Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Але сини Ізраїлеві зробили [великий] злочин [і взяли] із заклятого. Ахан, син Хармія, сина Завдія, сина Зари, з коліна Іудиного, взяв із заклятого, і гнів Господній запалав на синів Ізраїля.
1
и^ прегрњши'ша сн~ове і^и^л~евы прегрњше'нїемъ вели'ким#, и^ ё^лђчи'ша эT кля'твы, взя` б^о а^ха'ръ сн~ъ хармїи'нъ сн~а зам#врїи'на, сн~а зарїи'на, эT племе'ни і^ё'дина эT кляTвы, и^ разгнњвася г~ь ја%ростїю на сн~ы і^и^л~евы”
2
Ісус з Єрихона послав людей у Гай, що біля Беф-Авена, зі східної сторони Вефиля, і сказав їм: підіть, огляньте землю. Вони пішли й оглянули Гай.
2
Посла' же і^сђсъ мђжа` эT і^е^рихо'на въ га'и, и^же е^сть проти'вђ виџа'нъ на восто'къ веџи'ля, и^ рече и^мъ гл~я. шеDше согляда'ите зе'млю. і^ и^до'ша мђжи и^ съгляда'ша га'и”
3
І повернувшись до Ісуса, сказали йому: не весь народ нехай іде, а нехай піде близько двох тисяч або близько трьох тисяч чоловік, і вразять Гай; усього народу не утруджуй туди, тому що їх мало [там].
3
И$ възврати'шася къ і^сђсђ и^ реко'ша е^мђ, да не' и^дђтъ вс^и лю'ди. н^о ја%ко дв^њ ты'сящи и^л^и тр^и ты'сяща мђжи` да и%дђтъ, и^ да вою%ютъ га'и. да не веде'ши та'мо всњ'хъ людїи, ма'ло б^о е^сть и^хъ та'мо”
4
Отже, пішло туди з народу близько трьох тисяч чоловік, але вони кинулися навтіки від жителів гайських;
4
І$ и^до'ша эT людїи та'мо а^ки тр^и ты'сяща мђжъ, и^ пробњ'гнђша эT лица` мђже'и га'искиX
5
жителі гайські убили з них до тридцяти шести чоловік, і переслідували їх від воріт до Севарима і розбили їх на спуску з гори; від чого серце народу розтануло і стало, як вода.
5
И$ ё^би'ша эT ни'хъ мђжи га'и, ја%ко л~, и^ ѕ~, мђжъ. и^ эTгна'ша и^хъ эT враT. до'ндеже съкрђши'ша я& до катафарђса, и^ ё^жасе'ся срDце лю'дїи и^ бы'сть ја^ко вода`”
6
Ісус роздер одяг свій і упав лицем своїм на землю перед ковчегом Господнім і лежав до самого вечора, він і старійшини Ізраїлеві, і посипали порохом голови свої.
6
И$ растерза` і^сђс# ри'зы своя`, и^ паде` на земли` на лице` свое преD гм~ъ. а^жъ до вечера са'мъ и^ ста'рцы і^и^л~евы, всы'паша прьсть на главы` своя`”
7
І сказав Ісус: о, Господи Владико! для чого Ти перевів народ цей через Йордан, щоб віддати нас у руки аморреїв і погубити нас? о, якби ми залишилися і жили за Йорданом!
7
И$ рече і^сђсъ моля'ся, г~и г~и въскђ'ю преведе` ра'бъ твой люди сїя чрезъ і^е^рда'нъ, преда'ти я& а^м#мор#ре'ѓм# на погђбленїе. а^ще бы'хомъ пребы'ли всели'лися быхомъ подолгъ і^ѓ^рда'на”
8
О, Господи! що сказати мені після того, як Ізраїль показав спину ворогам своїм?
8
Ги~ что рекђ е^лмаже и^змњни` і^и^л~ь вы'ю свою` преD враги` свои^ми”
9
Хананеї і всі жителі землі почують і оточать нас і знищать ім’я наше з землі. І що зробиш тоді імені Твоєму великому?
9
Оу^слы'шавши же ханаа'ни и^ вс^и живђщїи на земли` ѓ^быидђтъ, потребя'тъ насъ съ земля`. чт^о же сътвори'ши и%мени твое^мђ вели'комђ”
10
Господь сказав Ісусові: встань, для чого ти упав на лице твоє?
10
И$ рече г~ь къ і^сђсђ въста'ни въскђю с^е ё^ныло е^сть лице` твое`
11
Ізраїль згрішив, і переступили вони завіт Мій, який Я заповідав їм; і взяли із заклятого, й украли, і приховали, і поклали між своїми речами;
11
съгрњши'ша лю'дїе, и^ престђпи'ша завњтъ мои е^же завњща'хъ к ни'мъ, и^ ё^краDше эT кля'твы и скры'ша въ сосђдњхъ свои^хъ”
12
через те сини Ізраїлеві не могли встояти перед ворогами своїми і показали спини ворогам своїм, тому що вони підпали прокляттю; не буду більше з вами, якщо не знищите із середовища вашого проклятого.
12
Сего ра'ди не възмогђтъ сн~ове і^и^л~евы ста'ти преD лицемъ вра'гъ своиX” н^о хребетъ ѓ^братя'т# преD враги` свои^ми, ја%ко кля'твою сташа, и^ не приложђ` ксемђ бы'ти с ва'ми, а^ще не и^змете кля'твы эT себе` са'ми”
13
Встань, освяти народ і скажи: освятіться до ранку, бо так говорить Господь Бог Ізраїлів: «закляте серед тебе, Ізраїлю; тому ти не можеш устояти перед ворогами твоїми, доки не віддалиш від себе заклятого»;
13
Въста'въ ѓ^чи'сти лю'ди, и^ рцы` ѓ^чи'ститеся до ё%тра, ја%ко с^е гл~етъ г~ь б~ъ і^и^л~евъ. кля'тва е^сть въ ваs не възмо'жете ста'ти преD враги` вашими, до'ндеже и%змете эT себе са'ми кля'твђ”
14
завтра підходьте [усі] за колінами вашими; коліно ж, яке вкаже Господь, нехай підходить за племенами; плем’я, яке вкаже Господь, нехай підходить за родинами; родина, яку вкаже Господь, нехай підходить по одній людині;
14
да съберетеся вс^и заё%тра, по племеномъ ва'шимъ и^ бђдетъ племя` е^же пока'жетъ г~ь” да приведете` до сонмђ, сонмъ же и^же покажетъ г~ь. да приведете по домоM до'м же и^же покажетъ г~ь. да приведете` по мђжемъ”
15
і викритого у викраденні заклятого нехай спалять вогнем, його й усе, що в нього, за те, що він переступив завіт Господній і зробив беззаконня серед Ізраїля.
15
І$ и^же ся ѓ^бличиT да и^згори'тъ ѓ^гне'мъ самъ и^ вс^е е^ли'коже е^сть е^го, ја^ко престђпи` завњтъ гн~ь. и^ сътвори` безаконїе въ і^и^л~и”
16
Ісус, уставши рано-вранці, повелів підходити Ізраїлю за колінами його, і вказане коліно Іудине;
16
И$ ѓ^бђтрњ і^сђс# заё%тра и^ приведе` люd по племе'ни, і^ ѓ^бличи'ся племя` і^ё'дино”
17
потім повелів підходити племенам Іуди, і вказане плем’я Зари; повелів підходити племені Зариному за родинами, і вказана [родина] Завдієва;
17
И$ приведеся по соnмомъ, и^ ѓ^бличи'ся сонмъ зара'ин#. и^ приведеся со'нмъ зара'инъ по до'мђ и^ ѓ^бличи'ся до'мъ замврїи”
18
повелів підходити родині його по одній людині, і вказаний Ахан, син Хармія, сина Завдія, сина Зари, з коліна Іудиного.
18
И$ приведе'ся до'мъ е^го по' мђжемъ, и^ ѓ^бличися а^ха'ръ сн~ъ хармїи'нъ, сн~а заMврїина, сн~а зара'ня, эT племе'ни і^ё'дина”
19
Тоді Ісус сказав Ахану: сину мій! воздай славу Господу, Богу Ізраїлевому і зроби перед Ним сповідання й оголоси мені, що ти зробив; не приховай від мене.
19
И$ рече і^сђсъ а^ха'рђ сн~ђ мой да'ждь сла'вђ днsе, гв~и б~ђ і^и^л~евђ. и^ да'ждь е^мђ и^сповњ'данїе, и^сповњждь м^и чт^о е^си сътвори'лъ и^ не потаи` эT мене`”
20
У відповідь Ісусові Ахан сказав: дійсно, я згрішив перед Господом Богом Ізраїлевим і зробив те і те:
20
И$ эTвњща` а^ха'р# і^сђсђ и^ рече пои%стин#нњ съгрњшихъ. преD гм~ъ бм~ъ і^и^л~евымъ, си'це и^ си'це сътвори'хъ”
21
між здобиччю побачив я один чудовий сеннаарський одяг і двісті сиклів срібла і зливок золота вагою в п’ятдесят сиклів; це мені сподобалося і я взяв це; і ось, воно заховане в землі посеред намету мого, і срібло під ним [заховане].
21
Ви'дњхъ въ плњнњ ри'зђ. кра'снђ и^ добрђ`, и^ с~ дидра'гмъ сребра` и^ съсђдъ е^ді'нъ зла'тъ. н~. дидра'гмъ, помы'слихъ на' ня и^ взя'хъ, и^ все` т^о съкры'хъ в земли` въ кђщи мое'и, сребро` съкры'хъ поD ни'ми”
22
Ісус послав людей, і вони побігли в намет [у стан]; і ось, усе це заховане було в наметі його, і срібло під ним.
22
И$ посла` і^сђсъ послы` и^ шеDше въ кђщђ въ по'лчище. сїе же бя'ше съкрове'нно въ кђщи, и^ сребро` поD ни'ми”
23
Вони взяли це з намету і принесли до Ісуса і до всіх синів Ізраїлевих і поклали перед Господом.
23
І$ и^знесо'ша и& и^с кђща и^ принесо'ша къ і^сђсђ и^ къ ста'рцемъ і^и^л~евыM и^ положи'ша я& преD гм~ъ”
24
Ісус і всі ізраїльтяни з ним взяли Ахана, сина Зариного, і срібло, і одяг, і зливок золота, і синів його і дочок його, і волів його й ослів його, і овець його і намет його, і все, що в нього було, і вивели їх [із усім] на долину Ахор.
24
И$ поя` і^сsђ а^ха'ра сн~а зара'ня. и^ сребро` и^ ри'зђ и^ съсђдъ зла'тыи възведе` и& въ де'брь къ а^ха'рђ и^ сн~ы е^го и^ дще'ри е^го, и^ говя'да е^го и^ ѓ^сля'та е^го и^ вс^и ѓ^вца` е^го и^ кђщђ е^го, и^ вс^е и^мњнїе е^го. и^ весь і^и^л~ь по не'мъ, и^ възведе` я% съ всњмъ въ е^мекахо'ръ”
25
І сказав Ісус: за те, що ти навів на нас лихо, Господь на тебе наводить лихо в день цей. І побили його всі ізраїльтяни камінням, і спалили їх вогнем, і накидали на них каміння.
25
И$ рече і^сђсъ а^ха'рђ почт^о потреби` на'съ. потреби т^я г~ь дне'сь и^ поби'ша и& ка'менїеM весь і^и^л~ь. и^ съжго'ша е^го вс^е ѓ^гнеM, и^ намета'ша ка'менїемъ”
26
І накидали на нього велику купу каміння, яка вціліла і до цього дня. Після цього затихла лють гніву Господнього. Тому те місце називається долиною Ахор навіть до цього дня.
26
И$ссы'паша на не'мъ моги'лђ ка'менїемъ вели'кђ. и^ ё^ста'ви г~ь ја%рость гнњ'ва свое^го. сего ра'ди прозва'ся и%мя мњстђ томђ` е^мекахо'ръ, дажъ и^ до сего дн~е”