¹

У вісімнадцятому році, у двадцять другий день першого місяця, було дано в домі Навуходоносора, царя Ассирійського, повеління — зробити, як він сказав, помсту всій землі.

¹

И҆ въ лѣ́то ѻ҆смоена́десѧть, и҆ въ два́десѧть вторы́й (де́нь) пе́рвагѡ мцⷭ҇а, бы́сть сло́во въ домꙋ̀ навꙋходоно́сора царѧ̀ а҆ссѷрі́йска, ѿмсти́ти всѧ́цѣй землѝ, ꙗ҆́коже глаго́лаше.

²

Скликавши всіх служителів і всіх сановників своїх, він відкрив їм таємницю свого наміру і своїми вустами визначив всіляке зло тій землі.

²

И҆ созва̀ всѧ̑ слꙋжи́тєли своѧ̑ и҆ всѧ̑ вельмо́жы своѧ̑, и҆ соѡбщѝ съ ни́ми та́йнꙋ совѣ́та своегѡ̀, и҆ совершѝ всю̀ ѕло́бꙋ землѝ ѿ ꙗ҆́стъ свои́хъ:

³

І вони вирішили погубити всіх, хто не підкорився слову вуст його.

³

и҆ ті́и сꙋди́ша и҆стреби́ти всѧ́кꙋ пло́ть, и҆̀же не послѣ́доваша словесѝ оу҆́стъ є҆гѡ̀.

⁴

Після закінчення своєї наради, Навуходоносор, цар Ассирійський, покликав головного вождя війська свого, Олоферна, який був другим після нього, і сказав йому:

⁴

И҆ бы́сть, є҆гда̀ совершѝ совѣ́тъ сво́й, призва̀ навꙋходоно́соръ ца́рь а҆ссѷрі́йскїй ѻ҆лофе́рна вождонача́лника си́лы своеѧ̀, втора́го сꙋ́ща по не́мъ, и҆ речѐ къ немꙋ̀:

⁵

так говорить великий цар, господар усієї землі: ось, ти підеш від імені мого і візьмеш із собою чоловіків, упевнених у своїй силі, — піших сто двадцять тисяч і безліч коней із дванадцятьма тисячами вершників, —

⁵

сїѧ̑ глаго́летъ ца́рь вели́кїй, господи́нъ всеѧ̀ землѝ: сѐ, ты̀ и҆зы́деши ѿ лица̀ моегѡ̀ и҆ во́змеши съ собо́ю мꙋже́й оу҆пова́ющихъ въ крѣ́пости свое́й, пѣшцє́въ до ты́сѧщей сто̀ два́десѧть, и҆ мно́жество ко́ней со вса́дниками ты́сѧщей двана́десѧть,

⁶

і вийдеш проти усієї землі на заході за те, що не підкорилися слову вуст моїх.

⁶

и҆ и҆зы́деши бо срѣ́тенїе все́й землѝ на за́пады, ꙗ҆́кѡ не повинꙋ́шасѧ глаго́лꙋ оу҆́стъ мои́хъ:

⁷

І оголосиш їм, щоб вони готували землю і воду, тому що я з гнівом вийду на них, покрию все лице землі їхньої ногами війська мого і віддам йому їх на пограбування.

⁷

и҆ возвѣсти́ши и҆̀мъ оу҆готовлѧ́ти зе́млю и҆ во́дꙋ, ꙗ҆́кѡ и҆зы́дꙋ въ ꙗ҆́рости мое́й на ни́хъ, и҆ покры́ю всѐ лицѐ землѝ нога́ми си́лы моеѧ̀, и҆ да́мъ и҆̀хъ въ расхище́нїе и҆̀мъ:

⁸

Доли і потоки наповняться їхніми пораненими, і ріка, загачена трупами їхніми, переповниться;

⁸

и҆ ꙗ҆́звеннїи и҆́хъ и҆спо́лнѧтъ дє́бри и҆ пото́ки и҆́хъ, и҆ рѣка̀ наводнѧ́ющаѧсѧ ме́ртвыми и҆́хъ напо́лнитсѧ:

⁹

а полонених їхніх я розсію по краях усієї землі.

⁹

и҆ приведꙋ̀ плѣ́нъ и҆́хъ до конє́цъ всеѧ̀ землѝ:

¹⁰

Ти ж, вирушивши, заволодій для мене всіма межами їх: які самі здадуться тобі, тих ти збережи до дня викриття їх;

¹⁰

ты́ же и҆зше́дъ приѡдержи́ши мнѣ̀ всѧ́къ предѣ́лъ и҆́хъ, и҆ ѿдадꙋ́тъ тебѣ̀ сами́хъ себѐ, и҆ соблюде́ши мѝ и҆̀хъ на де́нь ѡ҆бличе́нїѧ и҆́хъ:

¹¹

а непокірливих нехай не пощадить око твоє: віддавай їх на смерть і на пограбування по усій землі твоїй.

¹¹

непокарѧ́ющихсѧ же не пощади́тъ ѻ҆́ко твоѐ, є҆́же да́ти и҆̀хъ на оу҆бїе́нїе и҆ расхище́нїе во все́й землѝ твое́й:

¹²

Бо живий я, — і міцне царство моє: що сказав, те зроблю моєю рукою.

¹²

ꙗ҆́кѡ жи́въ а҆́зъ, и҆ держа́ва ца́рства моегѡ̀: глаго́лахъ и҆ сотворю̀ сїѧ̑ рꙋко́ю мое́ю:

¹³

Не переступи ж ні в чому слів господаря твого, але неодмінно виконай, як я наказав тобі, і не барися з виконанням.

¹³

ты́ же да не престꙋпи́ши є҆ди́нагѡ ко́егѡ ѿ глагѡ́лъ господи́на твоегѡ̀, но соверша́ѧ да соверши́ши, ꙗ҆́коже заповѣ́дахъ тебѣ̀, и҆ да не оу҆косни́ши сотвори́ти сїѧ̑.

¹⁴

Олоферн, вийшовши від лиця господаря свого, запросив до себе всіх сановників, полководців і начальників війська ассирійського,

¹⁴

И҆ и҆зы́де ѻ҆лофе́рнъ ѿ лица̀ господи́на своегѡ̀, и҆ созва̀ всѧ̑ вельмо́жы и҆ воевѡ́ды и҆ нача́лники си́лы а҆ссꙋ́рскїѧ,

¹⁵

відрахував для битви добірних чоловіків, як повелів йому господар його, сто двадцять тисяч, і кінних стрільців дванадцять тисяч,

¹⁵

и҆ и҆зчи́сли и҆збра́нныхъ мꙋже́й на ѡ҆полче́нїе, ꙗ҆́коже заповѣ́да є҆мꙋ̀ господи́нъ є҆гѡ̀, до двана́десѧть те́мъ, и҆ ко́нникѡвъ стрѣлцє́въ двана́десѧть ты́сѧщей,

¹⁶

і привів їх у такий порядок, яким шикується військо, яке йде на битву.

¹⁶

и҆ оу҆стро́и и҆̀хъ, и҆́мже ѡ҆́бразомъ бра́ни мно́жество оу҆строева́етсѧ:

¹⁷

Він узяв дуже багато верблюдів, ослів і мулів для обозу їх, а овець, волів і кіз для продовольства їх — без числа,

¹⁷

и҆ взѧ̀ велблю́ды и҆ ѻ҆слы̀ и҆ мскѝ припа́сѡвъ ра́ди свои́хъ мно́жество мно́го ѕѣлѡ̀, и҆ ѻ҆́вцы и҆ волы̀ и҆ козлы̀ на оу҆гото́ванїе и҆́хъ, и҆̀мже не бѣ̀ числа̀,

¹⁸

і багато їжі для усіх, і дуже багато золота і срібла з царського дому.

¹⁸

и҆ пи́щи всѧ́комꙋ мꙋ́жꙋ во мно́жествѣ, и҆ зла́та и҆ сребра̀ и҆з̾ до́мꙋ царе́ва мно́гѡ ѕѣлѡ̀:

¹⁹

І вирушив у похід з усім військом своїм, щоб випередити царя Навуходоносора і покрити усе лице землі на заході колісницями, кіннотою й добірною піхотою своєю.

¹⁹

и҆ и҆зы́де са́мъ и҆ всѧ̀ си́ла є҆гѡ̀ въ пꙋ́ть, є҆́же пред̾итѝ царю̀ навꙋходоно́сорꙋ и҆ покры́ти всѐ лицѐ землѝ къ за́падѡмъ колесни́цами и҆ ко́нницами и҆ пѣшца́ми и҆збра́нными свои́ми:

²⁰

І з ним вийшли союзники в такій безлічі, як сарана і як пісок земний, тому що від безлічі не було і рахунку їм.

²⁰

и҆ мно́гое примѣше́нїе ꙗ҆́кѡ прꙋ́зи и҆зыдо́ша съ ни́ми и҆ ꙗ҆́кѡ песо́къ землѝ, не бо̀ бѣ̀ числа̀ ѿ мно́жества и҆́хъ.

²¹

Пройшовши шлях трьох днів від Ниневії до переднього краю рівнини Вектелеф, вони повернули від Вектелефа, біля гори, що лежить ліворуч від верхньої Киликії.

²¹

И҆ и҆зыдо́ша и҆з̾ нїнеѵі́и пꙋте́мъ трїе́хъ дні́й на лицѐ по́лѧ вектїле́ѳъ, и҆ ѡ҆полчи́шисѧ ѿ вектїле́ѳа бли́з̾ горы̀ сꙋ́щїѧ ѡ҆шꙋ́юю вы́шнїѧ кїлїкі́и.

²²

Звідти, взявши все військо своє, піших і кінних і колісниці свої, він вирушив у нагірну країну;

²²

И҆ поѧ̀ всю̀ си́лꙋ свою̀, пѣшцы̀ и҆ ко́нники и҆ колєсни́цы своѧ̑, и҆ ѿи́де ѿтꙋ́дꙋ въ го́рнюю,

²³

розбив фудян і лудян і пограбував усіх синів Рассиса і синів Ісмаїла, які жили у пустелі на південь до землі Хеллеонської.

²³

и҆ и҆зсѣчѐ фꙋ́да и҆ лꙋ́да, и҆ поплѣнѝ всѣ́хъ сынѡ́въ рассі́са и҆ сынѡ́въ і҆сма́илевыхъ сꙋ́щихъ по лицꙋ̀ пꙋсты́ни хеллеѡ́нскїѧ къ ю҆́гꙋ.

²⁴

Потім, переправившись через Євфрат, він пройшов Месопотамію і зруйнував усі високі міста біля потоку Аврон до входу в море.

²⁴

И҆ пре́йде є҆ѵфра́тъ, и҆ про́йде месопота́мїю, и҆ раскопа̀ всѧ̑ гра́ды высѡ́кїѧ сꙋ́щыѧ при пото́цѣ а҆врѡ́нѣ, до́ндеже прїитѝ къ мо́рю:

²⁵

Зайнявши межі Киликії, він вибив усіх, хто протистояв йому і, пройшовши до країв Іафета, які лежать на південь на передній стороні Аравії,

²⁵

и҆ ѡ҆б̾ѧ́тъ предѣ́лы кїлїкі̑йскїѧ, и҆ посѣчѐ всѣ́хъ противостоѧ́щихъ себѣ̀: и҆ прїи́де да́же до предѣ̑лъ і҆а́феѳовыхъ, сꙋ́щихъ къ ю҆́гꙋ на лицы̀ а҆раві́и,

²⁶

обійшов навкруги усіх синів Мадіама, спалив житла їхні і пограбував стада їхні.

²⁶

и҆ ѡ҆бы́де всѣ́хъ сынѡ́въ мадїа́млихъ, и҆ пожжѐ селє́нїѧ и҆́хъ и҆ плѣнѝ стада̀ и҆́хъ:

²⁷

Потім спустився на рівнину Дамаска, під час жнив пшениці, випалив усі ниви їхні, віддав на знищення стада овець і волів, розграбував міста їхні, спустошив їхні поля і побив усіх юнаків їхніх вістрям меча.

²⁷

и҆ сни́де на по́ле дама́сково во дне́хъ жа́твы пшени́цъ, и҆ пожжѐ всѧ̑ ни̑вы и҆́хъ, а҆ ѡ҆́вчїѧ и҆ волѡ́выѧ стада̀ дадѐ въ погꙋбле́нїе, и҆ гра́ды и҆́хъ поплѣнѝ, и҆ полѧ̀ и҆́хъ ѡ҆пꙋстошѝ, и҆ поразѝ всѧ̑ ю҆́ношы и҆́хъ ѻ҆́стрїемъ меча̀.

²⁸

Страх і жах напав на жителів приморської країни, які жили в Сидоні й Тирі, на жителів Сура й Окини і на всіх жителів Іємнаана, — і всі мешканці Азота й Аскалона дуже злякалися його.

²⁸

И҆ нападѐ стра́хъ и҆ тре́петъ є҆гѡ̀ на всѣ́хъ живꙋ́щихъ въ примо́рїи, сꙋ́щихъ въ сїдѡ́нѣ и҆ тѵ́рѣ и҆ ѡ҆бита́ющихъ въ сꙋ́рѣ и҆ ѻ҆кі́нѣ и҆ на всѣ́хъ живꙋ́щихъ во і҆емнаа́нѣ. И҆ живꙋ́щїи во а҆зѡ́тѣ и҆ а҆скалѡ́нѣ оу҆боѧ́шасѧ є҆гѡ̀ ѕѣлѡ̀.