Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Коли вона перестала взивати до Бога Ізраїлевого і закінчила всі ці слова,
1
И бы́сть я́ко преста́ вопію́щи ко Бо́гу Ізра́илеву и сконча́ вся́ глаго́лы сія́,
2
то піднялася на ноги, покликала служницю свою і ввійшла в дім, в якому вона проводила суботні дні і свята свої.
2
и воста́ от поверже́нія и призва́ рабы́ню свою́ и сни́де въ до́мъ, въ не́мже пребыва́ше во дни́ суббо́тнія и въ пра́здники своя́,
3
Тут вона зняла із себе веретище, яке одягала, зняла й одяг удівства свого, обмила тіло водою і намастилася дорогоцінним миром, зачесала волосся й одягла на голову пов’язку, вдяглася в одяг веселощів своїх, у який вона вбиралася у дні життя чоловіка свого Манассії;
3
и сложи́ вре́тище, и́мже одѣва́шеся, и совлече́ ри́зы вдовства́ своєго́, и обмы́ тѣ́ло водо́ю и пома́зася ми́ромъ бога́тымъ, и разчеса́ власы́ главы́ своєя́ и возложи́ увя́сло на ню́ и облече́ся въ ри́зы весе́лія своєго́, и́миже одѣва́шеся во дни́ живота́ му́жа своєго́ Манассі́и:
4
взула ноги свої в сандалії і наклала на себе ланцюжки, зап’ястя, кільця, серги і все своє вбрання, і прикрасила себе, щоб спокусити очі чоловіків, які побачать її.
4
и взя́ санда́лія на но́ги своя́, и обложи́ мони́ста и цѣ́пки, и пе́рстни и усеря́зи и все́ украше́ніє своє́, и украси́ся зѣло́ на прельще́ніє оче́съ му́жескихъ, єли́цы а́ще уви́дятъ ю́:
5
І дала служниці своїй міх вина і сосуд оливи, наповнила мішок борошном і сушеними плодами і чистими хлібами і, обгорнувши всі ці припаси свої, поклала їх на неї.
5
и даде́ рабы́ни своє́й оплете́нъ сосу́дъ віна́ и чва́нецъ єле́а, и мѣше́цъ напо́лни муко́ю и плетени́цы смо́квами и хлѣ́бы чи́стыми, и обви́ вся́ сосу́ды своя́, и возложи́ на ню́.
6
Вийшовши до воріт міста Ветилуї, вони знайшли Озію і старійшин міста, Хаврина і Хармина, що стояли біля них.
6
И изыдо́стѣ ко врато́мъ гра́да ветилу́и и обрѣто́стѣ стоя́щихъ при ни́хъ Озі́ю и ста́рцевъ гра́да хаврі́на и Хармі́на.
7
Коли вони побачили її і переміну в її обличчі й одязі, дуже дивувалися красі її і сказали їй:
7
Я́коже уви́дѣша ю́, и бѣ́ измѣне́но лице́ єя́, и ри́зу премѣне́нну єя́, и удиви́шася о красотѣ́ єя́ попремно́гу зѣло́ и рѣ́ша є́й:
8
Бог, Бог батьків наших, нехай дасть тобі благодать і нехай звершить твої наміри на радість синів Ізраїля і на звеличення Єрусалима. Вона поклонилася Богу
8
Бо́гъ, Бо́гъ оте́цъ на́шихъ да да́стъ тя́ въ благода́ть и соверши́тъ начина́нія твоя́ въ вели́чіє сыно́въ Ізра́илевыхъ и возвыше́ніє Ієрусали́ма. И поклони́ся Бо́гу
9
і сказала їм: звеліть відчинити для мене ворота міста; я вийду для виконання справи, про яку ви говорили зі мною. І звеліли юнакам відчинити для неї, як вона сказала.
9
и рече́ къ ни́мъ: повели́те отве́рсти ми́ врата́ гра́да, и изы́ду ко соверше́нію слове́съ, и́хже глаго́ласте со мно́ю. И повелѣ́ша ю́ношамъ отве́рсти єй, я́коже глаго́лаше.
10
Вони виконали це. І вийшла Юдиф і служниця її з нею; а чоловіки міські дивилися вслід їй, поки вона сходила з гори, поки проходила долиною і поки не сховалася від їхніх очей.
10
И сотвори́ша та́ко. И изы́де Іуді́ѳъ сама́ и рабы́ня єя́ съ не́ю: назира́ху же ю́ му́жіє гра́да, до́ндеже сни́де съ горы́, до́ндеже пре́йде юдо́ль, и ктому́ не уви́дѣша єя́.
11
Вони йшли прямо долиною і зустріла Юдиф передова варта ассиріян,
11
И идя́стѣ юдо́лію пря́мо. И срѣ́те ю́ пе́рвая стра́жа Ассирі́йская,
12
і взяли її і запитали: чия ти, звідки йдеш і куди вирушаєш? Вона сказала: я дочка євреїв, і тікаю від них, тому що вони будуть віддані вам на знищення.
12
и взя́ша ю́ и вопроси́ша: от ко́ихъ єси́? и отку́ду гряде́ши? и ка́мо и́деши? И рече́: дщи́ є́смь Євре́овъ и убѣга́ю от лица́ и́хъ, я́ко и́мутъ пре́дани бы́ти ва́мъ на поглоще́ніє:
13
Я йду до Олоферна, вождя вашого війська, сповістити слова істини і показати йому шлях, яким він піде й оволодіє всією нагірною країною, так що не загине з людей його жодна людина і жодна жива душа.
13
и а́зъ гряду́ предъ лице́ Олофе́рна вождонача́лника си́лы ва́шея, є́же возвѣсти́ти глаго́лы и́стины, и покажу́ предъ лице́мъ єго́ пу́ть, по нему́же по́йдетъ и возоблада́єтъ все́ю го́рнею, и не поги́бнетъ от муже́й єго́ пло́ть єди́на, ниже́ ду́хъ жи́зни.
14
Коли ці люди слухали слова її і вдивлялися в обличчя її, — вона здалася їм чудом краси, і вони сказали їй:
14
Я́коже услы́шаша му́жіє глаго́лы єя́ и усмотри́ша лице́ єя́, и бя́ше предъ ни́ми чудна́ красото́ю зѣло́, и рѣ́ша къ не́й:
15
ти врятувала душу твою, поспішивши прийти до господаря нашого; іди ж до намету його, а наші проводять тебе, поки не передадуть тебе йому на руки.
15
спасла́ єси́ ду́шу твою́, потща́вшися сни́ти предъ лице́ господи́на на́шего: и ны́нѣ приступи́ ко шатру́ єго́, и от на́съ прово́дятъ тя́, до́ндеже предаду́тъ тя́ въ ру́цѣ єго́:
16
Коли ти станеш перед ним,– не бійся серцем твоїм, але вислови слова твої, і він тебе облагодіє.
16
а́ще же ста́неши предъ ни́мъ, да не убои́шися се́рдцемъ твои́мъ, но возвѣсти́ по глаго́ломъ твои́мъ, и бла́го тебѣ́ сотвори́тъ.
17
І, вибравши зі свого середовища сто чоловік, приставили їх до неї і до служниці її, і вони повели їх до намету Олоферна.
17
И избра́ша от себе́ муже́й сто́ и присовокупи́ша є́й и рабы́ни єя́, и ведо́ша я́ ко шатру́ Олофе́рнову.
18
У всьому стані почався рух, тому що звістка про прихід її рознеслася по наметах: ті, що збіглися, оточили її, тому що вона стояла ззовні намету Олоферна, поки не сповістили його про неї;
18
И бы́сть стече́ніє во все́мъ ополче́ніи, разгласи́ся бо по шатро́мъ прише́ствіє єя́: и прише́дше окружа́ху ю́, я́ко стоя́ше внѣ́ шатра́ Олофе́рнова, до́ндеже возвѣсти́ша єму́ о ней.
19
і дивувалися красі її, а через неї дивувалися і синам Ізраїля, і говорили кожен ближньому своєму: хто знехтує такий народ, який має таких дружин у себе! Нерозсудливо залишити з них хоч одного чоловіка, тому що ті, що залишаться, будуть у змозі перехитрувати усю землю.
19
И чудя́хуся о красотѣ́ єя́ и удивля́хуся сыно́мъ Ізра́илевымъ о не́й, и рѣ́ша кі́йждо ко бли́жнему своєму́: кто́ пре́зритъ люді́й си́хъ, и́же и́мутъ у себе́ же́нъ таковы́хъ? я́ко не добро́ є́сть оста́вити изъ ни́хъ му́жа єди́наго, и́же оста́влени бы́вше возмо́гутъ прехи́трити всю́ зе́млю.
20
Тим часом ті, що спали при Олоферні, і всі служителі його вийшли і ввели її в намет.
20
И изыдо́ша спя́щіи при Олофе́рнѣ и вси́ служи́теліє єго́ и введо́ша ю́ въ шате́ръ.
21
Олоферн відпочивав на своїй постелі за завісою, прикрашеною пурпуром, золотом, смарагдом і коштовними каменями.
21
И бѣ́ Олофе́рнъ опочива́я на одрѣ́ своє́мъ подъ завѣ́сою, я́же бѣ́ от порфи́ры и зла́та и смара́гда и ка́меній многоцѣ́нныхъ втка́нныхъ.
22
Коли йому доповіли про неї, він вийшов у переднє відділення намету, і перед ним несли срібні лампади.
22
И возвѣсти́ша єму́ о не́й, и изы́де въ предсѣ́ніє, и лампа́ды сре́бряныя предъидя́ху єму́.
23
Коли Юдиф представилася йому і служителям його, всі здивувалися красі обличчя її. Вона, впавши на лице, поклонилася йому, і служителі його підняли її.
23
Єгда́ же пріи́де предъ лице́ єго́ Іуді́ѳъ и слу́гъ єго́, диви́шася вси́ о красотѣ́ лица́ єя́. И па́дши на лице́ поклони́ся єму́: и воздвиго́ша ю́ раби́ єго́.