Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Олоферн сказав їй: підбадьорся, жінко; не бійся серцем твоїм, тому що я не зробив зла нікому, хто добровільно зважився служити Навуходоносору, царю всієї землі.
1
И рече́ къ не́й Олофе́рнъ: дерза́й, же́но, да не устраша́єшися се́рдцемъ твои́мъ, зане́ а́зъ не озло́бихъ человѣ́ка, и́же изво́ли служи́ти царю́ Навуходоно́сору всея́ земли́:
2
І тепер, якби народ твій, який живе у нагірній країні, не зневажив мене, я не підняв би на них списа мого; але вони самі це зробили для себе.
2
и ны́нѣ лю́діє твои́ живу́щіи въ го́рней, а́ще бы не уничто́жили мя́, не воздви́глъ бы́хъ копія́ моєго́ на ни́хъ, но они́ са́ми себѣ́ сотвори́ша сія́:
3
Скажи ж мені: чому ти втекла від них і прийшла до нас? Ти знайдеш собі тут порятунок; не бійся: ти будеш жива у цю ніч і після,
3
и ны́нѣ глаго́ли ми́, чесо́ ра́ди отшла́ єси́ от ни́хъ и пришла́ єси́ къ на́мъ? прихо́диши бо ко спасе́нію: дерза́й, въ но́щь сію́ жива́ бу́деши, и въ про́чеє:
4
тому що тебе ніхто не скривдить, навпаки, всякий буде благодіяти тобі, як буває з рабами господаря мого, царя Навуходоносора.
4
нѣ́сть бо, и́же оби́дитъ тя́, но бла́го тебѣ́ сотвори́тъ, я́коже быва́єтъ рабо́мъ господи́на моєго́ царя́ Навуходоно́сора.
5
Юдиф сказала йому: вислухай слова раби твоєї; нехай раба говорить перед лицем твоїм: я не скажу неправди господареві моєму у цю ніч.
5
И рече́ къ нему́ Іуді́ѳъ: пріими́ глаго́лы рабы́ твоєя́, и да проглаго́летъ рабы́ня твоя́ предъ лице́мъ твои́мъ, и не возвѣщу́ лжи́ госиоди́ну моєму́ въ но́щь сію́:
6
І якщо ти зробиш за словами раби твоєї, то Бог через тебе зробить діло, і господар мій не помилиться у своїх намірах.
6
и а́ще и́маши послѣ́довати словесе́мъ рабы́ни твоєя́, соверше́нно дѣ́ло сотвори́тъ съ тобо́ю Бо́гъ, и не отпаде́тъ господи́нъ мо́й от начина́ній свои́хъ:
7
Нехай живе Навуходоносор, цар усієї землі, і нехай живе держава його, який послав тебе для очищення всякої душі, тому що не тільки люди через тебе будуть служити йому, але і звірі польові, і худоба, і птахи небесні через твою силу будуть жити під владою Навуходоносора і всього дому його.
7
жіве́тъ бо ца́рь Навуходоно́соръ всея́ земли́, и живе́тъ держа́ва єго́, и́же посла́ тя во исправле́ніє вся́кія души́, я́ко не то́кмо человѣ́цы тебе́ ра́ди послу́жатъ єму́, но и звѣ́ріє по́льніи и ско́ти и пти́цы небе́сныя крѣ́постію твоє́ю жи́ви бу́дутъ о Навуходоно́сорѣ и все́мъ до́мѣ єго́:
8
Бо ми чули про твою мудрість і хитрість розуму твого, і всій землі відомо, що ти один добрий у всьому царстві, сильний у знанні і чудовий у військових подвигах.
8
слы́шахомъ бо прему́дрость твою́ и хи́трости души́ твоєя́, и возвѣсти́ся все́й земли́, я́ко ты́ єди́нъ бла́гъ во все́мъ ца́рствѣ и си́ленъ въ ра́зумѣ и чу́денъ во ополче́ніихъ бра́ни:
9
А що говорив Ахиор у зібранні твоєму, ми чули слова його, тому що чоловіки Ветилуї залишили його в живих, і він розповів їм усе, про що говорив тобі.
9
и ны́нѣ́ сло́во, є́же изрече́ Ахіо́ръ въ засѣда́ніи твоє́мъ, слышахомъ глаго́лы єго́, я́ко снабдѣ́ша єго́ му́жіє гра́да ветилу́и, и возвѣсти́ и́мъ вся́, єли́ка изглаго́ла о́нъ у тебе́:
10
Тому, владико-господарю, не залишай без уваги сло́ва його, але збережи його в серці твоєму, тому що воно істинне: рід наш не карається, меч не має сили над нами, якщо вони не грішать перед Богом своїм.
10
сего́ ра́ди, влады́ко господи́не, да не преступа́єши словесе́ єго́, но положи́ єго́ въ твоє́мъ се́рдцы, я́ко и́стинно є́сть: не бо́ отмща́єтся ро́дъ на́шъ, не превозмога́єтъ ме́чь на ни́хъ, а́ще не согрѣша́тъ къ Бо́гу своєму́:
11
Отже, щоб господар мій не був відбитим і безуспішним, і щоб до них прийшла смерть, — оволодів ними гріх, яким вони прогнівляють Бога свого, роблячи те, чого не слід;
11
и ны́нѣ да не бу́детъ господи́нъ мо́й отве́рженъ и недѣйстви́теленъ, и нападе́тъ сме́рть на лице́ и́хъ, и пости́гнетъ и́хъ согрѣше́ніє, и́мже раздража́тъ Бо́га своєго́, когда́ либо а́ще сотворя́тъ безмѣ́стіє:
12
тому що в них виявилася нестача їжі, й уся вода вичерпалась, — і ось, вони зважилися кинутися на худобу свою і думають годуватися всім, що Бог суворо заборонив у законі Своєму вживати в їжу.
12
поне́же бо оскудѣ́ша и́мъ бра́шна, и ума́лися вся́ вода́, восхотѣ́ша устреми́тися на скоты́ своя́, и вся́, єли́ка опредѣли́ и́мъ Бо́гъ въ зако́нѣхъ свои́хъ не я́сти, умысли́ша употребля́ти:
13
Навіть початки пшениці і десятини вина й олії, що, після освячення, зберігаються для священиків, які стоять перед лицем Бога нашого у Єрусалимі, вони зважилися вжити, тоді як і руками доторкатися до них не слід було нікому з народу.
13
и нача́тки пшени́цы, и десяти́ны віна́ и єле́а, я́же соблюда́ху освяти́вше ієрео́мъ предстоя́щымъ во Ієрусали́мѣ предъ лице́мъ Бо́га на́шего, суди́ша иждива́ти, и́мже ниже́ рука́ми подоба́ше прикаса́тися кому́ от люді́й:
14
Вони послали у Єрусалим, оскільки і тамтешні жителі робили це, принести на те дозвіл від зборів старійшин.
14
и посла́ша во Ієрусали́мъ, я́ко и та́мо живу́щіи сотвори́ша сія́, да принесу́тъ и́мъ разрѣше́ніє от старѣ́йшинъ:
15
І як тільки дана буде їм звістка, і вони зроблять це, то в той же день будуть віддані тобі на поразку.
15
и бу́детъ, єгда́ возвѣсти́тся и́мъ, и сотворя́тъ, даду́тся тебѣ́ въ погубле́ніє въ де́нь то́й:
16
Ось чому я, раба твоя, дізнавшись про усе це, втекла від них, і Бог послав мене зробити разом з тобою такі справи, якими здивується вся земля, де тільки почують про них,
16
тѣ́мже а́зъ раба́ твоя́, позна́вши сія́ вся́, отбѣго́хъ от лица́ и́хъ: и посла́ мя́ Бо́гъ твори́ти съ тобо́ю дѣла́, о ни́хже ужа́снется вся́ земля́, єли́цы а́ще услы́шатъ сія́,
17
бо раба твоя побожна і день і ніч служить Богу Небесному. Тепер, господарю мій, я залишуся в тебе; тільки нехай раба твоя ночами виходить на долину молитися Богу, — і Він відкриє мені, коли вони зроблять свій злочин.
17
зане́ раба́ твоя́ благочести́ва є́сть и служа́щи но́щію и дне́мъ Бо́гу небесе́: и ны́нѣ пребу́ду у тебе́, господи́не мо́й, и да исхо́дитъ раба́ твоя́ въ нощи́ въ де́брь и мо́лится къ Бо́гу: и возвѣсти́тъ ми́, єгда́ сотворя́тъ согрѣше́нія своя́:
18
Я прийду й оголошу тобі, і ти виходь тоді з усім твоїм військом, — і ніхто з них не протистане тобі.
18
и прише́дши возвѣщу́ тебѣ́, и изы́деши со все́ю си́лою твоє́ю, и нѣ́сть, и́же воспроти́вится тебѣ́ от ни́хъ:
19
Я поведу тебе через Юдею, доки не дійдемо до Єрусалима; поставлю посеред нього сідалище твоє, і ти поженеш їх, як овець, що не мають пастуха, — і пес не поворухне проти тебе язиком своїм. Це сказано мені в одкровенні й оголошено мені, і я послана сповістити тебе.
19
и поведу́ тя сквозѣ́ Іудею, до́ндеже пріити́ пря́мо Ієрусали́ма, и положу́ сѣда́лище твоє́ посредѣ́ єго́, и пожене́ши и́хъ а́ки о́вцы, и́мже нѣ́сть па́стыря, и не возско́млетъ пе́съ язы́комъ свои́мъ проти́ву тебе́: зане́ мнѣ́ сія́ рече́на су́ть по предвѣ́дѣнію моєму́ и возвѣще́на ми́, и послана́ є́смь возвѣсти́ти тебѣ́.
20
Сподобалися слова її Олоферну і всім слугам його. Вони дивувалися мудрості її і говорили:
20
И уго́дна бы́ша словеса́ єя́ предъ Олофе́рномъ и предъ всѣ́ми слуги́ єго́, и диви́шася о прему́дрости єя́ и рѣ́ша:
21
від краю до краю землі немає такої жінки за красою обличчя і за розумними словами.
21
нѣ́сть таковы́я жены́ от конца́ да́же до конца́ земли́ въ красотѣ́ лица́ и въ ра́зумѣ слове́съ.
22
Олоферн сказав їй: добре Бог зробив, що попереду цього народу послав тебе, щоб у руках наших була сила, а серед тих, хто знехтував господаря мого, — загибель.
22
И рече́ къ не́й Олофе́рнъ: бла́го сотвори́ Бо́гъ посла́вый тя́ предъ людьми́, є́же бы́ти въ рука́хъ на́шихъ держа́вѣ, на уничижи́вшихъ же господи́на моєго́ поги́бели:
23
Прекрасна ти лицем і добрі слова твої. Якщо ти зробиш, як сказала, то твій Бог буде моїм Богом; ти будеш жити у домі царя Навуходоносора і будеш іменита в усій землі.
23
и ны́нѣ́ красна́ єси́ ты́ взо́ромъ твои́мъ и блага́ во словесѣ́хъ твои́хъ: зане́ а́ще сотвори́ши, я́коже глаго́лала єси́, Бо́гъ тво́й бу́детъ мо́й Бо́гъ, и ты́ въ дому́ царя́ Навуходоно́сора ся́деши и бу́деши имени́та по все́й земли́.