Друк брошуроюВиконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
Глава 16
Українською (п. Філарета)
Церковнослов'янською (гром. шрифт)
1
І сказала Юдиф: почніть Богу моєму на тимпанах, співайте Господу моєму на кимвалах, злагоджено співайте Йому нову пісню, возносьте і закликайте ім’я Його;
Прийшов Ассур з гір півночі, прийшов з міріадами війська свого, і безліч їх загатили воду в джерелах, і кіннота їх покрила пагорби.
3
пріи́де Ассу́ръ изъ го́ръ от сѣ́вера, пріи́де во тма́хъ си́лы своєя́, и́хже мно́жество загради́ исто́чники, и ко́нница и́хъ покры́ хо́лмы:
4
Він сказав, що краї мої спалить, юнаків моїх мечем знищить, грудних немовлят кине об землю, малих дітей моїх віддасть на розкрадання, дів моїх полонить.
4
рече́ пожещи́ предѣ́лы моя́, и ю́ношы моя́ уби́ти мече́мъ, и ссу́щыя моя́ положи́ти въ помо́стъ, и младе́нцы моя́ да́ти въ расхище́ніє, и дѣ́вы моя́ плѣни́ти:
Не від юнаків упав сильний їх, не сини титанів уразили його, і не рослі велетні налягли на нього, але Юдиф, дочка Мерарії, красою лиця свого погубила його;
6
не бо́ паде́ си́льный и́хъ от ю́ношъ, ниже́ сы́нове тіта́новы порази́ша єго́, ниже́ высо́цы исполи́ни нападо́ша на него́, но Іуді́ѳъ дщи́ Мера́ріна доброто́ю лица́ своєго́ разсла́би єго́:
7
тому що вона для звеличення тих, що бідували в Ізраїлі, зняла із себе одяг удівства свого, помазала лице своє запашною мастю,
7
совлече́ся бо одѣя́нія вдовства́ своєго́ на возвыше́ніє бѣ́дствующихъ во Ізра́или, пома́за лице́ своє́ умаще́ніємъ
8
прикрасила волосся своє головним убором, одягла для зваблення його лляний одяг.
8
и увѣнча́ власы́ своя́ увя́сломъ и прія́тъ оде́жду льня́ну въ прельще́ніє єго́:
9
Її сандалії зачарували погляд його, і краса її полонила душу його; меч пройшов по шиї його.
Нехай працює для Тебе усяке створіння Твоє: бо Ти сказав, — і звершилося; Ти послав Духа Твого, — і влаштувалося, — і немає нікого, хто протистав би гласові Твоєму.
14
тебѣ́ да рабо́таєтъ вся́ка тва́рь твоя́: я́ко ре́клъ єси́, и бы́ша: посла́лъ єси́ Ду́ха твоєго́, и созда́: и нѣ́сть, и́же противоста́нетъ гла́су твоєму́:
15
Гори з водами зрушаться з основ, і камені, як віск, розтануть від імені Твого, але до тих, хто боїться Тебе, Ти благомилостивий.
15
го́ры бо от основа́ніи съ вода́ми подви́гнутся, ка́меніє же от лица́ твоєго́ я́ко во́скъ раста́єтъ: надъ боя́щимися же тебе́ ты́ уми́лостивля́єшися,
16
Мала всяка жертва для пахощів, і всякий жир незначний для всепалення Тобі, але той, хто боїться Господа, завжди великий.
16
я́ко ма́ло вся́ка же́ртва въ воню́ благоуха́нія, и малѣ́йшій вся́къ ту́къ во всесожже́ніє тебѣ́: боя́йся же Го́спода вели́къ вы́ну:
17
Горе народам, які повстають на рід мій: Господь Вседержитель помститься їм у день суду, пошле вогонь і черву на їхні тіла, — і вони будуть відчувати біль і плакати вічно.
17
го́ре язы́комъ востаю́щымъ на ро́дъ мо́й: Госпо́дь Вседержи́тель отмститъ и́мъ въ де́нь су́дный, да́ти о́гнь и че́рвіє на пло́ти и́хъ, и воспла́чутся въ чу́вствѣ да́же до вѣ́ка.
18
Коли прийшли в Єрусалим, вони поклонилися Богу, і, коли народ очистився, піднесли всепалення свої і добровільні жертви свої і дари свої.
18
Єгда́ же внидо́ша во Ієрусали́мъ, поклони́шася Бо́гу: и єгда́ очи́стишася лю́діє, принесо́ша всесожега́ємая своя́ и произво́льная своя́ и да́ры своя́.
19
Юдиф же принесла всі сосуди Олоферна, які віддав їй народ, і завісу, яку вона взяла зі спальні його, віддала в жертву Господу.
19
И возложи́ Іуді́ѳъ вся́ сосу́ды Олофе́рновы, єли́ки дадо́ша лю́діє є́й, и завѣ́су, ю́же взя́ она́ от ло́жницы єго́, въ да́ръ Го́споду даде́.
20
Народ веселився у Єрусалимі перед святилищем три місяці, і Юдиф перебувала з ними.
20
И бя́ху лю́діє веселя́щеся во Ієрусали́мѣ предъ лице́мъ святы́хъ ме́сяцы три́, и Іуді́ѳъ съ ни́ми пребы́сть.
21
Але після цих днів кожен повернувся у край свій, а Юдиф вирушила у Ветилую, де залишалася в маєтку своєму, і була у свій час славною по всій землі.
21
По дне́хъ же си́хъ возврати́ся кі́йждо во наслѣ́діє своє́: и Іуді́ѳъ отъи́де во ветилу́ю, и пребыва́ше надъ стяжа́ніємъ свои́мъ, и бы́сть во вре́мя своє́ сла́вна во все́й земли́.
22
Багато хто бажав її, але чоловік не пізнав її у всі дні її життя з того дня, як чоловік її Манассія помер і відійшов до народу свого.
22
И мно́зи жела́ша єя́, и не позна́ му́жъ єя́ вся́ дни́ живота́ єя́, от него́же дне́ у́мре Манассі́а му́жъ єя́ и приложи́ся къ лю́демъ свои́мъ.
23
Вона придбала велику славу і постаріла в домі чоловіка свого, проживши до ста п’яти років, і відпустила служницю свою на волю. Вона померла у Ветилуї, і поховали її в печері чоловіка її Манассії.
23
И произы́де вели́ка зѣ́ло́, и состарѣ́ся въ дому́ му́жа своєго́ лѣ́тъ ста́ пяти́, и отпусти́ рабы́ню свою́ свобо́дну, и у́мре во ветилу́и, и погребо́ша ю́ въ пеще́рѣ му́жа єя́ Манассі́и.
24
Дім Ізраїля оплакував її сім днів. Маєток же свій раніше смерти своєї вона розділила між родичами Манассії, чоловіка свого, і між близькими з роду свого.
24
И пла́кася єя́ до́мъ Ізра́илевъ дні́й се́дмь. И раздѣли́ имѣ́нія своя́ пре́жде сме́рти своєя́ всѣ́мъ бли́жнимъ Манассі́и му́жа своєго́ и бли́жнимъ ро́да своєго́.
25
І ніхто більше не страшив синів Ізраїля у дні Юдифі і багато днів після смерти її.
25
И не бя́ше ктому́ устраша́яй сыно́въ Ізра́илевыхъ во дни́ Іуді́ѳы и по сме́рти єя́ дни́ мно́ги.