¹

Юдиф сказала їм: послухайте ж мене, брати, візьміть цю голову і повісьте на зубцях вашої стіни.

¹

И# речE къ ни6мъ їудjfъ: послyшайте u5бо менE, брaтіz, и3 взeмше главY сію2 повёсите ю5 на забрaлэ стэны2 вaшеz:

²

Коли ж настане ранок і сонце зійде над землею, візьміть кожен бойову свою зброю, йдіть усі сильні за місто і дайте їм вождя, начебто намірюючись зійти на рівнину проти передової сторожі синів Ассура, але не сходьте.

²

и3 бyдетъ є3гдA возсіsетъ ўтро, и3 взhдетъ с0лнце на зeмлю, пріимете к0ждо nр{діz бр†ннаz в†ша, и3 и3зhдете всsкъ мyжъ си1льный внЁ грaда, и3 дади1те воев0ду над8 ними, ѓки сходsще на п0ле ко пeрвэй стрaжи сынHвъ ґссyровыхъ, и3 не сни1дете:

³

Тоді вони, взявши усю свою зброю, підуть у свій стан, розбудять вождів війська ассирійського, і збіжаться до намету Олоферна, але не знайдуть його; від того нападе на них страх, і вони побіжать від вас.

³

и3 взeмше сjи всеoр{жіz сво‰, п0йдутъ ко њполчeнію своемY, и3 возбyдzтъ воевHды си1лы ґссyровы, и3 стекyтсz ко шатрY nлофeрнову, и3 не њкрsщутъ є3гw2, и3 нападeтъ на ни1хъ стрaхъ, и3 побёгнутъ t лицA вaшегw:

⁴

А ви і всі, хто живе в усякому краю Ізраїльському, переслідуючи їх, уражайте їх на шляху.

⁴

и3 возслёдовавшіи вaмъ, и3 вси2 живyщіи во всeмъ предёлэ ї}лстэмъ, постилaйте | по путє1мъ и4хъ:

⁵

Але перш ніж зробите це, запросіть до мене Ахиора аммонитянина: нехай побачить і впізнає він того, хто принижував дім Ізраїля і прислав його до нас начебто на смерть.

⁵

прeжде же є4же сотвори1ти сі‰, призови1те мнЁ ґхіHра ґмманjтина, да ви1дэвъ познaетъ ўничтожaющаго д0мъ ї}левъ, и3 сего2 ћкw на смeрть п0сланнаго къ нaмъ.

⁶

І прикликали Ахиора з дому Озії. Коли він прийшов і побачив голову Олоферна в руці одного чоловіка серед зібрання народу, то упав на лице своє й ослаб духом.

⁶

И# призвaша ґхіHра и3з8 д0му nзjина. Е#гдa же пріи1де и3 ви1дэ главY nлофeрнову въ руцЁ мyжа є3ди1нагw въ собрaніи людjй, падE на лицE, и3 разслaбисz дyхъ є3гw2.

⁷

Коли ж підняли його, він припав до ніг Юдифі, поклонився їй і сказав: благословенна ти в усякому селищі Іуди й в усякому народі, які, почувши про ім’я твоє, здивуються.

⁷

Е#гдa же под8sша є3го2, припадE къ ногaма їудjfы, и3 поклони1сz лицY є3S, и3 речE: благословeна ты2 во всsцэмъ селeніи їyдинэ и3 во всsцэмъ kзhцэ, и5же ўслhшавше и4мz твоE смzтyтсz:

⁸

Розкажи ж мені тепер, що ти робила у ці дні? І Юдиф серед народу розповіла йому все, що вона зробила з того дня, як вийшла, до того дня, в який говорила з ними.

⁸

и3 нн7Ё возвэсти1 ми, є3ли6ка сотвори1ла є3си2 во днeхъ си1хъ. И# возвэсти2 є3мY їудjfъ посредЁ людjи вс‰, є3ли6ка сотвори2, t негHже днE и3зhде, д0ндеже глаг0лаше и5мъ.

⁹

Коли вона перестала говорити, народ голосно викликнув, і радісний крик його пролунав у місті.

⁹

Е#гдa же престA глаг0лющи, воскли1кнуша лю1діе глaсомъ вели1кимъ и3 дад0ша глaсъ весeлый во грaдэ своeмъ.

¹⁰

Ахиор же, бачачи все, що зробив Бог Ізраїлів, щиро увірував у Бога, обрізав крайню плоть свою і приєднався до дому Ізраїлевого, навіть до цього дня.

¹⁰

Ви1дэвъ же ґхіHръ вс‰, є3ли6ка сотвори2 бGъ ї}левъ, вёрова бGу ѕэлw2, и3 њбрёза пл0ть крaйнюю свою2, и3 приложи1сz къ д0му ї}леву дaже до днE сегw2.

¹¹

Коли настав ранок, повісили голову Олоферна на стіну; кожен чоловік узяв свою зброю, і вийшли загонами на схили гори.

¹¹

Е#гдa же денни1ца взhде, свЁсиша главY nлофeрнову со стэны2: и3 воспріsтъ всsкъ мyжъ ї}левъ nр{жіz сво‰, и3 и3зыд0ша полкaми на восх0ды горы2.

¹²

Сини Ассура, побачивши їх, послали до своїх начальників, а вони пішли до вождів, до тисячоначальників і до всякого проводиря свого.

¹²

Сhнове же ґссyрwвы, ћкw ўви1дэша и5хъ, разослaша къ вождє1мъ свои6мъ: nни1 же пріид0ша къ воев0дамъ и3 тhсzщникwмъ и3 ко всsкому киsзю своемY,

¹³

Прийшовши до намету Олоферна, вони сказали тому, хто управляв усім майном його: розбуди нашого господаря, тому що ці раби насмілилися вийти на битву з нами, щоб бути зовсім знищеними.

¹³

и3 пріид0ша къ шатрY nлофeрнову, и3 рёша сyщему над8 всэми є3гw2: возбуди2 u5бо господи1на нaшего, занE дерзнyша раби2 сходи1ти къ нaмъ на брaнь, да и3стребsтсz въ конeцъ.

¹⁴

Вагой увійшов і постукав у двері намету, бо думав, що він спить з Юдиф’ю.

¹⁴

И# вни1де вагHа и3 толкнY во дворъ шатрA, мнsше бо спaти є3го2 со їудjfою.

¹⁵

Коли ж ніхто не відгукнувся йому, то, відчинивши, ввійшов у спальню і знайшов, що Олоферн мертвий лежить біля порогу і голова його знята з нього.

¹⁵

Е#гдa же никт0же послyшаше, раствори1въ вни1де въ л0жницу и3 њбрёте є3го2 при прaзэ повeржена мeртва, и3 главA є3гw2 tsта бhсть t негw2:

¹⁶

І він голосно викликнув із плачем, стогоном і сильним воланням, і розірвав свій одяг.

¹⁶

и3 возопи2 глaсомъ вели1кимъ съ плaчемъ и3 стенaніемъ и3 в0племъ крёпкимъ, и3 раздрA ри6зы сво‰:

¹⁷

Потім увійшов у намет, у якому перебувала Юдиф, і не знайшов її. Тоді він вискочив до народу і закричав:

¹⁷

и3 вни1де въ шатeръ, и3дёже бЁ їудjfъ њбитaющи, и3 не њбрёте є3S, и3 и3зскочи2 къ лю1демъ и3 возопи2:

¹⁸

раби вчинили віроломно; одна єврейська жінка зганьбила дім царя Навуходоносора, бо ось Олоферн на підлозі, і голови немає на ньому.

¹⁸

tверг0шасz раби2, сотвори2 стyдъ є3ди1на женA є3врeйскаz на д0мъ царS навуходон0сора: занE сE, nлофeрнъ д0лу, и3 главы2 нёсть на нeмъ.

¹⁹

Коли почули ці слова начальники війська ассирійського, то розірвали одяг свій, і душа їх дуже збентежилася, і пролунав у них крик і дуже велике волання серед стану.

¹⁹

Е#гдa же ўслhшаша сі‰ глаг0лы кнsзіе си1лы ґссyровы, раздрaша ри6зы сво‰, и3 смzтeсz душA и4хъ ѕэлw2, и3 бы2сть и4хъ кри1къ и3 в0пль ѕэлw2 посредЁ полкA.