Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
І наказав ввести її туди, де зберігалися срібні сосуди його, і звелів їй користуватися їжею від столу його і пити вино його.
1
И повелѣ́ ввести́ ю́, идѣ́же положе́ни бы́ша сосу́ди сре́бряніи єго́, и повелѣ́ угото́вити є́й от пи́щей устроєва́ємыхъ себѣ́ и от віна́ своєго́ пи́ти.
2
Але Юдиф сказала: не буду їсти цього, щоб не було спокуси, але нехай подають мені те, що принесене зі мною.
2
И рече́ Іуді́ѳъ: не снѣ́мъ от ни́хъ, да не бу́детъ собла́знъ, но от принесе́нныхъ со мно́ю мнѣ́ подава́ємо да бу́детъ.
3
Олоферн сказав їй: а коли вичерпається те, що з тобою, звідки ми візьмемо, щоб подавати тобі подібне до цього? Бо серед нас немає нікого з роду твого.
3
И рече́ къ ней Олофе́рнъ: а́ще же оскудѣ́ютъ су́щая съ тобо́ю, отку́ду принесе́мъ тебѣ́ дава́ти подо́бная си́мъ? нѣ́сть бо съ на́ми от ро́да твоєго́.
4
Юдиф відповіла йому: нехай живе душа твоя, господарю мій; раба твоя не споживе того, що зі мною, раніше, ніж Господь звершить моєю рукою те, що Він визначив.
4
И рече́ Іуді́ѳъ къ нему́: жива́ є́сть душа́ твоя́, господи́не мо́й, я́ко не иждиве́тъ раба́ твоя́ су́щихъ со мно́ю, до́ндеже сотвори́тъ Госпо́дь руко́ю моє́ю, я́же уста́ви.
5
І ввели її слуги Олоферна в намет, і спала вона до півночі; а перед ранковою сторожею встала
5
И ведо́ша ю́ о́троцы Олофе́рновы въ шате́ръ, и спа́ да́же до полу́нощи: и воста́ о у́тренней стра́жи
6
і послала сказати Олоферну: нехай дасть господар мій повеління, щоб рабі твоїй дозволили виходити на молитву.
6
и посла́ ко Олофе́рну, глаго́лющи: да повели́тъ у́бо господи́нъ мо́й пуща́ти рабу́ твою́ на моли́тву исходи́ти.
7
Олоферн наказав своїм охоронцям не перешкоджати їй. І пробула вона в таборі три дні, а ночами виходила в долину Ветилуї, обмивалася біля джерела води біля табору.
7
И повелѣ́ Олофе́рнъ тѣлохрани́телемъ не возбраня́ти є́й. И пребы́сть въ полку́ дни́ три́: и исхожда́ше въ нощи́ въ де́брь ветилу́и и умыва́шеся во ополче́ніи во исто́чницѣ воды́,
8
І, виходячи, молилася Господу Богу Ізраїлевому, щоб Він направив путь її до спасіння синів Його народу.
8
и я́ко взы́де, моля́шеся Господу Бо́гу Ізра́илеву, да упра́витъ пу́ть єя́ ко возставле́нію сыно́въ люді́й свои́хъ:
9
Після повернення вона перебувала у наметі чистою, а надвечір приносили їй їжу.
9
и входя́щи чиста́ пребыва́ше въ шатрѣ́, доне́лиже приноша́ше пи́щу свою́ ко ве́черу.
10
У четвертий день Олоферн зробив бенкет для одних слуг своїх і не запросив до прислуговування нікого з приставлених до служіння.
10
И бы́сть въ де́нь четве́ртый, сотвори́ Олофе́рнъ пи́ръ рабо́мъ свои́мъ єди́нымъ, и не призва́ въ послуже́ніє ни єди́наго от су́щихъ при слу́жбахъ,
11
І сказав євнухові Вагою, який управляв усім, що в нього було: іди і переконай єврейську жінку, яка у тебе, прийти до нас їсти і пити з нами:
11
и рече́ ваго́ю євну́ху, и́же бя́ше приста́вникъ надъ всѣ́ми су́щими єго́: ше́дъ у́бо увѣща́й жену́ Євре́иню, я́же є́сть у тебе́, є́же пріити́ къ на́мъ и я́сти и пи́ти съ на́ми:
12
соромно нам залишити таку жінку, не поговоривши з нею; вона осміє нас, якщо ми не запросимо її.
12
се́ бо, сту́дно лицу́ на́шему, а́ще жену́ сицеву́ю оста́вимъ не бесѣ́довавше съ не́ю, зане́ а́ще сея́ не призове́мъ, посмѣє́тся на́мъ.
13
Вагой, вийшовши від Олоферна, прийшов до неї і сказав: не відмовся, прекрасна молода жінко, прийти до господаря мого, щоб прийняти честь перед лицем його і пити з нами вино в радості і бути у цей день як однією з дочок синів Ассура, які предстоять у домі Навуходоносора.
13
И изы́де ваго́а от лица́ Олофе́рнова и вни́де къ не́й и рече́: да не облѣни́тся у́бо отрокови́ца до́брая сія́, прише́дши ко господи́ну моєму́, просла́витися предъ лице́мъ єго́ и пи́ти съ на́ми въ весе́ліє віно́ и бы́ти въ де́нь сей, я́ко дщи́ єди́на от сыно́въ Ассу́ровыхъ, я́же предстоя́тъ въ дому́ Навуходоно́соровѣ.
14
Юдиф сказала йому: хто я, щоб перечити господареві моєму? поспішу виконати усе, що буде завгодно господареві моєму, і це буде служити мені втіхою до дня смерти моєї.
14
И рече́ къ нему́ Іуді́ѳъ: и кто́ є́смь а́зъ противоглаго́лющи господи́ну моєму́? зане́ все́, є́же бу́детъ предъ очесы́ єго́ уго́дно, потща́вшися сотворю́, и бу́детъ сіє́ ми́ ра́дованіє да́же до дне́ сме́рти моєя́.
15
Вона встала і вбралася в одяг і в усі жіночі прикраси; а служниця її прийшла і розстелила для неї по землі перед Олоферном килими, які вона одержала від Вагоя для повсякчасного використання, щоб їсти, лежачи на них.
15
И воста́вши украси́ся одѣя́ніємъ и вся́кимъ украше́ніємъ же́нскимъ: и пріи́де раба́ єя́ и постла́ є́й предъ Олофе́рномъ до́лу ковры́, и́хже взя́ от ваго́и ко повседне́вному употребле́нію своєму́, во є́же я́сти возле́гшей на ни́хъ:
16
Потім Юдиф прийшла і возлягла. Пробудилося серце Олоферна до неї, і душа його схвилювалася: він сильно бажав зійтися з нею і шукав випадку звабити її з того самого дня, як побачив її.
16
и вше́дши возлеже́ Іуді́ѳъ. И изступи́ се́рдце Олофе́рново о ней, и подви́жеся душа́ єго́: и бя́ше жела́теленъ зѣло́, є́же сни́тися съ не́ю, и усмотрева́ше вре́мене, є́же обольсти́ти ю́, от него́же дне́ ви́дѣ ю́:
17
І сказав їй Олоферн: пий же і веселися з нами.
17
и рече́ къ не́й Олофе́рнъ: пі́й у́бо и бу́ди съ на́ми въ весе́ліи.
18
А Юдиф сказала: буду пити, господарю, тому що сьогодні життя моє звеличилося в мені більше, ніж в усі дні від народження мого.
18
И рече́ Іуді́ѳъ: бу́ду у́бо пи́ти, господи́не, я́ко возвели́чися живо́тъ мо́й во мнѣ́ дне́сь па́че всѣ́хъ дні́й рожде́нія моєго́.
19
І вона брала, їла і пила перед ним те, що приготувала служниця її.
19
И взе́мши яде́ и пи́ предъ ни́мъ, я́же угото́ва раба́ єя́.
20
А Олоферн милувався нею і пив вина дуже багато, скільки не пив ніколи, ні в один день від народження.
20
И возвесели́ся Олофе́рнъ о не́й и пи́ віна́ мно́го зѣло́, єли́ко не пи́ никогда́же въ де́нь єди́нъ, отне́лиже роди́ся.