Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
У ці дні почула Юдиф, дочка Мерарії, сина Окса, сина Йосифа, сина Озиїла, сина Елкія, сина Ананії, сина Гедеона, сина Рафаїна, сина Акифона, сина Ілія, сина Елиава, сина Нафанаїла, сина Саламиїла, сина Саласадая, сина Ієіля.
1
И# ўслhша во днeхъ џнэхъ їудjfъ дщeрь мерарjи, сhна w4xова, сhна їHсифова, сhна nзіи1лева, сhна є3лкjева, сhна ґнанjева, сhна гедеHнова, сhна рафаjнова, сhна ґкіfHнова, сhна и3лjева, сhна є3ліaвова, сhна наfанаи1лева, сhна саламіи1лева, сhна саласадаjева, сhна їеи1лева.
2
Чоловік її Манассія, з одного з нею коліна і племені, помер під час жнив ячменю;
2
И# мyжъ є3S манассjа, t плeмене є3S и3 nтeчества є3S, и3 ќмре во днeхъ жaтвы kчмeнz:
3
тому що, коли він стояв у полі біля тих, що в’язали снопи, спека вдарила його у голову, — і він зліг у постіль і помер у своєму місті Ветилуї; його поховали з батьками його на полі між Дофаїмом і Валамоном.
3
настоsше бо над8 вsжущими снопы2 на п0ли, и3 зн0й пріи1де на главY є3гw2, и3 падE на џдръ и3 скончaсz во ветmлyи грaдэ своeмъ: и3 погреб0ша є3го2 со nтцы6 є3гw2 на селЁ сyщемъ посредЁ дwfаjма и3 валамHна.
4
І вдовувала Юдиф у своєму дому три роки і чотири місяці.
4
И# бЁ їудjfъ въ домY своeмъ вд0вствующи лBта три2 и3 мцcы четhри.
5
Вона зробила для себе на покрівлі дому свого намет, поклала на стегна свої веретище, і був на ній одяг удівства її.
5
И# сотвори2 себЁ жили1ще на кр0вэ д0му своегw2 и3 возложи2 на чрeсло своE врeтище, и3 бsху на нeй ри6зы вдовствA є3S:
6
Вона постилась усі дні удівства свого, крім днів перед суботами і субот, днів перед новомісяччями і новомісяч, і свят і торжеств дому Ізраїлевого.
6
и3 постsшесz вс‰ дни6 вдовствA своегw2 кромЁ предсуббHтій и3 суббHтъ, и3 предновомчcій и3 новомчcій, и3 прaздникwвъ и3 рaдованій д0му ї}лева:
7
Вона була красива на вигляд і дуже приваблива поглядом; чоловік її Манассія залишив їй золото і срібло, слуг і служниць, худобу і поля, чим вона і володіла.
7
и3 бЁ добрA ви1домъ и3 краснA вз0ромъ ѕэлw2: и3 њстaви є4й манассjа мyжъ є3S сребро2 и3 злaто, и3 џтроки и3 nтрокwви1цы, и3 скоты2 и3 сeла, и3 пребывaше над8 ни1ми:
8
І ніхто не докоряв їй злим словом, тому що вона була дуже богобоязка.
8
и3 не бЁ, и4же бы нанeслъ є4й глаг0лъ ѕлhй понeже боsшесz бGа ѕэлw2.
9
Почула вона про лихі слова народу проти начальника, тому що вони стали слабкодухими через нестачу води, почула Юдиф і про всі слова, які сказав їм Озія, як він поклявся їм через п’ять днів здати місто ассиріянам,
9
И# ўслhша глаг0лы людjй ѕлы6z на начaлника, ћкw возмалодyшествоваша њ скyдости в0дъ: и3 слhша вс‰ словесA їудjfъ, ±же глаг0лаше къ ни6мъ nзjа, ћкw клsтсz и5мъ предaти грaдъ по пzти2 днeхъ ґссmрjwмъ:
10
і послала вона служницю свою, яка розпоряджалася всім її майном, запросити Озію, Хаврина і Хармина, старійшин її міста.
10
и3 послaвши рабhню свою2, пристaвницу всемY и3мёнію є3S, призвA nзjю и3 хаврjиа и3 хармjна, старёйшинъ грaда своегw2.
11
Вони прийшли, — і вона сказала їм: вислухайте мене, начальники жителів Ветилуї! не праве слово ваше, яке ви сьогодні сказали перед народом, і поклали клятву, яку вирекли між Богом і вами, і сказали, що здасте місто нашим ворогам, якщо цими днями Господь не допоможе нам.
11
И# пріид0ша къ нeй, и3 речE къ ни6мъ: послyшайте u5бо менE, нач†лницы живyщихъ во ветmлyи, ћкw непрaво сл0во вaше, є4же глаг0ласте пред8 людьми2 въ дeнь сeй, и3 ўстaвисте клsтву, ю4же глаг0ласте междY бGомъ и3 вaми, и3 рёсте предaти грaдъ врагHмъ нaшымъ, ѓще не въ ты6z њбрати1тсz гDь помощи2 нaмъ:
12
Хто ж ви, що спокушали сьогодні Бога і стали замість Бога посередині синів людських?
12
и3 н}э кто2 є3стE вы2, и5же и3скуси1сте бGа во днeшній дeнь, и3 ўстaвисте кромЁ бGа посредЁ сынHвъ человёческихъ;
13
Ось, ви тепер випробовуєте Господа Вседержителя, але ніколи нічого не довідаєтеся;
13
и3 нн7э гDа вседержи1телz и3спытyете, и3 ничт0же познaете дaже до вёка,
14
тому що вам не осягнути глибини серця у людині і не зрозуміти слів думки її: як же випробуєте ви Бога, який створив усе це, і пізнаєте розум Його, і зрозумієте думку Його? Ні, брати, не прогнівляйте Господа Бога нашого!
14
понeже глубины2 сeрдца человёческагw не и3зслёдите и3 словeсъ мhсли є3гw2 не пости1гнете: и3 кaкw бGа, и4же сотвори2 вс‰ сі‰, и3спытaете, и3 ќмъ є3гw2 ўвёдаете, и3 мhсль є3гw2 познaете; никaкоже, брaтіz, не прогнэвлsйте гDа бGа нaшегw:
15
Тому що коли Він не захоче допомогти нам у ці п’ять днів, то Він має владу захистити нас у які завгодно Йому дні, або вразити нас перед лицем ворогів наших.
15
ЗанE ѓще не восх0щетъ въ пzти2 днёхъ помощи2 нaмъ, т0и и4мать влaсть въ кjихъ х0щетъ покрhти днeхъ, и3ли2 и3 и3стреби1ти нaсъ пред8 лицeмъ врагHвъ нaшихъ:
16
Не віддавайте ж у заставу рад Господа Бога нашого: Богу не можна погрожувати, як людині, не можна і вказувати Йому, як синові людському.
16
вh же не њдолжaйте совётами гDа бGа нaшего, занE не ћкw человёку бGу прети1ти, нижE ћкw сhна человёча суди1ти:
17
Тому, очікуючи від Нього спасіння, будемо закликати Його до себе на допомогу, і Він почує голос наш, якщо це Йому буде угодно.
17
сегw2 рaди њжидaюще t негw2 спcніz, призовeмъ є3го2 на п0мощь нaшу, и3 послyшаетъ глaса нaшегw, ѓще бyдетъ є3мY ўг0дно:
18
Бо не було у родах наших, і немає в даний час ні коліна, ні племені, ні народу, ні міста в нас, які кланялися б богам рукотворним, як було в давні дні,
18
и4бо не востA въ р0дэхъ нaшихъ, нижE є4сть во днeшній дeнь, нижE плeмz, нижE nтeчество, нижE с0нмъ, нижE грaдъ t нaсъ, и5же покланsютсz богHмъ рукотворє1ннымъ, ћкоже бhсть въ пeрвыхъ днeхъ,
19
за що батьки наші віддані були мечу і пограбуванню і впали великим падінням перед нашими ворогами.
19
и4хже рaди предaни бhша под8 мeчь и3 на расхищeніе nтцы2 нaши и3 пад0ша падeніемъ вели1кимъ пред8 врагaми нaшими:
20
Але ми не знаємо іншого Бога, крім Нього, а тому і сподіваємося, що Він не знехтує нас і нікого з нашого роду.
20
мh же и3нaгw бGа не познaхомъ рaзвэ є3гw2, тёмже ўповaемъ, ћкw не прeзритъ нaсъ, нижE t р0да нaшегw:
21
Бо з нашим полоном упаде і вся Юдея, і святині наші будуть розграбовані, і Він стягне осквернення їх від уст наших,
21
понeже, внегдA вз‰тымъ бhти нaмъ, тaкw сsдетъ всS їудeа, и3 расхищє1на бyдутъ свzт†z н†ша, и3 взyщетъ њсквернeніz и4хъ t ќстъ нaшихъ,
22
і вбивство братів наших і полон землі і спустошення спадщини нашої поверне на нашу голову серед народів, якими ми будемо поневолені, і будемо на спокусу і ганьбу серед тих, які оволодіють нами;
22
и3 ўбіє1ніz брaтіи нaшеz и3 плэнeніе земли2 и3 њпустёніе наслёдіz нaшегw њбрати1тъ на главY нaшу во kзhцэхъ, и3дёже ѓще пораб0таемъ тaмw, и3 бyдемъ въ соблaзнъ и3 въ поношeніе пред8 стzжaвшими нaсъ,
23
тому що рабство не послужить нам на честь, але Господь Бог наш поставить його у нечестя.
23
и4бо не и3сирaвитсz слyжба нaша въ благодaть, но въ безчeстіе положи1тъ ю5 гDь бGъ нaшъ:
24
Отже, брати, покажімо братам нашим, що від нас залежить життя їхнє, і на нас утверджуються і святині, і дім Господній, і жертовник.
24
и3 н}э, брaтіz, покaжемъ брaтіи нaшей, ћкw t нaсъ зави1ситъ душA и4хъ, и3 свzт†z и3 д0мъ и3 nлтaрь ўтверждaетсz на нaсъ:
25
За все це подякуємо Господу Богу нашому, Який випробовує нас, як і батьків наших.
25
кромЁ си1хъ всёхъ возблагодари1мъ гDеви бGу нaшему, и4же и3скушaетъ нaсъ, ћкоже и3 nтцє1въ нaшихъ:
26
Згадайте, що́ Він зробив з Авраамом, чим спокушав Ісаака, що́ було з Яковом у Сирській Месопотамії, коли він пас овець Лавана, брата матері своєї:
26
помzни1те, є3ли6ка сотвори2 со ґвраaмомъ, и3 є3ли1кими и3скушaше їсаaка, и3 є3ли6ка бhша їaкwву въ месопотaміи сЂрстэй, пасyщу џвцы лавaна брaта мaтере своеS,
27
як їх спокушав Він не для катування серця їх, так і нам не мститься, а тільки для напоумлення карає Господь тих, хто наближається до Нього.
27
Зане не ћкоже џныхъ и3скуси2 во и3стzзaніи сeрдца и4хъ, и3 нaсъ не њби1дэ, но въ научeніе наказyетъ гдь приближaющихсz є3мY.
28
Озія сказав їй: усе, що ти сказала, сказала від доброго серця, і ніхто не буде противитися словам твоїм,
28
И# речE къ нeй nзjа: вс‰, є3ли6ка реклA є3си2, благи1мъ срeдцемъ глаголaла є3си2, и3 нёсть, и4же бы противостaлъ словесeмъ твои6мъ,
29
бо не з сьогоднішнього тільки дня відома мудрість твоя, але від початку днів твоїх весь народ знає розум твій і добрі почуття твого серця.
29
понeже не н}э мyдрость твоS ћвна є4сть, но t начaла днjй твои1хъ вёдаютъ вси2 лю1діе рaзумъ тв0й, кaкw блaго є4сть смышлeніе сeрдца твоегw2:
30
Але народ знеміг від спраги і примусив нас зробити так, як ми сказали їм, і зобов’язав нас клятвою, якої ми не порушимо.
30
но лю1діе жаждaху ѕэлw2 и3 принyдиша сотвори1ти нaсъ, ћкоже глаг0лахомъ и5мъ, и3 навести2 клsтву на нaсъ, є3sже не престyпимъ:
31
Помолись же за нас, бо ти жінка побожна, і Господь пошле дощ для наповнення водосховищ наших, і ми більше не будемо знемагати від спраги.
31
и3 н}э моли1сz њ нaсъ, и4бо женA благочести1ва є3си2, и3 п0слетъ гDь д0ждь во и3сполнeніе рвHвъ нaшихъ, и3 њскудэвaти не бyдемъ ктомY.
32
Юдиф сказала їм: послухайте мене, — і я зроблю діло, яке пронесеться синами роду нашого в роди родів.
32
И# речE къ ни6мъ їудjfъ: послyшайте менE, и3 сотворю2 дёло, є4же прострeтсz въ р0ды родHвъ сынHмъ р0да нaшегw:
33
Станьте в цю ніч біля воріт, — а я вийду з моєю служницею, і протягом днів, після яких ви вирішили віддати місто нашим ворогам, Господь відвідає Ізраїля моєю рукою.
33
вы2 стaнете при вратёхъ въ н0щь сію2, и3 и3зhду ѓзъ съ рабhнею моeю, и3 во днeхъ, по ни1хже рёсте предaти грaдъ врагHмъ нaшымъ, посэти1тъ гDь ї}лz рук0ю моeю:
34
Тільки не розпитуйте про мій намір, тому що я не скажу вам, доки не звершиться те, що́ я маю намір зробити.
34
вh же не и3сиытyйте дёла моегw2, не бо2 рекY вaмъ, д0ндеже совершaтсz, ±же ѓзъ творю2.
35
І сказав їй Озія і начальники: йди з миром, і Господь Бог перед тобою на помсту ворогам нашим!
35
И# речE nзjа и3 нач†лницы къ нeй: и3ди2 съ ми1ромъ, и3 гDь бGъ пред8 тоб0ю на tмщeніе врагHвъ нaшихъ.
36
І вийшли з намету її і пішли до полків своїх.
36
И# возврaщьшесz t жили1ща, и3д0ща ко њполчeніємъ свои6мъ.