Друк брошуроюВиконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
Книга Iсуса Навина
Українською (п. Філарета)
Острозька Біблія, 1581р.
Глава 1
1
Після смерти Мойсея, раба Господнього, Господь сказав Ісусові, синові Навина, служителеві Мойсея:
тільки будь твердим і дуже мужнім, і старанно зберігай і виконуй весь закон, який заповідав тобі Мойсей, раб Мій; не ухиляйся від нього ні праворуч, ні ліворуч, щоб чинити розсудливо в усіх починаннях твоїх.
Нехай не відходить ця книга закону від вуст твоїх; але повчайся в ній день і ніч, щоб ретельно виконувати усе, що в ній написано: тоді ти будеш мати успіх в путях твоїх і будеш чинити розсудливо.
8
И$ да не эTстђпятъ кни'ги ꙁако'на сего` эT ё%стъ твои^хъ, н^о да поё^ча'ешися в ни'х# дн~ь и^ нощ#. да смы'слиши съᲄвори'ти вс^е пи'саное. тогда` ё^годи'т# ти ся и^ ё^годи'ши пђти` своа и^ тогда` смы'слиши,
9
Ось Я повеліваю тобі: будь твердим і мужнім, не страшися і не жахайся; бо з тобою Господь Бог твій скрізь, куди підеш.
9
с^е заповњ'даю тебњ`” Оу^крњпи'ся и^ возмђжа'и не ё^жаса'ися н^и возбо'ися. ја^ко с тобо'ю а^зᲆ г~ь б~ъ тво'и, ја%може а^ще по'идеши”
10
І дав Ісус повеління наглядачам народу і сказав:
10
И$ ꙁаповњ'да і^сђсъ кни'гочїямъ люDскым# гл~я.
11
пройдіть по стану і дайте повеління народу і скажіть: заготовляйте собі їжу на дорогу, тому що через три дні ви підете за Йордан цей, щоб прийти взяти землю, яку Господь Бог [батьків] ваших дає нам у спадщину.
дружини ваші, діти ваші і худоба ваша нехай залишаться в землі, яку дав вам Мойсей за Йорданом; а ви всі, здатні воювати, озброївшись, ідіть перед братами вашими і допомагайте їм,
доки Господь [Бог ваш] не заспокоїть братів ваших, як і вас; доки і вони не одержать у спадщину землю, яку Господь Бог ваш дає їм; тоді повернетеся у спадщину вашу і володійте землею, яку Мойсей, раб Господній, дав вам за Йорданом на схід сонця.
як слухали ми Мойсея, так будемо слухати і тебе: тільки Господь, Бог твій, нехай буде з тобою, як Він був з Мойсеєм;
17
По всемђ` е^ли'ко послђ'шахомᲆ мољ=сїа, и^ тебе` послђ'шаемъ. толи'ко да бђ'детъ г~ь б~ъ на'шъ с тобо'ю, ја%коже бы'сть съ мољ=сїем#”
18
всякий, хто стане проти веління твого і не послухає слів твоїх в усьому, що ти звелиш йому, буде відданий на смерть. Тільки будь твердим і мужнім!
18
Чл~къ же и^же не покориTся тебњ` н^и послђ'шаетъ словеs твоиX, ја%коже заповњ'да и^мъ. да ё%мретъ толи'ко ё^крњпи'ся и^ възмђжа'и”
Глава 2
1
І послав Ісус, син Навина, з Ситтима двох спостерігачів таємно і сказав: підіть, огляньте землю і Єрихон. [Два юнаки] пішли і прийшли [у Єрихон і ввійшли] у дім блудниці, ім’я якої Раав, і залишилися ночувати там.
бо ми чули, як Господь [Бог] висушив перед вами воду Червоного моря, коли ви йшли з Єгипту, і як ви вчинили з двома царями аморрейськими за Йорданом, з Сигоном і Огом, яких ви знищили;
Ці люди сказали їй: душа наша замість вас нехай буде віддана на смерть, якщо ви [нині] не відкриєте цієї справи нашої; коли ж Господь віддасть нам землю, ми зробимо тобі милість і істину.
14
И$ реко'сᲄа е'й мђжа дш~и на'ю въ ваs мњсто на смр~ть дади'мъ а%ще нн~њ не ѓ^бъја^ви'ши наs” и бђдетъ ја%ко преда'сть на'мъ г~ь граD се'й сътвориM с тобо'ю млsть і^ и^стин#нђ”
15
І спустила вона їх на мотузці через вікно, бо дім її був у міській стіні, і вона жила в стіні;
15
И$ свњси я& ѓ^кно'мъ
16
і сказала їм: ідіть на гору, щоб не зустріли вас ті, що переслідують, і ховайтеся там три дні, доки не повернуться ті, що погналися [за вами]; а потім підете в дорогу вашу.
16
и^ ре'че и%ма эTидњта въ го'рђ да не сря'щђтᲆ ва'ю и%щђщїи. и^ скры'итася та'мотр^и дни до'ндеже ѓ^братяTся въ слDњ ва'ю гна'вшїи, потоM же да и%дете на пђть сво'и”
17
І сказали їй ті люди: ми вільні будемо від твоєї клятви, якою ти нас закляла, якщо не зробиш так:
ось, коли ми прийдемо в цю землю, ти прив’яжи червлену мотузку до вікна, через яке ти нас спустила, а батька твого і матір твою, і братів твоїх, усю родину батька твого збери до себе в дім твій;
18
Се^ мы е^гда` вни'деM въ граD се'й, и^ да поста'виши зна'менїе верв# червленђ, и^ ѓ^бвя'жеши ё^ ѓ^кна`, и^мже и^спђсти` н^ы посредњ`, эTц~а же твое^го и^ мт~рь твою`, и^ бра'тїю твою` и^ весь до'мъ эTц~а твое^го да съвокђ'пиши къ себњ в доM свой”
19
і якщо хто-небудь вийде з дверей твого дому геть, того кров на голові його, а ми вільні [будемо від цієї клятви твоєї]; а хто буде з тобою в [твоєму] домі, того кров на голові нашій, якщо чия рука торкнеться його;
Вона сказала: нехай буде за словами вашими! І відпустила їх, і вони пішли, а вона прив’язала до вікна червлену мотузку.
21
И$ ре'че иM по сло'вђ ва'ю тако бђ'ди. і^ и^спђсᲄи я& и^ эTи^до'ста и^ ё^вяꙁа` вервь червле'нђ ё^ ѓ^кна”
22
Вони пішли і піднялися на гору, і пробули там три дні, доки не повернулися ті, що гналися за ними. Ті, що гналися, шукали їх по всій дорозі і не знайшли.
22
И$ эTи^доста, и^ прїидо'ста въ го'рђ, и^ пребы'ста т^ђ тр^и дн~и до'н#деже възвратишася гна'вшїи, гна'вшїи же по нею` и^зыска'ша по всMњ пђтемъ, и^ не ѓ^брњто'ша,
23
Таким чином двоє цих людей пішли назад, зійшли з гори, перейшли [Йордан] і прийшли до Ісуса, сина Навина, і переказали йому все, що з ними трапилося.
і дали народу повеління, говорячи: коли побачите ковчег завіту Господа Бога вашого і священиків [наших і] левитів, які несуть його, то і ви руште з місця свого і йдіть за ним;
утім, відстань між вами і ним повинна бути до двох тисяч ліктів мірою; не підходьте до нього близько, щоб знати вам дорогу, по якій іти; бо ви не ходили цією дорогою ні вчора, ні третього дня.
4
Но^ подалњ да бђ'детъ междђ нами и^ ѓ^нњхъ дво'ю ты'сящїю лакотъ станете. и^ не приближи'теся к немђ`, да ё^вњ'сте пђть по немђже по'идете, не ходи'сте б^о пђтеM тњмᲆ н^и вчера`, н^и тре'тїаго дн~е”
5
І сказав Ісус народу: освятіться [до ранку], бо завтра створить Господь серед вас чудеса.
Священикам же сказав Ісус: візьміть ковчег завіту [Господнього] і йдіть перед народом. [Священики] взяли ковчег завіту [Господнього] і пішли перед народом.
Тоді Господь сказав Ісусові: у цей день Я почну прославляти тебе перед очима всіх [синів] Ізраїля, щоб вони зрозуміли, що як Я був з Мойсеєм, так буду і з тобою;
7
И$ реq г~ь къ і^сђсђ, в се'и дн~ь начина'ю възвыша'ти т^я преD всњми сн~ьми і^и^л~евыми. да ё^вњ'дятᲆ ја%коже бXњ съ мољ=сїѓM та'кожде бђ'дђ с тобо'ю”
8
а ти дай повеління священикам, які несуть ковчег завіту, і скажи: як тільки ввійдете у води Йордану, зупиніться в Йордані.
8
Ты' же заповњ'ждъ жръце'мᲆ въздвиза'ющиM ковче'гъ завњта гн~я. ја^коy вни'дете на ча'сть воды` і^ѓ^рда'на, и^ въ і^ѓ^рда'нњ стане'те”
9
Ісус сказав синам Ізраїлевим: підійдіть сюди і вислухайте слова Господа, Бога вашого.
І сказав Ісус: з цього довідаєтеся, що серед вас є Бог живий, Який прожене від вас хананеїв і хеттеїв, і евеїв, і ферезеїв, і гергесеїв, і аморреїв, і ієвусеїв:
і як тільки стопи ніг священиків, які несуть ковчег Господа, Владики всієї землі, ступлять у воду Йордану, вода Йорданська висохне, та ж вода, що тече згори, зупиниться стіною.
то, лиш тільки ті, що несли ковчег [завіту Господнього], ввійшли в Йордан, і ноги священиків, які несли ковчег, занурилися у воду Йордану — Йордан же виступає з усіх берегів своїх в усі дні жнив пшениці, —
вода, що текла згори, зупинилася і стала стіною на дуже велику відстань, до міста Адама, що поряд Цартана; а та, що тече в море рівнини, у море Солоне, пішла і припинилася.
І народ переходив навпроти Єрихона; священики ж, які несли ковчег завіту Господнього, стояли на суші посеред Йордану твердою ногою. Всі [сини] Ізраїлеві переходили по суші, доки весь народ не перейшов через Йордан.
і дайте їм повеління і скажіть: візьміть собі звідси, із середини Йордану, де стояли ноги священиків нерухомо, дванадцять каменів, і перенесіть їх із собою, і покладіть їх на ночівлі, де будете ночувати в цю ніч.
і сказав їм Ісус: підіть перед ковчегом Господа Бога вашого на середину Йордану і [візьміть звідти і] покладіть на плече своє кожен по одному каменю, за числом колін синів Ізраїлевих,
ви скажете їм: «у пам’ять того, що вода Йордану розділилася перед ковчегом завіту Господа [всієї землі]; коли він переходив через Йордан, тоді вода Йордану розділилася»; таким чином камені ці будуть [у вас] для синів Ізраїлевих пам’ятником навік.
І зробили сини Ізраїлеві так, як наказав Ісус: взяли дванадцять каменів з Йордану, як говорив Господь Ісусові, за числом колін синів Ізраїлевих, і перенесли їх із собою на ночівлю, і поклали їх там.
І [інші] дванадцять каменів поставив Ісус серед Йордану на місці, де стояли ноги священиків, які несли ковчег завіту [Господнього]. Вони там і до цього дня.
9
Поста'ви же і^сђсъ и^ дрђгїя, в~і, ка'мыкъ посредњ і^ѓ^рдана на мњ'сте и^дњже стоя'сте ноѕњ жречески, въздвиѕа'ющиX ковчегъ завњта гн~я, и^ сђть тамо да'же и^ до днь”
10
Священики, які несли ковчег [завіту Господнього], стояли серед Йордану, доки не було закінчене [Ісусом] усе, що Господь повелів Ісусові сказати народу, — так, як заповідав Мойсей Ісусові; а народ тим часом поспіхом переходив.
І коли священики, які несли ковчег завіту Господнього, вийшли з Йордану, то, лиш тільки стопи ніг їхніх ступили на сушу, вода Йордану потекла по своєму місцю і пішла, як вчора і третього дня, вище всіх берегів своїх.
бо Господь Бог ваш висушив води Йордану для вас, доки ви не перейшли його, так само, як Господь Бог ваш зробив з Червоним морем, яке висушив [Господь, Бог ваш,] перед нами, доки ми не перейшли його,
щоб усі народи землі знали, що рука Господня сильна, і щоб ви боялися Господа Бога вашого в усі дні.
24
да ё^вњ'дяT вс^я страны` зе'мныа. ја%ко рђка` гн~я крњ'пка е^сᲄь, и^ да чтете в^ы г~а б~а ва'шего во вс^е вре'мя”
Глава 5
1
Коли всі царі аморрейські, які жили по цей бік Йордану до моря, і всі царі ханаанські, які біля моря, почули, що Господь [Бог] висушив води Йордану перед синами Ізраїлевими, доки переходили вони, тоді ослабло серце їхнє, [вони жахнулися] і не стало вже в них духу проти синів Ізраїлевих.
Ось причина, чому обрізав Ісус [синів Ізраїлевих, які тоді народилися на путі, і які з тих, що вийшли з Єгипту, не були тоді обрізані, всіх їх обрізав Ісус]: весь народ, який вийшов з Єгипту, чоловічої статі, усі здатні до війни померли в пустелі на путі, після виходу з Єгипту;
бо сини Ізраїлеві сорок [два] роки ходили в пустелі [тому багато з них і не були обрізані], доки не перемер весь народ, здатний до війни, який вийшов з Єгипту, які не слухали голосу Господнього, і яким Господь клявся, що вони не побачать землі, яку Господь з клятвою обіцяв батькам їхнім, дати нам землю, де тече молоко і мед,
а манна перестала падати на другий день після того, як вони стали їсти плоди землі, і не було більше манни у синів Ізраїлевих, але вони їли в той рік плоди землі Ханаанської.
12
в то'иже дн~ь” И$ ѓ^скђдњ маnна ја%ко ја^до'ша эT пшени'ца ꙁемля`. и^ по се'мъ не бы'сть сн~омъ і^и^л~евыM маnны н^о ја^до'ша эT плодо'въ ꙁемли` ханаа'ньскїя в т^о лњто”
13
Ісус, знаходячись поблизу Єрихона, глянув, і бачить, і ось стоїть перед ним чоловік, і в руці його оголений меч. Ісус підійшов до нього і сказав йому: чи наш ти, чи з ворогів наших?
Він сказав: ні; я вождь воїнства Господнього, тепер прийшов [сюди]. Ісус упав лицем своїм на землю, і поклонився і сказав йому: що господар мій скаже рабові своєму?
підіть навколо міста всі здатні до війни й обходьте місто один раз [на день]; і це роби шість днів;
2
Вы' же ѓ^бхо'дите граD ѓ%крsт# вс^и мђжи крњ'пкїя е^дїною на дн~ь” и^ та'ко сътворите седмь дн~їи”
3
і сім священиків нехай несуть сім труб ювілейних перед ковчегом; а в сьомий день обійдіть навколо міста сім разів, і священики нехай сурмлять трубами;
3
Седмь же жрецъ да въꙁмђт# седмь трђбъ рожа'ныхъ преD кїѓ%томъ. и^ седма'го дн~я ѓ^бы'дете граD седми'жды, жерцы` же да трђбят# въ трђбы`”
4
коли затрубить ювілейний ріг, коли почуєте звук труби, тоді весь народ нехай викликне гучним голосом, і стіна міста впаде до своєї основи, і [весь] народ піде [у місто, кинувшись] кожен зі своєї сторони.
І прикликав Ісус, син Навина, священиків [Ізраїлевих] і сказав їм: несіть ковчег завіту; а сім священиків нехай несуть сім труб ювілейних перед ковчегом Господнім.
І сказав [їм, щоб вони сказали] народу: підіть і обійдіть навколо міста; озброєні ж нехай ідуть перед ковчегом Господнім.
6
Посем же рече лю'демъ, и^дњте и^ ѓ^бы'идњте граD, во'ини же да и^дTђ въѓ^рђжени преD кїѓ'тоM гн~им#”
7
Як скоро Ісус сказав народу, сім священиків, які несли сім труб ювілейних перед Господом, пішли і засурмили [гучно] трубами, і ковчег завіту Господнього йшов за ними;
7
Є$гда же сїя рече і^сђсъ, ᲄогда` седмь жрецъ вꙁя'ша се'дмь трђбъ преDи^дђще, и^ въстрђби'ша добро`гла'сно. а^ ковчегъ ꙁавњта гн~я въ слњдъ по нихъ да и%детъ”
8
озброєні ж ішли попереду священиків, які сурмили трубами; а ті, що позаду, йшли за ковчегом [завіту Господнього] і під час ходу сурмили трубами.
Народу ж Ісус дав повеління і сказав: не викликуйте і не давайте чути голосу вашого, і щоб слово не виходило з уст ваших до того дня, доки я не скажу вам: «викликніть!» і тоді викликнете.
9
Лю'дем# же ꙁаповњ'да і^сђсъ гл~я не вопи'те н^и да не слы'шиT никто'же глsа вашиX до' дн~е во'н#же повелю` ва'мъ кли'кнђти, тогда` кли'кнете”
10
У такий спосіб ковчег [завіту] Господнього пішов навколо міста й обійшов один раз; і прийшли в стан і ночували в стані.
і сім священиків, які несли сім труб ювілейних перед ковчегом Господнім, ішли і сурмили трубами; озброєні ж ішли попереду них, а ті, що позаду, йшли за ковчегом [завіту] Господнього і, йдучи, сурмили трубами.
місто буде під закляттям, і все, що в ньому, — Господу [сил]; тільки Раав блудниця нехай залишиться в живих, вона і всякий, хто в її домі; тому що вона сховала посланих, яких ми посилали;
16
И$ бђ'детъ граD сїи про'клятъ, все' же е^же в не'мъ гв~и си'лъ. ра'звњ раа'въ блђ'дницђ снабди'те ю& и^ вс^е е^же е^сть в домђ` ея`, ја%ко съкры` прелагаᲄая ја%же посыла'хоM
17
але ви бережіться заклятого, щоб і самим не піддатися закляттю, якщо візьмете що-небудь із заклятого, і щоб на стан [синів] Ізраїлевих не навести закляття і не зробити йому лиха;
і все срібло і золото, і сосуди мідні й залізні нехай будуть святинею Господу і ввійдуть у скарбницю Господню.
18
Зла'то же вс^е и^ сребро` мњ'дь и^ желњ'зо ст~о да бђдетъ гв~и, въ сокро'вище гн~е да ся внесе'тъ”
19
Народ викликнув, і засурмили трубами. Як тільки почув народ голос труби, викликнув народ [весь разом] гучним [і сильним] голосом, і впала [вся] стіна [міста] до своєї основи, і [весь] народ пішов у місто, кожен зі своєї сторони, і взяли місто.
І пішли юнаки, які видивлялися [місто, у дім жінки] і вивели Раав [блудницю] і батька її і матір її, і братів її, і всіх, які у неї були, і всіх родичів її вивели, і поставили їх поза станом Ізраїльським.
Раав же блудницю і дім батька її і всіх, які у неї були, Ісус залишив у живих, і вона живе серед Ізраїля до цього дня, тому що вона сховала посланих, яких посилав Ісус для вивідання Єрихона.
У той час Ісус поклявся і сказав: проклятий перед Господом той, хто відновить і побудує місто це Єрихон; на первістку своєму він покладе основу його і на молодшому своєму поставить ворота його. [Так і зробив Азан, родом з Вефиля: він на Авироні, первістку своєму, заснував його і на молодшому, врятованому, поставив ворота його.]
Але сини Ізраїлеві зробили [великий] злочин [і взяли] із заклятого. Ахан, син Хармія, сина Завдія, сина Зари, з коліна Іудиного, взяв із заклятого, і гнів Господній запалав на синів Ізраїля.
І повернувшись до Ісуса, сказали йому: не весь народ нехай іде, а нехай піде близько двох тисяч або близько трьох тисяч чоловік, і вразять Гай; усього народу не утруджуй туди, тому що їх мало [там].
3
И$ въꙁврати'шася къ і^сђсђ и^ реко'ша е^мђ, да не' и^дђтъ вс^и лю'ди. н^о ја%ко дв^њ ты'сящи и^л^и тр^и ты'сяща мђжи` да и%дђтъ, и^ да вою%ютъ га'и. да не веде'ши та'мо всњ'хъ людїи, ма'ло б^о е^сть и^хъ та'мо”
4
Отже, пішло туди з народу близько трьох тисяч чоловік, але вони кинулися навтіки від жителів гайських;
жителі гайські убили з них до тридцяти шести чоловік, і переслідували їх від воріт до Севарима і розбили їх на спуску з гори; від чого серце народу розтануло і стало, як вода.
Ісус роздер одяг свій і упав лицем своїм на землю перед ковчегом Господнім і лежав до самого вечора, він і старійшини Ізраїлеві, і посипали порохом голови свої.
6
И$ растерꙁа` і^сђс# ри'ꙁы своя`, и^ паде` на ꙁемли` на лице` свое преD гм~ъ. а^жъ до вечера са'мъ и^ ста'рцы і^и^л~евы, всы'паша прьсть на главы` своя`”
7
І сказав Ісус: о, Господи Владико! для чого Ти перевів народ цей через Йордан, щоб віддати нас у руки аморреїв і погубити нас? о, якби ми залишилися і жили за Йорданом!
Ізраїль згрішив, і переступили вони завіт Мій, який Я заповідав їм; і взяли із заклятого, й украли, і приховали, і поклали між своїми речами;
11
съгрњши'ша лю'дїе, и^ престђпи'ша ꙁавњтъ мои е^же ꙁавњща'хъ к ни'мъ, и^ ё^краDше эT кля'твы и скры'ша въ сосђдњхᲆ свои^хᲆ”
12
через те сини Ізраїлеві не могли встояти перед ворогами своїми і показали спини ворогам своїм, тому що вони підпали прокляттю; не буду більше з вами, якщо не знищите із середовища вашого проклятого.
12
Сего ра'ди не въꙁмогђтъ сн~ове і^и^л~евы ста'ти преD лицемъ вра'гъ своиX” н^о хребетъ ѓ^братя'т# преD враги` свои^ми, ја%ко кля'твою сташа, и^ не приложђ` ксемђ бы'ти с ва'ми, а^ще не и^ꙁмете кля'твы эT себе` са'ми”
13
Встань, освяти народ і скажи: освятіться до ранку, бо так говорить Господь Бог Ізраїлів: «закляте серед тебе, Ізраїлю; тому ти не можеш устояти перед ворогами твоїми, доки не віддалиш від себе заклятого»;
13
Въста'въ ѓ^чи'сти лю'ди, и^ рцы` ѓ^чи'ститеся до ё%тра, ја%ко с^е гл~етъ г~ь б~ъ і^и^л~евъ. кля'тва е^сть въ ваs не въꙁмо'жете ста'ти преD враги` вашими, до'ндеже и%ꙁмете эT себе са'ми кля'твђ”
14
завтра підходьте [усі] за колінами вашими; коліно ж, яке вкаже Господь, нехай підходить за племенами; плем’я, яке вкаже Господь, нехай підходить за родинами; родина, яку вкаже Господь, нехай підходить по одній людині;
14
да съберетеся вс^и заё%тра, по племеномъ ва'шимъ и^ бђдетᲆ племя` е^же пока'жетᲆ г~ь” да приведете` до сонмђ, сонмᲆ же и^же покажетᲆ г~ь. да приведете по домоM до'м же и^же покажетᲆ г~ь. да приведете` по мђжемъ”
15
і викритого у викраденні заклятого нехай спалять вогнем, його й усе, що в нього, за те, що він переступив завіт Господній і зробив беззаконня серед Ізраїля.
Тоді Ісус сказав Ахану: сину мій! воздай славу Господу, Богу Ізраїлевому і зроби перед Ним сповідання й оголоси мені, що ти зробив; не приховай від мене.
між здобиччю побачив я один чудовий сеннаарський одяг і двісті сиклів срібла і зливок золота вагою в п’ятдесят сиклів; це мені сподобалося і я взяв це; і ось, воно заховане в землі посеред намету мого, і срібло під ним [заховане].
Ісус і всі ізраїльтяни з ним взяли Ахана, сина Зариного, і срібло, і одяг, і зливок золота, і синів його і дочок його, і волів його й ослів його, і овець його і намет його, і все, що в нього було, і вивели їх [із усім] на долину Ахор.
І сказав Ісус: за те, що ти навів на нас лихо, Господь на тебе наводить лихо в день цей. І побили його всі ізраїльтяни камінням, і спалили їх вогнем, і накидали на них каміння.
І накидали на нього велику купу каміння, яка вціліла і до цього дня. Після цього затихла лють гніву Господнього. Тому те місце називається долиною Ахор навіть до цього дня.
Господь сказав Ісусові: не бійся і не жахайся; візьми із собою весь народ, здатний до війни, і, вставши, піди до Гая; ось, Я віддаю в руки твої царя Гайського і народ його, місто його і землю його;
і поставив стан з північної сторони Гая, а між ним і Гаєм була долина. Потім узяв він близько п’яти тисяч чоловік і посадив їх у засідці між Вефилем і Гаєм, із західного боку міста.
І народ розташував весь стан, який був з північного боку міста, так, що задня частина була з західного боку міста. І прийшов Ісус у ту ніч на середину долини.
Коли побачив це цар Гайський, негайно з жителями міста, вставши рано, виступив проти Ізраїля на бій, він і весь народ його, на призначене місце перед рівниною; а він не знав, що для нього є засідка позаду міста [його].
Тоді Господь сказав Ісусові: простягни спис, що у руці твоїй, до Гая, бо Я віддам його в руки твої [і засідка негайно встане з місця свого]. Ісус простяг [руку свою і] спис, що був у його руці, до міста.
18
И$ реq г~ь къ і^сђ'сђ простри` рђ'кђ свою` и^ копїе` и^же в рђцњ` ᲄвое'й на гра'дъ, ја%ко в рђ'кђ твою` предаX и&” И$ простре` і^сђсъ рђ'кђ свою` и^ копїе` на градъ,
19
Ті, що сиділи у засідці, негайно встали з місця свого і побігли, як тільки він простяг руку свою, ввійшли в місто і взяли його і негайно запалили місто вогнем.
Жителі Гая, оглянувшись назад, побачили, що дим від міста піднімався до неба. І не було для них місця, куди б бігти — ні туди ні сюди; бо народ, який біг до пустелі, повернувся на переслідувачів.
20
И$ ѓ^ꙁрњвшеся ѓ^баватели насеlницы га'истїи въспя'ть и^хъ ё^ꙁрњш'а ды'мъ въсходя'ще эT гра'да до нб~се. и^ посе'мъ не и^мњша ка'мо побњ'гнђти н^и сњмо н^и ѓ^ва'мо. лю'дїе же эTбњ'гшїи въ пђсты'ню въꙁ#врати'шася на гони'тели”
21
Ісус і весь Ізраїль, побачивши, що ті, які сиділи в засідці, взяли місто, і дим від міста піднявся [до неба], повернулися і стали уражати жителів Гая;
21
І$сђсъ же и^ весь і^и^л~ь ви'дњвше, ја%ко взяша ꙁаставы гра'дъ. и^ ја%ко въсходитъ дымъ гра'дныи до нб~се, и^ ѓ^братившеся. і^ и^ꙁбиша мђжи га'искїи”
22
а ті з міста вийшли назустріч їм, так що вони знаходилися всередині між ізраїльтянами, з яких одні були з того боку, а інші з іншого; так уражали їх, що не залишили жодного з них, хто уцілів би або втік;
а царя Гайського взяли живим і привели його до Ісуса.
23
Цр~я же га'иска ја%ша жи'ва и^ приведо'ша и& кᲆ і^сђ'сђ”
24
Коли ізраїльтяни перебили всіх жителів Гая на полі, у пустелі, де вони переслідували їх, і коли усі вони до останнього впали від вістря меча, тоді всі ізраїльтяни повернулися до Гая і вразили його вістрям меча.
І спалив Ісус Гай і обвернув його на вічні руїни, на пустелю, до цього дня;
28
И$ ꙁапали` гра'дъ і^сђ'съ ѓ^гне'мᲆ, и^ е'сть беꙁ# ё^селе'нїя въ вњ'къ, и^ е^сть ѓ^пђстњнїемъ даже и^ до сего` дн~е”
29
а царя Гайського повісив на дереві, [і був він на дереві] до вечора; після заходу ж сонця наказав Ісус, і зняли труп його з дерева, і кинули його біля воріт міських, і накидали над ним велику купу каміння, яка вціліла навіть до цього дня.
як заповів Мойсей, раб Господній, синам Ізраїлевим, про що написано в книзі закону Мойсея, — жертовник з каменів цільних, на які не піднімали заліза; і принесли на ньому всепалення Господу і звершили жертви мирні.
Весь Ізраїль, старійшини його і наглядачі [його] і судді його, стали з того й іншого боку ковчега навпроти священиків [і] левитів, які носять ковчег завіту Господнього, як прибульці, так і природні жителі, одна половина їх біля гори Гаризим, а друга половина біля гори Гевал, як раніше повелів Мойсей, раб Господній, благословляти народ Ізраїлів.
І потім прочитав [Ісус] усі слова закону, благословення і прокляття, як написано в книзі закону;
34
По семђ же тако почте` вс^я словеса` ꙁакона сего`, блsвенїа и^ клятвы. по всемђ` писа'нїю въ ꙁаконњ мољ=сїѓ^вњ”
35
з усього, що Мойсей заповів [Ісусові], не було жодного слова, якого Ісус не прочитав би перед усім зібранням Ізраїля, [перед чоловіками,] і жінками, і дітьми, і прибульцями, які перебували серед них.
Почувши це, всі царі [аморрейські], що за Йорданом, на горі і на рівнині і по всьому березі великого моря, [і які] біля Ливану, хеттеї, аморреї, [гергесеї,] хананеї, ферезеї, евеї та ієвусеї,
й усе, що Він зробив двом царям аморрейським, які [були] по той бік Йордану, Сигону, царю Есевонському, та Огу, царю Васанському, який [жив] в Астарофі [й Едреї].
[Чуючи це,] старійшини наші і всі жителі нашої землі сказали нам: візьміть у руки ваші хліба на дорогу і підіть назустріч їм і скажіть їм: «ми раби ваші; отже, укладіть з нами союз».
[Ісус і] сини Ізраїлеві не побили їх, тому що [усі] начальники громади клялися їм Господом Богом Ізраїлевим. За це вся громада [Ізраїлева] обурилася на начальників.
а ось що зробимо з ними: залишимо їх живими, щоб не впав на нас гнів за клятву, якою ми клялися їм.
20
Се^ да сътвориM да я& жи'вимъ и ё^стро'имъ я& и^ не бђ'детъ на наs гнњ'въ кля'твы раd е^ю'же кля'хомся и^мъ”
21
І сказали їм начальники: нехай вони живуть, але будуть рубати дрова і черпати воду для всієї громади. [І зробила вся громада] так, як сказали їм начальники.
Вони у відповідь Ісусові сказали: дійшло до відома рабів твоїх, що Господь Бог твій повелів Мойсеєві, рабові Своєму, дати вам усю землю і знищити [нас і] всіх жителів цієї землі перед лицем вашим; тому ми дуже боялися, щоб ви не позбавили нас життя, і зробили цю справу;
і визначив у той день Ісус, щоб вони рубали дрова і черпали воду для [всієї] громади і для жертовника Господнього; [тому жителі Гаваона зробилися дроворубами і водоносами для жертовника Божого] навіть до цього дня, на місці, яке б не обрав [Господь].
Коли Адониседек, цар Єрусалимський, почув, що Ісус узяв Гай і піддав його закляттю, і що так само вчинив з Гаєм і царем його, як вчинив з Єрихоном і царем його, і що жителі Гаваона уклали мир [з Ісусом і] з Ізраїлем і залишилися серед них,
Тому Адониседек, цар Єрусалимський, послав до Гогама, царя Хевронського, і до Фирама, царя Іармуфського, і до Яфія, царя Лахисського, і до Девира, царя Еглонського, щоб сказати:
Вони зібралися, і пішли п’ять царів аморрейських: цар Єрусалимський, цар Хевронський, цар Іармуфський, цар Лахисський, цар Еглонський, вони і все ополчення їх, і розташувалися станом біля Гаваона, щоб воювати проти нього.
Жителі Гаваона послали до Ісуса в стан [ізраїльський], у Галгал, сказати: не відніми руки твоєї від рабів твоїх; прийди до нас скоріше, врятуй нас і подай нам допомогу; тому що зібралися проти нас усі царі аморрейські, які живуть в горах.
І сказав Господь Ісусові: не бійся їх, бо Я віддав їх у руки твої: ніхто з них не устоїть перед лицем твоїм.
8
И$ реq г~ь къ і^сђ'сђ не бо'ися иX ја%ко в рђцњ твои` предаX я&. и^ не ѓ^ста'нетъ эT ни'хъ н^и е^ді'нъ прDе ва'ми”
9
І прийшов на них Ісус раптово, [тому що] усю ніч ішов він з Галгала.
9
И$ прїиде на ни'хъ і^сђ'съ внеꙁа'пђ. вс^ю бо но'щь и'де эT галга'лъ”
10
Господь привів їх у сум’яття, коли ті побачили ізраїльтян, і вони вразили їх у Гаваоні сильною поразкою, і переслідували їх по дорозі до узвишшя Вефорона, й уражали їх до Азека і до Македа.
10
И$ ё^жаси` я& г~ь эT лица` і^и^л~ева, и^ съкрђши` я& съкрђше'нїемъ вели'кимъ въ гаваѓ'нњ. и^ прогна'ша я& пђте'м# въсхо'да виџоро'ньска, и^ сњча'хђ и^хᲆ даже до а^ꙁи'ка, и^ до маки'да”
11
Коли ж вони бігли від ізраїльтян по схилу гори Вефоронської, Господь кидав на них з небес великі камені [граду] до самого Азека, і вони вмирали; більше було тих, які померли від каміння граду, ніж тих, яких умертвили сини Ізраїлеві мечем [у бою].
11
Вънегда' же бњжа'хђ сїи эT лица` сн~овъ і^и^л~евъ, до въсхо'да веџеро'ньска” и^ г~ь просы'па на' ня ка'менїе вели'кое сᲆ нб~се даже до а^ꙁи'ка, и^ бы'сть мно'жаише ё^ме'ршихъ эT гра'да ка'менна, не'же ё^бїе'ныхъ, эT сн~овъ і^и^л~евыхъ мече'мъ на сњ'чи”
12
Ісус воззвав до Господа в той день, в який віддав Господь [Бог] Аморрея в руки Ізраїля, коли побив їх у Гаваоні, і вони побиті були перед лицем синів Ізраїлевих, і сказав перед ізраїльтянами: стій, сонце, над Гаваоном, і місяць, над долиною Аїалонською!
І зупинилося сонце, і місяць стояв, доки народ мстився ворогам своїм. Чи не це написано в книзі Праведного: «стояло сонце серед неба і не поспішало до заходу майже цілий день»?
13
И$ ста` слн~це, и^ мsць ста` доnдеже лю'дїе і^и^л~евы эTм#сти'ша враго'мъ свои^мъ, не се' ли е^сть пи'сано въ кни'гахъ пра'вед#наго. и^ ста` слн~це средњ нб~си, и^ не скори` и^ти` на за'паD въ совершенїе дн~и е^ді'наго.
14
І не було такого дня ні раніше ні після того, в який Господь [так] слухав би голосу людського. Тому що Господь боровся за Ізраїля.
14
и^ не бы'сть дн~ь такїи, ниже прежде н^иже пото'мъ. да послђш'аетъ б~ъ та'ко гла'са чл~ча, ја^ко г~ь побори` по і^и^л~ю”
15
Потім повернувся Ісус і весь Ізраїль з ним у стан, у Галгал.
а ви не зупиняйтеся [тут], але переслідуйте ворогів ваших і знищуйте задню частину війська їх і не давайте їм ввійти в міста їх, бо Господь Бог ваш ввіддав їх у руки ваші».
19
Вы' же не ѓ^става'ите женђщи въ слDњ врагъ ва'шихъ” И$ сечњте ѓ^ста'ноk и^хъ, и^ не дади'те въни'ти и^мъ въ гра'ды и^хъ. преда` б^о я& г~ь б~ъ на'ш# въ рђцњ на'ши”
20
Після того, як Ісус і сини Ізраїлеві зовсім уразили їх дуже великою поразкою, і ті з них, що залишилися, утекли в укріплені міста,
Так і зробили: вивели до нього з печери п’ятьох царів тих: царя Єрусалимського, царя Хевронського, царя Іармуфського, царя Лахисського і царя Еглонського.
Коли вивели царів цих до Ісуса, Ісус покликав усіх ізраїльтян і сказав начальникам воїнів, які ходили з ним: підійдіть, наступіть ногами вашими на шиї царів цих. Вони підійшли і наступили ногами своїми на шиї їхні.
При заході сонця наказав Ісус, і зняли їх з дерев, і кинули їх у печеру, в якій вони ховалися, і привалили великі камені до отвору печери, які там навіть до цього дня.
27
И$ бысть на за'ходњ сл~нцю, повелњ і^сђсᲆ и^ сня'ша я& съ древесъ и^ въверго'ша я& в пеще'рђ в нюy ся бњша сᲆкры'ли, ᲄа'мо и^хъ ꙁавали'ша ка'менїемъ вели'киM эT ё^сᲄїя пеще'ры, до днешняго дн~е”
28
У той самий день узяв Ісус Макед, і уразив [його] мечем і царя його, і піддав закляттю їх і все, що дихає, що знаходилося в ньому: нікого не залишив, хто вцілів би [й уник]; і вчинив з царем Македським так само, як учинив з царем Єрихонським.
28
Взя'ша же и^ макида'нъ въ то'и дн~ь. і и^ꙁби` ѓ^рђжїемъ, и^ потреби'ша цр~я е^го, и^ вс^е ды'шђщее в не'мъ. и^ не ѓ^ста` никто'же в не'мъ цњлᲆ. и^ сътвори'ша цр~ю македа'нскђ ја%коже сътвори'ша цр~ю і^е^рихо'нъскђ”
29
І пішов Ісус і всі ізраїльтяни з ним з Македа до Ливни і воював проти Ливни;
29
І$ и'де і^сђсъ и^ весь і^ил~ь с ниM, эT македа'на въ леMнђ и^ ѓ^блего'ша я&”
30
і віддав Господь і її в руки Ізраїля, [і взяли її] і царя її, і знищив її Ісус мечем і все, що дихає, що знаходилося в ній: нікого не залишив у ній, хто вцілів би [й уник], і вчинив з царем її так само, як учинив з царем Єрихонським.
і віддав Господь Лахис у руки Ізраїля, і взяв він його на другий день, і вразив його мечем і все, що дихає, що було в ньому, [і знищив його] так, як учинив з Ливною.
Тоді прийшов на допомогу Лахису Горам, цар Газерський; але Ісус уразив його і народ його [мечем] так, що нікого у нього не залишив, хто уцілів би [й уник].
І пішов Ісус і всі ізраїльтяни з ним з Лахиса до Еглона і розташувалися поряд нього станом і воювали проти нього;
34
И$ эти'де і^сђсъ, и^ ве'сь і^и^л~ь с ниM эT ляхи'съ, вᲆ а^гло'нъ. и^ ѓ^блеже и& и^ воева'ша на ня”
35
[і віддав його Господь у руки Ізраїля,] і взяли його в той самий день і вразили його мечем, і все, що дихає, що знаходилося в ньому в той день, піддав він закляттю, як учинив з Лахисом.
і взяли його й уразили його мечем, і царя його, і всі міста його, і все, що дихає, що знаходилося в ньому; нікого не залишив, хто уцілів би, як учинив він і з Еглоном: піддав закляттю його і все, що дихає, що знаходилося в ньому.
37
и^ взя` е^го і^ и^зби` е^го ѓ^стрїемъ меча`, и^ вс^и гра'ды е^го и^ вс^е ды'шђщее е^ли'ко же бᲇя'ше в не'мъ. и^ не ѓ^ста` иX н^и е^ді'нъ та'ко сътвори` ја%коже и^ а^гло'нђ, потребиша и& е^ли'коже в неM бя'ше”
38
Потім обернувся Ісус і весь Ізраїль з ним до Давира і воював проти нього;
38
И$ ѓ^братися і^сђсъ и^ весь і^и^л~ь с ниM, в# давиr. и^ ѓ^бсDњше и&
39
і взяв його і царя його, і всі міста його, й уразили їх мечем, і піддали закляттю [їх і] все, що дихає, що знаходилося в ньому: нікого не залишилося, хто вцілів би; як учинив з Хевроном і царем його, так учинив з Давиром і царем його, і як учинив з Ливною і царем її.
І вразив Ісус усю землю нагірну і полуденну, і низинні місця і землю, що лежить біля гір, і всіх царів їх: нікого не залишив, хто вцілів би, і все, що дихає, піддав закляттю, як повелів Господь Бог Ізраїлів;
до хананеян, які жили на сході і до моря, до аморреян і хеттеян, до ферезеян і до ієвусеян, які жили на горі, і до евеян, які жили біля Ермона в землі Массифі.
Але Господь сказав Ісусові: не бійся їх, тому що завтра, близько цього часу, Я віддам усіх [їх] на знищення [синам] Ізраїля; коням же їхнім переріж жили і колісниці їхні спали вогнем.
Ісус і з ним весь народ, здатний до війни, раптово вийшли на них до вод Меромських і напали на них.
7
И$ прїиде і^сђ'съ и^ вс^и лю'ди во'истїи с ни'мъ на ни'хъ къ водњ` миро'ньстњи внеꙁа'пђ, и^ нападо'ша на' ня въ го'рстњи”
8
І віддав їх Господь у руки ізраїльтян, і уразили вони їх, і переслідували їх до Сидона великого і до Мисрефоф-Маїма, і до долини Мицфи на схід, і перебили їх, так що нікого з них не залишилося, хто вцілів би [й уник].
8
И$ преда'стъ я& г~ь поD рђцњ і^и^л~еви. и^ сњкђщ'їя и^хъ прогна'ша и^хъ до сидо'на вели'каго. и^ до масрефоџъ маи^мъ, и^ до по'ль маси'фекъ на въсто'ки” И$ сњко'ша и^хъ до'ндеже не ё^цњлњ` в ни'хъ н^и е^ді'нъ н^и ё^бњжа'въ”
9
І вчинив Ісус з ними так, як сказав йому Господь: коням їхнім перерізав жили і колісниці їхні спалив вогнем.
утім, усіх міст, що лежали на височині, не палили ізраїльтяни, крім одного Асора, який спалив Ісус.
13
Всњ же грады крњпки не ꙁапали` і^и^л~ь. раZвње а^соръ е^ди'нъ ᲄочїю ꙁапали` і^сђсъ”
14
А всю здобич міст цих і [всю] худобу розграбували сини Ізраїлеві собі; людей же всіх перебили мечем, так що знищили всіх їх: не залишили [з них] жодної душі.
14
Вся же коры'сти и^хᲆ и^ вс^и скоты и^хъ плњниша себњ` сн~ове і^и^л~еви” Людїе же вс^и поби'ша мечеM и^ погђби'ша я& дондеже поᲄребиша я&. и^ не ѓ^ста'виша эT нихъ ни е^ді'наго ды'шђщаго”
15
Як повелів Господь Мойсеєві, рабові Своєму, так Мойсей заповів Ісусові, а Ісус так і зробив: не відступив від жодного слова в усьому, що повелів Господь Мойсеєві.
15
ЈА/коже повелњ` г~ь мољ=сїю рабђ` свое^мђ, тако мољ=сїи ꙁаповњ'да і^сђсђ, и^ тако сътвори` і^сђсъ. и^ не престђпи` ни е^ді'наго же эT всњхъ ја%же ꙁаповњ'да г~ь мољ=сїю”
16
Таким чином Ісус узяв усю цю нагірну землю, всю землю полуденну, всю землю Гошен і низинні місця, і рівнину і гору Ізраїлеву, і низинні місця [біля гори],
Не було [жодного] міста, яке уклало б мир із синами Ізраїлевими, крім евеян, жителів Гаваона: все узяли вони війною;
19
И$ не бы'сть н^и е^ді'нъ гра'дъ е^го'же не преда` г~ь сн~омъ і^ил~евыM раZвњ хиве'и ѓ^битающихᲆ вᲆ гаваѓ'нњ всXњ въꙁя'ша мече'мᲆ”
20
бо від Господа було те, що вони озлобили серце своє і війною зустрічали Ізраїля — для того, щоб піддані були закляттю і щоб не було їм помилування, але щоб знищені були так, як повелів Господь Мойсеєві.
20
ЈА/ко гм~ъ сᲆтворена бысть сїа, ё^крњпити срDце их# сᲆпротиви'тися на ра'ти кᲆ і^ил~ю. да потребя'тъ и^х#, не сътвори'вше млsти, н^о да ся потребя'тъ, ја%ко гл~а г~ь къ мољ=сїю”
21
У той же час прийшов Ісус і уразив [усіх] єнакимян на горі, у Хевроні, у Давирі, в Анаві, на всій горі Іудиній і на всій горі Ізраїлевій; з містами їх віддав їх Ісус закляттю;
Таким чином узяв Ісус усю землю, як говорив Господь Мойсеєві, і віддав її Ісусові в наділ ізраїльтянам, за розподілом між колінами їх. І заспокоїлася земля від війни.
Ось царі тієї землі, яких уразили сини Ізраїлеві і землю яких взяли в спадщину по той бік Йордану до сходу сонця, від потоку Арнона до гори Ермона, і всю рівнину на схід:
Сигон, цар Аморрейський, що жив у Есевоні, який володів від Ароера, що біля берега потоку Арнона, і від середини потоку, половиною Галаада, до потоку Іавока, межі аммонитян,
і рівниною до самого моря Хиннерефського до сходу і до моря рівнини, моря Солоного, на схід по дорозі до Беф-Ієшимофу, а до півдня місцями, що лежать біля підошви Фасги;
3
эT а^ра'ва же до мо'ря хенере'џъ на высо'ки, да'же до мо'ря а^ра'ва, мо'ря со'лищнаго. на въсто'кᲆ пђтемъ ко висимо'џђ и^ поD џема'нь, ја^же поD сидоџа си'га”
4
суміжний йому Ог, цар Васанський, останній з рефаїмів, який жив в Астарофі та в Едреї,
Мойсей, раб Господній, і сини Ізраїлеві убили їх; і дав її Мойсей, раб Господній, у спадщину коліну Рувимовому і Гадовому і половині коліна Манассіїного.
І ось царі [аморрейської] землі, яких уразив Ісус і сини Ізраїлеві по цей бік Йордану на захід, від Ваал-Гада в долині Ливанській до Халака, гори, що простягається до Сеїру, яку віддав Ісус колінам Ізраїлевим у спадщину, за розподілом їх,
на горі, на низинних місцях, на рівнині, на місцях, що лежать біля гір, і в пустелі і на півдні, хеттеїв, аморреїв, хананеїв, ферезеїв, евеїв та ієвусеїв:
Коли Ісус постарів, увійшов у літа похилі, тоді Господь сказав йому: ти постарів, увійшов у літа похилі, а землі брати в спадщину залишається ще дуже багато.
Залишається ця земля: всі округи филистимські і вся земля Гессурська [і Хананейська].
2
Си' же ꙁемля` ѓ^ста'вленая предњ'лы филисти'мли. эT гесђри и^ хананея'нъ”
3
Від Сихора, що перед Єгиптом, до меж Екрона на півночі, вважаються ханаанськими п’ять власників филистимських: Газький, Азотський, Аскалонський, Гефський, Екронський і Аввейський;
Усіх гірських жителів від Ливану до Мисрефоф-Маїма, усіх сидонян Я прожену від лиця синів Ізраїлевих. Розділи ж її в наділи Ізраїлю, як Я повелів тобі;
розділи землю цю в наділи дев’ятьом колінам і половині коліна Манассіїного [від Йордану до моря великого на захід віддай її їм; велике море буде межею].
А коліно Рувимове і Гадове з другою половиною коліна Манассіїного одержали наділи свої від Мойсея за Йорданом на схід [сонця], як дав їм Мойсей, раб Господній,
Але сини Ізраїлеві не вигнали жителів Гессура і Маахи [і хананеян], і живуть Гессур і Мааха серед Ізраїля до цього дня.
13
и&” Но не потреби'ша сн~ове і^и^л~евы гесђ'ри. и^ маха'џи и^ ханане'ѓ^въ. ꙁене'же живе'тᲆ цр~ь гесђ'ри и^ маха'џи. въ сн~њхъ і^ил~евыхъ, до сего дн~е”
14
Тільки коліну Левіїному не дав він частки: жертви Господа Бога Ізраїлевого є наділ його, як сказав йому Господь. [Ось розподіл, який зробив Мойсей синам Ізраїлевим за племенами їх на рівнинах моавитських за Йорданом, навпроти Єрихона:]
Беф-Фегор і місця біля підошві Фасги і Беф-Ієшимоф,
20
и^ веџъфаго'ра” И$ а^сидофаgсга, и^ висимђ'џа”
21
і всі міста на рівнині, і все царство Сигона, царя Аморрейського, який царював у Есевоні, якого убив Мойсей, так само як і вождів мадіамських: Евія, і Рекема, і Цура, і Хура, і Реву, князів сигонових, що жили на землі [тій];
і землі від Есевона до Рамаф-Мицфи і Ветонима і від Маханаїма до меж Давира,
26
И$ эT е^севона до рамо'џа, по ма'сфе и^ въ и^тани'мњ. и^ эT манаи'ма, до предњ'лъ дави'ровъ”
27
і на долині Беф-Гарам і Беф-Нимра і Сокхоф і Цафон, залишок царства Сигона, царя Есевонського; межею його був Йордан до моря Хиннерефського за Йорданом на схід.
а половина Галаада й Астароф і Едрея, царствені міста Ога Васанського, [надані] синам Махира, сина Манассіїного, половині синів Махирових, за племенами їх.
Ось що Мойсей дав у наділ на рівнинах моавитських за Йорданом навпроти Єрихона на схід.
32
Сїя же сђть и^же раꙁдњли мољ=сїи ѓ^бо'нђ странђ` і^ѓ^рда'на въ а^раво'џе пря'мо і^е^рихо'на на въсто'к#”
33
Але коліну Левіїному Мойсей не дав наділу: Господь Бог Ізраїлів Сам є наділом їх, як Він говорив їм.
33
Племе'ни же левљ=инђ не даде` мољ=сїи прича'стїа. поне'же са'мъ г~ь б~ъ і^и^л~евᲆ прича'сти сего е^сть ја%коже гл~а иM”
Глава 14
1
Ось що одержали в наділ сини Ізраїлеві в землі Ханаанській, що розділили їм у наділ Єлеазар священик та Ісус, син Навина, і начальники поколінь у колінах синів Ізраїлевих;
бо двом колінам і половині коліна [Манассіїного] Мойсей дав наділ за Йорданом, левитам же не дав наділу між ними;
3
И$ даде` б^о мољ=сїи двема` племе'неM и^ по'лᲆ племе'ни прича'стїе, ѓ^бо'нђ сᲄранђ` і^ѓ^рда'на. левљ=том же не даде` прича'стїа в ниX,
4
бо від синів Йосифових народилися два коліна: Манассіїне і Єфремове; тому вони і не дали левитам частини в землі, [а тільки] міста для проживання з околицями їх для худоби їхньої і для інших потреб їхніх.
4
ꙁане' же бња'хђ сн~ове і^ѓ'сифли. дв^а племе'ни манасїи, и^ е^фремли. и^ сего` ради не да'стᲆ ча'сти земли` левљ=тоM н^о по градо'мъ вселе'нїа, и^ преDгра'дїа скотоM и^хъ”
5
Як повелів Господь Мойсеєві, так і зробили сини Ізраїлеві, коли ділили на наділи землю.
Сини Іудині прийшли в Галгал до Ісуса. І сказав йому Халев, син Ієфоннії, кенезеянин: ти знаєш, що говорив Господь Мойсеєві, чоловіку Божому, про мене і про тебе в Кадес-Варні;
брати мої, які ходили зі мною, привели у страх серце народу, а я ретельно додержувався Господа Бога мого;
8
Бра'тїа же моа` ходи'вшїи со мно'ю, преврати'ша срDце людїи. а%з же преложиXся вᲆ слDњ гв~и б~ђ мое^мђ”
9
і клявся Мойсей у той день і сказав: «земля, по якій ходила нога твоя, буде наділом тобі і дітям твоїм навік, тому що ти достеменно пішов за Господом Богом моїм»;
отже, ось, Господь зберіг мене в живих, як Він говорив; уже сорок п’ять років минуло від того часу, коли Господь сказав Мойсеєві слово це, й Ізраїль ходив по пустелі; тепер, ось, мені вісімдесят п’ять років;
але і нині я настільки ж міцний, як і тоді, коли посилав мене Мойсей: скільки тоді було в мене сили, стільки і тепер є для того, щоб воювати і виходити і входити;
отже, дай мені цю гору, про яку говорив Господь у той день; бо ти чув у той день, що там [живуть] сини Єнакові, і міста у них великі й укріплені; можливо, Господь [буде] зі мною, і я вижену їх, як говорив Господь.
Таким чином Хеврон залишився наділом Халева, сина Ієфонніїного, кенезеянина, до цього дня, за те, що він справді пішов за [повелінням] Господа Бога Ізраїлевого.
14
Сего ради бы'сть хевроn хале'вђ и^е^џо'ни хенезе'инђ, въ прича'стїе до дне'шняго дн~я, поне'же вᲆслњ'дова по велᲇнїю г~а б~а і^и^л~ева”
15
Ім’я Хеврону раніше було Кириаф-Арби, як називався між синами Єнака один чоловік великий. І земля заспокоїлася від війни.
на півдні йде він до височини Акраввимської, проходить Цин і, піднімаючись з південного боку до Кадес-Варні, проходить Хецрон і, піднімаючись до Аддара, [йде по західній стороні Кадеса,] повертає до Каркаї,
потім піднімається межа до Давира від долини Ахор і на півночі повертає до Галгала, який навпроти узвишшя Адуммима, що лежить з південної сторони потоку; звідси межа проходить до вод Ен-Шемеша і закінчується біля Ен-Рогела;
звідси межа йде вгору до долини сина Енномового з південного боку Ієвуса, який є Єрусалим, і піднімається межа на вершину гори, що на заході навпроти долини Енномової, що на краю долини рефаїмів з півночі;
потім повертає межа від Ваала до моря [і йде] до гори Сеїру, і йде північною стороною гори Ієарим, яка є Кесалон, і, сходячи до Вефсамиса, проходить через Фимну;
10
И$ да ѓ^бхо'дитъ предњлъ эT ваа%ла къ мо'рю, и^ да прихо'дитъ во' граD сїиръ. и^ да преходиT къ ю'гђ гра'да и^а^римъ эT сњ'вера, с^е е^сть хасало'нъ и^ да сни'детъ къ градђ слн~чнђ, и^ да прїидетъ къ ю%гђ”
11
звідси межа йде північною стороною Екрона, і повертає межа до Шикарона, проходить через гору [землі] Ваал і доходить до Іавнеїла, і закінчується межа біля моря. Західна межа являє собою велике море.
11
И$ да и^зведеT предњлъ къ ю%гђ а^къкеа^ранђ до сњ'вера. и^ да и^зведе'тъ предњ'лы въ а^къхорана, да преи^детъ горђ земли` валаа'ни. і^ и^зведеT къ а^и^вњнїю, и^ да бђ'детъ предњ'ломъ и^схоD къ мо'рю” И$ предњли и^хъ за'паDнїи, море вели'кое.
12
Ось межа синів Іудиних із племенами їх з усіх боків.
12
сїи предњ'ли сн~оv і^ё%динъ ѓ%крsтъ по сонмо'мъ и^хъ”
13
І Халеву, синові Ієфонніїному, [Ісус] дав частину серед синів Іудиних, як повелів Господь Ісусові; [і дав йому Ісус] Кириаф-Арби, батька Єнакового, інакше Хеврон.
Маараф, Беф-Аноф і Елтекон: шість міст із їх селами. [Феко, Ефрафа, інакше Вифлеєм, Фагор, Етам, Кулон, Татамі, Сорес, Карем, Галлим, Вефир і Манохо: одинадцять міст із їх селами.]
Але [єфремляни] не вигнали хананеян, які жили в Газері; тому хананеяни жили серед єфремлян до цього дня, платячи їм данину. [Нарешті прийшов фараон, цар Єгипетський, і взяв місто, і спалив його вогнем, і хананеян і ферезеян і жителів Газера перебив, і віддав його фараон у посаг дочці своїй.]
І випав жереб коліну Манассії, оскільки він був первісток Йосифа. Махиру, первісткові Манассії, батькові Галаада, який був хоробрим на війні, припали Галаад і Васан.
Дісталися наділи й іншим синам Манассії, за племенами їх, і синам Авиєзера, і синам Хелека, і синам Асриїла, і синам Шехема, і синам Хефера, і синам Шемиди. Ось діти Манассії, сина Йосифового, чоловічої статі, за племенами їх.
У Салпаада ж, сина Хеферового, сина Галаадового, сина Махирового, сина Манассіїного, не було синів, а [тільки] дочки. Ось імена дочок його: Махла, Ноа, Хогла, Милка і Фирца.
3
Салпа'дђ же сн~ђ е^фе'ровђ сн~а галаа'дова сн~а махи'рова сн~а манасїина не бя'ше сн~овъ н^о дще'ри” Си' же и^мена` дще'ремъ салпаа'довымъ, мала'а, и^ нђя', и^ е%гла, и^ ме'лха, и^ џе'рса”
4
Вони прийшли до священика Єлеазара і до Ісуса, сина Навина, і до начальників, і сказали: Господь повелів Мойсеєві дати нам наділ між братами нашими. І дали їм наділ, за повелінням Господнім, між братами батька їхнього.
Земля Таппуах дісталася Манассії, а місто Таппуах біля межі Манассіїної — синам Єфремовим.
8
Манасїю' же дае^тъся ꙁеMля` и^ џапџђ'џова са'м же џапџђ'џъ ꙁа предњломъ манасїинымъ сн~омъ е^фре'млимъ”
9
Звідси межа сходить до потоку Кане, з південного боку потоку. Міста ці належать Єфрему, хоча знаходяться серед міст Манассії. Межа Манассії — на північному боці потоку і закінчується морем.
Те, що на півдні, те Єфремове, а що на півночі, те Манассіїне; море ж було межею їх; до Асира примикали вони з північного боку і до Іссахара зі східного.
10
Ко ю%гђ же е^фремови, и^ къ сњверђ манасїю. и^ бы'сть море предњлъ и^мъ, и^ къ а^си'рђ да совокђпя'тъ и& эT сњвера, и^ къ и^саха'рђ эT восто'къ”
11
В Іссахара й Асира належать Манассії Беф-Сан і залежні від нього місця, Івлеам і залежні від нього місця, жителі Дора і залежні від нього місця, жителі Ен-Дора і залежні від нього місця, жителі Фаанаха і залежні від нього місця, жителі Мегиддона і залежні від нього місця, і третя частина Нафефа [із селами його].
Сини Манассіїні не могли вигнати жителів міст цих, і хананеяни залишилися жити в землі цій.
12
и^ не възмогоша сн~ове манасїини потреби'ти градовъ сихъ, ја%ко ё^годно бы'сть ханаа%нђ жити въ ꙁемли` сей
13
Коли ж сини Ізраїлеві прийшли в силу, тоді хананеян вони зробили данниками, але вигнати не вигнали їх.
13
И$ бы'сть е^гда ё^крњпишася сн~ове іи^л~евы, и^ сътвориша ханаа%на послђшны. потребленїем же не потребиша и^хъ”
14
Сини Йосифа говорили Ісусові і сказали: чому ти дав мені в наділ один жереб і одну ділянку, тоді як я багатолюдний, тому що так благословив мене Господь?
Сини Йосифа сказали: не залишиться за нами гора, тому що залізні колісниці у всіх хананеян, які живуть у долині, як у тих, які в Беф-Сані й у залежних від нього місцях, так і в тих, які на долині Ізреельській.
і гора буде твоєю, і ліс цей; ти розчистиш його, і він буде твій до самого кінця його; тому що ти виженеш хананеян, хоча в них колісниці залізні, і хоча вони сильні, [ти подолаєш їх].
дайте від себе по три людини з коліна; я пошлю їх, і вони, вставши, пройдуть по землі й опишуть її, як потрібно розділити їм на наділи, і прийдуть до мене;
нехай розділять її на сім наділів; Іуда нехай залишається в межах своїх на півдні, а дім Йосифів нехай залишається в межах своїх на півночі;
5
и^ раздњлю` и^мъ по прича'стїю и^хъ на седмь ча'стїи” І$ё'да да поста'виT предњлъ свой эT лива'на. и^ сн~ове и^ѓ'сифли да поста'вятъ предњлъ свой эT сњвера”
6
а ви розпишіть землю на сім наділів і представте мені сюди: я кину вам жереб тут перед лицем Господа Бога нашого;
6
Вы' же раздњли'те зе'млю на седмь ча'сᲄїи. и^ принесе'те кᲆ мн^њ сњмо, и^знесђ в^ы жребїи преD гм~ъ бм~ъ ва'шимъ”
7
а левитам немає частини між вами, тому що священство Господнє є наділом їх; Гад же, Рувим і половина коліна Манассіїного одержали наділ свій за Йорданом на сході, який дав їм Мойсей, раб Господній.
7
Нњсть б^о ча'сти ё^ ва'съ сн~омъ левљ=иномъ, зане' же жре'чество гн~е ча'сть и^мъ” Га'д же и^ рђви'мъ, и^ по'лъ племе'ни манасїина. взя'ша прича'стїе свое ѓ^бо'нђ странђ` і^ѓ^рда'на на восто'ки, и^же даде` и^мъ мољ=сїи ра'бъ гн~ь”
8
Ці люди встали і пішли. Ісус же тим, що пішли описувати землю, дав такий наказ: підіть, обійдіть землю, опишіть її і поверніться до мене; а я тут кину вам жереб перед лицем Господнім, у Силомі.
межа їх на північному боці починається біля Йордану, і проходить межа ця біля Єрихона з півночі, і піднімається на гору на захід, і закінчується в пустелі Бефавен;
звідти межа йде до Луза, до південного боку Луза, інакше Вефиля, і сходить межа до Атароф-Адара, до гори, що на південному боці Беф-Орона нижнього;
13
И$ да про'идђтъ эTтђ'дђ предњли в лю'зђ эT страны` лю'зы къ ю'гђ, и^ да снидђтъ предњли сїи эT а^таро'џа, е^д#да'ръ го'рстњи ја%же е^сть къ лива'нђ, ветеро'ни ниж'неи”
14
потім межа повертає і сходить до морського боку на південь від гори, що на півдні перед Беф-Ороном, і закінчується біля Кириаф-Ваала, інакше Кириаф-Іарима, міста синів Іудиних. Це західна сторона.
Південною ж стороною від Кириаф-Іарима йде межа до моря і доходить до джерела вод Нефтоаха;
15
И$ ча'сть ја%же къ лива'нђ, эT ча'сти каріа^џъваа'ль. и' да про'идTђ предњли морскїя въ гаи'нъ, на исто'чникъ воды` наџо'новы”
16
потім межа сходить до кінця гори, що перед долиною сина Енномового, в долині рефаїмів, на півночі, і сходить долиною Еннома до південного боку Ієвуса, і йде до Ен-Рогела;
16
И$ да снидTђ предњли на странђ` горы` е^же е^сть преD лицемъ на'пи, сн~а е^но'мля е^же е^сть эT ча'сти е^ме'къ. рафаи'нъ эT сᲇвера, и^ да сни'детъ къ геномђ на ю%г# и^е^вђсђ, да снидђтъ эT ю%га на и^сто'чникъ рогиль”
17
потім повертає від півночі і йде до Ен-Шемеша, і йде до Гелилофа, що навпроти узвишшя Адуммима, і сходить до каменя Богана, сина Рувимового;
17
да про'идђтъ на исᲄочникъ самесовъ. и^ да про'идђтъ на галило'мъ, ја%же е^сть пря'мо въше'ствїю е^додимо'нђ, да сни'дђтъ на ка'мень ваа'на, сн~а рђви'мля”
18
потім проходить біля рівнини на північ і сходить на рівнину;
18
да про'идђтъ на ю%жнђю странђ` витара'вы,
19
звідси проходить межа поряд Беф-Хогли на північ, і закінчується межа біля північної затоки моря Солоного, біля південного кінця Йордану. Ось межа південна. Зі східного ж боку межею служить Йордан.
19
и^ да сни'детъ къ ю'гђ виџа'глы эT сњ'вера” И$ да бђ'детъ и^схо'дъ предњ'лъ на хл'ъмницы мо'ря со'лищнаго эT сњ'вера, въ странђ` і^ѓ^рда'новђ эT ли'вы, сі'а предњ'ли юQныя” І$ѓ^рда'н# же предњля'етъ я& эT страны` въсто'ка.
20
Ось наділ синів Веніамінових, з межами його з усіх боків, за племенами їх.
20
сїе' прича'стїе сн~овъ венїа^ми'новъ, предњ'ли е^я` ѓ%крsтъ по сонмо'мъ и^х#”
21
Міста коліну синів Веніамінових, за племенами їх, належали ці: Єрихон, Беф-Хогла й Емек-Кециц,
і всі села, що знаходилися навколо міст цих навіть до Ваалаф-Беера, або південної Рами. Ось наділ коліна синів Симеонових, за племенами їх.
8
и^ вс^я ве'си” ја^же ѓ^крsтъ граD сихъ, даждь до вале'џᲆ вирамо'џа, и^дђщиX на и^а^ме'џъ до ли'вы. с^и е^сть прича'стїе племе'нъ симеѓ'нь по сонмоM иX”
9
Від ділянки синів Іудиних виділено наділ [коліну] синів Симеонових. Оскільки ділянка синів Іудиних була занадто велика для них, то сини Симеонові й одержали наділ серед їхнього наділу.
потім іде назад на схід сонця у Беф-Дагон, і примикає до Завулона і до долини Іфтах-Ел з півночі, [і входить у межі Асафи] у Беф-Емек і Неїел, і йде біля Кавула, з лівого боку;
27
И$ да ѓ^братя'тся на въсто'къ слн~ца, и^ виџдаго'нь” и^ до'иде къ ꙁаё^ло'нђ и^ въ га'ю и^е^џа'иль, и^ да и'детᲆ подоlнее къ ве'рре на сњ'веръ въкђ'пе” да вни'детъ въ предњ'лы сафџа'на виџае^меk, и^ да и'детъ по доли'не а^нїи'ла, да про'идетъ въ хаво'лъ на лњ'во
28
далі: Еврон, Рехов, Хаммон і Кана, до Сидона великого;
потім межа повертається до Рами до укріпленого міста Тира, і повертає межа до Хосси, і закінчується біля моря, у містечку Ахзиві;
29
да въз#вратиT предњ'лы въ рама'дъ до гра'да тве'рда, тириѓ'нь. да въꙁврати'тъ предњ'лы до со'сы, и^ да бђ'детъ и^схо'дъ е^го мо'ре эT мњ'ры а^хъꙁи'фля”
30
далі: Умма, Афек і Рехов: двадцять два міста з селами їх.
звідси повертається межа на захід до Азноф-Фавора і йде звідти до Хуккока, і примикає до Завулона з півдня, і до Асира примикає з заходу, і до Іуди біля Йордану, на схід сонця.
34
да въꙁврати'тᲆ предњ'лъ сїи на ꙁа'паD. а^ꙁано'џъ џаво'ръ. и^ да про'идеT эTтђ'дђ въ и^ко'к#” И$ да притъкнеT къ ꙁаё^ло'нђ эT ю'га, и^ а^си'ръ да съвъкђ'питъ къ мо'рю, и^ къ і^ё'де на і^ѓ^рда'нᲆ эT вᲆстоk слн~ца”
35
Міста укріплені: Циддим, Цер, Хамаф, Раккаф і Хиннереф,
І сини Данові пішли війною на Ласем і взяли його, й уразили його мечем, і одержали його в спадщину, і оселилися в ньому, і назвали Ласем Даном за ім’ям Дана, батька свого. [Аморреяни залишалися жити в Еломі і Саламині, але рука Єфремова подолала їх, і зробилися вони данниками йому.]
47
И$ сего` ради и^ꙁыидо'ша сн~ове да'нови, и^ вое^ва'ша на лесе'мъ и^ вꙁя'ша е^го, і^ и^ꙁби'ша е& мече'мъ и^ всели'шася в неM” И$ прозва'ша и& лесенъда'нъ по и'мени да'на эTц~а свое^го.
48
Ось наділ коліна синів Данових, за племенами їх; ось міста і села їх. [Сини Данові не знищили аморреян, які притисли їх на горі, і не давали їм аморреяни виходити на долину і відібрали у них наділ їхньої ділянки.]
Ось наділи, які Єлеазар священик, Ісус, син Навина, і начальники поколінь розділили колінам синів Ізраїлевих, за жеребом, у Силомі, перед лицем Господнім, при вході в скинію зібрання. І закінчили розподіл землі.
51
Си^ сђть причастїя ја%же раꙁдњлиша. е^леа^заръ жрецъ, і^ и^сђсᲆ нављ=инъ, и^ кн~ѕи эTч~ьствъ въ племенехъ і^и^л~ихъ по жребїемъ в силоме преD гм~ъ ё^ дверїи храма свњдњнїя” и^ сконча'ста дели'ти ꙁемля`”
Глава 20
1
І сказав Господь Ісусові, говорячи:
1
И$ рече г~ь къ і^сђсђ гл~я,
2
скажи синам Ізраїлевим: зробіть у себе міста притулку, про які Я говорив вам через Мойсея,
щоб міг тікати туди вбивця, що убив людину помилково, без наміру; нехай [міста ці] будуть у вас притулком [щоб не вмер той, що убив] від того, хто мститься за кров, [доки не постане перед громадою на суд].
3
да ё^бежи'тъ та'мо ё^би'вшїи дш~ђ не вњ'дя, и^ да бђдђтъ вамъ гра'ди ё^бњжища. и^ да не ё%мретъ ё^бїица эT въꙁыска'ю^щаго кро'ве, до'ндеже поста'витъ пред# со'нмомъ на сђдњ”
4
І хто втече в одне з міст цих, нехай стане біля воріт міста і розповість уголос старійшинам міста цього справу свою; і вони приймуть його до себе в місто і дадуть йому місце, щоб він жив у них;
і коли поженеться за ним той, хто мститься за кров, то вони не повинні видавати в руки його убивцю, тому що він без наміру убив ближнього свого, не мав до нього ненависти ні вчора, ні третього дня;
5
И$ ја^ко прибᲇже въ слњдъ въꙁыска'я кро'ве е^го. да не дадђтъ ё^би'вшаго въ рђцњ е^го ја^ко невњдыи ё^бивъ бли'жняго е^го, и^ не ненави'дяи е^го эT вчера` и^ треᲄїаго дн~и”
6
нехай він живе в цьому місті, доки не стане перед громадою на суд, доки не помре великий священик, який буде в ті дні. А потім нехай повернеться вбивця і піде в місто своє і в дім свій, у місто, з якого він утік.
6
и^ да всели'тся въ то'и граD до'н#деже ста'нетъ преD лице'мᲆ сонмища на сђдњ. и^л^и до'ндеже ё%мретᲆ жреw вели'кїи, и^же бђдетъ въ ты'и дн~и. тогда` да ся ѓ^брати'тъ ё^бїица, и^ прїидетъ въ граD свои и^ въ до'м# свой и^ въ граD эTню'дђже е^сть и^збњглᲆ таM эT ё^жики кро'ве”
7
І відокремили Кедес у Галилеї на горі Неффалимовій, Сихем на горі Єфремовій, і Кириаф-Арби, інакше Хеврон, на горі Іудиній;
за Йорданом, навпроти Єрихона на схід, відокремили: Бецер у пустелі, на рівнині, від коліна Рувимового, і Рамоф у Галааді від коліна Гадового, і Голан у Васані від коліна Манассіїного;
ці міста призначені для всіх синів Ізраїлевих і для прибульців, які живуть у них, щоб тікав туди всякий, хто убив людину помилково, щоб не помер він від руки того, хто мститься за кров, доки не постане перед громадою [на суд].
9
Сїи гра'ди и^ꙁбра'ни бы'ша всњмъ сн~омъ і^и^л~евымъ” И$ прише'лцђ прилежа'щђ е^мђ въ нихъ, ё^бњжа'нїе тамо всемђ` ё^бива'ющемђ дш~ђ невњ'дя. да не ё%мретъ эT рђкђ ё^жи'цњ кро'ви до'ндеже ста'неT преD со'нмоM на сђдњ”
Глава 21
1
Начальники поколінь левитських прийшли до Єлеазара священика і до Ісуса, сина Навина, і до начальників поколінь синів Ізраїлевих,
Випав жереб племенам Каафовим; і дісталося за жеребом синам Аарона священика, левитам, від коліна Іудиного, і від коліна Симеонового, і від коліна Веніамінового, тринадцять міст;
синам Гирсоновим — від племен коліна Іссахарового, і від коліна Асирового, і від коліна Неффалимового, і від половини коліна Манассіїного у Васані, за жеребом, дісталося тринадцять міст;
Усіх міст із передмістями їх іншим племенам синів Каафових дісталося десять.
26
И$ всXњ же сиX граD і~, и^ ѓ%крестныа иX, по сонмоM сн~овъ каа'фовᲆ ѓ^ста'вшиM”
27
А синам Гирсоновим, із племен левитських дали: від половини коліна Манассіїного місто притулку для вбивці — Голан у Васані й передмістя його, і Беештеру і передмістя її: два міста;
від коліна Неффалимового місто притулку для вбивці — Кедес у Галилеї і передмістя його, Хамоф-Дор і передмістя його, Карфан і передмістя його: три міста.
[по той бік Йордану навпроти Єрихона] від коліна Рувимового [дано місто притулку для вбивці] Бецер [у пустелі Мисор] і передмістя його, Іааца і передмістя її,
При містах цих були при кожнім місті передмістя навколо нього: так було при всіх містах цих. [Коли Ісус скінчив розподіл землі за наділами її, тоді сини Ізраїлеві дали частину Ісусові за повелінням Господнім; дали йому місто, яке він просив, Фимнаф-Сару дали йому на горі Єфремовій, і побудував Ісус місто, яке просив, і жив у ньому. І взяв Ісус кам’яні ножі, якими обрізав синів Ізраїлевих, народжених у путі в пустелі, тому що вони не були обрізані в пустелі; і поклав їх у Фимнаф-Сарі.]
І дав їм Господь спокій з усіх боків, як клявся батькам їх, і ніхто з усіх ворогів їх не встояв проти них; усіх ворогів їхніх віддав Господь до рук їхніх.
ви не залишали братів своїх упродовж багатьох днів до цього дня і виконали, що належало виконати за повелінням Господа, Бога вашого:
3
И$ не ѓ^ста'висте бра'тїя ва'шея сїя дн~и и^ множа'иши до дне'шняго дн~е. снабдњсте страQбђ` за'повњди г~а б~а на'шего”
4
нині Господь, Бог ваш, заспокоїв братів ваших, як говорив їм; отже, поверніться і підіть у намети ваші, в землю вашого володіння, яку дав вам Мойсей, раб Господній, за Йорданом;
тільки намагайтеся старанно виконувати заповіді і закон, який заповідав вам Мойсей, раб Господній: любити Господа Бога вашого, ходити всіма путями Його, зберігати заповіді Його, приліплятися до Нього і служити Йому всім серцем вашим і всією душею вашою.
Одній половині коліна Манассіїного дав Мойсей наділ у Васані, а другій половині його дав Ісус наділ з братами його по цей бік Йордану на захід. І коли відпускав їх Ісус у намети їхні і благословив їх,
то сказав їм: з великим багатством повертаєтеся ви в намети ваші, з безліччю худоби, зі сріблом, із золотом, з міддю і з залізом, і з безліччю одягу; розділіть же здобич, узяту у ворогів ваших, із братами своїми.
І повернулися, і пішли сини Рувимові і сини Гадові і половина коліна Манассіїного від синів Ізраїлевих із Силома, що в землі Ханаанській, щоб іти в землю Галаад, у землю свого володіння, яку одержали у володіння за повелінням Господнім, даним через Мойсея.
Прийшовши в околиці Йордану, що в землі Ханаанській, сини Рувимові і сини Гадові і половина коліна Манассіїного спорудили там біля Йордану жертовник, жертовник великий на вигляд.
І почули сини Ізраїлеві, що говорять: ось, сини Рувимові і сини Гадові і половина коліна Манассіїного спорудили жертовник на землі Ханаанській, в околицях Йордану, навпроти синів Ізраїлевих.
Втім, сини Ізраїлеві перше послали до синів Рувимових і до синів Гадових і до половини коліна Манассіїного в землю Галаадську Финеєса, сина Єлеазара, священика,
так говорить уся громада Господня: що це за злочин зробили ви перед [Господом] Богом Ізраїлевим, відступивши нині від Господа [Бога Ізраїлевого], спорудивши собі жертовник і повставши нині проти Господа?
якщо ж земля вашого володіння здається вам нечистою, то перейдіть у землю володіння Господнього, в якій знаходиться скинія Господня, візьміть наділ серед нас, але не повставайте проти Господа і проти нас не повставайте, споруджуючи собі жертовник, крім жертовника Господа, Бога нашого;
чи не один Ахан, син Зари, вчинив злочин, узявши з заклятого, а гнів був на всю громаду Ізраїлеву? не один він умер за своє беззаконня.
20
Не се ли а^харъ сн~ъ зара'новъ, прегрњшенїе прегрњши` эT проклятїа, и^ бысть на весь сонмъ і^и^л~евъ гнњ'въ. а^ще и^ е^ді'нъ сїи бњ'аше, н^о не самъ ё%мре грњхомъ свои^мъ”
21
Сини Рувимові і сини Гадові і половина коліна Манассіїного у відповідь на це говорили начальникам тисяч Ізраїлевих:
Бог богів Господь, Бог богів Господь, Він знає, і Ізраїль нехай знає! Якщо ми повстаємо і відступаємо від Господа, то нехай не пощадить нас Господь у цей день!
Якщо ми спорудили жертовник для того, щоб відступити від Господа [Бога нашого], і для того, щоб приносити на ньому всепалення і приношення хлібне і щоб робити на ньому жертви мирні, то нехай стягне Сам Господь!
Але ми зробили це через побоювання, щоб у майбутні часи не сказали ваші сини нашим синам: «що вам до Господа Бога Ізраїлевого!
24
н^о бл~гоче'стїа гл~ъ ради с^е сътворихомъ гл~юще” да не рекTђ ё%тро чада ваша чадомъ нашимъ гл~юще” Чт^о наM и^ гв~и б~ђ і^и^л~евђ”
25
Господь поставив межею між нами і вами, сини Рувимові і сини Гадові, Йордан: немає вам частки у Господі». Таким чином ваші сини не допустили б наших синів шанувати Господа.
Тому ми сказали: спорудимо собі жертовник не для всепалення і не для жертв,
26
Сего ра'ди реко'хомᲆ сътвори'ти си'це. согражде'нїе ѓ^лтаря`, не приноше'нїи ради, ниже треb ради”
27
але щоб він між нами і вами, між наступними родами нашими, був свідком, що ми можемо служити Господу всепаленнями нашими і жертвами нашими і подяками нашими, і щоб у майбутній час не сказали ваші сини синам нашим: «немає вам частки у Господі».
27
Но да бђдетъ свњдњ'нїе с^е междђ ва'ми и^ нами, и^ междђ рожде'нїи на'шими и^ ва'шими, по на'сᲆ слђжи'ти слђжбђ гв~и преD ни'ми. въ приноше'нїихъ на'шихъ, и^ въ тре'бахъ сп~сеныхъ на'шихъ, въ тре'бахъ сн~овъ нашихъ, да не рекђтъ ча'да ваша ё%тро ча'домъ нашиM. нњсть вамъ ча'сти гн~я”
28
Ми говорили: якщо скажуть так нам і родам нашим у майбутній час, то ми скажемо: бачите подобу жертовника Господа, яку зробили батьки наші не для всепалення і не для жертви, але щоб це було свідком між нами і вами [і між синами нашими].
Нехай не буде цього, щоб повстати нам проти Господа і відступити нині від Господа, і спорудити жертовник для всепалення і для приношення хлібного і для жертв, крім жертовника Господа Бога нашого, який перед скинією Його.
Финеєс священик, [усі] начальники громади і голови тисяч Ізраїлевих, які були з ним, почувши слова, які говорили сини Рувимові і сини Гадові і сини Манассіїні, схвалили їх.
І сказав Финеєс, син Єлеазара, священик, синам Рувимовим і синам Гадовим і синам Манассіїним: сьогодні ми довідалися, що Господь серед нас, що ви не зробили перед Господом злочину цього; тепер ви визволили синів Ізраїля від руки Господньої.
І повернувся Финеєс, син Єлеазара, священик, і начальники від синів Рувимових і від синів Гадових [і від половини коліна Манассіїного] у землю Ханаанську до синів Ізраїлевих і принесли їм відповідь.
І сини Ізраїлеві схвалили це, і благословили сини Ізраїлеві Бога і не думали більше йти проти них війною, щоб розорити землю, на якій жили сини Рувимові і сини Гадові [і половина коліна Манассіїного].
33
И$ го'дњ бы'сть слово с^е сн~омъ і^и^л~евомъ. и^ блsвиша б~а сн~ове і^и^л~евы, и^ не реко'ша къ семђ да не и^ꙁы'демъ къ нимъ ра'тїю, потребити ꙁе'млю сн~овъ рђви'мль, и^ сн~овъ га'довъ, и по'лъ племе'не манасїина, и^же вселишася на не'и”
34
І назвали сини Рувимові і сини Гадові [і половина коліна Манассіїного] жертовник: Ед*, тому що, сказали вони, він свідок між нами, що Господь є Бог наш.
Ось, я розділив вам за жеребом народи ці, що залишилися, в наділ колінам вашим, усі народи, які я знищив, від Йордану до великого моря, на захід сонця.
Господь Бог ваш Сам прожене їх від вас [доки не загинуть; і пошле на них диких звірів, доки не знищить їх і царів їхніх від лиця вашого], і знищить їх перед вами, щоб ви одержали у спадщину землю їхню, як говорив вам Господь Бог ваш.
5
Гь~ же б~ъ ва'шъ то'и потреби'тъ и^хъ эT лица` ва'шего, до'ндеже поги'бнђтъ. и^ да пђститᲆ на ня ѕвњ'ри лю'ты, до'ндеже поᲄребитъ я&, и^ цр~я и^хъ, эT лица` ва'шего. и^ причастите ꙁе'млю и^хъ. ја^ко же гл~а ва'мъ г~ь б~ъ ва'шъ”
6
Тому з усією точністю намагайтеся зберігати і виконувати все написане в книзі закону Мойсеєвого, не ухиляючись від нього ні праворуч, ні ліворуч.
6
Оу^крњпи'теся ё^бо ѕњ'ло, снабдњти и^ твори'ти вс^я писа'нїа вᲆ кни'гаX зако'на мољ=сїѓ^ва. да не ё^клони'теся эT него` на' десно и^ на лњ'во”
7
Не змішуйтеся з цими народами, які залишилися між вами, не згадуйте імен богів їх, не кляніться [ними] і не служіть їм і не поклоняйтеся їм,
7
ЈА/ко да не вни'дете въ стра'ны ѓ^сᲄа'вшая сїя. и^мена` бого'въ иX да не и^менђю'т#ся вᲆ ваs, ни'же да клене'теся и^ми, да не слђ'жите иM, ни'же покло'нитеся и^мъ”
8
але приліпіться до Господа Бога вашого, як ви робили до цього дня.
8
Но^ г~ђ б~ђ ва'шемђ прильпњтеся, ја%коже твори'сте до сего` дн~е”
9
Господь прогнав від вас народи великі і сильні, і перед вами ніхто не встояв до цього дня;
9
Сего ради потреби` г~ь эT лица` ва'шего, страны` вели'ки и^ си'лны. ја%ко никто'же въста` съпроти'вися ва'мъ до сего` дн~е”
10
один з вас проганяє тисячу, бо Господь Бог ваш Сам воює за вас, як говорив вам.
Тому всіляко намагайтеся любити Господа Бога вашого.
11
И$ та'ко да снабди'те ѕњло люби'ти г~а б~а ва'шего”
12
Якщо ж ви відвернетеся і пристанете до залишків з народів цих, які залишилися між вами, і породичаєтеся з ними і будете ходити до них і вони до вас,
12
А/ще б^о эTвратитеся и^ приложите'ся къ ѓ^ста'вшимъ стра'намъ симᲆ ја^же с ва'ми. и^ бра'ки сᲆтвори'те с ни'ми, и^ смесите'ся с ни'ми, и^ ходи'ти бђ'дете к ни'мъ и^ ѓ^ни` къ ва'мъ”
13
то знайте, що Господь Бог ваш уже не буде проганяти від вас народи ці, але вони будуть для вас петлею і сіттю, бичем для ребер ваших і терням для очей ваших, доки не будете знищені з цієї доброї землі, яку дав вам Господь Бог ваш.
Ось, я нині відходжу в путь всієї землі. А ви знаєте всім серцем вашим і всією душею вашою, що не залишилося марним жодне слово з усіх добрих слів, що говорив про вас Господь Бог ваш; усе збулося для вас, жодне слово не залишилося невиконаним.
14
А/з же днеs эTхождђ` вᲆ пђть ја%коже и^ вс^и и^же на земли`, вы' же вњ'сте всᲇмъ срDцемъ ва'шимᲆ и^ все'ю дш~ею ва'шею. ја%ко не эTпаде` сло'во н^и е^ді'но эT всXњ слове'съ бл~гъ, и%хже рече` г~ь б~ъ ва'шъ къ ва'мъ, вс^е пребыва'етъ на ваs и^ не ѓ^ста` эT нихъ н^и е^ді'но сло'ва”
15
Але як збулося над вами всяке добре слово, яке говорив вам Господь Бог ваш, так Господь виконає на вас усяке зле слово, доки не знищить вас з цієї доброї землі, яку дав вам Господь Бог ваш.
Якщо ви переступите завіт Господа Бога вашого, який Він уклав з вами, і підете і будете служити іншим богам і поклонятися їм, то запалає на вас гнів Господній, і скоро зникнете з цієї доброї землі, яку дав вам [Господь].
І зібрав Ісус усі коліна Ізраїлеві в Сихем і покликав старійшин Ізраїля і начальників його, і суддів його і наглядачів його, і стали вони перед [Господом] Богом.
І сказав Ісус усьому народові: так говорить Господь Бог Ізраїлів: «за рікою жили батьки ваші здавна, Фарра, батько Авраама і батько Нахора, і служили іншим богам.
Ісааку дав Якова й Ісава. Ісаву дав Я гору Сеїр у спадщину; Яків же і сини його перейшли в Єгипет [і зробилися там народом великим, сильним і численним, і стали пригноблювати їх єгиптяни].
Я вивів батьків ваших з Єгипту, і ви прийшли до [Червоного] моря. Тоді єгиптяни гналися за батьками вашими з колісницями і вершниками до Червоного моря;
6
І$ и^зведоX эTц~ы ваши и^ꙁъ е^гљ=пта, и^ внидо'сте въ мо'ре чрьмное. и погнаша е^гљ=птяне въ слDњ эTц~ь вашиX во ѓ^рђжїи на конеX в мо'ре чрьMное”
7
але вони заволали до Господа, і Він поставив [хмару і] темряву між вами та єгиптянами і навів на них море, яке їх і покрило. Очі ваші бачили, що Я зробив у Єгипті. Потім багато часу пробули ви в пустелі.
І привів Я вас до землі аморреян, які жили за Йорданом; вони воювали з вами, але Я віддав їх у руки ваші, і ви одержали в спадщину землю їхню, і Я знищив їх перед вами.
8
И$ приведохъ в^ы въ зе'млю а^м#морреи'скђ, живђщихъ ѓ^бо'нђ странђ` і^ѓ^рда'на. и^ въполчишася на' вы, и^ предахъ я& в рђцњ ва'ши, и^ причасти'сте землю и^хъ. и^ потребиX я& эT лица ва'шего”
9
Повстав Валак, син Сепфорів, цар Моавитський, і пішов війною на Ізраїль, і послав і покликав Валаама, сина Веорового, щоб він прокляв вас;
Ви перейшли Йордан і прийшли до Єрихона. І стали воювати з вами жителі Єрихона, аморреї, і ферезеї, і хананеї, і хеттеї, і гергесеї, і евеї, і ієвусеї, але Я віддав їх у руки ваші.
Я послав перед вами шершнів, які прогнали їх від вас, двох царів аморрейських; не мечем твоїм і не луком твоїм зроблено це.
12
И$ посла` первње шершᲆни, и^ эTгна'ша эT лица` вашего дв^а цр~я ам#мор#реиска. не ѓ^рђжїеM твоиM, ниже лђ'комъ твоиM”
13
І дав Я вам землю, над якою ви не трудилися, і міста, яких ви не будували, і ви живете в них; з виноградних і оливних садів, яких ви не насаджували, ви їсте плоди».
13
И$ дахъ вамъ ꙁе'млю ѓ^ не'иже не трђдисᲄеся на не'и. и^ гра'ды и%хже не съгради'сте, и^ пребысте в них#” И$ винограды и^ масли'чїе, и%хъже не бњ'сте насадили в^ы ја%сте я&”
14
Отже, бійтеся Господа і служіть Йому в чистоті і щирості; відкиньте богів, яким служили батьки ваші за рікою та в Єгипті, а служіть Господу.
Якщо ж не угодно вам служити Господу, то оберіть собі нині, кому служити, чи богам, яким служили батьки ваші, коли були за рікою, або богам аморреян, у землі яких живете; а я і дім мій будемо служити Господу, [тому що Він святий].
Бо Господь — Бог наш, Він вивів нас і батьків наших із землі Єгипетської, з дому рабства, і творив перед очима нашими великі знамення й оберігав нас на всіх путях, якими ми йшли, і серед усіх народів, через які ми проходили.
І сказав Ісус усьому народові: ось камінь цей буде нам свідком, бо він чув усі слова Господа, які Він промовляв нам [сьогодні]; він нехай буде свідком проти вас [у майбутні дні], щоб ви не сказали неправди перед [Господом] Богом вашим.
27
И$ рече къ лю'демъ с^е камень сїи да бђдетъ вам# въ свњдњ'нїе. ја%ко се'и слы'ша вс^е гл~ан#ное эT г~а е^ли'ко гл~а къ ва'мъ дне'сь, и^ с^и да бђ'детъ въ свњдњ'нїе до кончи'ны дн~їи, ја%ко да не со'лжете гв~и б~ђ ва'шемђ”
І поховали його в землі його наділу у Фамнаф-Сараі, що на горі Єфремовій, на північ від гори Гааша. [І поклали там з ним у гробі, в якому поховали його, кам’яні ножі, якими Ісус обрізав синів Ізраїлевих у Галгалі, коли вивів їх з Єгипту, як повелів Господь; і вони там навіть до цього дня.]
І служив Ізраїль Господу в усі дні Ісуса і в усі дні старійшин, життя яких продовжилося після Ісуса і які бачили всі діла Господа, які Він сотворив для Ізраїлю.
І кістки Йосифа, які винесли сини Ізраїлеві з Єгипту, поховали в Сихемі, на ділянці поля, яке купив Яків у синів Еммора, батька Сихемового, за сто монет і яке дісталося в наділ синам Йосифовим.
[У той день сини Ізраїлеві, взявши ковчег Божий, носили з собою, і Финеєс був священиком замість Єлеазара, батька свого, доки не помер і не був похований у місті своєму Гаваафі.
І стали сини Ізраїлеві служити Астарті й Астарофу і богам навколишніх народів; і віддав їх Господь у руки Еглона, царя Моавитського, і він володів ними вісімнадцять років.]