Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Почувши це, всі царі [аморрейські], що за Йорданом, на горі і на рівнині і по всьому березі великого моря, [і які] біля Ливану, хеттеї, аморреї, [гергесеї,] хананеї, ферезеї, евеї та ієвусеї,
1
Є҆гда́ же оу҆слы́шаша всѝ ца́рїе а҆морре́йстїи, и҆̀же ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ і҆ѻрда́на, и҆̀же въ го́рнѣй и҆ и҆̀же въ ра́внѣй, и҆ и҆̀же во все́мъ примо́рїи мо́рѧ вели́кагѡ и҆ и҆̀же при а҆нтїлїва́нѣ, и҆ хеттє́и и҆ а҆моррє́и, и҆ гергесє́и и҆ хананє́и, и҆ ферезє́и и҆ є҆ѵє́и и҆ і҆евꙋсє́и,
2
зібралися разом, щоб однодушно воювати з Ісусом та Ізраїлем.
2
снидо́шасѧ вкꙋ́пѣ сѣщи́сѧ со і҆исꙋ́сомъ и҆ со і҆и҃лемъ є҆диномы́сленнѡ.
3
Але жителі Гаваона, почувши, що Ісус зробив з Єрихоном і Гаєм,
3
И҆ живꙋ́щїи въ хо́лмѣ въ гаваѡ́нѣ слы́шаша всѧ̑, є҆ли̑ка сотворѝ гдⷭ҇ь і҆ерїхѡ́нꙋ и҆ га́ю,
4
вдалися до хитрости: пішли, запаслися хлібом на дорогу і поклали старі мішки на ослів своїх і старі, порвані і залатані міхи вина;
4
и҆ сотвори́ша и҆ сі́и съ лꙋка́вствомъ, и҆ ше́дше оу҆гото́ваша бра̑шна и҆ оу҆гото́вашасѧ: и҆ взе́мше врє́тища вє́тха на ѻ҆слы̀ своѧ̑, и҆ мѣ́хи вїна̀ вє́тхи и҆ разсѣ́дшыѧсѧ завѧ̑заны:
5
і взуття на ногах їхніх було старе з латками, і одяг на них старий; і весь дорожній хліб їхній був сухим і цвілим [і розкришеним].
5
и҆ сапогѝ вє́тхи и҆ запла́чєны на ногꙋ̀ и҆́хъ, и҆ ри̑зы ѡ҆бвєтша́ны на ни́хъ, и҆ хлѣ́бы бра́шна и҆́хъ бѣ́ша пресо́хли и҆ сплѣ́снѣли и҆ сдро́блени.
6
Вони прийшли до Ісуса в стан [Ізраїльський] у Галгал і сказали йому і всім ізраїльтянам: ми прийшли з дуже далекої землі; отже, укладіть з нами союз.
6
И҆ прїидо́ша ко і҆исꙋ́сꙋ въ по́лкъ і҆и҃левъ въ галга́лы, и҆ реко́ша ко і҆исꙋ́сꙋ и҆ всемꙋ̀ і҆и҃лю: ѿ землѝ да́льнїѧ прїидо́хомъ, и҆ нн҃ѣ завѣща́йте на́мъ завѣ́тъ.
7
Ізраїльтяни ж сказали евеям: можливо, ви живете біля нас? як нам укласти з вами союз?
7
И҆ реко́ша сы́нове і҆и҃лєвы къ хорре́ю: ви́ждь, не посредѣ́ ли на́съ живе́ши, и҆ ка́кѡ тебѣ̀ завѣща́ю завѣ́тъ;
8
Вони сказали Ісусові: ми раби твої. Ісус же сказав їм: хто ви і звідки прийшли?
8
И҆ реко́ша ко і҆исꙋ́сꙋ: рабѝ є҆смы̀ твоѝ. И҆ речѐ къ ни̑мъ і҆исꙋ́съ: ѿкꙋ́дꙋ є҆стѐ; и҆ ѿкꙋ́дꙋ прїидо́сте;
9
Вони сказали йому: з дуже далекої землі прийшли раби твої в ім’я Господа Бога твого; бо ми чули славу Його й усе, що зробив Він у Єгипті,
9
И҆ реко́ша къ немꙋ̀: ѿ да́льнїѧ землѝ ѕѣлѡ̀ прїидо́хомъ рабѝ твоѝ во и҆́мѧ гдⷭ҇а бг҃а твоегѡ̀: слы́шахомъ бо и҆́мѧ є҆гѡ̀ и҆ всѧ̑, є҆ли̑ка сотворѝ во є҆гѵ́птѣ,
10
й усе, що Він зробив двом царям аморрейським, які [були] по той бік Йордану, Сигону, царю Есевонському, та Огу, царю Васанському, який [жив] в Астарофі [й Едреї].
10
и҆ всѧ̑, є҆ли̑ка сотворѝ двои́мъ царє́мъ а҆моррє́йскимъ, и҆̀же бы́ша ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ і҆ѻрда́на, сиѡ́нꙋ царю̀ є҆севѡ́нскꙋ и҆ ѡ҆́гꙋ царю̀ васа́нскꙋ, и҆́же живѧ́ше во а҆старѡ́ѳѣ и҆ во є҆драі́нѣ.
11
[Чуючи це,] старійшини наші і всі жителі нашої землі сказали нам: візьміть у руки ваші хліба на дорогу і підіть назустріч їм і скажіть їм: «ми раби ваші; отже, укладіть з нами союз».
11
И҆ слы́шавше реко́ша къ на́мъ ста́рцы на́ши и҆ всѝ живꙋ́щїи на землѝ на́шей, глаго́люще: возми́те себѣ̀ бра́шно на пꙋ́ть и҆ и҆ди́те проти́вꙋ и҆̀мъ, и҆ рцы́те къ ни̑мъ: рабѝ є҆смы̀ ва́ши, и҆ нн҃ѣ завѣща́йте на́мъ завѣ́тъ:
12
Цей хліб наш з домів наших ми взяли теплим у той день, коли пішли до вас, а тепер ось, він зробився сухим і цвілим;
12
сі́и хлѣ́бы на́ши, тє́плыѧ на пꙋ́ть взѧ́хомъ и҆̀хъ ѿ домѡ́въ на́шихъ, въ ѻ҆́ньже де́нь и҆зыдо́хомъ прїитѝ къ ва́мъ: нн҃ѣ же пресхо́ша и҆ бы́ша содро́блени:
13
і ці міхи з вином, які ми налили нові, ось, порвалися; і цей одяг наш і взуття наше постаріли від дуже далекої дороги.
13
и҆ сі́и мѣ́си вїна̀, и҆̀хже налїѧ́хомъ нѡ́вы, и҆ сі́и разсѣдо́шасѧ: и҆ ри̑зы на́шѧ сїѧ̑ и҆ ѡ҆бꙋ̑вища на̑ша ѡ҆бетша́ша ѿ до́лгагѡ пꙋтѝ ѕѣлѡ̀.
14
Ізраїльтяни взяли їхнього хліба, а Господа не запитали.
14
И҆ взѧ́ша кнѧ̑зи бра́шно и҆́хъ, а҆ гдⷭ҇а не вопроси́ша.
15
І уклав Ісус з ними мир і ухвалив з ними умову в тім, що він збереже їм життя; і поклялись їм начальники громади.
15
И҆ сотворѝ і҆исꙋ́съ съ ни́ми ми́ръ, и҆ оу҆ста́ви къ ни̑мъ завѣ́тъ, є҆́же снабдѣ́ти и҆̀хъ: и҆ клѧ́шасѧ и҆̀мъ кнѧ̑зи со́нма.
16
А через три дні, як уклали вони з ними союз, почули, що вони сусіди їхні і живуть поблизу них;
16
И҆ бы́сть по трїе́хъ дне́хъ по завѣща́нїи къ ни̑мъ завѣ́та, оу҆слы́шаша, ꙗ҆́кѡ бли́з̾ и҆́хъ сꙋ́ть и҆ ꙗ҆́кѡ посредѣ̀ и҆́хъ живꙋ́тъ.
17
бо сини Ізраїлеві, вирушивши у дорогу, прийшли в міста їхні на третій день; міста ж їхні [були]: Гаваон, Кефира, Беероф і Кириаф-Іарим.
17
И҆ воста́ша сы́нове і҆и҃лєвы и҆ внидо́ша во гра́ды и҆́хъ въ тре́тїй де́нь: гра́ди же и҆́хъ (бѧ́хꙋ) гаваѡ́нъ и҆ кефїра̀, и҆ вирѡ́тъ и҆ гра́дъ і҆арі́мъ.
18
[Ісус і] сини Ізраїлеві не побили їх, тому що [усі] начальники громади клялися їм Господом Богом Ізраїлевим. За це вся громада [Ізраїлева] обурилася на начальників.
18
И҆ не сотвори́ша съ ни́ми ра́ти (і҆исꙋ́съ и҆) сы́нове і҆и҃лєвы, ꙗ҆́кѡ клѧ́шасѧ и҆̀мъ всѝ кнѧ̑зи со́нма гдⷭ҇емъ бг҃омъ і҆и҃левымъ. И҆ ропта́ша ве́сь со́нмъ і҆и҃левъ на кнѧзе́й.
19
Усі начальники сказали всій громаді: ми клялися їм Господом Богом Ізраїлевим і тому не можемо торкнутися їх;
19
И҆ реко́ша всѝ кнѧ̑зи всемꙋ̀ со́нмꙋ: мы̀ клѧ́хомсѧ и҆̀мъ гдⷭ҇емъ бг҃омъ і҆и҃левымъ, и҆ нн҃ѣ не возмо́жемъ коснꙋ́тисѧ и҆́хъ:
20
а ось що зробимо з ними: залишимо їх живими, щоб не впав на нас гнів за клятву, якою ми клялися їм.
20
сїѐ сотвори́мъ и҆̀мъ, є҆́же живи́ти и҆̀хъ, и҆ снабди́мъ и҆̀хъ, и҆ не бꙋ́детъ на на́съ гнѣ́ва клѧ́твы ра́ди, є҆́юже клѧ́хомсѧ и҆̀мъ.
21
І сказали їм начальники: нехай вони живуть, але будуть рубати дрова і черпати воду для всієї громади. [І зробила вся громада] так, як сказали їм начальники.
21
И҆ реко́ша и҆̀мъ кнѧ̑зи: да живꙋ́тъ сі́и, и҆ бꙋ́дꙋтъ древосѣ́чцы и҆ водоно́сцы всемꙋ̀ со́нмꙋ. И҆ сотворѝ ве́сь со́нмъ, ꙗ҆́коже реко́ша и҆̀мъ кнѧ̑зи.
22
Ісус покликав їх і сказав: для чого ви обдурили нас, сказавши: «ми дуже далеко від вас», тоді як ви живете поблизу нас?
22
И҆ созва̀ и҆̀хъ і҆исꙋ́съ и҆ речѐ и҆̀мъ, глаго́лѧ: почто̀ прельсти́сте мѧ̀, глаго́люще: дале́че є҆смы̀ ѿ тебє̀ ѕѣлѡ̀; вы́ же насе́лницы є҆стѐ ѿ живꙋ́щихъ въ на́съ:
23
за це прокляті ви! без кінця ви будете рабами, будете рубати дрова і черпати воду для [мене і для] дому Бога мого]!
23
и҆ нн҃ѣ про́клѧти є҆стѐ: и҆ не ѡ҆скꙋдѣ́етъ ѿ ва́съ ра́бъ, нижѐ древосѣ́чецъ, нижѐ водоно́сецъ мнѣ̀ и҆ бг҃ꙋ моемꙋ̀.
24
Вони у відповідь Ісусові сказали: дійшло до відома рабів твоїх, що Господь Бог твій повелів Мойсеєві, рабові Своєму, дати вам усю землю і знищити [нас і] всіх жителів цієї землі перед лицем вашим; тому ми дуже боялися, щоб ви не позбавили нас життя, і зробили цю справу;
24
И҆ ѿвѣща́ша і҆исꙋ́сꙋ, глаго́люще: поне́же возвѣсти́сѧ на́мъ (рабѡ́мъ твои̑мъ), є҆ли̑ка заповѣ́да гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й мѡѷсе́ю рабꙋ̀ своемꙋ̀, да́ти ва́мъ зе́млю сїю̀ и҆ потреби́ти на́съ и҆ всѧ̑ живꙋ́щыѧ на не́й ѿ лица̀ ва́шегѡ, сегѡ̀ ра́ди оу҆боѧ́хомсѧ ѕѣлѡ̀ ѡ҆ дꙋша́хъ на́шихъ ѿ лица̀ ва́шегѡ, и҆ сотвори́хомъ дѣ́ло сїѐ:
25
тепер ось ми в руці твоїй: як краще і справедливіше тобі здасться вчинити з нами, так і вчини.
25
и҆ нн҃ѣ, сѐ, мы̀ подрꙋ́чни ва́мъ, ꙗ҆́коже оу҆го́дно є҆́сть ва́мъ, и҆ ꙗ҆́коже ва́мъ мни́тсѧ, твори́те на́мъ.
26
І вчинив з ними так: визволив їх від руки синів Ізраїлевих, і вони не умертвили їх;
26
И҆ сотвори́ша и҆̀мъ си́це: и҆ и҆зба́ви ѧ҆̀ і҆исꙋ́съ въ то́й де́нь ѿ рꙋкꙋ̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆ не оу҆би́ша и҆̀хъ.
27
і визначив у той день Ісус, щоб вони рубали дрова і черпали воду для [всієї] громади і для жертовника Господнього; [тому жителі Гаваона зробилися дроворубами і водоносами для жертовника Божого] навіть до цього дня, на місці, яке б не обрав [Господь].
27
И҆ поста́ви ѧ҆̀ і҆исꙋ́съ въ то́й де́нь древосѣ́чцы и҆ водоно́сцы всемꙋ̀ со́нмꙋ и҆ ѻ҆лтарю̀ бж҃їю. Сегѡ̀ ра́ди бы́ша живꙋ́щїи въ гаваѡ́нѣ древосѣ́чцы и҆ водоно́сцы ѻ҆лтарю̀ бж҃їю, да́же до дне́шнѧгѡ днѐ, и҆ на мѣ́стѣ є҆́же а҆́ще и҆збере́тъ гдⷭ҇ь.