Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Коли вона перестала взивати до Бога Ізраїлевого і закінчила всі ці слова,
1
Бы'сть же е^гда преста` въпи'ти къ г~ђ.
2
то піднялася на ноги, покликала служницю свою і ввійшла в дім, в якому вона проводила суботні дні і свята свої.
2
въста` эT мњста на не'м#же лежа` просте'р#та къ г~ђ б~ђ възва' же а%брђ свою. и^сходящи въ до'мъ свои
3
Тут вона зняла із себе веретище, яке одягала, зняла й одяг удівства свого, обмила тіло водою і намастилася дорогоцінним миром, зачесала волосся й одягла на голову пов’язку, вдяглася в одяг веселощів своїх, у який вона вбиралася у дні життя чоловіка свого Манассії;
3
и^ совлече с# себе вре'тище и^ ѓ^де'ждђ вдовства свое^го и^ ё^мы` тњло свое. и^ пома'зася мастьми и^ ми'ромъ бл~говоннымъ, и^ распростре вла'сы главы` свое'я. и^ наста'ви ми'трђ на главђ` свою. и^ ѓ^блечеся ѓ^дња'нїеM бл~гостыня свое'я,
4
взула ноги свої в сандалії і наклала на себе ланцюжки, зап’ястя, кільця, серги і все своє вбрання, і прикрасила себе, щоб спокусити очі чоловіків, які побачать її.
4
и^ на но'ѕњ свои` плесници прїа и^ нараMницђ швенђ цвњтїеM и^ ё^серязи и^ перьстени и^ всњми красотами свои'ми ё^краси'ся е'йже и^ г~ь даде красотђ. и^ ја%ко вс^я сїя сложенїя не эT похо'ти блDђства, н^о эT преподо'бїя” И$ сего ради г~ь съпоспњшествова красотњ ея`. да не то'щною красото'ю всњмъ ѓ^чесемъ ја^ви'тся.
5
І дала служниці своїй міх вина і сосуд оливи, наповнила мішок борошном і сушеними плодами і чистими хлібами і, обгорнувши всі ці припаси свої, поклала їх на неї.
5
и^ възложи на а'брђ ѓ^трокови'цђ свою, лагвицђ вина' и^ сосђдъ і^е^ле'я, и^ крђпъ, и^ смокви и^ хлъбъ и^ сы'ръ,
6
Вийшовши до воріт міста Ветилуї, вони знайшли Озію і старійшин міста, Хаврина і Хармина, що стояли біля них.
6
і^ и^доста. е^гда же прїидо'ста къ вра'томъ гра'да, и^ ѓ^брњте ждђща і^ѓ^сїю, и^ презви'теры граDски.
7
Коли вони побачили її і переміну в її обличчі й одязі, дуже дивувалися красі її і сказали їй:
7
ви'дњвше ю& ё^жасошася дивя'щеся ѕњло красотњ ея`. ѓ^баче ничтоy въпроси'ша ю&,
8
Бог, Бог батьків наших, нехай дасть тобі благодать і нехай звершить твої наміри на радість синів Ізраїля і на звеличення Єрусалима. Вона поклонилася Богу
8
н^о пђсти'ша ю& проити рекђщи. б~ъ эTц~ъ на'шихъ да дасть тебњ блгDть. и^ весь совњтъ срDца твое^го, свое'ю си'лою да ё^крњпиT и^ да славиTся ѓ^ тебњ і^ерsли'мъ, и^ да бђ'детъ и^мя твое в# числњ прпDбныX и^ пра'веDныхъ” И$ реко'ша вс^и сђщїи` т^ђ е^ді'ногла'сно. бђ'ди т^о бђ'ди.
9
і сказала їм: звеліть відчинити для мене ворота міста; я вийду для виконання справи, про яку ви говорили зі мною. І звеліли юнакам відчинити для неї, як вона сказала.
9
10
Вони виконали це. І вийшла Юдиф і служниця її з нею; а чоловіки міські дивилися вслід їй, поки вона сходила з гори, поки проходила долиною і поки не сховалася від їхніх очей.
10
і^ю^ди'џъ же моля'щися г~ђ б~ђ прои^де сквоѕњ вра'та и^ а'бра ея`”
11
Вони йшли прямо долиною і зустріла Юдиф передова варта ассиріян,
11
Бы'сть же е^гда` схожда'ше съ горы`, слн~цђ въсходя'щђ и^ срњтоша ю& стра'жи а^сљ=рїистїи.
12
і взяли її і запитали: чия ти, звідки йдеш і куди вирушаєш? Вона сказала: я дочка євреїв, і тікаю від них, тому що вони будуть віддані вам на знищення.
12
и^ ја%ша ю& рекђщи, эTкђ'дђ грядеши и^ ка'мо и^де'ши. ѓ^на' же эTвњща дщ^и е^смь е^врњ'иска. сего ради и^збњгохъ эT лица` иX, ја%ко бђ'дђщая проразђмњхъ ја%ко дадђтся ваM въ плњненїе” Того ра'ди и^же ё^ничижи'ша ваs, не восхотњша б^о предатися ва'мъ. дабы ѓ^брњли млsть преD ѓ^чи'ма ва'шима,
13
Я йду до Олоферна, вождя вашого війська, сповістити слова істини і показати йому шлях, яким він піде й оволодіє всією нагірною країною, так що не загине з людей його жодна людина і жодна жива душа.
13
и^ мышляX в но'щь сїю сама` въ себњ рекђщи” И$дђ` къ лицђ` кня'зя ѓ^лофе'рна да скажђ е^мђ таиная и^хъ. и^ покажђ е^мђ и%мже прих'одомъ мо'жетъ ѓ^бъја%ти и^хъ. та'ко да не поги'бнеT н^и е^ді'нъ эT во'и е^го”
14
Коли ці люди слухали слова її і вдивлялися в обличчя її, — вона здалася їм чудом краси, і вони сказали їй:
14
И$ е^гда` ё^слы'шахђ словеса` сїа смотряхђ лица` ея`, и^ б^њ ѓ^чи'ма иX ди'вно. и^ чюдя'хђся красотњ ея` ѕњло. и^ реко'ша к не'и,
15
ти врятувала душу твою, поспішивши прийти до господаря нашого; іди ж до намету його, а наші проводять тебе, поки не передадуть тебе йому на руки.
15
съхрани'ла е^си живо'тъ свои сего ради ја^ко си'цевъ ѓ^брњла е^си совњтъ, да и%деши къ господи'нђ на'шемђ”
16
Коли ти станеш перед ним,– не бійся серцем твоїм, але вислови слова твої, і він тебе облагодіє.
16
И$ сїя вњждь ја^ко е^гда` преDста'неши преD ни'мъ бл~готебњ бђ'детъ, и^ бђ'деши любезнњиши въ срDцы е^го”
17
І, вибравши зі свого середовища сто чоловік, приставили їх до неї і до служниці її, і вони повели їх до намету Олоферна.
17
Ведо'ша же ея` къ станђ ѓ^лоферновђ.
18
У всьому стані почався рух, тому що звістка про прихід її рознеслася по наметах: ті, що збіглися, оточили її, тому що вона стояла ззовні намету Олоферна, поки не сповістили його про неї;
18
и^ е^гда` вни'де преD лице е^го, а%бїе ё^ја^зви'ся ѓ^лофернъ видњнїем#”
19
і дивувалися красі її, а через неї дивувалися і синам Ізраїля, і говорили кожен ближньому своєму: хто знехтує такий народ, який має таких дружин у себе! Нерозсудливо залишити з них хоч одного чоловіка, тому що ті, що залишаться, будуть у змозі перехитрувати усю землю.
19
Реко'ша же к не'мђ ѓ%троцы е^го, кт^о ё^ничижиT лю'ди е^врњ'иски и^же та'ки кра'сны же'ны и^мњ'ютъ. да ка'ко не возмо'жемъ ѓ^полча'тися проти'вђ иX”
20
Тим часом ті, що спали при Олоферні, і всі служителі його вийшли і ввели її в намет.
20
21
Олоферн відпочивав на своїй постелі за завісою, прикрашеною пурпуром, золотом, смарагдом і коштовними каменями.
21
Ви'дящиy і^ю^диg ѓ^лофе'рна сњдя'щи поD завњсою и^же бы'сть эT перфи'ры и^ зла'та і^ и^змAрагда и^ ка'менїемъ драгимъ сплетена.
22
Коли йому доповіли про неї, він вийшов у переднє відділення намету, і перед ним несли срібні лампади.
22
23
Коли Юдиф представилася йому і служителям його, всі здивувалися красі обличчя її. Вона, впавши на лице, поклонилася йому, і служителі його підняли її.
23
и възрњвше въ лице е^го и^ поклони'ся е^мђ паDши на' землю. и^ въздвиго'ша ю& раби` ѓ^лоферновы по повелњнїю господи'на свое^го”