Друк брошуроюВиконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
Глава 7
Українською (п. Філарета)
Церковнослов'янською (гром. шрифт)
1
На другий день Олоферн наказав усьому війську своєму і всьому народові своєму, який прийшов до нього на допомогу, підступити до Ветилуї, зайняти висоти нагірної країни і почати війну проти синів Ізраїлевих.
1
Во у́тріє же объяви́ Олофе́рнъ всему́ во́инству своєму́ и всѣ́мъ лю́демъ свои́мъ, и́же пріидо́ша на споборе́ніє єму́, воздви́гнутися къ ветилу́и и восхо́ды го́рнія предвоспрія́ти и твори́ти бра́нь проти́ву сыно́въ Ізра́илевыхъ.
2
І у той самий день піднялися всі сильні чоловіки їхні: військо їхнє складалося зі ста сімдесяти тисяч ратників, воїнів піших, і з дванадцяти тисяч кінних, крім обозу і піших людей, які були при них, — а і цих була безліч.
2
И воздви́жеся въ де́нь то́й вся́къ му́жъ си́льный и́хъ: а си́ла и́хъ муже́й ра́тныхъ, муже́й пѣ́шихъ сто́ се́дмьдесять ты́сящъ, и ко́нниковъ ты́сящей двана́десять, кромѣ́ приуготовле́нія и муже́й, и́же бы́ша пѣшцы́ въ ни́хъ, мно́жество мно́го зѣло́.
3
Зупинившись на долині біля Ветилуї біля джерела, вони простягнулися в ширину від Дофаїма до Велфема, а у довжину від Ветилуї до Киамона, що лежить навпроти Ездрилона.
3
И ополчи́шася бо юдо́ли бли́зъ ветилу́и при исто́чницѣ, и протяго́шася въ широту́ от Доѳаі́ма да́же до велѳе́ма, и въ долготу́ от ветилу́и да́же до киамо́на, и́же є́сть проти́ву єсдрило́на.
4
Сини ж Ізраїля, побачивши безліч їх, дуже збентежилися, і кожен говорив ближньому своєму: тепер вони спустошать усю землю, і ні високі гори, ні долини, ні пагорби не витримають їхньої ваги.
4
Сы́нове же Ізра́илевы, я́ко уви́дѣша и́хъ мно́жество, смути́шася зѣло́, и рече́ кі́йждо ко бли́жнему своєму́: ны́нѣ поли́жутъ сі́и лице́ земли́ всея́, и ниже́ го́ры высо́кія, ниже́ де́бри, ниже́ хо́лми снесу́тъ тя́жесть и́хъ.
5
І, взявши кожен свою бойову зброю, і запаливши вогні на вежах своїх, вони всю цю ніч провели на варті.
5
И взе́мше кі́йждо ору́дія ра́тная своя́ и возже́гше огни́ на ба́шнехъ свои́хъ, пребыва́ша стрегу́ще всю́ но́щь о́ну.
6
На другий день Олоферн вивів усю свою кінноту перед лице синів Ізраїлевих, які були у Ветилуї,
6
Во вторы́й же де́нь изведе́ Олофе́рнъ всю́ ко́нницу свою́ проти́ву лица́ сыно́въ Ізра́илевыхъ, и́же бы́ша въ ветилу́и,
7
оглянув входи міста їхнього, обійшов і зайняв джерела вод їхніх і, оточивши їх ратними людьми, повернувся до свого народу.
7
и усма́триваше восхо́довъ гра́да и́хъ, и на исто́чники гра́да и́хъ на́йде, и предвоспрія́ и́хъ, и приста́ви къ ни́мъ ополче́нія муже́й ра́тныхъ, а са́мъ возврати́ся къ лю́демъ свои́мъ.
8
Але прийшли до нього усі начальники синів Ісава і всі вожді народу моавитського і всі воєначальники примор’я і сказали:
8
И прише́дше къ нему́ вси́ нача́лницы сыно́въ Иса́влихъ и вси́ вожде́ве люді́й Моа́влихъ и воєво́ды примо́рія рѣ́ша:
9
вислухай, господарю наш, слово, щоб не було втрати у війську твоєму.
9
да послу́шаєтъ у́бо словесе́ влады́ка на́шъ, да не бу́детъ сокруше́нія въ си́лѣ твоє́й:
10
Цей народ синів Ізраїля сподівається не на списи свої, але на висоти гір своїх, на яких живуть, тому що незручно підніматися на вершини їхніх гір.
10
наро́дъ бо се́й сыно́въ Ізра́илевыхъ не упова́ютъ на ко́пія своя́, но на высоты́ го́ръ свои́хъ, въ ни́хже они́ живу́тъ, не бо́ є́сть удо́бно пріити́ верха́ми го́ръ и́хъ:
11
Отже, господарю, не воюй з ним так, як буває звичайна війна, — і жоден чоловік не впаде з народу твого.
11
и ны́нѣ, влады́ко, не ра́туй на ни́хъ, я́коже быва́єтъ ра́ть ополче́нія, и не паде́тъ от люді́й твои́хъ му́жъ єди́нъ:
12
Ти залишся у своєму таборі, щоб зберегти кожного чоловіка у війську твоєму, а раби твої нехай оволодіють джерелом води, що витікає з підошви гори;
12
пребу́ди въ полцѣ́ твоє́мъ, соблюда́яй вся́каго му́жа от си́лы твоєя́, и да обдержа́тъ о́троцы твои́ исто́чникъ водны́й, и́же исхо́дитъ изъ ко́рене горы́,
13
тому що звідти беруть воду всі жителі Ветилуї, — і погубить їх спрага, і вони здадуть своє місто; а ми з нашим народом піднімемося на ближні вершини гір і розташуємося на них для сторожі, щоб жодна людина не вийшла з міста.
13
зане́ отту́ду напая́ются вси́ живу́щіи въ ветилу́и: и погуби́тъ и́хъ жа́жда, и отдадя́тъ гра́дъ сво́й, а мы́ и лю́діє на́ши взы́демъ на бли́зкія верхи́ го́ръ и ополчи́мся на ни́хъ въ предохране́ніє, є́же не изы́ти изъ гра́да му́жу єди́ному:
14
І будуть знемагати вони від голоду, і дружини їхні і діти їхні, і раніше, ніж торкнеться їх меч, упадуть на вулицях оселення свого;
14
и иста́ютъ гла́домъ са́ми и жены́ и́хъ и ча́да и́хъ и пре́жде не́же пріити́ мечу́ на ни́хъ, паду́тъ на сто́гнахъ обита́нія своєго́:
15
і ти віддаси їм злом за те, що вони обурилися і не зустріли тебе з миром.
15
и возда́си и́мъ воздая́ніє лука́воє, поне́же возкрамо́лствоваша и не срѣто́ша лица́ твоєго́ въ ми́рѣ.
16
Сподобалися ці слова їхні Олоферну і всім слугам його, і він вирішив зробити так, як вони сказали.
16
И уго́дна бы́ша словеса́ и́хъ предъ Олофе́рномъ и предъ всѣ́ми слуги́ єго́, и уста́виша сотвори́ти, я́коже глаго́лаша.
17
І рушив полк синів Аммона і з ними п’ять тисяч синів Ассура і, розташувавшись у долині, оволоділи водами і джерелами вод синів Ізраїля.
17
И воздви́жеся по́лкъ сыно́въ Аммо́нихъ, и съ ни́ми пя́ть ты́сящей сыно́въ Ассу́рскихъ, и ополчи́шася во юдо́ли и предвоспрія́ша во́ды и исто́чники во́дъ сыно́въ Ізра́илевыхъ.
18
А сини Ісава і сини Аммона піднялися і зайняли нагірну область навпроти Дофаїма, і відправили частину їх на південь і на схід навпроти Екревиля, що біля Хуса, який стоїть при потоці Мохмур; інше ж ассирійське військо розташувалося на рівнині і покрило усе лице землі: намети й обози їхні з безліччю народу розтяглися на дуже великому просторі.
18
И взыдо́ша сы́нове Иса́вли и сы́нове Аммо́ни и ополчи́шася въ го́рнѣй проти́ву Доѳаі́ма, и посла́ша от себе́ къ ю́гу и восто́ку проти́ву єкреви́ла, и́же є́сть бли́зъ Ху́са, и́же є́сть при пото́цѣ мохму́ръ: а про́чеє во́инство Ассирі́овъ ополчи́шася на по́ли и покры́ша все́ лице́ земли́: и шатры́ и припа́сы и́хъ разста́вишася въ наро́дѣ мно́зѣ, и бы́ша во мно́жество мно́го зѣло́.
19
Сини Ізраїля воззвали до Господа Бога свого, тому що вони упали духом, тому що усі вороги їхні оточили їх, і їм не можна було втекти від них.
19
Сы́нове же Ізра́илевы возопи́ша ко Го́споду Бо́гу своєму́, зане́ возмалоду́шествова ду́хъ и́хъ, я́ко обыдо́ша всѣ́хъ врази́ и́хъ, и не бѣ́ возмо́жно избѣжа́ти изъ среды́ и́хъ.
20
Навколо них стояло все військо ассирійське, — піші, колісниці і кіннота їх, — тридцять чотири дні; у всіх жителів Ветилуї спорожніли всі сосуди з водою,
20
И пребы́сть о́крестъ и́хъ все́ ополче́ніє Ассу́рскоє, пѣшцы́ и колесни́цы и ко́нницы и́хъ, дні́й три́десять четы́ре: и оскудѣ́ша всѣ́мъ живу́щымъ во ветилу́и вся́ прія́телища и́хъ водна́я,
21
спорожніли водойми, і жодного дня вони не могли пити води вдосталь, тому що давали їм пити мірою.
21
и рвы́ оскудѣва́ша, и не имѣ́яху пи́ти въ сы́тость воды́ дне́ єди́наго, зане́ мѣ́рою дава́ху и́мъ пи́ти.
22
І засумували діти їхні і дружини їхні і юнаки і, знемагаючи від спраги, падали на вулицях міста й у проходах воріт, і вже не було у них сили.
22
И смято́шася младе́нцы и́хъ и жены́ и́хъ и ю́ноши, изнемога́ху от жа́жды и па́даху на сто́гнахъ гра́да и въ прохо́дѣхъ вра́тъ, и не бѣ́ крѣ́пости ктому́ въ ни́хъ.
23
Тоді весь народ зібрався до Озії і до начальників міста, — юнаки, дружини і діти, — і з голосним воланням говорили усім старійшинам:
23
И собра́шася вси́ лю́діє ко Озі́и и князе́мъ гра́да, ю́ноши и жены́ и о́троцы и возопи́ша гла́сомъ вели́кимъ и рѣ́ша предъ всѣ́ми старѣ́йшинами:
24
нехай судить Бог між нами і вами; ви зробили нам велику неправду, тому що не запропонували миру синам Ассура;
24
да су́дитъ Бо́гъ между́ на́ми и ва́ми, я́ко сотвори́сте въ на́съ непра́вду ве́лію, не глаго́люще ми́рная съ сынми́ Ассу́рскими:
25
і тепер немає у нас помічника: Бог віддав нас у їхні руки, щоб погубити нас спрагою і великою погибеллю.
25
и ны́нѣ нѣ́сть помо́щника на́мъ, но продаде́ на́съ Бо́гъ въ ру́цѣ и́хъ, є́же низве́рженымъ бы́ти предъ ни́ми жа́ждею и погубле́ніємъ вели́кимъ:
26
Запросіть же їх тепер і віддайте все місто на розграбування народу Олоферна і всього війська його,
26
и ны́нѣ призови́те и́хъ и отдади́те гра́дъ ве́сь въ расхище́ніє лю́демъ Олофе́рновымъ и все́й си́лѣ єго́:
27
бо краще для нас дістатися їм на пограбування: хоч ми будемо рабами їхніми, зате живою буде душа наша, і очі наші не побачать смерти немовлят наших і дружин і дітей наших, що розлучаються з душами своїми.
27
лу́чше бо на́мъ бы́ти и́мъ въ расхище́ніє, бу́демъ бо въ рабы́, и жива́ бу́детъ душа́ на́ша, и не у́зримъ сме́рти младе́нцевъ на́шихъ во очесѣ́хъ на́шихъ, и же́нъ и ча́дъ на́шихъ изчеза́щихъ душа́ми свои́ми:
28
Закликаємо перед вами у свідки небо і землю, Бога нашого і Господа батьків наших, Який карає нас за гріхи наші і за гріхи батьків наших, нехай учинить за словами цими в нинішній день.
28
свидѣ́телствуємъ ва́мъ не́бомъ и земле́ю и Бо́гомъ на́шимъ и Го́сподемъ оте́цъ на́шихъ, и́же отмща́єтъ на́мъ по грѣхо́мъ на́шымъ и по грѣхо́мъ оте́цъ на́шихъ, да не сотвори́тъ по глаго́ломъ си́мъ во дне́шній де́нь.
29
І підняли вони одностайно великий плач серед зібрання і голосно волали до Господа Бога.
29
И бы́сть пла́чь ве́лій посредѣ́ собра́нія всѣ́хъ єдиноду́шно, и возопи́ша ко Го́споду Бо́гу гла́сомъ вели́кимъ.
30
Озія сказав їм: не сумуйте, брати! потерпимо ще п’ять днів, в які Господь Бог наш поверне милість Свою на нас, бо Він не залишить нас до кінця.
30
И рече́ къ ни́мъ Озі́а: дерза́йте, бра́тія, претерпи́мъ єще́ пя́ть дні́й, въ ни́хже обрати́тъ Госпо́дь Бо́гъ на́шъ ми́лость свою́ на на́съ, не бо́ оста́витъ на́съ въ коне́цъ:
31
Якщо ж вони пройдуть, і допомога до нас не прийде, — я зроблю за вашими словами.
31
а́ще же пре́йдутъ сі́и, и не пріи́детъ на на́съ по́мощь, сотворю́ по словесе́мъ ва́шымъ.
32
І відпустив народ у свій стан, і вони пішли на стіни і вежі свого міста, а дружин і дітей відіслав по домах їхніх; і у великій скорботі залишалися вони в місті.
32
И распусти́ люді́й ко своєму́ ополче́нію: и на стѣ́ны и ба́шни гра́да своєго́ отидо́ша, а жены́ и ча́да въ до́мы и́хъ отсла́. И бы́ша во смире́ніи мно́зѣмъ во гра́дѣ.