Друк брошуроюВиконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
Глава 16
Українською (п. Філарета)
Острозька Біблія
1
І сказала Юдиф: почніть Богу моєму на тимпанах, співайте Господу моєму на кимвалах, злагоджено співайте Йому нову пісню, возносьте і закликайте ім’я Його;
Він сказав, що краї мої спалить, юнаків моїх мечем знищить, грудних немовлят кине об землю, малих дітей моїх віддасть на розкрадання, дів моїх полонить.
4
Рече же съжгђ` предњ'лы моя`, и^ ю'ноша моа ё^би'ти мече'мъ, и^ младе'нцы мои` дати въ расхище'нїе, и^ дв~ы въ плњне'нїе”
5
Але Господь Вседержитель подолав їх рукою жінки.
5
Но б~ъ всемогїи запя е^мђ, и^ предалъ е^го в рђ'цњ женњ, и^ посрами е^го”
6
Не від юнаків упав сильний їх, не сини титанів уразили його, і не рослі велетні налягли на нього, але Юдиф, дочка Мерарії, красою лиця свого погубила його;
6
ЈА/ко не паде си'лныи и^хъ эT ю%ноши, а^ни сн~ове крњпча'ишихъ рђ'къ порази'ша е^го, а^ни велицыи гига'нти ста'ша проти'вђ е^мђ. н^о и^ю^ди'џъ дщи мерарина в лњпотњ лица свое^го ё^ја^зви е^го”
7
тому що вона для звеличення тих, що бідували в Ізраїлі, зняла із себе одяг удівства свого, помазала лице своє запашною мастю,
7
Съвлече'ся ѓ^дњя'нїа вдо'въства, и^ ѓ^блече'ся въ ѓ^дњя'нїе весе'лїя, в ра'дость сн~омъ і^и^л~евыM. пома'за лице свое ма'стїю,
8
прикрасила волосся своє головним убором, одягла для зваблення його лляний одяг.
8
и^ съплете власы главы` свое^я поD ми'трђ на прелще'нїе е^го,
9
Її сандалії зачарували погляд його, і краса її полонила душу його; меч пройшов по шиї його.
Нехай працює для Тебе усяке створіння Твоє: бо Ти сказав, — і звершилося; Ти послав Духа Твого, — і влаштувалося, — і немає нікого, хто протистав би гласові Твоєму.
14
тебњ слђжитъ все творе'нїе твое. ја%ко рече и^ бы'ша посла дх~ъ свои и^ създа'шася. и^ нsњ противля'ющагося гла'сђ твое^мђ”
15
Гори з водами зрушаться з основ, і камені, як віск, розтануть від імені Твого, але до тих, хто боїться Тебе, Ти благомилостивий.
Горе народам, які повстають на рід мій: Господь Вседержитель помститься їм у день суду, пошле вогонь і черву на їхні тіла, — і вони будуть відчувати біль і плакати вічно.
Юдиф же принесла всі сосуди Олоферна, які віддав їй народ, і завісу, яку вона взяла зі спальні його, віддала в жертву Господу.
19
И$ю^ди'џъ же вся съсђды бра'нныя ѓ^лофе'рновы ја%же да'ша е'и людїе, и^ завњсђ ю%же сама взя` даде` въ прокля'тїе вњчнаго въспомина'нїя”
20
Народ веселився у Єрусалимі перед святилищем три місяці, і Юдиф перебувала з ними.
20
И$ бы'ша лю'дїе веселя'щеся ра'достїю по чи'нђ ст~ыхъ, и^ три мsцы ра'дость сего ѓ^долњ'нїя празнова'ша съ и^ю^ди'џою”
21
Але після цих днів кожен повернувся у край свій, а Юдиф вирушила у Ветилую, де залишалася в маєтку своєму, і була у свій час славною по всій землі.
21
По днехъ же сиX е^ді'нъ ко'жDо ѓ^брати'ся въ своя си” И ю^ди'џъ вели'ка бы'сть въ виџђлїи и^ просла'вися и%мя ея` въ все'и земли` і^и^л~евњ”
22
Багато хто бажав її, але чоловік не пізнав її у всі дні її життя з того дня, як чоловік її Манассія помер і відійшов до народу свого.
22
Поне'же дана` бы'сть е'и чистота къ красотњ е^я`, и^ не позна` мђж'а во вся дн~и живота свое^го, по ё^мертвїи манасеи мђж'а е^я`”
23
Вона придбала велику славу і постаріла в домі чоловіка свого, проживши до ста п’яти років, і відпустила служницю свою на волю. Вона померла у Ветилуї, і поховали її в печері чоловіка її Манассії.
Дім Ізраїля оплакував її сім днів. Маєток же свій раніше смерти своєї вона розділила між родичами Манассії, чоловіка свого, і між близькими з роду свого.
24
И$ пла'кашася е^я` вси лю'дїе, з~, дн~їи”
25
І ніхто більше не страшив синів Ізраїля у дні Юдифі і багато днів після смерти її.
25
Въ всњхъ же дн~ехъ живота` е^я`, не бысть смђща'ющаго людїи і^и^л~евыхъ” Но и^ по смр~ти е^я лњта многа” дн~ь же пра'зDника сего ѓ^долњ'нїа эT е^вре'и в число` ст~ымъ дн~емъ прие'млется, и^ празнђется и^ми да'же и^ до днесь”