Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
На другий день Олоферн наказав усьому війську своєму і всьому народові своєму, який прийшов до нього на допомогу, підступити до Ветилуї, зайняти висоти нагірної країни і почати війну проти синів Ізраїлевих.
1
Во ќтріе же њб8zви2 nлофeрнъ всемY в0инству своемY и3 всBмъ лю1демъ свои6мъ, и5же пріид0ша на споборeніе є3мY, воздви1гнутисz къ ветmлyи и3 восх0ды г0рніz предвоспріsти и3 твори1ти брaнь проти1ву сынHвъ ї}левыхъ.
2
І у той самий день піднялися всі сильні чоловіки їхні: військо їхнє складалося зі ста сімдесяти тисяч ратників, воїнів піших, і з дванадцяти тисяч кінних, крім обозу і піших людей, які були при них, — а і цих була безліч.
2
И# воздви1жесz въ дeнь т0й всsкъ мyжъ си1льный и4хъ: ґ си1ла и4хъ мужeй рaтныхъ, мужeй пёшихъ сто2 сeдмьдесzть тhсzщъ, и3 к0иникwвъ тhсzщей дванaдесzть, кромЁ приуготовлeніz и3 мужeй, и5же бhша пэшцы2 въ ни1хъ, мн0жество мн0го ѕэлw2.
3
Зупинившись на долині біля Ветилуї біля джерела, вони простягнулися в ширину від Дофаїма до Велфема, а у довжину від Ветилуї до Киамона, що лежить навпроти Ездрилона.
3
И# њполчи1шасz бо ю3д0ли бли1x ветmлyи при и3ст0чницэ, и3 протzг0шасz въ широтY t дwfаjма дaже до велfeма, и3 въ долготy t ветmлyи дaже до кmамHна, и4же є4сть проти1ву є3сдрилHиа.
4
Сини ж Ізраїля, побачивши безліч їх, дуже збентежилися, і кожен говорив ближньому своєму: тепер вони спустошать усю землю, і ні високі гори, ні долини, ні пагорби не витримають їхньої ваги.
4
Сhнове же ї}лєвы, ћкw ўви1дэша и4хъ мн0жество, смути1шасz ѕэлw2, и3 речE кjйждо ко бли1жнему своемY: нн7э поли1жутъ сjи лицE земли2 всеS, и3 нижE г0ры высHкіz, нижE дє1бри, нижE х0лми снесyтъ тsжесть и4хъ.
5
І, взявши кожен свою бойову зброю, і запаливши вогні на вежах своїх, вони всю цю ніч провели на варті.
5
И# взeмше кjйждо nр{діz р†тнаz сво‰ и3 возжeгше nгни6 на бaшнехъ свои1хъ, пребывaша стрегyще всю2 н0щь џну.
6
На другий день Олоферн вивів усю свою кінноту перед лице синів Ізраїлевих, які були у Ветилуї,
6
Во вторhй же дeнь и3зведE nлофeрнъ всю2 к0нницу свою2 проти1ву лицA сынHвъ ї}левыхъ,и5же бhша въ ветmлyи,
7
оглянув входи міста їхнього, обійшов і зайняв джерела вод їхніх і, оточивши їх ратними людьми, повернувся до свого народу.
7
и3 ўсмaтриваше восх0дwвъ грaда и4хъ, и3 на и3ст0чники грaда и4хъ нaйде, и3 предвоспріS и5хъ, и3 пристaви къ ни6мъ њполчє1ніz мужeй рaтныхъ, ґ сaмъ возврати1сz къ лю1демъ свои6мъ.
8
Але прийшли до нього усі начальники синів Ісава і всі вожді народу моавитського і всі воєначальники примор’я і сказали:
8
И# пришeдше къ немY вси2 нач†лницы сыиHвъ и3сavлихъ и3 вси2 вождeве людjй мwaвлихъ и3 воевHды прим0ріz рёша:
9
вислухай, господарю наш, слово, щоб не було втрати у війську твоєму.
9
да послyшаетъ ќбw словесE владhка нaшъ, да не бyдетъ сокрушeніz въ си1лэ твоeй:
10
Цей народ синів Ізраїля сподівається не на списи свої, але на висоти гір своїх, на яких живуть, тому що незручно підніматися на вершини їхніх гір.
10
нар0дъ бо сeй сынHвъ ї}левыхъ не ўповaютъ на к0піz сво‰, но на высоты6 г0ръ свои1хъ, въ ни1хже nни2 живyтъ, не бо2 є4сть ўд0бно пріити2 верхaми г0ръ и4хъ:
11
Отже, господарю, не воюй з ним так, як буває звичайна війна, — і жоден чоловік не впаде з народу твого.
11
и3 нн7э, владhко, не рaтуй на ни1хъ, ћкоже бывaетъ рaть њполчeніz, и3 не падeтъ t людjй твои1хъ мyжъ є3ди1нъ:
12
Ти залишся у своєму таборі, щоб зберегти кожного чоловіка у війську твоєму, а раби твої нехай оволодіють джерелом води, що витікає з підошви гори;
12
пребyди въ полцЁ твоeмъ, соблюдazй всsкаго мyжа t си1лы твоеS, и3 да њбдержaтъ џтроцы твои2 и3ст0чникъ воднhй, и4же и3сх0дитъ и3з8 к0рене горы2,
13
тому що звідти беруть воду всі жителі Ветилуї, — і погубить їх спрага, і вони здадуть своє місто; а ми з нашим народом піднімемося на ближні вершини гір і розташуємося на них для сторожі, щоб жодна людина не вийшла з міста.
13
занE tтyду напаsютсz вси2 живyщіи въ ветmлyи: и3 погуби1тъ и5хъ жaжда, и3 tдадsтъ грaдъ св0й, ґ мы2 и3 лю1діе нaши взhдемъ на бли6зкіz верхи2 г0ръ и3 њиолчи1мсz на ни1хъ въ пред8wхранeніе, є4же не и3зhти и3з8 грaда мyжу є3ди1ному:
14
І будуть знемагати вони від голоду, і дружини їхні і діти їхні, і раніше, ніж торкнеться їх меч, упадуть на вулицях оселення свого;
14
и3 и3стaютъ глaдомъ сaми и3 жены2 и4хъ и3 ч†да и4хъ и3 прeжде нeже пріити2 мечY на ни1хъ, падyтъ на ст0гнахъ њбитaніz своегw2:
15
і ти віддаси їм злом за те, що вони обурилися і не зустріли тебе з миром.
15
и3 воздaси и5мъ воздаsніе лукaвое, понeже бозкрам0лствоваша и3 не срэт0ша лицA твоегw2 въ ми1рэ.
16
Сподобалися ці слова їхні Олоферну і всім слугам його, і він вирішив зробити так, як вони сказали.
16
И# ўгHдна бhша словесA и4хъ пред8 nлофeрномъ и3 пред8 всёми слуги6 є3гw2, и3 ўстaвиша сотвори1ти, ћкоже глаг0лаша.
17
І рушив полк синів Аммона і з ними п’ять тисяч синів Ассура і, розташувавшись у долині, оволоділи водами і джерелами вод синів Ізраїля.
17
И# воздви1жесz п0лкъ сынHвъ ґммHнихъ, и3 съ ни1ми пsть тhсzщей сынHвъ ґссyрскихъ, и3 њиолчи1шасz во ю3д0ли и3 предвоспріsша в0ды и3 и3ст0чники в0дъ сынHвъ ї}левыхъ.
18
А сини Ісава і сини Аммона піднялися і зайняли нагірну область навпроти Дофаїма, і відправили частину їх на південь і на схід навпроти Екревиля, що біля Хуса, який стоїть при потоці Мохмур; інше ж ассирійське військо розташувалося на рівнині і покрило усе лице землі: намети й обози їхні з безліччю народу розтяглися на дуже великому просторі.
18
И# взыд0ша сhиове и3с†vли и3 сhнове ґммw6ни и3 њполчи1шасz въ г0рнэй проти1ву дwfjма, и3 послaша t себє2 къ ю4гу и3 вост0ку проти1ву є3креви1ла, и4же є4сть бли1з8 хyса, и4же є4сть при пот0цэ мохмyръ: ґ пр0чее в0инство ґссmрjwвъ њполчи1шасz на п0ли и3 покрhша всE лицE земли2: и3 шатры2 и3 припaсы и4хъ разстaвишасz въ нар0дэ мн0зэ, и3 бhша во мн0жество мн0го ѕэлw2.
19
Сини Ізраїля воззвали до Господа Бога свого, тому що вони упали духом, тому що усі вороги їхні оточили їх, і їм не можна було втекти від них.
19
Сhнове же ї}левы возопи1ша ко гDу бGу своемY, занE возмалодyшествова дyхъ и4хъ, ћкw њбыд0ша всёхъ врази2 и4хъ, и3 не бЁ возм0жно и3збэжaти и3з8 среды2 и4хъ.
20
Навколо них стояло все військо ассирійське, — піші, колісниці і кіннота їх, — тридцять чотири дні; у всіх жителів Ветилуї спорожніли всі сосуди з водою,
20
И# пребhсть w4крестъ и4хъ всE њполчeніе ґссyрское, пэшцы2 и3 колєсни1цы и3 кHнницы и4хъ, днjй три1десzть четhре: и3 њскудёша всBмъ живyщымъ во ветmлyи вс‰ пріsтєлища и4хъ водн†z,
21
спорожніли водойми, і жодного дня вони не могли пити води вдосталь, тому що давали їм пити мірою.
21
и3 рвы2 њскудэвaша, и3 не и3мЁzху пи1ти въ сhтость воды2 днE є3ди1нагw, занE мёрою давaху и5мъ пи1ти.
22
І засумували діти їхні і дружини їхні і юнаки і, знемагаючи від спраги, падали на вулицях міста й у проходах воріт, і вже не було у них сили.
22
И# смzт0шасz младeнцы и4хъ и3 жєны2 и4хъ и3 ю4нwши, и3знемогaху t жaжды и3 пaдаху на ст0гнахъ грaда и3 въ прох0дэхъ врaтъ, и3 не бЁ крёпости ктомY въ ни1хъ.
23
Тоді весь народ зібрався до Озії і до начальників міста, — юнаки, дружини і діти, — і з голосним воланням говорили усім старійшинам:
23
И# собрaшасz вси2 лю1діе ко nзjи и3 кнzзє1мъ грaда, ю2нwши и3 жєны2 и3 џтроцы и3 возопи1ша глaсомъ вели1кимъ и3 рёша пред8 всёми старёйшинами:
24
нехай судить Бог між нами і вами; ви зробили нам велику неправду, тому що не запропонували миру синам Ассура;
24
да сyдитъ бGъ междY нaми и3 вaми, ћкw сотвори1сте въ нaсъ непрaвду вeлію, не глаг0люще ми6рнаz съ сынми2 ґссyрскими:
25
і тепер немає у нас помічника: Бог віддав нас у їхні руки, щоб погубити нас спрагою і великою погибеллю.
25
и3 нн7э нёсть пом0щника нaмъ, но продадE нaсъ бGъ въ рyцэ и4хъ, є4же низвeржєнымъ бhти пред8 ни1ми жaждею и3 погублeніемъ вели1кимъ:
26
Запросіть же їх тепер і віддайте все місто на розграбування народу Олоферна і всього війська його,
26
и3 нн7э призови1те и5хъ и3 tдади1те грaдъ вeсь въ расхищeніе лю1демъ nлофeрнwвымъ и3 всeй си1лэ є3гw2:
27
бо краще для нас дістатися їм на пограбування: хоч ми будемо рабами їхніми, зате живою буде душа наша, і очі наші не побачать смерти немовлят наших і дружин і дітей наших, що розлучаються з душами своїми.
27
лyчше бо нaмъ бhти и5мъ въ расхищeніе, бyдемъ бо въ рабы6, и3 живA бyдетъ душA нaша, и3 не ќзримъ смeрти младeнцєвъ нaшихъ во nчесёхъ нaшихъ, и3 жeнъ и3 ч†дъ нaшихъ и3зчезaщихъ душaми свои1ми:
28
Закликаємо перед вами у свідки небо і землю, Бога нашого і Господа батьків наших, Який карає нас за гріхи наші і за гріхи батьків наших, нехай учинить за словами цими в нинішній день.
28
свидётелствуемъ вaмъ нeбомъ и3 землeю и3 бGомъ нaшимъ и3 гDемъ nтє1цъ нaшихъ, и4же tмщaетъ нaмъ по грэхHмъ нaшымъ и3 по грэхHмъ nтє1цъ нaшихъ, да не сотвори1тъ по глаг0лwмъ си6мъ во днeшній дeнь.
29
І підняли вони одностайно великий плач серед зібрання і голосно волали до Господа Бога.
29
И# бhсть плaчь вeлій посредЁ собрaніz всёхъ є3динодyшнw, и3 возопи1ша ко гDу бGу глaсомъ вели1кимъ.
30
Озія сказав їм: не сумуйте, брати! потерпимо ще п’ять днів, в які Господь Бог наш поверне милість Свою на нас, бо Він не залишить нас до кінця.
30
И# речE къ ни6мъ nзjа: дерзaйте, брaтіz, претерпи1мъ є3щE пsть днjй, въ ни1хже њбрати1тъ гDь бGъ нaшъ млcть свою2 на нaсъ, не бо2 њстaвитъ нaсъ въ конeцъ:
31
Якщо ж вони пройдуть, і допомога до нас не прийде, — я зроблю за вашими словами.
31
ѓще же прeйдутъ сjи, и3 не пріи1детъ на нaсъ п0мощь, сотворю2 по словесeмъ вaшымъ.
32
І відпустив народ у свій стан, і вони пішли на стіни і вежі свого міста, а дружин і дітей відіслав по домах їхніх; і у великій скорботі залишалися вони в місті.
32
И# распусти2 людjй ко своемY њполчeнію: и3 на стёны и3 б†шни грaда своегw2 tид0ша, ґ жены2 и3 ч†да въ д0мы и4хъ tслA. И# бhша во смирeніи мн0зэмъ во грaдэ.