Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Глава 1
1
Після смерти Мойсея, раба Господнього, Господь сказав Ісусові, синові Навина, служителеві Мойсея:
1
И# бhсть по скончaніи мwmсeа рабA гDнz, и3 речE гDь їисyсу сhну наvи1ну, служи1телю мwmсeову, гlz:
2
Мойсей, раб Мій, помер; отже, встань, перейди через Йордан цей, ти і весь народ цей, у землю, яку Я даю їм, синам Ізраїлевим.
2
мwmсeй рaбъ м0й скончaсz: нн7э u5бо востaвъ прейди2 їoрдaнъ ты2 и3 вси2 лю1діе сjи въ зeмлю, ю4же ѓзъ даю2 и5мъ:
3
Усяке місце, на яке ступлять стопи ніг ваших, Я даю вам, як Я сказав Мойсеєві:
3
всsкое мёсто, по немyже прeйдете стоп0ю н0гъ вaшихъ, вaмъ дaмъ є5, ћкоже гlахъ мwmсeю:
4
від пустелі й Ливану цього до ріки великої, ріки Євфрату, всю землю хеттеїв; і до великого моря до заходу сонця будуть кордони ваші.
4
пустhню и3 ґнтілівaнъ сeй дaже до рэки2 вели1кіz рэки2 є3vфрaта, всю2 зeмлю є3fеHню, и3 дaже до м0рz послёднzгw: t зaпада с0лнца бyдутъ предёлы вaши:
5
Ніхто не устоїть перед тобою в усі дні життя твого; і як Я був з Мойсеєм, так буду і з тобою: не відступлю від тебе і не залишу тебе.
5
не супроти1витсz человёкъ пред8 вaми во вс‰ дни6 животA твоегw2, и3 ћкоже бёхъ съ мwmсeомъ, тaкw бyду и3 съ тоб0ю: и3 не њстaвлю тебE, нижE прeзрю тS:
6
Будь твердим і мужнім; тому що ти народу цьому передаси у володіння землю, яку Я клявся батькам їхнім дати їм;
6
крэпи1сz и3 мужaйсz: тh бо раздэли1ши лю1демъ си6мъ зeмлю, є4юже клsхсz nтцє1мъ вaшымъ дaти и5мъ:
7
тільки будь твердим і дуже мужнім, і старанно зберігай і виконуй весь закон, який заповідав тобі Мойсей, раб Мій; не ухиляйся від нього ні праворуч, ні ліворуч, щоб чинити розсудливо в усіх починаннях твоїх.
7
крэпи1сz u5бо, и3 мужaйсz ѕэлw2, храни1ти и3 твори1ти, ћкоже тебЁ заповёда мwmсeй рaбъ м0й, и3 не ўклони1сz t ни1хъ ни на дeсно, ни на лёво, да смhслиши во всёхъ, ±же твори1ши:
8
Нехай не відходить ця книга закону від вуст твоїх; але повчайся в ній день і ніч, щоб ретельно виконувати усе, що в ній написано: тоді ти будеш мати успіх в путях твоїх і будеш чинити розсудливо.
8
и3 да не tстyпитъ кни1га зак0на сегw2 t ќстъ твои1хъ, и3 да поучaешисz въ нeй дeнь и3 н0щь, да ўразумёеши твори1ти вс‰ пи6саннаz: тогдA благоуспёеши и3 и3спрaвиши пути6 тво‰, и3 тогдA ўразумёеши:
9
Ось Я повеліваю тобі: будь твердим і мужнім, не страшися і не жахайся; бо з тобою Господь Бог твій скрізь, куди підеш.
9
сE, заповёдаю тебЁ: крэпи1сz и3 мужaйсz, ни ўжасaйсz, нижE ўб0йсz: ћкw съ тоб0ю гDь бGъ тв0й во всёхъ, ѓможе ѓще п0йдеши.
10
І дав Ісус повеління наглядачам народу і сказав:
10
И# заповёда їисyсъ книг0чіzмъ людски6мъ, глаг0лz:
11
пройдіть по стану і дайте повеління народу і скажіть: заготовляйте собі їжу на дорогу, тому що через три дні ви підете за Йордан цей, щоб прийти взяти землю, яку Господь Бог [батьків] ваших дає нам у спадщину.
11
вни1дите посредЁ полкA людjй и3 заповёдайте лю1демъ, глаг0люще: ўгот0вайте брaшно, ћкw є3щE три2 дни6, и3 вы2 прeйдете їoрдaнъ сeй, вшeдше пріsти зeмлю, ю4же гDь бGъ nтє1цъ вaшихъ даeтъ вaмъ въ причaстіе.
12
А коліну Рувимовому, Гадовому і половині коліна Манассіїного Ісус сказав:
12
И# руви1му и3 гaду и3 полуплeмени манассjину речE їисyсъ:
13
згадайте, що заповів вам Мойсей, раб Господній, говорячи: Господь Бог ваш заспокоїв вас і дав вам землю цю;
13
помzни1те сл0во, є4же заповёда вaмъ мwmсeй рaбъ гDень, глаг0лz: гDь бGъ вaшъ ўпок0и вaсъ и3 дадE вaмъ зeмлю сію2:
14
дружини ваші, діти ваші і худоба ваша нехай залишаться в землі, яку дав вам Мойсей за Йорданом; а ви всі, здатні воювати, озброївшись, ідіть перед братами вашими і допомагайте їм,
14
жєны2 вaши и3 дёти вaши и3 ск0ти вaши да живyтъ на земли2, ю4же дадE вaмъ мwmсeй ў їoрдaна: вh же прeйдете воwружeни пред8 брaтіею вaшею, всsкъ крёпокъ, и3 споб0рствуете и5мъ,
15
доки Господь [Бог ваш] не заспокоїть братів ваших, як і вас; доки і вони не одержать у спадщину землю, яку Господь Бог ваш дає їм; тоді повернетеся у спадщину вашу і володійте землею, яку Мойсей, раб Господній, дав вам за Йорданом на схід сонця.
15
д0ндеже ўпок0итъ гDь бGъ вaшъ брaтію вaшу, ћкоже и3 вaсъ, и3 наслёдzтъ и3 сjи зeмлю, ю4же гDь бGъ вaшъ даeтъ и5мъ: и3 tи1дете кjйждо въ наслёдіе своE, и3 наслёдите є5, є4же дадE вaмъ мwmсeй њб8 nнY странY їoрдaна t вост0кwвъ с0лнца.
16
Вони у відповідь Ісусові сказали: усе, що звелиш нам, зробимо, і куди пошлеш нас, підемо;
16
И# tвэщaвше їисyсу, рёша: вс‰, є3ли6ка заповёси нaмъ, сотвори1мъ, и3 во всsкое мёсто, ѓможе п0слеши нaсъ, п0йдемъ:
17
як слухали ми Мойсея, так будемо слухати і тебе: тільки Господь, Бог твій, нехай буде з тобою, як Він був з Мойсеєм;
17
по всBмъ, є3ли6ка слyшахомъ мwmсeа, тебE послyшаемъ: т0кмw да бyдетъ гDь бGъ нaшъ съ тоб0ю, ћкоже бЁ съ мwmсeемъ:
18
всякий, хто стане проти веління твого і не послухає слів твоїх в усьому, що ти звелиш йому, буде відданий на смерть. Тільки будь твердим і мужнім!
18
человёкъ же, и4же ѓще не покори1тсz тебЁ и3 и4же не послyшаетъ словeсъ твои1хъ, ћкоже заповёси є3мY, да ќмретъ: т0чію крэпи1сz и3 мужaйсz.
Глава 2
1
І послав Ісус, син Навина, з Ситтима двох спостерігачів таємно і сказав: підіть, огляньте землю і Єрихон. [Два юнаки] пішли і прийшли [у Єрихон і ввійшли] у дім блудниці, ім’я якої Раав, і залишилися ночувати там.
1
И# послA їисyсъ сhнъ наvи1нъ и3з8 саттjна двA ю4ношы соглsдати втaй, глаг0лz: взhдите и3 ви1дите зeмлю и3 їеріхHнъ. И# шє1дша двA ю4ношы внид0ста во їеріхHнъ и3 внид0ста въ д0мъ жены2 блудни1цы, є4йже и4мz раaвъ: и3 витaста тaмw.
2
І сказано було цареві Єрихонському: ось, якісь люди із синів Ізраїлевих прийшли сюди в цю ніч, щоб видивитися землю.
2
И# повёдаша царю2 їеріхHнскому, глаг0люще: сE, мyжіе внид0ша сёмw (въ сію2 н0щь) t сынHвъ ї}левыхъ соглsдати зeмлю.
3
Цар Єрихонський послав сказати Рааві: видай людей, які прийшли до тебе, які ввійшли у твій дім [вночі], тому що вони прийшли видивитись усю землю.
3
И# послA цaрь їеріхHнскій и3 речE къ раaвэ, глаг0лz: и3зведи2 мyжы вшeдшыz въ д0мъ тв0й н0щію: соглsдати бо зeмлю пріид0ша.
4
Але жінка взяла двох людей тих і сховала їх і сказала: дійсно, приходили до мене люди, але я не знала, звідки вони;
4
И# поeмши женA двA м{жа, сокры2 и5хъ: и3 речE и5мъ, глаг0лющи: пріид0ша ко мнЁ мyжіе, но не вёмъ tкyду бhша:
5
коли ж у сутінках належало зачиняти ворота, тоді вони пішли; не знаю, куди вони пішли; гоніться швидше за ними, ви наздоженете їх.
5
є3гдa же вратA затворsху въ сумрaки, и3 мyжіе и3зыд0ша: не вёмъ кaмw поид0ша: пожени1те ск0рw в8слёдъ и4хъ, ѓще пости1гнете и5хъ.
6
А сама відвела їх на покрівлю і сховала їх у снопах льону, розкладених у неї на покрівлі.
6
Nнa же возведE | на хрaмину и3 сокры2 | въ пaздерэ льнsнэ с0бранэмъ ў неS на хрaминэ.
7
Послані гналися за ними по дорозі до Йордану до самої переправи; ворота ж негайно зачинили, після того як вийшли ті, що гналися за ними.
7
И# мyжіе гнaша в8слёдъ и4хъ путeмъ ко їoрдaну къ прех0дwмъ, и3 вратA затворє1ны бhша.
8
Перш ніж вони лягли спати, вона піднялася до них на покрівлю
8
И# бhсть є3гдA и3зыд0ша женyщіи в8слёдъ и4хъ, и3 сjи прeжде нeже ўснyти и5мъ, и3 nнA взhде къ ни6мъ на хрaмину и3 речE къ ни6мъ:
9
і сказала їм: я знаю, що Господь віддав землю цю вам, тому що ви навели на нас жах, і всі жителі землі цієї прийшли від вас у страх;
9
вёмъ, ћкw предадE гDь зeмлю (сію2) вaмъ: нападe бо стрaхъ вaшъ на ны2, и3 ўжас0шасz вси2 њбитaющіи на земли2 t лицA вaшегw:
10
бо ми чули, як Господь [Бог] висушив перед вами воду Червоного моря, коли ви йшли з Єгипту, і як ви вчинили з двома царями аморрейськими за Йорданом, з Сигоном і Огом, яких ви знищили;
10
слhшахомъ бо, ћкw и3зсуши2 гDь бGъ м0ре чермн0е пред8 лицeмъ вaшимъ, є3гдA и3схождaсте и3з8 є3гЂпта, и3 є3ли6ка сотвори1сте двои1мъ царє1мъ ґморрє1йскимъ, и5же бhша њб8 nнY странY їoрдaна, сиHну и3 w4гу, и5хже потреби1сте:
11
коли ми почули про це, ослабло серце наше, і ні в кому [з нас] не стало духу проти вас; бо Господь Бог ваш є Бог на небі вгорі і на землі внизу;
11
и3 слhшавше мы2 ўжас0хомсz въ сeрдцы нaшемъ, и3 не стA ктомY дyхъ ни во є3ди1нэмъ t нaсъ t лицA вaшегw: ћкw гDь бGъ вaшъ, бGъ на нб7си2 горЁ и3 на земли2 д0лэ:
12
отже, покляніться мені Господом [Богом вашим], що, як я зробила вам милість, так і ви зробите милість дому батька мого, і дайте мені вірний знак,
12
и3 нн7э клени1тесz мнЁ гDемъ бGомъ (вaшимъ), ћкw ѓзъ творю2 ми1лость вaмъ, да сотвори1те и3 вы2 ми1лость въ домY nтцA моегw2, и3 дади1те ми2 знaменіе и4стинно:
13
що ви залишите в живих батька мого і матір мою, і братів моїх, і сестер моїх, і всіх, хто є в них, і визволите душі наші від смерти.
13
и3 њживи1те д0мъ nтцA моегw2, и3 мaтерь мою2, и3 брaтію мою2, и3 сєстры2 мо‰, и3 вс‰, є3ли6ка сyть и5мъ, и3 и3зми1те дyшы нaшz t смeрти.
14
Ці люди сказали їй: душа наша замість вас нехай буде віддана на смерть, якщо ви [нині] не відкриєте цієї справи нашої; коли ж Господь віддасть нам землю, ми зробимо тобі милість і істину.
14
И# рек0ша є4й мyжіе: душA нaша вмёстw вaсъ на смeрть, ѓще нн7э не њб8zви1ши нaсъ. Nнa же речE: и3 бyдетъ є3гдA предaстъ гDь вaмъ грaдъ (сeй), сотвори1те мнЁ ми1лость и3 и4стину.
15
І спустила вона їх на мотузці через вікно, бо дім її був у міській стіні, і вона жила в стіні;
15
И# свёси и5хъ на вeрвэ nкн0мъ: ћкw д0мъ є3S при стэнЁ, и3 при стэнЁ сіS живsше:
16
і сказала їм: ідіть на гору, щоб не зустріли вас ті, що переслідують, і ховайтеся там три дні, доки не повернуться ті, що погналися [за вами]; а потім підете в дорогу вашу.
16
и3 речE и5мъ: tиди1те въ г0ру, да не срsщутъ вaсъ гонsщіи, и3 скрhйтесz тaмw три2 дни6, д0ндеже возвратsтсz гонsщіи в8слёдъ вaсъ: и3 по си1хъ tи1дете въ пyть вaшъ.
17
І сказали їй ті люди: ми вільні будемо від твоєї клятви, якою ти нас закляла, якщо не зробиш так:
17
И# рёша къ нeй мyжіе: непови1нни є3смы2 клsтвэ сeй твоeй, є4юже заклsла є3си2 нaсъ:
18
ось, коли ми прийдемо в цю землю, ти прив’яжи червлену мотузку до вікна, через яке ти нас спустила, а батька твого і матір твою, і братів твоїх, усю родину батька твого збери до себе в дім твій;
18
сE, мы2 вх0димъ въ чaсть грaда, и3 постaвиши знaменіе, вeрвь червлeну, сію2 да њбsжеши ў nкнA, и4мже спусти1ла є3си2 нaсъ: nтцa же твоего2 и3 мaтерь твою2, и3 брaтію твою2 и3 вeсь д0мъ nтцA твоегw2 да соберeши къ себЁ въ д0мъ тв0й:
19
і якщо хто-небудь вийде з дверей твого дому геть, того кров на голові його, а ми вільні [будемо від цієї клятви твоєї]; а хто буде з тобою в [твоєму] домі, того кров на голові нашій, якщо чия рука торкнеться його;
19
и3 бyдетъ всsкъ, и4же ѓще и3зhдетъ и3з8 двeрій д0му твоегw2 в0нъ, сaмъ себЁ пови1ненъ бyдетъ, мh же непови1нни (бyдемъ) клsтвэ твоeй сeй: и3 є3ли1цы ѓще съ тоб0ю бyдутъ въ домY твоeмъ, мы2 бyдемъ пови1нни, ѓще рукA прик0снетсz и4хъ:
20
якщо ж [хто нас скривдить, або] ти відкриєш цю нашу справу, то ми також вільні будемо від клятви твоєї, якою ти нас закляла.
20
ѓще же кто2 нaсъ њби1дитъ, и3ли2 tкрhетъ словесA н†ша сі‰, бyдемъ непови1нни клsтвэ твоeй сeй, є4юже заклsла є3си2 нaсъ.
21
Вона сказала: нехай буде за словами вашими! І відпустила їх, і вони пішли, а вона прив’язала до вікна червлену мотузку.
21
И# речE и5мъ: по словеси2 вaшему тaкw да бyдетъ. И# tпусти2 и5хъ, и3 tид0ша: и3 привzзA вeрвь червлeну ў nкнA.
22
Вони пішли і піднялися на гору, і пробули там три дні, доки не повернулися ті, що гналися за ними. Ті, що гналися, шукали їх по всій дорозі і не знайшли.
22
И# tид0ша, и3 проид0ша въ г0ру, и3 пребhша тaмw три2 дни6, д0ндеже возврати1шасz гнaвшіи. И# и3скaша гонsщіи по всBмъ путє1мъ, и3 не њбрэт0ша.
23
Таким чином двоє цих людей пішли назад, зійшли з гори, перейшли [Йордан] і прийшли до Ісуса, сина Навина, і переказали йому все, що з ними трапилося.
23
И# возврати1стасz двA ю4ношы и3 снид0ста съ горы2: и3 преид0ста (їoрдaнъ) ко їисyсу сhну наvи1ну, и3 повёдаста є3мY вс‰ случи6вшаzсz и4ма:
24
І сказали Ісусові: Господь [Бог наш] віддав усю землю цю в руки наші, і всі жителі землі в страху від нас.
24
и3 рёста ко їисyсу: ћкw предадE гDь бGъ нaшъ въ рyцэ нaши всю2 зeмлю, и3 ўбоsшасz вси2 живyщіи на земли2 т0й t нaсъ.
Глава 3
1
І встав Ісус рано-вранці, і рушили вони від Ситтима і прийшли до Йордану, він і всі сини Ізраїлеві, і ночували там, ще не переходячи його.
1
И# востA заyтра їисyсъ, и3 воздвиг0шасz и3з8 саттjна, и3 пріид0ша до їoрдaна т0й и3 вси2 сhнове ї}лєвы, и3 стaша тaмw прeжде нeже прейти2.
2
Через три дні пішли наглядачі по стану
2
И# бhсть по тріeхъ днeхъ, проид0ша книгHчіz чрез8 п0лкъ,
3
і дали народу повеління, говорячи: коли побачите ковчег завіту Господа Бога вашого і священиків [наших і] левитів, які несуть його, то і ви руште з місця свого і йдіть за ним;
3
и3 заповёдаша лю1демъ, глаг0люще: є3гдA ќзрите ківHтъ завёта гDа бGа нaшегw, и3 жерцы2 нaшz, и3 леvjты воздвизaющыz є3го2, да воздви1гнетесz и3 вы2 t мёстъ вaшихъ и3 п0йдете в8слёдъ є3гw2:
4
утім, відстань між вами і ним повинна бути до двох тисяч ліктів мірою; не підходьте до нього близько, щоб знати вам дорогу, по якій іти; бо ви не ходили цією дорогою ні вчора, ні третього дня.
4
но подaлэе да бyдетъ междY вaми и3 џнымъ, є3ли1кw двЁ тhсzщы лакHтъ стaнете: не прибли1житесz къ немY, да ўвёсте пyть, по немyже п0йдете: не ходи1сте бо путeмъ тёмъ ни вчерA, ни трeтіzгw днE.
5
І сказав Ісус народу: освятіться [до ранку], бо завтра створить Господь серед вас чудеса.
5
И# речE їисyсъ къ лю1демъ: њчи1ститесz наyтріе, ћкw заyтра сотвори1тъ въ вaсъ гDь ч{днаz.
6
Священикам же сказав Ісус: візьміть ковчег завіту [Господнього] і йдіть перед народом. [Священики] взяли ковчег завіту [Господнього] і пішли перед народом.
6
И# речE їисyсъ къ жерцє1мъ: воздви1гните ківHтъ завёта гDнz и3 пред8иди1те пред8 людьми2. И# взsша жерцы2 ківHтъ завёта гDнz и3 и3д0ша пред8 людьми2.
7
Тоді Господь сказав Ісусові: у цей день Я почну прославляти тебе перед очима всіх [синів] Ізраїля, щоб вони зрозуміли, що як Я був з Мойсеєм, так буду і з тобою;
7
И# речE гDь ко їисyсу: въ сeй дeнь начинaю возвышaти тS пред8 всёми сынми2 ї}левыми, да ўвёдzтъ, ћкоже бёхъ съ мwmсeомъ, тaкw бyду и3 съ тоб0ю:
8
а ти дай повеління священикам, які несуть ковчег завіту, і скажи: як тільки ввійдете у води Йордану, зупиніться в Йордані.
8
и3 нн7э заповёждь жерцє1мъ воздвизaющымъ ківHтъ завёта, глаг0лz: є3гдA вни1дете на чaсть воды2 їoрдaна, и3 во їoрдaнэ стaнете.
9
Ісус сказав синам Ізраїлевим: підійдіть сюди і вислухайте слова Господа, Бога вашого.
9
И# речE їисyсъ сынHмъ ї}лєвымъ: приступи1те сёмw, и3 слhшите сл0во гDа бGа вaшегw:
10
І сказав Ісус: з цього довідаєтеся, що серед вас є Бог живий, Який прожене від вас хананеїв і хеттеїв, і евеїв, і ферезеїв, і гергесеїв, і аморреїв, і ієвусеїв:
10
въ си1хъ ўвёсте, ћкw гDь живsй въ вaсъ и3 потреблszй потреби1тъ t лицA вaшегw хананeа и3 хеттeа, и3 ферезeа и3 є3veа, и3 гергесeа и3 ґморрeа и3 їевусeа:
11
ось, ковчег завіту Господа всієї землі піде перед вами через Йордан;
11
сE, ківHтъ завёта гDа всеS земли2 прех0дитъ їoрдaнъ:
12
і візьміть собі дванадцять чоловік з колін Ізраїлевих, по одній людині з коліна;
12
и3збери1те себЁ дванaдесzть мужeй t сынHвъ ї}левыхъ, є3ди1наго t коегHждо плeмене,
13
і як тільки стопи ніг священиків, які несуть ковчег Господа, Владики всієї землі, ступлять у воду Йордану, вода Йорданська висохне, та ж вода, що тече згори, зупиниться стіною.
13
и3 бyдетъ є3гдA почjютъ н0зи жерцє1въ воздвизaющихъ ківHтъ завёта гDа всеS земли2 въ водЁ їoрдaна, водA їoрдaнова њскудёетъ, водa же низтекyщаz стaнетъ.
14
Отже, коли народ рушив від своїх наметів, щоб переходити Йордан, і священики понесли ковчег завіту [Господнього] перед народом,
14
И# бhсть є3гдA воздви1гнушасz лю1діе t кyщъ свои1хъ прейти2 їoрдaнъ, жерцh же воздвиг0ша ківHтъ завёта гDнz пред8 людьми2:
15
то, лиш тільки ті, що несли ковчег [завіту Господнього], ввійшли в Йордан, і ноги священиків, які несли ковчег, занурилися у воду Йордану — Йордан же виступає з усіх берегів своїх в усі дні жнив пшениці, —
15
є3гдa же внид0ша жерцы2 воздви1жуще ківHтъ завёта гDнz во їoрдaнъ, и3 н0зи жерцє1въ воздвизaющихъ ківHтъ завёта гDнz њмочи1шасz въ чaсти воды2 їoрдaна, їoрдaнъ же наполнsшесz во вс‰ краи6 сво‰, ћкоже во дни6 жaтвы пшени1цы:
16
вода, що текла згори, зупинилася і стала стіною на дуже велику відстань, до міста Адама, що поряд Цартана; а та, що тече в море рівнини, у море Солоне, пішла і припинилася.
16
и3 стaша в0ды текyщыz свhше, стA њгустёніе є3ди1но tлучи1вшеесz далeче ѕэлw2 ѕэлw2 t ґдами2 грaда дaже до страны2 каріаfіарjма: низтекyщаz же низтечE въ м0ре ґрaвско, въ м0ре слaное, д0ндеже до концA њскудЁ.
17
І народ переходив навпроти Єрихона; священики ж, які несли ковчег завіту Господнього, стояли на суші посеред Йордану твердою ногою. Всі [сини] Ізраїлеві переходили по суші, доки весь народ не перейшов через Йордан.
17
И# лю1діе стоsху прsмw їеріхHну. И# стaша жерцы2 воздвизaющіи ківHтъ завёта гDнz на сyсэ посредЁ їoрдaна: и3 вси2 сhнове ї}лєвы прехождaху по сyху, д0ндеже скончaша вси2 лю1діе преходsще їoрдaнъ.
Глава 4
1
Коли весь народ перейшов через Йордан, Господь сказав Ісусові:
1
И# є3гдA скончaша вси2 лю1діе преходsще їoрдaнъ, и3 речE гDь къ їисyсу, гlz:
2
візьміть собі з народу дванадцять чоловік, по одній людині з коліна,
2
поими2 дванaдесzть мужeй t людjй, мyжа є3ди1наго t коегHждо плeмене,
3
і дайте їм повеління і скажіть: візьміть собі звідси, із середини Йордану, де стояли ноги священиків нерухомо, дванадцять каменів, і перенесіть їх із собою, і покладіть їх на ночівлі, де будете ночувати в цю ніч.
3
повели2 и5мъ, глаг0лz: возми1те t среды2 їoрдaна, и3дёже стоsша н0зи жрeчестіи, гот0выхъ дванaдесzть кaменей, и3 и3знeсше | съ соб0ю, положи1те въ полцЁ вaшемъ, и3дёже стaнете тaмw въ нощи2.
4
Ісус покликав дванадцять чоловіків, яких призначив із синів Ізраїлевих, по одній людині з коліна,
4
И# призвaвъ їисyсъ дванaдесzть мужeй слaвныхъ t сынHвъ ї}левыхъ, є3ди1наго t коегHждо плeмене, речE и5мъ:
5
і сказав їм Ісус: підіть перед ковчегом Господа Бога вашого на середину Йордану і [візьміть звідти і] покладіть на плече своє кожен по одному каменю, за числом колін синів Ізраїлевих,
5
и3ди1те предо мн0ю пред8 лицeмъ гDнимъ въ среди1ну їoрдaна: и3 взeмъ tтyду кjйждо кaмень є3ди1нъ да возложи1тъ на рaмена сво‰, по числY племeнъ (сынHвъ) ї}левыхъ:
6
щоб вони були у вас знаменням [що лежить завжди]; коли запитають вас у наступний час сини ваші і скажуть: «для чого у вас ці камені?»,
6
да бyдутъ вaмъ сjи въ знaменіе посредЁ вaсъ лежaще всегдA, да є3гдA вопр0ситъ тебE ќтрw сhнъ тв0й, глаг0лz: что2 сyть кaменіе сіE вaмъ;
7
ви скажете їм: «у пам’ять того, що вода Йордану розділилася перед ковчегом завіту Господа [всієї землі]; коли він переходив через Йордан, тоді вода Йордану розділилася»; таким чином камені ці будуть [у вас] для синів Ізраїлевих пам’ятником навік.
7
и3 ты2 возвэсти1ши сhну твоемY, глаг0лz: ћкw њскудЁ їoрдaнъ рэкA t лицA ківHта завёта гDа всеS земли2, є3гдA прехождaше є3го2, и3 и3зсsче водA їoрдaнова: и3 бyдутъ вaмъ кaменіе сіE въ пaмzть сынHвъ ї}левыхъ дaже до вёка.
8
І зробили сини Ізраїлеві так, як наказав Ісус: взяли дванадцять каменів з Йордану, як говорив Господь Ісусові, за числом колін синів Ізраїлевих, і перенесли їх із собою на ночівлю, і поклали їх там.
8
И# сотвори1ша тaкw сhнове ї}лєвы, ћкоже заповёда гDь їисyсу: и3 взeмше дванaдесzть кaменей t среды2 їoрдaна, ћкоже заповёда гDь їисyсу въ скончaніи прехождeніz сынHвъ ї}левыхъ, и3 принес0ша и5хъ съ соб0ю въ п0лкъ, и3 положи1ша и5хъ тaмw.
9
І [інші] дванадцять каменів поставив Ісус серед Йордану на місці, де стояли ноги священиків, які несли ковчег завіту [Господнього]. Вони там і до цього дня.
9
Постaви же їисyсъ и3 друг‡z дванaдесzть кaменей въ сaмэмъ їoрдaнэ на мёстэ, и3дёже стоsху н0зи жерцє1въ воздвизaющихъ ківHтъ завёта гDнz, и3 сyть тaмw дaже до сегw2 днE.
10
Священики, які несли ковчег [завіту Господнього], стояли серед Йордану, доки не було закінчене [Ісусом] усе, що Господь повелів Ісусові сказати народу, — так, як заповідав Мойсей Ісусові; а народ тим часом поспіхом переходив.
10
Стоsху же жерцы2 воздвизaющіи ківHтъ завёта гDнz во їoрдaнэ, д0ндеже скончA їисyсъ вс‰, є3ли6ка заповёда гDь їисyсу повёдати лю1демъ, по всBмъ, є3ли6ка заповёда мwmсeй їисyсу: и3 потщaшасz лю1діе, и3 преид0ша.
11
Коли весь народ перейшов [Йордан], тоді перейшов і ковчег [завіту] Господнього, і священики перед народом;
11
И# бhсть є3гдA скончaша вси2 лю1діе преходи1ти (їoрдaнъ), прeйде и3 ківHтъ завёта гDнz, и3 кaменіе [Вмёстw кaменіе во и3нhхъ грeческихъ жерцы2.] пред8 ни1ми.
12
і сини Рувима і сини Гада і половина коліна Манассіїного перейшли озброєними попереду синів Ізраїлевих, як говорив їм Мойсей.
12
И# преид0ша сhнове руви6мли и3 сhнове гaдwвы и3 п0лъ плeмене манассjина ўстрHены пред8 сынми2 ї}лєвы, ћкоже заповёда и5мъ мwmсeй:
13
Близько сорока тисяча озброєних на війну перейшло перед Господом на рівнини Єрихонські, щоб воювати.
13
четhредесzть тhсzщъ воwружeни на рaть преид0ша пред8 гDемъ на брaнь ко грaду їеріхHну.
14
У той день прославив Господь Ісуса перед очима всього Ізраїля і стали боятися його, як боялися Мойсея, в усі дні життя його.
14
Въ т0й дeнь возвели1чи гDь їисyса пред8 всёмъ р0домъ ї}левымъ: и3 боsхусz є3гw2, ћкоже боsхусz мwmсeа, є3ли1ко врeмz поживE.
15
І сказав Господь Ісусові, говорячи:
15
И# речE гDь ко їисyсу, гlz:
16
накажи священикам, які несуть ковчег одкровення, вийти з Йордану.
16
заповёждь жерцє1мъ, воздвизaющымъ ківHтъ завёта свидёніz, и3зступи1ти и3з8 їoрдaна.
17
Ісус наказав священикам і сказав: вийдіть з Йордану.
17
И# заповёда їисyсъ жерцє1мъ, глаг0лz: и3зыди1те и3з8 їoрдaна.
18
І коли священики, які несли ковчег завіту Господнього, вийшли з Йордану, то, лиш тільки стопи ніг їхніх ступили на сушу, вода Йордану потекла по своєму місцю і пішла, як вчора і третього дня, вище всіх берегів своїх.
18
И# бhсть є3гдA и3зыд0ша жерцы2 воздвизaющіи ківHтъ завёта гDнz t среды2 їoрдaна, и3 постaвиша н0ги на сyсэ, и3 ўстреми1сz водA їoрдaнова на мёсто и3 п0йде ћкоже вчерA и3 трeтіzгw днE по всемY крaю.
19
І вийшов народ з Йордану в десятий день першого місяця і поставив стан у Галгалі, на східній стороні Єрихона.
19
И# лю1діе взыд0ша t їoрдaна въ десsтый дeнь пeрвагw мцcа: и3 њполчи1шасz сhнове ї}лєвы въ галгaлэхъ на странЁ, ћже на вост0къ с0лнца t їеріхHна.
20
І дванадцять каменів, які взяли вони з Йордану, Ісус поклав у Галгалі
20
И# дванaдесzть кaмєніz сі‰, ±же взS t їoрдaна, постaви їисyсъ въ галгaлэхъ, и3 речE къ сынHмъ ї}лєвымъ, глаг0лz:
21
і сказав синам Ізраїлевим: коли запитають у наступний час сини ваші батьків своїх: «що означають ці камені?»,
21
є3гдA вопр0сzтъ вaсъ сhнове вaши, глаг0люще: что2 сyть кaменіе сіE;
22
скажіть синам вашим: «Ізраїль перейшов через Йордан цей по суші»,
22
возвэсти1те сынHмъ вaшымъ: ћкw по сyху прeйде ї}ль їoрдaнъ сeй,
23
бо Господь Бог ваш висушив води Йордану для вас, доки ви не перейшли його, так само, як Господь Бог ваш зробив з Червоним морем, яке висушив [Господь, Бог ваш,] перед нами, доки ми не перейшли його,
23
и3зсуши1вшу гDу бGу вaшему в0ду їoрдaню пред8 ни1ми, д0ндеже преид0ша, ћкоже сотвори2 гDь бGъ вaшъ чермн0му м0рю, є4же и3зсуши2 гDь бGъ вaшъ пред8 вaми, д0ндеже преид0хомъ:
24
щоб усі народи землі знали, що рука Господня сильна, і щоб ви боялися Господа Бога вашого в усі дні.
24
да ўвёдzтъ вси2 kзhцы земнjи, ћкw рукA гDнz крэпкA є4сть, и3 вы2 да чтeте гDа бGа вaшего во всsкое врeмz.
Глава 5
1
Коли всі царі аморрейські, які жили по цей бік Йордану до моря, і всі царі ханаанські, які біля моря, почули, що Господь [Бог] висушив води Йордану перед синами Ізраїлевими, доки переходили вони, тоді ослабло серце їхнє, [вони жахнулися] і не стало вже в них духу проти синів Ізраїлевих.
1
И# бhсть є3гдA ўслhшаша цaріе ґморрeйстіи, и5же бsху њб8 nнY странY їoрдaна, и3 цaріе фінjчестіи [Е#вр.: хана†ни.], и5же бsху бли1з8 м0рz, ћкw и3зсуши2 гDь бGъ їoрдaнъ рэкY пред8 сы6ны ї}левыми, внегдA преходи1ти и5мъ, и3 и3стazша мы6сли и4хъ, и3 ўжас0шасz, и3 не бsше въ ни1хъ смышлeніz ни є3ди1нагw t лицA сынHвъ ї}левыхъ.
2
У той час сказав Господь Ісусові: зроби собі гострі [кам’яні] ножі й обріж синів Ізраїлевих удруге.
2
Въ сіe же врeмz речE гDь їисyсу: сотвори2 себЁ ножи2 кaмєнны t кaмене џстрагw, и3 сёдъ њбрёжи сhны ї}лєвы втор0е.
3
І зробив собі Ісус гострі [кам’яні] ножі й обрізав синів Ізраїлевих на [місці, названому]: Пагорб обрізання.
3
И# сотвори2 їисyсъ себЁ ножи2 кaмєнны nстры6 и3 њбрёза сhны ї}лєвы на мёстэ наречeннэмъ х0лмъ њбрёзаніz.
4
Ось причина, чому обрізав Ісус [синів Ізраїлевих, які тоді народилися на путі, і які з тих, що вийшли з Єгипту, не були тоді обрізані, всіх їх обрізав Ісус]: весь народ, який вийшов з Єгипту, чоловічої статі, усі здатні до війни померли в пустелі на путі, після виходу з Єгипту;
4
И# тaкw њбрёза їисyсъ сhны ї}лєвы: є3ли1цы тогдA роди1шасz на пути2, и3 є3ли1цы тогдA не њбрёзани бhша t и3зшeдшихъ и3з8 є3гЂпта, всёхъ си1хъ њбрёза їисyсъ: вси2 лю1діе и3зшeдшіи и3з8 є3гЂпта мyжеска п0лу, вси2 мyжіе рaтніи и3змр0ша въ пустhни на пути2, внегдA и3зыд0ша и3з8 є3гЂпта:
5
весь же народ, який вийшов, був обрізаний, але весь народ, що народився в пустелі на путі, після того, як вийшов з Єгипту, не був обрізаний;
5
ћкw њбрёзани бhша вси2 лю1діе и3зшeдшіи, вси1 же лю1діе, и5же роди1шасz въ пустhни на пути2, є3гдA и3зыд0ша и3з8 є3гЂпта, не њбрёзани бhша:
6
бо сини Ізраїлеві сорок [два] роки ходили в пустелі [тому багато з них і не були обрізані], доки не перемер весь народ, здатний до війни, який вийшов з Єгипту, які не слухали голосу Господнього, і яким Господь клявся, що вони не побачать землі, яку Господь з клятвою обіцяв батькам їхнім, дати нам землю, де тече молоко і мед,
6
четhредесzть бо и3 двA лBта хождaше ї}ль въ пустhни мавдарjтідэ: сегw2 рaди не њбрёзани бhша мн0зи t тёхъ в0инwвъ и3зшeдшихъ и3з8 земли2 є3гЂпетскіz, не послyшавшіи зaповэдій гDнихъ, и5мже и3 њпредэли2 гDь не ви1дэти земли2, є4юже клsтсz гDь nтцє1мъ и4хъ дaти нaмъ зeмлю кипsщую мeдомъ и3 млек0мъ:
7
а замість їх породив синів їхніх. Цих обрізав Ісус, тому що вони були необрізані; тому що їх, [як народжених] на путі, не обрізували.
7
вмёстw же си1хъ постaви сhны и4хъ, и5хже њбрёза їисyсъ, ћкw сконч†ныz плHти бsху и5мъ, ћкw роди1шасz на пути2 не њбрёзани:
8
Коли весь народ був обрізаний, залишався він на своєму місці в стані, доки не видужав.
8
њбрёзавшесz же пок0й и3мsху тaмw сэдsще въ полцЁ, д0ндеже и3сцэли1шасz.
9
І сказав Господь Ісусові: нині Я зняв з вас посоромлення єгипетське. Чому і називається те місце «Галгал», навіть до цього дня.
9
И# речE гDь їисyсу: въ днeшній дeнь tsхъ поношeніе є3гЂпетско t вaсъ. И# наречE и4мz мёсту томY галгaла, дaже до сегw2 днE.
10
І стояли сини Ізраїлеві станом у Галгалі і звершили Пасху у чотирнадцятий день місяця ввечері на рівнинах Єрихонських;
10
И# њполчи1шасz сhнове ї}лєвы въ галгaлэхъ и3 сотвори1ша пaсху въ четвертыйнaдесzть дeнь мцcа t вeчера на зaпадэ на п0ли їеріхHнстэмъ,
11
і на другий день Пасхи стали їсти з плодів землі цієї, опрісноки і сушені зерна в самий той день;
11
и3 kд0ша t пшени1цы земли2 џноz њпрэсн0ки и3 нHваz:
12
а манна перестала падати на другий день після того, як вони стали їсти плоди землі, і не було більше манни у синів Ізраїлевих, але вони їли в той рік плоди землі Ханаанської.
12
въ т0й дeнь престA мaнна, повнегдA kд0ша t пшени1цы земли2, и3 ктомY не бhсть сынHмъ ї}лєвымъ мaнны: но kд0ша t плодHвъ земли2 фінjческіz [Е#вр.: ханаaнскіz.] въ лёто џное.
13
Ісус, знаходячись поблизу Єрихона, глянув, і бачить, і ось стоїть перед ним чоловік, і в руці його оголений меч. Ісус підійшов до нього і сказав йому: чи наш ти, чи з ворогів наших?
13
И# бhсть є3гдA бsше їисyсъ ў їеріхHна, и3 воззрёвъ nчи1ма свои1ма, ви1дэ человёка стоsща пред8 ни1мъ, и3 мeчь є3гw2 њбнажeнъ въ руцЁ є3гw2. И# приступи1въ їисyсъ, речE є3мY: нaшъ ли є3си2, и3ли2 t сопост†тъ нaшихъ;
14
Він сказав: ні; я вождь воїнства Господнього, тепер прийшов [сюди]. Ісус упав лицем своїм на землю, і поклонився і сказав йому: що господар мій скаже рабові своєму?
14
Џнъ же речE є3мY: ѓзъ ґрхістрати1гъ си1лы гDни, нн7э пріид0хъ (сёмw). И# їисyсъ падE лицeмъ свои1мъ на зeмлю и3 поклони1сz є3мY, и3 речE: гDи, что2 повелэвaеши рабY твоемY;
15
Вождь воїнства Господнього сказав Ісусові: зніми взуття твоє з ніг твоїх, тому що місце, на якому ти стоїш, святе. Ісус так і зробив.
15
И# речE ґрхістрати1гъ гDень ко їисyсу: и3ззyй сап0гъ съ ногY твоє1ю: мёсто бо, на нeмже ты2 стои1ши, с™о є4сть. И# сотвори2 їисyсъ тaкw.
16
Єрихон замкнувся і був замкнений від страху синів Ізраїлевих: ніхто не виходив [з нього] і ніхто не входив.
16
ЇеріхHнъ же заключeнъ и3 њграждeнъ бhсть t лицA сынHвъ ї}левыхъ: и3 никт0же и3з8 негw2 и3схождaше, нижE вхождaше.
Глава 6
1
Тоді сказав Господь Ісусові: ось, Я віддаю в руки твої Єрихон і царя його, [і тих, що знаходяться в ньому,] людей сильних;
1
И# речE гDь ко їисyсу: сE, ѓзъ предаю2 тебЁ въ рyцэ їеріхHнъ и3 царS є3гw2, и3 сyщыz въ нeмъ, си6льны крёпостію:
2
підіть навколо міста всі здатні до війни й обходьте місто один раз [на день]; і це роби шість днів;
2
и3 њбходи1те грaдъ w4крестъ вси2 мyжіе крёпцыи є3ди1ною (на дeнь), тaкw сотвори1те шeсть днjй:
3
і сім священиків нехай несуть сім труб ювілейних перед ковчегом; а в сьомий день обійдіть навколо міста сім разів, і священики нехай сурмлять трубами;
3
и3 сeдмь жерцы2 да в0змутъ сeдмь трyбъ р0жаныхъ пред8 ківHтомъ: и3 въ седмhй дeнь њб8иди1те грaдъ седми1жды, и3 жерцы2 да вострyбzтъ въ трубы6 рHжаны:
4
коли затрубить ювілейний ріг, коли почуєте звук труби, тоді весь народ нехай викликне гучним голосом, і стіна міста впаде до своєї основи, і [весь] народ піде [у місто, кинувшись] кожен зі своєї сторони.
4
и3 бyдетъ є3гдA вострyбите труб0ю р0жаною, внегдA ўслhшати вaмъ глaсъ трубы2, да воскли1кнутъ вси2 лю1діе: и3 воскли1кнувшымъ и5мъ, падyтъ сaми стёны грaда во њсновaніи своeмъ, и3 вни1дутъ вси2 лю1діе ўстреми1вшесz кjйждо прsмw себЁ во грaдъ.
5
І прикликав Ісус, син Навина, священиків [Ізраїлевих] і сказав їм: несіть ковчег завіту; а сім священиків нехай несуть сім труб ювілейних перед ковчегом Господнім.
5
И# вни1де їисyсъ сhнъ наvи1нъ къ жерцє1мъ сынHвъ ї}левыхъ и3 речE и5мъ глаг0лz: возми1те ківHтъ завёта гDнz, и3 сeдмь жерцы2 да в0змутъ сeдмь трyбъ р0жаныхъ пред8 лицeмъ ківHта гDнz.
6
І сказав [їм, щоб вони сказали] народу: підіть і обійдіть навколо міста; озброєні ж нехай ідуть перед ковчегом Господнім.
6
И# речE и5мъ глаг0лz: повели1те лю1демъ њб8ити2 и3 њкружи1ти грaдъ, и3 в0ини да пред8и1дутъ воwружeни пред8 ківHтомъ гDнимъ.
7
Як скоро Ісус сказав народу, сім священиків, які несли сім труб ювілейних перед Господом, пішли і засурмили [гучно] трубами, і ковчег завіту Господнього йшов за ними;
7
И# бhсть є3гдA речE їисyсъ къ лю1демъ, и3 сeдмь жерцы2 и3мyще сeдмь трyбъ свzщeнныхъ да пред8и1дутъ тaкожде пред8 гDемъ, и3 да вострyбzтъ доброглaснw: и3 ківHтъ завёта гDнz в8слёдъ по ни1хъ да и4детъ:
8
озброєні ж ішли попереду священиків, які сурмили трубами; а ті, що позаду, йшли за ковчегом [завіту Господнього] і під час ходу сурмили трубами.
8
в0ини же да пред8и1дутъ напреди2, и3 жерцы2 трубsще въ трубы6, и3 послёдующіи созади2 ківHта завёта гDнz бsху и3дyще и3 трубsще трубaми.
9
Народу ж Ісус дав повеління і сказав: не викликуйте і не давайте чути голосу вашого, і щоб слово не виходило з уст ваших до того дня, доки я не скажу вам: «викликніть!» і тоді викликнете.
9
Лю1демъ же заповёда їисyсъ, глаг0лz: не вопи1те, нижE да слhшитъ кто2 глaса вaшегw, нижE да и3зhдетъ и3з8 ќстъ вaшихъ сл0во до днE, въ џньже повелю2 вaмъ сaмъ воскли1кнути, и3 тогдA воскли1кните.
10
У такий спосіб ковчег [завіту] Господнього пішов навколо міста й обійшов один раз; і прийшли в стан і ночували в стані.
10
И# њбшeдъ ківHтъ завёта б9іz w4крестъ грaда (є3ди1ною), ѓбіе и4де въ п0лкъ, и3 стA тaмw.
11
[На другий день] Ісус встав рано-вранці, і священики понесли ковчег [завіту] Господнього;
11
Во вторhй же дeнь востA їисyсъ заyтра, и3 воздвиг0ша жерцы2 ківHтъ завёта гDнz.
12
і сім священиків, які несли сім труб ювілейних перед ковчегом Господнім, ішли і сурмили трубами; озброєні ж ішли попереду них, а ті, що позаду, йшли за ковчегом [завіту] Господнього і, йдучи, сурмили трубами.
12
И# жерцы2 сeдмь носsщіи сeдмь трyбъ пред8идsху пред8 ківHтомъ гDнимъ и3 труби1ша трубaми, и3 в0ини воwружeни и3дsху, и3 пр0чіи лю1діе в8слёдъ ківHта завёта гDнz и3дyще, и3 жерцы2 воструби1ша трубaми р0жаными.
13
Таким чином і на другий день обійшли навколо міста один раз і повернулися в стан. І робили це шість днів.
13
И# њбыд0ша грaдъ въ дeнь вторhй є3ди1ною, и3 поид0ша пaки въ п0лкъ: си1це творsху шeсть днjй.
14
В сьомий день встали рано, з появою зорі, і обійшли в такий самий спосіб навколо міста сім разів; тільки в цей день обійшли навколо міста сім разів.
14
И# бhсть въ седмhй дeнь, востaша въ востaніе ќтреннее, и3 њбыд0ша грaдъ въ т0й дeнь седми1жды.
15
Коли в сьомий раз священики сурмили трубами, Ісус сказав народу: викликніть, бо Господь віддав вам місто!
15
И# бhсть во њбхождeніи седмёмъ воструби1ша жерцы2 трубaми, и3 речE їисyсъ къ сынHмъ ї}лєвымъ: воскли1кните, предадe бо гDь вaмъ грaдъ:
16
місто буде під закляттям, і все, що в ньому, — Господу [сил]; тільки Раав блудниця нехай залишиться в живих, вона і всякий, хто в її домі; тому що вона сховала посланих, яких ми посилали;
16
и3 бyдетъ грaдъ сeй пр0клzтъ, и3 вс‰, є3ли6ка сyть въ нeмъ, гDу си1лъ: т0кмw раaвъ блудни1цу снабди1те ю5, и3 вс‰, є3ли6ка сyть въ домY є3S, ћкw сокры2 прелаг†таи, и5хже посылaхомъ:
17
але ви бережіться заклятого, щоб і самим не піддатися закляттю, якщо візьмете що-небудь із заклятого, і щоб на стан [синів] Ізраїлевих не навести закляття і не зробити йому лиха;
17
но вы2 соблюди1тесz t клsтвы, да не когдA помhсливше вы2 в0змете t клsтвы, и3 сотворитE п0лкъ сынHвъ ї}левыхъ клsтву, и3 потребитE ны2:
18
і все срібло і золото, і сосуди мідні й залізні нехай будуть святинею Господу і ввійдуть у скарбницю Господню.
18
злaто же всE и3 сребро2, и3 мёдь и3 желёзо с™о да бyдетъ гDу: въ сокр0вище гDне да внесeтсz.
19
Народ викликнув, і засурмили трубами. Як тільки почув народ голос труби, викликнув народ [весь разом] гучним [і сильним] голосом, і впала [вся] стіна [міста] до своєї основи, і [весь] народ пішов у місто, кожен зі своєї сторони, і взяли місто.
19
И# воструби1ша жерцы2 трубaми: є3гдa же ўслhшаша лю1діе глaсъ трyбный, воскли1кнуша вси2 кyпнw лю1діе глaсомъ вели1кимъ и3 си1льнымъ: и3 пад0ша вс‰ стёны грaда w4крестъ, и3 внид0ша вси2 лю1діе во грaдъ, кjйждо проти1ву себє2, и3 пріsша грaдъ.
20
І піддали закляттю усе, що в місті, і чоловіків і дружин, і молодих і старих, і волів, і овець, і ослів, [усе] знищили мечем.
20
И# проклS и5 їисyсъ, и3 є3ли6ка бhша во грaдэ, t мyжеска п0лу и3 до жeнска, t ю4ноши и3 до стaрца, и3 t телцA до nвцы2 и3 до nслsте, всE под8 мeчь.
21
А двом юнакам, які видивлялися землю, Ісус сказав: підіть у дім тієї блудниці і виведіть звідти її і всіх, які у неї, тому що ви поклялися їй.
21
И# двои1мъ ю4ношамъ соглsдавшымъ зeмлю речE їисyсъ: вни1дите въ д0мъ жены2 блудни1цы, и3 и3зведи1те ю5 tтyду, и3 вс‰, є3ли6ка сyть є3S, ћкоже клsстесz є4й.
22
І пішли юнаки, які видивлялися [місто, у дім жінки] і вивели Раав [блудницю] і батька її і матір її, і братів її, і всіх, які у неї були, і всіх родичів її вивели, і поставили їх поза станом Ізраїльським.
22
И# внид0ста двA ю4ношы соглsдавшіи грaдъ въ д0мъ жены2, и3 и3звед0сте раaвъ блудни1цу, и3 nтцA є3S и3 мaтерь є3S, и3 брaтію є3S и3 всE ср0дство є3S, и3 вс‰ є3ли6ка бhша є4й, и3звед0ста и3 постaвиста | внЁ полкA ї}лева.
23
А місто й усе, що в ньому, спалили вогнем; тільки срібло і золото й сосуди мідні й залізні віддали, [щоб внести Господу] у скарбницю дому Господнього.
23
И# грaдъ сожг0ша nгнeмъ со всёмъ, є4же бЁ въ нeмъ, кромЁ злaта и3 сребрA, мёди и3 желёза, ±же tдaша въ д0мъ гDень внести2 гDеви.
24
Раав же блудницю і дім батька її і всіх, які у неї були, Ісус залишив у живих, і вона живе серед Ізраїля до цього дня, тому що вона сховала посланих, яких посилав Ісус для вивідання Єрихона.
24
И# раaвъ блудни1цу и3 вeсь д0мъ є3S nтeческій њстaви жи6вы їисyсъ, и3 њбитaти сотвори2 во ї}ли дaже до днE сегw2, понeже сокры2 прелаг†таи, и5хже послA їисyсъ соглsдати їеріхHна.
25
У той час Ісус поклявся і сказав: проклятий перед Господом той, хто відновить і побудує місто це Єрихон; на первістку своєму він покладе основу його і на молодшому своєму поставить ворота його. [Так і зробив Азан, родом з Вефиля: він на Авироні, первістку своєму, заснував його і на молодшому, врятованому, поставив ворота його.]
25
И# проклS їисyсъ въ т0й дeнь, глаг0лz: пр0клzтъ человёкъ пред8 гDемъ, и4же постaвитъ и3 сози1ждетъ грaдъ сeй їеріхHнъ: на пeрвенцэ своeмъ њснуeтъ є3го2, и3 на мeншемъ своeмъ постaвитъ вратA є3гw2. И# си1це сотвори2 ґзaнъ, и4же t веfи1лz: на ґвірHнэ пeрвенцэ своeмъ њсновA и5, и3 на мeншемъ спасeнэмъ постaви вратA є3гw2.
26
І Господь був з Ісусом, і слава його носилася по всій землі.
26
И# бsше гDь со їисyсомъ, и3 бЁ и4мz є3гw2 по всeй земли2.
Глава 7
1
Але сини Ізраїлеві зробили [великий] злочин [і взяли] із заклятого. Ахан, син Хармія, сина Завдія, сина Зари, з коліна Іудиного, взяв із заклятого, і гнів Господній запалав на синів Ізраїля.
1
И# прегрэши1ша сhнове ї}лєвы прегрэшeніемъ вели1кимъ, и3 взsша t клsтвы: взs бо ґхaръ сhнъ хармjи, сhна замврjи, сhна зaры, t плeмене їyдина, t клsтвы. И# разгнёвасz гDь ћростію на сhны ї}лєвы.
2
Ісус з Єрихона послав людей у Гай, що біля Беф-Авена, зі східної сторони Вефиля, і сказав їм: підіть, огляньте землю. Вони пішли й оглянули Гай.
2
И# послA їисyсъ мyжы t їеріхHна въ гaй, и4же є4сть проти1ву виfavнъ на вост0къ веfи1лz, и3 речE и5мъ, глаг0лz: шeдше соглsдайте зeмлю. И# и3д0ша мyжіе и3 соглsдаша гaй.
3
І повернувшись до Ісуса, сказали йому: не весь народ нехай іде, а нехай піде близько двох тисяч або близько трьох тисяч чоловік, і вразять Гай; усього народу не утруджуй туди, тому що їх мало [там].
3
И# возврати1шасz ко їисyсу и3 рек0ша є3мY: да не и4дутъ вси2 лю1діе, но ћкw двЁ тhсzщы и3ли2 три2 тhсzщы мужeй да и4дутъ и3 да вою1ютъ гaй: да не ведeши тaмw всёхъ людjй, мaлw бо є4сть и4хъ (тaмw).
4
Отже, пішло туди з народу близько трьох тисяч чоловік, але вони кинулися навтіки від жителів гайських;
4
И# и3д0ша t людjй тaмw, ѓки три2 тhсzщы мужeй, и3 побэг0ша t лицA мужeй гaйскихъ:
5
жителі гайські убили з них до тридцяти шести чоловік, і переслідували їх від воріт до Севарима і розбили їх на спуску з гори; від чого серце народу розтануло і стало, як вода.
5
и3 ўби1ша t ни1хъ мyжіе гaйстіи ћкw три1десzть и3 шeсть мужeй, и3 tгнaша и5хъ t врaтъ, д0ндеже сокруши1ша и5хъ на стремни1нэ: и3 ўжасeсz сeрдце людjй, и3 бhсть ћкw водA.
6
Ісус роздер одяг свій і упав лицем своїм на землю перед ковчегом Господнім і лежав до самого вечора, він і старійшини Ізраїлеві, і посипали порохом голови свої.
6
И# растерзA їисyсъ ри6зы сво‰, и3 падE на земли2 на лицE своE пред8 гDемъ дaже до вeчера, сaмъ и3 стaрцы ї}лєвы: и3 посhпаша пeрсть на главы6 сво‰.
7
І сказав Ісус: о, Господи Владико! для чого Ти перевів народ цей через Йордан, щоб віддати нас у руки аморреїв і погубити нас? о, якби ми залишилися і жили за Йорданом!
7
И# речE їисyсъ: молю1сz, гDи гDи, вскyю преведE рaбъ тв0й лю1ди сі‰ чрез8 їoрдaнъ предaти и5хъ ґморрewмъ на погублeніе; q, да бhхомъ пребhли и3 всели1лисz ў їoрдaна:
8
О, Господи! що сказати мені після того, як Ізраїль показав спину ворогам своїм?
8
гDи, что2 рекY; понeже tврати2 ї}ль вhю свою2 пред8 враги6 свои1ми:
9
Хананеї і всі жителі землі почують і оточать нас і знищать ім’я наше з землі. І що зробиш тоді імені Твоєму великому?
9
и3 ўслhшавъ хананeй и3 вси2 живyщіи на земли2 њбhдутъ нaсъ и3 потребsтъ нaсъ t земли2: и3 что2 сотвори1ши и4мени твоемY вели1кому;
10
Господь сказав Ісусові: встань, для чого ти упав на лице твоє?
10
И# речE гDь ко їисyсу: востaни, вскyю ты2 пaлъ є3си2 на лицE твоE;
11
Ізраїль згрішив, і переступили вони завіт Мій, який Я заповідав їм; і взяли із заклятого, й украли, і приховали, і поклали між своїми речами;
11
согрэши1ша лю1діе и3 преступи1ша завётъ м0й, є3г0же завэщaхъ къ ни6мъ, и3 ўкрaдше t клsтвы, скрhша въ сосyдэхъ свои1хъ:
12
через те сини Ізраїлеві не могли встояти перед ворогами своїми і показали спини ворогам своїм, тому що вони підпали прокляттю; не буду більше з вами, якщо не знищите із середовища вашого проклятого.
12
сегw2 рaди не м0гутъ сhнове ї}лєвы стaти пред8 лицeмъ врагHвъ свои1хъ, но хребeтъ њбратsтъ пред8 враги6 свои1ми, ћкw клsтвою стaшасz: не приложY ксемY бhти съ вaми, ѓще не и4змете клsтвы t себє2 сами1хъ:
13
Встань, освяти народ і скажи: освятіться до ранку, бо так говорить Господь Бог Ізраїлів: «закляте серед тебе, Ізраїлю; тому ти не можеш устояти перед ворогами твоїми, доки не віддалиш від себе заклятого»;
13
востaвъ њчи1сти лю1ди и3 рцы2: њчи1ститесz на ќтро: ћкw сі‰ гlетъ гDь бGъ ї}левъ: клsтва є4сть въ вaсъ, не возм0жете стaти пред8 враги6 вaшими, д0ндеже и4змете t себє2 сами1хъ клsтву:
14
завтра підходьте [усі] за колінами вашими; коліно ж, яке вкаже Господь, нехай підходить за племенами; плем’я, яке вкаже Господь, нехай підходить за родинами; родина, яку вкаже Господь, нехай підходить по одній людині;
14
и3 собери1тесz вси2 заyтра по племенHмъ (вaшымъ), и3 бyдетъ плeмz, є4же покaжетъ гDь, да приведeте по с0нмwмъ: и3 с0нмъ, є3г0же покaжетъ гDь, да приведeте по домHмъ: и3 д0мъ, є3г0же покaжетъ гDь, да приведeте по мужє1мъ:
15
і викритого у викраденні заклятого нехай спалять вогнем, його й усе, що в нього, за те, що він переступив завіт Господній і зробив беззаконня серед Ізраїля.
15
и3 и4же њбличи1тсz, да сожжeтсz nгнeмъ, сaмъ и3 вс‰ є3ли6ка сyть є3гw2, ћкw преступи2 завётъ гDень и3 сотвори2 беззак0ніе во ї}ли.
16
Ісус, уставши рано-вранці, повелів підходити Ізраїлю за колінами його, і вказане коліно Іудине;
16
И# востA їисyсъ заyтра, и3 приведE людjй по племенHмъ: и3 њбличи1сz плeмz їyдино.
17
потім повелів підходити племенам Іуди, і вказане плем’я Зари; повелів підходити племені Зариному за родинами, і вказана [родина] Завдієва;
17
И# приведeсz по с0нмwмъ, и3 њбличи1сz с0нмъ зарaинъ: и3 приведeсz с0нмъ зарaинъ по мужє1мъ, и3 њбличи1сz д0мъ замврjинъ.
18
повелів підходити родині його по одній людині, і вказаний Ахан, син Хармія, сина Завдія, сина Зари, з коліна Іудиного.
18
И# приведeсz д0мъ є3гw2 по мужє1мъ, и3 њбличи1сz ґхaръ сhнъ хармjинъ сhна замврjина, сhна зарaнz, t плeмене їyдина.
19
Тоді Ісус сказав Ахану: сину мій! воздай славу Господу, Богу Ізраїлевому і зроби перед Ним сповідання й оголоси мені, що ти зробив; не приховай від мене.
19
И# речE їисyсъ ґхaру: сhне м0й, дaждь слaву днeсь гDу бGу ї}леву, и3 дaждь є3мY и3сповёданіе, и3 и3сповёждь ми2, что2 сотвори1лъ є3си2, и3 не ўтaй t менє2.
20
У відповідь Ісусові Ахан сказав: дійсно, я згрішив перед Господом Богом Ізраїлевим і зробив те і те:
20
И# tвэщA ґхaръ їисyсу и3 речE: пои1стиннэ ѓзъ согрэши1хъ пред8 гDемъ бGомъ ї}левымъ: си1це и3 си1це сотвори1хъ:
21
між здобиччю побачив я один чудовий сеннаарський одяг і двісті сиклів срібла і зливок золота вагою в п’ятдесят сиклів; це мені сподобалося і я взяв це; і ось, воно заховане в землі посеред намету мого, і срібло під ним [заховане].
21
ви1дэхъ въ плёнэ ри1зу краснY и3 добрY и3 двёсти дідрaхмъ сребрA, и3 сосyдъ є3ди1нъ злaтъ, пzтьдесsтъ дідрaхмъ вёсъ є3гw2: и3 помhсливъ на нS взsхъ: и3 сE, сі‰ сокровє1нна сyть въ земли2 въ кyщи моeй, и3 сребро2 сокровeнно под8 ни1ми.
22
Ісус послав людей, і вони побігли в намет [у стан]; і ось, усе це заховане було в наметі його, і срібло під ним.
22
И# послA їисyсъ послы2, и3 и3д0ша въ кyщу въ п0лкъ: и3 сі‰ бsху сокровє1нна въ кyщи є3гw2, и3 сребро2 под8 ни1ми.
23
Вони взяли це з намету і принесли до Ісуса і до всіх синів Ізраїлевих і поклали перед Господом.
23
И# и3знес0ша | и3з8 кyщи, и3 принес0ша ко їисyсу и3 къ стaрцємъ ї}лєвымъ, и3 положи1ша | пред8 гDемъ.
24
Ісус і всі ізраїльтяни з ним взяли Ахана, сина Зариного, і срібло, і одяг, і зливок золота, і синів його і дочок його, і волів його й ослів його, і овець його і намет його, і все, що в нього було, і вивели їх [із усім] на долину Ахор.
24
И# взS їисyсъ ґхaра сhна зарaнz, и3 сребро2 и3 ри1зу и3 сосyдъ златhй, и3 возведE є3го2 въ дeбрь ґхHръ, и3 сhны є3гw2 и3 дщє1ри є3гw2, и3 телцы2 є3гw2 и3 nслsта є3гw2 и3 вс‰ џвцы є3гw2, и3 кyщу є3гw2 и3 вс‰ и3мBніz є3гw2, и3 вeсь ї}ль по нeмъ: и3 возведE | (со всёмъ) во є3мeкъ [въ дeбрь] ґхHръ.
25
І сказав Ісус: за те, що ти навів на нас лихо, Господь на тебе наводить лихо в день цей. І побили його всі ізраїльтяни камінням, і спалили їх вогнем, і накидали на них каміння.
25
И# речE їисyсъ ґхaру: почто2 потреби1лъ є3си2 нaсъ; да потреби1тъ тS гDь, ћкоже и3 днeсь. И# поби1ша є3го2 кaменіемъ вeсь ї}ль, и3 сожг0ша вс‰ nгнeмъ, и3 наметaша и5хъ кaменіемъ,
26
І накидали на нього велику купу каміння, яка вціліла і до цього дня. Після цього затихла лють гніву Господнього. Тому те місце називається долиною Ахор навіть до цього дня.
26
и3 наметaша на нeмъ громaду кaменіz вели1ку. И# престA гDь t ћрости гнёва своегw2. Сегw2 рaди прозвaсz и4мz мёсту томY є3мeкъ ґхHръ дaже до днE сегw2.
Глава 8
1
Господь сказав Ісусові: не бійся і не жахайся; візьми із собою весь народ, здатний до війни, і, вставши, піди до Гая; ось, Я віддаю в руки твої царя Гайського і народ його, місто його і землю його;
1
И# речE гDь ко їисyсу: не б0йсz, нижE ўжасaйсz: поими2 съ соб0ю вс‰ мyжы вои6нскіz, и3 востaвъ взhди въ гaй: сE, предaхъ въ рyцэ твои2 царS гaйска и3 зeмлю є3гw2, и3 лю1ди є3гw2 и3 грaдъ є3гw2:
2
зроби з Гаєм і царем його те саме, що зробив ти з Єрихоном і царем його, тільки здобич його і худобу його розділіть собі; зроби засідку за містом.
2
и3 да сотвори1ши гaю и3 царю2 є3гw2, ћкоже сотвори1лъ є3си2 їеріхHну и3 царю2 є3гw2: и3 плёнъ є3гw2 и3 скоты2 є3гw2 да плэни1ши себЁ: ўстр0й же себЁ подсaду грaду за соб0ю.
3
Ісус і весь народ, здатний до війни, встав, щоб іти до Гая, і вибрав Ісус тридцять тисяч чоловік хоробрих і послав їх уночі,
3
И# востA їисyсъ и3 вси2 мyжіе вои1нстіи, да вни1дутъ въ гaй: и3 и3збрA їисyсъ три1десzть тhсzщъ мужeй вои1нскихъ си1льныхъ крёпостію и3 послA и5хъ н0щію,
4
і дав їм наказ і сказав: дивіться, ви будете складати засідку біля міста позаду міста; не відходьте далеко від міста і будьте всі готові;
4
и3 заповёда и5мъ, глаг0лz: вы2 скрhйтесz за грaдомъ: не далeче бyдите t грaда ѕэлw2, и3 бyдите вси2 гот0ви:
5
а я і весь народ, який зі мною, підійдемо до міста; і коли [жителі Гая] виступлять проти нас, як і раніше, то ми побіжимо від них;
5
ѓзъ же и3 вси2 лю1діе и5же со мн0ю пристyпимъ ко грaду: и3 бyдетъ є3гдA и3зhдутъ живyщіи въ гаи2 въ срётеніе нaмъ, ћкоже и3 прeжде, и3 побёгнемъ t лицA и4хъ:
6
вони підуть за нами, так що ми відволічемо їх від міста; бо вони скажуть: «біжать від нас, як і раніше»; коли ми побіжимо від них,
6
и3 є3гдA и3зhдутъ в8слёдъ нaсъ, tт0ргнемъ и5хъ t грaда: и3 рекyтъ: бэжaтъ сjи t лицA нaшегw, ћкоже и3 прeжде:
7
тоді ви встаньте із засідки і заволодійте містом, і Господь Бог ваш віддасть його в руки ваші;
7
вh же востaнете t подсaды, и3 п0йдете во грaдъ, и3 предaстъ є3го2 гDь бGъ нaшъ въ рyцэ вaши:
8
коли візьмете місто, запаліть місто вогнем, за словом Господнім зробіть; дивіться, я повеліваю вам.
8
и3 бyдетъ є3гдA в0змете грaдъ, запали1те є3го2 nгнeмъ, по словеси2 семY сотвори1те: сE, заповёдаю вaмъ.
9
Таким чином послав їх Ісус, і вони пішли в засідку і засіли між Вефилем і між Гаєм, із західного боку Гая; а Ісус у ту ніч ночував серед народу.
9
И# послA и5хъ їисyсъ, и3 и3д0ша въ подсaду: и3 сэд0ша междY веfи1лемъ и3 междY гaіемъ, t м0рz гaіа.
10
Вставши рано-вранці, Ісус оглянув народ, і пішов він і старійшини Ізраїлеві перед народом до Гая;
10
И# востaвъ їисyсъ заyтра, соглsда лю1ди: и3 взhде сaмъ и3 стaрцы ї}лтестіи пред8 людьми2 въ гaй.
11
і весь народ, здатний до війни, який був з ним, пішов, наблизився і підійшов до міста [зі східного боку, засідка ж була на захід від міста],
11
И# вси2 лю1діе вои1нстіи съ ни1мъ взыд0ша, и3 и3дyще пріид0ша сопроти1въ грaда t вост0кwвъ: и3 подс†ды грaда t м0рz.
12
і поставив стан з північної сторони Гая, а між ним і Гаєм була долина. Потім узяв він близько п’яти тисяч чоловік і посадив їх у засідці між Вефилем і Гаєм, із західного боку міста.
12
И# њполчи1шасz t сёвера гaіа, и3 (бhсть) дeбрь междY и4ми и3 междY гaіемъ. И# взS ћкw пsть тhсzщъ мужeй, и3 положи2 и5хъ на подсaду междY веfи1лемъ и3 гaіемъ t зaпада гaіа.
13
І народ розташував весь стан, який був з північного боку міста, так, що задня частина була з західного боку міста. І прийшов Ісус у ту ніч на середину долини.
13
И# постaвиша лю1діе вeсь п0лкъ t сёвера грaда, ґ прHчаz є3гw2 t м0рz грaда. И# п0йде їисyсъ въ н0щь џну посредЁ дeбри.
14
Коли побачив це цар Гайський, негайно з жителями міста, вставши рано, виступив проти Ізраїля на бій, він і весь народ його, на призначене місце перед рівниною; а він не знав, що для нього є засідка позаду міста [його].
14
И# бhсть є3гдA ўви1дэ цaрь гaйскій, потщaсz, и3 востA рaнw и3 и3зhде въ срётеніе и5мъ прsмw на брaнь, сaмъ и3 вси2 лю1діе є3гw2 съ ни1мъ во врeмz, пред8 лицeмъ подсaды: џнъ же не вёдzше, ћкw подсaда є3мY є4сть за грaдомъ (є3гw2).
15
Ісус і весь Ізраїль, начебто вражені ними, побігли до пустелі;
15
И# ўви1дэ, и3 tи1де їисyсъ и3 вeсь лю1дъ t лицA и4хъ, и3 побэжE путeмъ пустhни.
16
а вони покликали весь народ, який був у місті, щоб переслідувати їх, і, переслідуючи Ісуса, віддалилися від міста;
16
И# ўкрэпи1сz вeсь лю1дъ гнaти в8слёдъ и4хъ, и3 погнaша в8слёдъ сынHвъ ї}левыхъ, и3 tступи1ша t грaда.
17
у Гаї і Вефилі не залишилося жодної людини, яка не погналася б за Ізраїлем; і місто своє вони залишили відчиненим, переслідуючи Ізраїля.
17
(И#) не њстaсz никт0же въ гаи2 и3 веfи1ли, и4же не погнA в8слёдъ ї}лz: и3 њстaвиша грaдъ tвeрстъ, и3 гнaша в8слёдъ ї}лz.
18
Тоді Господь сказав Ісусові: простягни спис, що у руці твоїй, до Гая, бо Я віддам його в руки твої [і засідка негайно встане з місця свого]. Ісус простяг [руку свою і] спис, що був у його руці, до міста.
18
И# речE гDь ко їисyсу: простри2 рyку твою2 съ копіeмъ, є4же въ руцЁ твоeй, на грaдъ, занE въ рyку твою2 предaхъ є3го2: и3 подс†ды востaнутъ вск0рэ t мёста своегw2. И# прострE їисyсъ рyку свою2 и3 съ копіeмъ на грaдъ.
19
Ті, що сиділи у засідці, негайно встали з місця свого і побігли, як тільки він простяг руку свою, ввійшли в місто і взяли його і негайно запалили місто вогнем.
19
И# подс†ды востaша ск0рw t мёста своегw2: и3 и3зыд0ша, є3гдA прострE рyку, и3 внид0ша во грaдъ, и3 взsша є3го2: и3 потщaвшесz запали1ша грaдъ nгнeмъ.
20
Жителі Гая, оглянувшись назад, побачили, що дим від міста піднімався до неба. І не було для них місця, куди б бігти — ні туди ні сюди; бо народ, який біг до пустелі, повернувся на переслідувачів.
20
И# њзрёвшесz њбитaтєли гaйстіи вспsть себє2, ўзрёша дhмъ восходsщь t грaда до небесE, и3 ктомY не и3мёша кaмw побёгнути, сёмw и3ли2 nвaмw: лю1діе же бэгyщіи въ пустhню њбрати1шасz на гонsщихъ.
21
Ісус і весь Ізраїль, побачивши, що ті, які сиділи в засідці, взяли місто, і дим від міста піднявся [до неба], повернулися і стали уражати жителів Гая;
21
Їисyсъ же и3 вeсь ї}ль ўви1дэша, ћкw взsша подс†ды грaдъ, и3 ћкw восх0дитъ дhмъ грaдный до небесE: и3 њбрати1вшесz и3зби1ша мужeй гaйскихъ.
22
а ті з міста вийшли назустріч їм, так що вони знаходилися всередині між ізраїльтянами, з яких одні були з того боку, а інші з іншого; так уражали їх, що не залишили жодного з них, хто уцілів би або втік;
22
И# сjи и3зыд0ша и3з8 грaда проти1ву и5мъ, и3 бhша посредЁ полкA ї}лева, сjи tсю1ду и3 сjи toнyду: и3 и3зби1ша и5хъ, д0ндеже не њстaсz ни є3ди1нъ t ни1хъ цёлъ, ни ўбэжA.
23
а царя Гайського взяли живим і привели його до Ісуса.
23
И# царS гaйска ћша жи1ва, и3 привед0ша є3го2 ко їисyсу.
24
Коли ізраїльтяни перебили всіх жителів Гая на полі, у пустелі, де вони переслідували їх, і коли усі вони до останнього впали від вістря меча, тоді всі ізраїльтяни повернулися до Гая і вразили його вістрям меча.
24
И# бhсть є3гдA престaша сhнове ї}лєвы сэкyще всёхъ сyщихъ въ гаи2 и3 сyщихъ на полsхъ и3 на горЁ и3сх0да, и3дёже гони1ша и5хъ, и3 пад0ша вси2 џстріемъ мечA на нeй до концA: и3 њбрати1сz їисyсъ въ гaй и3 посэчE и5хъ мечeмъ.
25
Полеглих у той день чоловіків і жінок, усіх жителів Гая, було дванадцять тисяч.
25
И# бhша вси2 пaдшіи въ т0й дeнь t мyжеска п0лу и3 до жeнска дванaдесzть тhсzщъ, вси2 живyщіи въ гаи2.
26
Ісус не опускав руки своєї, яку простяг зі списом, доки не піддав закляттю всіх жителів Гая;
26
Їисyсъ же не њбрати2 руки2 своеS, ю4же прострE съ копіeмъ, д0ндеже проклS всёхъ њбитaющихъ въ гаи2.
27
тільки худобу і здобич міста цього [сини] Ізраїля розділили між собою, за словом Господа, як [Господь] сказав Ісусові.
27
КромЁ скотHвъ (и4хъ) и3 и3мёніz, ±же во грaдэ џнэмъ, вс‰ плэни1ша себЁ сhнове ї}лєвы по повелёнію гDню, ћкоже повелЁ гDь їисyсу.
28
І спалив Ісус Гай і обвернув його на вічні руїни, на пустелю, до цього дня;
28
И# запали2 грaдъ їисyсъ nгнeмъ: зeмлю неwбитaему во вёкъ положи2 є3го2 дaже до сегw2 днE.
29
а царя Гайського повісив на дереві, [і був він на дереві] до вечора; після заходу ж сонця наказав Ісус, і зняли труп його з дерева, і кинули його біля воріт міських, і накидали над ним велику купу каміння, яка вціліла навіть до цього дня.
29
И# царS гaйска повёси на дрeвэ сугyбэмъ: и3 бsше на дрeвэ до вeчера: и3 заходsщу с0лнцу повелЁ їисyсъ, и3 снsша тёло є3гw2 съ дрeва, и3 поверг0ша є5 въ р0въ пред8 враты2 грaда: и3 насhпа над8 ни1мъ громaду вели1ку кaменіz дaже до сегw2 днE.
30
Тоді Ісус влаштував жертовник Господу Богу Ізраїлевому на горі Гевал,
30
ТогдA создA їисyсъ nлтaрь гDу бGу ї}леву на горЁ гевaлъ,
31
як заповів Мойсей, раб Господній, синам Ізраїлевим, про що написано в книзі закону Мойсея, — жертовник з каменів цільних, на які не піднімали заліза; і принесли на ньому всепалення Господу і звершили жертви мирні.
31
ћкоже заповёда мwmсeй рaбъ гDень сынHмъ ї}лєвымъ, и3 ћкоже написaсz въ зак0нэ мwmсeовэ, nлтaрь t кaменій всецёлыхъ, на ни1хже не возложи1сz желёзо: и3 вознесE тaмw всесожжє1ніz гDу и3 жeртву спасeніz.
32
І написав [Ісус] там на каменях список із закону Мойсея, який він написав перед синами Ізраїлевими.
32
И# написA їисyсъ на кaменіихъ вторhй зак0нъ, зак0нъ мwmсeовъ, є3г0же написA пред8 сы6ны ї}левыми.
33
Весь Ізраїль, старійшини його і наглядачі [його] і судді його, стали з того й іншого боку ковчега навпроти священиків [і] левитів, які носять ковчег завіту Господнього, як прибульці, так і природні жителі, одна половина їх біля гори Гаризим, а друга половина біля гори Гевал, як раніше повелів Мойсей, раб Господній, благословляти народ Ізраїлів.
33
И# вeсь ї}ль, и3 стaрцы и4хъ и3 судіи6 и4хъ и3 книгHчіz и4хъ предходsху сю1ду и3 сю1ду пред8 ківHтомъ, и3 жерцы2 и3 леvjти воздвизaша ківHтъ завёта гDнz, пришeлецъ же и3 тузeмецъ: и5же бhша полови1на и4хъ бли1з8 горы2 гарізjнъ, и3 полови1на и4хъ бли1з8 горы2 гевaлъ, ћкоже заповёда мwmсeй рaбъ гDень блгcви1ти людjй ї}левыхъ въ пeрвыхъ.
34
І потім прочитав [Ісус] усі слова закону, благословення і прокляття, як написано в книзі закону;
34
И# по си1хъ тaкw прочтE їисyсъ вс‰ словесA зак0на сегw2, благословє1ніz и3 кл‰твы, по всемY напи1санному въ зак0нэ мwmсeовэ.
35
з усього, що Мойсей заповів [Ісусові], не було жодного слова, якого Ісус не прочитав би перед усім зібранням Ізраїля, [перед чоловіками,] і жінками, і дітьми, і прибульцями, які перебували серед них.
35
Не бsше словесE t всёхъ, ±же заповёда мwmсeй їисyсу, є3гHже не прочтE їисyсъ во ќши всегw2 с0нма сынHвъ ї}левыхъ, мужє1мъ и3 женaмъ, и3 дётемъ и3 пришeлцємъ приходsщымъ ко ї}лю.
Глава 9
1
Почувши це, всі царі [аморрейські], що за Йорданом, на горі і на рівнині і по всьому березі великого моря, [і які] біля Ливану, хеттеї, аморреї, [гергесеї,] хананеї, ферезеї, евеї та ієвусеї,
1
Е#гдa же ўслhшаша вси2 цaріе ґморрeйстіи, и5же њб8 nнY странY їoрдaна, и5же въ г0рнэй и3 и5же въ рaвнэй, и3 и5же во всeмъ прим0ріи м0рz вели1кагw и3 и5же при ґнтілівaнэ, и3 хеттє1и и3 ґморрє1и, и3 гергесє1и и3 хананє1и, и3 ферезє1и и3 є3vє1и и3 їевусє1и,
2
зібралися разом, щоб однодушно воювати з Ісусом та Ізраїлем.
2
снид0шасz вкyпэ сэщи1сz со їисyсомъ и3 со ї}лемъ є3диномhсленнw.
3
Але жителі Гаваона, почувши, що Ісус зробив з Єрихоном і Гаєм,
3
И# живyщіи въ х0лмэ въ гаваHнэ слhшаша вс‰, є3ли6ка сотвори2 гDь їеріхHну и3 гaю,
4
вдалися до хитрости: пішли, запаслися хлібом на дорогу і поклали старі мішки на ослів своїх і старі, порвані і залатані міхи вина;
4
и3 сотвори1ша и3 сjи съ лукaвствомъ, и3 шeдше ўгот0ваша бр†шна и3 ўгот0вашасz: и3 взeмше врє1тища вє1тха на nслы2 сво‰, и3 мёхи вінA вє1тхи и3 разсёдшыzсz зав‰заны:
5
і взуття на ногах їхніх було старе з латками, і одяг на них старий; і весь дорожній хліб їхній був сухим і цвілим [і розкришеним].
5
и3 сапоги2 вє1тхи и3 заплaчєны на ногY и4хъ, и3 ри6зы њбвєтшaны на ни1хъ, и3 хлёбы брaшна и4хъ бёша прес0хли и3 сплёснэли и3 сдр0блени.
6
Вони прийшли до Ісуса в стан [Ізраїльський] у Галгал і сказали йому і всім ізраїльтянам: ми прийшли з дуже далекої землі; отже, укладіть з нами союз.
6
И# пріид0ша ко їисyсу въ п0лкъ ї}левъ въ галгaлы, и3 рек0ша ко їисyсу и3 всемY ї}лю: t земли2 дaльніz пріид0хомъ, и3 нн7э завэщaйте нaмъ завётъ.
7
Ізраїльтяни ж сказали евеям: можливо, ви живете біля нас? як нам укласти з вами союз?
7
И# рек0ша сhнове ї}лєвы къ хоррeю: ви1ждь, не посредё ли нaсъ живeши, и3 кaкw тебЁ завэщaю завётъ;
8
Вони сказали Ісусові: ми раби твої. Ісус же сказав їм: хто ви і звідки прийшли?
8
И# рек0ша ко їисyсу: раби2 є3смы2 твои2. И# речE къ ни6мъ їисyсъ: tкyду є3стE; и3 tкyду пріид0сте;
9
Вони сказали йому: з дуже далекої землі прийшли раби твої в ім’я Господа Бога твого; бо ми чули славу Його й усе, що зробив Він у Єгипті,
9
И# рек0ша къ немY: t дaльніz земли2 ѕэлw2 пріид0хомъ раби2 твои2 во и4мz гDа бGа твоегw2: слhшахомъ бо и4мz є3гw2 и3 вс‰, є3ли6ка сотвори2 во є3гЂптэ,
10
й усе, що Він зробив двом царям аморрейським, які [були] по той бік Йордану, Сигону, царю Есевонському, та Огу, царю Васанському, який [жив] в Астарофі [й Едреї].
10
и3 вс‰, є3ли6ка сотвори2 двои1мъ царє1мъ ґморрє1йскимъ, и5же бhша њб8 nнY странY їoрдaна, сиHну царю2 є3севHнску и3 w4гу царю2 васaнску, и4же живsше во ґстарHfэ и3 во є3драjнэ.
11
[Чуючи це,] старійшини наші і всі жителі нашої землі сказали нам: візьміть у руки ваші хліба на дорогу і підіть назустріч їм і скажіть їм: «ми раби ваші; отже, укладіть з нами союз».
11
И# слhшавше рек0ша къ нaмъ стaрцы нaши и3 вси2 живyщіи на земли2 нaшей, глаг0люще: возми1те себЁ брaшно на пyть и3 и3ди1те проти1ву и5мъ, и3 рцhте къ ни6мъ: раби2 є3смы2 вaши, и3 нн7э завэщaйте нaмъ завётъ:
12
Цей хліб наш з домів наших ми взяли теплим у той день, коли пішли до вас, а тепер ось, він зробився сухим і цвілим;
12
сjи хлёбы нaши, тє1плыz на пyть взsхомъ и5хъ t домHвъ нaшихъ, въ џньже дeнь и3зыд0хомъ пріити2 къ вaмъ: нн7э же пресх0ша и3 бhша содр0блени:
13
і ці міхи з вином, які ми налили нові, ось, порвалися; і цей одяг наш і взуття наше постаріли від дуже далекої дороги.
13
и3 сjи мёси вінA, и5хже наліsхомъ нHвы, и3 сjи разсэд0шасz: и3 ри6зы нaшz сі‰ и3 њб{вища н†ша њбетшaша t д0лгагw пути2 ѕэлw2.
14
Ізраїльтяни взяли їхнього хліба, а Господа не запитали.
14
И# взsша кн‰зи брaшно и4хъ, ґ гDа не вопроси1ша.
15
І уклав Ісус з ними мир і ухвалив з ними умову в тім, що він збереже їм життя; і поклялись їм начальники громади.
15
И# сотвори2 їисyсъ съ ни1ми ми1ръ, и3 ўстaви къ ни6мъ завётъ, є4же снабдёти и5хъ: и3 клsшасz и5мъ кн‰зи с0нма.
16
А через три дні, як уклали вони з ними союз, почули, що вони сусіди їхні і живуть поблизу них;
16
И# бhсть по тріeхъ днeхъ по завэщaніи къ ни6мъ завёта, ўслhшаша, ћкw бли1з8 и4хъ сyть и3 ћкw посредЁ и4хъ живyтъ.
17
бо сини Ізраїлеві, вирушивши у дорогу, прийшли в міста їхні на третій день; міста ж їхні [були]: Гаваон, Кефира, Беероф і Кириаф-Іарим.
17
И# востaша сhнове ї}лєвы и3 внид0ша во грaды и4хъ въ трeтій дeнь: грaди же и4хъ (бsху) гаваHнъ и3 кефірA, и3 вирHтъ и3 грaдъ їарjмъ.
18
[Ісус і] сини Ізраїлеві не побили їх, тому що [усі] начальники громади клялися їм Господом Богом Ізраїлевим. За це вся громада [Ізраїлева] обурилася на начальників.
18
И# не сотвори1ша съ ни1ми рaти (їисyсъ и3) сhнове ї}лєвы, ћкw клsшасz и5мъ вси2 кн‰зи с0нма гDемъ бGомъ ї}левымъ. И# роптaша вeсь с0нмъ ї}левъ на кнzзeй.
19
Усі начальники сказали всій громаді: ми клялися їм Господом Богом Ізраїлевим і тому не можемо торкнутися їх;
19
И# рек0ша вси2 кн‰зи всемY с0нму: мы2 клsхомсz и5мъ гDемъ бGомъ ї}левымъ, и3 нн7э не возм0жемъ коснyтисz и4хъ:
20
а ось що зробимо з ними: залишимо їх живими, щоб не впав на нас гнів за клятву, якою ми клялися їм.
20
сіE сотвори1мъ и5мъ, є4же живи1ти и5хъ, и3 снабди1мъ и5хъ, и3 не бyдетъ на нaсъ гнёва клsтвы рaди, є4юже клsхомсz и5мъ.
21
І сказали їм начальники: нехай вони живуть, але будуть рубати дрова і черпати воду для всієї громади. [І зробила вся громада] так, як сказали їм начальники.
21
И# рек0ша и5мъ кн‰зи: да живyтъ сjи, и3 бyдутъ древосёчцы и3 водон0сцы всемY с0нму. И# сотвори2 вeсь с0нмъ, ћкоже рек0ша и5мъ кн‰зи.
22
Ісус покликав їх і сказав: для чого ви обдурили нас, сказавши: «ми дуже далеко від вас», тоді як ви живете поблизу нас?
22
И# созвA и5хъ їисyсъ и3 речE и5мъ, глаг0лz: почто2 прельсти1сте мS, глаг0люще: далeче є3смы2 t тебє2 ѕэлw2; вh же насeлницы є3стE t живyщихъ въ нaсъ:
23
за це прокляті ви! без кінця ви будете рабами, будете рубати дрова і черпати воду для [мене і для] дому Бога мого]!
23
и3 нн7э пр0клzти є3стE: и3 не њскудёетъ t вaсъ рaбъ, нижE древосёчецъ, нижE водон0сецъ мнЁ и3 бGу моемY.
24
Вони у відповідь Ісусові сказали: дійшло до відома рабів твоїх, що Господь Бог твій повелів Мойсеєві, рабові Своєму, дати вам усю землю і знищити [нас і] всіх жителів цієї землі перед лицем вашим; тому ми дуже боялися, щоб ви не позбавили нас життя, і зробили цю справу;
24
И# tвэщaша їисyсу, глаг0люще: понeже возвэсти1сz нaмъ (рабHмъ твои6мъ), є3ли6ка заповёда гDь бGъ тв0й мwmсeю рабY своемY, дaти вaмъ зeмлю сію2 и3 потреби1ти нaсъ и3 вс‰ живyщыz на нeй t лицA вaшегw, сегw2 рaди ўбоsхомсz ѕэлw2 њ душaхъ нaшихъ t лицA вaшегw, и3 сотвори1хомъ дёло сіE:
25
тепер ось ми в руці твоїй: як краще і справедливіше тобі здасться вчинити з нами, так і вчини.
25
и3 нн7э, сE, мы2 подрyчни вaмъ, ћкоже ўг0дно є4сть вaмъ, и3 ћкоже вaмъ мни1тсz, твори1те нaмъ.
26
І вчинив з ними так: визволив їх від руки синів Ізраїлевих, і вони не умертвили їх;
26
И# сотвори1ша и5мъ си1це: и3 и3збaви | їисyсъ въ т0й дeнь t рукY сынHвъ ї}левыхъ, и3 не ўби1ша и5хъ.
27
і визначив у той день Ісус, щоб вони рубали дрова і черпали воду для [всієї] громади і для жертовника Господнього; [тому жителі Гаваона зробилися дроворубами і водоносами для жертовника Божого] навіть до цього дня, на місці, яке б не обрав [Господь].
27
И# постaви | їисyсъ въ т0й дeнь древосёчцы и3 водон0сцы всемY с0нму и3 nлтарю2 б9ію. Сегw2 рaди бhша живyщіи въ гаваHнэ древосёчцы и3 водон0сцы nлтарю2 б9ію, дaже до днeшнzгw днE, и3 на мёстэ є4же ѓще и3зберeтъ гDь.
Глава 10
1
Коли Адониседек, цар Єрусалимський, почув, що Ісус узяв Гай і піддав його закляттю, і що так само вчинив з Гаєм і царем його, як вчинив з Єрихоном і царем його, і що жителі Гаваона уклали мир [з Ісусом і] з Ізраїлем і залишилися серед них,
1
Е#гдa же ўслhша ґдwнівезeкъ цaрь їеrли1мскій, ћкw взS їисyсъ гaй и3 потреби2 є3го2, ћкоже сотвори2 їеріхHну и3 царю2 є3гw2, тaкw сотвори2 и3 гaю и3 царю2 є3гw2, и3 ћкw сaми вдaшасz живyщіи въ гаваHнэ ко їисyсу и3 ко ї}лю, и3 бhша въ ни1хъ,
2
тоді він дуже злякався, тому що Гаваон [було] місто велике, як одне з царських міст, і більше Гая, і всі жителі його люди хоробрі.
2
и3 ўбоsшасz сaми въ себЁ ѕэлw2: вёдzху бо, ћкw грaдъ бsше вели1къ гаваHнъ, ћкw є3ди1нъ t вели1кихъ градHвъ, и3 вси2 мyжіе и5же въ нeмъ крёпцы.
3
Тому Адониседек, цар Єрусалимський, послав до Гогама, царя Хевронського, і до Фирама, царя Іармуфського, і до Яфія, царя Лахисського, і до Девира, царя Еглонського, щоб сказати:
3
И# послA ґдwнівезeкъ цaрь їеrли1мскій къ є3лaму царю2 хеврHнску и3 фераaну царю2 їерімyfску, и3 ко ґфjю царю2 лахjсску, и3 къ давjру царю2 nдоллaмску, глаг0лz:
4
прийдіть до мене і допоможіть мені уразити Гаваон за те, що він уклав мир з Ісусом і синами Ізраїлевими.
4
пріиди1те, взhдите ко мнЁ и3 помози1те ми2, да повою1емъ гаваHна: вдaшасz бо сaми ко їисyсу и3 къ сынHмъ ї}лєвымъ.
5
Вони зібралися, і пішли п’ять царів аморрейських: цар Єрусалимський, цар Хевронський, цар Іармуфський, цар Лахисський, цар Еглонський, вони і все ополчення їх, і розташувалися станом біля Гаваона, щоб воювати проти нього.
5
И# собрaшасz и3 взыд0ша пsть царeй їевусeйскихъ: цaрь їеrли1мскій и3 цaрь хеврHнскій, и3 цaрь їерімyfскій и3 цaрь лахjсскій и3 цaрь nдоллaмскій, сaми и3 вси2 лю1діе и4хъ, и3 њбсэд0ша гаваHна и3 воевaша на него2.
6
Жителі Гаваона послали до Ісуса в стан [ізраїльський], у Галгал, сказати: не відніми руки твоєї від рабів твоїх; прийди до нас скоріше, врятуй нас і подай нам допомогу; тому що зібралися проти нас усі царі аморрейські, які живуть в горах.
6
И# послaша живyщіи въ гаваHнэ ко їисyсу въ п0лкъ ї}левъ въ галгaлы, глаг0люще: не tрэшaй руки2 твоеS t р†бъ твои1хъ: взhди къ нaмъ ск0рw и3 помози2 нaмъ, и3 и3зми2 нaсъ: ћкw с0брани сyть на ны2 вси2 цaріе ґморрeйстіи, живyщіи въ г0рнэй.
7
Ісус пішов з Галгала сам, і з ним весь народ, здатний до війни, і всі чоловіки хоробрі.
7
И# взhде їисyсъ t галгaлъ, сaмъ и3 вси2 лю1діе вои1нстіи съ ни1мъ, всsкъ си1льный крёпостію.
8
І сказав Господь Ісусові: не бійся їх, бо Я віддав їх у руки твої: ніхто з них не устоїть перед лицем твоїм.
8
И# речE гDь ко їисyсу: не ўб0йсz и4хъ, ћкw въ рyцэ твои2 предaхъ |: не њстaнетъ t ни1хъ ни є3ди1нъ пред8 вaми.
9
І прийшов на них Ісус раптово, [тому що] усю ніч ішов він з Галгала.
9
И# пріи1де на ни1хъ їисyсъ внезaпу: всю1 бо н0щь и4де t галгaлъ.
10
Господь привів їх у сум’яття, коли ті побачили ізраїльтян, і вони вразили їх у Гаваоні сильною поразкою, і переслідували їх по дорозі до узвишшя Вефорона, й уражали їх до Азека і до Македа.
10
И# ўжаси2 | гDь t лицA сынHвъ ї}левыхъ: и3 сокруши2 | гDь сокрушeніемъ вели1кимъ въ гаваHнэ: и3 погнaша | путeмъ восх0да виfwрHнска, и3 сэчaху и5хъ дaже до ґзи1ка и3 до маки1да.
11
Коли ж вони бігли від ізраїльтян по схилу гори Вефоронської, Господь кидав на них з небес великі камені [граду] до самого Азека, і вони вмирали; більше було тих, які померли від каміння граду, ніж тих, яких умертвили сини Ізраїлеві мечем [у бою].
11
Внегдa же бэжaти и5мъ t лицA сынHвъ ї}левыхъ до восх0да виfwрHнска, и3 гDь вeрже на нS кaменіе вели1кое грaда съ небесE дaже до ґзи1ка, и3 бhсть мн0жае ўмeршихъ t грaда кaменна, нeже ўбіeнныхъ t сынHвъ ї}левыхъ мечeмъ на брaни.
12
Ісус воззвав до Господа в той день, в який віддав Господь [Бог] Аморрея в руки Ізраїля, коли побив їх у Гаваоні, і вони побиті були перед лицем синів Ізраїлевих, і сказав перед ізраїльтянами: стій, сонце, над Гаваоном, і місяць, над долиною Аїалонською!
12
ТогдA глаг0ла їисyсъ ко гDу, въ џньже дeнь предадE гDь бGъ ґморрeа под8 рyку ї}леву, є3гдA сокруши2 и5хъ въ гаваHнэ, и3 сокруши1шасz t лицA ї}лева: и3 речE їисyсъ: да стaнетъ с0лнце прsмw гаваHну, и3 лунA прsмw дeбри є3лHнъ.
13
І зупинилося сонце, і місяць стояв, доки народ мстився ворогам своїм. Чи не це написано в книзі Праведного: «стояло сонце серед неба і не поспішало до заходу майже цілий день»?
13
И# стA с0лнце и3 лунA въ стоsніи, д0ндеже tмсти2 бGъ врагHмъ и4хъ. Не сіe ли є4сть пи1сано въ кни1гахъ првdнагw: и3 стA с0лнце посредЁ небесE и3 не и3дsше на зaпадъ въ совершeніе днE є3ди1нагw;
14
І не було такого дня ні раніше ні після того, в який Господь [так] слухав би голосу людського. Тому що Господь боровся за Ізраїля.
14
И# не бhсть дeнь таковhй нижE прeжде, нижE послэди2, є4же послyшати бGу тaкw глaса человёча, ћкw гDь споб0рствова ї}лю.
15
Потім повернувся Ісус і весь Ізраїль з ним у стан, у Галгал.
15
И# возврати1сz їисyсъ и3 вeсь ї}ль съ ни1мъ въ п0лкъ въ галгaлы.
16
А ті п’ять царів втекли і сховалися в печері в Македі.
16
И# ўбэг0ша пsть цaріе сjи и3 скрhшасz въ пещeрэ ћже въ маки1дэ.
17
Коли донесено було Ісусові і сказано: «знайшлися п’ять царів, вони ховаються в печері в Македі»,
17
И# повёдаша їисyсу, глаг0люще: њбрэт0шасz пsть цaріе скрhвшіисz въ пещeрэ ћже въ маки1дэ.
18
Ісус сказав: «приваліть великі камені до отвору печери і приставте до неї людей стерегти їх;
18
И# речE їисyсъ: привали1те кaменіе вeліе ко ќстію пещeры и3 пристaвите над8 ни1ми мyжы стрещи2 и5хъ:
19
а ви не зупиняйтеся [тут], але переслідуйте ворогів ваших і знищуйте задню частину війська їх і не давайте їм ввійти в міста їх, бо Господь Бог ваш ввіддав їх у руки ваші».
19
вh же не ст0йте здЁ, гонsще в8слёдъ врагHвъ вaшихъ, и3 пости1гните њстaнокъ и4хъ, и3 не дади1те вни1ти и5мъ во грaды и4хъ, предадe бо | гDь бGъ нaшъ въ рyцэ нaши.
20
Після того, як Ісус і сини Ізраїлеві зовсім уразили їх дуже великою поразкою, і ті з них, що залишилися, утекли в укріплені міста,
20
И# бhсть є3гдA престA їисyсъ и3 вси2 сhнове ї}лєвы сэкyще и5хъ сэчeніемъ вели1кимъ ѕэлw2 дaже до концA, и3 ўцэлёвшіи t ни1хъ внид0ша во грaды твє1рды.
21
весь народ повернувся в стан до Ісуса в Макед з миром, і ніхто на синів Ізраїлевих не поворухнув язиком своїм.
21
И# возврати1шасz вси2 лю1діе въ п0лкъ ко їисyсу въ маки1ду здрaви, и3 не возскомлЁ никт0же t сынHвъ ї}левыхъ љзhкомъ свои1мъ.
22
Тоді Ісус сказав: відкрийте отвір печери і виведіть до мене з печери п’ятьох царів тих.
22
И# речE їисyсъ: tвeрзите ќстіе пещeры и3 и3зведи1те ко мнЁ пsть царeй си1хъ и3з8 пещeры.
23
Так і зробили: вивели до нього з печери п’ятьох царів тих: царя Єрусалимського, царя Хевронського, царя Іармуфського, царя Лахисського і царя Еглонського.
23
И# сотвори1ша тaкw, и3 и3звед0ша къ немY пsть царeй и3з8 пещeры: царS їеrли1мска и3 царS хеврHнска, и3 царS їерімyfска и3 царS лахjсска и3 царS nдоллaмска.
24
Коли вивели царів цих до Ісуса, Ісус покликав усіх ізраїльтян і сказав начальникам воїнів, які ходили з ним: підійдіть, наступіть ногами вашими на шиї царів цих. Вони підійшли і наступили ногами своїми на шиї їхні.
24
И# є3гдA и3звед0ша и5хъ ко їисyсу, и3 созвA їисyсъ всего2 ї}лz и3 начaлники вои6нскіz ходsщыz съ ни1мъ, глаг0лz къ ни6мъ: приступи1те и3 наступи1те ногaми вaшими на вы6и царeй си1хъ. И# приступи1вше наступи1ша ногaми свои1ми на вы6и и4хъ.
25
Ісус сказав їм: не бійтеся і не жахайтеся, будьте твердими і мужніми; бо так вчинить Господь з усіма ворогами вашими, з якими будете воювати.
25
И# речE къ ни6мъ їисyсъ: не б0йтесz и4хъ, ни ўжасaйтесz: мужaйтесz и3 крэпи1тесz, ћкw си1це сотвори1тъ гDь всBмъ врагHмъ вaшымъ, и5хже вы2 повою1ете.
26
Потім уразив їх Ісус і вбив їх і повісив їх на п’ятьох деревах; і висіли вони на деревах до вечора.
26
И# ўби2 | їисyсъ, и3 повёси | на пzти2 древесёхъ: и3 бhша ви1сzще на древaхъ дaже до вeчера.
27
При заході сонця наказав Ісус, і зняли їх з дерев, і кинули їх у печеру, в якій вони ховалися, і привалили великі камені до отвору печери, які там навіть до цього дня.
27
И# бhсть при захождeніи с0лнца, повелЁ їисyсъ, и3 снsша | съ древeсъ, и3 вверг0ша | въ пещeру, въ ню1же вбэг0ша тaмw: и3 завали1ша кaменіемъ вели1кимъ пещeру до днeшнzгw днE.
28
У той самий день узяв Ісус Макед, і уразив [його] мечем і царя його, і піддав закляттю їх і все, що дихає, що знаходилося в ньому: нікого не залишив, хто вцілів би [й уник]; і вчинив з царем Македським так само, як учинив з царем Єрихонським.
28
Взsша же и3 маки1ду въ т0й дeнь, и3 и3зби1ша ю5 џстріемъ мечA и3 царS є3S, и3 потреби1ша и5хъ и3 всE дhшущее є4же бsше въ нeй: и3 не њстaсz никт0же въ нeй цёлъ и3 и3збёгшій. И# сотвори1ша царю2 маки1дску, ћкоже сотвори1ша царю2 їеріхHнску.
29
І пішов Ісус і всі ізраїльтяни з ним з Македа до Ливни і воював проти Ливни;
29
И# tи1де їисyсъ и3 вeсь ї}ль съ ни1мъ t маки1ды въ лeвну, и3 њблежE лeвну.
30
і віддав Господь і її в руки Ізраїля, [і взяли її] і царя її, і знищив її Ісус мечем і все, що дихає, що знаходилося в ній: нікого не залишив у ній, хто вцілів би [й уник], і вчинив з царем її так само, як учинив з царем Єрихонським.
30
И# предадE ю5 гDь въ рyцэ ї}лю: и3 взsша ю5 и3 царS є3S, и3 и3зби1ша ю5 џстріемъ мечA, и3 всE дhшущее въ нeй: и3 не њстaсz въ нeй ни є3ди1нъ цёлъ и3 и3збёгшій. И# сотвори1ша царю2 є3S, ћкоже сотвори1ша царю2 їеріхHнску.
31
З Ливни пішов Ісус і всі ізраїльтяни з ним до Лахиса і розташувався біля нього станом і воював проти нього;
31
И# tи1де їисyсъ и3 вeсь ї}ль съ ни1мъ t лeвны въ лахjсъ, и3 њблежE є3го2, и3 воевaше нaнь.
32
і віддав Господь Лахис у руки Ізраїля, і взяв він його на другий день, і вразив його мечем і все, що дихає, що було в ньому, [і знищив його] так, як учинив з Ливною.
32
И# предадE гDь лахjсъ въ рyцэ ї}лєвы: и3 взS є3го2 въ дeнь вторhй, и3 и3зби1ша є3го2 џстріемъ мечA (и3 всE дhшущее въ нeмъ), и3 потреби1ша є3го2, ћкоже сотвори1ша лeвнэ.
33
Тоді прийшов на допомогу Лахису Горам, цар Газерський; але Ісус уразив його і народ його [мечем] так, що нікого у нього не залишив, хто уцілів би [й уник].
33
ТогдA взhде њрaмъ цaрь газeрскъ, помогazй лахjсу: и3 порази2 є3го2 їисyсъ џстріемъ мечA, и3 лю1ди є3гw2, д0ндеже не њстaсz t ни1хъ ни є3ди1нъ цёлъ и3 и3збёгшій.
34
І пішов Ісус і всі ізраїльтяни з ним з Лахиса до Еглона і розташувалися поряд нього станом і воювали проти нього;
34
И# tи1де їисyсъ и3 вeсь ї}ль съ ни1мъ t лахjса во ґглHнъ, и3 њблежE и5, и3 воевA на него2.
35
[і віддав його Господь у руки Ізраїля,] і взяли його в той самий день і вразили його мечем, і все, що дихає, що знаходилося в ньому в той день, піддав він закляттю, як учинив з Лахисом.
35
И# предадE и5 гDь въ рyцэ ї}лю: и3 взS и5 въ т0й дeнь, и3 и3зби2 и5 џстріемъ мечA, и3 всE дhшущее въ нeмъ ўби2, и3 сотвори2 є3мY ћкоже и3 лахjсу.
36
І пішов Ісус і всі ізраїльтяни з ним з Еглона до Хеврона і воювали проти нього;
36
И# tи1де їисyсъ и3 вeсь ї}ль съ ни1мъ въ хеврHнъ, и3 њбсsде и5:
37
і взяли його й уразили його мечем, і царя його, і всі міста його, і все, що дихає, що знаходилося в ньому; нікого не залишив, хто уцілів би, як учинив він і з Еглоном: піддав закляттю його і все, що дихає, що знаходилося в ньому.
37
и3 взS є3го2, и3 порази2 є3го2 џстріемъ мечA, и3 царS є3гw2, и3 вс‰ вє1си є3гw2, и3 вс‰ ды6шущаz є3ли6ка бsху въ нeмъ: не бЁ ўцэлёвый: ћкоже сотвори1ша ґглHну, потреби1ша и5 и3 всE дhшущее, є3ли6ка въ нeмъ бsху.
38
Потім обернувся Ісус і весь Ізраїль з ним до Давира і воював проти нього;
38
И# њбрати1сz їисyсъ и3 вeсь ї}ль съ ни1мъ въ давjръ: и3 њбсёдше и5,
39
і взяв його і царя його, і всі міста його, й уразили їх мечем, і піддали закляттю [їх і] все, що дихає, що знаходилося в ньому: нікого не залишилося, хто вцілів би; як учинив з Хевроном і царем його, так учинив з Давиром і царем його, і як учинив з Ливною і царем її.
39
взsша є3го2 и3 царS є3гw2 и3 вс‰ вє1си є3гw2, и3 порази1ша и5 мечeмъ, и3 потреби1ша и5 и3 всE дhшущее въ нeмъ, и3 не њстaвиша въ нeмъ ни є3ди1нагw ўцэлёвша: ћкоже сотвори1ша хеврHну и3 царю2 є3гw2, тaкw сотвори1ша давjру и3 царю2 є3гw2, и3 ћкоже сотвори1ша лeвнэ и3 царю2 є3S.
40
І вразив Ісус усю землю нагірну і полуденну, і низинні місця і землю, що лежить біля гір, і всіх царів їх: нікого не залишив, хто вцілів би, і все, що дихає, піддав закляттю, як повелів Господь Бог Ізраїлів;
40
И# порази2 їисyсъ всю2 зeмлю г0рную и3 нагeвъ, и3 рaвную и3 ґсидHfъ, и3 вс‰ цари6 є3гw2: не њстaвиша въ нeмъ ни є3ди1нагw ўцэлёвша: и3 всE дhшущее потреби1ша, ћкоже заповёда гDь бGъ ї}лю.
41
уразив їх Ісус від Кадес-Варні до Гази, і всю землю Гошен навіть до Гаваона;
41
И# и3зби2 и5хъ їисyсъ t кaдисъ-варни2 дaже до гaзы, и3 всю2 зeмлю гос0мъ дaже до гаваHна:
42
і всіх царів цих і землі їх Ісус узяв одним разом, бо Господь Бог Ізраїлів боровся за Ізраїля.
42
и3 вс‰ цари6 сі‰ и3 зeмлю и4хъ взS їисyсъ є3ди1ною: ћкw гDь бGъ ї}левъ помогaше ї}лю.
43
Потім Ісус і всі ізраїльтяни з ним повернулися в стан, у Галгал.
43
И# возврати1сz їисyсъ и3 вeсь ї}ль съ ни1мъ въ п0лкъ въ галгaлы.
Глава 11
1
Почувши це, Іавин, цар Асорський, послав до Іовава, царя Мадонського, і до царя Шимронського, і до царя Ахсафського,
1
Е#гдa же ўслhша їавjнъ цaрь ґсHрскъ, послA ко їwвaву царю2 мадHнску, и3 къ царю2 семерHнску и3 къ царю2 ґхіaвску,
2
і до царів, які жили на півночі на горі і на рівнині з південної сторони Хиннарофа, і на низинних місцях, і в Нафоф-Дорі на захід,
2
и3 къ царє1мъ и5же въ сідHнэ вели1цэмъ и3 въ г0рнэй, и3 въ ѓраву прsмw хенерefу, и3 на полsну, и3 въ нафеддHръ,
3
до хананеян, які жили на сході і до моря, до аморреян і хеттеян, до ферезеян і до ієвусеян, які жили на горі, і до евеян, які жили біля Ермона в землі Массифі.
3
и3 къ примHрскимъ хананeамъ t востHкъ, и3 къ примHрскимъ ґморрewмъ и3 хеттewмъ, и3 ферезewмъ и3 їевусewмъ, и5же на горЁ, и3 є3vewмъ, и3 и5же под8 ґермHномъ, въ зeмлю массифA.
4
І виступили вони і все ополчення їх з ними, численний народ, який безліччю дорівнював піску на березі морському; і коней і колісниць було дуже багато.
4
И# и3зыд0ша сjи и3 цaріе и4хъ съ ни1ми, лю1діе мн0зи, ћкw пес0къ и4же при краи2 м0рz мн0жествомъ, и3 к0ни и3 колєсни1цы мнHги ѕэлw2.
5
І зібралися всі царі ці, і прийшли і розташувалися станом разом біля вод Меромських, щоб воювати з Ізраїлем.
5
И# снид0шасz вси2 цaріе сjи, и3 пріид0ша вкyпэ, и3 њполчи1шасz при водЁ маррHнъ воевaти на ї}лz.
6
Але Господь сказав Ісусові: не бійся їх, тому що завтра, близько цього часу, Я віддам усіх [їх] на знищення [синам] Ізраїля; коням же їхнім переріж жили і колісниці їхні спали вогнем.
6
И# речE гDь ко їисyсу: не ўб0йсz t лицA и4хъ, ћкw заyтра въ сeй чaсъ ѓзъ предaмъ и5хъ ћзвенныхъ пред8 сhны ї}лєвы: к0нємъ и4хъ жи6лы пресэчeши и3 колєсни1цы и4хъ да сожжeши nгнeмъ.
7
Ісус і з ним весь народ, здатний до війни, раптово вийшли на них до вод Меромських і напали на них.
7
И# пріи1де їисyсъ и3 вси2 лю1діе вои1нстіи съ ни1мъ на ни1хъ къ водЁ маррHнстэй внезaпу, и3 напад0ша на нS въ г0рнэй.
8
І віддав їх Господь у руки ізраїльтян, і уразили вони їх, і переслідували їх до Сидона великого і до Мисрефоф-Маїма, і до долини Мицфи на схід, і перебили їх, так що нікого з них не залишилося, хто вцілів би [й уник].
8
И# предадE и5хъ гDь под8 рyцэ ї}лєвы: и3 сэкyще и5хъ, прогнaша дaже до сідHна вели1кагw и3 до масрефHfъ-маjма и3 до п0ль масси1фскихъ къ вост0кwмъ: и3 и3зсэк0ша и5хъ, д0ндеже не њстaсz въ ни1хъ ни є3ди1нъ цёлъ и3 и3збёгшій.
9
І вчинив Ісус з ними так, як сказав йому Господь: коням їхнім перерізав жили і колісниці їхні спалив вогнем.
9
И# сотвори2 и5мъ їисyсъ, ћкоже заповёда є3мY гDь: к0нємъ и4хъ жи6лы пресэчE и3 колєсни1цы и4хъ сожжE nгнeмъ.
10
У той же час, повернувшись, Ісус узяв Асор і царя його убив мечем [Асор же раніше був главою всіх царств цих];
10
И# њбрати1сz їисyсъ въ то2 врeмz, и3 взS ґсHръ, и3 царS є3гw2 ўби2 мечeмъ: ґсHръ бо бЁ прeжде њбладaющій всёми цaрствы си1ми:
11
і побили все, що дихає, що було в ньому, мечем, [усе] піддавши закляттю: не залишилося жодної душі; а Асор він спалив вогнем.
11
и3 и3зби2 всE дhшущее, є4же въ нeмъ бhсть, џстріемъ мечA, и3 потреби1ша вс‰, и3 не њстaсz въ нeмъ всE дhшущее: и3 ґсHръ запали1ша nгнeмъ.
12
І всі міста царів цих і всіх царів їх узяв Ісус і убив мечем, піддавши їх закляттю, як повелів Мойсей, раб Господній;
12
И# вс‰ грaды цaрствъ си1хъ и3 вс‰ цари6 и4хъ взS їисyсъ и3 и3зби2 | мечeмъ, и3 потреби2 и5хъ, ћкоже повелЁ и5мъ мwmсeй рaбъ гDень.
13
утім, усіх міст, що лежали на височині, не палили ізраїльтяни, крім одного Асора, який спалив Ісус.
13
Но вс‰ грaды крBпки не запали2 ї}ль, т0чію ґсHръ є3ди1нъ запали2 їисyсъ.
14
А всю здобич міст цих і [всю] худобу розграбували сини Ізраїлеві собі; людей же всіх перебили мечем, так що знищили всіх їх: не залишили [з них] жодної душі.
14
И# вс‰ кwрhсти и4хъ и3 вс‰ скоты2 и4хъ плэни1ша себЁ сhнове ї}лєвы: людjй же всёхъ потреби1ша мечeмъ, д0ндеже погуби1ша и5хъ, и3 не њстaвиша t ни1хъ ни є3ди1нагw дhшущагw.
15
Як повелів Господь Мойсеєві, рабові Своєму, так Мойсей заповів Ісусові, а Ісус так і зробив: не відступив від жодного слова в усьому, що повелів Господь Мойсеєві.
15
Ћкоже повелЁ гDь мwmсeю рабY своемY, тaкw мwmсeй заповёда їисyсу: и3 тaкw сотвори2 їисyсъ, не преступи2 ни є3ди1нагw же t всёхъ, ±же заповёда гDь мwmсeю.
16
Таким чином Ісус узяв усю цю нагірну землю, всю землю полуденну, всю землю Гошен і низинні місця, і рівнину і гору Ізраїлеву, і низинні місця [біля гори],
16
И# взS їисyсъ всю2 зeмлю г0рную и3 всю2 зeмлю нагeвъ, и3 всю2 зeмлю гос0мску, и3 рaвную, и3 ћже на зaпадъ, и3 г0ру ї}леву, и3 п0лz ±же при горЁ,
17
від гори Халак, що простягається до Сеїру, до Ваал-Гада в долині Ливанській, біля гори Ермон, і всіх царів їх узяв, уразив їх і убив.
17
t горы2 хелхA, и3 ћже восх0дитъ къ сеjру, и3 дaже до валгaда, и3 п0ле лівaна под8 гор0ю ґермHнъ: и3 вс‰ цари6 и4хъ взS и3 и3зби2.
18
Довгий час вів Ісус війну з усіма цими царями.
18
И# мнHги дни6 сотвори2 їисyсъ съ цари6 си1ми брaнь:
19
Не було [жодного] міста, яке уклало б мир із синами Ізраїлевими, крім евеян, жителів Гаваона: все узяли вони війною;
19
и3 не бЁ ни є3ди1нагw грaда, є3гHже не предадE гDь сынHмъ ї}лєвымъ, кромЁ є3veа њбитaющагw въ гаваHнэ: всёхъ взsша брaнію:
20
бо від Господа було те, що вони озлобили серце своє і війною зустрічали Ізраїля — для того, щоб піддані були закляттю і щоб не було їм помилування, але щоб знищені були так, як повелів Господь Мойсеєві.
20
ћкw гDемъ бhсть ўкрэпи1тисz и4хъ сeрдцу, сопроти1витисz на брaни проти1ву ї}лz, да потребsтъ и5хъ, ћкw да не дaстсz и5мъ ми1лость, но да потребsтсz, ћкоже гlа гDь къ мwmсeю.
21
У той же час прийшов Ісус і уразив [усіх] єнакимян на горі, у Хевроні, у Давирі, в Анаві, на всій горі Іудиній і на всій горі Ізраїлевій; з містами їх віддав їх Ісус закляттю;
21
И# пріи1де їисyсъ въ то2 врeмz, и3 потреби2 (вс‰) є3накjмы t г0рныz, t хеврHна и3 t давjра и3 t ґнHва, и3 t всеS горы2 ї}левы и3 t всеS горы2 їyдины, съ гр†ды и4хъ, и3 потреби2 | їисyсъ:
22
не залишилося [жодного] з єнакимян у землі синів Ізраїлевих, залишилися тільки в Газі, у Гефі та в Азоті.
22
не њстaсz ни є3ди1нъ є3накjмъ t сынHвъ ї}левыхъ, но т0чію въ гaзэ и3 въ гefэ и3 во ґсидHfэ њстaшасz.
23
Таким чином узяв Ісус усю землю, як говорив Господь Мойсеєві, і віддав її Ісусові в наділ ізраїльтянам, за розподілом між колінами їх. І заспокоїлася земля від війни.
23
И# взS їисyсъ всю2 зeмлю, ћкоже заповёда гDь мwmсeю: и3 дадE ю5 їисyсъ въ наслёдіе ї}лю, раздэлeніемъ по племенHмъ и4хъ. И# престA землS вою1ема бhти.
Глава 12
1
Ось царі тієї землі, яких уразили сини Ізраїлеві і землю яких взяли в спадщину по той бік Йордану до сходу сонця, від потоку Арнона до гори Ермона, і всю рівнину на схід:
1
И# сjи цaріе земли2, и5хже и3зби1ша сhнове ї}лєвы и3 наслёдиша зeмлю и4хъ њб8 nнY странY їoрдaна, t востHкъ с0лнца, t дeбри ґрнHнскіz дaже до горы2 ґермHнъ, и3 всю2 зeмлю ѓраву t востHкъ:
2
Сигон, цар Аморрейський, що жив у Есевоні, який володів від Ароера, що біля берега потоку Арнона, і від середини потоку, половиною Галаада, до потоку Іавока, межі аммонитян,
2
сиHна царS ґморрeйска, и4же живsше во є3севHнэ, њбладazй t ґрои1ра, и4же є4сть въ дeбри ґрнHнстэй t страны2 дeбри, и3 п0лъ (земли2) галаaда дaже до їав0ка, (и3дёже) предёлы сынHвъ ґммHнихъ:
3
і рівниною до самого моря Хиннерефського до сходу і до моря рівнини, моря Солоного, на схід по дорозі до Беф-Ієшимофу, а до півдня місцями, що лежать біля підошви Фасги;
3
и3 ѓрава дaже до м0рz хенерefъ на вост0ки, и3 дaже до м0рz ѓрава, м0рz соли1щнагw t востHкъ, путeмъ и4же ко виfсімHfу, и3 t fемaна и4же под8 ґсидHfъ-фaсгою:
4
суміжний йому Ог, цар Васанський, останній з рефаїмів, який жив в Астарофі та в Едреї,
4
и3 w4гъ цaрь васaнскій њстaсz t и3споли1нwвъ, и4же њбитA во ґстарHfэ и3 во є3драjнэ,
5
який володів горою Ермоном і Салхою й усім Васаном, до межі Гессурської і Маахської, і половиною Галаада, до межі Сигона, царя Есевонського.
5
њбладazй t горы2 ґермHнъ, и3 t селхи2, и3 всeю землeю васaнъ дaже до предBлъ гесурJ, и3 махаfJ, и3 п0лъ галаaда до предBлъ сиHна царS є3севHнска.
6
Мойсей, раб Господній, і сини Ізраїлеві убили їх; і дав її Мойсей, раб Господній, у спадщину коліну Рувимовому і Гадовому і половині коліна Манассіїного.
6
Мwmсeй рaбъ гDень и3 сhнове ї}лєвы порази1ша |: и3 дадE ю5 мwmсeй рaбъ гDень въ наслёдіе руви1му и3 гaду и3 полплeмени манассjину.
7
І ось царі [аморрейської] землі, яких уразив Ісус і сини Ізраїлеві по цей бік Йордану на захід, від Ваал-Гада в долині Ливанській до Халака, гори, що простягається до Сеїру, яку віддав Ісус колінам Ізраїлевим у спадщину, за розподілом їх,
7
И# сjи цaріе ґморрeйстіи, ±же и3зби2 їисyсъ и3 сhнове ї}лєвы њб8 nнY странY їoрдaна, при м0ри валгaдъ на п0ли лівaна, и3 дaже до горы2 ґл0къ, восходsщихъ въ сиjръ: и3 дадE ю5 їисyсъ племенHмъ ї}лєвымъ въ наслёдіе по жрeбію и4хъ,
8
на горі, на низинних місцях, на рівнині, на місцях, що лежать біля гір, і в пустелі і на півдні, хеттеїв, аморреїв, хананеїв, ферезеїв, евеїв та ієвусеїв:
8
на горЁ и3 на п0ли, и3 во ѓравэ и3 во ґсидHfэ, и3 въ пустhни и3 во нагeвэ, хеттeа и3 ґморрeа, и3 хананeа и3 ферезeа, и3 є3veа и3 їевусeа:
9
один цар Єрихона, один цар Гая, що біля Вефиля,
9
царS їеріхHнска и3 царS гaйска, и4же є4сть бли1з8 веfи1лz,
10
один цар Єрусалима, один цар Хеврона,
10
царS їеrли1мска, царS хеврHнска,
11
один цар Іармуфа, один цар Лахиса,
11
царS їерімyfска, царS лахjсска,
12
один цар Еглона, один цар Газера,
12
царS є3глHнска, царS газeрска,
13
один цар Давира, один цар Гадера,
13
царS давjрска, царS гадeрска,
14
один цар Хорми, один цар Арада,
14
царS є3рмafска, царS ґдeрска,
15
один цар Ливни, один цар Одоллама,
15
царS лeвнска, царS nдоллaмска,
16
один цар Македа, один цар Вефиля,
16
царS маки1дска, царS веfи1лска,
17
один цар Таппуаха, один цар Хефера.
17
царS ґпфyска, царS nфeрска,
18
Один цар Афека, один цар Шарона,
18
царS ґфeкска, царS хесарHмска,
19
один цар Мадона, один цар Асора,
19
царS самврHнска, царS фyвска,
20
один цар Шимрон-Мерона, один цар Ахсафа,
20
царS марHнска, царS ґхсaфска,
21
один цар Фаанаха, один цар Мегиддона,
21
царS fанaхска, царS магдедHнска,
22
один цар Кедеса, один цар Іокнеама біля Кармила,
22
царS кедeсска, царS їеконaма хермeла,
23
один цар Дора біля Нафаф-Дорі, один цар Гоїма в Галгалі,
23
царS ґдHрска нафеддHрz,
24
один цар Фирци. Усіх царів тридцять один.
24
царS гwjмска гелгeлz, царS fерскA. Вси2 сjи цaріе три1десzть є3ди1нъ.
Глава 13
1
Коли Ісус постарів, увійшов у літа похилі, тоді Господь сказав йому: ти постарів, увійшов у літа похилі, а землі брати в спадщину залишається ще дуже багато.
1
Їисyсъ же состарёсz прошeдъ дни6. И# речE гDь ко їисyсу: ты2 состарёлсz є3си2 дeнми, и3 землS њстaсz мн0га въ наслёдіе:
2
Залишається ця земля: всі округи филистимські і вся земля Гессурська [і Хананейська].
2
и3 сіS землS њстaвшаzсz: предёлы фmліст‡мли, гесурJ и3 хананeй,
3
Від Сихора, що перед Єгиптом, до меж Екрона на півночі, вважаються ханаанськими п’ять власників филистимських: Газький, Азотський, Аскалонський, Гефський, Екронський і Аввейський;
3
t неwбитaемыz, ћже t лицA є3гЂпта дaже до предBлъ ґккарHнскихъ њшyюю хананewвъ, причислsетсz пzти1мъ w4бластемъ фmліст‡мскимъ: газeу и3 ґзHтію, и3 ґскалwнjту и3 гетfeю, и3 ґккарwнjту и3 є3veю:
4
на південь же уся земля ханаанська від Меари Сидонської до Афека, до меж аморрейських,
4
t fемaнъ и3 всeй земли2 ханаaнстэй прsмw гaзэ, и3 сідHніи дaже до ґфeка, дaже до предBлъ ґморрeйскихъ:
5
також [филистимська] земля Гевла і весь Ливан до сходу сонця від Ваал-Гада, що поряд гори Ермона, до входу в Емаф.
5
и3 всю2 зeмлю гавлJ фmлістjмлю, и3 вeсь лівaнъ t востHкъ с0лнца, t галгaлъ под8 гор0ю ґермHнъ дaже до вх0да є3мafъ:
6
Усіх гірських жителів від Ливану до Мисрефоф-Маїма, усіх сидонян Я прожену від лиця синів Ізраїлевих. Розділи ж її в наділи Ізраїлю, як Я повелів тобі;
6
всsкъ њбитaющій въ г0рнэй t лівaна дaже до масрефwfмаjма, всёхъ сідHнzнъ ѓзъ потреблю2 t лицA ї}лева: но раздaй ю5 во жрeбій ї}лю, ћкоже заповёдахъ тебЁ:
7
розділи землю цю в наділи дев’ятьом колінам і половині коліна Манассіїного [від Йордану до моря великого на захід віддай її їм; велике море буде межею].
7
и3 нн7э раздэли2 зeмлю сію2 въ наслёдіе девzти2 племенHмъ и3 полплeмени манассjину t їoрдaна дaже до м0рz вели1кагw, къ зaпаду с0лнца дaси ю5: м0ре вели1кое предёлъ бyдетъ.
8
А коліно Рувимове і Гадове з другою половиною коліна Манассіїного одержали наділи свої від Мойсея за Йорданом на схід [сонця], як дав їм Мойсей, раб Господній,
8
Двy же племенHмъ и3 полуплeмени манассjину, руви1му и3 гaду, дадE мwmсeй њб8 nнY странY їoрдaна: къ вост0кwмъ с0лнца дадE и5мъ мwmсeй рaбъ гDень,
9
від Ароера, що на березі потоку Арнона, і місто, що серед потоку, і всю рівнину Медеву до Дивона;
9
t ґрои1ра, и4же є4сть на ќстіи водотeчи ґрнHни, и3 грaдъ и4же посредЁ дeбри, и3 вeсь місHръ t медавaна:
10
також усі міста Сигона, царя Аморрейського, що царював у Есевоні, до меж аммонитських,
10
вс‰ грaды сиHна царS ґморрeйска, и4же цaрствова во є3севHнэ, дaже до предBлъ сынHвъ ґммHнихъ:
11
також Галаад і область Гессурську і Маахську, і всю гору Ермон і весь Васан до Салхи,
11
и3 галаaдъ, и3 предёлы гесурJ, и3 махаfJ, всю2 г0ру ґермHнъ, и3 всю2 васанjтску до є3лхи2:
12
усе царство Ога Васанського, який царював у Астарофі та в Едреї. Він залишався один з рефаїмів, яких Мойсей уразив і прогнав.
12
всE цaрство w4гово въ васанjтідэ, и4же цaрствова во ґстарHfэ и3 во є3драjнэ: сeй њстaсz (є3ди1нъ) t и3споли1нwвъ, и3 ўби2 є3го2 мwmсeй, и3 потреби2.
13
Але сини Ізраїлеві не вигнали жителів Гессура і Маахи [і хананеян], і живуть Гессур і Мааха серед Ізраїля до цього дня.
13
И# не потреби1ша сhнове ї}лєвы гесyра и3 махafа и3 хананeа: и3 живsше цaрь гесурJ и3 махаfJ въ сынёхъ ї}левыхъ дaже до сегw2 днE.
14
Тільки коліну Левіїному не дав він частки: жертви Господа Бога Ізраїлевого є наділ його, як сказав йому Господь. [Ось розподіл, який зробив Мойсей синам Ізраїлевим за племенами їх на рівнинах моавитських за Йорданом, навпроти Єрихона:]
14
Т0кмw плeмени леvjину не дадeсz наслёдіе: гDь бGъ ї}левъ, сaмъ наслёдіе и4хъ, ћкоже речE и5мъ гDь. И# сіE раздэлeніе, є4же раздэли2 мwmсeй сынHмъ ї}лєвымъ (по племенHмъ и4хъ) во ґравHfэ мwaвли њб8 nнY странY їoрдaна проти1ву їеріхHна.
15
коліну синів Рувимових за племенами їх дав наділ Мойсей:
15
И# дадE мwmсeй плeмени сынHвъ руви1млихъ по с0нмwмъ и4хъ:
16
межею їх був Ароер, що на березі потоку Арнона, і місто, що серед потоку, і вся рівнина біля Медеви,
16
и3 бhша и5мъ предёлы t ґрои1ра, и4же є4сть прsмw дeбри ґрнHнскіz, и3 грaдъ, и4же є4сть въ дeбри ґрнHнстэй,
17
Есевон і всі міста його, що на рівнині, і Дивон, Вамоф-Ваали Беф-Ваал-Меон,
17
и3 всю2 зeмлю місHрску дaже до є3севHна, и3 вс‰ грaды и5же сyть въ місHрэ, и3 девHръ, и3 вамHfъ-ваaлъ, и3 д0мы веелмw6ни,
18
Іааца, Кедемоф і Мефааф,
18
и3 їaсса и3 кедимHfа и3 мифаafъ,
19
Кириафаїм, Сивма і Цереф-Шахар на горі Емек,
19
и3 каріаfeмъ и3 севамA, и3 сaрfъ и3 сіHръ на горЁ є3нaкъ,
20
Беф-Фегор і місця біля підошві Фасги і Беф-Ієшимоф,
20
и3 веfфогHръ и3 ґсидHfъ-фасгA и3 виfсімyfъ,
21
і всі міста на рівнині, і все царство Сигона, царя Аморрейського, який царював у Есевоні, якого убив Мойсей, так само як і вождів мадіамських: Евія, і Рекема, і Цура, і Хура, і Реву, князів сигонових, що жили на землі [тій];
21
и3 вс‰ грaды місw6рски, и3 всE цaрство сиHна царS ґморрeйска, є3г0же ўби2 мwmсeй самаго2, и3 старBйшины маді†мли, и3 є3vjа и3 рок0ма, и3 сyра и3 ќра и3 ровeка, кн‰зи сіw6рскіz, и3 живyщихъ на земли2 (т0й):
22
також Валаама, сина Веорового, віщуна, убили сини Ізраїлеві мечем у числі вбитих ними.
22
и3 валаaма сhна веHрова волхвA ўби1ша мечeмъ сhнове ї}лєвы въ сражeніи.
23
Межею синів Рувимових був Йордан. Ось наділи синів Рувимових за племенами їх, міста і села їх.
23
Бhша же предёлы руви6мли, їoрдaнъ предёлъ. СіE наслёдіе сынHвъ руви1млихъ по с0нмwмъ и4хъ, грaды и4хъ и3 сeла и4хъ.
24
Мойсей дав також наділ коліну Гадовому, синам Гадовим, за племенами їх:
24
Дадe же мwmсeй сынHмъ гaдwвымъ по с0нмwмъ и4хъ,
25
межею їх були Іазер і всі міста галаадські, і половина землі синів Аммонових до Ароера, що перед Раввою,
25
и3 бhша и5мъ предёлы їази1ръ: вси2 грaди гала†ди и3 полземли2 сынHвъ ґммHнихъ до ґрои1ра, и4же є4сть пред8 лицeмъ раввafа:
26
і землі від Есевона до Рамаф-Мицфи і Ветонима і від Маханаїма до меж Давира,
26
и3 t є3севHна до рамHfа къ мaсфэ, и3 вотанjму, и3 манаjму до предBлъ давjровыхъ,
27
і на долині Беф-Гарам і Беф-Нимра і Сокхоф і Цафон, залишок царства Сигона, царя Есевонського; межею його був Йордан до моря Хиннерефського за Йорданом на схід.
27
и3 во є3мeкэ виfарaмъ и3 виfнамрA, и3 сwхHfъ и3 сафHнъ, и3 пр0чее цaрство сиHна царS є3севHнска: и3 їoрдaнъ њпредэлsетъ дaже до страны2 м0рz хенерefъ, њб8 nнY странY їoрдaна t востHкъ.
28
Ось наділ синів Гадових за племенами їх, міста і села їх.
28
СіE наслёдіе сынHвъ гaдовыхъ по с0нмwмъ и4хъ и3 по градHмъ и4хъ и3 сeламъ и4хъ.
29
Мойсей дав наділ і половині коліна Манассіїного, що належав половині коліна синів Манассіїних, за племенами їх;
29
И# дадE мwmсeй полуплeмени манассjину по с0нмwмъ и4хъ,
30
наділ їх був: від Маханаїма весь Васан, усе царство Ога, царя Васанського, і всі селища Іаїрові, що у Васані, шістдесят міст;
30
и3 бhша предёлы и4хъ t манаjма, и3 всE цaрство васaнско, и3 всE цaрство w4га царS васaнска, и3 вс‰ вє1си їаjра, ±же сyть въ васанjтідэ, шестьдесsтъ градHвъ:
31
а половина Галаада й Астароф і Едрея, царствені міста Ога Васанського, [надані] синам Махира, сина Манассіїного, половині синів Махирових, за племенами їх.
31
и3 п0лъ галаaда, и3 во ґстарHfэ, и3 во є3драjнэ, грaды цaрства w4гова въ васанjтідэ: и3 дaшасz сынHмъ махjрwвымъ, сынHмъ манасс‡инымъ, и3 полови1нэ сынHвъ махjровыхъ по с0нмwмъ и4хъ.
32
Ось що Мойсей дав у наділ на рівнинах моавитських за Йорданом навпроти Єрихона на схід.
32
Сjи сyть, и5мже дадE наслёдіе мwmсeй њб8 nнY странY їoрдaна во ґравHfэ мwaвли, прsмw їеріхHна на вост0ки.
33
Але коліну Левіїному Мойсей не дав наділу: Господь Бог Ізраїлів Сам є наділом їх, як Він говорив їм.
33
Плeмени же леvjину не дадE мwmсeй наслёдіz: понeже сaмъ гDь бGъ ї}левъ наслёдіе є3гw2 є4сть, ћкоже гlа и5мъ.
Глава 14
1
Ось що одержали в наділ сини Ізраїлеві в землі Ханаанській, що розділили їм у наділ Єлеазар священик та Ісус, син Навина, і начальники поколінь у колінах синів Ізраїлевих;
1
И# сjи наслёдовавшіи t сынHвъ ї}левыхъ въ земли2 ханаaнстэй, и5мже раздэли1ша ю5 въ наслёдіе є3леазaръ жрeцъ и3 їисyсъ сhнъ наvи1нъ и3 кн‰зи nтeчествъ племeнъ сынHвъ ї}левыхъ:
2
за жеребом ділили вони, як повелів Господь через Мойсея, дев’ятьом колінам і половині коліна [Манассіїного],
2
по жрeбіємъ наслёдиша, ћкоже заповёда гDь мwmсeомъ дaти девzти2 племенHмъ и3 полплeмени (манассjину),
3
бо двом колінам і половині коліна [Манассіїного] Мойсей дав наділ за Йорданом, левитам же не дав наділу між ними;
3
дадe бо мwmсeй наслёдіе двY племенHмъ и3 полплeмени манассjину њб8 nнY странY їoрдaна: леvjтwмъ же не дадE жрeбіz въ ни1хъ:
4
бо від синів Йосифових народилися два коліна: Манассіїне і Єфремове; тому вони і не дали левитам частини в землі, [а тільки] міста для проживання з околицями їх для худоби їхньої і для інших потреб їхніх.
4
занeже бhша сhнове їHсифwвы двA племенA, манассjино и3 є3фрeмле: и3 не дадeсz чaсти въ земли2 леvjтwмъ, но т0кмw грaды њбитaти, и3 предгр†діz скотHмъ и4хъ, и3 скоты2 и4хъ.
5
Як повелів Господь Мойсеєві, так і зробили сини Ізраїлеві, коли ділили на наділи землю.
5
Ћкоже заповёда гDь мwmсeю, тaкw сотвори1ша сhнове ї}лєвы и3 раздэли1ша зeмлю.
6
Сини Іудині прийшли в Галгал до Ісуса. І сказав йому Халев, син Ієфоннії, кенезеянин: ти знаєш, що говорив Господь Мойсеєві, чоловіку Божому, про мене і про тебе в Кадес-Варні;
6
И# пріид0ша сhнове ї{дины ко їисyсу въ галгaлы. И# речE къ немY халeвъ їефоннjинъ кенезeй: ты2 вёси сл0во, є4же гlа гDь къ мwmсeю человёку б9ію њ мнЁ и3 њ тебЁ въ кaдисъ-варни2:
7
я був сорока років, коли Мойсей, раб Господній, посилав мене з Кадес-Варні оглянути землю, і я приніс йому у відповідь, що було в мене на серці:
7
четhредесzти бо лётъ бёхъ, є3гдA послa мz мwmсeй рaбъ гDень t кaдисъ-варни2 соглsдати зeмлю: и3 tвэщaхъ є3мY сл0во по сeрдцу є3гw2:
8
брати мої, які ходили зі мною, привели у страх серце народу, а я ретельно додержувався Господа Бога мого;
8
брaтіz мо‰ ходи1вшіи со мн0ю преврати1ша сeрдце людjй, ѓзъ же приложи1хсz послёдовати гDеви бGу моемY:
9
і клявся Мойсей у той день і сказав: «земля, по якій ходила нога твоя, буде наділом тобі і дітям твоїм навік, тому що ти достеменно пішов за Господом Богом моїм»;
9
и3 клsтсz мwmсeй въ т0й дeнь, глаг0лz: землS, на ню1же возшeлъ є3си2, тебЁ бyдетъ въ жрeбій и3 чaдwмъ твои6мъ во вёкъ, ћкw приложи1лсz є3си2 послёдовати гDу бGу моемY:
10
отже, ось, Господь зберіг мене в живих, як Він говорив; уже сорок п’ять років минуло від того часу, коли Господь сказав Мойсеєві слово це, й Ізраїль ходив по пустелі; тепер, ось, мені вісімдесят п’ять років;
10
и3 нн7э препитa мz гDь, ћкоже речE, сіE четhредесzть и3 пsтое лёто, tнeлэже гlа гDь сл0во сіE къ мwmсeю, и3 хождaше ї}ль въ пустhни: и3 нн7э сE, ми2 днeсь џсмьдесzтъ и3 пsть лётъ:
11
але і нині я настільки ж міцний, як і тоді, коли посилав мене Мойсей: скільки тоді було в мене сили, стільки і тепер є для того, щоб воювати і виходити і входити;
11
є3щE є4смь днeсь могjй, ћкоже є3гдA послa мz мwmсeй: тaкw и3 нн7э могY входи1ти и3 и3сходи1ти на брaнь:
12
отже, дай мені цю гору, про яку говорив Господь у той день; бо ти чув у той день, що там [живуть] сини Єнакові, і міста у них великі й укріплені; можливо, Господь [буде] зі мною, і я вижену їх, як говорив Господь.
12
и3 нн7э прошY ў тебє2 горы2 сеS, ћкоже речE гDь въ дeнь w4нъ, ћкw ты2 слhшалъ є3си2 сл0во сіE въ дeнь џный: нн7э же є3накjми тaмw сyть, грaды твє1рды и3 вели1цы: ѓще u5бо бyдетъ гDь со мн0ю, потреблю2 и5хъ, ћкоже речe ми гDь.
13
Ісус благословив його, і дав у наділ Халеву, синові Ієфонніїному, [кенезеянину,] Хеврон.
13
И# благослови2 є3го2 їисyсъ, и3 дадE хеврHнъ халeву сhну їефоннjину, сhну кенезeину въ жрeбій.
14
Таким чином Хеврон залишився наділом Халева, сина Ієфонніїного, кенезеянина, до цього дня, за те, що він справді пішов за [повелінням] Господа Бога Ізраїлевого.
14
Сегw2 рaди бhсть хеврHнъ халeву їефоннjину кенезeину въ жрeбій дaже до днE сегw2: понeже возслёдова повелёнію гDа бGа ї}лева.
15
Ім’я Хеврону раніше було Кириаф-Арби, як називався між синами Єнака один чоловік великий. І земля заспокоїлася від війни.
15
И$мz же хеврHну прeжде бsше грaдъ ґрг0въ: митроп0ль є3накjмлzнъ сeй. И# почи2 землS t брaни.
Глава 15
1
Жереб коліну синів Іудиних, за племенами їх, випав такий: у суміжності з Ідумеєю була пустеля Син, на південь, у кінці Фемана;
1
И# бhша предёлы сынHвъ їyдиныхъ по с0нмwмъ и4хъ, t предBлъ їдумeйскихъ, t пустhни сjнъ къ лjву дaже до кaдисъ къ ю4гу:
2
південною межею їх був край моря Солоного від затоки, що простягається на південь;
2
и3 бhша предёлы и4хъ t полyдне до чaсти м0рz слaнагw, t верхA клонsщагwсz къ ю4гу,
3
на півдні йде він до височини Акраввимської, проходить Цин і, піднімаючись з південного боку до Кадес-Варні, проходить Хецрон і, піднімаючись до Аддара, [йде по західній стороні Кадеса,] повертає до Каркаї,
3
и3 прох0дzтъ прsмw восхождeнію ґкраввjмъ, и3 њбх0дzтъ сенA, и3 восх0дzтъ t ю4га до кaдисъ-варни2: и3 и3сх0дzтъ и3з8 є3срHна, и3 восх0дzтъ во ґддaру, и3 и3сх0дzтъ на зaпады кaдисъ, њбх0дzтъ ґккарки2,
4
потім проходить Ацмон, іде до потоку Єгипетського, так що кінцем цієї межі є море. Це буде південна ваша межа.
4
и3 и3сх0дzтъ во ґсемHну, и3 прех0дzтъ дaже до дeбри є3гЂпетскіz: и3 бyдетъ и3сх0дъ предёлwвъ є3гw2 къ м0рю. Сjи сyть предёлы и4хъ t ю4га.
5
Межею же на схід [усе] море Солоне, до гирла Йордану; а межа з північного боку починається від затоки моря, від гирла Йордану;
5
И# предёлы t востHкъ, всE м0ре слaное дaже до чaсти їoрдaна, и3 предёлы и4хъ къ сёверу, и3 t верхA м0рz, и3 t чaсти їoрдaнски:
6
звідси межа піднімається до Беф-Хогли і проходить з північної сторони до Беф-Арави, і йде межа вгору до каменя Богана, сина Рувимового;
6
восх0дzтъ предёлы (тjи) въ виfaглу и3 прех0дzтъ t сёвера къ веfaру, и3 восх0дzтъ предёлы къ кaмени веHра сhна руви1млz,
7
потім піднімається межа до Давира від долини Ахор і на півночі повертає до Галгала, який навпроти узвишшя Адуммима, що лежить з південної сторони потоку; звідси межа проходить до вод Ен-Шемеша і закінчується біля Ен-Рогела;
7
и3 восх0дzтъ предёлы къ девjру дeбри ґхHровы, и3 низх0дzтъ до галгaлы, ћже є4сть прsмw схождeнію ґдоммjнъ, и4же є4сть къ ю4гу дeбри, и3 восх0дитъ предёлъ къ водЁ и3ст0чника с0лнечна, и3 бyдетъ и3сх0дъ є3гw2 и3ст0чникъ рwги1ль:
8
звідси межа йде вгору до долини сина Енномового з південного боку Ієвуса, який є Єрусалим, і піднімається межа на вершину гори, що на заході навпроти долини Енномової, що на краю долини рефаїмів з півночі;
8
и3 восх0дzтъ предёлы въ дeбрь є3нн0мъ, созади2 їевyса t полyдне, сeй є4сть їеrли1мъ: и3 и3сх0дzтъ предёлы на вeрхъ горы2, ћже є4сть пред8 лицeмъ дeбри є3нн0мъ къ м0рю, ћже є4сть t чaсти земли2 рафаjнъ къ сёверу:
9
від вершини гори межа повертає до джерела вод Нефтоах і йде до міст гори Ефрона, і повертає межа до Ваала, який є Кириаф-Іарим;
9
и3 прех0дитъ предёлъ t верхA горы2 ко и3ст0чнику воды2 нафfw2 и3 прех0дитъ къ горЁ є3фрHни, и3 и3зведeтъ предёлъ въ ваaлъ, сeй є4сть грaдъ їарjмъ:
10
потім повертає межа від Ваала до моря [і йде] до гори Сеїру, і йде північною стороною гори Ієарим, яка є Кесалон, і, сходячи до Вефсамиса, проходить через Фимну;
10
и3 њбhдетъ предёлъ t ваaла къ м0рю и3 прeйдетъ въ г0ру сиjръ, и3 прeйдетъ созади2 грaда їарjма t сёвера, сeй є4сть хасалHнъ: и3 сни1детъ ко грaду с0лнечну и3 прeйдетъ къ ю4гу:
11
звідси межа йде північною стороною Екрона, і повертає межа до Шикарона, проходить через гору [землі] Ваал і доходить до Іавнеїла, і закінчується межа біля моря. Західна межа являє собою велике море.
11
и3 прех0дитъ предёлъ созади2 ґккарHна до сёвера, и3 прех0дzтъ предёлы въ сакхарHнъ, и3 прeйдутъ г0ру земли2 валаaни, и3 прех0дzтъ ко їавни1лу, и3 бyдетъ и3сх0дъ предёлwвъ къ м0рю, и3 предёлы и4хъ t м0рz, м0ре вели1кое њпредэли1тъ.
12
Ось межа синів Іудиних із племенами їх з усіх боків.
12
Сjи предёлы сынHвъ їyдиныхъ w4крестъ по с0нмwмъ и4хъ.
13
І Халеву, синові Ієфонніїному, [Ісус] дав частину серед синів Іудиних, як повелів Господь Ісусові; [і дав йому Ісус] Кириаф-Арби, батька Єнакового, інакше Хеврон.
13
И# дадE (їисyсъ) халeву сhну їефоннjину чaсть посредЁ сынHвъ їyдиныхъ повелёніемъ б9іимъ, и3 дадE є3мY їисyсъ грaдъ ґрв0къ, nтцA є3нaкова: сeй є4сть хеврHнъ.
14
І вигнав звідти Халев [син Ієфонніїн] трьох синів Єнакових: Шешая, Ахимана і Фалмая, дітей Єнакових.
14
И# потреби2 tтyду халeвъ сhнъ їефоннjинъ три2 сhны є3нaкwвы, сусjа и3 fолмаJ и3 ґхімA:
15
Звідси [Халев] пішов проти жителів Давира [ім’я Давиру раніше було Кириаф-Сефер].
15
и3 взhде tтyду халeвъ на живyщихъ въ давjрэ: и4мz же прeжде бsше давjру грaдъ пи1сменъ.
16
І сказав Халев: хто вразить Кириаф-Сефер і візьме його, тому віддам Ахсу, дочку мою, за дружину.
16
И# речE халeвъ: и4же ѓще в0зметъ кто2 грaдъ пи1сменъ и3 воз8wбладaетъ и4мъ, дaмъ є3мY ґсхaнь дщeрь мою2 въ женY.
17
І взяв його Гофониїл, [молодший] син Кеназа, брата Халевового, і віддав він за дружину йому Ахсу, дочку свою.
17
И# взS є3го2 гоfоніи1лъ сhнъ кенeза, брaта халeвова, ю3нёйшій: и3 дадE є3мY ґсхaнь дщeрь свою2 въ женY.
18
Коли належало їй іти, її навчили просити в батька її поле, і вона зійшла з осла. Халев сказав їй: що тобі?
18
И# бhсть внегдA tходи1ти є4й, и3 совэщA съ ни1мъ, глаг0лющи: попрошY ў nтцA моегw2 селA. И# воззвA со nслsти. И# речE є4й халeвъ: чт0 ти є4сть;
19
Вона сказала: дай мені благословення; ти дав мені землю полуденну, дай мені і джерела вод. І дав він їй джерела верхні і джерела нижні.
19
И# речE є3мY: дaждь ми2 благословeніе, ћкw въ зeмлю полyденную tдaлъ є3си2 мS: дaждь ми2 гwлafъ-маjмъ. И# дадE є4й халeвъ гwлafъ-маjмъ вhшній и3 гwлafъ ни1жній.
20
Ось наділ коліна синів Іудиних, за племенами їх:
20
СіE наслёдіе плeмене сынHвъ їyдиныхъ по с0нмwмъ и4хъ:
21
міста з краю коліна синів Іудиних у суміжності з Ідумеєю на півдні були: Кавцеїл, Едер та Іагур,
21
бhша же грaди и4хъ грaди плeмене сынHвъ їyдиныхъ къ предёлwмъ є3дw6млимъ въ пустhни, кавсеи1лъ и3 є3драjмъ и3 їагyръ,
22
Кина, Димона, Адада,
22
и3 кінA и3 дімwнA и3 ґдадA,
23
Кедес, Асор та Іфнан,
23
и3 кедeсъ и3 ґсHръ и3 їfнаxjфъ,
24
Зиф, Телем і Валоф,
24
и3 телeмъ и3 валHfъ,
25
Гацор-Хадафа, Кириаф, Хецрон, інакше Гацор,
25
и3 ґсHръ н0вый и3 грaдъ ґсерHмъ (сeй є4сть ґсHръ):
26
Амам, Шема і Молада,
26
ґмaмъ и3 самаA и3 мwдадA,
27
Хацар-Гадда, Хешмон і Веф-Палет,
27
и3 ґсергаддA и3 веfфалefъ,
28
Хацар-Шуал, Вирсавія і Визиофея, [і села їх і передмістя їх,]
28
и3 ґсарсулA и3 вирсавеE (*и3 сeла и4хъ и3 предгр†діz и4хъ):
29
Ваала, Іїм і Ацем,
29
и3 ваалA и3 ґvjмъ и3 ґсeмъ,
30
Елфолад, Кесил і Хорма,
30
и3 є3лfwлaдъ и3 хесjлъ и3 є3рмA,
31
Циклаг, Мадмана і Сансана,
31
и3 сікелeгъ и3 ведевинA и3 сансаннA,
32
Леваоф, Шелихим, Аїн і Риммон: усіх двадцять дев’ять міст із їх селами.
32
и3 лавHfъ и3 селеjмъ, и3 ґjнъ и3 реммHнъ: всёхъ градHвъ двaдесzть и3 дeвzть, и3 сeла и4хъ.
33
На низинних місцях: Ештаол, Цора й Ашна,
33
Въ нап0льнэй, є3сfаHлъ и3 сараA, и3 ґснA (*и3 рамeнъ),
34
Заноах, Ен-Ганним, Таппуах і Гаенам,
34
и3 занw2 и3 и3нгонjмъ, и3 fаффуA и3 и3наjмъ,
35
Іармуф, Одоллам, [Немра,] Сохо й Азека,
35
и3 їерімyfъ и3 nдоллaмъ, (*и3 немрA) и3 сwхw2 и3 ґзикA,
36
Шаараїм, Адифаїм, Гедера або Гедерофаїм: чотирнадцять міст із їх селами.
36
и3 сагарjмъ и3 ґдіаfаjмъ, и3 гaдира и3 сeла є3S: грaди четыренaдесzть и3 вє1си и4хъ.
37
Ценан, Хадаша, Мигдал-Гад,
37
Сеннaмъ и3 ґдасA и3 магдалгaдъ,
38
Дилеан, Мицфе та Іокфеїл,
38
и3 далаaнъ и3 масфA и3 їекfаи1лъ,
39
Лахис, Воцкаф і Еглон,
39
и3 лахjсъ и3 васхafъ и3 є3глHмъ,
40
Хаббон, Лахмас і Хифлис,
40
и3 хаввHнъ и3 ламaсъ и3 хаfлHсъ,
41
Гедероф, Беф-Дагон, Наема і Макед: шістнадцять міст із їх селами.
41
и3 гадирHfъ и3 ви1fъ-дагHнъ, и3 нwмA и3 макидA: грaди шестьнaдесzть и3 вє1си и4хъ.
42
Ливна, Ефер і Ашан,
42
ЛевнA и3 ґfeръ и3 ґсaнъ,
43
Іффах, Ашна і Нецив,
43
и3 їефfA и3 ґсеннA и3 несjвъ,
44
Кеїла, Ахзив і Мареша [й Едом]: дев’ять міст із їх селами.
44
и3 кеілA и3 ґхзeвъ, и3 марисA (*и3 є3дHмъ): грaди дeвzть и3 вє1си и4хъ.
45
Екрон із залежними від нього містами і селами його,
45
ҐккарHнъ и3 сeла є3гw2 и3 предгр†діz є3гw2.
46
і від Екрона до моря все, що знаходиться біля Азота, із селами їх,
46
(*И#) t ґккарHна, їемнE и3 вси2 є3ли6ки сyть бли1з8 ґсдHfа, и3 вє1си и4хъ:
47
Азот, залежні від нього міста і села його, Газа, залежні від неї міста і села її, до самого потоку Єгипетського і великого моря, яке є межа.
47
ґсдHfъ и3 вє1си є3гw2 и3 предгр†діz є3гw2: гaза и3 вє1си є3S и3 предгр†діz є3S, дaже до водотeчи є3гЂпетскіz, и3 м0ре вели1кое њпредэлsетъ.
48
На горах: Шамир, Іаттир і Сохо,
48
И# въ г0рнэй, сафjръ и3 їеfeръ и3 сwхw2,
49
Данна, Кириаф-Санна, інакше Давир,
49
и3 реннA, грaдъ пи1сменъ (*сeй є4сть давjръ),
50
Анаф, Ештемо й Аним,
50
и3 ґнHвъ и3 є3сfемw2 и3 ґнjмъ,
51
Гошен, Холон і Гило: одинадцять міст із їх селами.
51
и3 гос0мъ и3 хілуHнъ и3 гилHнъ: градHвъ є3динонaдесzть и3 вє1си и4хъ.
52
Арав, Дума й Ешан,
52
Е#рeвъ и3 є3сaнъ и3 румA,
53
Іанум, Беф-Таппуах і Афека,
53
и3 їанyмъ и3 вefъ-fапфуE и3 ґфакA,
54
Хумта, Кириаф-Арби, інакше Хеврон, і Цигор: дев’ять міст із їх селами.
54
и3 хамматA и3 грaдъ ґрво2 (*сeй є4сть хеврHнъ) и3 сіHръ: градHвъ дeвzть и3 сeла и4хъ.
55
Маон, Кармил, Зиф і Юта,
55
МаHнъ и3 хермeлъ, и3 зjфъ и3 їеттA,
56
Ізреель, Іокдам і Заноах,
56
и3 їездраeль и3 їекдаaмъ и3 занw2,
57
Каїн, Гива і Фимна: десять міст із їх селами.
57
ґкjмъ и3 гаваA и3 fамнA: грaди дeсzть и3 вє1си и4хъ.
58
Халхул, Беф-Цур і Гедор,
58
Ґлyлъ и3 веfсyръ и3 гедHръ,
59
Маараф, Беф-Аноф і Елтекон: шість міст із їх селами. [Феко, Ефрафа, інакше Вифлеєм, Фагор, Етам, Кулон, Татамі, Сорес, Карем, Галлим, Вефир і Манохо: одинадцять міст із їх селами.]
59
и3 марHfъ и3 веfанHнъ и3 є3лfекeнъ: грaди шeсть и3 вє1си и4хъ: fекw2 и3 є3фраfA (*сeй є4сть виfлеeмъ): и3 фагHръ и3 є3тaмъ, и3 кул0нъ и3 татамJ, и3 сwри1съ и3 карeмъ, и3 галлjмъ и3 веfи1ръ и3 манохw2: градHвъ є3динонaдесzть и3 вє1си и4хъ.
60
Кириаф-Ваал, інакше Кириаф-Іарим, і Аравва: два міста із їх селами [і передмістями].
60
Каріafъ-ваaлъ (*сeй грaдъ їарjмъ) и3 ґреввA: грaди двA, и3 сeла и4хъ и3 предгр†діz и4хъ.
61
У пустелі: Беф-Арава, Миддин і Секаха,
61
Ваддаргjсъ и3 виfаравA, (*и3) мадHнъ и3 сохохA,
62
Нившан, Ір-Мелах і Ен-Геди: шість міст із їх селами.
62
и3 невсaнъ и3 грaдъ с0ли и3 и3нгаддJ: грaди шeсть и3 вє1си и4хъ.
63
Але ієвусеян, жителів Єрусалима, не могли вигнати сини Іудини, і тому ієвусеяни живуть із синами Іуди в Єрусалимі навіть до цього дня.
63
И# їевусeй њбитaше во їеrли1мэ, и3 не возмог0ша сhнове ї{дины погуби1ти и5хъ: и3 њбитaша їевусeє съ сынми2 їyдиными во їеrли1мэ дaже до днE џнагw.
Глава 16
1
Потім випав жереб синам Йосифа: від Йордану поблизу Єрихона, біля вод Єрихонських на схід, пустеля, що простягається від Єрихона до гори Вефильської;
1
И# бhша предёлы сынHвъ їHсифовыхъ t їoрдaна и4же ко їеріхHну t востHкъ, и3 восх0дzтъ t їеріхHна въ г0рную пустhню въ веfи1ль,
2
від Вефиля йде межа до Луза і переходить до межі Архи до Атарофа,
2
и3 и3сх0дzтъ t веfи1лz въ лyзу, и3 прех0дzтъ къ предёлwмъ ґхіатарHfа:
3
і спускається до моря, до межі Іафлета, до межі нижнього Беф-Орона і до Газера, і закінчується біля моря.
3
и3 прeйдутъ къ м0рю къ предёлwмъ їефалт‡мскимъ, дaже до предBлъ веfwрHна ни1жнzгw и3 дaже до газeра, и3 бyдетъ и3сх0дъ и4хъ къ м0рю.
4
Це одержали в наділ сини Йосифа: Манассія та Єфрем.
4
И# наслёдствоваша сhнове їHсифwвы є3фрeмъ и3 манассjй,
5
Межа синів Єфремових за племенами їх була ця: від сходу межею наділу їх був Атароф-Адар до Беф-Орона верхнього [і Газари];
5
и3 бhша предёлы сынHвъ є3фрeмлихъ по с0нмwмъ и4хъ: и3 бhша предёлы наслёдіz и4хъ t востHкъ ґтарHfъ и3 ґдaръ, дaже до веfwрHна вhшнzгw и3 газaры,
6
потім іде межа до моря північним боком Михмефафа і повертає до східного боку Фаанаф-Силома і проходить його зі східної сторони Іаноха;
6
и3 прех0дzтъ предёлы къ м0рю въ махfHfъ t сёвера, и3 и4дутъ на вост0къ во fинafъ-силHмъ, и3 прeйдутъ t востHкъ во їанwхA,
7
від Іаноха, сходячи до Атарофа і Наарафа, примикає до Єрихона і доходить до Йордану;
7
и3 t їанwхA сни1дутъ во ґтарHfъ и3 въ наараfA и3 вє1си и4хъ: и3 прих0дzтъ ко їеріхHну и3 и3сх0дzтъ ко їoрдaну,
8
від Таппуаха йде межа до моря, до потоку Кане, і закінчується морем. Ось наділ коліна синів Єфремових, за племенами їх.
8
и3 t тапфY п0йдутъ предёлы къ м0рю къ водотeчи канA, и3 бyдетъ и3сх0дъ є3гw2 къ м0рю. СіE наслёдіе плeмене сынHвъ є3фрeмлихъ по с0нмwмъ и4хъ.
9
І міста відділені синам Єфремовим у наділі синів Манассіїних, усі міста із селами їх.
9
И# грaды tлучє1нныz сынHмъ є3фрє1млимъ посредЁ наслёдіz сынHвъ манассjиныхъ, вси2 грaди и3 вє1си и4хъ.
10
Але [єфремляни] не вигнали хананеян, які жили в Газері; тому хананеяни жили серед єфремлян до цього дня, платячи їм данину. [Нарешті прийшов фараон, цар Єгипетський, і взяв місто, і спалив його вогнем, і хананеян і ферезеян і жителів Газера перебив, і віддав його фараон у посаг дочці своїй.]
10
И# не погуби2 є3фрeмъ хананeа живyщаго въ газeрэ: и3 њбитaша хананeє посредЁ є3фрeма, даю1ще є3мY д†ни до днeшнzгw днE, д0ндеже взhде фараHнъ цaрь є3гЂпетскій, и3 взS грaдъ, и3 запали2 є3го2 nгнeмъ: и3 хананeєвъ и3 ферезeєвъ и3 живyщихъ въ газeрэ и3збод0ша: и3 дадE є3го2 фараHнъ въ вёно дщeри своeй.
Глава 17
1
І випав жереб коліну Манассії, оскільки він був первісток Йосифа. Махиру, первісткові Манассії, батькові Галаада, який був хоробрим на війні, припали Галаад і Васан.
1
И# бhша предёлы плeмене сынHвъ манассjиныхъ, ћкw сeй пeрвенецъ їHсифу, махjрови пeрвенцу манассjину, nтцY галаaдову, (сeй бо бhсть мyжъ хрaбръ) въ галаадjтідэ и3 васанjтідэ.
2
Дісталися наділи й іншим синам Манассії, за племенами їх, і синам Авиєзера, і синам Хелека, і синам Асриїла, і синам Шехема, і синам Хефера, і синам Шемиди. Ось діти Манассії, сина Йосифового, чоловічої статі, за племенами їх.
2
И# бhша сынHмъ манасс‡инымъ пр0чымъ по с0нмwмъ и4хъ: сынHмъ ґхіезeрwвымъ и3 сынHмъ є3лeкwвымъ и3 сынHмъ є3сріи1лєвымъ, и3 сынHмъ сехeмwвымъ и3 сынHмъ семіраeлwвымъ и3 сынHмъ nфeрwвымъ: сjи сyть сhнове манасс‡ины, сhна їHсифова, мyжескъ п0лъ по племенHмъ свои6мъ.
3
У Салпаада ж, сина Хеферового, сина Галаадового, сина Махирового, сина Манассіїного, не було синів, а [тільки] дочки. Ось імена дочок його: Махла, Ноа, Хогла, Милка і Фирца.
3
И# салпаaду сhну nфeрову, сhна галаaдова, сhна махjрова, сhна манассjина, не бhша сhны, но т0кмw дщє1ри: и3 сі‰ и3менA дщeремъ салпаaдwвымъ: маалA и3 нуA, и3 є3глA и3 мелхA и3 fерсA.
4
Вони прийшли до священика Єлеазара і до Ісуса, сина Навина, і до начальників, і сказали: Господь повелів Мойсеєві дати нам наділ між братами нашими. І дали їм наділ, за повелінням Господнім, між братами батька їхнього.
4
И# стaша пред8 є3леазaромъ жерцeмъ и3 пред8 їисyсомъ сhномъ наvи1нымъ и3 пред8 кн‰зи, глаг0лющz: бGъ заповёда рук0ю мwmсeовою дaти нaмъ наслёдіе посредЁ брaтіи нaшеz. И# дадeсz и5мъ наслёдіе повелёніемъ гDнимъ, жрeбій въ брaтіи nтцA и4хъ.
5
І випало Манассії десять ділянок, крім землі Галаадської і Васанської, що за Йорданом;
5
И# падE жрeбій манассjю п0ле лавeково кромЁ земли2 галаaдовы и3 васaни, ћже є4сть њб8 nнY странY їoрдaна,
6
бо дочки [синів] Манассії одержали наділ серед синів його, а земля Галаадська дісталася іншим синам Манассії.
6
понeже дщє1ри сынHвъ манассjиныхъ наслёдиша жрeбій посредЁ брaтій свои1хъ: землs же галаaдова бhсть сынHмъ манасс‡инымъ пр0чымъ.
7
Межа [синів] Манассії йде від Асира до Михмефафа, що навпроти Сихема; звідси межа йде праворуч до жителів Ен-Таппуаха.
7
И# бhша предёлы сынHвъ манассjиныхъ t ґси1ръ-махfHfа, и3 данafъ, ћже є4сть пред8 лицeмъ сmхeма, и3 и4дутъ предёлы на їамjнъ и3 на їасjфъ ко и3ст0чнику fафfHfъ.
8
Земля Таппуах дісталася Манассії, а місто Таппуах біля межі Манассіїної — синам Єфремовим.
8
Манассjю бyдетъ землS fафfHfъ: и3 fафfHfъ над8 предBлы манассjиными сынHмъ є3фрє1млимъ:
9
Звідси межа сходить до потоку Кане, з південного боку потоку. Міста ці належать Єфрему, хоча знаходяться серед міст Манассії. Межа Манассії — на північному боці потоку і закінчується морем.
9
и3 сни1дутъ предёлы къ дeбри канA на ю4гъ по дeбри їарjмъ: теревjнfъ є3фрeму посредЁ грaда манассjина. И# предёлы манасс‡ины къ сёверу на водотeчь, и3 бyдетъ и3сх0дъ є3гw2 м0ре:
10
Те, що на півдні, те Єфремове, а що на півночі, те Манассіїне; море ж було межею їх; до Асира примикали вони з північного боку і до Іссахара зі східного.
10
t ю4га є3фрeму, и3 къ сёверу манассjи, и3 бyдетъ м0ре предёлъ и5мъ: и3 ко ґси1ру совокупsтсz къ сёверу, и3 їссахaру t востHкъ.
11
В Іссахара й Асира належать Манассії Беф-Сан і залежні від нього місця, Івлеам і залежні від нього місця, жителі Дора і залежні від нього місця, жителі Ен-Дора і залежні від нього місця, жителі Фаанаха і залежні від нього місця, жителі Мегиддона і залежні від нього місця, і третя частина Нафефа [із селами його].
11
И# бyдетъ манассjю (предёлъ) междY їссахaромъ и3 междY ґси1ромъ веfсaнъ и3 вє1си и4хъ, и3 їевлаaмъ и3 вє1си є3гw2, и3 живyщыz въ дHрэ и3 вє1си є3гw2, и3 живyщыz въ є3ндHрэ и3 вє1си є3гw2, и3 живyщыz въ магeддэ и3 вє1си є3гw2, и3 живyщыz въ танaхэ и3 вє1си є3гw2, и3 трeтіz чaсть нафefа и3 вє1си є3гw2.
12
Сини Манассіїні не могли вигнати жителів міст цих, і хананеяни залишилися жити в землі цій.
12
И# не возмог0ша сhнове манасс‡ины потреби1ти градHвъ си1хъ: и3 начA хананeй жи1ти въ земли2 сeй.
13
Коли ж сини Ізраїлеві прийшли в силу, тоді хананеян вони зробили данниками, але вигнати не вигнали їх.
13
И# бhсть є3гдA ўкрэпи1шасz сhнове ї}лєвы, и3 сотвори1ша хананewвъ послyшныхъ, потреблeніемъ же не потреби1ша и4хъ.
14
Сини Йосифа говорили Ісусові і сказали: чому ти дав мені в наділ один жереб і одну ділянку, тоді як я багатолюдний, тому що так благословив мене Господь?
14
Противорёша же сhнове їHсифwвы їисyсу, глаг0люще: почто2 наслёдствовалъ є3си2 нaсъ жрeбіемъ є3ди1нымъ и3 ќжемъ є3ди1нымъ; ѓзъ же лю1дъ мн0гъ є4смь, и3 блгcви1 мz бGъ (дaже досeлэ).
15
Ісус сказав їм: якщо ти багатолюдний, то піди в ліси і там, на землі ферезеїв і рефаїмів, розчисти собі [місце], якщо гора Єфремова для тебе тісна.
15
И# речE и5мъ їисyсъ: ѓще лю1дъ мн0гъ є3си2, взhди въ дубрaву и3 њтреби2 себЁ тaмw мёсто въ земли2 ферезeа и3 рафаjма, ѓще ўтэснsетъ тS горA є3фрeмлz.
16
Сини Йосифа сказали: не залишиться за нами гора, тому що залізні колісниці у всіх хананеян, які живуть у долині, як у тих, які в Беф-Сані й у залежних від нього місцях, так і в тих, які на долині Ізреельській.
16
И# рёша сhнове їHсифwвы: не дов0лно нaмъ горы2 є3фрeмли: и3 к0нь преизбрaнный и3 желёзо всемY хананeю живyщему въ земли2 є3мeкъ, въ веfсaнэ и3 въ вeсехъ є3S, и3 во ю3д0лэ їезраeль.
17
Але Ісус сказав дому Йосифовому, Єфрему і Манассії: ти багатолюдний і сила в тебе велика; не один жереб буде в тебе:
17
И# речE їисyсъ къ сынHмъ їHсифwвымъ, є3фрeму и3 манассjю, глаг0лz: ѓще лю1дъ мн0гъ є3си2 и3 си1лу вели1ку и4маши, не бyдетъ ти2 жрeбій є3ди1нъ:
18
і гора буде твоєю, і ліс цей; ти розчистиш його, і він буде твій до самого кінця його; тому що ти виженеш хананеян, хоча в них колісниці залізні, і хоча вони сильні, [ти подолаєш їх].
18
занE дубрaва бyдетъ тебЁ, понeже дубрaва є4сть, и3 њтреби1ши ю5, и3 бyдетъ тебЁ, и3 концы2 є3S, є3гдA потреби1ши хананeа, ѓще к0нь преизбрaнный є3мY є4сть: (и3 сaмъ си1ленъ,) тh бо преси1лиши є3го2.
Глава 18
1
Уся громада синів Ізраїлевих зібралася в Силом, і поставили там скинію зібрання, бо земля була підкорена ними.
1
И# собрaсz вeсь с0нмъ сынHвъ ї}левыхъ въ силHмъ, и3 водрузи1ша тaмw ски1нію свидёніz: и3 землS њдержaсz t ни1хъ.
2
Із синів же Ізраїлевих залишалося сім колін, які ще не одержали наділу свого.
2
И# њстaшасz сhнове ї}лєвы, и5же не наслёдиша наслёдіz своегw2 сeдмь племeнъ.
3
І сказав Ісус синам Ізраїлевим: чи довго ви будете байдужими до того, щоб піти і взяти в спадщину землю, яку дав вам Господь Бог батьків ваших?
3
И# речE їисyсъ сынHмъ ї}лєвымъ: док0лэ вы2 разслаблsетесz вни1ти наслёдити зeмлю, ю4же дадE вaмъ гDь бGъ nтє1цъ вaшихъ;
4
дайте від себе по три людини з коліна; я пошлю їх, і вони, вставши, пройдуть по землі й опишуть її, як потрібно розділити їм на наділи, і прийдуть до мене;
4
дaйте t вaсъ по три2 мyжы t плeмене, и3 послю2 и5хъ, и3 востaвше да пр0йдутъ зeмлю и3 да њпи1шутъ ю5 предо мн0ю, ћкоже є4сть лёпо раздэли1ти ю5. И# пріид0ша къ немY.
5
нехай розділять її на сім наділів; Іуда нехай залишається в межах своїх на півдні, а дім Йосифів нехай залишається в межах своїх на півночі;
5
И# раздэли2 и5мъ на сeдмь частeй: їyда да постaвитъ предёлъ свои6мъ t лjва, и3 сhнове їw6сифли да постaвzтъ предёлъ свои6мъ t сёвера:
6
а ви розпишіть землю на сім наділів і представте мені сюди: я кину вам жереб тут перед лицем Господа Бога нашого;
6
вh же раздэли1те зeмлю на сeдмь частeй, и3 принеси1те ко мнЁ сёмw, и3 и3знесY вaмъ жрeбій пред8 гDемъ бGомъ вaшимъ:
7
а левитам немає частини між вами, тому що священство Господнє є наділом їх; Гад же, Рувим і половина коліна Манассіїного одержали наділ свій за Йорданом на сході, який дав їм Мойсей, раб Господній.
7
нёсть бо чaсти ў вaсъ сынHмъ леv‡инымъ, занE жрeчество гDне чaсть и4хъ: гaдъ же и3 руви1мъ и3 полплeмене манассjина взsша наслёдіе своE њб8 nнY странY їoрдaна на вост0ки, є4же дадE и5мъ мwmсeй рaбъ гDень.
8
Ці люди встали і пішли. Ісус же тим, що пішли описувати землю, дав такий наказ: підіть, обійдіть землю, опишіть її і поверніться до мене; а я тут кину вам жереб перед лицем Господнім, у Силомі.
8
И# востaвше мyжіе поид0ша. И# заповёда їисyсъ мужє1мъ и3дyщымъ њписaти зeмлю, глаг0лz: и3ди1те и3 њбыди1те зeмлю, и3 њпиши1те ю5, и3 пріиди1те ко мнЁ, и3 и3знесY вaмъ здЁ жрeбій пред8 гDемъ въ силHмэ.
9
Вони пішли, пройшли по землі, [оглянули її] і описали її, за містами її, на сім наділів, у книзі, і прийшли до Ісуса в стан, у Силом.
9
И# и3д0ша мyжіе, и3 њбыд0ша зeмлю и3 соглsдаша ю5, и3 њписaша ю5 по градHмъ є3S на сeдмь частeй въ кни1гу, и3 принес0ша ко їисyсу въ п0лкъ въ силHмъ.
10
Ісус кинув їм жереб у Силомі перед Господом, і розділив там Ісус землю синам Ізраїлевим за ділянками їх.
10
И# вeрже и5мъ їисyсъ жрeбій пред8 гDемъ въ силHмэ: и3 раздэли2 тaмw зeмлю їисyсъ сынHмъ ї}лєвымъ по раздэлeнію и4хъ.
11
[Перший] жереб вийшов коліну синів Веніамінових, за племенами їх. Межа їх за жеребом ішла між синами Іуди і між синами Йосифа;
11
И# и3зhде жрeбій плeмене сынHвъ веніамjновыхъ пeрвый по с0нмwмъ и4хъ: и3 и3зыд0ша предёлы жрeбіz и4хъ посредЁ сынHвъ їyдиныхъ и3 посредЁ сынHвъ їHсифовыхъ.
12
межа їх на північному боці починається біля Йордану, і проходить межа ця біля Єрихона з півночі, і піднімається на гору на захід, і закінчується в пустелі Бефавен;
12
И# бhша предёлы и4хъ t сёвера: t їoрдaна взhдутъ предёлы созади2 їеріхHна къ сёверу и3 взhдутъ къ горЁ къ м0рю, и3 бyдетъ и3сх0дъ є3гw2 мавдарjтъ веfavнъ:
13
звідти межа йде до Луза, до південного боку Луза, інакше Вефиля, і сходить межа до Атароф-Адара, до гори, що на південному боці Беф-Орона нижнього;
13
и3 пр0йдутъ tтyду предёлы лyзы созади2 лyзы t ю4га: сіS є4сть веfи1ль: и3 сни1дутъ предёлы сjи t ґтарHfъ-ґддaръ на г0рную, ћже є4сть къ лjву веfwрHнъ ни1жній,
14
потім межа повертає і сходить до морського боку на південь від гори, що на півдні перед Беф-Ороном, і закінчується біля Кириаф-Ваала, інакше Кириаф-Іарима, міста синів Іудиних. Це західна сторона.
14
и3 прeйдутъ предёлы, и3 њбhдутъ къ странЁ зрsщи къ м0рю t лjвы, t горы2 къ лицY веfwрHнъ лjва, и3 бyдетъ и3сх0дъ є3гw2 въ каріafъ-ваaлъ: сeй є4сть каріаfіарjмъ, грaдъ сынHвъ їyдиныхъ. СіS є4сть чaсть ћже къ м0рю.
15
Південною ж стороною від Кириаф-Іарима йде межа до моря і доходить до джерела вод Нефтоаха;
15
И# чaсть ћже къ лjву t чaсти каріafъ-ваaлъ: и3 пр0йдутъ предёлы морск‡z въ гаjнъ, на и3ст0чникъ воды2 нафfHновы,
16
потім межа сходить до кінця гори, що перед долиною сина Енномового, в долині рефаїмів, на півночі, і сходить долиною Еннома до південного боку Ієвуса, і йде до Ен-Рогела;
16
и3 сни1дутъ предёлы на странY горы2, ћже є4сть пред8 лицeмъ дубрaвы, сhна є3н0ма, ћже є4сть t чaсти є3мeкъ рафаjнъ t сёвера, и3 сни1дутъ къ геенн0му созади2 їевyса t ю4га, и3 сни1дутъ на и3ст0чникъ рwги1ль,
17
потім повертає від півночі і йде до Ен-Шемеша, і йде до Гелилофа, що навпроти узвишшя Адуммима, і сходить до каменя Богана, сина Рувимового;
17
и3 пр0йдутъ сквозЁ t сёвера, и3 пр0йдутъ на и3ст0чникъ самeса, и3 пр0йдутъ на галілHfъ, и4же є4сть прsмw къ восх0ду є3дwмjмъ: и3 сни1дутъ на кaмень ваaнъ сынHвъ руви1млихъ,
18
потім проходить біля рівнини на північ і сходить на рівнину;
18
и3 пр0йдутъ созади2 веfарaвы t сёвера, и3 сни1дутъ ко ѓравэ,
19
звідси проходить межа поряд Беф-Хогли на північ, і закінчується межа біля північної затоки моря Солоного, біля південного кінця Йордану. Ось межа південна. Зі східного ж боку межею служить Йордан.
19
и3 сни1дутъ съ ѓравы (*на) предёлы созади2 веfаглA t сёвера, и3 бyдетъ и3сх0дъ предёлwвъ на х0лмъ м0рz слaнагw t сёвера въ странY їoрдaнову t лjвы. Сjи предёлы сyть t ю4га: и3 їoрдaнъ њпредэли1тъ ю5 t страны2 вост0ка.
20
Ось наділ синів Веніамінових, з межами його з усіх боків, за племенами їх.
20
СіE наслёдіе сынHвъ веніамjновыхъ, предёлы є3гw2 w4крестъ по с0нмwмъ и4хъ.
21
Міста коліну синів Веніамінових, за племенами їх, належали ці: Єрихон, Беф-Хогла й Емек-Кециц,
21
И# бhша грaды плeмене сынHвъ веніамjновыхъ по с0нмwмъ и4хъ, їеріхw2 и3 виfаглA и3 ґмеккасjсъ,
22
Беф-Арава, Цемараїм і Вефиль,
22
и3 веfаравA и3 семрjмъ и3 виfи1лъ,
23
Аввим, Фара й Офра,
23
и3 ґvjмъ и3 ґфарA, и3 ґфрA (*и3 є3карeнъ),
24
Кефар-Аммонай, Афні і Гева: дванадцять міст з їх селами.
24
и3 кафираммjнъ и3 ґфнJ и3 гаваA: грaды дванaдесzть и3 вє1си и4хъ:
25
Гаваон, Рама і Бероф,
25
гаваHнъ и3 рамA и3 вирHfъ,
26
Мицфе, Кефира і Моца,
26
и3 масфA и3 хефірA и3 ґмwсA,
27
Рекем, Ірфеїл і Фарала,
27
и3 рекeмъ и3 їерфаи1лъ и3 fаралA,
28
Цела, Елеф та Ієвус, інакше Єрусалим, Гивеаф і Кириаф: чотирнадцять міст із їх селами. Ось наділ синів Веніамінових, за племенами їх.
28
и3 силалeфъ и3 їевyсъ (*сeй є4сть їеrли1мъ), и3 гаваafъ и3 грaдъ їарjмъ: грaды тринaдесzть и3 вє1си и4хъ. СіE наслёдіе сынHвъ веніамjновыхъ по с0нмwмъ и4хъ.
Глава 19
1
Другий жереб припав Симеону, коліну синів Симеонових, за племенами їх; і був наділ їх серед наділів синів Іудиних.
1
И# и3зhде вторhй жрeбій сmмеHну, плeмени сынHвъ сmмеHновыхъ по с0нмwмъ и4хъ, и3 бhсть наслёдіе и4хъ посредЁ жрeбіz сынHвъ їyдиныхъ.
2
У наділі їх були: Вирсавія або Шева, Молада,
2
И# бhсть жрeбій и4хъ вирсавеE и3 савеE и3 мwладA,
3
Хацар-Шуал, Вала й Ацем,
3
и3 ґсерсуaлъ и3 ваfyлъ, и3 велвwлA и3 ґс0мъ,
4
Елтолад, Вефул і Хорма,
4
и3 є3лfулaдъ и3 є3рмA,
5
Циклаг, Беф-Маркавоф і Хацар-Суса,
5
и3 секелaгъ и3 веfаммаргасвHfъ, и3 ґсерсусjмъ
6
Беф-Леваоф і Шарухен: тринадцять міст із їх селами.
6
и3 веfалвafъ, и3 сeла и4хъ: грaды тринaдесzть и3 вє1си и4хъ.
7
Аїн, Риммон, Ефер і Ашан: чотири міста із селами їх,
7
Ґjнъ и3 реммHfъ, и3 є3еfeръ и3 ґсaмъ, грaды четhри и3 вє1си и4хъ:
8
і всі села, що знаходилися навколо міст цих навіть до Ваалаф-Беера, або південної Рами. Ось наділ коліна синів Симеонових, за племенами їх.
8
и3 вс‰ предгр†діz, ±же w4крестъ градHвъ си1хъ дaже до ваалfерирраммHfъ, и3дyщихъ во їамefъ къ лjву. СіE наслёдіе племeнъ сынHвъ сmмеHновыхъ по с0нмwмъ и4хъ.
9
Від ділянки синів Іудиних виділено наділ [коліну] синів Симеонових. Оскільки ділянка синів Іудиних була занадто велика для них, то сини Симеонові й одержали наділ серед їхнього наділу.
9
T жрeбіz їyдина наслёдіе плeмене сынHвъ сmмеHновыхъ, ћкw бhсть чaсть сынHвъ їyдиныхъ б0лшаz нeжели и4хъ: и3 наслёдиша сhнове сmмеHнwвы посредЁ жрeбіz и4хъ.
10
Третій жереб припав синам Завулоновим за племенами їх, і простягнулася межа наділу їх до Сарида;
10
И# и3зhде жрeбій трeтій завулHну по с0нмwмъ и4хъ: и3 бyдутъ предёлы наслёдіz и4хъ до сарjда:
11
межа їх піднімається до моря і Марали і примикає до Дабешефа і примикає до потоку, що перед Іокнеамом;
11
и3 восх0дzтъ предёлы и4хъ къ м0рю и3 марілЁ, и3 д0йдутъ къ давасefу, и3 сни1дутсz въ дeбрь, ћже є4сть къ лицY їекнaма,
12
від Сарида йде назад до східної сторони, на схід сонця, до межі Кислоф-Фавора; звідси йде до Даврафа і піднімається до Іафії;
12
и3 њбратsтсz t сарjда проти1ву t вост0кwвъ самeсъ на предёлы хасалHfъ-fавHръ, и3 пр0йдутъ къ даврafу, и3 взhдутъ къ їафаги2:
13
звідси проходить на схід в Геф-Хефер, у Ітту-Кацин, і йде до Риммона, Мифоара і Неї;
13
и3 tтyду њбhдутъ супроти1въ на вост0ки въ геfаефeръ, во грaдъ касjмъ, и3 пр0йдутъ на реммwнaмъ маfарjмъ ґннуA,
14
і повертає межа з півночі до Ханнафона і закінчується долиною Іфтах-Ел;
14
и3 њбhдутъ предёлы къ сёверу на є3ннаfHfъ, и3 бyдетъ и3сх0дъ и4хъ къ гaю їефfаи1лъ,
15
далі: Каттаф, Нагалал, Шимрон, Ідеала і Вифлеєм: дванадцять міст з їх селами.
15
и3 каттafъ и3 наалHлъ, и3 семрHнъ и3 їадилA и3 виfлеeмъ: грaды дванaдесzть и3 вє1си и4хъ.
16
Ось наділ синів Завулонових, за їхніми племенами; ось міста і села їх.
16
СіE наслёдіе плeмене сынHвъ завулHновыхъ по с0нмwмъ и4хъ, грaды и4хъ и3 вє1си и4хъ.
17
Четвертий жереб випав Іссахару, синам Іссахара, за племенами їхніми;
17
И# їссахaру и3зhде жрeбій четвeртый, сынHмъ їссахaрwвымъ по сродствHмъ и4хъ,
18
межею їх були: Ізреель, Кесуллоф і Сунем,
18
и3 бhша предёлы и4хъ їезраeль и3 ґхаселHfъ и3 сунaмъ,
19
Хафараїм, Шион і Анахараф,
19
и3 ґферарjмъ и3 сіaнъ, (*и3 ренafъ) и3 ґнахарefъ,
20
Раввиф, Кишион і Авец,
20
и3 раввHfъ и3 кесіHнъ и3 ґемE,
21
Ремеф, Ен-Ганним, Ен-Хадда і Беф-Пацец;
21
и3 рамafъ и3 и3нганнjмъ, и3 и3наддA и3 веfфаси1съ:
22
і примикає межа до Фавору і Шагацима і Вефсамиса, і закінчується межа їх біля Йордану: шістнадцять міст із селами їх.
22
и3 сни1дутсz предёлы къ fавHру и3 къ сасімafу къ м0рю, и3 веfсмaсъ, и3 бyдетъ є3гw2 и3сх0дъ предBлъ їoрдaнъ: грaды шестьнaдесzть и3 вє1си и4хъ.
23
Ось наділ коліна синів Іссахарових за племенами їх; ось міста і села їх.
23
СіE наслёдіе плeмене сынHвъ їссахaровыхъ по с0нмwмъ и4хъ, грaды и3 предгр†діz и4хъ.
24
П’ятий жереб випав коліну синів Асирових, за племенами їх;
24
И# и3зhде жрeбій пsтый плeмене сынHвъ ґси1ровыхъ по с0нмwмъ и4хъ,
25
межею їх були: Хелкаф, Хали, Ветен і Ахсаф,
25
и3 бhша предёлы и4хъ хелкafъ и3 nолJ, и3 ватнE и3 ґхсaфъ,
26
Аламелех, Амад і Мишал; і примикає межа до Кармила із західної сторони і до Шихор-Ливнафа;
26
и3 є3лімeлехъ и3 ґмaдъ и3 масaлъ: и3 прибли1жатсz къ карми1лу къ м0рю, и3 сіHру и3 лаванafу,
27
потім іде назад на схід сонця у Беф-Дагон, і примикає до Завулона і до долини Іфтах-Ел з півночі, [і входить у межі Асафи] у Беф-Емек і Неїел, і йде біля Кавула, з лівого боку;
27
и3 њбратsтсz t востHкъ с0лнца въ ви1fъ-дагHнъ, и3 прибли1жатсz къ завулHну, и3 въ гaй їефfаи1лъ къ сёверу, (*и3 вни1дутъ предёлы ґсаfA) въ ви1fъ-ґемeкъ, и3 да и4дутъ по доли1нэ ґніи1ла, и3 пр0йдутъ въ хавHлъ њшyюю,
28
далі: Еврон, Рехов, Хаммон і Кана, до Сидона великого;
28
и3 ґхрaнъ и3 роHвъ, и3 ґммHнъ и3 канA, дaже до сідHна вели1кагw:
29
потім межа повертається до Рами до укріпленого міста Тира, і повертає межа до Хосси, і закінчується біля моря, у містечку Ахзиві;
29
и3 возвратsтсz предёлы въ рамY, и3 дaже до грaда твeрда тmрjанъ, и3 возвратsтсz предёлы до сусы2, и3 бyдетъ и3сх0дъ є3гw2 м0ре, и3 t ќжа въ ґхзjфъ,
30
далі: Умма, Афек і Рехов: двадцять два міста з селами їх.
30
и3 ґммA и3 ґфeкъ и3 раHвъ: грaды двaдесzть двA и3 вє1си и4хъ.
31
Ось наділ коліна синів Асирових, за племенами їх; ось міста і села їх.
31
СіE наслёдіе плeмене сынHвъ ґси1ровыхъ по с0нмwмъ и4хъ, грaды и4хъ и3 вє1си и4хъ.
32
Шостий жереб випав синам Неффалима, синам Неффалима за племенами їх;
32
И# нефfалjму и3зhде жрeбій шестhй, сынHмъ нефfал‡млимъ по с0нмwмъ и4хъ,
33
межа їх ішла від Хелефа [і] від діброви, що в Цананнимі, до Адами-Некева і Іавнеїла, до Лаккума, і закінчувалася біля Йордану;
33
и3 бhша предёлы и4хъ меелeфъ и3 милHнъ, и3 весенанjмъ и3 ґрмE, и3 накeвъ и3 їавни1лъ, дaже до лаккyнъ: и3 бhша и3сх0ди и4хъ їoрдaнъ:
34
звідси повертається межа на захід до Азноф-Фавора і йде звідти до Хуккока, і примикає до Завулона з півдня, і до Асира примикає з заходу, і до Іуди біля Йордану, на схід сонця.
34
и3 возвратsтсz предёлы къ м0рю въ ґзанHfъ-fавHръ, и3 пр0йдутъ tтyду во їкHкъ, и3 при1ткнутсz къ завулHну t ю4га, и3 ґси1ру прибли1жатсz къ м0рю, и3 ко їyдэ їoрдaнъ t востHкъ с0лнца.
35
Міста укріплені: Циддим, Цер, Хамаф, Раккаф і Хиннереф,
35
И# грaды њграждeни тmрjанъ, тЂръ и3 ґмafъ, и3 реккafъ и3 хенер0fъ,
36
Адама, Рама й Асор,
36
и3 ґдамJ и3 рамA и3 ґсHръ,
37
Кедес, Едрея й Ен-Гацор,
37
и3 кедeсъ и3 є3драJ и3 и3ст0чникъ ґс0ръ,
38
Іреон, Мигдал-Ел, Хорем, Беф-Анаф і Вефсамис: дев’ятнадцять міст із їх селами.
38
и3 їаріHнъ и3 магдаліи1лъ, њрaнъ и3 веfанafъ и3 fасмyсъ: грaды девzтьнaдесzтъ и3 вє1си и4хъ.
39
Ось наділ коліна синів Неффалимових за племенами їх; ось міста і села їх.
39
СіE наслёдіе плeмене сынHвъ нефfалjмлихъ по ср0дству и4хъ, грaды и3 предгр†діz и4хъ.
40
Коліну синів Данових, за племенами їх, припав жереб сьомий;
40
И# дaну и3 плeмени сынHвъ дaновыхъ по с0нмwмъ и4хъ и3зhде жрeбій седмhй,
41
межею наділи їх були: Цора, Ештаол та Ір-Шемеш,
41
и3 бhша предёлы и4хъ сараA и3 є3сfа0лъ и3 грaды самeсъ,
42
Шаалаввин, Аїалон та Іфла,
42
и3 саламjнь и3 є3алHнъ и3 їеfлA,
43
Елон, Фимнафа й Екрон,
43
и3 є3лHнъ и3 fамнA и3 ґккарHнъ,
44
Елтеке, Гиввефон і Ваалаф,
44
и3 є3лfекw2 и3 гаваfHнъ и3 вааfHfъ,
45
Ігуд, Бене-Верак і Гаф-Риммон,
45
и3 їyfъ и3 ваниварaкъ и3 геfреммHнъ,
46
Ме-Іаркон і Ракон з межею біля Іоппії. І вийшов наділ синів Данових малим для них.
46
и3 t м0рz їеракHнска, и3 и3рaккwнъ, предёлъ бли1з8 ї0ппы, и3 и3зhде предёлъ сынHвъ дaновыхъ t ни1хъ.
47
І сини Данові пішли війною на Ласем і взяли його, й уразили його мечем, і одержали його в спадщину, і оселилися в ньому, і назвали Ласем Даном за ім’ям Дана, батька свого. [Аморреяни залишалися жити в Еломі і Саламині, але рука Єфремова подолала їх, і зробилися вони данниками йому.]
47
И# и3зыд0ша сhнове дaнwвы и3 воевaша ласeмъ, и3 взsша є3го2 и3 порази1ша є3го2 џстріемъ мечA: и3 њбитaша въ нeмъ, и3 нарек0ша и4мz є3гw2 ласендaнъ, по и4мени дaна nтцA своегw2. И# ґморрeй њстaсz жи1ти во є3лHмэ и3 въ саламjнэ: и3 њтzготЁ рукA є3фрeмлz на ни1хъ, и3 бhша и5мъ дaнницы.
48
Ось наділ коліна синів Данових, за племенами їх; ось міста і села їх. [Сини Данові не знищили аморреян, які притисли їх на горі, і не давали їм аморреяни виходити на долину і відібрали у них наділ їхньої ділянки.]
48
СіE наслёдіе плeмене сынHвъ дaновыхъ по с0нмwмъ и4хъ, грaды и4хъ и3 вє1си и4хъ. И# не и3стреби1ша сhнове дaнwвы ґморрeа њѕлоблsющаго и5хъ на горЁ, и3 не даsху и5мъ ґморрeє и3сходи1ти на ю3д0ль, и3 ўтэсни1ша t ни1хъ предёлъ чaсти и4хъ.
49
Коли закінчили розділення землі, за межами її, тоді сини Ізраїлеві дали серед себе наділ Ісусові, синові Навина:
49
И# соверши1ша раздэлsти зeмлю въ предёлэхъ є3S: и3 дaша сhнове ї}лєвы жрeбій їисyсу сhну наvи1ну повелёніемъ гDнимъ средЁ себє2,
50
за повелінням Господнім дали йому місто Фамнаф-Сараі, яке він просив, на горі Єфремовій; і побудував він місто і жив у ньому.
50
и3 дaша є3мY грaдъ, є3г0же проси2, fамнafъ-сараи2, и4же є4сть въ горЁ є3фраjмъ: и3 создA грaдъ, и3 всели1сz въ нeмъ.
51
Ось наділи, які Єлеазар священик, Ісус, син Навина, і начальники поколінь розділили колінам синів Ізраїлевих, за жеребом, у Силомі, перед лицем Господнім, при вході в скинію зібрання. І закінчили розподіл землі.
51
Сі‰ раздэлє1ніz, ±же раздэли1ша є3леазaръ жрeцъ и3 їисyсъ наvи1нъ и3 кн‰зи nтeчествъ въ племенёхъ ї}левыхъ по жрeбіzмъ въ силHмэ пред8 гDемъ, ў двeрій ски1ніи свидёніz. И# скончaша дэли1ти зeмлю.
Глава 20
1
І сказав Господь Ісусові, говорячи:
1
И# речE гDь ко їисyсу, гlz:
2
скажи синам Ізраїлевим: зробіть у себе міста притулку, про які Я говорив вам через Мойсея,
2
рцы2 сынHмъ ї}лєвымъ, глаг0лz: дади1те грaды ўбэжeній, ±же рек0хъ къ вaмъ мwmсeомъ:
3
щоб міг тікати туди вбивця, що убив людину помилково, без наміру; нехай [міста ці] будуть у вас притулком [щоб не вмер той, що убив] від того, хто мститься за кров, [доки не постане перед громадою на суд].
3
ўбёжище ўбjйцэ порази1вшему дyшу нев0лею: и3 бyдутъ вaмъ грaды ўбёжище, и3 не ќмретъ ўбjйца t ќжика кр0ве, д0ндеже предстaнетъ пред8 с0нмомъ на сyдъ.
4
І хто втече в одне з міст цих, нехай стане біля воріт міста і розповість уголос старійшинам міста цього справу свою; і вони приймуть його до себе в місто і дадуть йому місце, щоб він жив у них;
4
И# (ѓще кто2) ўбёгнетъ во є3ди1нъ t градHвъ си1хъ, и3 стaнетъ во вратёхъ грaда, и3 и3сповёсть во ќши стaрцємъ грaда тогw2 словесA сво‰: и3 пріи1мутъ є3го2 с0нмъ къ себЁ, и3 дадsтъ є3мY мёсто жи1ти съ ни1ми:
5
і коли поженеться за ним той, хто мститься за кров, то вони не повинні видавати в руки його убивцю, тому що він без наміру убив ближнього свого, не мав до нього ненависти ні вчора, ні третього дня;
5
и3 є3гдA поженeтъ ќжикъ кр0ве в8слёдъ є3гw2, и3 не дадyтъ ўби1вшаго въ рyцэ є3гw2: ћкw не вёдый ўби2 бли1жнzго своего2 и3 не ненави1дz т0й є3го2 t вчерA и3 трeтіzгw днE:
6
нехай він живе в цьому місті, доки не стане перед громадою на суд, доки не помре великий священик, який буде в ті дні. А потім нехай повернеться вбивця і піде в місто своє і в дім свій, у місто, з якого він утік.
6
и3 да всели1тсz въ т0й грaдъ, д0ндеже стaнетъ пред8 лицeмъ с0нма на сyдъ, и3 д0ндеже ќмретъ жрeцъ вели1кій, и4же бyдетъ въ ты6z дни6: тогдA да њбрати1тсz ўбjйца, и3 вни1детъ во грaдъ св0й и3 въ д0мъ св0й, и3 во грaдъ, tню1дуже и3збэжE.
7
І відокремили Кедес у Галилеї на горі Неффалимовій, Сихем на горі Єфремовій, і Кириаф-Арби, інакше Хеврон, на горі Іудиній;
7
И# tдэли1ша кедeсъ въ галілeи, въ горЁ нефfалjмли, и3 сmхeмъ въ горЁ є3фрeмли, и3 грaдъ ґрво2 (*сeй є4сть хеврHнъ) въ горЁ їyдэ:
8
за Йорданом, навпроти Єрихона на схід, відокремили: Бецер у пустелі, на рівнині, від коліна Рувимового, і Рамоф у Галааді від коліна Гадового, і Голан у Васані від коліна Манассіїного;
8
и3 њб8 nнY странY їoрдaна ко їеріхHну на вост0къ, дaша вос0ръ въ пустhни въ п0ли t плeмене руви1млz, и3 рамHfъ въ галаaдэ t плeмене гaдова, и3 гwлaнъ въ васанjтідэ t плeмене манассjина:
9
ці міста призначені для всіх синів Ізраїлевих і для прибульців, які живуть у них, щоб тікав туди всякий, хто убив людину помилково, щоб не помер він від руки того, хто мститься за кров, доки не постане перед громадою [на суд].
9
сjи грaды и3збр†ны бhша всBмъ сынHмъ ї}лєвымъ и3 пришeлцу прилежaщему въ ни1хъ, є4же ўбэжaти тaмw всsкому ўбивaющему дyшу нев0лею, да не ќмретъ t рукY ќжика кр0ве, д0ндеже стaнетъ пред8 с0нмомъ на сyдъ.
Глава 21
1
Начальники поколінь левитських прийшли до Єлеазара священика і до Ісуса, сина Навина, і до начальників поколінь синів Ізраїлевих,
1
И# пріид0ша старBйшины nтeчествъ сынHвъ леvjиныхъ къ є3леазaру жерцY и3 ко їисyсу сhну наvи1ну и3 къ старёйшинамъ nтeчествъ t племeнъ сынHвъ ї}левыхъ,
2
і говорили їм у Силомі, в землі Ханаанській, і сказали: Господь повелів через Мойсея дати нам міста для проживання і передмістя їх для худоби нашої.
2
и3 рёша къ ни6мъ въ силHмэ въ земли2 ханаaни, глаг0люще: заповёда гDь рук0ю мwmсeовою дaти нaмъ грaды є4же њбитaти, и3 њкрє1стнаz и4хъ предгр†діz скотHмъ нaшымъ.
3
І дали сини Ізраїлеві левитам з наділів своїх, за повелінням Господнім, ці міста з передмістями їх.
3
И# дaша сhнове ї}лєвы леvjтwмъ t ўчaстій свои1хъ по повелёнію гDню грaды сі‰ и3 њкрє1стнаz предгр†діz и4хъ.
4
Випав жереб племенам Каафовим; і дісталося за жеребом синам Аарона священика, левитам, від коліна Іудиного, і від коліна Симеонового, і від коліна Веніамінового, тринадцять міст;
4
И# и3зhде жрeбій с0нму каafову, и3 бhсть сынHмъ ґарw6нимъ жерцє1мъ леvjтwмъ t плeмене їyдина и3 t плeмене сmмеHнz и3 t плeмене веніамjнz по жрeбіємъ грaды тринaдесzть:
5
а іншим синам Каафа від племен коліна Єфремового, і від коліна Данового, і від половини коліна Манассіїного, за жеребом, дісталося десять міст;
5
и3 сынHмъ каafwвымъ њстaвшымсz t (ср0дства) плeмене є3фрeмова и3 t плeмене дaнова и3 t полуплeмене манассjина по жрeбію грaды дeсzть:
6
синам Гирсоновим — від племен коліна Іссахарового, і від коліна Асирового, і від коліна Неффалимового, і від половини коліна Манассіїного у Васані, за жеребом, дісталося тринадцять міст;
6
и3 сынHмъ гирсw6нимъ t плeмене їссахaрова и3 t плeмене ґси1рова, и3 t плeмене нефfалjмлz и3 t полуплeмене манассjина (є4же) въ васaнэ, по жрeбію грaды тринaдесzть:
7
синам Мерариним, за їх племенами, від коліна Рувимового, від коліна Гадового і від коліна Завулонового — дванадцять міст.
7
и3 сынHмъ мер†рінымъ по с0нмwмъ и4хъ, t плeмене руви1млz и3 t плeмене гaдова и3 t плeмене завулHнz, по жрeбію грaды дванaдесzть.
8
І віддали сини Ізраїлеві левитам ці міста з передмістями їх, як повелів Господь через Мойсея, за жеребом.
8
И# дaша сhнове ї}лєвы леvjтwмъ грaды сі‰ и3 њкрє1стнаz и4хъ, ћкоже заповёда гDь мwmсeю, по жрeбію.
9
Від коліна синів Іудиних, і від коліна синів Симеонових, [і від коліна синів Веніамінових] дали міста, які тут названі поіменно:
9
И# дадE плeмz сынHвъ їyдиныхъ и3 плeмz сынHвъ сmмеHновыхъ и3 плeмz сынHвъ веніамjновыхъ грaды сі‰: и3 нарек0ша по и4мени.
10
синам Аарона, з племен Каафових, із синів Левія [тому що жереб їхній був перший],
10
И# бhша сынHмъ ґарHнwвымъ t с0нма каafова сынHвъ леvjиныхъ, ћкw си6мъ бhсть жрeбій пeрвый.
11
дали Кириаф-Арби, батька Єнакового, інакше Хеврон, на горі Іудиній, і передмістя його навколо нього;
11
И# дадE и5мъ каріаfарв0къ, митроп0ль сынHвъ є3нaковыхъ (*сeй є4сть хеврHнъ въ горЁ їyдинэ), и3 њкрє1стнаz и4хъ.
12
а поле цього міста і села його віддали у власність Халеву, синові Ієфонніїному.
12
И# сeла грaда (сегw2) и3 вє1си є3гw2 дадE їисyсъ халeву сhну їефоннjину во њбдержaніе є3гw2.
13
Отже, синам Аарона священика дали місто притулку для убивці — Хеврон і передмістя його, Ливну і передмістя її,
13
И# сынHмъ ґарHна жерцA дадE грaдъ ўбёжище ўби1вшему хеврHнъ и3 tлучє1ннаz ±же къ немY:
14
Іаттир і передмістя його, Ештемо і передмістя його,
14
и3 левнY и3 tлучє1ннаz ±же къ нeй: и3 їеfeръ и3 tлучє1ннаz ±же къ немY: и3 є3сfемw2 и3 tлучє1ннаz ±же къ немY:
15
Холон і передмістя його, Давир і передмістя його,
15
и3 њлHнъ и3 tлучє1ннаz ±же къ немY: и3 давjръ и3 tлучє1ннаz ±же къ немY:
16
Аїн і передмістя його, Ютту і передмістя її, Беф-Шемеш і передмістя його: дев’ять міст від двох колін цих;
16
и3 ґjнъ и3 tлучє1ннаz є3мY: и3 їеттA и3 tлучє1ннаz є3мY: и3 веfсамЂсъ и3 tлучє1ннаz є3мY: грaды дeвzть t двY племeнъ си1хъ.
17
а від коліна Веніамінового: Гаваон і передмістя його, Геву і передмістя її,
17
И# t плeмене веніамjнz гаваHнъ и3 tлучє1ннаz є3мY: и3 гавеE и3 њкрє1стнаz є3гw2:
18
Анафоф і передмістя його, Алмон і передмістя його: чотири міста.
18
и3 ґнаfHfъ и3 њкрє1стнаz є3гw2: и3 ґлмHнъ и3 њкрє1стнаz є3гw2: грaды четhри.
19
Усіх міст синам Аароновим, священикам, дісталося тринадцять міст із передмістями їх.
19
Вси2 грaды сынHвъ ґарHновыхъ жерцє1въ, грaды тринaдесzть и3 њкрє1стнаz и4хъ.
20
І племенам синів Каафових, левитів, іншим із синів Каафових, за жеребом їх, дісталися міста від коліна Єфремового;
20
И# с0нмwмъ сынHвъ каafовыхъ леvjтwмъ, њстaвльшымсz t сынHвъ каafовыхъ, и3 бhсть грaдъ предёлwвъ и4хъ t плeмене є3фрeмова.
21
дали їм місто притулку для вбивці — Сихем і передмістя його, на горі Єфремовій, Гезер і передмістя його,
21
И# дaша и5мъ грaдъ ўбёжище ўби1вшему сmхeмъ и3 њкрє1стнаz є3гw2 въ горЁ є3фрeмли: и3 газeръ и3 њкрє1стнаz є3гw2:
22
Кивцаїм і передмістя його, Беф-Орон і передмістя його: чотири міста;
22
и3 кавсаjмъ и3 њкрє1стнаz є3гw2: и3 веfwрHнъ и3 њкрє1стнаz є3гw2: грaды четhри.
23
від коліна Данового: Елфеке і передмістя його, Гиввефон і передмістя його,
23
И# t плeмене дaнова є3лfекw2 и3 њкрє1стнаz є3гw2: и3 гавеfHнъ и3 њкрє1стнаz є3гw2:
24
Аїалон і передмістя його, Гаф-Риммон і передмістя його: чотири міста;
24
и3 є3лHнъ и3 њкрє1стнаz є3гw2: и3 геfреммHнъ и3 њкрє1стнаz є3гw2: грaды четhри.
25
від половини коліна Манассіїного: Фаанах і передмістя його, Гаф-Риммон і передмістя його: два міста.
25
И# t полуплeмене манассjина fаанaхъ и3 њкрє1стнаz є3гw2: и3 веfсaмъ и3 њкрє1стнаz є3гw2: гр†да двA.
26
Усіх міст із передмістями їх іншим племенам синів Каафових дісталося десять.
26
Вси2 грaды дeсzть и3 њкрє1стнаz и4хъ с0нмwмъ сынHвъ каafовыхъ њстaвльшымсz.
27
А синам Гирсоновим, із племен левитських дали: від половини коліна Манассіїного місто притулку для вбивці — Голан у Васані й передмістя його, і Беештеру і передмістя її: два міста;
27
И# сынHмъ гирсw6нимъ ср0дникwмъ леv‡тскимъ, t полуплeмене манассjина, грaды tлучє1нныz ўби1вшымъ, гwлaнъ въ васанjтідэ и3 њкрє1стнаz є3гw2: и3 веесfерA и3 њкрє1стнаz є3гw2: гр†да двA.
28
від коліна Іссахарового: Кишион і передмістя його, Давраф і передмістя його,
28
И# t плeмене їссахaрова кісіHнъ и3 њкрє1стнаz є3гw2: и3 деврafъ и3 њкрє1стнаz є3гw2:
29
Іармуф і передмістя його, Ен-Ганним і передмістя його: чотири міста;
29
и3 їермHfъ и3 њкрє1стнаz є3гw2: и3 и3ст0чникъ пи1сменъ и3 њкрє1стнаz є3гw2: грaды четhри.
30
від коліна Асирового: Мишал і передмістя його, Авдон і передмістя його,
30
И# t плeмене ґси1рова масаaлъ и3 њкрє1стнаz є3гw2: и3 ґвдHнъ и3 њкрє1стнаz є3гw2:
31
Хелкаф і передмістя його, Рехов і передмістя його: чотири міста;
31
и3 fелкafъ и3 њкрє1стнаz є3гw2: и3 роHвъ и3 њкрє1стнаz є3гw2: грaды четhри.
32
від коліна Неффалимового місто притулку для вбивці — Кедес у Галилеї і передмістя його, Хамоф-Дор і передмістя його, Карфан і передмістя його: три міста.
32
И# t плeмене нефfалjмова грaдъ њпредэлeнный ўби1вшему кедeсъ въ галілeи и3 њкрє1стнаz є3гw2: и3 є3маfдHръ и3 њкрє1стнаz є3гw2: и3 ноеммHнъ и3 tлучє1ннаz є3гw2: грaды три2.
33
Усіх міст синам Гирсоновим, за племенами їх, дісталося тринадцять міст із передмістями їх.
33
Вси2 грaды гирсHнwвы по с0нмwмъ и4хъ, грaды тринaдесzть и3 tлучє1ннаz и4хъ.
34
Племенам синів Мерариних, решті левитів, дали: від коліна Завулонового Іокнеам і передмістя його, Карфу і передмістя її,
34
И# с0нму сынHвъ мерaріныхъ леvjтwмъ пр0чымъ, t плeмене сынHвъ завулHнихъ, їекнаaмъ и3 њкрє1стнаz є3гw2: и3 карfA и3 њкрє1стнаz є3гw2:
35
Димну і передмістя її, Нагалал і передмістя його: чотири міста;
35
и3 дамнA и3 њкрє1стнаz є3гw2: и3 наалHлъ и3 њкрє1стнаz є3гw2: грaды четhри.
36
[по той бік Йордану навпроти Єрихона] від коліна Рувимового [дано місто притулку для вбивці] Бецер [у пустелі Мисор] і передмістя його, Іааца і передмістя її,
36
И# њб8 nнY странY їoрдaна ко їеріхHну t плeмене руви1мова дадE грaдъ ўбёжище ўби1вшему вос0ръ въ пустhни місHръ и3 њкрє1стнаz є3гw2: и3 їази1ръ и3 њкрє1стнаz є3гw2:
37
Кедемоф і передмістя його, Мефааф і передмістя його: чотири міста;
37
и3 гедсHнъ и3 њкрє1стнаz є3гw2: и3 масфA и3 њкрє1стнаz є3гw2: грaды четhри.
38
від коліна Гадового: міста притулку для вбивці — Рамоф у Галааді й передмістя його, Маханаїм і передмістя його,
38
И# t плeмене гaдова грaдъ ўбёжища ўби1вшему рамHfъ въ галаaдэ и3 њкрє1стнаz є3гw2: и3 манаjмъ и3 њкрє1стнаz є3гw2:
39
Есевон і передмістя його, Іазер і передмістя його: усіх міст чотири.
39
и3 є3севHнъ и3 њкрє1стнаz є3гw2: и3 їази1ръ и3 њкрє1стнаz є3гw2: грaды четhри.
40
Усіх міст синам Мерариним за племенами їх, решті племен левитських, за жеребом дісталося дванадцять міст.
40
Вси2 грaды сынHмъ мер†рінымъ по с0нмwмъ и4хъ, њстaвльшихсz t плeмене леvjина, и3 бhша предёлы и4хъ грaды дванaдесzть.
41
Усіх міст левитських серед володінь синів Ізраїлевих було сорок вісім міст із передмістями їх.
41
Вси2 грaды леvjтстіи посредЁ њбдержaніz сынHвъ ї}левыхъ четhредесzть и3 џсмь градHвъ и3 њкрє1стнаz и4хъ, w4крестъ градHвъ си1хъ:
42
При містах цих були при кожнім місті передмістя навколо нього: так було при всіх містах цих. [Коли Ісус скінчив розподіл землі за наділами її, тоді сини Ізраїлеві дали частину Ісусові за повелінням Господнім; дали йому місто, яке він просив, Фимнаф-Сару дали йому на горі Єфремовій, і побудував Ісус місто, яке просив, і жив у ньому. І взяв Ісус кам’яні ножі, якими обрізав синів Ізраїлевих, народжених у путі в пустелі, тому що вони не були обрізані в пустелі; і поклав їх у Фимнаф-Сарі.]
42
грaдъ и3 њкрє1стнаz w4крестъ грaда: тaкw всBмъ градHмъ си6мъ. И# соверши2 їисyсъ раздэли1вый зeмлю въ предёлэхъ є3S: и3 дaша сhнове ї}лєвы чaсть їисyсу повелёніемъ гDнимъ: дaша є3мY грaдъ, є3г0же проси2: fамнасахaръ дaша є3мY на горЁ є3фрeмовэ. И# создA їисyсъ грaдъ, є3г0же проси2, и3 всели1сz въ нeмъ. И# взS їисyсъ ножы2 кaмєнныz, и4миже њбрёзова сhны ї}лєвы, роди1вшыzсz на пути2 въ пустhни, ћкw не њбрёзашасz въ пустhни, и3 положи2 | во fамнасахaрэ.
43
Таким чином віддав Господь Ізраїлю всю землю, яку клявся дати батькам їхнім, і вони одержали її в спадщину й оселилися на ній.
43
И# дадE гDь ї}лю всю2 зeмлю, ю4же клsтсz дaти nтцє1мъ и4хъ: и3 наслёдиша ю5 и3 всели1шасz въ нeй.
44
І дав їм Господь спокій з усіх боків, як клявся батькам їх, і ніхто з усіх ворогів їх не встояв проти них; усіх ворогів їхніх віддав Господь до рук їхніх.
44
И# ўпок0и гDь и5хъ w4крестъ, ћкоже клsтсz nтцє1мъ и4хъ: не востA никт0же проти1ву и5мъ t всёхъ врагHвъ и4хъ: и3 вс‰ враги2 и4хъ предадE и5мъ гDь въ рyки и4хъ.
45
Не залишилося невиконаним жодне слово з усіх добрих слів, які Господь говорив дому Ізраїлевому; все збулося.
45
Не њскудЁ сл0во (ни є3ди1но) t всёхъ гlгHлъ благи1хъ, ±же речE гDь сынHмъ ї}лєвымъ: вс‰ собhшасz.
Глава 22
1
Тоді Ісус покликав коліно Рувимове, Гадове і половину коліна Манассіїного і сказав їм:
1
ТогдA созвA їисyсъ сhны руви6мли и3 сhны гaдwвы и3 полплeмене манассjина, и3 речE и5мъ:
2
ви виконали все, що повелів вам Мойсей, раб Господній, і слухалися слів моїх в усьому, що я наказував вам;
2
вы2 слhшасте вс‰, є3ли6ка заповёда вaмъ мwmсeй рaбъ гDень, и3 послyшасте глaса моегw2, по всемY є3ли6ка заповёдахъ вaмъ:
3
ви не залишали братів своїх упродовж багатьох днів до цього дня і виконали, що належало виконати за повелінням Господа, Бога вашого:
3
не њстaвисте брaтіи вaшеz въ сі‰ дни6 и3 мн0жайшыz, дaже до днE сегw2: сохрани1сте зaповэдь гDа бGа вaшегw:
4
нині Господь, Бог ваш, заспокоїв братів ваших, як говорив їм; отже, поверніться і підіть у намети ваші, в землю вашого володіння, яку дав вам Мойсей, раб Господній, за Йорданом;
4
нн7э же ўпок0и гDь бGъ вaшъ брaтію вaшу, ћкоже речE и5мъ: нн7э u5бо возврати1вшесz tиди1те въ д0мы вaшz и3 въ зeмлю њбдержaніz вaшегw, ю4же дадE вaмъ мwmсeй рaбъ гDень њб8 nнY странY їoрдaна:
5
тільки намагайтеся старанно виконувати заповіді і закон, який заповідав вам Мойсей, раб Господній: любити Господа Бога вашого, ходити всіма путями Його, зберігати заповіді Його, приліплятися до Нього і служити Йому всім серцем вашим і всією душею вашою.
5
но сохрани1те ѕэлw2 твори1ти зaпwвэди и3 зак0нъ, є3г0же заповёда вaмъ мwmсeй рaбъ гDень, люби1ти гDа бGа вaшего и3 ходи1ти во всёхъ путeхъ є3гw2, храни1ти зaпwвэди є3гw2 и3 прилэжaти є3мY и3 служи1ти є3мY t всегw2 сeрдца вaшегw и3 t всеS души2 вaшеz.
6
Потім Ісус благословив їх і відпустив їх, і вони розійшлися по наметах своїх.
6
И# благослови1въ и5хъ їисyсъ tпусти2 и5хъ: и3 tид0ша въ д0мы сво‰.
7
Одній половині коліна Манассіїного дав Мойсей наділ у Васані, а другій половині його дав Ісус наділ з братами його по цей бік Йордану на захід. І коли відпускав їх Ісус у намети їхні і благословив їх,
7
И# полY (плeмене) манассjину дадE мwmсeй (њбдержaніе) въ васaнэ, и3 полови1нэ дадE їисyсъ съ брaтіею и4хъ ў їoрдaна къ м0рю. И# є3гдA tпусти2 и5хъ їисyсъ въ д0мы и4хъ, и3 благослови2 и5хъ:
8
то сказав їм: з великим багатством повертаєтеся ви в намети ваші, з безліччю худоби, зі сріблом, із золотом, з міддю і з залізом, і з безліччю одягу; розділіть же здобич, узяту у ворогів ваших, із братами своїми.
8
и3 со и3мёніемъ мн0гимъ tид0ша въ д0мы сво‰: и3 скоты2 мнHги ѕэлw2, и3 сребро2 и3 злaто, и3 мёдь и3 желёзо, и3 ри6зы мнHги ѕэлw2, и3 раздэли1ша плёнъ врагHвъ свои1хъ съ брaтіею своeю.
9
І повернулися, і пішли сини Рувимові і сини Гадові і половина коліна Манассіїного від синів Ізраїлевих із Силома, що в землі Ханаанській, щоб іти в землю Галаад, у землю свого володіння, яку одержали у володіння за повелінням Господнім, даним через Мойсея.
9
И# возврати1вшесz tид0ша сhнове руви6мли и3 сhнове гaдwвы и3 полплeмене манассjина t сынHвъ ї}левыхъ, t силHма земли2 ханаaни, tити2 въ зeмлю галаaдску, въ зeмлю њбдержaніz своегw2, ю4же наслёдиша по повелёнію гDню рук0ю мwmсeовою.
10
Прийшовши в околиці Йордану, що в землі Ханаанській, сини Рувимові і сини Гадові і половина коліна Манассіїного спорудили там біля Йордану жертовник, жертовник великий на вигляд.
10
И# пріид0ша въ галілHfъ їoрдaнскъ, и4же є4сть въ земли2 ханаaни: и3 создaша сhнове руви6мли и3 сhнове гaдwвы и3 полплeмене манассjина тaмw nлтaрь ў їoрдaна, nлтaрь вели1къ є4же ви1дэти.
11
І почули сини Ізраїлеві, що говорять: ось, сини Рувимові і сини Гадові і половина коліна Манассіїного спорудили жертовник на землі Ханаанській, в околицях Йордану, навпроти синів Ізраїлевих.
11
И# ўслhшаша сhнове ї}лєвы глаг0лющихъ: сE, создaша сhнове руви6мли и3 сhнове гaдwвы и3 полплeмене манассjина nлтaрь ў предёлwвъ земли2 ханаaни, въ галілHfэ ў їoрдaна њб8 nнY странY сынHвъ ї}левыхъ.
12
Коли почули це сини Ізраїлеві, то зібралася вся громада синів Ізраїлевих біля Силома, щоб іти проти них війною.
12
И# ўслhшаша сhнове ї}лєвы, и3 собрaшасz вси2 сhнове ї}лєвы въ силHнъ, є4же возшeдше воевaти и5хъ.
13
Втім, сини Ізраїлеві перше послали до синів Рувимових і до синів Гадових і до половини коліна Манассіїного в землю Галаадську Финеєса, сина Єлеазара, священика,
13
И# послaша сhнове ї}лєвы къ сынHмъ руви6млимъ и3 къ сынHмъ гaдwвымъ и3 къ полуплeмени манассjину въ зeмлю галаaдску фінеeса сhна є3леазaра, сhна ґарHна жерцA,
14
і з ним десять начальників, по начальнику покоління від усіх колін Ізраїлевих; кожен з них був начальником покоління в тисячах Ізраїлевих.
14
и3 дeсzть кнzзeй съ ни1мъ: кнsзь є3ди1нъ t д0му nтeчества, t всёхъ племeнъ сынHвъ ї}левыхъ: мyжіе кн‰зи домHвъ nтeчествъ и4хъ, и5же сyть тысzщеначaлницы ї}лєвы.
15
І прийшли вони до синів Рувимових і до синів Гадових і до половини коліна Манассіїного в землю Галаад і говорили з ними і сказали:
15
И# пріид0ша къ сынHмъ руви6млимъ и3 къ сынHмъ гaдwвымъ и3 къ полуплeмени манассjину въ зeмлю галаaдову, и3 рёша къ ни6мъ, глаг0люще:
16
так говорить уся громада Господня: що це за злочин зробили ви перед [Господом] Богом Ізраїлевим, відступивши нині від Господа [Бога Ізраїлевого], спорудивши собі жертовник і повставши нині проти Господа?
16
сі‰ глаг0летъ вeсь с0нмъ гDень: к0е прегрэшeніе сіE, и4мже согрэши1сте пред8 гDемъ бGомъ ї}левымъ, tврати1тисz днeсь t гDа бGа ї}лева, создaвше себЁ трeбище, є4же tстyпникwмъ вaмъ бhти днeсь t гDа;
17
Хіба мало для нас беззаконня Фегорового, від якого ми не очистилися до цього дня і за яке вражена була громада Господня?
17
є3дA мaлъ вaмъ грёхъ фогHровъ, ћкw не њчи1стихомсz t негw2 дaже до сегw2 днE; и3 бhсть ћзва въ с0нмэ гDни:
18
А ви відступаєте сьогодні від Господа! Сьогодні ви повстаєте проти Господа, а завтра прогнівається [Господь] на всю громаду Ізраїлеву;
18
и3 вы2 tврати1стесz днeсь t гDа: и3 бyдетъ є3гдA tстyпите днeсь t гDа, и3 заyтра на всeмъ ї}ли бyдетъ гнёвъ гDень:
19
якщо ж земля вашого володіння здається вам нечистою, то перейдіть у землю володіння Господнього, в якій знаходиться скинія Господня, візьміть наділ серед нас, але не повставайте проти Господа і проти нас не повставайте, споруджуючи собі жертовник, крім жертовника Господа, Бога нашого;
19
и3 нн7э ѓще малA вaмъ землS њбдержaніz вaшегw, прейди1те вы2 въ зeмлю њбдержaніz гDнz, и3дёже пребывaетъ ски1ніz гDнz, и3 наслёдите средЁ нaсъ, и3 не бyдите tст{пницы t гDа, и3 t нaсъ не tступи1те, за є4же создaти вaмъ трeбище кромЁ nлтарS гDа бGа нaшегw:
20
чи не один Ахан, син Зари, вчинив злочин, узявши з заклятого, а гнів був на всю громаду Ізраїлеву? не один він умер за своє беззаконня.
20
не сe ли ґхaръ сhнъ зарaновъ прегрэшeніемъ прегрэши2 t проклsтіz, и3 бhсть на вeсь с0нмъ ї}левъ гнёвъ; ѓще и3 є3ди1нъ бsше, но не є3ди1нъ ќмре грэх0мъ свои1мъ.
21
Сини Рувимові і сини Гадові і половина коліна Манассіїного у відповідь на це говорили начальникам тисяч Ізраїлевих:
21
И# tвэщaша сhнове руви6мли и3 сhнове гaдwвы и3 полплeмене манассjина, и3 рёша тысzщеначaлникwмъ ї}лєвымъ, глаг0люще:
22
Бог богів Господь, Бог богів Господь, Він знає, і Ізраїль нехай знає! Якщо ми повстаємо і відступаємо від Господа, то нехай не пощадить нас Господь у цей день!
22
бGъ бGъ, гDь є4сть, и3 бGъ бGъ гDь сaмъ вёсть, и3 ї}ль сaмъ познaетъ, ѓще во tступлeніи прегрэши1хомъ пред8 гDемъ, да не и3збaвитъ нaсъ во днeшній дeнь:
23
Якщо ми спорудили жертовник для того, щоб відступити від Господа [Бога нашого], і для того, щоб приносити на ньому всепалення і приношення хлібне і щоб робити на ньому жертви мирні, то нехай стягне Сам Господь!
23
и3 ѓще создaхомъ себЁ трeбище, є4же tступи1ти нaмъ t гDа бGа нaшегw, и3ли2 вознести2 нaмъ нaнь жeртву всесожжeній, и3ли2 є4же сотвори1ти на нeмъ жeртву спасeніz, сaмъ гDь взhщетъ:
24
Але ми зробили це через побоювання, щоб у майбутні часи не сказали ваші сини нашим синам: «що вам до Господа Бога Ізраїлевого!
24
но рaди благоговёніz глаг0ла сотвори1хомъ сіE, глаг0люще: да не рекyтъ заyтра ч†да в†ша чaдwмъ нaшымъ, глаг0люще: что2 вaмъ и3 гDеви бGу ї}леву;
25
Господь поставив межею між нами і вами, сини Рувимові і сини Гадові, Йордан: немає вам частки у Господі». Таким чином ваші сини не допустили б наших синів шанувати Господа.
25
и3 предёлы постaви гDь междY вaми и3 нaми, сhнове руви6мли и3 сhнове гaдwвы, їoрдaнъ, и3 нёсть вaмъ чaсти гDни: и3 tчуждsтъ сhнове вaши сынHвъ нaшихъ, ћкw да не слyжатъ гDу:
26
Тому ми сказали: спорудимо собі жертовник не для всепалення і не для жертв,
26
и3 рек0хомъ сотвори1ти си1це, є4же создaти трeбище сіE, не приношeній рaди, нижE жeртвъ рaди,
27
але щоб він між нами і вами, між наступними родами нашими, був свідком, що ми можемо служити Господу всепаленнями нашими і жертвами нашими і подяками нашими, і щоб у майбутній час не сказали ваші сини синам нашим: «немає вам частки у Господі».
27
но да бyдетъ свидётелство сіE междY вaми и3 нaми и3 междY рHды нaшими по нaсъ, є4же служи1ти слyжбу гDеви пред8 ни1мъ въ приношeніихъ нaшихъ и3 въ жeртвахъ нaшихъ и3 въ жeртвахъ спасeній нaшихъ: и3 да не рекyтъ ч†да в†ша заyтра чaдwмъ нaшымъ: нёсть вaмъ чaсти гDни.
28
Ми говорили: якщо скажуть так нам і родам нашим у майбутній час, то ми скажемо: бачите подобу жертовника Господа, яку зробили батьки наші не для всепалення і не для жертви, але щоб це було свідком між нами і вами [і між синами нашими].
28
И# рек0хомъ: ѓще бyдетъ когдA, и3 возглаг0лютъ къ нaмъ и3ли2 къ родHмъ нaшымъ заyтра и3 рекyтъ: зри1те под0біе жeртвенника гDнz, є3г0же сотвори1ша nтцы2 нaши, не приношeніz рaди, нижE жeртвъ рaди, но свидётелство є4сть междY нaми и3 междY вaми и3 междY сhны нaшими:
29
Нехай не буде цього, щоб повстати нам проти Господа і відступити нині від Господа, і спорудити жертовник для всепалення і для приношення хлібного і для жертв, крім жертовника Господа Бога нашого, який перед скинією Його.
29
да не бyдетъ u5бо нaмъ tступи1ти t гDа, є4же tврати1тисz во днeшній дeнь t гDа, є4же сотвори1ти нaмъ жeртвенникъ приношeніємъ и3 жeртвамъ саламjнъ [ми6рнымъ] и3 жeртвэ спасeніz, кромЁ nлтарS гDа бGа нaшегw, и4же є4сть пред8 ски1ніею є3гw2.
30
Финеєс священик, [усі] начальники громади і голови тисяч Ізраїлевих, які були з ним, почувши слова, які говорили сини Рувимові і сини Гадові і сини Манассіїні, схвалили їх.
30
И# ўслhшавше фінеeсъ жрeцъ и3 вси2 кн‰зи с0нма, и3 тысzщеначaлницы ї}лєвы, и5же бhша съ ни1мъ, словесA сі‰, ±же глаг0лаша сhнове руви6мли и3 сhнове гaдwвы и3 полплeмене манассjина, и3 ўг0дно и5мъ бhсть сіE.
31
І сказав Финеєс, син Єлеазара, священик, синам Рувимовим і синам Гадовим і синам Манассіїним: сьогодні ми довідалися, що Господь серед нас, що ви не зробили перед Господом злочину цього; тепер ви визволили синів Ізраїля від руки Господньої.
31
И# речE фінеeсъ жрeцъ сынHмъ руви6млимъ и3 сынHмъ гaдwвымъ и3 полуплeмени манассjину: днeсь познaхомъ, ћкw съ нaми є4сть гDь, и5же не погрэши1сте пред8 гDемъ прегрэшeніz, но днeсь и3збaвисте сhны ї}лєвы t руки2 гDни.
32
І повернувся Финеєс, син Єлеазара, священик, і начальники від синів Рувимових і від синів Гадових [і від половини коліна Манассіїного] у землю Ханаанську до синів Ізраїлевих і принесли їм відповідь.
32
И# возврати1сz фінеeсъ жрeцъ и3 кн‰зи nтeчествъ t сынHвъ руви1млихъ и3 t сынHвъ гaдовыхъ и3 t полуплeмене манассjина t земли2 галаaдовы въ зeмлю ханаaню къ сынHмъ ї}лєвымъ: и3 tвэщaша и5мъ словесA сі‰.
33
І сини Ізраїлеві схвалили це, і благословили сини Ізраїлеві Бога і не думали більше йти проти них війною, щоб розорити землю, на якій жили сини Рувимові і сини Гадові [і половина коліна Манассіїного].
33
И# ўг0дно бhсть сл0во сіE сынHмъ ї}лєвымъ, и3 благослови1ша бGа сhнове ї}лєвы и3 рек0ша: ктомY да не и3зhдемъ къ ни6мъ на брaнь потреби1ти зeмлю сынHвъ руви1млихъ и3 сынHвъ гaдовыхъ и3 полуплeмене манассjина. И# всели1шасz на нeй.
34
І назвали сини Рувимові і сини Гадові [і половина коліна Манассіїного] жертовник: Ед*, тому що, сказали вони, він свідок між нами, що Господь є Бог наш.
34
И# наречE їисyсъ трeбище сынHвъ руви1млихъ и3 сынHвъ гaдовыхъ и3 полуплeмене манассjина и3 речE: ћкw свидёніе є4сть междY и4ми, ћкw гDь бGъ бGъ и4хъ є4сть.
Глава 23
1
Минуло багато часу після того, як Господь [Бог] заспокоїв Ізраїля від усіх ворогів його з усіх боків, Ісус постарів, увійшов у похилі літа.
1
И# бhсть по днeхъ мн0зэхъ, є3гдA ўпок0и гDь бGъ ї}лz t всёхъ врагHвъ є3гw2 и5же w4крестъ, и3 їисyсъ состарёсz прошeдъ дни6.
2
І покликав Ісус усіх [синів] Ізраїлевих, старійшин їх, начальників їх, суддів їх і наглядачів їх, і сказав їм: я постарів, увійшов у похилі літа.
2
И# созвA їисyсъ вс‰ сhны ї}лєвы и3 старBйшины и4хъ, и3 кн‰зи и4хъ и3 судіи6 и4хъ и3 книгHчіz и4хъ, и3 речE къ ни6мъ: ѓзъ состарёхсz и3 проид0хъ дни6:
3
Ви бачили все, що зробив Господь Бог ваш перед лицем вашим з усіма цими народами, тому що Господь Бог ваш Сам воював за вас.
3
вh же ви1дэсте вс‰, є3ли6ка сотвори2 гDь бGъ вaшъ всBмъ kзhкwмъ си6мъ t лицA вaшегw, занE гDь бGъ нaшъ споб0рствовавый нaмъ:
4
Ось, я розділив вам за жеребом народи ці, що залишилися, в наділ колінам вашим, усі народи, які я знищив, від Йордану до великого моря, на захід сонця.
4
ви1дите, ћкw низверг0хъ вaмъ kзhки њстaвшыzсz вaмъ сі‰ во жрeбіихъ племенHмъ вaшымъ, t їoрдaна вс‰ kзhки потреби1хъ, и3 t м0рz вели1кагw, є4же њпредэли1тъ на зaпадъ с0лнца:
5
Господь Бог ваш Сам прожене їх від вас [доки не загинуть; і пошле на них диких звірів, доки не знищить їх і царів їхніх від лиця вашого], і знищить їх перед вами, щоб ви одержали у спадщину землю їхню, як говорив вам Господь Бог ваш.
5
гDь же бGъ вaшъ сaмъ потреби1тъ и5хъ t лицA вaшегw, д0ндеже поги1бнутъ, и3 п0слетъ на нS ѕвBри ди6віz, д0ндеже потреби1тъ и5хъ и3 цари6 и4хъ t лицA вaшегw, и3 наслёдите зeмлю и4хъ, ћкоже гlа вaмъ гDь бGъ вaшъ:
6
Тому з усією точністю намагайтеся зберігати і виконувати все написане в книзі закону Мойсеєвого, не ухиляючись від нього ні праворуч, ні ліворуч.
6
ўкрэпи1тесz u5бо ѕэлw2 храни1ти и3 твори1ти вс‰ напи6саннаz въ кни1гахъ зак0на мwmсeова, да не ўклонитeсz t негw2 на дeсно и3ли2 на лёво:
7
Не змішуйтеся з цими народами, які залишилися між вами, не згадуйте імен богів їх, не кляніться [ними] і не служіть їм і не поклоняйтеся їм,
7
ћкw да не вни1дете во kзhки њстaвшыzсz сі‰, и3 и3менA богHвъ и4хъ да не воз8именyютсz въ вaсъ, нижE да кленeтесz и4ми, нижE да послyжите и5мъ, нижE поклони1тесz и5мъ:
8
але приліпіться до Господа Бога вашого, як ви робили до цього дня.
8
но т0кмw гDу бGу вaшему прилэпи1тесz, ћкоже твори1сте до сегw2 днE:
9
Господь прогнав від вас народи великі і сильні, і перед вами ніхто не встояв до цього дня;
9
и3 потреби2 гDь t лицA вaшегw kзhки вели6ки и3 си6льны, и3 никто2 противостA вaмъ до сегw2 днE:
10
один з вас проганяє тисячу, бо Господь Бог ваш Сам воює за вас, як говорив вам.
10
є3ди1нъ t вaсъ прогнA тhсzщы, ћкw гDь бGъ вaшъ споб0рствоваше вaмъ, ћкоже гlа вaмъ:
11
Тому всіляко намагайтеся любити Господа Бога вашого.
11
и3 сохрани1те ѕэлw2 люби1ти гDа бGа вaшего:
12
Якщо ж ви відвернетеся і пристанете до залишків з народів цих, які залишилися між вами, і породичаєтеся з ними і будете ходити до них і вони до вас,
12
ѓще бо tвратитeсz и3 приложитeсz ко њстaвшымсz kзhкwмъ си6мъ, и5же съ вaми, и3 брaки сотворитE съ ни1ми, и3 смэситeсz съ ни1ми, и3 nни2 съ вaми,
13
то знайте, що Господь Бог ваш уже не буде проганяти від вас народи ці, але вони будуть для вас петлею і сіттю, бичем для ребер ваших і терням для очей ваших, доки не будете знищені з цієї доброї землі, яку дав вам Господь Бог ваш.
13
вёдэніемъ ўвёдите, ћкw не приложи1тъ гDь потреби1ти kзhки сі‰ t лицA вaшегw: и3 бyдутъ вaмъ въ сBти и3 въ соблaзны, и3 въ гвHздіz въ пzтaхъ вaшихъ и3 въ стрёлы во nчесёхъ вaшихъ, д0ндеже поги1бнете t земли2 благjz сеS, ю4же дадE вaмъ гDь бGъ вaшъ:
14
Ось, я нині відходжу в путь всієї землі. А ви знаєте всім серцем вашим і всією душею вашою, що не залишилося марним жодне слово з усіх добрих слів, що говорив про вас Господь Бог ваш; усе збулося для вас, жодне слово не залишилося невиконаним.
14
ѓзъ же днeсь tхождY въ пyть, ћкоже и3 вси2 и5же на земли2: и3 познaете всёмъ сeрдцемъ вaшимъ и3 душeю вaшею, ћкw ни є3ди1но сл0во tпадE t всёхъ словeсъ благи1хъ, ±же речE гDь бGъ вaшъ къ вaмъ: вс‰ прих0дzтъ вaмъ, и3 не рaзнствова t ни1хъ ни є3ди1но сл0во:
15
Але як збулося над вами всяке добре слово, яке говорив вам Господь Бог ваш, так Господь виконає на вас усяке зле слово, доки не знищить вас з цієї доброї землі, яку дав вам Господь Бог ваш.
15
и3 бyдетъ, и4мже w4бразомъ прих0дzтъ на вaсъ вс‰ словесA дHбраz, ±же гlа гDь бGъ къ вaмъ, тaкw наведeтъ гDь на вы2 вс‰ словесA ѕл†z, д0ндеже потреби1тъ вы2 t земли2 благjz сеS, ю4же дадE вaмъ гDь бGъ вaшъ:
16
Якщо ви переступите завіт Господа Бога вашого, який Він уклав з вами, і підете і будете служити іншим богам і поклонятися їм, то запалає на вас гнів Господній, і скоро зникнете з цієї доброї землі, яку дав вам [Господь].
16
внегдA престyпите завётъ гDа бGа вaшегw, є3г0же заповёда вaмъ, и3 шeдше послyжите богHмъ и3ны6мъ и3 покл0нитесz и5мъ: и3 разгнёваетсz ћростію гDь на вы2, и3 поги1бнете ск0рw t земли2 благjz, ю4же дадE гDь вaмъ.
Глава 24
1
І зібрав Ісус усі коліна Ізраїлеві в Сихем і покликав старійшин Ізраїля і начальників його, і суддів його і наглядачів його, і стали вони перед [Господом] Богом.
1
И# собрA їисyсъ вс‰ племенA ї}лєва въ сmхeмъ, и3 созвA старBйшины ї}лєвы и3 кн‰зи и4хъ, и3 судіи6 и4хъ и3 книгHчіz и4хъ, и3 стaша пред8 гDемъ бGомъ.
2
І сказав Ісус усьому народові: так говорить Господь Бог Ізраїлів: «за рікою жили батьки ваші здавна, Фарра, батько Авраама і батько Нахора, і служили іншим богам.
2
И# речE їисyсъ ко всBмъ лю1демъ, глаг0лz: сі‰ гlетъ гDь бGъ ї}левъ: њб8 nнY странY рэки2 жи1ша nтцы2 вaши и3спeрва, faра nтeцъ ґвраaмовъ и3 nтeцъ нахHровъ, и3 служи1ша богHмъ и3ны6мъ:
3
Але Я взяв батька вашого Авраама з країни, що по той бік ріки, і водив його по всій землі Ханаанській, і розмножив сім’я його і дав йому Ісаака.
3
и3 поsхъ nтцA вaшего ґвраaма t њб8 nнY странY рэки2, и3 води1хъ є3го2 во всeй земли2 ханаaнстэй: и3 ўмн0жихъ сёмz є3гw2, и3 дaхъ є3мY їсаaка:
4
Ісааку дав Якова й Ісава. Ісаву дав Я гору Сеїр у спадщину; Яків же і сини його перейшли в Єгипет [і зробилися там народом великим, сильним і численним, і стали пригноблювати їх єгиптяни].
4
їсаaку же дaхъ їaкwва и3 и3сavа, и3 дaхъ и3сavу г0ру сиjръ наслёдіе є3мY: їaкwвъ же и3 сhнове є3гw2 снид0ша во є3гЂпетъ, и3 бhша тaмw въ kзhкъ вели1къ и3 крёпокъ и3 мн0гъ, и3 њѕл0биша и5хъ є3гЂптzне:
5
І послав Я Мойсея й Аарона і покарав Єгипет моровицями, які вчинив Я серед нього, і потім вивів вас.
5
и3 послaхъ мwmсeа и3 ґарHна, и3 порази1хъ є3гЂпта во знaменіихъ, ±же сотвори1хъ въ ни1хъ, и3 по сeмъ и3звед0хъ вaсъ,
6
Я вивів батьків ваших з Єгипту, і ви прийшли до [Червоного] моря. Тоді єгиптяни гналися за батьками вашими з колісницями і вершниками до Червоного моря;
6
и3 и3звед0хъ nтцы2 вaшz и3з8 є3гЂпта, и3 внид0сте въ м0ре чермн0е: и3 погнaша є3гЂптzне в8слёдъ nтє1цъ вaшихъ на колесни1цахъ и3 на к0нехъ въ м0ре чермн0е:
7
але вони заволали до Господа, і Він поставив [хмару і] темряву між вами та єгиптянами і навів на них море, яке їх і покрило. Очі ваші бачили, що Я зробив у Єгипті. Потім багато часу пробули ви в пустелі.
7
и3 возопи1хомъ ко гDу, и3 дадE w4блакъ и3 мглY междY нaми и3 междY є3г›птzны, и3 наведE на ни1хъ м0ре, и3 покры2 и5хъ: и3 ви1дэша nчесA в†ша, є3ли6ка сотвори2 гDь въ земли2 є3гЂпетстэй: и3 бhсте въ пустhни дни6 мнHги:
8
І привів Я вас до землі аморреян, які жили за Йорданом; вони воювали з вами, але Я віддав їх у руки ваші, і ви одержали в спадщину землю їхню, і Я знищив їх перед вами.
8
и3 приведE вaсъ въ зeмлю ґморрewвъ живyщихъ њб8 nнY странY їoрдaна, и3 њполчи1шасz на вы2: и3 предадE | гDь въ рyки вaшz, и3 наслёдисте зeмлю и4хъ, и3 потреби1сте и5хъ t лицA вaшегw:
9
Повстав Валак, син Сепфорів, цар Моавитський, і пішов війною на Ізраїль, і послав і покликав Валаама, сина Веорового, щоб він прокляв вас;
9
и3 востA валaкъ сhнъ сепфHровъ, цaрь мwaвль, и3 њполчи1сz проти1ву ї}лz, и3 послaвъ призвA валаaма сhна веHрова клsти вaсъ:
10
але Я не хотів послухати Валаама, — і він благословив вас, і Я визволив вас з рук його.
10
и3 не восхотЁ гDь бGъ погуби1ти тS, но блгcвeніемъ блгcви2 вaсъ и3 и3збaви вaсъ t рyкъ и4хъ:
11
Ви перейшли Йордан і прийшли до Єрихона. І стали воювати з вами жителі Єрихона, аморреї, і ферезеї, і хананеї, і хеттеї, і гергесеї, і евеї, і ієвусеї, але Я віддав їх у руки ваші.
11
и3 преид0сте їoрдaнъ и3 пріид0сте во їеріхHнъ, и3 би1шасz съ вaми живyщіи во їеріхHнэ, ґморрeй и3 ферезeй, и3 хананeй и3 хеттeй, и3 гергесeй и3 є3veй и3 їевусeй, и3 предадE и5хъ гDь въ рyки вaшz:
12
Я послав перед вами шершнів, які прогнали їх від вас, двох царів аморрейських; не мечем твоїм і не луком твоїм зроблено це.
12
и3 послA пред8 вaми шє1ршни, и3 и3згнA t лицA вaшегw двA цар‰ ґморрє1йска, не nрyжіемъ твои1мъ, нижE лyкомъ твои1мъ,
13
І дав Я вам землю, над якою ви не трудилися, і міста, яких ви не будували, і ви живете в них; з виноградних і оливних садів, яких ви не насаджували, ви їсте плоди».
13
и3 дадE вaмъ зeмлю, њ нeйже не труди1стесz на нeй, и3 грaды, и4хже не создaсте, и3 пожи1сте въ ни1хъ, и3 віногрaды и3 мaсличіе, и4хже не насади1сте вы2, kд0сте:
14
Отже, бійтеся Господа і служіть Йому в чистоті і щирості; відкиньте богів, яким служили батьки ваші за рікою та в Єгипті, а служіть Господу.
14
и3 нн7э ўб0йтесz гDа, и3 послужи1те є3мY въ прaвдэ и3 правотЁ: и3 tвeржите б0ги чужды6z, и5мже служи1ша nтцы2 вaши њб8 nнY странY рэки2 и3 во є3гЂптэ, и3 служи1те гDеви:
15
Якщо ж не угодно вам служити Господу, то оберіть собі нині, кому служити, чи богам, яким служили батьки ваші, коли були за рікою, або богам аморреян, у землі яких живете; а я і дім мій будемо служити Господу, [тому що Він святий].
15
ѓще же не ўг0дно вaмъ служи1ти гDеви, и3збери1те сaми себЁ днeсь, комY послyжите, и3ли2 богHмъ nтє1цъ вaшихъ, и5же бhша њб8 nнY странY рэки2, и3ли2 богHмъ ґморрє1йскимъ, въ ни1хже вы2 живeте на земли2 и4хъ: ѓзъ же и3 д0мъ м0й служи1ти бyдемъ гDеви, ћкw с™ъ є4сть.
16
І відповів народ і сказав: ні, не буде того, щоб ми залишили Господа і стали служити іншим богам!
16
И# tвэщaвше лю1діе, рёша: не бyди нaмъ њстaвити гDа, є4же служи1ти богHмъ и3ны6мъ:
17
Бо Господь — Бог наш, Він вивів нас і батьків наших із землі Єгипетської, з дому рабства, і творив перед очима нашими великі знамення й оберігав нас на всіх путях, якими ми йшли, і серед усіх народів, через які ми проходили.
17
гDь бо бGъ нaшъ т0й бGъ є4сть, т0й и3зведE нaсъ и3 nтцы2 нaшы t земли2 є3гЂпетскіz, t д0му раб0ты, и4же сотвори2 пред8 nчи1ма нaшима знaмєніz вє1ліz, и3 сохрани2 нaсъ во всeмъ пути2, по немyже и3д0хомъ, и3 во всёхъ kзhцэхъ, и4хже сквозЁ проид0хомъ:
18
Господь прогнав від нас усі народи й аморреян, які жили в цій землі. Тому і ми будемо служити Господу, бо Він — Бог наш.
18
и3 и3згнA гDь вс‰ kзhки и3 ґморрeа живyщаго на земли2 t лицA нaшегw: но и3 мы2 послyжимъ гDеви, сeй бо є4сть бGъ нaшъ.
19
Ісус сказав народу: не зможете служити Господу [Богу], бо Він Бог святий, Бог ревнитель, не потерпить беззаконня вашого і гріхів ваших.
19
И# речE їисyсъ къ лю1демъ: не возм0жете служи1ти гDеви бGу, ћкw бGъ с™ъ є4сть и3 ревни1тель сeй: не њстaвитъ грBхъ вaшихъ и3 беззак0ній вaшихъ:
20
Якщо ви залишите Господа і будете служити чужим богам, то Він наведе на вас зло і знищить вас, після того як благодіяв вам.
20
є3гдA њстaвите гDа и3 послyжите богHмъ чужди6мъ, и3 пришeдъ њѕл0битъ вaсъ и3 потреби1тъ вaсъ, вмёстw є4же блaго сотвори2 вaмъ.
21
І сказав народ Ісусові: ні, ми Господу будемо служити.
21
И# рек0ша лю1діе ко їисyсу: ни2, но гDеви послyжимъ.
22
Ісус сказав народу: ви свідки за себе, що ви обрали собі Господа — служити Йому? Вони відповіли: свідки.
22
И# речE їисyсъ къ лю1демъ: свидBтели вы2 сaми на сS, ћкw вы2 и3збрaсте служи1ти гDеви самомY. И# рек0ша: свидBтели мы2.
23
Отже, відкиньте чужих богів, які у вас, і наверніть серце своє до Господа Бога Ізраїлевого.
23
И# нн7э tвeржите б0ги чужды6z, и5же сyть въ вaсъ, и3 и3спрaвите сердцA в†ша ко гDу бGу ї}леву.
24
Народ сказав Ісусові: Господу Богу нашому будемо служити і голос Його будемо слухати.
24
И# рек0ша лю1діе ко їисyсу: гDеви бGу нaшему послyжимъ, и3 глaса є3гw2 послyшаемъ.
25
І уклав Ісус з народом завіт у той день і дав йому постанови і закон у Сихемі [перед скинією Господа Бога Ізраїлевого].
25
И# завэщA їисyсъ завётъ къ лю1демъ въ дeнь w4нъ, и3 дадE и5мъ зак0нъ и3 сyдъ въ сmхeмэ, пред8 ски1ніею гDа бGа ї}лева.
26
І вписав Ісус слова ці в книгу закону Божого, і взяв великий камінь і поклав його там під дубом, що біля святилища Господнього.
26
И# вписA їисyсъ словесA сі‰ въ кни1гу зак0на б9іz: и3 взS кaмень вeлій, и3 постaви є3го2 под8 теревjнfомъ, и4же є4сть пред8 гDемъ.
27
І сказав Ісус усьому народові: ось камінь цей буде нам свідком, бо він чув усі слова Господа, які Він промовляв нам [сьогодні]; він нехай буде свідком проти вас [у майбутні дні], щоб ви не сказали неправди перед [Господом] Богом вашим.
27
И# речE їисyсъ къ лю1демъ: сE, кaмень сeй бyдетъ вaмъ во свидёніе: ћкw сeй слhша вс‰ гlгHланнаz t гDа, є3ли6ка гlа къ вaмъ днeсь, и3 сeй бyдетъ вaмъ во свидёніе въ послBдніz дни6, є3гдA солжeте гDеви бGу вaшему.
28
І відпустив Ісус народ, кожного у свій наділ.
28
И# tпусти2 їисyсъ лю1ди, коег0ждо въ мэстA сво‰.
29
Після цього помер Ісус, син Навина, раб Господній, будучи ста десяти років.
29
И# послужи2 ї}ль гDеви во вс‰ дни6 їисyсwвы и3 во вс‰ дни6 стaрцєвъ, и5же препроводи1ша врeмz со їисyсомъ и3 и5же ви1дэша вс‰ дэлA гDнz, є3ли6ка сотвори2 ї}лю.
30
І поховали його в землі його наділу у Фамнаф-Сараі, що на горі Єфремовій, на північ від гори Гааша. [І поклали там з ним у гробі, в якому поховали його, кам’яні ножі, якими Ісус обрізав синів Ізраїлевих у Галгалі, коли вивів їх з Єгипту, як повелів Господь; і вони там навіть до цього дня.]
30
И# бhсть по си1хъ, и3 ќмре їисyсъ сhнъ наvи1нъ рaбъ гDень, (пожи1въ) сто2 и3 дeсzть лётъ.
31
І служив Ізраїль Господу в усі дні Ісуса і в усі дні старійшин, життя яких продовжилося після Ісуса і які бачили всі діла Господа, які Він сотворив для Ізраїлю.
31
И# погреб0ша є3го2 въ предёлэхъ жрeбіz є3гw2 во fамнасахaрэ, въ горЁ є3фрeмли, t сёвера горы2 гаaсовы, и3 положи1ша тaмw съ ни1мъ во гр0бэ, въ нeмже погреб0ша є3го2, ножы2 кaмєнныz, и4миже њбрёза сhны ї}лєвы въ галгaлэхъ (їисyсъ), є3гдA и3зведE и5хъ и3з8 є3гЂпта, ћкоже повелЁ гDь: и3 тaмw сyть дaже до днE сегw2.
32
І кістки Йосифа, які винесли сини Ізраїлеві з Єгипту, поховали в Сихемі, на ділянці поля, яке купив Яків у синів Еммора, батька Сихемового, за сто монет і яке дісталося в наділ синам Йосифовим.
32
И# кHсти їHсифwвы и3знес0ша сhнове ї}лєвы и3з8 є3гЂпта и3 закопaша и5хъ въ сmхeмэхъ, въ чaсти селA, є4же притzжA їaкwвъ t ґморрє1й живyщихъ въ сmхeмэхъ ст0мъ ѓгницъ, и3 дадE ю5 їHсифу въ чaсть.
33
[Після цього] помер і Єлеазар, син Аарона [первосвященик], і поховали його на пагорбі Финеєса, сина його, який дали йому на горі Єфремовій.
33
И# бhсть по си1хъ, и3 є3леазaръ сhнъ ґарHновъ ґрхіерeй скончaсz: и3 погребeнъ бhсть въ гаваafэ фінеeса сhна своегw2, є3г0же дадE є3мY въ горЁ є3фрeмовэ.
34
[У той день сини Ізраїлеві, взявши ковчег Божий, носили з собою, і Финеєс був священиком замість Єлеазара, батька свого, доки не помер і не був похований у місті своєму Гаваафі.
34
Въ т0й дeнь взeмше сhнове ї}лєвы ківHтъ б9ій, њбношaху съ соб0ю: и3 фінеeсъ жрeчествова вмёстw є3леазaра nтцA своегw2, д0ндеже ќмре и3 погребeсz въ гаваafэ своeмъ.
35
І сини Ізраїлеві пішли кожен у своє місце й у своє місто.
35
Сhнове же ї}лєвы tид0ша кjйждо въ мёсто своE и3 въ св0й грaдъ.
36
І стали сини Ізраїлеві служити Астарті й Астарофу і богам навколишніх народів; і віддав їх Господь у руки Еглона, царя Моавитського, і він володів ними вісімнадцять років.]
36
И# почитaху сhнове ї}лєвы ґстaрту и3 ґстарHfа и3 б0ги kзhкwвъ сyщихъ w4крестъ и4хъ. И# предадE и5хъ гDь въ рyки є3глHму царю2 мwaвлю, и3 њбладA и4ми лётъ nсмьнaдесzть.