¹

Коли всі царі аморрейські, які жили по цей бік Йордану до моря, і всі царі ханаанські, які біля моря, почули, що Господь [Бог] висушив води Йордану перед синами Ізраїлевими, доки переходили вони, тоді ослабло серце їхнє, [вони жахнулися] і не стало вже в них духу проти синів Ізраїлевих.

¹

И҆ бы́сть є҆гда̀ оу҆слы́шаша ца́рїе а҆морре́йстїи, и҆̀же бѧ́хꙋ ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ і҆ѻрда́на, и҆ ца́рїе фїні́честїи [Є҆вр.: ханаа̑ни.], и҆̀же бѧ́хꙋ бли́з̾ мо́рѧ, ꙗ҆́кѡ и҆зсꙋшѝ гдⷭ҇ь бг҃ъ і҆ѻрда́нъ рѣкꙋ̀ пред̾ сы̑ны і҆и҃левыми, внегда̀ преходи́ти и҆̀мъ, и҆ и҆ста́ѧша мы̑сли и҆́хъ, и҆ оу҆жасо́шасѧ, и҆ не бѧ́ше въ ни́хъ смышле́нїѧ ни є҆ди́нагѡ ѿ лица̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ.

²

У той час сказав Господь Ісусові: зроби собі гострі [кам’яні] ножі й обріж синів Ізраїлевих удруге.

²

Въ сїе́ же вре́мѧ речѐ гдⷭ҇ь і҆исꙋ́сꙋ: сотворѝ себѣ̀ ножѝ ка́мєнны ѿ ка́мене ѻ҆́страгѡ, и҆ сѣ́дъ ѡ҆брѣ́жи сы́ны і҆и҃лєвы второ́е.

³

І зробив собі Ісус гострі [кам’яні] ножі й обрізав синів Ізраїлевих на [місці, названому]: Пагорб обрізання.

³

И҆ сотворѝ і҆исꙋ́съ себѣ̀ ножѝ ка́мєнны ѻ҆стры̑ и҆ ѡ҆брѣ́за сы́ны і҆и҃лєвы на мѣ́стѣ нарече́ннѣмъ хо́лмъ ѡ҆брѣ́занїѧ.

⁴

Ось причина, чому обрізав Ісус [синів Ізраїлевих, які тоді народилися на путі, і які з тих, що вийшли з Єгипту, не були тоді обрізані, всіх їх обрізав Ісус]: весь народ, який вийшов з Єгипту, чоловічої статі, усі здатні до війни померли в пустелі на путі, після виходу з Єгипту;

⁴

И҆ та́кѡ ѡ҆брѣ́за і҆исꙋ́съ сы́ны і҆и҃лєвы: є҆ли́цы тогда̀ роди́шасѧ на пꙋтѝ, и҆ є҆ли́цы тогда̀ не ѡ҆брѣ́зани бы́ша ѿ и҆зше́дшихъ и҆з̾ є҆гѵ́пта, всѣ́хъ си́хъ ѡ҆брѣ́за і҆исꙋ́съ: всѝ лю́дїе и҆зше́дшїи и҆з̾ є҆гѵ́пта мꙋ́жеска по́лꙋ, всѝ мꙋ́жїе ра́тнїи и҆змро́ша въ пꙋсты́ни на пꙋтѝ, внегда̀ и҆зыдо́ша и҆з̾ є҆гѵ́пта:

⁵

весь же народ, який вийшов, був обрізаний, але весь народ, що народився в пустелі на путі, після того, як вийшов з Єгипту, не був обрізаний;

⁵

ꙗ҆́кѡ ѡ҆брѣ́зани бы́ша всѝ лю́дїе и҆зше́дшїи, вси́ же лю́дїе, и҆̀же роди́шасѧ въ пꙋсты́ни на пꙋтѝ, є҆гда̀ и҆зыдо́ша и҆з̾ є҆гѵ́пта, не ѡ҆брѣ́зани бы́ша:

⁶

бо сини Ізраїлеві сорок [два] роки ходили в пустелі [тому багато з них і не були обрізані], доки не перемер весь народ, здатний до війни, який вийшов з Єгипту, які не слухали голосу Господнього, і яким Господь клявся, що вони не побачать землі, яку Господь з клятвою обіцяв батькам їхнім, дати нам землю, де тече молоко і мед,

⁶

четы́редесѧть бо и҆ два̀ лѣ̑та хожда́ше і҆и҃ль въ пꙋсты́ни мавдарі́тїдѣ: сегѡ̀ ра́ди не ѡ҆брѣ́зани бы́ша мно́зи ѿ тѣ́хъ во́инѡвъ и҆зше́дшихъ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, не послꙋ́шавшїи за́повѣдїй гдⷭ҇нихъ, и҆̀мже и҆ ѡ҆предѣлѝ гдⷭ҇ь не ви́дѣти землѝ, є҆́юже клѧ́тсѧ гдⷭ҇ь ѻ҆тцє́мъ и҆́хъ да́ти на́мъ зе́млю кипѧ́щꙋю ме́домъ и҆ млеко́мъ:

⁷

а замість їх породив синів їхніх. Цих обрізав Ісус, тому що вони були необрізані; тому що їх, [як народжених] на путі, не обрізували.

⁷

вмѣ́стѡ же си́хъ поста́ви сы́ны и҆́хъ, и҆̀хже ѡ҆брѣ́за і҆исꙋ́съ, ꙗ҆́кѡ сконча̑ныѧ плѡ́ти бѧ́хꙋ и҆̀мъ, ꙗ҆́кѡ роди́шасѧ на пꙋтѝ не ѡ҆брѣ́зани:

⁸

Коли весь народ був обрізаний, залишався він на своєму місці в стані, доки не видужав.

⁸

ѡ҆брѣ́завшесѧ же поко́й и҆мѧ́хꙋ та́мѡ сѣдѧ́ще въ полцѣ̀, до́ндеже и҆сцѣли́шасѧ.

⁹

І сказав Господь Ісусові: нині Я зняв з вас посоромлення єгипетське. Чому і називається те місце «Галгал», навіть до цього дня.

⁹

И҆ речѐ гдⷭ҇ь і҆исꙋ́сꙋ: въ дне́шнїй де́нь ѿѧ́хъ поноше́нїе є҆гѵ́петско ѿ ва́съ. И҆ наречѐ и҆́мѧ мѣ́стꙋ томꙋ̀ галга́ла, да́же до сегѡ̀ днѐ.

¹⁰

І стояли сини Ізраїлеві станом у Галгалі і звершили Пасху у чотирнадцятий день місяця ввечері на рівнинах Єрихонських;

¹⁰

И҆ ѡ҆полчи́шасѧ сы́нове і҆и҃лєвы въ галга́лѣхъ и҆ сотвори́ша па́схꙋ въ четвертыйна́десѧть де́нь мцⷭ҇а ѿ ве́чера на за́падѣ на по́ли і҆ерїхѡ́нстѣмъ,

¹¹

і на другий день Пасхи стали їсти з плодів землі цієї, опрісноки і сушені зерна в самий той день;

¹¹

и҆ ꙗ҆до́ша ѿ пшени́цы землѝ ѻ҆́ноѧ ѡ҆прѣсно́ки и҆ нѡ́ваѧ:

¹²

а манна перестала падати на другий день після того, як вони стали їсти плоди землі, і не було більше манни у синів Ізраїлевих, але вони їли в той рік плоди землі Ханаанської.

¹²

въ то́й де́нь преста̀ ма́нна, повнегда̀ ꙗ҆до́ша ѿ пшени́цы землѝ, и҆ ктомꙋ̀ не бы́сть сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ ма́нны: но ꙗ҆до́ша ѿ плодѡ́въ землѝ фїні́ческїѧ [Є҆вр.: ханаа́нскїѧ.] въ лѣ́то ѻ҆́ное.

¹³

Ісус, знаходячись поблизу Єрихона, глянув, і бачить, і ось стоїть перед ним чоловік, і в руці його оголений меч. Ісус підійшов до нього і сказав йому: чи наш ти, чи з ворогів наших?

¹³

И҆ бы́сть є҆гда̀ бѧ́ше і҆исꙋ́съ оу҆ і҆ерїхѡ́на, и҆ воззрѣ́въ ѻ҆чи́ма свои́ма, ви́дѣ человѣ́ка стоѧ́ща пред̾ ни́мъ, и҆ ме́чь є҆гѡ̀ ѡ҆бнаже́нъ въ рꙋцѣ̀ є҆гѡ̀. И҆ пристꙋпи́въ і҆исꙋ́съ, речѐ є҆мꙋ̀: на́шъ ли є҆сѝ, и҆лѝ ѿ сопоста̑тъ на́шихъ;

¹⁴

Він сказав: ні; я вождь воїнства Господнього, тепер прийшов [сюди]. Ісус упав лицем своїм на землю, і поклонився і сказав йому: що господар мій скаже рабові своєму?

¹⁴

Ѻ҆́нъ же речѐ є҆мꙋ̀: а҆́зъ а҆рхїстрати́гъ си́лы гдⷭ҇ни, нн҃ѣ прїидо́хъ (сѣ́мѡ). И҆ і҆исꙋ́съ падѐ лице́мъ свои́мъ на зе́млю и҆ поклони́сѧ є҆мꙋ̀, и҆ речѐ: гдⷭ҇и, что̀ повелѣва́еши рабꙋ̀ твоемꙋ̀;

¹⁵

Вождь воїнства Господнього сказав Ісусові: зніми взуття твоє з ніг твоїх, тому що місце, на якому ти стоїш, святе. Ісус так і зробив.

¹⁵

И҆ речѐ а҆рхїстрати́гъ гдⷭ҇ень ко і҆исꙋ́сꙋ: и҆ззꙋ́й сапо́гъ съ ногꙋ̀ твоє́ю: мѣ́сто бо, на не́мже ты̀ стои́ши, ст҃о є҆́сть. И҆ сотворѝ і҆исꙋ́съ та́кѡ.

¹⁶

Єрихон замкнувся і був замкнений від страху синів Ізраїлевих: ніхто не виходив [з нього] і ніхто не входив.

¹⁶

І҆ерїхѡ́нъ же заключе́нъ и҆ ѡ҆гражде́нъ бы́сть ѿ лица̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ: и҆ никто́же и҆з̾ негѡ̀ и҆схожда́ше, нижѐ вхожда́ше.