плодо'въ земли` ханаа'ньскїя в т^о лњто”

¹³

Ісус, знаходячись поблизу Єрихона, глянув, і бачить, і ось стоїть перед ним чоловік, і в руці його оголений меч. Ісус підійшов до нього і сказав йому: чи наш ти, чи з ворогів наших?

¹³

И$ бы'сть е^гда бя'ше і^сђсъ ё^ е^рихо'на. и^ възрњвъ ѓ^чи'ма свои'ма, и^ видњ чл~ка стоя'ща преD ни'мъ, и^ ме'чь е^го ѓ^бнаже'нъ въ рђцњ е^го. и^ пристђпи'въ і^сђсъ ре'че к немђ на'шъ л^и е^си и^л^и эT сопостаT на'шихъ”

¹⁴

Він сказав: ні; я вождь воїнства Господнього, тепер прийшов [сюди]. Ісус упав лицем своїм на землю, і поклонився і сказав йому: що господар мій скаже рабові своєму?

¹⁴

Се'и же рече е^мђ а^зъ вое^во'да си'лы гн~я н~нњ прїидоX сњмо” І$сђсъ же па'дъ ни'цъ на' землю и^ поклони'ся е^мђ. и^ рече г~и чт^о вели'ши рабђ` твое^мђ”

¹⁵

Вождь воїнства Господнього сказав Ісусові: зніми взуття твоє з ніг твоїх, тому що місце, на якому ти стоїш, святе. Ісус так і зробив.

¹⁵

Рече же вое^во'да гн~ь къ і^сђсђ и^з#зђ'и сапо'гъ с но'гђ твое^ю мњсто б^о на не'мже ты` стои'ши ст~о е^сть, и^ сътвори` і^сђсъ та'ко”

¹⁶

Єрихон замкнувся і був замкнений від страху синів Ізраїлевих: ніхто не виходив [з нього] і ніхто не входив.

¹⁶

Є$рихон# же заключенъ и^ ѓ^гражденъ и^ никтоже и^з него не и^схожда'ше н^и въхожда'ше”